Ухвала суду № 138669362, 30.07.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа № 345/1073/19

Провадження № 6/345/239/2026

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30.07.2026 року м. Калуш

Суддя Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області Юрчак Л.Б., за участю секретаря судового засідання Пилипів Н.П., розглянувши у відкритому судовому засіданні заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа,-

в с т а н о в и в:

На адресу Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області надійшла заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа, у якій останній просить суд замінити сторону стягувача АТ КБ «Приватбанк» на ТзОВ «Капіталресурс» у виконавчому листі № 345/1073/19 від 22.09.2021 року Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області.

В обґрунтування вимог заяви покликається на те, що 19.11.2013 року між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір №б/н, згідно якого останній було надано грошові кошти на споживчі цілі та встановлений графік повернення. Відповідач свої зобов`язання за договором не виконувала, у зв`язку з чим ПАТ КБ «Приватбанк» звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості. В подальшому позов ПАТ КБ «Приватбанк» задоволено та на виконання рішення Калуським міськрайонним судом Івано-Франківської області видано виконавчий лист № 345/1073/19 від 22.09.2021 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» боргу за кредитним договором. Вказаний виконавчий лист було звернуто до примусового виконання.

22 серпня 2025 року між АТ КБ «ПриватБанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Капіталресурс» укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, за яким було відступлено права вимоги за кредитними договорами, у тому числі за кредитним договором відповідача. Таким чином кредитора по договору було змінено з АТ КБ «ПриватБанк» на ТзОВ «Капіталресурс». Окрім того, кредитний договір Відповідача на момент звернення Заявника з даною заявою є дійсними та не оскаржувались сторонами по справі.

Щодо видачі дубліката виконавчого листа зазначає, що 22.11.2022 року державним виконавцем ВДВС ВП № 67181656 було завершено, оригінал вищевказаного виконавчого листа направлено стягувачу.

Станом на теперішній час оригінал вищевказаного виконавчого листа на адресу стягувача не надходив, згідно даних автоматизованої системи виконавчого провадження жодних відкритих виконавчих проваджень про стягнення боргу з боржника на підставі вищевказаного виконавчого листа немає.

Заявник стверджує, що ТзОВ «Капіталресурс» на даний час у зв`язку з відсутністю виконавчого документу не може реалізувати свої права, як стягувача, у зв`язку з чим змушений звернутися до суду з даною заявою.

Сторони в судове засідання не з`явились, що в порядку ст. 442 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду заяви та не є перешкодою для вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження.

У зв`язку з цим, на підставі ст. 247 ЦПК України суд вважає за можливе провести розгляд справи без фіксування судового процесу.

Дослідивши матеріали справи, суд приходить наступного висновку.

Відповідно до статті 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом. Обов`язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 442 ЦПК України у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

Відповідно до частин 1, 2 статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник. Стягувачем є фізична або юридична особа чи держава, на користь чи в інтересах яких видано виконавчий документ. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Згідно з частиною першою статті 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 513 ЦК України).

Підставою для заміни сторони виконавчого провадження, тобто, процесуального правонаступництва, є наступництво у матеріальних правовідносинах, внаслідок якого відбувається вибуття сторони зі спірних або встановлених судом правовідносин і переходу до іншої особи прав і обов`язків вибулої сторони в цих правовідносинах.

З цього випливає, що у разі передання кредитором своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) чи правонаступництва (припинення юридичної особи шляхом злиття, приєднання, поділу, перетворення або ліквідації, спадкування) на стадії виконання судового рішення відбувається вибуття кредитора.

Заміна кредитора відбувається поза межами виконавчого провадження у разі смерті кредитора, припинення юридичної особи чи відступлення права вимоги.

У зв`язку з такою заміною кредитора відбувається вибуття цієї особи з виконавчого провадження, у зв`язку із чим припиняється її статус сторони виконавчого провадження та її заміна належним кредитором проводиться відповідно до ст. 15 Закону України "Про виконавче провадження" та ст. 442 ЦПК України за заявою заінтересованої сторони зобов`язання, якою є правонаступник, що отримав від попереднього кредитора всі права та обов`язки в зобов`язанні, у тому числі й право бути стороною виконавчого провадження.

У відповідності до правової позиції, яка сформульована у постанові Верховного Суду від 16.05.2018 у справі № 10/56-08, якщо заявник звернувся із заявою про зміну сторони виконавчого провадження - стягувача поза межами відкритого виконавчого провадження стосовно боржника, то це не позбавляє його права звернутися із заявою про зміну сторони у виконавчому провадженні та не є підставою для відмови судом у задоволенні такої заяви, у разі якщо судом не встановлено обставин закінчення виконавчого провадження у справі належним виконанням судового рішення.

Вирішуючи вимоги щодо заміни стягувача у виконавчому провадженні, суд виходить з наступного.

У заяві про заміну сторони виконавчого провадження заявник посилається на те, що Товариство з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» набуло право вимоги до ОСОБА_1 за рішенням суду про стягнення з неї заборгованості за кредитним договором, оскільки на підставі договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року заявник є правонаступником АТ КБ «Приватбанк».

Так, судом встановлено, що 22.08.2025 року між Акціонерним товариством комерційний банк «Приватбанк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» було укладено договір факторингу № 8-22-08/2025, відповідно до якого АТ КБ «Приватбанк» відступає належні йому права грошової вимоги до позичальників, зазначених у реєстрі боргових зобов`язань, а ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» здійснює фінансування шляхом купівлі у нього прав вимоги та сплачує АТ КБ «Приватбанк» грошові кошти (купівельну ціну) у сумі та у порядку, визначених цим договором.

Однак, заявником не додано належних, допустимих, достатніх та переконливих доказів на підтвердження того, що відповідно до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року АТ КБ «Приватбанк» дійсно відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» свої права вимоги саме за кредитним договором, в якому боржником є ОСОБА_1 .

Як слідує із тексту Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року, моментом (днем) переходу до фактора прав вимоги (у відповідній частині) є день підписання сторонами відповідного акту приймання-передачі відповідного реєстру боргових зобов`язань (за формою, що наведена у додатку № 2 до цього договору), що відповідає частині основних договорів за відповідним етапом відступлення прав вимоги, як зазначено у попередньому абзаці цього договору, який підписується сторонами на паперових носіях і в електронному вигляді шляхом підписання кваліфікованими електронними підписами уповноважених представників Сторін.

Разом з тим, заявником не надано копії акту приймання-передачі відповідного реєстру боргових зобов`язань (за формою додатку № 2 до цього договору), які є невід`ємними частинами договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року. Окрім цього, не надано і копії додатку № 2 до договору факторингу № 8-22-08/2025, що позбавляє суд можливості дослідити його зміст.

Окрім цього, з витягу з Реєстру боргових зобов`язань № 8 до Договору факторингу № 8-22-08/2025 від 22.08.2025 року слідує, що за № 25682 АТ КБ «ПриватБанк» відступило Товариству з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» право вимоги за кредитним договором б/н від 19.11.2013 на загальну суму заборгованості 44 433,51 грн., з яких сума заборгованості за тілом кредиту 12 626,45 грн., сума заборгованості за нарахованими відмотками 31 807,06 грн.

У позовній заяві позивач просив за кредитним договором б/н від 10.10.2013 року стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитом в розмірі 123 139,90 грн., з яких: 12 626,45 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 110 513,45 грн. заборгованість по процентам за користування кредитним договором з 10.10.2013 по 30.06.2017.

Однак, згідно із рішенням Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.09.2019 року, яке залишено без змін згідно постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 05.12.2019 року, із ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» стягнуто заборгованість за кредитним договором б/н від 10.10.2013 року частково в розмірі 12 626,45 грн., в іншій частині позову відмовлено.

Враховуючи відсутність у кредитному договорі його номера, зіставивши відомості в позовній заяві ПАТ КБ «ПриватБанк», у рішенні Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 18.09.2019 року та у реєстрі боргових зобов`язань № 8 до Договору факторингу №8-22-08/2025 від 22.08.2025 року щодо розміру заборгованості ОСОБА_1 перед банком, розміру складових такої заборгованості та дат кредитного договору суд дійшов висновку, що наданими Товариством з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» письмовими доказами не підтверджується перехід права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» за кредитним договором б/н від 10.10.2013 р..

Отже, вказані документи не підтверджують факт правонаступництва за кредитним договором за яким боржником є ОСОБА_1 .

Оскільки заявником одночасно заявлено вимогу про видачу дубліката виконавчого листа, суд вважає за необхідне надати окрему оцінку і цій вимозі.

Відповідно до п. 17.4 ч. 1 «Перехідних положень» ЦПК України, у разі втрати виконавчого документа суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, незалежно від того, суд якої інстанції видав виконавчий документ, може видати його дублікат, якщо стягувач або державний виконавець, приватний виконавець звернувся із заявою про це до закінчення строку, встановленого для пред`явлення виконавчого документа до виконання. Про видачу дубліката виконавчого документа постановляється ухвала у десятиденний строк із дня надходження заяви. За видачу стягувачу дубліката виконавчого документа справляється судовий збір у розмірі 0,03 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Ухвала про видачу чи відмову у видачі дубліката виконавчого документа може бути оскаржена в апеляційному та касаційному порядку.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про виконавче провадження», копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення

З приводу видачі дубліката виконавчого листа існує усталена судова практика. Зокрема, у постанові від 28.02.2024 року у справі № 572/3591/19 (провадження №61-13454св23) Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду підтримав подібні за змістом висновки викладені Верховним Судом у постановах по перегляду судових рішень з приводу видачі дубліката виконавчого листа, та вкотре виснував, що «єдиною підставою для видачі судом дубліката виконавчого листа є його втрата. Видача дубліката виконавчого листа передбачена законодавством лише у разі його втрати. При вирішенні питання про видачу дубліката виконавчого листа у зв`язку з його втратою заявник повинен повідомити суду обставини, за яких виконавчий лист було втрачено, подавши відповідні докази. Оригінал виконавчого листа вважається втраченим, коли його загублено, украдено, знищено або істотно пошкоджено, що унеможливлює його виконання».

Стверджуючи про втрату виконавчого листа заявник надає лише постанову виконавця про його повернення та витяг із АСВП про відсутність виконавчих проваджень за листом.

Проте доказів фактичного надсилання виконавчого документу виконавцем та не повернення відповідної поштової кореспонденції, відомостей від АТ КБ «Приватбанк» щодо виконавчого документу, заявником не надано. Однак, відповідно до статті 28 Закону України «Про виконавче провадження» належним доказом підтвердження надсилання стягувачу копії постанови про повернення виконавчого листа разом з направленням його оригіналу є виключно рекомендоване повідомлення про вручення поштового відправлення стягувачу, матеріали справи якого не містять.

Отже, представником заявника не надано суду жодного належного та достатнього доказу, який би свідчив про втрату оригіналу виконавчого документа. Крім того, заявником не здійснено активних дій для реалізації своїх прав в частині встановлення та з`ясування обставин його втрати.

Суд наголошує, що при зверненні з вказаною заявою, стягувач повинен надати беззаперечні докази, які б свідчили, що лист від ДВС на адресу стягувача не надходив, або втрата відбулася за інших обставин. Такими доказами можуть бути довідки органів поштового зв`язку, відповідна реєстрація вхідної документації за певний період, листи представників ДВС, результати внутрішньої перевірки стану виконавчих проваджень, або проведення службового розслідування по факту втрати оригіналу виконавчого листата результат його проведення, тощо.

При цьому, відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч. 1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

При цьому, відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ст. 79 ЦПК України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Подання заявником доказів на підтвердження обставин правонаступництва є обов`язковим для вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому провадженні.

Суд звертає увагу, що вчинення дій, спрямованих на набуття право вимог до осіб, за відсутності виконавчих документів заявник здійснює на свій розсуд та ризик як вид підприємницької діяльності. А сам факт укладення договорів відступлення права вимоги не є підставою та не гарантує ухвалення процесуальних рішень на користь заявника.

Крім того, суд враховує, що ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.11.2025 року вже було відмовлено у задоволенні заяви ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа у цій справі. При повторному зверненні заявник фактично повторно посилається на ті самі обставини та подає аналогічні докази, які вже були предметом дослідження й оцінки суду. Будь-яких нових належних, допустимих та достатніх доказів, які б спростовували висновки суду, викладені в ухвалі від 28.11.2025 року, або підтверджували перехід до заявника права вимоги саме за кредитним договором, боржником за яким є ОСОБА_1 , а також факт втрати оригіналу виконавчого листа, заявником не подано.

За таких обставин, враховуючи, що заявником повторно подано аналогічну заяву, недоліків, які стали підставою для відмови у її задоволенні ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 28.11.2025 року, не усунуто, а нових належних, допустимих та достатніх доказів не подано, суд дійшов висновку, що матеріали справи не підтверджують переходу до заявника права вимоги за кредитним договором, боржником за яким є ОСОБА_1 , а також не підтверджують факту втрати оригіналу виконавчого листа, що є необхідною умовою для видачі його дубліката. Відтак вимоги ТОВ «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа задоволенню не підлягають.

На підставі ст. 15 Закону України «Про виконавче провадження», ст.ст. 512, 514 ЦК України, та керуючись ст.ст. 55, 442 ЦПК України,-

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «КАПІТАЛРЕСУРС» про заміну сторони виконавчого провадження та видачу дубліката виконавчого листа № 345/1073/19 від 22.09.2021 року, стягувач - Акціонерне товариство КБ «Приватбанк», боржник ОСОБА_1 , заінтересована особа Калуський відділ державної виконавчої служби у Калуському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції - відмовити.

Ухвала набирає законної сили після її проголошення, якщо інше не передбачено ЦПК України. Ухвали, що постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).

Ухвала може бути оскаржена протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду. Учасник справи, якому ухвала суду не була вручена у день її проголошення має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому ухвали суду.

Суддя: