Рішення № 13867431, 15.02.2011, Господарський суд Автономної Республіки Крим

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

АВТОНОМНОЇ РЕСПУБЛІКИ КРИМ

Автономна Республіка Крим, 95003, м.Сімферополь, вул.Р.Люксембург/Речна, 29/11, к. 313

РІШЕННЯ

Іменем України

15.02.2011

Справа №5002-24/6208-2010

За позовом Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» (95053, м.Сімферополь, вул..Гурзуфська, 5)

До відповідача Поштовське житлово-комунальне підприємство (Бахчисарайський район, с.Почтове, вул..Чкаловська, 11а)

Про стягнення 226 765,49грн.

Суддя ГС АР Крим Г.Г. Колосова

представники:

Від позивача – Волков В. В., представник за довіреністю від 05.01.2011 р. №04; посвідчення №1512 від 02.02.2011 р.

Від відповідача – не з’явився.

Обставини справи: до господарського суду звернулось Кримське республіканське підприємство «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м.Сімферополя» із позовом до Поштовського житлово-комунального підприємства про стягнення 226 765,49грн.

Позовні вимоги ґрунтуються наступним: між позивачем та відповідачем був укладений договір про внесення змін у договір №409 на водопостачання з комунального водопроводу і прийом стоків в комунальну каналізацію від 19.06.2007р.

Позивачем були виставлені відповідачеві на виконання умов договору наступні рахунки:№409 від 31.08.2010р. на суму 84 380,23грн., рахунок №409 від 21.09.2010р. на суму 38 322,82грн., рахунок №409 від 29.10.2010р. на суму 75 082,67грн., рахунок №409 від 19.11.2010р. на суму 38 868,55грн. на загальну суму 236 654,27грн.

Відповідач частково сплатив суму боргу у розмірі 20 157,88грн.

Таким чином, за відповідачем утворилась заборгованість у розмірі 226 765,49грн., у тому числі: сума основного боргу – 216 496,39грн; пені – 5 591,99грн.; 3% річних – 1 128,69грн. та інфляція – 3 548,42грн.

Вказана заборгованість відповідачем на момент подачі позовної заяви не погашена.

Також позивач просить покласти на відповідача судові витрати.

У судовому засіданні представником позивача надано клопотання про продовження строку розгляду справи відповідно до положень ст..69 ГПК та у межах передбачених діючим законодавством – до 15.03.2011р.

Вказане клопотання судом було задоволене та ухвалою від 02.02.2011 р. строк розгляду справи було продовжено до 15.03.2011 р.

Позивач позовні вимоги підтримав у повному обсязі. Клопотанням від 15.02.2011 р. просив суд залучити до матеріалів справи розрахунок 3% річних та копії банківських виписок.

Суд вказане клопотання задовольнив та залучив вказані документи до матеріалів справи.

При цьому суд зазначає, що відповідно до нового розрахунку 3% річних вбачається сума у розмірі 1131,99 грн., однак заяв про збільшення позовних вимог у даній частині від позивача не надходило.

Відповідач явку представника у судове засідання жодного разу не забезпечив, відзив на позов не представив, про день, час та місце розгляду справи повідомлений належним чином; будь-яких клопотань або письмових пояснень від останнього не надходило.

За такими обставинами, суд вважає, що матеріали справи в достатній мірі характеризують правовідносини, що склалися між сторонами, та вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку статті 75 Господарського процесуального кодексу України. за відсутністю представника відповідача.

Розгляд справи відкладався в порядку статті 77 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши представлені докази, заслухавши пояснення представника позивача, суд –

ВСТАНОВИВ:

19 червня 2007 року між «Сімферопольським виробничим підприємством водопровідно-каналізаційного господарства», правонаступником якого є позивач по справі ( Водоканал ) та Поштовським житлово - комунальним підприємством ( Абонент ) було укладено|ув'язнений| договір № 409 на водопостачання з комунального водопроводу та відведення стоків (водовідведення) в комунальну каналізацію.

Відповідно до п. 2.2 вказаного договору Водоканал взяв на себе зобов’язання забезпечувати Абонента питною холодною водою при наявності води у джерелах і здійснювати водовідведення, а Абонент приймає на себе зобов’язання споживати вказані у даному пункті послуги у кількості не більше встановленого ліміту, а для організацій, що фінансуються з бюджетів всіх рівнів, на суму не більше суми, визначеної кошторисом на утримання Абонента в частині сплати послуг по водопостачанню та водовідведенню.

Відповідно до п. 4.2 вказаного договору всі розрахунки абонента за відпуск води і приймання стоків проводяться в наступні строки і наступним чином: оплата проводиться шляхом внесення авансового платежу на розрахунковий рахунок Водоканала у розмірі 75% від вартості споживаних послуг за попередній місяць ( який був перед звітним ). Авансовий платіж вноситься абонентом до 15 – ого числа звітнього місяця. Остаточний розрахунок за отримані послуги по водопостачанню та водовідведенню проводиться на протязі 3 – х банківських днів з моменту отримання абонентом виставленого Водоканалом рахунку за споживані послуги. Звітним місяцем вважається місяць, в якому безпосередньо надавалися послуги за даним договором.

Відповідно до п. 4.4. вказаного договору погашення заборгованості абонента перед Водоканалом проводиться в порядку календарної черговості її виникнення ( від раніш виникшей до наступної ). Тобто, у разі наявності у абонента заборгованості перед Водоканалом всі сплати, в тому числі і за поточний період відносяться на погашення раніш існуючого боргу.

Відповідно до п. 14. 1 вказаного договору він укладається строком по 19.06.2009 р. включно. Даний договір вважається щорічно продовженим на один рік, якщо на протязі місяця до закінчення строку не буде заяви однієї зі сторін про відмову від даного договору.

Суду не було представлено доказів того, що строк дії вказаного договору не був продовжений або договір розірваний за згодою сторін.

Факт надання позивачем послуг відповідачу підтверджується наявними в матеріалах справи актами виконаних робіт №409 від 31.08.2010 р., від 21.09.2010 р., від 29.10.2010 р. і від 19.11.2010 р., які були підписані представниками обох сторін ( а. с. 13 – 14, 17, 19 ).

В зв’язку з вказаним представнику відповідача було видано під розпис рахунки №409 від 31.08.2010 р. на суму 84 380,23 грн., від 21.09.2010 р. на суму 38 322,82 грн., від 29.10.2010 р. на суму 75 082,67 грн. і від 19.11.2010 р. на суму 38 868,55 грн. ( а. с. 13 -14, 17, 19 ). Таким чином, всього на суму 236 654,27 грн.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічне положення міститься в частині 1 статті 193 Господарського кодексу України, якою визначено, що суб’єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов’язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов’язання — відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Статтею 525 Цивільного кодексу України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов’язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов’язків.

Згідно зі статтею 629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами Договору.

Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Однак відповідач отримані послуги сплатив лише частково, у сумі 20 157,88 грн.. що підтверджується наявними в матеріалах справи банківськими виписками.

Оскільки відповідачем, відповідно до ст.. 33 ГПК України, не було надано доказів сплати наявної заборгованості, то позовні вимоги в частині стягнення основного боргу у розмірі 216 496,39 грн. підлягають задоволенню.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 5591,99 грн.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов’язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком. Згідно з частиною 1 статті 548 Цивільного кодексу України виконання зобов’язання (основного зобов’язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом. Під неустойкою, відповідно до статті 549 Цивільного кодексу України розуміється грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов’язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов’язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов’язання за кожен день прострочення виконання.

Отже, види забезпечення виконання зобов’язань є спеціальними мірами майнового характеру, які стимулюють належне виконання зобов’язання боржником шляхом встановлення додаткових гарантій задоволення вимог кредитора, а тому забезпечення виконання зобов’язань будь-яким з видів, передбачених статтею 546 Цивільного кодексу України, також створює зобов’язувальні правовідносини між кредитором та боржником.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов’язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов’язання. Причому, згідно з частиною 6 статті 231 Господарського кодексу України, штрафні санкції за порушення грошових зобов’язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Згідно частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до п. 11.1.1 вищевказаного договору № 409 від 19.06.2007 р. при спливу строку на оплату, визначеного у розділі 4 даного договору, абонемент сплачує Водоканалу пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період прострочки, від суми простроченого платежу за кожен день прострочки до повного погашення заборгованості.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку, що розмір пені за період з 06.09.2010 р. по 10.12.2010 р. складає 5587,51 грн.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені у розмірі 4,48 грн. необхідно відмовити.

Також позивач просить стягнути з відповідача суму інфляції у розмірі 3548,42 грн. і 3% річних в сумі 1128,69 грн.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат за період з жовтня 2010 р. по листопад 2010 р., суд з ним погодився та вважає за необхідне стягнути з відповідача інфляційні втрати у розмірі 3548,42 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, суд дійшов висновку 3% річних за період 04.09.2010 р. по 10.12.2010 р. складає 1113,90 грн.

При таких обставинах, у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 3% річних у розмірі 14,79 грн. необхідно відмовити.

Державне мито та витрати на інформаційно - технічне забезпечення покладаються на сторін пропорційно задоволеним вимогам, відповідно до вимог статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

У судовому засіданні оголошені вступна та резолютивна частини рішення відповідно до статті 85 Господарського процесуального кодексу України та повідомлено, що повний текст рішення буде складено 18.02.2011 р. Повний текст рішення складений та підписаний згідно до вимог статті 84 Господарського процесуального кодексу України 18.02.2011 р.

З урахуванням викладеного, керуючись статями 33, 34, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Поштовського житлово - комунального підприємства, Бахчисарайський район, с. Почтове, вул. Чкаловська, 11а, ( п/р 26003272283305 в ВАТ «ЄБРЗ», м. Сімферополь, МФО 324485, ЄДРПОУ 25142132 ) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ( ідентифікаційний код 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021 ) заборгованість у розмірі 216 496,39 грн., пеню у розмірі 5587,51 грн., 3% річних у розмірі 1113,90 грн., інфляційні втрати у розмірі 3548,42 грн.

3. Стягнути з Поштовського житлово - комунального підприємства, Бахчисарайський район, с. Почтове, вул. Чкаловська, 11а, ( п/р 26003272283305 в ВАТ «ЄБРЗ», м. Сімферополь, МФО 324485, ЄДРПОУ 25142132 ) на користь Кримського республіканського підприємства «Виробниче підприємство водопровідно-каналізаційного господарства м. Сімферополя», 95053, АР Крим, м. Сімферополь, вул. Гурзуфська, 5, ( ідентифікаційний код 20671506, п/р 2600113192 в КРД ВАТ «Райффайзен банк Аваль», м. Сімферополь, МФО 324021 ) державне мито у розмірі 2267,45 грн. та витрати за інформаційно-технічне забезпечення судового процесу у розмірі 235,97 грн.

4. В частині стягнення пені у розмірі 4,48 грн. та 3% річних у розмірі 14,79 грн. у позові відмовити.

Накази видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Суддя Господарського суду

Автономної Республіки Крим Колосова Г.Г.