Ухвала суду № 138675593, 31.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/260/21

н/п 4-с/953/39/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"31" липня 2026 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Шаренко С.Л.,

при секретарі судового засідання Мартиненко Т.П.,

за участю скаржника ОСОБА_1 (в режимі відеоконференції),

державного виконавця Калініченка В.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за скаргою представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Заруднього Ігоря Вікторовича про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калініченка Віталія Володимировича, -

установив:

25.07.2026 року до суду звернувся боржник через свого представника із вищевказаною скаргою, в обґрунтування якої послався на те, що на виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції перебуває виконавче провадження № 67381738, відкрите на підставі виконавчого листа № 953/260/21, виданого Київським районним судом м. Харкова, про стягнення зі ОСОБА_1 аліментів на користь ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

У межах зазначеного виконавчого провадження державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калініченком В.В. здійснено розрахунок заборгованості зі сплати аліментів, за результатами якого зроблено висновок про наявність у позивача заборгованості, що перевищує суму відповідних платежів за три роки.

30 березня 2026 року державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калініченком В.В. винесено постанову від 30.03.2026 у виконавчому провадженні № 67381738 про накладення на боржника ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у сумі 573456,80 гр.

Скаржник не погоджується з постановою державного виконавця про накладення штрафу та вважає її протиправною, такою, що підлягає скасуванню, оскільки вона прийнята з порушенням вимог Закону України «Про виконавче провадження», Сімейного кодексу України, без належного дослідження всіх обставин, що мають значення для правильного визначення розміру заборгованості зі сплати аліментів.

Під час визначення розміру заборгованості державний виконавець не здійснив належної перевірки складових грошового забезпечення скаржника як військовослужбовця, не встановив, які саме види доходів були включені до бази для нарахування аліментів, а також не перевірив, чи підлягають такі виплати врахуванню відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 26 лютого 1993 року № 146 «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів». Зокрема, до розрахунку заборгованості були включені виплати, які мають разовий або спеціальний характер та відповідно до законодавства не враховуються при визначенні розміру аліментів. Унаслідок цього державним виконавцем було неправильно визначено розмір заборгованості, що, у свою чергу, безпідставно стало підставою для застосування до скаржника штрафу, передбаченого частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Таким чином, оскаржувана постанова ґрунтується на розрахунку заборгованості, правильність якого є спірною, не підтверджена належними та допустимими доказами і потребує судової перевірки, у зв`язку з чим вона порушує права та законні інтереси скаржника та підлягає скасуванню.

Крім того, до проведення розрахунку заборгованості державний виконавець був зобов`язаний витребувати у відповідних військових частин або інших компетентних органів відомості про структуру грошового забезпечення скаржника, встановити правову природу кожної виплати, перевірити, які виплати мають постійний характер, а які відповідно до вимог законодавства не можуть враховуватися при визначенні розміру аліментів.

Проте зазначені вимоги державним виконавцем виконані не були. Матеріали виконавчого провадження не містять доказів витребування відповідних довідок про структуру грошового забезпечення, аналізу кожної складової доходу або перевірки правових підстав для включення окремих виплат до бази нарахування аліментів.

Крім того, державним виконавцем не було належним чином забезпечено право скаржника на участь у виконавчому провадженні. Скаржника не було своєчасно повідомлено про здійснений розрахунок заборгованості, що позбавило його можливості надати пояснення, заперечення, документи про фактично отримані доходи, документи про сплату аліментів, а також інші докази, які могли істотно вплинути на правильність визначення розміру заборгованості.

Саме спірний розрахунок заборгованості став єдиною підставою для винесення постанови про накладення штрафу відповідно до частини чотирнадцятої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження». Водночас застосування такого штрафу є похідним від правильності визначення заборгованості. Якщо розрахунок здійснено з порушенням вимог законодавства або без належного дослідження всіх юридично значимих обставин, відсутні правові підстави для застосування до боржника відповідальності.

Таким чином, державний виконавець не встановив належним чином фактичний розмір заборгованості, не перевірив склад доходів скаржника, не дослідив правову природу всіх складових грошового забезпечення та не підтвердив належними доказами правильність проведеного розрахунку. За таких обставин оскаржувана постанова про накладення штрафу ґрунтується на неперевіреному та спірному розрахунку заборгованості, а тому не відповідає вимогам законності та обґрунтованості.

30.07.2026 до суду від державного виконавця Київського відділу ДВС у місті Харкові СМУЮ Калініченка В.В. надійшов відзив на скаргу, в якому він зазначив, що на примусовому виконанні у Київському відділі державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України перебуває ВП № 67381738 з примусового виконання виконавчого листа № 953/260/21, виданого 25.08.2021 Київським районним судом м. Харкова, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частина усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідно віку, починаючи з 05.01.2021 до досягнення дитиною повноліття.

04.11.2021 державним виконавцем відділу Мельніченко І.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 67381738.

04.11.2021 державним виконавцем відділу Мельніченко І.О. винесено постанову про розмір мінімальних витрат виконавчого провадження.

30.03.2026 старшим державним виконавцем відділу Калініченко В.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, та направлено до В/Ч НОМЕР_1 , для виконання рішення суду.

Станом на 09.04.2026 у ОСОБА_1 наявна заборгованість зі сплати аліментів, сукупний розмір якої згідно розрахунку від 26.03.2026 за період з 05.01.2021 по 28.02.2026 становить 358410,50 гривень, що сукупно перевищує суму відповідних платежів за три місяці.

09.04.2026 старшим державним виконавцем відділу Калініченко В.В. відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників.

09.04.2026 старшим державним виконавцем відділу Калініченко В.В. керуючись ст. 71 Закону України "Про виконавче провадження" за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, винесено постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Скаржник ОСОБА_1 в судовому засіданні наполягав на задоволенні скарги, зазначив, що сплачував аліменти до моменту початку служби в ЗСУ, після чого не міг знайти реквізити для сплати аліментів, оскільки квартира з усіма документами згоріла внаслідок ворожого обстрілу, а колишня дружина ОСОБА_2 заблокувала усі контакти з ним. Крім того зазначив, що постанову про відкриття виконавчого провадження не отримував.

Державний виконавець Калініченко В.В. в судовому засіданні заперечував проти скарги та зазначив, що усі аліменти дитина отримує через примусове стягнення, добровільної сплати від ОСОБА_1 не надходило.

Вислухавши пояснення скаржника, державного виконавця, дослідивши матеріали скарги, суд приходить до наступного висновку.

Судом встановлені наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що 07.06.2021 Київським районним судом м. Харкова ухвалено заочне рішення про розірвання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 та про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_3 у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.01.2021 року до досягнення дитиною повнолітня.

04.11.2021 державним виконавцем Київського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мельниченко І.О. винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №67381738 з примусового виконання виконавчого листа №953/260/21, виданого 25.08.2021 Київським районним судом м. Харкова про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_4 у розмірі частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 05.01.2021 року до досягнення дитиною повнолітня.

Крім того, постановою державного виконавця Київського відділу ДВС у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Мельниченко І.О. від 04.11.2021 визначено для боржника ОСОБА_1 розмір мінімальних витрат виконавчого провадження у сумі 203 гривні.

Матеріали виконавчого провадження містять докази спрямування постанови державного виконавця про відкриття виконавчого провадження №67381738 його сторонам.

30.03.2026 року старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Калініченко В.В. винесено постанову про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника, якою звернено стягнення на доходи боржника ОСОБА_1 , який отримує дохід в ВЧ НОМЕР_1 , шляхом здійснення відрахування із суми доходів боржника у відповідності до вимог чинного законодавства, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, у розмірі 50% доходів щомісяця до погашення загальної суми заборгованості за виконавчим провадженням, яка складає 573 456, 80 гривень, у тому числі виконавчий збір, витрати, пов`язані з організацією та проведенням виконавчий дій, після погашення заборгованості стягнення проводити частини усіх видів заробітку (доходу) щомісячно, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття.

09.04.2026 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Калініченко В.В. винесено постанову про накладення на ОСОБА_1 за невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника вчинити певні дії, штрафу на користь держави в сумі 179 205, 25 гривень.

Крім того, 09.04.2026 старшим державним виконавцем Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Калініченко В.В. відомості про ОСОБА_1 внесено до Єдиного реєстру боржників.

Згідно із ст. 1 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Спори щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця під час виконання судового рішення врегульовано Розділом VII ЦПК України та Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно із ч. 1 ст. 447-1 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

У постанові від 14.12.2021 у справі № 2610/27695/2012 (провадження № 14-37цс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що скарга на постанову державного виконавця про накладення штрафу у зв`язку з наявною заборгованістю зі сплати аліментів підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки така постанова не є постановою про накладення штрафу в розумінні частини другої статті 63 Закону України № 1404-VIII, яка підлягає оскарженню до суду в порядку, визначеному частиною другою статті 74 цього Закону, тобто в порядку адміністративного судочинства.

Відповідно до ч. 2 ст. 63 Закону «Про виконавче провадження» у разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність.

Права і обов`язки виконавця визначені у статті 18 Закону України «Про виконавче провадження». За змістом цієї норми виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, зокрема, виконавець зобов`язаний: здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом; надавати сторонам виконавчого провадження, їхнім представникам та прокурору як учаснику виконавчого провадження можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; має право: проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; у разі ухилення боржника від виконання зобов`язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника фізичної особи чи керівника боржника - юридичної особи за межі України до виконання зобов`язань за рішенням або погашення заборгованості за рішеннями про стягнення періодичних платежів, тощо.

Відповідно до ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», за наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за один рік, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 20 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за два роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 30 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

За наявності заборгованості зі сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму відповідних платежів за три роки, виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів.

Суми штрафів, передбачених цією частиною, стягуються з боржника у порядку, передбаченому цим Законом, і перераховуються стягувачу.

У пункті 8 глави XVI Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція № 512/5), визначено, що виконавець накладає на боржника штраф у розмірі та у випадках, визначених частиною чотирнадцятою статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Постанова про накладення штрафу оформлюється відповідно до вимог пункту 7 розділу І цієї Інструкції та містить відомості про розмір заборгованості, яка утворилася з дня пред`явлення виконавчого документа до примусового виконання, та суму штрафу.

Постанова про накладення штрафу не пізніше наступного робочого дня після її винесення надсилається сторонам виконавчого провадження.

Суми штрафів стягуються виконавцем з боржника після погашення заборгованості зі сплати аліментів у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 71 Закону України «Про виконавче провадження» визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому СК України. Виконавець зобов`язаний обчислювати розмір заборгованості із сплати аліментів щомісяця. У передбачених у частині четвертій названої статті випадках, виконавець зобов`язаний повідомити про розрахунок заборгованості стягувачу і боржнику.

Тобто саме на виконавця покладено обов`язок щомісячно обчислювати як розмір аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), так і заборгованість зі сплати аліментів і повідомляти про її існування та розмір сторонам виконавчого провадження, зокрема боржнику.

Частиною 8 ст. 48 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що виконавець проводить перевірку майнового стану боржника у 10-денний строк з дня відкриття виконавчого провадження. У подальшому така перевірка проводиться виконавцем не менше одного разу на два тижні щодо виявлення рахунків, електронних гаманців боржника, не менше одного разу на три місяці щодо виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника.

Виконавче провадження № 67381738 перебуває на виконанні Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України з 04.11.2021 року.

Зі змісту скарги та наданих державним виконавцем матеріалів виконавчого провадження №67381738 не вбачається здійснення державним виконавцем жодного заходу примусового виконання виконавчого листа Київського районного суду м. Харкова, також не вбачається проведення державним виконавцем жодних виконавчих дій в період часу з листопада 2021 року по 30 березня 2026 року (дату винесення спірної постанови), зокрема щодо з`ясування місця проживання/перебування боржника, подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах. Лише з березня 2026 року державною виконавчою службою почали вживатись заходи, визначені Законом України «Про виконавче провадження», щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на виконання рішення Київського районного суду м. Харкова.

Боржник дізнався про наявність постанови про накладення штрафу лише 27.05.2026 року після фактичного її отримання, тобто вже після виникнення заборгованості за аліментами та накладення штрафу державним виконавцем.

У зв`язку з чим, державним виконавцем не надано доказів того, що ОСОБА_1 свідомо ухилявся від виконання судового рішення щодо сплати аліментів, щоб передувало для накладення на нього штрафу в порядку ч. 2 ст. 63 Закону України «Про виконавче провадження».

Крім того, у разі накладення на боржника штрафу в порядку, визначеному статтею 71 Закону України «Про виконавче провадження», сума штрафу стягується з боржника на користь стягувача. Разом з тим, як вбачається зі змісту постанови старшого державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Харківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України Калініченко В.В. про накладення на ОСОБА_1 штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду, державним виконавцем стягнуто штраф на користь держави, а не на користь стягувача ОСОБА_2 , що є порушенням вимог законодавства, зокрема статті 71 Закону України «Про виконавче провадження».

Суд зазначає, що у постанові Верховного Суду від 28.02.2020 у справі № П/811/1015/16 зазначено, що принцип належного урядування має надзвичайно важливе значення для забезпечення правовладдя в Україні. Неухильне дотримання основних складових принципу належного урядування забезпечує прийняття суб`єктами владних повноважень легітимних, справедливих та досконалих рішень. Крім того, принцип належного урядування підкреслює те, що між людиною та державою повинні бути вибудовані саме публічно-сервісні відносини, у яких інституції та процеси служать всім членам суспільства.

Нормою ст.451 ЦПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд скасовує оскаржувані рішення та визнає оскаржувані дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Оцінюючи дослідженні в судовому засіданні докази в їх сукупності, суд вважає їх належними, допустимими та достатніми для прийняття рішення у справі по суті.

Аналізуючи встановлені в судовому засіданні на підставі таких доказів фактичні обставини в контексті викладених вище норм законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення скарги, керуючись наступним.

Суд зазначає, що дата виникнення заборгованості зі сплати аліментів не впливає на можливість застосування штрафу до боржника. При визначенні правомірності винесення постанови виконавця в порядку ч. 14 ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження» значення має наявність вини боржника у виникненні заборгованості зі сплати аліментних платежів. Такий правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2021 року у справі №2610/27695/2012. Разом з тим, матеріали виконавчого провадження не містять відомостей стосовно здійснення державним виконавцем, в період з листопада 2021 по березень 2026 року, визначених Законом України «Про виконавче провадження» заходів з примусового виконання рішення Київського районного суду м. Харкова, а також заходів щодо з`ясування місцеперебування боржника, проведення перевірки щодо його доходів тощо.

У зв`язку з вищевикладеним, суд приходить до висновку про відсутність підстав для накладення на скаржника ОСОБА_1 штрафу за невиконання без поважних причин рішення суду, що в свою чергу дозволяє дійти висновку про неправомірність спірної постанови державного виконавця, а отже і необхідність задоволення даної скарги в повному обсязі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.13, 19, 39, 40, 59, 63, 71 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст.18, 258-261, 263, 268, 272, 353, 354, 355, 431, 447-1, 448, 451 ЦПК України, суд

ухвалив:

Скаргу представника скаржника ОСОБА_1 адвоката Заруднього Ігоря Вікторовича про визнання неправомірною та скасування постанови державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калініченка Віталія Володимировича задовольнити.

Скасувати постанову державного виконавця Київського відділу державної виконавчої служби у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Калініченка Віталія Володимировича від 09 квітня 2026 року про накладення на ОСОБА_1 штрафу у розмірі 50 відсотків суми заборгованості зі сплати аліментів у виконавчому провадженні № 67381738.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку, шляхом подачі апеляційної скарги до Харківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Суддя С.Л. Шаренко