Ухвала суду № 138674822, 03.08.2026, Косівський районний суд Івано-Франківської області

Справа № 347/29/26

Провадження № 8/347/4/26

У Х В А Л А

Іменем України

(додаткова)

03.08.2026 Косівський районний суд, Івано-Франківської області в складі:

головуючої судді Драч Д.С.,

за участі секретаря Атаманюк О.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Косів заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ» Шкільняка Я.С. про стягнення процесуальних витрат по цивільній справі за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2026 року у справі № 347/29/26 про видачу дубліката виконавчого листа,

в с т а н о в и в:

28.07.2026 року представник Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ» Шкільняк Я.С. звернувся до суду із заявою, в якій просить стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , 78653, ІваноФранківська обл., Косівський р-н., с. Тюдів) на користь ТОВ «ФК Гефест» (Код ЄДРПОУ 42350033, 01042, м. Київ, вул. І. Брановицького, буд. 3) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000,00 (п`ятнадцять тисяч гривень 00 коп.).

Заява обґрунтована тим, що 27.07.2026 ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області у справі №347/29/26 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2026 року у справі № 347/29/26 про видачу дубліката виконавчого листа.

У запереченнях ТОВ «ФК Гефест» на заяву ОСОБА_1 міститься розмір судових витрат, що заявлено до стягнення, але ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27.07.2026р. не вирішено дане питання.

Між Відповідачем ТОВ «ФК «Гефест» та адвокатом Шкільняком Ярославом Сергійовичем укладено Договір №1 від 01.02.2024р. про надання правової допомоги.

Згідно Додаткової угоди №33 від 29.06.2026р. розмір гонорару адвоката Шкільняка Я.С., склав 3000,00 гривень за годину роботи та 3000,00 гривень за одне судове засідання в Косівському районному суді Івано-Франківської області.

Станом на дату подачі цієї скарги надані наступні послуги адвоката: первинна консультація 1 година; 3 000,00 грн.; аналіз заяви 1 година 3 000,00 грн.; складання (написання) заперечення 2 години 6 000,00 грн. Всього 4 години 12 000,00 грн.

Таким чином витрати ТОВ «ФК «Гефест» на професійну правничу допомогу в справі №347/29/26, склали 15 000 грн.

Згідно положень Додаткової угоди №33 від 29.06.2026р. до Договору №1 від 01.02.2024 про надання правової допомоги, оплата гонорару адвоката Шкільняка Я.С. здійснюється ТОВ «ФК «Гефест» після набрання законної сили рішення суду по справі №347/29/26.

Згідно Акту виконаних робіт від 30.06.2026р., правова допомога адвокатом Шкільняком Я.С. надана ТОВ «ФК «Гефест» в повному обсязі, заперечень немає.

На підтвердження заявлених вимог представник ТОВ «ФК «Гефест» Шкільняк Я.С. долучив докази, що підтверджують надання ним правової допомоги ТОВ «ФК «Гефест» у справі №347/29/26 за заявою ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21.01.2026 р. про видачу дубліката виконавчого листа, а саме: Витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги; копію додаткової угоди N33 до Договору №1 про надання правової допомоги від 01.02.2024 р.; копію акту виконаних робіт від 30.06.2026 р.

29.07.2026 року представник Чутченко С.О. подав до суду заперечення на заяву ТОВ «Фінансова компанія «Гефест» про стягнення витрат на професійну правничу допомогу (вих. № 3891 від 28.07.2026) та клопотання про зменшення розміру таких витрат, оскільки вважає, що заява задоволенню не підлягає з таких підстав.

Заяву подано поза встановленою процесуальною формою.

Заявник просить вирішити питання про судові витрати, яке не було вирішене під час ухвалення судового рішення. Єдиним процесуальним механізмом для цього є ухвалення додаткового судового рішення: відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове судове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Натомість поданий документ не містить ані посилання на статтю 270 ЦПК України, ані обґрунтування підстав для ухвалення додаткового судового рішення; заявник керується виключно статтями 133, 137, 141 ЦПК України, які визначають склад і порядок розподілу судових витрат, але не встановлюють самостійної процедури вирішення цього питання після ухвалення судового рішення. Заявлена вимога не має процесуальної форми, у якій вона могла б бути розглянута.

За результатами перегляду за нововиявленими обставинами судом постановлено ухвалу (частина четверта статті 429 ЦПК України), тоді як стаття 270 ЦПК України регулює ухвалення додаткового рішення. Питання про можливість застосування цього механізму до ухвали заявником не порушено і не обґрунтовано.

Вирішення питання про судові витрати є передчасним.

Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 27.07.2026 у справі № 347/29/26 оскаржено в апеляційному порядку; апеляційну скаргу подано до Івано-Франківського апеляційного суду через суд першої інстанції. За частинами першою, другою статті 141 ЦПК України судові витрати розподіляються між сторонами за результатами розгляду справи, тобто розподіл є похідним від процесуального результату. За частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Вирішувати питання про стягнення витрат до перегляду судового рішення, від якого цей розподіл залежить, передчасно: у разі скасування ухвали від 27.07.2026 та задоволення заяви ОСОБА_1 підстав для покладення на неї будь-яких витрат на користь стягувача не буде взагалі.

Заявлений розмір не підтверджений детальним описом робіт.

Частиною третьою статті 137 ЦПК України встановлено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат.

Наведений у заяві детальний опис містить три позиції: первинна консультація 1 година (3 000 грн); аналіз заяви 1 година (3 000 грн); складання (написання) заперечення 2 години (6 000 грн). Разом за цим описом 4 години та 12 000 грн, що прямо зазначено у підсумковому рядку самої таблиці. Проте до стягнення заявлено 15 000 грн. Різниця у 3 000 грн не відображена у детальному описі робіт, не обґрунтована жодним поясненням і не підтверджена жодним доказом.

Посилання на те, що додатковою угодою № 33 від 29.06.2026 передбачено 3 000 грн за одне судове засідання, цієї прогалини не усуває: позиція про участь у судовому засіданні у детальному описі робіт відсутня, а суд не вправі домислювати за заявника зміст обов`язкового процесуального документа та самостійно доповнювати розрахунок. Відповідно до частин першої, третьої статті 12 та частин першої, шостої статті 81 ЦПК України кожна сторона доводить обставини, на які посилається, і доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Щонайменше 3 000 грн із заявленої суми не доведені за жодних обставин.

Договір, який визначає умови оплати, суду не надано.

За пунктом 1 частини другої статті 137 ЦПК України розмір гонорару адвоката визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості. За статтею 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката, порядок його обчислення та сплати визначаються договором.

Заявник посилається на Договір № 1 від 01.02.2024 про надання правової допомоги як на джерело умов оплати, однак цього договору до заяви не додано. У переліку додатків зазначено лише виписку з ЄДР, ордер від 12.06.2024, додаткову угоду № 33 від 29.06.2026, акт виконаних робіт від 30.06.2026 та квитанцію про надсилання. Отже, основний документ, умовами якого, за твердженням заявника, визначається розмір гонорару, суду не наданий, і перевірити відповідність заявленої суми умовам договору неможливо.

Окремої уваги потребує й ордер від 12.06.2024: він виданий задовго до виникнення цього провадження, відкритого за заявою ОСОБА_1 від 22.06.2026 (провадження № 8/347/4/26), а тому сам по собі не підтверджує обсягу повноважень адвоката саме у цій справі (стаття 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Хронологія поданих документів спростовує реальність заявлених робіт.

Верховний Суд послідовно виходить із того, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат, тобто встановлення їх дійсності та необхідності, а також з критерію розумності їх розміру (постанова Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі № 910/15944/17; постанова об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19; постанова Верховного Суду у справі № 826/1216/16). Той самий підхід застосовує Європейський суд з прав людини: компенсації підлягають лише витрати, які були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited проти України» від 23.01.2014, заява № 19336/04).

Подані заявником документи цим критеріям не відповідають, що видно з їх власної хронології.

Подані заявником документи цим критеріям не відповідають, що видно з їх власної хронології. Заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами подано 22.06.2026, а отже позиції «первинна консультація» та «аналіз заяви» могли виникнути лише після цієї дати. Додаткову угоду № 33, якою встановлено ставку гонорару 3 000 грн за годину, укладено 29.06.2026 тобто ставку погоджено вже після того, як, за твердженням заявника, частину робіт було виконано. Акт виконаних робіт складено 30.06.2026 із застереженням, що допомогу надано «в повному обсязі, заперечень немає», тоді як саме заперечення ТОВ «ФК «Гефест» (вих. № 3704) сформовано лише 02.07.2026 через два дні після акта, яким його складання нібито вже прийнято замовником. Нарешті, судове засідання відбулося 27.07.2026, проте участь у ньому до детального опису робіт не включена, хоча заявлена сума перевищує підсумок опису на 3 000 грн.

Акт виконаних робіт від 30.06.2026 не може підтверджувати надання послуги, яка на дату його складання ще не була надана. Це стосується позиції «складання (написання) заперечення» вартістю 6 000 грн, тобто половини задокументованої суми. Документ, що засвідчує прийняття робіт раніше за їх виконання, не є належним і достовірним доказом у розумінні статей 78, 79 ЦПК України.

Заявлений розмір не є співмірним зі складністю справи та обсягом робіт.

За частиною четвертою статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним зі складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт; обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та значенням справи для сторони.

Розгляд заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими обставинами є процесуальним питанням, яке не потребувало ані збору доказів, ані складних розрахунків, ані вивчення значного обсягу матеріалів. Саме заперечення від 02.07.2026 значною мірою відтворює текст раніше поданої тим самим представником заяви про виправлення описки від 04.06.2026 та переказує зміст судових рішень 20102013 років, які вже наявні у матеріалах справи.

Позиції «первинна консультація» (3 000 грн) та «аналіз заяви» (3 000 грн) є штучно виокремленими: адвокат Шкільняк Я.С. супроводжує ТОВ «ФК «Гефест» на підставі договору від 01.02.2024, представляв його інтереси у пов`язаних провадженнях (справи № 347/1399/20, № 347/1306/25) і був обізнаний з обставинами справи задовго до подання заяви ОСОБА_1 . Потреби у «первинній консультації» для постійного клієнта в межах процесуального інциденту не існувало, а «аналіз заяви» за своїм змістом є складовою підготовки заперечення і не становить самостійної послуги.

Не підтверджено й витраченого часу: заявник не подав жодного документа, який фіксував би фактичні витрати часу адвоката (звіту, таймшитів, деталізації). Зазначені в таблиці «1 година», «1 година», «2 години» є заявленими, а не доведеними величинами.

Заявник посилається на постанови Верховного Суду від 21 січня 2021 року у справі № 280/2635/20 та від 12 лютого 2020 року у справі № 648/1102/19, згідно з якими відшкодуванню підлягають витрати незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено. Ці висновки не спростовують жодного з наведених вище доводів: ОСОБА_1 не заперечує проти самої можливості стягнення ще не сплачених витрат, а заперечує проти їх недоведеності, неспівмірності та невідповідності критерію реальності. Наведені заявником постанови звільняють від доведення факту оплати, але не звільняють від обов`язку довести обсяг, вартість і дійсність наданих послуг у порядку частин другої, третьої статті 137 та частини восьмої статті 141 ЦПК України.

Частинами п`ятою та шостою статті 137 ЦПК України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може за клопотанням іншої сторони зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, і що обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення. Зменшення розміру таких витрат з ініціативи суду не допускається, тому ОСОБА_1 заявляє відповідне клопотання окремо.

Неспівмірність доведена наведеними вище обставинами: розбіжність між детальним описом робіт (12 000 грн) та заявленою сумою (15 000 грн); ненадання договору, умовами якого визначається гонорар; складення акта виконаних робіт раніше за виконання самих робіт; дублювання позицій «первинна консультація» та «аналіз заяви»; відсутність доказів фактично витраченого часу; невисока складність процесуального питання та відтворювальний характер поданого заперечення.

З огляду на викладене представник вважає, що заявлені 15 000 грн не підлягають стягненню; у разі, якщо суд визнає за можливе вирішити питання про судові витрати по суті, їх розмір підлягає зменшенню до розумного та співмірного.

Дослідивши матеріали заяви по цивільній справі, повно з`ясувавши всі фактичні обставини, об`єктивно оцінивши усі наявні докази, які мають значення для розгляду заяви представника заявника, суд приходить до висновку, що заява підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників розгляду справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до ч.2 ст.270 ЦПК України заяву про ухвалення додаткового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання рішення.

Відповідно до ч.3 ст.270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів із дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення увалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Відповідно до ч.4 ст.270 ЦПК України у разі необхідності суд може викликати сторони або інших учасників справи в судове засідання. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.

Тлумачення положень ст. 270 ЦПК України дає змогу дійти висновку, що додаткове судове рішення є похідним від первісного судового акта, його невід`ємною складовою, ухвалюється в тому самому складі та порядку, що й первісне судове рішення. Додаткове судове рішення засіб усунення неповноти судового рішення, внаслідок якої, зокрема, залишилося невирішеним питання про судові витрати, складовою частиною яких є компенсація стороні витрат правничої допомоги.

Разом з тим, суд шляхом ухвалення додаткового рішення не вправі змінити своє ж рішення стосовно розміру вже присуджених до стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат. Це питання може бути вирішено в апеляційному порядку.

Судом встановлено, що 27.07.2026 ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області у справі №347/29/26 залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 21 січня 2026 року у справі № 347/29/26 про видачу дубліката виконавчого листа.

При постановленні ухвали судом не було вирішено питання про стягнення судових витрат за надану правничу допомогу по справі.

Відповідно до ч.1 ст.133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Згідно з п.1 ч.2 ст.133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Стаття 137 ЦПК України передбачає, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З матеріалів справи вбачається, що представником заявника в обґрунтування своїх вимог про стягнення витрат на правничу допомогу надано; копію ордеру на надання правничої (правової) допомоги; копію додаткової угоди №33 до Договору №1 про надання правової допомоги від 01.02.2024 р.; копію акту виконаних робіт від 30.06.2026 р.

На підставі долученого акту виконаних робіт від 30.06.2026 р. вбачається, що витрати на професійну правничу допомогу складають 12000 (дванадцять тисяч) гривень.

Пунктом 4 ч.1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначено, що договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

За змістом частин 1,3 ст.26 вказаного Закону, адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Договір про надання правової допомоги укладається в письмовій формі та до договору про надання правової допомоги застосовуються загальні вимоги договірного права.

Договір про надання правової допомоги за своєю правовою природою є договором про надання послуг, який в свою чергу, врегульовано Главою 63 Цивільного кодексу України.

Зокрема, стаття 903 Цивільного кодексу України передбачає, що якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Стаття 632 Цивільного кодексу України регулює поняття ціни договору; за приписами вказаної статті ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін, зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом, а якщо ціна у договорі не встановлена і не може бути визначена виходячи з його умов, вона визначається виходячи із звичайних цін, що склалися на аналогічні товари, роботи або послуги на момент укладення договору.

Право на професійну правничу допомогу гарантовано статтею 59 Конституції України, офіційне тлумачення якого надано Конституційним Судом України у рішеннях від 16 листопада 2000 року № 13-рп/2000, від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009.

Так, у рішенні Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема, в судах та інших державних органах, захист від обвинувачення тощо.

Згідно ст. 15 ЦПК України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують як джерело права при розгляді справ положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та протоколів до неї, а також практику Європейського суду з прав людини та Європейської комісії з прав людини.

Аналогічні критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited» проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим.

Відповідно до ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру та адвокатську діяльність», Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, слід виходити з встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність». Вказаний правовий висновок зроблено Верховним Судом в постанові від 06.03.2019 року у справі № 922/1163/18.

Верховний Суд у Постанові від 09.04.2019 р. по справі № 826/2689/15 наголосив на тому, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості. Натомість саме на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, покладено обов`язок доведення неспівмірності витрат з наданням відповідних доказів.

Фактична сплата за правову допомогу на момент розгляду заяви про судові витрати не має значення, що відповідає наявній судовій практиці (постанова Верховного Суду від 21.01.2021 по справі № 280/2635/20).

Зважаючи на положення частини восьмої статті 141 ЦПК України, відшкодування судових витрат, у тому числі на професійну правничу допомогу, здійснюється за наявності відповідної заяви (клопотання) сторони, яку вона зробила до закінчення судових дебатів.

Заявляти клопотання про судові витрати, у тому числі оплати за надання професійної правничої допомоги адвоката, сторона має змогу незалежно від набрання рішенням законної сили у встановлений спеціальний 5 денний строк на подання зазначеної заяви (ч.8 ст.141 ЦПК України).

Суд вважає, що під час розгляду справи представником заявника надані належні та допустимі докази, які в сукупності та взаємозв`язку належним чином доводять розмір понесених витрат на правничу допомогу.

Враховуючи викладені обставини, суд приходить до висновку, що відповідачем доведені та обґрунтовані судові витрати, які складаються з витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 12000 грн.

Разом з тим, додатковою угодою №33 від 29.06.2026 року передбачено також вартість послуги адвоката Шкільняка Я.С. за участь у судовому засіданні в сумі 3000 грн.

Акт виконаних робіт від 30.06.2026 року у справі №347/29/26 був складений після підписання вказаної додаткової угоди та до розгляду по суті заяви про перегляд ухвали суду від 21.01.2026 року за нововиявленими обставинами. Участь же представника Шкільняка Я.С. в судовому засіданні підтверджується протоколом судового засідання в режимі відеоконференції №6831451 від 27.07.2026 року.

Таким чином, оскільки ухвалою суду від 27.07.2026 року у цій справі вимоги заяви Конюшак Т.М. суд залишив без задоволення, отже наявні правові підстави для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ» понесені витрати на правничу допомогу.

Натомість, враховуючи критерій оцінки співмірності витрат на оплату послуг адвоката (співмірності ціни за надані адвокатом послуги відносно складності та важливості справи, витраченого на ведення справи часу та фактично наданих послуг), з огляду на те, що адвокатом Шкільняком Я.С. було фактично складено заперечення на заяву про перегляд ухвали суду від 21.01.2026 року у справі №347/29/26, яку цей же адвокат вів до цього, у зв`язку із чим він не потребував додаткового аналізу та консультацій щодо заявлених вимог, а також він взяв участь у одному судовому засіданні - суд приходить до висновку про зменшення понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу з 15000 грн. до 9000 грн.

Керуючись ст. 133,141,270,354 ЦПК України, суд

ПОСТАНОВИВ :

Заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК ГЕФЕСТ» Шкільняка Я.С. задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , 78653, Івано-Франківська обл., Косівський р-н., с. Тюдів) на користь ТОВ «ФК Гефест» (Код ЄДРПОУ 42350033, 01042, м. Київ, вул. І. Брановицького, буд. 3) витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев`ять тисяч гривень).

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана до Івано-Франківського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її складення.

Ухвала складена 03.08.2026 року

Суддя: Д.С. Драч