Постанова № 138671735, 30.07.2026, Ананьївський районний суд Одеської області

Справа № 491/541/26

Провадження № 3/491/186/26

ПОСТАНОВА

іменем України

30 липня 2026 року Ананьївський районний суд Одеської області

в складі головуючого судді - Желяскова О.О.,

за участю: секретаря судового засідання - Білоус А.В.,

прокурора Любашівської окружної прокуратури Одеської області - Алексєєнка М.А.,

розглянувши справу про адміністративне правопорушення, яка надійшла від Одеського управління Департаменту внутрішньої безпеки Національної поліції України про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Гандрабури Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20 серпня 2014 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , протягом року адміністративному стягненню за порушення, передбачені ч.ч.1 та 2 ст. 172-6 КУпАП, не піддавався,

ВСТАНОВИВ:

26 травня 2026 року до Ананьївського районного суду Одеської області засобами поштового зв`язку надійшли матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП через порушення ним законодавства щодо запобігання корупції.

Відповідно до протоколу № 58/2026 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 12 травня 2026 року ОСОБА_1 , припиняючи з 23 липня 2024 року діяльність на посаді пожежного-рятувальника 10 державної пожежно-рятувальної частини 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, маючи спеціальне звання «сержант служби цивільного захисту», будучи суб`єктом відповідальності за правопорушення, пов`язані з корупцією, відповідно до підпункту «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», в порушення вимог абзацу першого частини другої статті 45 Закону, несвоєчасно, без поважних причин подав 11 січня 2025 року, шляхом заповнення на офіційному вебсайті Національного агентства з питань запобігання корупції декларацію особи, яка припиняє діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями (при звільнені), чим вчинив адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

У судове засідання ОСОБА_1 на розгляд справи в черговий раз не прибув. Будь-яких заяв або клопотань, в тому числі про відкладення розгляду справи, не надходило.

Вирішуючи питання щодо можливості розгляду справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд виходить з наступного.

Суд бере до уваги той факт, що ОСОБА_1 відомо про складення відносно нього вищевказаного протоколу про адміністративне правопорушення, та він ознайомлений з місцем їх розгляду, оскільки відомості про це містяться у відповідній графі протоколу, з яким ОСОБА_1 ознайомлений під особистий підпис та копію якого отримав (а.с.14).

Крім того, відомості про дати та час судових засідань знаходяться у вільному доступі та з ними можливо ознайомитись на офіційному вебпорталі судової влади в мережі Інтернет за вебадресою: http://court.gov.ua/sud1501/gromadyanam/csz.

16 червня 2026 року, на дату визначену судом, ОСОБА_1 до суду не прибув, причини неприбуття не повідомив. Про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином у відповідності до вимог статті 277-2 КУпАП. Це підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (зворотне) (а.с.67).

ОСОБА_1 також повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи за фактичним місцем проживання, зазначеним в протоколі про адміністративне правопорушення. Та поштовий конверт з вкладенням повернувся на адресу суду з відміткою «адресат відсутній» (а.с.76).

У зв`язку з неявкою ОСОБА_1 , враховуючи вимоги частини другої статті 268 КУпАП, судом було винесено постанову про привід останнього у судове засідання на 25 червня 2026 року (а.с.73), однак вказана постанова суду виконана не була, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув. З боку Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, якому було доручено виконання постанови про привід, пояснень щодо причин невиконання постанови суду не надано.

У зв`язку з цим, 25 червня 2026 року було винесено постанову про повторний привід та розгляд справи було перенесено на 01 липня 2026 року, однак, ОСОБА_1 до суду не прибув (а.с.83). Згідно рапорту співробітника Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції №1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області здійснити привід ОСОБА_1 в судове засідання не представилось можливим у зв`язку з відсутністю його за місцем свого проживання (а.с.90).

01 липня 2026 року, у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 , судом було винесено постанову про привід останнього у судове засідання на 08 липня 2026 року (а.с.93), однак вказана постанова суду виконана не була, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув. З боку Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, якому було доручено виконання постанови про привід, пояснень щодо причин невиконання постанови суду не надано.

У зв`язку з цим, 08 липня 2026 року було винесено постанову про привід ОСОБА_1 та розгляд справи було перенесено на 21 липня 2026 року (а.с.102), однак, ОСОБА_1 до суду не прибув. З боку Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, якому було доручено виконання постанови про привід, пояснень щодо причин невиконання постанови суду не надано.

Окрім цього, поряд із застосуванням до ОСОБА_1 примусового приводу, останнього додатково було повідомлено про дату, час та місце розгляду справи шляхом надсилання за зареєстрованим місцем його проживання повістки про виклик до суду. Поштове відправлення було отримано ОСОБА_1 18 липня 2026 року, про що свідчить трекінг «Укрпошта» та рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення (зворотне), одержане судом 28 липня 2026 року (а.с.109, 120).

21 липня 2026 року, у зв`язку з неявкою ОСОБА_1 , судом було винесено постанову про привід останнього у судове засідання на 30 липня 2026 року (а.с.11-114), однак вказана постанова суду виконана не була, ОСОБА_1 у судове засідання не прибув. З боку Сектору поліцейської діяльності № 1 відділу поліції № 1 Подільського РУП ГУНП в Одеській області, якому було доручено виконання постанови про привід, пояснень щодо причин невиконання постанови суду не надано.

За змістом рішення Конституційного Суду України від 13 грудня 2011 року № 17-рп/2011 у справі № 1-9/2011 вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика Європейського суду з прав людини визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки, вживати заходів, щоб дізнатися про стан відомого їм судового провадження (рішення у справах «Олександр Шевченко проти України» від 26 квітня 2007 року, «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року, «Каракуця проти України» від 16 травня 2017 року).

У справах «Осман проти Сполученого королівства» від 28 жовтня 1998 року та «Креуз проти Польщі» від 19 червня 2001 року Європейський суд з прав людини роз`яснив, що, реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя, держави-учасниці цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони й обмеження, зміст яких полягає в запобіганні безладного руху в судовому процесі.

Учасники судового процесу повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Європейським судом з прав людини, зокрема, в частині обґрунтування висновку про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, акцентується увага обов`язку учасника процесу демонструвати готовність брати участь у всіх етапах розгляду, що мають безпосереднє відношення до нього, та недопустимості зневілювання ключового принципу верховенства права у випадках, коли поведінка учасників судового розгляду свідчить про умисний характер їх дій, направлений на невиправдане затягування процесу чи зловживання своїм процесуальним правом (рішення у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» від 07 липня 1989 року, «Чірікоста і Віола проти Італії» від 21 листопада 1995), оскільки в силу вимог пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням пункту 1 статті 6 зазначеної Конвенції (рішення у справі «Смірнова проти України» від 08 листопада 2005 року).

У рішенні від 10 липня 1984 року у справі «Гінчо проти Португалії» Європейський суд з прав людини передбачив, що держави-учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

Європейський суд з прав людини неодноразово висловлював позицію, з якою відкладення розгляду має бути з об`єктивних причин і не суперечити дотриманню розгляду справи у розумні строки. Так, в рішенні у справі «Цихановський проти України» суд зазначив, що саме національні суди мають створювати умови для того, щоб судове провадження було швидким та ефективним. Зокрема, національні суди мають вирішувати чи відкласти судове засідання за клопотанням сторін, а також чи вживати якісь дії щодо сторін, чия поведінка спричинила невиправдані затримки у провадженні. Аналогічну позицію було висловлено в рішеннях Європейського суду з прав людини «Смірнова проти України» та «Карнаушенко проти України».

Керуючись практикою Європейського суду з прав людини, суд виходить з того, що реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо доступності правосуддя та справедливого судового розгляду, кожна держава - учасниця цієї Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. З цього приводу прецедентним є рішення Європейського суду з прав людини у справі «Креуз проти Польщі» № 28249/95 від 19 червня 2001 року, в пункті 53 якого зазначено, що «…право на суд не є абсолютним, воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за самою своєю природою потребує регулювання з боку держави ...», тобто уникнення зловживання суб`єктами такими правами.

У своїй практиці Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може бути піддане допустимим обмеженням, оскільки вимагає за своєю природою державного регулювання. Проте такі обмеження не мають перешкоджати реалізації цього права ані у спосіб, ані в обсязі, що можуть становити загрозу самій його суті. Вони повинні мати законну мету, а між вжитими засобами і метою має існувати розумний пропорційний зв`язок.

Стаття 6 Конвенції гарантує не право бути особисто присутнім у судовому засіданні під час розгляду цивільної справи, а більш загальне право ефективно представляти свою справу в суді та на рівність у користуванні правами з протилежною стороною, передбаченими принципом рівності сторін. Пункт 1 статті 6 Конвенції надає державам можливість на власний розсуд обирати засоби гарантування цих прав сторонам провадження (пункт 86 рішення ЄСПЛ у справі «Варданян та Нанушян проти Вірменії»).

У національному процесуальному законодавстві рівність усіх учасників процесу перед законом і судом, їх змагальність та диспозитивність реалізуються, шляхом надання особам, які беруть участь у справі, рівних прав щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, до яких, зокрема, віднесено право знати про дату, час і місце судового розгляду справи, про всі судові рішення, які ухвалюються у справі та стосуються їхніх інтересів, брати участь у справі самостійно або через представника, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, доводити ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тощо.

Аналіз викладених вище обставин, неявки ОСОБА_1 у судове засідання, про що його було повідомлено належним чином, дає підстави стверджувати про неналежне здійснення своїх процесуальних прав і виконання процесуальних обов`язків, що свідчить про умисне уникнення від явки до суду та затягування судового розгляду даної справи з метою уникнення відповідальності.

ОСОБА_1 не виявив свого наміру особисто надати пояснення або докази стосовно обставин, викладених в протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, ОСОБА_1 не був позбавлений права приймати участь у судових засіданнях в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду або у приміщенні іншого суду у відповідності до статті 336 КПК України. Таким правом ОСОБА_1 не скористався та причин щодо неможливості взяття участі в режимі відеоконференції не навів.

Судом було вжито заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 , та права ефективно будувати свій захист задля справедливого та прозорого розгляду питання щодо наявності підстав для його притягнення до адміністративної відповідальності та постановлення справедливого судового рішення.

Основною умовою відкладення розгляду справи є - не відсутність в судовому засіданні сторони по справі, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Подальше відкладення розгляду справи нівелюватиме завдання КУпАП, яким є охорона конституційного ладу України, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством (стаття 1 КУпАП). Розгляд справи в розумні строки, з одного боку, забезпечує можливість своєчасного відновлення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, у випадку необґрунтованості та безпідставності провадження у справі стосовно неї, а з іншого - своєчасне вжиття заходів, спрямованих на запобігання іншим правопорушенням, у випадку наявності підстав застосування адміністративного стягнення з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття (стаття 23 КУпАП). В будь-якому випадку відповідні дії мають бути вчинені своєчасно, з метою недопущення негативних наслідків, пов`язаних із тривалим розглядом справи та не вирішенням її по суті.

Приймаючи до уваги вищевикладене, зважаючи на те, що судом вжито заходів із метою забезпечення дотримання процесуальних гарантій ОСОБА_1 , з метою недопущення необґрунтованого порушення строків розгляду справи про адміністративне правопорушення, встановлених статтею 277 КУпАП, а також строків накладення адміністративного стягнення, передбачених статтею 38 КУпАП, враховуючи відсутність обставин, які не унеможливлюють судовий розгляд, суд визнає причини неявки ОСОБА_1 в судове засідання неповажними та вважає за можливе провести розгляд справи за його відсутності. Постанова суду занесена до журналу судового засідання (а.с.122).

Суд зазначає, що розгляд справи у відсутність особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 не ставить його в істотно невигідне становище у порівнянні з іншою стороною справи та не підриває справедливість судового розгляду в цілому, оскільки ОСОБА_1 не було позбавлено можливості ефективно представляти свою позицію, брати участь у справі самостійно або через представника, а також право давати усні та письмові пояснення, доводи та заперечення, доводити ті обставини, на які він посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, тощо.

Суд вважає, що розгляд справи за відсутності ОСОБА_1 не позбавить його гарантій права на справедливий суд, встановлених статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та не перешкодить суду встановити фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи.

Прокурор Алексєєнко М.А. в судовому засіданні вважав, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведена матеріалами справи про адміністративне правопорушення та просив накласти стягнення у виді штрафу.

Суд, заслухавши прокурора, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, приходить до висновку про наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, виходячи з наступного.

Згідно статті 7 КУпАП ніхто не може бути підданим заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставі і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюються на основі суворого додержання законності

Згідно статті 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами у справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Отже, притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише за наявності факту адміністративного правопорушення та вини особи у його вчиненні, яка підтверджена належними доказами.

За приписами статті 252 КУпАП оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Відповідно до статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Диспозицією частини першої статті 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

З диспозиції цієї норми вбачається, що об`єктивна сторона цього адміністративного правопорушення реалізується у формі дії - несвоєчасне подання декларації.

Згідно з приміткою до статті 172-6 КУпАП суб`єктом правопорушень у цій статті є особи, які відповідно до частин першої та другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» зобов`язані подавати декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Підпунктом «д» пункту 1 частини першої статті 3 Закону України «Про запобігання корупції» до таких суб`єктів віднесені, зокрема, посадові особи начальницького складу служби цивільного захисту.

Встановлено, що 25 березня 2021 року ОСОБА_1 ознайомився з антикорупційної пам`яткою співробітника служби цивільного захисту з обмеженнями пов`язаними зі службою в органах цивільного захисту та вимогами антикорупційного законодавства, а саме з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» та Кодексу України про адміністративні правопорушення, про що свідчить його власноручний підпис, проставлений у відповідній графі. Так, ОСОБА_1 ознайомлений, зокрема, про адміністративну відповідальність за неподання, несвоєчасне подання декларації (а.с.34-35).

Також, 25 березня 2021 року ОСОБА_1 власноручно підписані попередження щодо ознайомлення з вимогами статті 52 Закону України «Про запобігання корупції» та про недопущення корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції» (а.с.36).

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 01 квітня 2021 року № 124 ОСОБА_1 прийнято на службу цивільного захисту, зараховано у кадри Державної служби України з надзвичайних ситуацій, присвоєно спеціальне звання рядовий служби цивільного захисту та призначено з 05 квітня 2021 року пожежним-рятувальником 10 державної пожежно-рятувальної частини 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області (а.с.33).

В ході розгляду справи встановлено, що 05 квітня 2021 року ОСОБА_1 склав присягу особового складу служби цивільного захисту України (а.с.32).

Наказом т.в.о. начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 24 липня 2023 року № 512 молодшому сержанту служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежному-рятувальнику присвоєно спеціальне звання молодшого начальницького кладу сержант служби цивільного захисту (а.с.37).

Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 23 липня 2024 року № 574 сержанта служби цивільного захисту ОСОБА_1 , пожежного-рятувальника 10 державної пожежно-рятувальної частини 4 державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області звільнено із служби цивільного захисту за пунктом 176 підпунктом «9» (за угодою сторін) (а.с.39).

Відтак, ОСОБА_1 є особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», та є суб`єктом декларування.

У пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 13 від 25 травня 1998 року «Про практику розгляду судами справ про корупційні діяння та інші правопорушення, пов`язані з корупцією» роз`яснено, що у справах даної категорії суди повинні забезпечувати своєчасне, всебічне, повне та об`єктивне дослідження всіх обставин, передбачених статтями 247, 280 Кодексу України про адміністративні правопорушення. При цьому необхідно особливу увагу звертати на те чи мало місце правопорушення, за яке особа притягується до відповідальності, чи містить діяння склад адміністративного правопорушення, чи є особа винною в його вчиненні, чи належить вона до суб`єктів вказаного правопорушення.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 45 Закону України «Про запобігання корупції» особи, зазначені у пункті 1, підпунктах "а", "в"-"ґ" пункту 2 частини першої статті 3 цього Закону, які припиняють діяльність, пов`язану з виконанням функцій держави або місцевого самоврядування, протягом 30 календарних днів з дня припинення відповідної діяльності подають декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, за період, не охоплений раніше поданими деклараціями.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 розділу ІІ Порядку заповнення та подання декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, затвердженого наказом Національного агентства з питань запобігання корупції від 08 листопада 2023 року № 252/23, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 листопада 2023 року за №1965/41021, декларація при звільненні подається за період, який не був охоплений деклараціями, раніше поданими суб`єктом декларування, та містить інформацію станом на останній день такого періоду, яким є останній день здійснення діяльності. Під раніше поданими деклараціями розуміються декларації, що були подані до реєстру відповідно до Закону, крім декларації кандидата на посаду.

Законом можуть бути встановлені інші строки подання щорічної декларації.

Свого часу, Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, на території України з 24 лютого 2022 року введено воєнний стан, у зв`язку з чим було призупинене обов`язкове подання електронних декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Згодом, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» від 20 вересня 2023 року № 3384-ІХ (далі - Закон № 3384-ІХ) до Закону України «Про запобігання корупції» внесено зміни, зокрема, у розділі ХІІІ «Прикінцеві положення» Закону пункт 2-7 викладено в новій редакції «Установити, що особи, які у 2022-2023 роках не подали декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, відповідно до статті 45 цього Закону, і кінцевий строк для подання яких настав до дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану», подають такі декларації не пізніше 31 січня 2024 року.» (абзац перший). Тобто в даному випадку це період з 12 жовтня 2023 року по 31 січня 2024 року.

Крім того, «Установити, що з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України про визначення порядку подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, в умовах воєнного стану» здійснення заходів фінансового контролю, передбачених розділом VII цього Закону (зокрема подання декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування), відновлюється у повному обсязі та здійснюється у порядку та строки, визначені цим Законом (у тому числі з урахуванням особливостей, встановлених частинами сьомою - чотирнадцятою статті 45 цього Закону).» (абзац четвертий). Тобто Законом № 3384-ІХ відновлено декларування в порядку та строки, визначенні статтею 45 Закону України «Про запобігання корупції».

Відтак, ОСОБА_1 , будучи особою, на яку поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», та є суб`єктом декларування, повинен був подати декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє таку діяльність (при звільненні) до 00 годин 00 хвилин 21 серпня 2024 року.

Однак, як вбачається з даних Єдиного державного реєстру декларацій осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, ОСОБА_1 подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє таку діяльність (при звільненні) 11 січня 2025 року о 17 годині 50 хвилин, тобто після кінцевої дати подачі такої декларації (а.с.17, 18-27).

З огляду на викладене суд вважає, що вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, доведена наступними матеріалами справи: відомостями зазначеними у протоколі № 58/2026 про адміністративне правопорушення, пов`язане з корупцією, від 12 травня 2026 року, присягою особового складу служби цивільного захисту України ОСОБА_1 від 05 квітня 2021 року; антикорупційною пам`яткою - ознайомленням з обмеженнями, пов`язаними зі службою в органах цивільного захисту, та вимогами антикорупційного законодавства, а саме з вимогами Закону України «Про запобігання корупції» та Кодексу України про адміністративні правопорушення; попередженнями щодо недопущення корупційних та пов`язаних з корупцією правопорушень, передбачених Законом України «Про запобігання корупції»; витягом з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 01 квітня 2021 року № 124; витягом з наказу начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області від 23 липня 2024 року № 574; скріншотами з офіційного вебсайту Національного агентства з питань запобігання корупції, з яких вбачається, що ОСОБА_1 подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави та місцевого самоврядування, яка припиняє таку діяльність (при звільненні) 11 січня 2025 року; письмовими поясненнями ОСОБА_1 від 20 березня 2026 року (а.с.48-49).

Вказані докази є належними і допустимими, та на їх основі у визначеному законом порядку в повній мірі встановлено наявність в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та винність ОСОБА_1 в його вчиненні.

Відтак, ОСОБА_1 , маючи фізичну та технічну можливість подати до Реєстру декларацію, проігнорувавши вимоги закону, не вжив необхідних та достатніх заходів щодо своєчасної її подачі. Підтверджуючих документів поважності причин несвоєчасної подачі декларації, технічної несправності сайту Національного агентства з питань запобігання корупції ОСОБА_1 суду не надав, докази щодо поважності невиконання вимог фінансового контролю також відсутні і в матеріалах справи.

Доказів, які б спростували обставини, зазначені в протоколі про адміністративне правопорушення, суду не надано.

Таким чином, суд приходить до висновку, що ОСОБА_1 , будучи суб`єктом, на якого поширюється дія Закону України «Про запобігання корупції», несвоєчасно без поважних причин подав декларацію особи уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, яка припиняє так діяльність (при звільненні), тобто вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 172-6 КУпАП.

Відповідно до статті 23 КУпАП, адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується з метою виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, в дусі додержання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами.

При накладенні стягнення відповідно до частини другої статті 33 КУпАП суд враховує характер вчиненого правопорушення, особу порушника (його поведінку), ступінь його вини, майновий стан, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, та вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу - в максимальному розмірі передбаченому санкцією ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, а саме ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Повний текст постанови суду складено 03 серпня 2026 року із застосуванням аналогії права в частині обчислення процесуального строку (01 та 02 серпня - неробочі дні, 03 серпня перший робочий день, який є останнім днем строку).

Відповідно до статті 401 КУпАП, у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення у провадженні по справі про адміністративне правопорушення особою, на яку накладено таке стягнення, сплачується судовий збір. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Згідно пункту 5 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір», у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення підлягає сплаті судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Частиною першою статті 4 Закону України «Про судовий збір» визначено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» встановлено у 2026 році прожитковий мінімум на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб з 01 січня 2026 року у розмірі 3 328,00 гривень.

З наведеного вбачається, що у 2026 році у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, має бути стягнено судовий збір у розмірі 665 гривень 60 коп. (3 328,00 гривень х 0,2 = 665,60 гривень).

У розпорядженні суду відсутні документи, які б свідчили про те, що ОСОБА_1 відноситься до осіб, які підлягають звільненню від сплати судового збору, а відтак, з нього слід стягнути судовий збір за ухвалення постанови про накладення адміністративного стягнення.

На підставі викладеного, керуючись статтями 401, 172-6, 221, 268, 280, 283, 284 КУпАП, суд

ПОСТАНОВИВ:

Визнати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Гандрабури Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20 серпня 2014 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що складає 1 700 (одна тисяча сімсот) гривень 00 коп.

Реквізити для сплати штрафу: Розрахунковий рахунок: UA148999980313050106000015634; Код класифікації доходів бюджету: 21081100; Найменування коду класифікації доходів бюджету: Адміністративні штрафи та інші санкції; Банк отримувача: Казначейство України(ел. адм. подат.); Код банку (МФО): 899998; Отримувач: ГУК в Од.обл./м.Ананьїв/21081100; Код отримувача (ЄДРПОУ): 37607526.

Роз`яснити, що відповідно до положень статтей 307, 308 КУпАП, штраф має бути сплачений не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня отримання копії постанови, а у разі її оскарження не пізніше як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення. У разі несплати штрафу у строк, зазначений вище, у порядку примусового виконання постанови стягується подвійний розмір призначеного штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Гандрабури Ананьївського району Одеської області; паспорт громадянина України серії НОМЕР_1 , виданий 20 серпня 2014 року Ананьївським РС ГУ ДМС України в Одеській області; місце проживання зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 , судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 коп.

Реквізити для сплати судового збору: Отримувач коштів ГУК у м.Києві/м.Київ/22030106, Код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37993783, Банк отримувача Казначейство України (ЕАП), Рахунок отримувача UA908999980313111256000026001, Код класифікації доходів бюджету 22030106, Призначення платежу*;101;____(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків - фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорта громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті);Судовий збір стягнутий з ______ (ПІБ чи назва установи, організації з якої стягується судовий збір) на користь держави, за рішенням №_/_/__(номер рішення про стягнення судового збору).

Згідно частини першої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення постанова судді набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги та згідно частини другої статті 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня винесення постанови особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником, а також прокурором у випадках, передбачених частиною п`ятою статті 7 та частиною першою статті 287 цього Кодексу. Апеляційна скарга, подана після закінчення цього строку, повертається апеляційним судом особі, яка її подала, якщо вона не заявляє клопотання про поновлення цього строку, а також якщо у поновленні строку відмовлено.

Апеляційна скарга подається до відповідного апеляційного суду через місцевий суд, який виніс постанову.

Копію цієї постанови вручити ОСОБА_1 в порядку, встановленому частинами першою, третьою статті 285 КУпАП.

Повний текст постанови суду складено 03 серпня 2026 року.

Суддя О.О. Желясков

Постанова суду набрала законної сили «_____» _______ 20____ року та може бути пред`явлена до виконання протягом 3-х місяців «_____» ___ 20____ року.