Рішення № 138668118, 03.07.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/230/26

Номер провадження по справі 2/387/507/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 липня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Перепелицею В.Д.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 23.02.2026 надійшла позовна заява, в якій позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 77982,00 грн за договором кредитної лінії №968083430 укладеного 30.05.2021.

Свій позов ТОВ "ФК "Ейс" обґрунтовує тим, що між 30.05.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та відповідачем укладено договір кредитної лінії №968083430 підписанням якого останній акцептував публічну пропозицію банку та беззастережно приєднався до умов договору. Відповідно до умов договору позики первісний кредитор надав відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти у розмірі 22000,00 грн строком на 30 днів зі сплатою відсотків за користування кредитними коштами. Між ТОВ " Манівео швидка фінансова допомога " та ТОВ "Таліон плюс" 28.11.2018 укладено Договір факторингу №28/1118-01, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі укладеного 30.10.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "ФК "Онлан Фінанс" договору факторингу №30/1023-01, яке в свою чергу набуло право вимоги на підставі укладеного 11.07.2025 між ТОВ " ФК "Онлан Фінанс " та ТОВ "ФК "Ейс" договору факторингу №11/07/25-Е. У зв`язку з тим, що відповідачка ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, має заборгованість по кредитному договору в сумі 77982,00 грн, яку в добровільному порядку відшкодувати відмовляється, позивач просить стягнути зазначену заборгованість у примусовому порядку.

Відповідач у відзиві на позовну заяву, який надійшов до суду засобами поштового зв`язку 14.05.2026, заперечує щодо позовних вимог в частині стягнення штрафних санкцій (пеня, штрафи). У разі задоволення позову просить зменшити розмір стягнення з урахуванням того, що на момент виникнення спірних правовідносин та/або прострочення виконання зобов`язань він проходив службу у Збройних Силах України, і відповідно до Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», має право на певні гарантії та пільги, у тому числі щодо кредитних зобов`язань. Також, просить застосувати розстрочку виконання рішення.

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. У пункті 4 позовної заяви просив розгляд справи проводити без участі представника позивача, позовні вимоги підтримує повністю, проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відповідач в судове засідання не з`явився. Про дату, час і місце судового засідання останній повідомлявся у встановленому законом порядку, а саме шляхом направлення судової повістки за місцем реєстрації. Проте, поштове відправлення повернуто суду без вручення з відміткою працівника поштового зв`язку «адресат відсутній за вказаною адресою». Судова повістка у відповідності до ч.8ст.128,ч.1ст.131 ЦПК України, вважається доставленою.

Процесуальні дії у справі.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 13.03.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, за клопотанням представника позивача, витребував у АТ КБ «ПриватБанк» інформацію, судове засідання призначено на 15.05.2026.

За наслідками судового засідання 15.05.2026 розгляд справи відкладено на 03.07.2026, про що судом 15.05.2026 постановлено ухвалу суду.

Згідно з ч. 2 ст.247 ЦПК України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 24.10.2025 ТОВ "ФК "ЕЙС" зареєстроване як юридична особа 08.05.2019.

Згідно витягу із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 05.01.2026 ТОВ "ФК "ЕЙС" зареєстроване як юридична особа 08.05.2019, види економічної діяльності, 64.99 надання інших фінансових послуг ( крім страхування та пенсійного забезпечення).

Судом встановлено, що 30.05.2021 між ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" та ОСОБА_1 було укладено договір кредитної лінії №96808340 в електронній формі, за умовами якого останньому надається кредит у розмірі 22000,00 грн. на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у цьому договорі. Згідно із п. 1.7 договору кредитна лінія надається строком на 30 днів від дати отримання кредиту позичальником. Відповідно до п.1.8. договору сторони погодили, що встановлений в п.1.7. договору строк дисконтного періоду та, відповідно, строк надання кредитної лінії може бути продовжено позичальником шляхом здійснення протягом дисконтного та пільгового періоду оплати всіх фактично нарахованих процентів за умови, якщо позичальником в особистому кабінеті чи в терміналах самообслуговування партнерів кредитодавця активовано функцію продовження строку дисконтного періоду. Кількість продовжень дисконтного періоду на умовах, описаних в цьому пункті, не обмежена. Згідно п.1.9. за користування кредитом позичальник зобов`язаний сплачувати кредитодавцю проценти за користування кредитом виключно на період строку визначеного п.1.7 договору нарахування процентів за користування кредитом здійснюється щоденно за дисконтною процентною ставкою в розмірі 262,80 процентів річних, що становить 0,72 процентів від суми кредиту за кожний день користування ним. Пунктом 1.9.3 сторони погодили, що якщо позичальник користуватиметься кредитом після закінчення дисконтного періоду без своєчасної оплати процентів, передбаченому п.1.8 договору, застосовуються правила нарахування процентів за базовою процентною ставкою в розмірі 620,50 процентів річних, що становить 1,70 процентів в день від суми кредиту за кожний день користування ним. Відповідач підписав кредитний договір електронним підписом, створеним за допомогою одноразового персонального ідентифікатора MNV493NS.

На підтвердження факту укладення договору позивачем надано заявку на отримання грошових коштів від 30.05.2021 та довідку щодо дій позичальника в Інформаційно-телекомунікаційній системі та відповідне положення.

На підтвердження факту перерахування коштів позивачем надано: копію платіжного доручення №7d28243e-3d4f-4f5c-a0d7-7c803dc-b58 від 30.05.2021, банк платника АТ «Альфа -Банк», отримувач ОСОБА_1 сума 6000,00 грн , призначення платежу - переказ коштів згідно договору №968083430 від 30.05.2021, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 ;копію платіжного доручення №ad64c8f8-0264-4ef0-ae18-9f866eab6269 від 31.05.2021, банк платника АТ «Альфа -Банк», отримувач ОСОБА_1 сума 2000,00 грн , призначення платежу - переказ коштів згідно договору №968083430 від 30.05.2021, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 ; копію платіжного доручення №2f6ecbc-6957-4be4-bae4-fad76ffd7a6 від 31.05.2021, банк платника АТ «Альфа -Банк», отримувач ОСОБА_1 сума 4000,00 грн , призначення платежу - переказ коштів згідно договору №968083430 від 30.05.2021, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 ; копію платіжного доручення №bc5e9d5b-4efa-4426-8e0e-fbf93a4b4093 від 31.05.2021, банк платника АТ «Альфа -Банк», отримувач ОСОБА_1 сума 5000,00 грн , призначення платежу - переказ коштів згідно договору №968083430 від 30.05.2021, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 ; копію платіжного доручення №80594ef3-2621-48ed-b14b-ef9ac277c8c від 31.05.2021, банк платника АТ «Альфа -Банк», отримувач ОСОБА_1 сума 5000,00 грн , призначення платежу - переказ коштів згідно договору №968083430 від 30.05.2021, ОСОБА_1 , для зарахування на платіжну картку № НОМЕР_1 ; та інформація АТ КБ "ПриватБанк» від 06.04.2026 №20.1.0.0.0/7-260331/58168-БТ, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано картку № НОМЕР_2 на яку за період 30.05.2021 05.06.2021 було зараховано кошти: на суму 6000,00 грн від 30.05.2021, на суму 2000,00 грн від 31.05.2021, на суму 4000,00 грн від 31.05.2021, на суму 5000,00 грн від 31.05.2021, на суму 5000,00 грн від 31.05.2021.

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" за кредитним договором 968083430 ОСОБА_1 станом на 03.08.2021 має заборгованість за тілом кредиту у розмірі 22000,00 грн, за відсотками у розмірі 28658,00 грн.

28.11.2018 ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" уклали договір факторингу №28/1118-01, за умовами якого клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно із п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора в день підписання сторонами реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку. Згідно із п.8.2 договору, строк цього договору закінчується 28.11.2019, але в будь-якому разі до моменту належного та повного виконання сторонами взятих на себе зобов`язань за цим договором.

28.11.2019, 31.12.2020, 31.12.2021, 31.12.2022, 31.12.2023 між ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" укладено додаткові угоди №19, №26, №27, №31, №32 до договору факторингу №28/1118-01 від 28.11.2018 .

Згідно Реєстру права вимоги №145 від 03.08.2021, клієнт ТОВ "Манівео швидка фінансова допомога" відступив факторові ТОВ "Таліон Плюс" право вимоги заборгованості в сумі 50658,00 грн згідно кредитного договору №968083430, до боржника ОСОБА_1 ..

Згідно розрахунку заборгованості ТОВ "Таліон Плюс" за кредитним договором 968083430 ОСОБА_1 станом на 03.08.2021(дата придбання) має заборгованість у розмірі за тілом кредиту у розмірі 22000,00 грн, за відсотками у розмірі 55982,00 грн.

30.10.2023 ТОВ "Таліон Плюс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу №30/1023-01 на строк до 31.12.2024, за яким клієнт зобов`язується відступити фактору права вимоги, зазначені у відповідних реєстрах прав вимоги, а фактор зобов`язується їх прийняти та передати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату на умовах, визначених цим договором. Згідно із п.4.1 договору, право вимоги переходить від клієнта до фактора з моменту підписання сторонами відповідного реєстру прав вимог, по формі, встановленій у відповідному додатку .

Згідно Реєстру права вимоги №2 від 20.12.2023, клієнт ТОВ "Таліон Плюс" відступив факторові ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" право вимоги заборгованості в сумі 77982,00 грн згідно кредитного договору №968083430, до боржника ОСОБА_1

11.07.2025 ТОВ "Фінансова компанія"Ейс" та ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн фінанс" уклали договір факторингу №11/07/25-Е на строк до 31.12.2028, за яким фактор зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження клієнта (ціна продажу) за плату, а клієнт відступити факторові право грошової вимоги, строк виконання зобовязань за якою настав або виникне в майбутньому до третіх осіб -Боржників, право на одержання яких належить клієнту. Згідно із п.1.2. договору, перехід від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості до боржників відбувається в момент підписання сторонами акта прийому-передачі реєстру боржників згідно з додатком №2, після чого фактор стає кредитором по відношенню до боржників стосовно заборгованостей та набуває відповідні права вимоги. Підписаний сторонами та скріплений їх печатками акт прийому-передачі реєстру боржників - підтверджує факт переходу від клієнта до фактора прав вимоги заборгованості та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно Реєстру боржників до Договору факторингу №11/07/25-Е від 14.07.2025, клієнт ТОВ "Фінансова компанія "Онлайн Фінанс" відступив факторові ТОВ "Юніт Капітал" право вимоги заборгованості в сумі 77982,00 грн згідно кредитного договору №968083430, до боржника ОСОБА_1 ..

До позовної заяви долучено копію акту прийому-передачі Реєстру боржників за договором факторингу №11/07/25-Е від 14.07.2025.

Відповідно до копії платіжних інструкцій в національній валюті: від 24.09.2025 №360, від 19.09.2025 №357, від 19.09.2025 №358, від 18.09.2025 №355, від 19.09.2025 №356 від 12.8.2025 №317, від 04.09.2025 №344 ТОВ «ФК «ЕЙС» перерахувало кошти ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» кошти у сумі 5677850,80 грн, призначення платежу: оплата фінансування за відступлення права вимоги згідно договору факторингу №11/07/25-Е від 14.07.2025.

Відповідно до виписки з особового рахунку за кредитним договором №968083430 ОСОБА_1 станом на 26.12.2025 має заборгованість у розмірі 77982,00 грн, що складається із заборгованості за простроченим тілом 22000,00 грн та заборгованості за відсотками 55982,00 грн .

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

У статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» зазначено, що електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1-2 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису завершується створення електронного документа.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 6 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Стаття 530 ЦК України передбачає, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно ст.1046 вказаного Кодексу за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

За вимогами ч.1 ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов`язуються надати грошові кошти позичальникові в розмірі та на умовах встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

З наведеного можливо дійти висновку, що дійсно 30.05.2021 між відповідачем та ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога» в електронній формі укладено договір кредитної лінії №968083430, та відповідач був ознайомлений з усіма їх істотними умовами та прийняв їх.

Вказане узгоджується з правовими позиціями Верховного Суду викладеними, як приклад у постанові від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18.

В матеріалах справи відсутні докази оспорення ОСОБА_1 договору про споживчий кредит.

Звертаючись із позовом до суду, ТОВ " Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" посилалося на те, що воно набуло права вимоги до відповідача на підставі договору факторингу №11/07/25-Е від 11.07.2025.

Згідно з ч. 1 ст.1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Згідно з ч. 1ст.1080 ЦК України договір факторингу є дійсним незалежно від наявності домовленості між клієнтом та боржником про заборону відступлення права грошової вимоги або його обмеження.

Згідно зі ст.1082 ЦК України боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Наданими позивачем та дослідженими судом доказами, підтверджується набуття позивачем право вимоги до відповідача за договором кредитної лінії №968083430 від 30.05.2021.

Відтак, оскільки відповідач взяв на себе певні зобов`язання, належним чином в установлений договором строк не виконав, за розрахунком позивача, на час звернення до суду, за ним рахується заборгованість за договором кредитної лінії №968083430 від 30.05.2021, у загальному розмірі 77982,00 грн., а саме: заборгованість за тілом кредиту 22000,00 грн, заборгованість за відсотками 55982,00 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови вказаного договору, не повернув отримані в борг грошові кошти, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором кредитної лінії №968083430 від 30.05.2021 в частині заборгованості за тілом кредиту підлягають задоволенню.

Щодо нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд зважає на таке.

Відповідно до ст.ст. 526, 530, 610, ч.1 ст. 612 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином, у встановлений термін, відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей", який відповідно до Конституції України визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі.

У статті 1, 2 даного Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей"закріплені гарантії соціального і правового захисту військовослужбовців та членів їх сімей, за якими військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами. У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

В частині 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців і членів їх сімей» визначено, що військовослужбовцям з початку і до закінчення особливого періоду, а резервістам та військовозобов`язаним - з моменту призову під час мобілізації і до закінчення особливого періоду штрафні санкції, пеня за невиконання зобов`язань перед підприємствами, установами і організаціями усіх форм власності, у тому числі банками, та фізичними особами, а також проценти за користування кредитом не нараховуються.

Вищевказаний пункт Закону є самостійною нормою і будь-якого посилання про можливість застосування вказаного пункту лише при наявності у військовослужбовця відповідного статусу (учасника бойових дій) закон не передбачає. Крім цього, дія зазначеної норми поширюється на всіх військовослужбовців без виключення.

Вказані висновки викладені у постановах Верховного Суду від 26 грудня 2018 року у справі № 522/12270/15-ц та від 11 грудня 2019 року у справі № 521/7927/16-ц.

Особливий період діє в Україні від 17.03.2014, після оприлюднення Указу Президента України від 17.03.2014 № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє до 02.08.2026.

Як вбачається з наданих відповідачем доказів, ОСОБА_1 перебуває на військовій службі за контрактом у військовій частині НОМЕР_3 з 29.05.2017 по теперішній час. Вказане підтверджується копією військового квитка серії НОМЕР_4 та довідою ТВО командира військової частини НОМЕР_3 від 04.05.206 №631/1176 .

Отже з 29.05.2017 ОСОБА_1 є військовослужбовцем, таким чином, у період виконання умов кредитного договору, відповідач мав статус військовослужбовця Збройних Сил України та на нього поширювались пільги, передбачені пунктом 15 статті 14 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовці та членів їх сімей», тому відповідачу не нараховуються відсотки за договором кредитної лінії №968083430, в тому числі і на умовах фінансового кредиту.

Таким чином, суд дійшов до висновку про задоволення позовних вимог частково, стягнувши в примусовому порядку із ОСОБА_1 суму непогашеного тіла кредиту в розмірі 22000,00 грн. В решті позовних вимог слід відмовити, як таких, що заявлені безпідставно.

Розглядаючи клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду, суд приходить до наступного.

У разі необхідності в резолютивній частині також вказується про, зокрема, надання відстрочення або розстрочення виконання рішення (п. 2 ч. 7 ст. 265 ЦПК України).

Відповідно до ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні. Забезпечення виконання рішення здійснюється в порядку забезпечення позову. Забезпечення виконання рішення скасовується після повного виконання відповідачем рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 28.05.2024 у справі № 906/1035/23 зазначив, що розстрочення виконання рішення є правом, а не обов`язком суду, яке реалізується виключно у виняткових випадках за наявності підстав, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, та доказів, що підтверджують наявність таких підстав.

Вирішуючи питання щодо можливості відстрочення чи розстрочення виконання рішення, суд повинен ураховувати майнові інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини кожної сторони у виникненні спору та інші обставини. Матеріальний стан боржника не є безумовною підставою для розстрочення чи відстрочення виконання рішення суду і підлягає оцінці у сукупності з іншими фактичними обставинами. Така правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 07.11.2024 у справі № 824/111/22.

Верховний Суд у постанові від 05.09.2023 у справі №295/5781/19 також звернув увагу на те, що нормами ЦПК України не встановлено вичерпного переліку обставин, за наявності яких суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може за заявою сторони відстрочити або розстрочити виконання судового рішення. Водночас обов`язковою умовою для відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є доведення заявником факту існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення та/або роблять його неможливим.

Вищенаведене узгоджується з правовими висновками, викладеними в постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.06. 2021 у справі №9901/598/19.

Відповідно до ст.ст.12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідач у відзиві на позовну заяву просив застосувати розстрочку виконання рішення суду.

Суд зауважує, що саме по собі волевиявлення відповідача на розстрочку виконання рішення суду не є безумовною підставою для виконання судового рішення із ростроченням. Відповідачем не доведено існування таких виняткових обставин, які б об`єктивно ускладнювали виконання рішення, а також не надано належних доказів того, що у разі надання розстрочки він матиме реальну можливість добровільно виконати судове рішення у визначені судом строки.

З огляду на зазначене, суд дійшов висновку про відсутність правових підстав для розстрочення виконання рішення суду.

Суд звертає увагу на те, що у випадку набрання рішенням про стягнення заборгованості законної сили, відповідач не позбавлений права звернутись до стягувача з клопотанням про узгодження порядку добровільного виконання рішення суду, без пред`являти виконавчого документу до примусового виконання.

Щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд зазначає таке.

Відповідно до ст. 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Відповідно до ч.8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу стороною позивача надано суду письмові докази, а саме: договір про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025 укладений між адвокатським бюро «Соломко та партнери» та ТОВ «Юніт Капітал»; додаткову угоду №25770936926 до договору про надання правничої допомоги №20/08/25-01 від 20.08.2025; акт прийому-передачі наданих послуг від 29.12.2025 на загальну суму 7000,00 грн.; копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю серія КС №7073/10 .

Верховний Суд у постанові від 30.09.2020 у справі №201/14495/16-ц зазначив, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час. При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Суд зазначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява №19336/04).

При вирішенні питання розподілу судових витрат суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і оцінювати їх необхідність.

У рішенні ЄСПЛ у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18).

Таким чином, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Судом встановлено, що спір який виник між сторонами у справі відноситься до категорії спорів, які виникають у зв`язку із стягненням заборгованості за порушення грошового зобов`язання; матеріали справи не містять великої кількості документів на дослідження та збирання яких адвокат витратив значний час. Даний спір для кваліфікованого юриста є незначної складності, у спорах такого характеру судова практика є сталою, великої кількості законів та підзаконних актів, які підлягають застосуванню, спірні правовідносини не передбачають.

За наведеного, дослідивши надані докази на підтвердження витрат на правничу допомогу, врахувавши складність справи, обсяг виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), час, витрачений адвокатом на виконання робіт, обсяг наданих адвокатом послуг та значення справи для сторони, суд дійшов висновку, що з урахуванням вимог розумності та справедливості, необхідно зменшити розмір витрат позивача на правову допомогу до суми 4000,00 грн, яка відповідатиме принципу розумності та в даному випадку не становитиме надмірного тягаря для відповідача.

Разом з тим, ураховуючи принцип пропорційності задоволених вимог при покладенні на сторін судових витрат, суд вважає, що понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу підлягають частковому відшкодуванню за рахунок відповідача, в розмірі 1128,46 грн

Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідача необхідно стягнути на користь позивача понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 751,11 грн .

На підставі викладеного, відповідно до ст.ст.11,81,263,509-512,514,519 ЦК України, керуючись ст.ст.12,13,81,141,263-265,280-284 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором- задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" заборгованість за договором кредитної лінії №968083430 укладеного 30.05.2021 в розмірі 22000 гривень 00 копійок (двадцять дві тисячі гривень 00 копійок), з яких: заборгованість за тілом кредиту - 22000, 00 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 751 гривню 11 копійок (сімсот п`ятдесят одну гривню 11 копійок) та витрати на правову допомогу у розмірі 1128 гривень 46 копійок (одна тисяча сто двадцять вісім гривень 46 копійок).

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

В порядку п.4. ч.5ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія "Ейс" (02094, місто Київ, вулиця Юрія Поправки, 6, кабінет 13, код ЄДРПОУ 42986956);

відповідач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , останнє відоме місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО