Рішення № 138672582, 23.07.2026, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 23.07.2026

Справа № 334/8575/25

Провадження № 2/334/489/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

23 липня 2026 року м. Запоріжжя

Дніпровський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючої: судді Телегуз С.М., при секретарі Каряченко А.О., розглянувши у судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИВ:

13.10.2025 року до суду через систему «Електронний суд» звернувся представник: адвокат Дідух Є.О. в інтересах ТОВ «Українські фінансові операції» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В позові посилалися на те, що 28.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір №4771612 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Сторони погодили наступні умови договору: Відповідно п.1.2 тип кредиту кредит, сума кредиту складає 27000 грн. Згідно п.1.3 Договору строк кредиту 360 днів: з 28.06.2024 року по 23.06.2025 року. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

На пільговий строк 30 днів з позичальником погоджено умови пільгового кредитування (пониженої відсоткової ставки) на умовах 0,15 % у день, проте позичальником не виконано зазначених у договорі умов і до нього застосовано повну ставку у розмірі 1,5 % у день.

На підставі погоджених умов, викладених в п.2.1 Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом перерахування коштів кредиту на банківський рахунок споживача № НОМЕР_1 , яку відповідачем вказано особисто під час укладання договору.

Відповідно умов договору ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 27000 грн. шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , емітовану АТ «Сенс Банк», що підтверджується довідкою ТОВ «Пейтек».

Кредитний договір укладений сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «23179».

Враховуючи невиконання відповідачем своїх зобов`язань перед Первісним кредитором, 27.02.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4771612 від 28.06.2024 року.

Відповідно умов п.1.3 договору № 4771612 строк кредиту 360 днів: з 28.06.2024 року по 23.06.2025 року. Станом на дату укладання договору факторингу від 27.02.2025 року №27/02/2025 строк дії договору № 4771612 від 28.06.2024 року не закінчився, а тому, в межах строку дії договору, укладеного між Первісним кредитором та відповідачем, ТОВ «Українські фінансові операції» з 27.02.2025 року (115 календарних днів) здійснено нарахування процентів за стандартною процентною ставкою з розрахунку: 27000 грн. * 1,5% = 405 грн. * 115 календарних днів = 46575 грн.

Після укладання договору факторингу та переходу права вимоги до позивача, відповідач не здійснив жодного платежу для погашення існуючої заборгованості ані на рахунки ТОВ «Українські фінансові операції», ані на рахунки первісного кредитора. Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем за договором № 4771612 від 28.06.2024 року загальною сумою 172800 грн., яка складається з суми заборгованості з тіла кредиту 27000 грн., нарахованих процентів первісним кредитором - 99225 грн., нарахованих процентів ТОВ «Українські фінансові операції» за 115 календарних днів - 46575 грн.

Прохали:

1) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» заборгованість загальною сумою 172800 грн., з яких: 27000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 99225 грн. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 46575 грн. заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції»;

2) стягнути з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції» судовий збір 2422,40 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 10000 грн.;

3) в порядку ч.10,11 ст.265 ЦПК України органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання цього рішення, нараховувати інфляційні втрати і 3% річних відповідно ст.625 ЦК України за формулою: Розрахунок інфляційних втрат: І = ((si * s) : 100) s, де І - сума інфляційних втрат; si - індекс інфляції за певний період; s - сума заборгованості; 100 - переведення відсотків; Розрахунок 3 % річних: С * 3 : 100 : 365 * Дн., де С сума основного боргу; 3 3% річних; 100 - переведення відсотків; 365 кількість днів у році; Дн. кількість днів прострочення, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості і стягнути отриману суму інфляційних втрат і 3 % річних з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Українські фінансові операції»; роз`яснити органу (особі), що здійснюватиме примусове виконання рішення суду, що у разі часткової сплати основного боргу, інфляційні втрати і 3% річних нараховуються на залишок заборгованості, що залишився, при цьому день часткової оплати не включається до періоду часу, за який може здійснюватися таке нарахування;

4) розгляд справи проводити без участі позивача, не заперечували проти винесення заочного рішення.

15.10.2025 року ухвалою судді відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання.

24.02.2026 року ухвалою суду витребувано у АТ «Сенс Банк» інформацію: щодо підтвердження належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , платіжної картки № НОМЕР_1 ; щодо підтвердження або спростування факту зарахування (надходження) коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , банком-емітентом якої є АТ «Сенс Банк» за період з 28.06.2024 року включно та протягом наступних п`яти календарних днів у сумі 27000 грн. за ініціативою ТОВ «Лінеура Україна» (ЄДРПОУ 42753492) через платіжного провайдера (платіжну систему) ТОВ «Пейтек».

06.04.2026 року АТ «Сенс Банк» на виконання ухвали суду від 24.02.2026 року повідомило, що ОСОБА_1 є клієнтом банку, на його ім`я відкрито запитувану картку, маска якої № НОМЕР_1 , рахунок до картки № НОМЕР_3 (валюта Українська гривня), надали виписку про рух коштів по карті № НОМЕР_1 , рахунок № НОМЕР_3 за період з 28.06.2024 року по 03.07.2024 року включно з відображенням зарахування коштів у сумі 27000 грн.

29.04.2026 року до суду через систему «Електронний суд» звернулася представник відповідача: адвокат Зіненко А.О. з відзивом на позов, в якому посилалися на те, що позивачем як доказ надання коштів надано лише копію договору та власний внутрішній розрахунок заборгованості і реєстр боржників. Проте, розрахунок заборгованості чи договір факторингу не є первинними бухгалтерськими документами, що підтверджують рух коштів. Позивачем не надано належного доказу - банківської виписки, меморіального ордеру чи платіжного доручення, які б підтверджували перерахування саме 27000 грн. на банківський рахунок відповідача. Позивач у позові визнає, що не є банком і не може надати банківську виписку, а посилається лише на довідку ТОВ «Пейтек». Довідка платіжного провайдера не є первинним касовим або банківським документом у розумінні ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Позивач не надав доказів того, що кошти реально надійшли на рахунок відповідача. За відсутності виписки з рахунку отримувача, факт видачі кредиту є недоведеним. Відповідач не має будь-яких обов`язків перед позивачем, кредитний договір №4771612 від 28.06.2024 року не укладав, грошові кошти за цим договором не отримував та не користувався ними, а позивачем зворотнього не доведено.

На підтвердження своїх вимог позивач надав копію кредитного договору року та паспорта споживчого кредиту. У позовній заяві стверджується, що ці документи підписані відповідачем за допомогою одноразового ідентифікатора. Однак, відповідач заперечує факт ознайомлення з умовами цього договору та його підписання. Зібрані позивачем матеріали не містять належних та допустимих доказів, які б підтверджували технічний процес укладання даного правочину саме відповідачем. У матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач вчинив сукупність дій, спрямованих на акцепт оферти. Оскільки факт підписання договору відповідачем не доведений, такий договір не може вважатися укладеним у письмовій формі, а умови щодо нарахування відсотків та штрафів - такими, з якими відповідач був ознайомлений та на які надав згоду.

Згідно з розрахунком позивача, сума нарахованих відсотків становить 99225 грн., що майже в 4 рази перевищує суму самого кредиту, а також нараховано 13500 грн. штрафів. Нарахування відсотків у сумі 99225 грн. є безпідставним, штучно завищеним та таким, що порушує вимоги Закону України «Про споживче кредитування» та справедливий баланс інтересів сторін. Сума штрафу (13500 грн.) також підлягає списанню або значному зменшенню (ст.551 ЦК України) через її явну неспівмірність із наслідками порушення зобов`язання.

У даній справі строк кредитування скінчився 23.06.2025 року (останній день дії кредитного договору), оскільки споживач не вносив будь-яких коштів, спрямованих на пролонгацію дії кредитного договору.

Позивач стверджує, що 27.02.2025 року він придбав право вимоги за договором факторингу і з цієї дати самостійно донарахував 46575 грн. відсотків (за ставкою 1,5% в день). Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів передачі права вимоги саме за кредитним договором, укладеним з відповідачем, від первісного кредитора до позивача за договором факторингу, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення позову про стягнення з відповідача заборгованості за вказаним договором на користь позивача.

Позивач просить стягнути 10000 грн. як витрати на послуги адвоката. Дана справа є категорією справ незначної складності, що розглядаються у спрощеному провадженні. Позовна заява, розрахунки та всі додатки є шаблонними, стандартизованими документами, які масово генеруються програмами МФО для тисяч боржників. Витрати у розмірі 10000 грн. за роздруківку типового позову абсолютно не відповідають критерію реальності та розумності. Більше того, у наданих позивачем документах (рахунок на оплату) фігурує лише вимога сплатити ці кошти, проте відсутні банківські виписки або платіжні доручення, які б підтверджували фактичну оплату.

Прохали: відмовити у задоволенні позову в повному обсязі; у разі часткового задоволення позову щодо суми основного боргу (якщо позивач доведе належними первинними документами факт перерахування коштів) відмовити у стягненні незаконно нарахованих відсотків поза межами строку кредитування у розмірі 99225 грн та штрафу у розмірі 13500 грн.; відмовити позивачу у стягненні витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 10000 грн. через їх необґрунтованість, недоведеність факту оплати та неспівмірність зі складністю справи.

03.06.2026 року ухвалою суду закрито підготовче провадження та справу призначено до розгляду по суті.

23.07.2026 року представник позивача в судове засідання не з`явився, в позові прохали розгляд справи проводити без участі представника позивача, не заперечували проти заочного розгляду справи.

23.07.2026 року відповідач та його представник: адвокат Молоданова А.О. в судове засідання не з`явилися, 23.07.2026 року представник подала заяву про розгляд справи у її відсутність.

Виходячи з положень ч.3 ст.211 ЦПК України суд вважає, що рішення у справі можливо ухвалити при проведенні судового засідання за відсутності учасників процесу.

У відповідності до вимог ч.2 ст.247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось через неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Суд, вивчивши матеріали справи, вважає, що позов підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлені наступні обставини у справі та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_2 народився відповідач ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується відповіддю №1887236 від 14.10.2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру.

28.06.2024 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 укладено Договір № 4771612 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, згідно умов якого ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язується надати Клієнту грошові кошти в гривні на умовах строковості, зворотності, платності, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором.

Відповідно п.1.2 тип кредиту кредит, сума кредиту складає 27000 грн.

Згідно п.1.3 Договору строк кредиту 360 днів. Періодичність платежів зі сплати процентів - кожні 30 днів.

Згідно п.1.4.1, п.1.4.2 Договору стандартна процентна ставка становить 1,5% в день, знижена процентна ставка становить 0,15% в день (якщо клієнт до 27.07.2024 року (включно) сплатить кошти в сумі, не менше суми першого платежу, визначеного в Графіку платежів, або здійснить часткове дострокове повернення кредиту).

Згідно п.1.5 Договору орієнтовна річна процентна ставка на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк кредиту 9541,79% річних, за стандартною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої процентної ставки 3626,30% річних.

Згідно п.1.6 Договору орієнтовна загальна вартість кредиту на дату укладення договору складає: за стандартною ставкою за весь строк користування кредитом 172800 грн., за стандартною процентною ставкою з урахуванням періоду застосування зниженої ставки 161865 грн.

Згідно п.2.1 Договору ТОВ «Лінеура Україна» надає кредит у безготівковій формі шляхом їх перерахування на поточний рахунок споживача, включаючи використання реквізитів платіжної картки № НОМЕР_4 .

Кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису, що відповідає вимогам ст.12 Закону України «Про електронну комерцію», відповідач підписав договір за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «23179».

Аналогічні умови зазначено у Паспорті споживчого кредиту, який також підписано відповідачем за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором «35361».

ТОВ «Лінеура Україна» свої зобов`язання перед ОСОБА_1 виконало та надало йому кредит в сумі 27000 грн., шляхом зарахування кредитних коштів на платіжну картку № НОМЕР_1 , що підтверджується копією листа ТОВ "Пейтек" від 06.03.2025 року.

27.02.2025 року ТОВ «Лінеура Україна» на підставі Договору факторингу № 27/02/2025 за плату відступило, а ТОВ «Українські фінансові операції» набуло право грошової вимоги до відповідача за договором № 4771612 від 28.06.2024 року на загальну суму 139725 грн., з якої заборгованість за тілом кредиту 27000 грн., заборгованості за процентами 99225 грн., пеня 13500 грн., що підтверджується копією витягу з реєстру боржників від 27.02.2025 року.

Згідно копії Розрахунку заборгованості за договором № 4771612 від 28.06.2024 року ТОВ «Українські фінансові операції» здійснено ОСОБА_1 нарахування процентів за стандартною процентною ставкою за період з 28.02.2025 року по 22.06.2025 року (115 календарних днів) з розрахунку: 27000 грн. * 1,5% = 405 грн. * 115 календарних днів = 46575 грн.

Загальний розмір заборгованості відповідача за договором № 4771612 від 28.06.2024 року складає в сумі 172800 грн., з яких: 27000 грн. - заборгованість за тілом кредиту; 99225 грн. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 46575 грн. заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції» за 115 календарних днів.

Станом на час розгляду справи судом відповідач заборгованість не сплатив.

Суд, задовольняючи позов частково, виходить з наступного.

В статті 15 ЦК України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Згідно ч.1, ч.2 п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: 1) договори та інші правочини.

Згідно ст.204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно ч.1 ст.638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Абзац 2 ч.2 ст.639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно висновків, викладених у Постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений в письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).

Організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-комунікаційних систем, права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції визначає Закон України «Про електронну комерцію».

Відповідно ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти, як це передбачено ч.1 ст.1048 ЦК України.

Частиною 2 ст.1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно ч.1 ст.1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно ч.1 ст.1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

За змістом ст.1056-1 ЦК України процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору. Фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено кредитодавцем в односторонньому порядку.

Згідно ч.1 ст.509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.

Відповідно ст.530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись в строк, що передбачений умовами Договору.

У ст.599 ЦК України визначено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно ст.625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Відповідно ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

На підтвердження договірних відносин між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 позивачем надано суду копії: Договору № 4771612 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.06.2024 року; Паспорту споживчого кредиту.

Суд вважає надані докази належними та допустимими, і аналізуючи в сукупності надані докази, суд вважає, що факт підписання відповідачем договору № 4771612 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.06.2024 року в електронному вигляді за допомогою одноразового ідентифікатора є доведеним, оскільки сторони узгодили порядок його укладення в електронній формі.

Наведене узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у Постанові від 12.01.2021 у справі №524/5556/19, до аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у Постановах від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18; від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19.

Як встановлено судом, відповідач, уклавши 28.06.2024 року з ТОВ «Лінеура Україна» договір № 4771612 про надання коштів на умовах споживчого кредиту, отримав кредит в сумі 27000 грн. на платіжну картку № НОМЕР_1 , на строк 360 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом.

Виписка АТ «Сенс Банк» про рух коштів за картковим рахунком платіжної картки № НОМЕР_1 , рахунок до картки № НОМЕР_3 , яка відкрита на ім`я ОСОБА_1 , є доказом у справі, оскільки має статус первинного документа, згідно Переліку типових документів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 12.04.2012 року № 578/5.

Згідно Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, що затверджено Постановою НБУ №164 від 29.07.2022 року відповідач є власником рахунку та держателем платіжного інструменту для здійснення операцій за рахунком.

Відповідно правового висновку, наведеному у Постанові Верховного Суду від 30.10.2019 року (справа № 355/558/18) виписка про рух коштів по рахунку свідчить про фактичне отримання кредитних коштів та наявність заборгованості за тілом кредиту.

Згідно правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у Постанові від 25.05.2021 року у справі №554/4300/16-ц банківські виписки з рахунків позичальника є належними та допустимими доказами у справі, що підтверджують рух коштів по конкретному банківському рахунку, вміщують записи про операції, здійснені протягом операційного дня, та є підтвердженням виконаних за день операцій. Тобто виписки за картковими рахунками можуть бути належними доказами щодо заборгованості за кредитним договором.

З досліджених доказів, зокрема виписки за карткою відповідача, видно, що останній отримував кредитні кошти.

В подальшому, згідно укладеного Договору факторингу № 27/02/2025 від 27.02.2025 року право вимоги за договором № 4771612 від 28.06.2024 року перейшло від ТОВ «Лінеура Україна» до ТОВ «Українські фінансові операції».

Частиною 1 ст.512 ЦК України визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно зі ст.514 ЦК України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно ст.516 ЦК України заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відступлення права вимоги за суттю означає договірну передачу зобов`язальних вимог первісного кредитора новому кредитору. Відступлення права вимоги відбувається шляхом укладення договору між первісним кредитором та новим кредитором. Таким чином, до позивача перейшли права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав.

Відповідач прийняті на себе зобов`язання за кредитним договором належним чином не виконав, внаслідок чого за кредитним договором нараховано заборгованість в розмірі 172800 грн., з яких: 27000 грн. - заборгованість тілом кредиту; 99225 грн. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 46575 грн. заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».

За таких обставин, враховуючи, що відповідач не виконав належним чином зобов`язання щодо погашення заборгованості за кредитним договором в обумовлені договором строки, договір залишається невиконаним, позивач, який отримав право вимоги до відповідача за договором факторингу, внаслідок такого порушення позбавлений можливості отримати кредитні кошти та відсотки, на що він розраховував при укладенні договору факторингу, а тому суд дійшов висновку про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за кредитним договором в загальному розмірі 172800 грн., з яких: 27000 грн. - заборгованість тілом кредиту; 99225 грн. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 46575 грн. заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».

Щодо вимоги позивача про нарахування в порядку ч.10,11 ст.265 ЦПК України інфляційних втрат і 3% річних відповідно ст.625 ЦК України, починаючи з дати набрання рішення суду законної сили до моменту виконання рішення в частині задоволеної суми заборгованості, суд зазначає наступне.

Так, Велика Палата Верховного Суду у Постанові від 05.06.2024 року у справі №910/14524/22 зробила наступний висновок: «132. Можливість нарахування пені або відсотків до моменту виконання рішення суду нерозривно пов`язана із безпосереднім їх застосуванням у рішенні суду (розглядом та задоволенням таких вимог). Тобто якщо суд в рішенні по суті спору не стягував пеню або ж відсотки, то не може бути зазначено й про нарахування відсотків або пені до моменту виконання цього рішення суду. 133. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що нарахування пені або відсотків у порядку частини десятої статті 238 ГПК України, частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України ґрунтується на підставі тих самих норм матеріального права, які є й підставою для задоволення позову про стягнення відсотків або пені за порушення виконання грошового зобов`язання. Тобто це ті самі відсотки чи пеня, але продовжені на наступний період часу, протягом якого зобов`язання не виконується. Зазначені правові норми не визначають якоїсь іншої особливої правової природи відсотків чи пені, які нараховуються до моменту виконання судового рішення. 134. Тож правила наведених норм процесуального права можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування будь-яких відсотків (як за правомірне користування чужими грошовими коштами, так і за неправомірне користування ними) або пені, які розраховуються за методикою, що враховує фактор часу, що передбачені законодавством або договором і які суд вирішив стягнути з боржника на користь кредитора за невиконання певного зобов`язання. 135. Відтак передбачені частиною другою статті 625 ЦК України 3 % річних охоплюються приписами частини десятої статті 238 ГПК України (частин десятої, одинадцятої статті 265 ЦПК України), якщо позивач заявив позовну вимогу про стягнення 3 % річних за порушення виконання грошового зобов`язання, а суд задовольнив цю вимогу».

Таким чином, так як позивачем не заявлено позовну вимогу про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за порушення виконання грошового зобов`язання, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України, а отже суд з урахуванням принципу диспозитивності таку вимогу не розглядав та не задовольняв, тож правила ч.10,11 ст.265 ЦПК України в даному випадку не можна застосовувати для продовження на майбутнє нарахування 3% річних та інфляційних втрат, передбачених ч.2 ст.625 ЦК України. А отже дана вимога не підлягає задоволенню.

Суд не бере до уваги заперечення відповідача, які викладені у відзиві на позов, оскільки останні не підтвердженні встановленими судом обставинами, зокрема: факт укладення та підписання відповідачем кредитного договору, факт отримання відповідачем суми кредиту 27000 грн., факт переходу до позивача права вимоги за кредитним договором - доведені позивачем належними та допустимими доказами; нарахування відсотків за користуванням кредитом відбувалось в межах строку дії кредитного договору, що ґрунтується на умовах договору, при цьому позивачем не заявлено вимоги про стягнення відповідача штрафу у розмірі 13500 грн.

Відповідно ч.1 ст.2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Відповідно ч.1 ст.4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно ч.1 ст.5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 року кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Частиною 1 ст.8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (ч.1 ст.129 Конституції України).

Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (ст.2 Закону України "Про судоустрій і статус суддів").

За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Стаття 13 ЦПК України передбачає, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

В свою чергу, однією з засад судочинства, регламентованих п.4 ч.3 ст.129 Конституції України, є змагальність сторін та свобода в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

В Постановах Верховного Суду від 08.08.2019 року у справі №450/1686/17 та від 15.07.2019 року у справі №235/499/17 зазначено, що кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів. Суд не може вийти за межі позовних вимог та в порушення принципу диспозитивності самостійно обирати правову підставу та предмет позову.

Згідно ч.1 ст.76, ч.1 ст.77 та ст.80 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частин 1, 5 та 6 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В силу вимог ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно підходу, зазначеного в рішенні Європейського суду з прав людини в справі «Ващенко проти України» (Заява № 26864/03) від 26.06.2008 року зазначено, що принцип змагальності полягає в тому, що суд уважно досліджує зауваження заявника, виходячи з сукупності наявних матеріалів в тій мірі, в якій він є повноважним вивчати заявлені скарги. Отже, у суду відсутні повноваження на вихід за межі принципу диспозитивності і змагальності та збирання доказів на користь однієї із зацікавлених сторін.

Верховний Суд неодноразово звертався до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (Постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, від 31.03.2021 у справі №923/875/19).

Таким чином, позов підлягає задоволенню в тій частині, що ґрунтується на законі, підтверджена встановленими обставинами та наданими суду доказами.

Відповідно ст.264 ЦПК України суд під час ухвалення рішення вирішує, у тому числі, і питання щодо розподілу судових витрат.

Згідно ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

А тому судовий збір у сумі 2422,40 грн., який був сплачений позивачем при подачі позовної заяви, підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Щодо вимоги позивача про стягнення витрат на правничу допомогу адвоката.

За змістом ст.137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Позивачем надано суду докази на підтвердження понесених витрат: копію Договору про надання юридичних послуг № 01/08/2024-А від 01.08.2024 року між адвокатом Дідухом Є.О. та ТОВ «Українські фінансові операції»; копію заявки №4771612 від 21.04.2025 року на виконання доручення до Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024; копію рахунку на оплату №4771612-2025 від 18.09.2025 року на суму 10000 грн.; копію Акту №4771612 від 18.09.2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024; копію детального опису робіт (наданих послуг) №4771612 від 18.09.2025 року; копію свідоцтва про право заняття адвокатською діяльністю серії КС №5972/10 від 24.03.2017 року на ім`я Дідух Є.О.

Так, згідно копії Акту №4771612 від 18.09.2025 року прийому-передачі виконаних робіт (наданих послуг) згідно Договору № 01/08/2024-А від 01.08.2024 сторонами визначено види виконаних робіт (наданих послуг) та їх вартість: 1) Зустріч Адвоката та Клієнта, надання Адвокатом усної первинної консультації та роз`яснень з правових питань у рамках цивільного судочинства (0,5 год.) 440 грн.; 2) Дослідження наданих Клієнтом документів та аналіз фактичних обставин справи (1 год.) 840 грн.; 3) Аналіз чинного законодавства, судової практики Верховного Суду, практики судів апеляційної інстанції у рамках цивільного судочинства (0,5 год.) 440 грн.; 4) Підготовка декількох позицій на підставі вивченого питання для ефективного захисту права та інтересів Клієнта, узгодження обраної позиції з Клієнтом (1 год.) 840 грн.; 5) Письмова юридична консультація, складання письмового консультаційного висновку з посиланням на вимоги чинного законодавства з урахуванням сталої судової практики та обраної Клієнтом позиції захисту прав та інтересів (1 год.) 840 грн.; 6) Проведення Адвокатом заходів спрямованих на самостійне отримання необхідних письмових доказів у цивільному процесі, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору. Складення, оформлення та направлення адвокатських запитів (1 год.) 840 грн.; 7) Складання позовної заяви про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4771612 від 28.06.2024 року, укладеним між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 до Дніпровського районного суду м. Запоріжжя (2 год.) 1640 грн.; 8) Складання та оформлення інших документів (крім процесуальних) - додатків до позовної заяви, необхідних для повного, всебічного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наданих до суду доказів (витяги з реєстру боржників, опис до поштового направлення відповідачу, що містить позовну заяву з додатками, рахунок на оплату послуг адвоката, акт прийому-передачі виконаних робіт та інші необхідні документи) (1 год.) 840 грн.; 9) Складання та оформлення процесуальних документів необхідних для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції (відповідь на відзив, письмові пояснення, заяви (клопотання), клопотання про витребування доказів, тощо) (2 год.) 1640 грн.; 10) Представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства за позовною заявою Клієнта про стягнення заборгованості за кредитним договором № 4771612 від 28.06.2024 між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в тому числі участь у судових засіданнях (2 год.) 1640 грн., всього на суму 10000 грн.

Таким чином, судом встановлено, що позивачем підтверджено витрати на правничу допомогу на суму 6720 грн., в той час як витрати за складання та оформлення процесуальних документів для розгляду цивільної справи в суді першої інстанції на суму 1640 грн. та представництво інтересів Клієнта під час здійснення цивільного судочинства, в тому числі участь у судових засіданнях на суму 1640 грн. є необґрунтованими, оскільки представником позивача заяви по суті справи (окрім позовної заяви) не складались та не подавались до суду, також розгляд справи проведено без участі сторін, представник позивача участі в судових засідання не приймав.

У правовому висновку Великої Палати Верховного Суду у Постанові від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15 зазначено «При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір».

Також, згідно правового висновку у Постанові Верховного Суду від 02.07.2020 року у справі № 362/3912/18 «Суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою. Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи, зокрема, на складність справи, витрачений адвокатом час».

Суд, дослідивши документи на підтвердження надання позивачу правничої допомоги, враховуючи складність справи, значення справи для сторін, розгляд справи без явки сторін та їх представників, з урахуванням вимог розумності та справедливості, реальності адвокатських витрат, з урахуванням заперечень відповідача щодо необґрунтованості та неспівмірності розміру витрат зі складністю справи, дійшов висновку, що позивач має право на відшкодування витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 6720 грн., що буде справедливим.

Керуючись ст.ст. 4, 12, 13, 19, 23, 76-83, 89, 137, 141, 211, 247, 258-259, 263-265 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) заборгованість за договором №4771612 про надання коштів на умовах споживчого кредиту від 28.06.2024 року в розмірі 172800 грн. (сто сімдесят дві тисячі вісімсот гривень 00 копійок), з яких: 27000 грн. - заборгованість тілом кредиту; 99225 грн. заборгованість за процентами, нарахованими первісним кредитором; 46575 грн. заборгованість за процентами, нарахованими ТОВ «Українські фінансові операції».

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , рнокпп НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Українські фінансові операції» (код ЄДРПОУ 40966896) витрати на сплату судового збору в сумі 2422,40 грн. (дві тисячі чотириста двадцять дві гривні 40 копійок) та витрати на правничу допомогу адвоката в розмірі 6720 грн. (шість тисяч сімсот двадцять гривень 00 копійок).

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Запорізького апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Повний текст рішення складено 03 серпня 2026 року.

Суддя: С.М. Телегуз