Ухвала суду № 138667914, 27.07.2026, Жовтневий районний суд м. Дніпропетровська

Номер провадження 2/201/1176/2026

ЄУН 201/6640/22

Соборний районний суд міста Дніпра

У Х В А Л А

27.07.2026 року м. Дніпро

Соборний районний суд міста Дніпра у складі

головуючого судді Давидовської Т.В.,

за участю секретаря судового засідання Овчаренка Д.Є.,

прокурора - Нестеренка Д.С.,

представника позивача 1 - Концевого В.Р.,

представника відповідача 1 Григоренко А.В.,

представника відповідача 3 Весніна С.О.,

розглянувши у відкритому підготовчому засіданні цивільну справу

за позовною заявою Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, яка діє в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласна військова адміністрація, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України»,

до відповідачів: 1) Дніпровської міської ради, 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 ,

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області,

про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування,

установив:

У провадженні суду перебуває справа за позовною заявою Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра, яка діє в інтересах держави в особі: Дніпропетровської обласної державної адміністрації обласна військова адміністрація, Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до відповідачів: 1) Дніпровської міської ради, 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування.

Представник відповідача 3 ОСОБА_2 адвокат Веснін С.О., якого підтримала представник відповідача 1, заявив клопотання, в якому просив суд в частині розгляду по суті позову прокурора, поданого в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» залишити без розгляду згідно із пунктом 2 частини першої статті 257 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

В обґрунтування заяви посилався на те, що заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

Прокурор, якого підтримав представник позивача 1, проти задоволення клопотання заперечував з посиланням на те, що прокурором здійснюється представництво інтересів держави в особі Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», що відповідає нормам процесуального та матеріального права.

Заслухавши доводи представників сторін суд дійшов висновків про таке.

Відповідно до пункту 2 статті 121 Конституції України на прокуратуру покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Представництво інтересів громадянина або держави прокурором у суді врегульовано у статті 23 Закону України від 14 жовтня 2014 № 1697-VII «Про прокуратуру», який набрав чинності 15 липня 2015 року (далі - Закон № 1697-VII). Частина перша цієї статті визначає, що представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Згідно з абзацом першим частини другої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді інтересів громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) у випадках, якщо така особа не спроможна самостійно захистити свої порушені чи оспорювані права або реалізувати процесуальні повноваження через недосягнення повноліття, недієздатність або обмежену дієздатність, а законні представники або органи, яким законом надано право захищати права, свободи та інтереси такої особи, не здійснюють або неналежним чином здійснюють її захист.

Згідно з абзацом першим частини третьої статті 23 Закону № 1697-VII прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

З наведених норм випливає, що прокурор наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді лише двох суб`єктів права - громадянина (громадянина України, іноземця або особи без громадянства) та держави, і не наділений повноваженнями здійснювати представництво в суді інших суб`єктів права.

За висновками Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) підтримка, що надається прокуратурою одній зі сторін, може бути виправдана за певних обставин, наприклад, при захисті інтересів незахищених категорій громадян (дітей, осіб з обмеженими можливостями та інших категорій), які, ймовірно, не в змозі самостійно захищати свої інтереси, або в тих випадках, коли відповідним правопорушенням зачіпаються інтереси великого числа громадян, або у випадках, коли потрібно захистити інтереси держави (див. рішення від 15 січня 2009 року у справі «Менчинська проти Росії» (Menchinskaya v. Russia, заява № 42454/02, § 35)).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками. Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції. Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постановах від 20 листопада 2018 року у справі № 5023/10655/11 (провадження № 12-161гс18, пункти 6.21, 6.22), від 26 лютого 2019 року у справі № 915/478/18 (провадження № 12-245гс18, пункти 4.19, 4.20), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс19, пункт 26), від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункт 8.5) та інші).

Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто, під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (постанови від 27 лютого 2019 року у справі № 761/3884/18 (провадження № 14-36цс19, пункт 35), від 26 червня 2019 року у справі № 587/430/16-ц (провадження № 14-104цс 19, пункт 27)). Тому, зокрема, наявність чи відсутність у органу, через який діє держава, статусу юридичної особи, значення не має (див. mutatis mutandis постанову Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2021 року у справі № 911/2169/20 (провадження № 12-20гс21, пункти 8.10, 8.12).

При цьому міністерства, інші центральні органи виконавчої влади та їх територіальні органи відповідно до статті 28 Закону України «Про центральні органи виконавчої влади» наділені повноваженням звернення до суду, якщо це необхідно для здійснення їхніх повноважень (пункт 48 постанови Великої Палати Верховного Суду від 01 червня 2021 року у справі № 925/929/19 (провадження № 12-11гс21)). Отже, незалежно від того, хто саме звернувся до суду - орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах, чи прокурор, у судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як позивач, а відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор здійснюють процесуальні дії на захист інтересів держави як суб`єкта процесуальних правовідносин. Таким чином, фактичним позивачем за позовом, поданим в інтересах держави, є держава, а не відповідний орган (незалежно від наявності в нього статусу юридичної особи) або прокурор.

На відміну від прокурора та органів, через які діє держава, юридичні особи, які не є такими органами, діють як самостійні суб`єкти права - учасники правовідносин. Конституцією України та законом не передбачена можливість прокурора здійснювати процесуальні та інші дії, спрямовані на захист інтересів юридичних осіб. Зокрема, до повноважень прокурора не належить здійснення представництва в суді державних підприємств. При цьому інтереси юридичної особи можуть не збігатися з інтересами її учасників (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 жовтня 2019 року у справі № 923/876/16 (провадження № 12-88гс19, пункт 62)). Тому інтереси державного підприємства можуть не збігатися з інтересами держави, яка має статус засновника (вищого органу) такого підприємства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19, пункт 71)).

Заборона на здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, передбачена абзацом третім частини третьої статті 23 Закону України від № 1697-VII, має застосовуватись з урахуванням положень абзацу першого частини третьої цієї статті, який передбачає, що суб`єкт, в особі якого прокурор може звертатись із позовом в інтересах держави, має бути суб`єктом владних повноважень, незалежно від наявності статусу юридичної особи.

У контексті засадничого положення частини другої статті 19 Конституції України відсутність у Законі інших окремо визначених заборон на здійснення представництва прокурором, окрім спеціальної заборони на представництво державних компаній, не слід розуміти як таку, що розширює встановлені в абзаці першому частини третьої статті 23 Закону межі для здійснення представництва прокурором законних інтересів держави.

Відповідно до статті 170 ЦК України держава у цивільних відносинах діє через органи державної влади, а не через державні підприємства.

Позов у цій справі прокурор подав в інтересах держави, зокрема, в особі Державного підприємства «Дніпровське лісове господарство», яке у подальшому ухвалою суду у справі було замінено на правонаступника - Державне спеціалізоване господарське підприємство «Ліси України», яке не є органом державної влади і не є суб`єктом владних повноважень.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження № 14-2цс21) зробила висновок про те, що позовні вимоги прокурора, спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, не підлягають розгляду по суті, оскільки позовну заяву за такими вимогами фактично подано не від імені та в інтересах держави, а від імені та в інтересах державного підприємства, а прокурор не має повноважень на ведення справ в частині таких вимог.

Отже, оскільки у цій справі позовні вимоги прокурора, заявлені в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України», спрямовані на захист прав або інтересів не держави, а державного підприємства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в цій частині слід залишити без розгляду на підставі п. 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст. 257, 260, 261, 353, 354 ЦПК України, суд

постановив:

Клопотання представника відповідача 3 адвоката Весніна С.О. про залишення позовної заяви в частині без розгляду задовольнити.

Позов прокурора Правобережної окружної прокуратури міста Дніпра в інтересах Державного спеціалізованого господарського підприємства «Ліси України» до відповідачів: 1) Дніпровської міської ради, 2) ОСОБА_1 , 3) ОСОБА_2 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору: Дніпровське обласне управління лісового та мисливського господарства, Головне управління Держгеокадастру у Дніпропетровській області, про усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження земельною ділянкою шляхом її витребування залишити без розгляду.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складений 31.07.2026 року.

Суддя Т.В. Давидовська