Рішення № 138668320, 04.12.2025, Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/12317/25

2/308/4224/25

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

04 грудня 2025 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого судді - Зарева Н. І., за участю:

секретаря судового засідання - Віраг Е. М.,

представника позивача - Смірнова Н. О.,

представник відповідача - Лешанич Л. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області у порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовною заявою:

Товариства з обмеженою відповідальністю «Закарпаттяенергозбут», код ЄДРПОУ 41999833, адреса: пл. Жупанатська, 18, м. Ужгород Закарпатської області, до

ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ,

ОСОБА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_1 ,

про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію,

В С Т А Н О В И В:

ТОВ «Закарпаттяенергозбут» звернулося до Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області з позовною заявою до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію.

Позов мотивований тим, що ТОВ «Закарпаттяенергозбут» є учасником ринку електричної енергії, який на підставі ліцензії, виданої відповідно до постанови НКРЕКП від 14.03.2018 № 429, провадить господарську діяльність з постачання електричної енергії споживачу.

У 2019 році позивачу були передані дані, що фактичним споживачем та власником об`єкта, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , на яке здійснюється постачання електроенергії, є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на яку було відкрито особовий рахунок № НОМЕР_3 , що підтверджується абонентською книжкою.

Відповідно до ЗУ «Про ринок електричної енергії» та ПРРЕЕ, позивач належним чином здійснював постачання електричної енергії за вказаним об`єктом.

У зв`язку з тим, що від споживача перестали надходити кошти на оплату електричної енергії, яка постачалась за адресою: АДРЕСА_1 , виникла фактична заборгованість за спожиту електричну енергію, розмір якої станом на 01.07.2025 становить 35 178,72 гривень.

З метою встановлення фактичних користувачів електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «Закарпаттяенергозбут» було сформовано запит про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Згідно з даними, отриманими з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, фактичними власниками житлового приміщення за адресою: АДРЕСА_1 , є ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які набули право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 17 липня 2003 року.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласники квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язані експлуатувати його відповідно до встановлених правил, вживати необхідних і можливих заходів для забезпечення дотримання законодавства, перевіряти та контролювати стан інженерних комунікацій, зокрема, електромережі з метою забезпечення її відповідності встановленим нормам.

Позивач вказує, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласники нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , являються індивідуальними споживачами.

Відмови від приєднання до публічного договору про постачання електричної енергії ТОВ «Закарпаттяенергозбут» від ОСОБА_1 та ОСОБА_2 не було заявлено.

Позаяк, ТОВ «Закарпаттяененргозбут» належним чином виконувало своє зобов`язання шляхом постачання електроенергії на об`єкт, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , то порушене право ТОВ «Закарпаттяененргозбут» щодо отримання повної та своєчасної оплати за надані послуги підлягає захисту, у зв`язку з чим ТОВ «Закарпаттяененргозбут» звернулося з позовною заявою до суду щодо солідарного стягнення з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за спожиту електричну енергію в розмірі 35 178,72 грн, та суми сплаченого у зв`язку із зверненням до суду судового збору в розмірі 2 422, 40 гривень.

10 листопада 2025 року від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лешанич Л.В. надійшов відзив на позовну заяву, в якому представник зазначила, що позивачем не надано суду доказів вчинення дій, що підтверджують факт приєднання відповідачів до договору про надання послуг з постачання електричної енергії, у зв`язку з чим відсутні підстави вважати договір чинним. Окрім того, представник вказала, що у відповідачів фактично відключено електролічильник, який не здійснює облік спожитої електричної енергії та не фіксує жодних показників, у зв`язку з чим відсутні будь-які підстави для нарахування вартості споживання чи виникнення заборгованості. За таких обставин, наявність боргу є апріорно неможливою. З огляду на вищенаведене, представник просить відмовити у задоволенні позову.

Окрім цього, 10.11.2025 від представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Лешанич Л. В. надійшла заява про залишення позову без розгляду у зв`язку із спливом строку позовної давності. Подана заява мотивована тим, що поважними причинами визнаються лише ті обставини, які були чи об`єктивно є непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з позовом, пов`язані з дійсно істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливили своєчасне звернення до суду. Такі обставини мають бути підтверджені відповідними та належними доказами.

13 листопада 2025 року від представника позивача надійшла відповідь на відзив, у якій представник зазначила, що фактом приєднання споживача до умов договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг (акцептування договору) є вчинення споживачем будь-яких дій, що засвідчують його бажання укласти договір, зокрема: надання підписаної заяви - приєднання, оплати рахунка постачальника універсальної послуги та/або факт споживання електричної енергії (абз. другий пункту 2.1.7 глави 2.1 розділу II «Розподіл (передача) електричної енергії на роздрібному ринку» Правил роздрібного ринку електричної енергії (далі ПРРЕЕ), а не лише шляхом подання заяви-приєднання, як стверджує представник Відповідача-2, обмежуючись лише одним з доступних способом укласти договір. Щодо доводів відзиву на позовну заяву про те, що у відповідачів фактично відключено електролічильник, який не здійснює облік спожитої електричної енергії та не фіксує жодних показників, у зв`язку з чим відсутні будь-які підстави для нарахування вартості споживання чи виникнення заборгованості, вказала, що такі є необґрунтованими, так як таке відключення відбулося з 19.07.2021, натомість Товариством заявлено вимоги про стягнення заборгованості за спожиту електричну енергію за період з січня 2019 року по липень 2021 року, коли споживачами активно споживалася електрична енергія.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити.

Представник відповідача Шапар І. О. в судовому засіданні проти задоволення позову заперечила, просила застосувати строк позовної давності та відмовити у задоволенні позовних вимог у зв`язку з його пропуском.

Відповідач ОСОБА_1 , будучи належним чином повідомленою про час, дату та місце проведення судового розгляду, в судове засідання не з`явилися, про причини своєї неявки не повідомила, відзив на позов, а також заяв про відкладення судового засідання чи розгляд справи у її відсутності не подала, у зв`язку з чим, враховуючи повторну неявку суд розглянув справу в її відсутності.

Заслухавши думку присутніх учасників судового провадження, дослідивши матеріали справи, оцінивши належним чином зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов таких висновків.

Згідно з ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 2 ст. 13 та ч. 1 ст. 81 ЦПК України передбачено обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відносини з приводу постачання фізичним особам електричної енергії регулюються ст. 714 ЦК України, ЗУ «Про житлово-комунальні послуги», ЗУ «Про ринок електричної енергії», Правилами роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 за № 312.

Згідно з ч. ч. 1, 3 ст. 714 ЦК України, за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , як споживач якому здійснюється постачання електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , приєдналася до умов публічного Договору про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг, шляхом фактичного споживання електричної енергії по об`єкту, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , та оплатою рахунків, виставлених ТОВ «Закарпаттяенергозбут» за спожиту електричну енергію за вказаною адресою, що підтверджується абонентською книжкою особового рахунку № НОМЕР_3 .

Згідно з наданим розрахунком заборгованості, у ОСОБА_1 виникла заборгованість за період з січня 2019 року по липень 2021 рік у розмірі 35 178,72 грн, що підтверджується абонентською книжкою особового рахунку № НОМЕР_3 .

З метою встановлення фактичних користувачів електричної енергії за адресою: АДРЕСА_1 , ТОВ «Закарпаттяенергозбут» було сформовано запит про надання інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно.

Як вбачається із абонентської книжки за особовим рахунком № НОМЕР_3 , така заведена на ОСОБА_1 , однак, згідно з Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 413269021 від 14.02.2025, право власності на квартиру за вказаною вище адресою зареєстровано за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , які набули право власності на підставі свідоцтва про право на спадщину, виданого 17.07.2003.

Таким чином, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласники квартири за адресою: АДРЕСА_1 , зобов`язані експлуатувати її відповідно до встановлених правил, вживати необхідних і можливих для цього заходів до забезпечення дотримання законодавства, перевіряти та контролювати стан інженерних комунікацій, зокрема, електромережі з метою забезпечення її відповідності встановленим нормам.

Отже, ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , як співвласники нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_1 , є індивідуальними споживачами.

Також встановлено, що ТОВ «Закарпаттяенергозбут», як постачальник електричної енергії, свої зобов`язання виконало в повному обсязі та надало відповідачам послуги з постачання електроенергії. Однак, відповідачі взятих на себе зобов`язань не виконали та не сплатили вартість спожитої електричної енергії вчасно, що призвело до виникнення заборгованості перед позивачем.

Відповідачі доказів щодо погашення заборгованості за спожиту електричну енергію не надали, доводи позивача про наявність заборгованості за надані послуги у розмірі згідно з поданим розрахунком не спростували.

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 526 ЦПК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Право власності за вищезазначеним об`єктом покладає на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 додаткові зобов`язання, в тому числі по сплаті за отримані житлово-комунальні послуги, зокрема за постачання електричної енергію, не виконання якого тягне за собою відповідальність, передбачену чинним законодавством.

Згідно з ч. 1 ст. 77 Закону України «Про ринок електричної енергії», учасники ринку, які порушили нормативно-правові акти, що регулюють функціонування ринку електричної енергії, несуть відповідальність згідно із законом.

Частиною 2 пункту 5.5.5 ПРРЕЕ передбачено, що споживач електричної енергії зобов`язаний сплачувати за електричну енергію та надані йому послуги відповідно до укладених договорів.

На підставі наведеного, враховучи, що відповідачі доказів про погашення заборгованості за спожиту електричну енергію не надали, нарахований позивачем розмір заборгованості не спростували, суд дійшов висновку про обґрунтованість заявлених позивачем вимог та їх задоволення в повному обсязі.

Що стосується заявленого представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду в зв`язку із спливом строку позовної давності, слід зазначити таке.

Представник позивача щодо пропуску строку позовної давності заперечила, зазначивши, що такий позивачем не пропущено, так як перебіг позовної давності продовжувався у період дії на території України карантину у зв`язку із запобіганням поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19) на строк дії такого карантину, та зупинявся на період дії в Україні воєнного стану до його поновлення 03.09.2025.

Як встановлено судом у ході розгляду справи, борг у відповідачів утворився у зв`язку з неоплатою спожитої електричної енергії в період з січня 2019 року по липень 2021 року, а остаточна звірка та визначення суми заборгованості проведені лише після отримання відповідних розрахунків і підтверджень від оператора системи розподілу.

Відповідно до ст. 257 ЦК України, загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Пункт 12 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України передбачає, що під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 за № 211 «Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19» (із змінами) від 20.05.2020 за № 392 «Про встановлення карантину з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та етапів послаблення протиепідемічних заходів» (із змінами), від 22.07.2020 за № 641 «Про встановлення карантину та запровадження посилених протиепідемічних заходів на території із значним поширенням гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами) від 09.12.2020 за № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» (із змінами), в Україні діяв карантин, у зв`язку з чим були запроваджені обмежувальні протиепідемічні заходи з метою запобіганню поширення на території України коронавірусної хвороби COVID-19 починаючи з 12.03.2020 до 30.06.2023.

Таким чином, у період з 11.03.2020 по 30.06.2023 строк визначений статтею 257 ЦК України був продовжений на строк дії такого карантину.

Окрім цього, в Україні з 24 лютого 2022 року діє воєнний стан, який суттєво вплинув на діяльність підприємств та органів державної влади. У цей період були об`єктивно ускладнені комунікації, доступ до архівних даних, робота поштових відділень та судів, а частина працівників підприємств була мобілізована.

Верховний Суд у своїй постанові від 11 серпня 2022 року в справі № 199/8478/21 зазначив, що «запровадження воєнного стану може бути підставою для поновлення процесуального строку, якщо пропуск строку перебуває у причинному зв`язку з такими обставинами».

Разом із тим, Верховний Суд наголосив, що «сам по собі факт запровадження воєнного стану не є автоматичною підставою для поновлення строку», а наявність причинного зв`язку має бути доведена учасником справи. Таким чином, воєнний стан є поважною причиною, яку суд може врахувати при оцінці дій позивача щодо строків звернення.

Так, Законом України від 15 березня 2022 року № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану», розділ «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України доповнено пунктом 19, згідно з яким у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії. Закон № 2102-IX набрав чинності 17 березня 2022 року. Надалі Законом України від 08 листопада 2023 року № 3450-ІХ «Про внесення змін до Цивільного кодексу України щодо вдосконалення порядку відкриття та оформлення спадщини» пункт 19 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України викладено в новій редакції, відповідно до якої у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 64/2022, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», перебіг позовної давності, визначений цим Кодексом, зупиняється на строк дії такого стану. Закон № 3450-ІХ набрав чинності 30 січня 2024 року.

Законом України «Про внесення зміни до розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України щодо поновлення перебігу позовної давності» від 14 травня 2025 року № 4434-IX виключено пункт 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України. Закон № 4434-IX набрав чинності 04.09.2025.

Відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом № 2102-IX від 24.02.2022 (із змінами внесеними згідно з Указами Президента № 133/2022 від 14.03.2022, № 259/2022 від 18.04.2022, № 341/2022 від 17.05.2022, № 573/2022 від 12.08.2022, № 757/2022 від 07.11.2022, № 58/2023 від 06.02.2023, № 254/2023 від 01.05.2023, № 451/2023 від 26.07.2023, № 734/2023 від 06.11.2023, № 49/2024 від 05.02.2024, № 271/2024 від 06.05.2024, № 469/2024 від 23.07.2024, № 740/2024 від 28.10.2024, № 26/2025 від 14.01.2025, № 235/2025 від 15.04.2025, № 478/2025 від 14.07.2025, якими в Україні введено воєнний стан починаючи з 24 лютого 2022 року та продовжений до 05 листопада 2025 року.

З огляду на наведене, в умовах дії воєнного стану строк звернення до суду (позовна давність) було продовжено від початку воєнного стану до 29 січня 2024 року, а після 30 січня 2024 року перебіг такого строку зупинився до 03 вересня 2025 року.

Таким чином, слід виснувати, що строк позовної давності, з урахуванням змін до «Прикінцевих положень» ЦК України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), та у період дії воєнного стану в Україні, на момент пред`явлення позивачем позову 26.08.2025 не сплив, а тому заперечення представника відповідача про відмову в задоволенні позову у зв`язку з пропуском строку позовної давності до уваги не бере.

Крім цього, враховуючи висновок суду про задоволення позовних вимог, на підставі ст. 141 ЦПК України, з відповідачів належить стягнути солідарно на користь ТОВ «Закарпаттяенергозбут» понесені судові витрати у розмірі 2 422,20 грн сплаченого судового збору.

Керуючись ст. ст. 15, 16, 526, 610, 611, 1166 ЦК України, ст. ст.12, 76, 223, 258, 259, 260, 280-282 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву задовольнити.

Стягнути солідарно з ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , АДРЕСА_1 ) та з ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЗАКАРПАТТЯЕНЕРГОЗБУТ» (код в ЄДРПОУ:41999833, адреса місцезнаходження: 88000, Закарпатська обл., м. Ужгород, пл. Жупанатська, 18) суму заборгованості за спожиту електричну енергію згідно з договором про постачання електричної енергії постачальником універсальних послуг у розмірі 35 178,72 грн (тридцять п`ять тисяч сто сімдесят вісім грн 72 коп.), а також 2 422,20 грн (дві тисячі чотиристо двадцять дві грн 20 коп.) на відшкодування витрат по сплаті судового збору.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя Н. І. Зарева