Рішення № 138667982, 20.07.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 387/846/26

Номер провадження по справі 2/387/906/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 липня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді Солоненко Т. В.

із секретарем судового засідання Перепелицею В.Д.

розглянувши у спрощеному позовному провадженні у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором

ВСТАНОВИВ:

І. Описова частина

Стислий виклад позиції позивача та відповідача

До Добровеличківського районного суду Кіровоградської області 29.05.2026 надійшов позов, в якому позивач просить стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 10835,20 гривень за договором про відкриття кредитної лінії №1503-6945 від 27.01.2025.

Свій позов ТОВ "Укр Кредит Фінанс" обґрунтовує тим, що 27.01.2025 між сторонами, за допомогою Веб-сайту, який є сукупністю інформаційних та телекомунікаційних систем ТОВ "Укр Кредит Фінанс", в рамках якої реалізуються технології обробки інформації з використанням технічних і програмних засобів і які у процесі обробки інформації діють як єдине ціле, було укладено електронний договір про відкриття кредитної лінії №1503-6945. Кредитний договір разом із Правилами надання споживчих кредитів складають єдиний договір. За умовами договору кредитодавець взяв на себе зобов`язання надати відповідачу кредит для задоволення особистих потреб у сумі 2235,30 грн зі строком кредитування 365 днів, зі сплатою стандартної процентної ставки в розмірі 0,914 % в день. Кредитодавець виконав взяті на себе зобов`язання в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти відповідно до умов укладеного кредитного договору. Тоді як ОСОБА_1 належно не виконує взяті на себе зобов`язання, чим порушує умови кредитного договору, в результаті чого станом на 13.04.2026 у нього утворилась заборгованість у розмірі 10835,20 грн. яку в добровільному порядку сплатити не бажає, що спонукало ТОВ "Укр Кредит Фінанс" звернутися до суду з відповідним позовом.

15.06.2026, через підсистему ЄСІТС "Електронний суд", від відповідача ОСОБА_1 надійшов відзив на позовну заяву, в якому останній визнає позовні вимоги в частині тіла кредиту в розмірі 2235,30 грн. В іншій частині позовних вимог щодо стягнення відсотків, пені та штрафів просить відмовити. Зазначає, 10.03.2025 року між сторонами було укладено Додаткову угоду до Кредитного договору №1503-6945, згідно пункту 2.3 цієї угоди сторони зафіксували суму тіла кредиту у розмірі 2 235,30 грн. Однак позивач у позовній заяві просить стягнути 10 835,20 грн, що перевищує загальну планову вартість кредиту за весь рік користування (9 474,08 грн), зазначену в підписаному сторонами Графіку платежів. Крім того, у надісланому офіційному повідомленні від 10.03.2025 позивач зазначає суму до повного погашення зобов`язань у розмірі 2 347,65 грн. Різниця між фактичним зафіксованим боргом та сумою позову складає понад 8 000 грн. Ці кошти є штрафними санкціями, які нараховані позивачем незаконно. Відповідно до Закону України № 2120-IX, у період дії воєнного стану в Україні споживач звільняється від відповідальності перед кредитором у разі прострочення виконання зобов`язань, а кредитору прямо забороняється нараховувати штрафи, пеню чи інші санкції. Встановлена позивачем у Додатковій угоді реальна річна відсоткова ставка у розмірі 2721.86% є кабальною, несправедливою та такою, що суперечить принципам розумності та добросовісності (ст. 509 ЦК України та ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів»). Також позивачем здійснено неправомірне нарахування відсотків поза межами строку дії договору, що суперечить сталій правовій позиції Великої Палати Верховного Суду (справа № 444/9519/12).

Представник позивача в судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. В прохальній частині позовної заяви позивач просив розглядати справу без участі його представника.

Відповідач в судове засідання не з`явився. 25.06.2026 через підсистему ЄСІТС "Електронний суд" , від відповідача ОСОБА_1 надійшла заява про розгляд справи без участі відповідача

Процесуальні дії суду

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 10.06.2026 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд даної цивільної справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін з призначенням судового засідання на 20.07.2026.

З врахуванням вимог ч.2 ст. 247 ЦПК України у зв`язку з неявкою в судове засідання всіх учасників справи фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

ІІ. Мотивувальна частина

Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин, з посиланням на докази, на підставі яких встановлені відповідні обставини

Відповідно до виписки із Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 09.11.2023 ТОВ "Укр Кредит Фінанс" зареєстроване як юридична особа 14.02.2013, види економічної діяльності, 64.92 - інші види кредитування (основний).

Згідно зі свідоцтвом про реєстрацію фінансової установи від 16.01.2018, ТОВ "Укр Кредит Фінанс" зареєстровано як фінансову установу.

Судом встановлено, що 27.01.2025 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено договір про відкриття кредитної лінії №1503-6945 продукту "CreditKasa" у формі електронного документу з використанням електронного підпису. Відповідно до умов зазначеного договору кредитор зобов`язався надати відповідачу у тимчасове платне користування грошові кошти в сумі 1000,00 грн строком на 365 днів, тобто до 26.01.2026, зі сплатою стандартної процентної ставкою 1,00% за кожен день користування кредитом, яка застосовується протягом перших 180 календарних днів з дати укладення цього договору, та 0,74% за кожен день користування кредитом, яка застосовується у період починаючи з 181 календарного дня дії договору і до закінчення строку дії цього договору або до дати фактичного повернення всієї суми кредиту. Згідно п.4.11 договору комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту. У розділі 13 реквізити сторін зазначено номер особистого електронного платіжного засобу позичальника НОМЕР_1 . Договір підписано одноразовим ідентифікатором А8126

Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 1000,00 грн підтверджено квитанцією ID операції 2589107959 АТ КБ «ПриватБанк» від 27.01.2025 про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019 за договором №1503-6945 на платіжну картку № НОМЕР_2 у розмірі 1000,00 грн.

07.02.2025 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1503-6945, на наступних умовах: станом на момент укладення цієї додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди становить 1000,00 грн, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 108,00 грн., сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту становить 150,00 грн. Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошти в розмірі 1300,00 грн. Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 2300,00 грн . Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, та на умовах викладених у договорі.

Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 1300,00 грн підтверджено квитанцією ID операції 2594499502 АТ КБ «ПриватБанк» від 07.02.2025 про перерахування коштів від ТОВ «Укр Кредит Фінанс» через систему платежів LiqPay на підставі договору №4010 від 02.12.2019 за договором №1503-6945 на платіжну картку № НОМЕР_2 у розмірі 1300,00 грн.

10.03.2025 між ТОВ "Укр Кредит Фінанс" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду до договору про відкриття кредитної лінії №1503-6945, на наступних умовах: станом на момент укладення цієї додаткової угоди: сума кредиту, яка була надана позичальнику за договором та неповернута на момент укладення цієї додаткової угоди становить 1635,30 грн, сума нарахованих та несплачених процентів за користування кредитом становить 16,35 грн., сума нарахованої та несплаченої комісії за видачу кредиту становить 0,00 грн. Кредитодавець зобов`язується надати позичальнику у кредит додаткові грошові кошт в розмірі 600,00 грн. Після надання кредитодавцем позичальнику у кредит додаткових грошових коштів позичальник зобов`язується повернути кредитодавцю суму грошових коштів в розмірі 2235,30 грн . Позичальник зобов`язується повернути суму кредиту у строк, що становить 365 календарних днів з моменту укладення цієї додаткової угоди, та на умовах викладених у договорі .

Отримання відповідачем ОСОБА_1 кредитних коштів в розмірі 600,00 грн підтверджено інформацією від 14.04.2026 вих. №266862-1571304752-14042026 наданої ТОВ «ФК «Контрактовий дім» про успішність наступної операції, згідно договору №02/06/2020 від 01.06.2020 укладеного з ТОВ «ФК «Контрактовий дім», а саме: ОСОБА_1 , номер кредитного договору 1503-6945, номер карти НОМЕР_3 , сума 600,00, валюта UAH, дата виконання платіжної операції 10.03.2025 19:24, статус виконано.

Згідно з розрахунком заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1503-6945 від 27.01.2025, станом на 13.04.2026 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 10835,20 грн, та складається з: основного боргу 2235,30 грн, залишок відсотків 7082,90 грн, залишок відсотків по ст. 625 КЦ України 1427,00 грн, залишок комісій 90,00 грн Також ОСОБА_1 було здійснено оплати на загальну суму 1775,70 грн.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосування норм права.

Відповідно до ст.6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1ст. 627 ЦК України).

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (ч. 2ст. 639ЦК України).

Абзац другий частини другої статті 639ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі № 404/502/18, від 07 жовтня 2020 року № 127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі205,207 ЦК України).

У статті 526ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1ст. 1048 ЦК України).

Частиною другою статті 1054ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа.

Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» юридична сила електронного документа не може бути заперечена виключно через те, що він має електронну форму.

Відповідно до ч.ч. 1, 3 ст. 6 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладанням електронного підпису та/або електронної печатки завершується створення електронного документа.

Отже, наявність електронних підписів сторін підтверджує їх волю, спрямовану на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, забезпечує ідентифікацію сторін та цілісність документа, в якому втілюється воля останніх.

Відповідно до ч. 1 ст. 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг» оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги».

Відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. ч. 3, 4, 7, 12 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах.

Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України «Про електронні документи та електронний документообіг» та «Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги», за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Судом встановлено, що договір про відкриття кредитної лінії №1503-6945 укладено між сторонами в електронній формі шляхом підписання позичальником одноразовим ідентифікатором. Тому суд доходить до висновку, що цей правочин відповідно до Закону України «Про електронну комерцію» вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі, та укладення цього договору у запропонованій формі відповідало внутрішній волі відповідачки, за яким з рахунку ТОВ "Укр Кредит Фінанс", перераховано кошти шляхом безготівкового переказу на рахунок платіжної картки НОМЕР_1 .

Доказів того, що платіжна картка, на яку ТОВ "Укр Кредит Фінанс" було здійснено перерахування коштів, належить не відповідачу, останнім суду не надано. Так само і не надано доказів, що кошти на цю картку позивачем не були перераховані.

Відтак, оскільки відповідач взяв на себе певні зобов`язання, належним чином в установлений договором строк не виконав, позивач правомірно звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1503-6945 від 27.01.2025 за тілом кредиту та за відсотками.

Розглядаючи вимогу про стягнення комісії у розмірі 90,00 грн, виходячи з такого.

Так, положеннями п.4.11 договору №1503-6945 від 27.01.2025 комісія за видачу кредиту становить 15,00% від суми виданого кредиту. Нарахування комісії за видачу кредиту здійснюється на суму виданого за цим договором кредиту у день видачі кредиту.

При цьому суд зважає на згідно ч. 2 ст.8 Закону України «Про споживче кредитування» для цілей обчислення реальної річної процентної ставки визначаються загальні витрати за споживчим кредитом. До загальних витрат за споживчим кредитом включаються: доходи кредитодавця у виді процентів; комісії кредитодавця, пов`язані з наданням, обслуговуванням і поверненням кредиту, у тому числі комісії за обслуговування кредитної заборгованості, розрахунково-касове обслуговування, юридичне оформлення тощо; інші витрати споживача на супровідні послуги, які підлягають сплаті на користь кредитного посередника (за наявності) та третіх осіб згідно з вимогами законодавства України та/або умовами договору про споживчий кредит (платежі за послуги кредитного посередника, страхові та податкові платежі, збори на обов`язкове державне пенсійне страхування, біржові збори, платежі за послуги державних реєстраторів, нотаріусів, інших осіб тощо).

Частиною 1статті 11 Закону України «Про споживче кредитування» визначено, що після укладення договору про споживчий кредит кредитодавець на вимогу споживача, але не частіше одного разу на місяць, у порядку та на умовах, передбачених договором про споживчий кредит, безоплатно повідомляє йому інформацію про поточний розмір його заборгованості, розмір суми кредиту, повернутої кредитодавцю, надає виписку з рахунку/рахунків (за їх наявності) щодо погашення заборгованості, зокрема інформацію про платежі за цим договором, які сплачені, які належить сплатити, дати сплати або періоди у часі та умови сплати таких сум (за можливості зазначення таких умов у виписці), а також іншу інформацію, надання якої передбачено цим Законом, іншими актами законодавства, а також договором про споживчий кредит.

Тобто, Закон України «Про споживче кредитування» розмежовує оплатність та безоплатність надання інформації про кредит залежно від періодичності звернення споживача із запитом щодо надання такої інформації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 липня 2022 року у справі № 363/1834/17 зазначено, що банкам забороняється вимагати від клієнта придбання будь-яких товарів чи послуг від банку або від спорідненої чи пов`язаної особи банку як обов`язкову умову надання банківських послуг (частина третя статті 55 Закону N 2121-III), однією із яких є розміщення залучених у вклади (депозити), у тому числі на поточні рахунки, коштів та банківських металів від свого імені, на власних умовах та на власний ризик (пункт 3 частини третьої статті 47 цього Закону), зокрема надання споживчого кредиту. Тому банк не може стягувати з позичальника платежі за дії, які він вчиняє на власну користь (ведення кредитної справи, договору, розрахунок і облік заборгованості за кредитним договором тощо), чи за дії, які позичальник вчиняє на користь банку (наприклад, прийняття платежу від позичальника), чи за дії, що їх вчиняє банк або позичальник з метою встановлення, зміни, припинення правовідносин (укладення кредитного договору, внесення до нього змін тощо). Інакше кажучи, банк неповноважний стягувати з позичальника плату (комісію) за управління кредитом, адже такі дії не становлять банківську послугу, яку замовив позичальник (або супровідну до неї), а є наслідком реалізації прав та обов`язків банку за кредитним договором і відповідають економічним потребам лише самого банку.

Умови договору, що обмежують права споживача порівняно з правами, встановленими законодавством, визнаються недійсними (речення перше частини першої статті 21ЗУ "Про захист прав споживачів" у редакції, чинній до 13 січня 2006 року).

Суд на підставі приписів статті 55 ЗУ «Про банки та банківську діяльність», частини першої статті 21 ЗУ «Про захист прав споживачів у редакції», чинній до 13 січня 2006 року, пункту 6 частини першої статті3та частини третьої статті509ЦК України може визнати недійсною умову про плату (комісію) за управління кредитом (обслуговування його), інші подібні платежі, встановлені у договорі про надання споживчого кредиту, укладеному до 13 січня 2006 року (пункти 98 та 99 Постанови у справі № 363/1834/17).

У цій справі комісійна винагорода за надання кредиту відповідає загальним зобов`язанням кредитної установи та звичайній її діяльності, є обставиною укладення кредитного договору, оскільки без надання кредиту договір не вважався б укладеним з огляду на ст. 1046 ЦК України, з позовної заяви та наданих до неї документів не вбачається інших сум, включених до складу комісії, ніж за надання кредиту.

З урахуванням вищевикладеного, у задоволенні вимоги про стягнення комісії за надання (видачу) кредиту слід відмовити, з огляду на нікчемність положень пунктів кредитного договору, що визначають плату за обслуговування кредиту.

Розглядаючи вимогу про стягнення відсотків, нарахованих по ст.625 ЦК України в розмірі 427,00 грн., суд виходить з наступного.

Нормою ст.625 ЦК України передбачено, що боржник не звільняться від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

В той же час, п.18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України визначено, що у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної ст.625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

У постанові Пленуму Верховного Суду від 07.02.2025 року № 6 зазначено, що тлумачення змісту пункту 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» Цивільного кодексу України свідчить, що законодавець передбачив особливості регулювання наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання) певних грошових зобов`язань. Такі особливості виявляються: 1) в період існування особливих правових наслідків дія воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування; 2) у договорах, на які поширюються специфічні правові наслідки. До них належать договір позики, кредитний договір, у тому числі договір про споживчий кредит; 3) у встановленні спеціальних правових наслідків прострочення виконання (невиконання, часткового виконання). Вони полягають в тому, що позичальник звільняється від відповідальності, визначеної частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, а також від обов`язку сплатити на користь кредитодавця (позикодавця) неустойку (штраф, пеню) за таке прострочення. Якщо неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) грошових зобов`язань за такими договорами, то вони підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який неодноразово продовжувався, востаннє 04.05.2026 строком на 90 діб.

Суд відхиляє доводи представника позивача про можливість нарахування неустойки відповідно до норм Закону України «Про споживче кредитування» в період дії в Україні воєнного стану, оскільки до даних правовідносин слід застосовувати положення пункту 18 Розділу Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України, як пріоритетну норму права, відповідно до якої позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення, а не положення Закону України «Про споживче кредитування», в частині можливості здійснювати нарахування неустойки.

Виходячи із вищевикладеного суд вважає, що стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за ст. 625 ЦК України, в період дії в Україні воєнного стану суперечить положенням п. 18 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України та висновкам викладеним у постанові Пленуму Верховного Суду від 07.02.2025 року № 6, що виключає правові підстави для задоволення означеної вимоги позивача.

При цьому суд, з огляду на безпідставність нарахування комісії, зважаючи на те, що відповідач, за даними розрахунку заборгованості, здійснив погашення комісії у розмірі 345,00 грн, беручи до уваги положення договору в частині зарахування здійснених платежів, дійшов висновку про необхідність зарахування у рахунок погашення заборгованості за відсотками сплаченої відповідачем суми комісї, що означає 7082,90 грн -345,00 грн = 6737,90 грн.

З огляду на викладене, враховуючи, що відповідач порушив умови вказаного договору, не повернув отримані в борг грошові кошти та не сплатив проценти за користування кредитом, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача заборгованості за договором про відкриття кредитної лінії №1503-6945 від 27.01.2025 підлягають дочасткового задоволення в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 2235,30 грн. та заборгованості за відсотками у розмірі 6737,90 грн.

Відповідно до ст.141 ЦПК судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

За наведеного, з відповідача підлягає стягненню на користь позивача понесені останнім судові витрати зі сплати судового збору в сумі 2204,90 грн .

На підставі викладеного, ст.ст.11, 207, 526, 629, 634, 638, 1050, 1054 ЦК України, керуючись, ст.ст.12, 13, 81, 141, 263-265 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В :

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором - задовольнити частково.

Стягнути із ОСОБА_1 на на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" заборгованість за кредитним договором №1503-6945 укладеного 27.01.2025 у розмірі 8973 гривні 20 копійок (вісім тисяч дев`ятсот сімдесят три гривні 20 копійок), з яких: заборгованість за кредитом - 2235,30 грн; заборгованість за нарахованими відсотками - 6737,90 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" витрати зі сплати судового збору у розмірі 2204 гривні 90 копійок (дві тисячі двісті чотири гривні 90 копійок).

В іншій частині позовних вимог відмовити.

В порядку п.4. ч.5ст.265 ЦПК України зазначаються такі реквізити сторін та інших учасників справи:

позивач- Товариство з обмеженою відповідальністю "Укр Кредит Фінанс" (01133, місто Київ, бульвар Лесі Українки, 26, офіс 407, код ЄДРПОУ 38548598);

відповідач - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , житель АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 .

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Кропивницького апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення або з дня складання повного судового рішення у разі оголошення вступної та резолютивної частини рішення або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи.

Учасник справи, якому повне рішення суду не були вручені у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

З інформацією щодо тексту судового рішення учасники справи можуть ознайомитися за веб-адресою Єдиного державного реєстру судових рішень: http://www.reyestr.court.gov.ua.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Таїсія СОЛОНЕНКО