Рішення № 138669328, 30.07.2026, Калуський міськрайонний суд Івано-Франківської області

Справа №345/42/26

Провадження № 2-о/345/111/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30.07.2026 м. Калуш

Калуський міськрайонний суд Івано - Франківської області

в складі: головуючого - судді Миговича О.М.

секретаря Бабійчук Л.В.

заявниці ОСОБА_1

представника заінтересованої особи Ткачука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференц зв`язку заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Калуська міська рада в особі управління з питань ветеранської політики, Військова частина НОМЕР_1 , Міністерство оборони України про встановлення факту спільного проживання однією сім`єю,

в с т а н о в и в :

заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 .

В обґрунтування заяви вказала, що у зв`язку з загибеллю її чоловіка з яким вона проживала однією сім`єю, ОСОБА_2 , вона як його дружина має відповідні права на соціальний захист передбачені законодавством України. Її чоловік та батько дитини займав посаду навідника мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу с. Берестове, Бахмутського району Донецької області. Причиною звернення до суду є встановлення факту що має юридичне значення у вигляді рішення про встановлення (підтвердження) факту спільного проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим чоловіком, станом на дату його смерті.

Заявниця зазначає, що на початку грудня 2025 року звернулась із заявою до Калуської міської ради за отриманням відповідного посвідчення члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Листом від 31.12.2025р. Калуська міська рада повідомила про відсутність таких підстав в її ситуації для встановлення статусу члена сім`ї загиблого Захисника України. З цим неможливо не погодитись, тому що є певні вимоги законодавства щодо оформлення шлюбних відносин або можливість встановлення такого юридичного факту в судовому порядку.

ОСОБА_1 стверджує, що 20.04.2004 між нею та ОСОБА_2 був зареєстрований шлюб, в шлюбі в них народився спільний син ОСОБА_3 . У зв`язку з кризою в сімейних стосунках 07.10.2010 шлюб рішенням Калуського міськрайонного суду (справа №2-2581/2010) був юридично розірваний. Проте, фактично вони продовжували спільно проживати в її квартирі в АДРЕСА_1 однією сім`єю як чоловік та дружина, вели спільне господарство, мали спільні витрати та виховували сина. Їхні сімейні стосунки тривали з 2011 року і до дати загибелі чоловіка. Загиблий на російсько-українській війні проживав зі нею однією сім`єю, не мав іншої родини та окремої сім`ї. Заявниця як дружина отримувала від загиблого постійну матеріальну та моральну підтримку. Вони були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки один до одного. Спільно купляли речі домашнього вжитку, одяг, продукти та лікувались в одного лікаря в Калуській міській поліклініці. Факт їхнього спільного проживання підтверджується актом №116 від 16.12.2025р. виданим Управлінням Житлово-комунального господарства Калуської міської ради та іншими доказами що надаються в додатку до цієї заяви.

Заявниця пояснила, що в шлюбі з іншим чоловіком крім ОСОБА_2 вона не перебувала та не перебуває на даний час. В загиблого ОСОБА_4 крім сина та неї немає інших родичів. Його батьки померли, про що свідчать свідоцтва про смерть, які додані до матеріалів справи.

З огляду на викладене просила встановити юридичний факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу із ОСОБА_2 .

Ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14.01.2026 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в судовому засіданні на 16.02.2026 року.

11.02.2026 через систему «Електронний суд» від представника заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_5 поступили пояснення відповідно до яких командування Військової частини НОМЕР_1 не має доказів та повноважень підтвердити або спростувати наявність підстав для встановлення факту проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 , під час ведення бойових дій з військовими формуваннями російської федерації поблизу населеного пункту Берестове Бахмутського району Донецької області, як жінки та чоловіка без реєстрації шлюбу у період з 07 жовтня 2010 року (дата розірвання шлюбу згідно рішення Калуського міськрайонного суду справа №2-2581/2010) по 17 березня 2023 року.

Зазначили, що в даній справі вбачається спір про право між заявницею ОСОБА_1 та Калуською міською радою, оскільки орган місцевого самоврядування відмовив їй у видачі посвідчення члена сім`ї загиблого військовослужбовця. Просили проводити судове засідання у відсутності представника військової частини (т.1 а.с.83-85).

10.03.2026 начальник управління з питань ветеранської політики Микола Білоус направив на адресу суду заяву про розгляд справи за відсутності їхнього представника, щодо прийняття рішення по справі, то покладаються на розсуд суду (т.1 а.с.114).

17.03.2026 представник Міністерства оборони України Ткачук В.В. через систему «Електронний суд» надіслав додаткові пояснення по справі у якому вказав, що заявницею не надано належних, допустимих і достатніх доказів про її проживання з загиблим однією сім`єю та на підтвердження спільного проживання, пов`язаності спільним побутом, наявності взаємних прав та обов`язків заявником не надано, відповідно, відсутні підстави для визнання такого факту доведеним. Просив відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 (т.1 а.с.122-125).

У судовому засіданні заявниця ОСОБА_1 , заяву підтримала із обставин які викладені у заяві про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, просила її задоволити.

Представник заінтересованої особи Міністерства оборони України Ткачук В.В. у судовому засіданні просив відмовити у задоволені заяви ОСОБА_1 із підстав викладених в додаткових поясненнях від 17.03.2026.

Допитана у судовому засіданні ОСОБА_6 в якості свідка суду повідомила, що знає сім`ю ОСОБА_7 з 1993 року. Вони підтримують дружні відносини, разом відвідують культурні заходи. Відношення між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 були як чоловіка та дружини, вони робили спільно ремонт в квартирі. Неодноразово бачила, як ОСОБА_8 порався на городі. Після розірвання шлюбу чоловік продовжував проживати із ОСОБА_1 та виховували спільну дитину.

Свідок ОСОБА_9 суду повідомила, що її сестра була одружена із ОСОБА_2 , потім шлюб було розірвано, і вони якийсь час проживали окремо, однак згодом зійшлися і продовжили проживати разом, вели спільний побут. Десь у 2015 році точно не пригадує, чоловік сестри пішов добровільно захищати Батьківщину. Вони до цього проводили святкові дні разом, є спільні фотографії.

Свідок ОСОБА_10 суду повідомила, що ОСОБА_11 та ОСОБА_12 були сім`єю, разом проживали, знає що були розведені, однак продовжували проживати разом у квартирі по АДРЕСА_2 . Останній раз бачила ОСОБА_13 у січні 2023 року, коли той приїжджав у відпустку.

Свідок ОСОБА_14 суду повідомив, що по документах його батьки розлучилися у 2010 році, у тому часі він був досить малий, і цього не знав. Про розлучення йому стало відомо набагато пізніше. Однак батько продовжував проживати з ними, вели спільне господарство, спільно оплачували комунальні послуги. Коли батько приїжджав у відпустку то повертався до свого дому де вони жили разом.

Заслухавши пояснення учасників справи, свідків, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що заява підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до копії свідоцтва про одруження ОСОБА_2 та ОСОБА_15 20.04.2004 зареєстрували шлюб у відділі реєстрації актів цивільного стану Івано-Франківського міського управління юстиції, актовий запис №381, після укладення шлюбу дружина змінила прізвище на « ОСОБА_7 » (т.1 а.с.62).

На підставі копії свідоцтва про народження встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_3 народився ОСОБА_14 у графі батьки зазначені ОСОБА_2 та ОСОБА_1 (т.1 а.с.61).

У зв`язку з кризою в сімейних стосунках 07.10.2010 шлюб рішенням Калуського міськрайонного суду (справа №2-2581/2010) був розірваний.

На підставі Акту №116 про проживання особи без реєстрації місця проживання від 16.12.2025, встановлено що ОСОБА_2 проживав у АДРЕСА_3 зі своєю сім`ю до дня смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 (т.1 а.с.9).

Згідно довідки військового комісара ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_16 №5/3831 від 14.11.2019 ОСОБА_2 дійсно призваний та відправлений на військову службу за контрактом у в/ч НОМЕР_2 ( АДРЕСА_4 ) (т.1 а.с.8).

Відповідно до довідки Військової частини № НОМЕР_3 від 01.10.2019 старший солдат ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_2 з 27.09.2019 по т.ч. (т.1 а.с.8).

Сповіщенням сім`ї №75 від 20.03.2023 року ОСОБА_1 повідомлено, що її чоловік, ОСОБА_2 навідник мотопіхотного відділення мотопіхотного взводу мотопіхотної роти мотопіхотного батальйону військової частини НОМЕР_1 , загинув ІНФОРМАЦІЯ_1 поблизу с. Берестове, Бахмутського району Донецької області (т.1 а.с.7).

Відповідно до копії свідоцтва про смерть серії НОМЕР_4 ОСОБА_2 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 у с. Берестове, Бахмутського району Донецької області (т.1 а.с.6).

Витягом з протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум від 8 грудня 2023 року № 350/168, комісія дійшла висновку про призначення одноразової грошової допомоги, відповідно до пункту 2 постанови КМУ від 28 лютого 2022 р. № 168 сину загиблого ІНФОРМАЦІЯ_1 у період дії воєнного стану старшого солдата ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_5 ), що підтверджено свідоцтвом про смерть НОМЕР_5 від 28.03.2023 та листом Кадрового центру Збройних Сил України від 09.08.2023 № 321/КЦ/6875 в розмірі 1/2 частини 15000000 грн., в сумі 7500000 (Сім мільйонів п`ятсот тисяч) грн. 00 коп. (т.1 а.с.63).

Листом від 31.12.2025р. Калуська міська рада повідомила заявницю ОСОБА_1 про відсутність правових підстав для встановлення статусу члена сім`ї загиблого Захисника України та видачі відповідного посвідчення (т.1 а.с.5).

З огляду на зазначене, з метою подальшого захисту своїх прав, заявниця ОСОБА_1 звернулась до суду із заявою про встановлення факту її проживання однією сім`єю без шлюбу із ОСОБА_1 .

Згідно ст. 293 ЦПК України, окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Відповідно до ч 2. ст. 293 ЦПК України, суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Відповідно до ст. 315 ч.1 п. 5 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.

Справи про встановлення фактів розглядаються за наявності певних умов, а саме, якщо: згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду за умов, якщо факти, які підлягають встановленню, мають юридичний характер, тобто відповідно до закону викликають юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2019 року у справі № 305/279/16-ц (провадження № 61-30299св18)).

Обґрунтовуючи заявлені вимоги, заявниця зазначала, що встановлення в судовому порядку факту її спільного проживання однією сім`єю без укладення шлюбу з ОСОБА_2 який загинув під час виконання бойового завдання є реалізація нею соціального права на пільги передбачені Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Іншої можливості встановити та довести вказаний факт заявниця немає.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо, зокрема, згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян, встановлення факту не пов`язується з наступним вирішенням спору про право.

Частинами 3, 4 ст. 294 ЦПК України передбачено, що справи окремого провадження розглядаються судом з додержанням загальних правил, встановлених цим Кодексом, за винятком положень щодо змагальності та меж судового розгляду. Справи окремого провадження суд розглядає за участю заявника і заінтересованих осіб.

Вищезазначене вказує на відмінності між позовним провадженням (для якого характерним є наявність спору між учасниками справи) та окремим провадженням (яке характеризується безспірністю правовідносин, що виникли між заявником та заінтересованими особами).

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Щодо твердження представника заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 Дмитрієва І.О., про те, що між заявницею ОСОБА_1 та Калуською міською радою вбачається спір про право, суд зазначає наступне.

Під спором про право необхідно розуміти певний стан суб`єктивного права; спір є суть суперечності, конфлікт, протиборство сторін, спір поділяється на матеріальний і процесуальний. Тобто під час розгляду справ у порядку окремого провадження виключається існування спору про право, який пов`язаний з порушенням, оспорюванням або невизнанням, а також недоведенням наявності суб`єктивного права за умов, що є певні особи, які перешкоджають у реалізації такого права.

Метою встановлення будь-якого факту, що має юридичне значення, є можливість скористатися правом, яке надане заявнику відповідно до чинного законодавства України.

У справах окремого провадження суд підтверджує наявність чи відсутність певних юридичних фактів, що є умовою здійснення прав і реалізації інтересів заявника. Тому суд наділений лише повноваженнями з`ясувати можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Суд, встановивши наявність чи відсутність певного юридичного факту, своїм рішенням підтверджує це, не зобов`язуючи особу діяти певним чином.

Під час з`ясування юридичного значення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу із загиблим чоловіком військовослужбовцем суд обмежений у вирішенні питання про те, наділений чи ні заявник тим суб`єктивним правом, що підтверджується юридичним фактом, який просить встановити заявник. Тобто встановлення факту проживання однією сім`єю з загиблим захисником України пов`язане з доведенням підстав для визнання (підтвердження) за заявницею певного соціально-правового статусу.

Однак судове рішення, ухвалене загальним судом у порядку окремого провадження, про наявність чи відсутність цього юридичного факту набуває самодостатнього значення і не є вирішенням питання про те, чи має заявник певне суб`єктивне право. Суд на підставі поданих доказів лише з`ясовує можливість досягнення тієї мети, яку перед собою ставить заявник, у разі подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення. Питання про те, чи має юридичне значення той чи інший факт, із заявою про встановлення якого особа звернулася до суду, вирішується залежно від мети його встановлення (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 25 березня 2024 року у справі № 161/9609/22, провадження № 61-17035сво23).

В окремому провадженні визначене специфічне коло суб`єктів цивільного процесу, якими є заявники та заінтересовані особи (частина третя статті 42, частина четверта статті 294 ЦПК України).

У постанові від 18 січня 2024 року у справі № 560/17953/21 Велика Палата Верховного Суду розглядала питання юрисдикційності справи про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу з метою призначення та виплати одноразової грошової допомоги, де, серед іншого, виснувала, що між особою і Міністерством оборони України не може бути спору про право на отримання одноразової грошової допомоги, оскільки відповідач не є суб`єктом отримання такої соціальної допомоги.

Зазначений правовий висновок підтриманий Великою Палатою також у постанові від 11 лютого 2026 року у справі № 308/17634/23.

Отже, висновок представника заінтересованої особи Військової частини НОМЕР_1 Дмитрієва І.О., про наявність спору про право є необґрунтованим та не підтверджується доказами, які містяться у матеріалах справи.

Судом в ході розгляду справи не встановлено наявність реального спору про право.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 СК України, сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки.

Згідно вимог ч. 4 СК України сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства.

Поняття сім`ї, сформульоване в цій статті, не містить такої обов`язкової ознаки сім`ї, як знаходження саме в зареєстрованому шлюбі. Сім`я розглядається як соціальний інститут і водночас як союз конкретних осіб. Сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки, що й є ознаками сім`ї.

Згідно з абзацом п`ятим пункту 6 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 03 червня 1999 року № 5-рп/99 обов`язковими умовами для визнання осіб членами сім`ї, крім спільного проживання, є ведення спільного господарства, тобто наявність спільних витрат, спільного бюджету, спільного харчування, купівля майна для спільного користування, участь у витратах на утримання житла, його ремонт, надання взаємної допомоги, наявність усних чи письмових домовленостей про порядок користування житловим приміщенням, інших обставин, які засвідчують реальність сімейних відносин.

Належними та допустимими доказами проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є, зокрема, докази: спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами подружніх взаємних прав та обов`язків, інших доказів які вказують на наявність встановлених між сторонами відносин притаманних подружжю.

Для встановлення спільного проживання однією сім`єю до уваги беруться показання свідків про спільне проживання фактичного подружжя та ведення ними спільного побуту, документи щодо місця реєстрації (фактичного проживання) чоловіка та жінки, фотографії певних подій, документи, що підтверджують придбання майна на користь сім`ї, витрачання коштів на спільні цілі (фіскальні чеки, договори купівлі-продажу, договори про відкриття банківського рахунку, депозитні договори та інші письмові докази) тощо.

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 12 грудня 2019 року у справі № 466/3769/16 (провадження № 61-5296св19), від 27 лютого 2019 року у справі № 522/25049/16-ц (провадження № 61-11607св18), від 11 грудня 2019 року у справі № 712/14547/16-ц (провадження № 61-44641св18), від 24 січня 2020 року у справі № 490/10757/16-ц (провадження № 61-42601св18), від 08 грудня 2021 року у справі № 531/295/19 (провадження № 61-3071св21) та інших.

Європейський суд з прав людини, надаючи власне визначення терміну «сімейне життя», вказує на те, що сімейне життя може існувати там, де між особами не існує жодних юридичних зв`язків. Так, у справі «Ельсхольц проти Німеччини» Суд визначив, що «поняття сім`ї (за статтею 8 ЄКПЛ) не обмежується стосунками на основі шлюбу і може охоплювати інші «сімейні» de facto зв`язки, коли сторони проживають разом поза шлюбом».

У постанові від 03 липня 2019 року у справі № 554/8023/15-ц Велика Палата Верховного Суду зауважила, що, вирішуючи питання про встановлення факту проживання однією сім`єю без шлюбу, суд має установити факти спільного проживання однією сім`єю; спільний побут; взаємні права та обов`язки (статті 3, 74 СК України).

Для встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу потрібно враховувати у сукупності всі ознаки, що притаманні подружжю. Таким чином, предметом доказування у справах про встановлення факту проживання чоловіка та жінки однією сім`єю без реєстрації шлюбу є факти спільного проживання, ведення спільного господарства, наявності у сторін спільного бюджету, проведення спільних витрат, придбання майна в інтересах сім`ї, наявності між сторонами взаємних прав та обов`язків, притаманних подружжю.

Доказами, які свідчать про факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу, можуть бути: свідоцтва про народження дітей, довідки з місця проживання, покази свідків, листи ділового та особистого характеру тощо.

Також це можуть бути: свідоцтво про смерть одного із подружжя, свідоцтва про народження дітей, в яких чоловік у добровільному порядку записаний як батько, виписки з погосподарських домових книг про реєстрацію чи вселення; докази про спільне придбання майна як рухомого, так і нерухомого (чеки, квитанції, свідоцтва про право власності); заяви, анкети, квитанції, заповіти, ділова та особиста переписка, з яких вбачається, що «подружжя» вважали себе чоловіком та дружиною, піклувалися один про одного; довідки житлових організацій, сільських рад про спільне проживання та ведення господарства.

Законодавство не передбачає вичерпного переліку членів сім`ї та визначає критерії, за наявності яких особи складають сім`ю. Такими критеріями є спільне проживання (за винятком можливості роздільного проживання подружжя з поважних причин і дитини з батьками), спільний побут і взаємні права й обов`язки (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 644/6274/16-ц).

Факт спільного відпочинку сторін, спільна присутність на святкуванні свят, пересилання відповідачем коштів на рахунок жінки, самі по собі, без доведення факту ведення спільного господарства, наявності спільного бюджету та взаємних прав і обов`язків, притаманних подружжю, не може свідчити про те, що між жінкою та чоловіком склались та мали місце усталені відносини, які притаманні подружжю (постанови Верховного Суду від 23 вересня 2021 року у справі № 204/6931/20, від 30 червня 2022 року у справі № 694/1540/20, від 25 грудня 2024 року у справі № 501/4442/21).

Факт спільного проживання однією сім`єю ОСОБА_1 та ОСОБА_2 без реєстрації шлюбу підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, зокрема Актом №116 про проживання особи без реєстрації місця проживання від 16.12.2025, долученими скрінами листування особистого характеру, показаннями свідків, фотографіями, на яких зафіксовано заявницю з ОСОБА_2 та їхнім спільним сином ОСОБА_3 зробленими в різні періоди життя, під час святкування свят, на відпочинку, в побуті.

Дослідження наданих фотоматеріалів життєдіяльності сторін дозволило суду встановити характерну стабільність та тривалість їхніх взаємовідносин. Фотофіксація спільного проведення часу, у побутових умовах за місцем проживання, свідчить про наявність спільного побуту та циклічність сімейних традицій. Візуальні докази у своїй сукупності підтверджують, що стосунки мали ознаки сталого, відкритого союзу та відповідає критеріям проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.

Важливою складовою доказування є підтвердження формування спільного бюджету. Зокрема, наявність довідок з АТ КБ «Приват банк» про переказ коштів, суд оцінює ці документи не просто як фінансову звітність, а як матеріальне підтвердження реалізації взаємних прав та обов`язків.

З огляду на вищевикладене, суд приходить до висновку, що факт проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу встановлено сукупністю належних та допустимих доказів, зокрема судом встановлено, що вони проживали за однією адресою, вели спільний побут та мали спільний бюджет, разом виховували сина ОСОБА_3 , мали спільні права та обов`язки, притаманні подружжю.

Отже, заява ОСОБА_1 є підставною, обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Відповідно до положень частини сьомої статті 294 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 5, 11, 13, 15, 16, 81, 212, 215, 247, 263-265, 315, 316, 319, 353 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Заяву задовольнити.

Встановити факт проживання ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Івано-Франківського апеляційного суду, шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його складення.

Повний текст рішення складено 30.07.2026.

Головуючий: