Рішення № 138667871, 31.07.2026, Славутицький міський суд Київської області

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

Справа №377/646/25

Провадження №2/377/18/26

31 липня 2026 року Славутицький міський суд Київської області у складі головуючої - судді Бабич Н.С., за участю секретаря судового засідання Присяжного В.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача- адвоката Хоменко М.А. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду),

представника відповідача- адвоката Поди В.В. (в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду)

представників третіх осіб Парнюк В.М., Удовенко Л.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Славутичі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє представник-адвокат Хоменко Маріанна Арутюнівна, до ОСОБА_2 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, про поновлення батьківських прав, звільнення від сплати заборгованості по аліментам та припинення стягнення аліментів,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2025 року ОСОБА_1 , від імені якої діє представник-адвокат Хоменко М.А., засобами поштового зв`язку звернулась до суду з позовом про поновлення батьківських прав, звільнення від сплати заборгованості по аліментам та припинення стягнення аліментів.

Позов мотивовано тим, що позивач ОСОБА_3 з 29 березня 2008 року перебувала у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_2 , який рішенням Славутицького міського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року розірвано. Від шлюбу у подружжя народилось двоє дітей: син - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та дочка ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 10 жовтня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 про визначення місця проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом із батьком та зустрічним позовом про визначення місця проживання дитини разом із матір`ю, у первісному позові було відмовлено та задоволено зустрічний позов, визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_6 разом із матір`ю. Вказане рішення було скасовано за результатами розгляду апеляційної скарги ОСОБА_2 та прийнято нове, яким визначено місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 разом із батьком.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання сина ОСОБА_4 у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця, починаючи з 20 березня 2017 року до досягнення дитиною повноліття.

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 08 травня 2018 року, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 .

З часу ухвалення рішення про позбавлення батьківських прав позивачка змінила своє ставлення до виконання батьківських обов`язків, тому вважає, що наявні правові підстави для звернення з позовом про поновлення її батьківських прав.

Після позбавлення позивачки батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 відповідач ухилявся від виконання батьківських обов`язків щодо дитини, у подальшому виїхав за кордон, де перебуває наразі, не бере участі у вихованні дитини та не цікавиться ним.

З листопада 2019 року ОСОБА_4 проживає разом із позивачкою, вона піклується про нього. 17 лютого 2022 року вона зверталась до служби у справах дітей та сім`ї за місцем проживання дитини з метою проведення обстеження умов проживання дитини та звернення до суду з позовом про визначення місця проживання дітей та поновлення батьківських прав щодо сина ОСОБА_4 . Проте, у 2022 році після запровадження на території України воєнного стану позивачка була мобілізована до лав Збройних Сил України (з 08 березня 2022 року), та з того часу перебуває на військовій службі.

16 червня 2022 року на звернення ОСОБА_5 служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради надала відповідь про неможливість проведення обстеження умов проживання малолітнього ОСОБА_4 у зв`язку із відсутністю ОСОБА_5 в межах адміністративно-територіальної одиниці, роз`яснено право звертатися з даним питання повторно.

29 серпня 2024 року мати позивачки- ОСОБА_7 звернулась із заявою до служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради, в якій повідомила, що бере на себе відповідальність над онуком ОСОБА_8 , оскільки батько дитини з сином не контактує взагалі, дитиною не цікавиться, фінансової допомоги не надає. Онуком займається бабуся з дідом, а мати перебуває на військовій службі, з дітьми спілкується через відеозв`язок та надає матеріальну допомогу на утримання дітей.

Цього ж дня ОСОБА_5 звернулась із заявою до служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради. Відповідно до акту обстеження умов проживання від 30 серпня 2024 року № 01-22/39 на час обстеження для дитини ОСОБА_9 створені всі умови проживання, навчання, дозвілля. В подальшому, 13 листопада 2024 року ОСОБА_7 звернулась до служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради із заявою про тимчасове влаштування її онука, ОСОБА_10 у її родину до моменту поновлення матері батьківських прав.

Наказом виконавчого комітету Славутицької міської ради від 14 листопада 2024 року № 59 прийнято рішення про тимчасове влаштування неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 14 листопада 2024 року по ІНФОРМАЦІЯ_3 у сім`ю ОСОБА_7 , та зазначено, що місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є місце проживання ОСОБА_7 .

Позивачка самостійно утримує дітей шляхом направлення грошових переказів своїй матері. Згідно з психологічною характеристикою ОСОБА_4 має тісні позитивні емоційні зв`язки з матір`ю, з батьком емоційні зв`язки не встановлені. Позивачка цікавиться досягненнями ОСОБА_11 , дбає про його стан здоров`я, забезпечує його на належному рівні, оскільки проходить військову службу і має дохід. За час проходження військової служби зарекомендувала себе з позитивної сторони, до будь-яких видів відповідальності не притягувалась.

Враховуючи, що ОСОБА_4 з 01 листопада 2019 року не проживав з батьком, а фактично проживав з матір`ю та перебуває на її утриманні, наявні всі правові підстави для звільнення позивачки від заборгованості по аліментам за період з 01 листопада 2019 року по 01 липня 2025 року в розмірі 91 417,00 грн. Крім того, з урахуванням приписів статті 183 СК України наявні правові підстави для припинення стягнення з позивачки аліментів на утримання сина, які стягуються з неї на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року.

Посилаючись на вказані обставини, а також статті 141, 155, 161 СК України, з урахуванням уточнень, ОСОБА_1 , від імені якої діє представник-адвокат Хоменко М.А., просила:

- поновити батьківські права ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ;

- звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 377/176/17, виданим 31 травня 2017 року Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_12 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 листопада 2019 року по 30 червня 2025 року в розмірі 91 417,00 грн;

- припинити з 01 липня 2025 року стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються за виконавчим листом №377/176/17, виданим 31 травня 2017 року Славутицьким міським судом Київської області (том 1 а.с. 3-14, том 3 а.с. 178-180).

Ухвалою судді від 25 липня 2025 року після виконання вимог, передбачених частиною шостою статті 187 ЦПК України, позовну заяву було залишено без руху та надано позивачу строк для усунення зазначених в ній недоліків ( том 1 а.с. 147-148).

Ухвалою суду від 04 серпня 2025 року після усунення недоліків позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи в порядку загального позовного провадження, призначено підготовче засідання на 22 вересня 2025 року, залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, який зобов`язано надати суду висновок щодо доцільності поновлення батьківських прав ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 1 а.с. 155-157).

Ухвалою суду від 22 вересня 2025 року задоволено клопотання представника позивача про витребування доказів, витребувано докази у Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України щодо перетину державного кордону України ОСОБА_4 ( том 2 а.с. 7-9).

22 вересня 2025 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 06 жовтня 2025 року на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 198 ЦПК України (том 2 а.с. 1-5).

06 жовтня 2025 року оголошено перерву в підготовчому засіданні до 22 жовтня 2025 року на підставі пункту 3 частини п`ятої статті 198 ЦПК України у зв`язку з неотриманням доказів від Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України ( том 2 а.с. 52-54).

22 жовтня 2025 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. на лікарняному в період з 22.10.2025 по 27.10.2025, призначено підготовче засідання на 12 листопада 2025 року ( том 2 а.с.86).

Ухвалою суду від 12 листопада 2025 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 25 листопада 2025 року ( том 2 а.с. 104-106).

25 листопада 2025 року судове засідання відкладено на 11 грудня 2025 року на підставі частини четвертої статті 223 ЦПК України ( том 3 а.с. 1-3).

11 грудня 2025 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України в судовому засіданні оголошено перерву до 12 січня 2026 року для виклику свідків ( том 3 а.с.25-31).

12 січня 2026 року у судовому засіданні оголошено перерву до 29 січня 2026 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України у зв`язку з повторним викликом свідків (том 3 а.с. 62-67).

29 січня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з відсутністю в Славутицькому міському суді Київської області електропостачання та мережі «Інтернет», призначено судове засідання на 18 лютого 2026 року ( том 3 а.с.190-191).

17 лютого 2026 року надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач, від імені якого діє представник-адвокат Пода В.В., просив відмовити в задоволенні позову.

Відзив обґрунтував тим, що із наданих позивачкою документів вбачається, що син ОСОБА_13 не проживав з позивачкою жодного дня з моменту позбавлення її батьківських прав, вона не перераховувала коштів як аліменти чи грошову допомога на його рахунок. З 01.09.2025 син ОСОБА_13 навчається у Львівському державному ліцеї з посиленою військово-фізичною підготовкою імені Героїв Крут та знаходиться на державному забезпеченні, тому не проживає з позивачкою та не знаходиться на її утриманні. З моменту розірвання шлюбу між сторонами з 2016 року син ОСОБА_13 знаходиться на матеріальному утриманні відповідача. Відповідач як батько не був ініціатором позову у справі № 377/15/18 про позбавлення батьківських прав, йому цілком було достатньо, що вже було чинне судове рішення про визначення місця проживання сина ОСОБА_11 із відповідачем, хоча ініціатором позову про визначення місця проживання сина із відповідачем теж був його син, позиція якого полягала не тільки в тому, що він не бажав спілкуватися з матір`ю, але він не хотів мати з нею нічого спільного і не хотів, щоб вона вважалася його матір`ю. ОСОБА_1 була ображена на ОСОБА_11 за те, що в серпні 2016 року він пішов жити до батька, і з тих пір з ним принципово не спілкувалася, бо хотіла його в такий спосіб покарати. У жовтні 2015 року відповідач припинив спільне проживання і спільне ведення господарства із позивачкою, а 02.02.2016 ОСОБА_1 оголосила відповідачу, що припиняє шлюбні відносини, забрала із орендованої в місті Чернігові квартири всі свої речі, на той момент вона вже відвезла і сина, і доньку до своєї матері. Позивачка була позбавлена батьківських прав у зв`язку з винною поведінкою та свідомим нехтуванням своїми материнськими обов`язками стосовно сина ОСОБА_11 . Щодо позивачки в минулому були порушені кримінальні провадження за частиною 5 статті 186 КК України( грабіж) та частиною 1 статті 309 КК України ( придбання та зберігання наркотиків). Вироком Славутицького міського суду Київської області від 23 травня 2018 року, який набрав законної сили 23 червня 2018 року, позивачку засуджено за вчинення злочину, передбаченого частиною 1 статті 309 КК України, та призначено покарання у виді штрафу. Сам факт засудження позивачки за скоєння злочину свідчить про те, що остання мала умисел на його скоєння і тому передбачала свою кримінальну відповідальність і свідомо скоювала вказаний злочин. А тому надана позивачкою довідка про відсутність судимостей є фальшивою. Поведінка позивачки є аморальною, що в майбутньому може призвести до негативних наслідків. Відповідач вважає, що у справі №377/15/18 є достатньо доказів того, що ОСОБА_1 умисно ухилялась від виконання батьківських обов`язків щодо виховання та розвитку сина, а тому є підстава для відхилення її позову про поновлення батьківських прав. На думку відповідача, коли син ОСОБА_13 став підлітком і припинив слухати його настанови щодо навчання та здорового харчування, і вирішив піти жити до позивачки, яка має зацікавленість у скасуванні обов`язку сплати аліментів, остання вирішила скористатися ситуацією і подала позов не тільки про поновлення батьківських прав, а і про звільнення від сплати заборгованості по аліментам, припинення стягнення аліментів, з чим відповідач категорично не згоден ( том 3 а.с. 247-252).

18 лютого 2026 року цивільну справу було знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. з 16.02.2026 по 20.02.2026 у відпустці, в період з 23.02.2026 по 03.03.2026 та з 05.03.2026 по 25.03.2026 на лікарняному, судове засідання призначено на 01 квітня 2026 року ( том 4 а.с. 8-9, а.с. 41).

23 лютого 2026 року представник позивачки-адвокат Хоменко М.А. подала відповідь на відзив на позовну заяву, в якій просила задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Вказувала, що відповідач не наводить будь-яких заперечень по суті спору, а лише посилається на власні доводи, не підкріплені будь-якими доказами. Водночас з матеріалів справи, слідує, що позивачка навіть після позбавлення її батьківських прав піклувалась та піклується про сина, дитина перебувала на її утриманні, саме мати займалась вихованням, та дбала про стан здоров`я сина після позбавлення її батьківських прав. Натомість батько дитини взагалі участі у житті сина не приймав та не приймає, ОСОБА_2 ще у 2022 році перетнув кордон і з того часу до України не повертався. У відзиві зазначено, що позивачка подала позов виключно з метою уникнення сплати аліментів, натомість з відзиву прослідковуються саме інтереси відповідача в отриманні аліментів на утримання дитини ОСОБА_9 , який взагалі з ним не проживає та не перебуває на його утриманні, так як батько фактично самоусунувся від виконання будь-яких покладених на нього законом батьківських обов`язків по відношенню до сина. Доводи відповідача щодо аморальної поведінки позивачки також не заслуговують на увагу та спростовуються наданими стороною позивача доказами, з яких вбачається, що позивачка з березня 2022 року мобілізувалась до лав Збройних Сил України та проходить військову службу і наразі, в тому числі залучається до виконання бойових завдань. Натомість відповідач у 2022 році виїхав за кордон залишивши дітей та взагалі не цікавиться ними ( том 4 а.с. 1-6).

01 квітня 2026 року в судовому засіданні оголошено перерву до 14 квітня 2026 року на підставі частини другої статті 240 ЦПК України ( том 4 а.с. 115-126).

14 квітня 2026 року судове засідання відкладено за клопотанням представника позивача на 28 квітня 2026 року ( том 4 а.с. 151-156).

28 квітня 2026 року цивільну справу знято з розгляду у зв`язку з перебуванням головуючої у справі судді Бабич Н.С. у відпустці з 27.04.2026 по 28.04.2026, призначено судове засідання на 21 травня 2026 року ( том 4 а.с. 169).

21 травня 2026 року судове засідання відкладено на 11 червня 2026 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням представника позивача (том 4 а.с.193-194).

11 червня 2026 року судове засідання відкладено на 02 липня 2026 року на підставі пункту 2 частини другої статті 223 ЦПК України за клопотанням представника відповідача ( том 4 а.с. 213-214).

У судове засідання 02 липня 2026 року не з`явились всі учасники справи, про дату, час та місце судового засідання повідомлені належним чином у порядку, передбаченому статтями 128-130 ЦПК України ( том 4 а.с. 217-223, 226).

Представник позивачки- адвокат Хоменко М.А. надіслала заяву про розгляд справи за відсутності позивачки та її представника, позовні вимоги підтримала у повному обсязі, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог просила їх задовольнити ( том 4 а.с. 229-231).

Представник відповідача- адвокат Пода В.В. подав до суду клопотання, в якому просив судове засідання, призначене на 02 липня 2026 року, провести за відсутності представника відповідача ( том 4 а.с. 233-234).

Від заступника міського голови Лінкевича О. надійшло клопотання, в якому він просив судове засідання, призначене на 02.07.2026 провести без участі представників третіх осіб Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області та Органу опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, позовні вимоги підтримують у повному обсязі в інтересах дитини ( том 4 а.с. 227).

З огляду на положення частини першої статті 223 ЦПК України, неявка вказаних учасників справи в судове засідання 02.07.2026, які були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті.

Оскільки в призначене судове засідання не з`явились всі учасники справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу відповідно до приписів частини другої статті 247 ЦПК України не здійснювалось.

Відповідно до частини четвертої статті 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення ( частина п`ята статті 268 ЦПК України).

Отже, враховуючи наведені вище норми процесуального закону, оскільки всі учасники справи не з`явились у судове засідання, яким завершується розгляд справи, датою ухвалення судом рішення в даній справі, є дата складення повного судового рішення, що також узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 05 вересня 2022 року у справі №1519/2-5034/11.

Позивачка ОСОБА_1 у судовому засіданні, яке відбулось з її участю, позов підтримала та просила задовольнити з підстав у ньому викладених. Пояснила, що перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 08.03.2008 по 17.10.2016, має з ним двох дітей: сина ОСОБА_11 та дочку ОСОБА_14 . Після розірвання шлюбу відповідач забрав дітей до себе, оскільки щодо неї було відкрито кримінальне провадження за частиною 5 статті 167 КК України. Коли вона перебувала в СІЗО, відповідач звернувся до суду з позовами про позбавлення її батьківських прав щодо дітей. Справа стосовно дочки ОСОБА_15 розглядалася у м.Чернігові, у позові було відмовлено, а стосовно ОСОБА_11 рішенням суду вона була позбавлена батьківських прав, які не могла виконувати внаслідок обставин, які склалися. ОСОБА_13 тоді казав, що хоче залишитися з батьком, тому, що йому так веліли сказати. Потім відповідач передав ОСОБА_14 на виховання своїй матері, а ОСОБА_13 ще якийсь час проживав з батьком. Вона намагалася спілкуватися з дітьми, але відповідач їй перешкоджав у цьому, коли телефонувала до ОСОБА_11 , він забирав у сина трубку та не дозволяв розмовляти. Потім у 2019 році їй зателефонувала дружина відповідача та повідомила, що вона може забрати ОСОБА_11 , але за умови, що вона не буде звертатися з вимогами простягнення аліментів. Вона погодилася, поїхала до м.Чернігова та забрала ОСОБА_11 , а ОСОБА_14 їй повернули, передавши через знайомих людей, зателефонували і запропонували забрати дитину у центрі міста. Це було десь у 2018 році, точної дати не пам`ятає. З листопада 2019 року вона повністю опікується дітьми, зокрема сином ОСОБА_11 самостійно, сама їх утримує матеріально, забезпечує їх виховання, навчання та усі інші потреби. До 2022 року вона проживала разом з дітьми, вони винаймали квартиру, а після повномасштабного вторгнення, коли вона пішла на військову службу, діти проживають із її мамою ОСОБА_7 , матеріально вона повністю забезпечує дітей, опікується їх навчанням та здоров`ям, надсилає для них грошові перекази. Коли приїздить у відпустку, постійно знаходиться з дітьми, а коли перебуває на службі, то перебуває з ними постійно на зв`язку. Відносини у неї з ОСОБА_11 дуже добрі, теплі, він розуміє її та підтримує повністю у намірах поновити батьківські права. Після позбавлення її батьківських прав, вона змінилася, самостійно опікується дітьми, їх батько не бере жодної участі в утриманні, вихованні дітей, ще до повномасштабного вторгнення він виїхав за кордон, залишивши дітей в Україні, на даний час навіть не цікавиться їх життям та потребами. Старший син ОСОБА_13 навчається у військовому ліцеї, де перебуває постійно, але утримує його вона. Менша дочка ОСОБА_16 проживає з бабусею -її мамою коли вона на службі, а коли приїжджає, то діти завжди знаходяться з нею. Заборгованість утворилась тому, що вона не сплачувала аліменти на утримання сина, оскільки ОСОБА_13 проживав разом із нею, а не з батьком і перебував на її повному утриманні. Заперечує факт вжиття нею наркотичних засобів та психотропних речовин.

Представник позивачки-адвокат Хоменко М.А. в судовому засіданні з її участю позовні вимоги підтримала в обсязі заявлених вимог та в межах обґрунтувань позовної заяви та просила їх задовольнити. Суду пояснила, що після позбавлення позивачки батьківських прав батько ОСОБА_11 не виконував батьківських обов`язків стосовно сина, тому з 01 листопада 2019 року ОСОБА_13 фактично постійно проживав із матір`ю та знаходився на її повному утриманні. Після позбавлення матері батьківських прав, дитина не була усиновленою. Позивачка, будучи позбавленою батьківських прав за рішенням суду, повністю виконує обов`язки стосовно сина ОСОБА_11 і дочки ОСОБА_15 : виховує дітей, утримує їх матеріально, навчає, піклується про здоров`я, з листопада 2019 року ОСОБА_13 проживає з матір`ю та бабусею. Позивачка має теплі відносини з дітьми, у неї тісний психоемоційний зв`язок з ОСОБА_11 , а батько самоусунувся від утримання та виховання сина. З урахуванням того, що позивачка повністю утримує дитину, наявні підстави для звільнення її від заборгованості по аліментам та припинення їх стягнення. З батьком дитини позивачка не спілкується, не знає його місця перебування, знає, що він виїхав за кордон відразу після повномасштабного вторгнення. Враховуючи, що позивачка з 2022 року мобілізована, її дочка ОСОБА_16 та син ОСОБА_13 тимчасово влаштовані після мобілізації для проживання до бабусі. Заборгованість по аліментам позивачка пояснює тим, що з 2019 року вона самостійно повністю утримує сина, який з нею проживав, тому аліменти вона не сплачувала. Для дитини створені усі необхідні умови для проживання, навчання та розвитку.

Представник відповідача - адвокат Пода В.В. у судовому засіданні з його участю заперечував щодо позовних вимог, просив відмовити в їх задоволенні з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву. Суду пояснив, що сторона відповідача вважає, що при ухваленні судом рішення про позбавлення батьківських прав матері було з`ясовано та встановлено усі обставини, які на даний час не змінилися. Позовна заява про поновлення батьківських прав та звільнення від сплати аліментів є тільки бажанням позивачки звільнитися від тягаря утримання дітей. Після початку повномасштабного вторгнення, тобто після 24.02.2022 відповідач ОСОБА_2 покинув територію України та на даний час проживає у Франції. Зі слів відповідача син відмовився покидати територію України задля продовження навчання, що підтверджується тим фактом, що в даний час ОСОБА_13 навчається у Львівському військовому ліцеї імені Героїв Крут. Єгор повертався жити до своєї бабусі, а не до матері.

Представник третіх осіб ОСОБА_17 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала, просила задовольнити. Пояснила, що родина ОСОБА_18 потрапила у поле зору ще років 10 тому, коли ОСОБА_11 було років 7, а дівчинка ОСОБА_16 була ще немовлям. Відвідуючи вказану родину та проводячи бесіди, було виявлено, що у сім`ї глибокий конфлікт між батьками на ґрунті спільного бізнесу та неприязних відносин. Хоча фактично родина мешкала у м. Чернігові, позивачка перебувала з дитиною за місцем її реєстрації у Добринінському кварталі, а ОСОБА_13 був зареєстрований за місцем реєстрації батька - АДРЕСА_1 . Щодо позивачки була порушена кримінальна справа, але, знаходячись у скрутному становищі, вона намагалася зберегти відносини з сином, ходила до нього до школи. Батько дитини налаштовував сина проти матері. На той час ОСОБА_13 повідомив, що хоче залишитися з батьком, але на даний час, уже будучи свідомим та дорослим, він заявив, що маму необхідно поновити у її правах. Єгор розповів працівникам служби, що батько не цікавиться його життям, ним опікується мати, з якою він у 2022 році пережив окупацію. Вважає, що позивачка усунула усі причини, які стали підставою для позбавлення її батьківських прав, вона піклується своїми обома дітьми, їх утримує, дбає про них, діти мають усе необхідне. Діти проживали певний час з бабусею, матір`ю відповідача, але не з ним, останній залишив дітей без батьківського піклування, виїхавши за кордон. Діти проживають з матір`ю позивачки, оскільки остання перебуває на військовій службі, батько сином взагалі не цікавився. За висновком органу опіки та піклування поновлення батьківських прав є доцільним. З батьком зв`язатися не змогли, зв`язалися з його родичами, які повідомили, що дитина проживає з бабусею - матір`ю матері, а батько виїхав за кордон і наміру повертатися до України не має. На той час дитина була визнана такою, яка потрапила у складні життєві обставини, так як мати позбавлена батьківських прав, а батько, який повинен був опікуватися дитиною, залишив дитину без піклування та поїхав за кордон.

Свідок ОСОБА_7 суду показала, що вона є матір`ю позивачки ОСОБА_1 . Її дочка перебувала у шлюбі з відповідачем, під час якого народилися діти: син ОСОБА_13 та дочка ОСОБА_16 . 17 лютого 2016 року її дочка та відповідач розірвали шлюб через погіршення стосунків. Коли дочка потрапила в СІЗО, а відповідач проживав у м. Чернігові, він подав позов до суду про позбавлення її дочки батьківських прав стосовно сина ОСОБА_11 . Але потім після позбавлення батьківських прав, дітей повернув, ОСОБА_14 привезли знайомі і вона її забрала на площі біля магазину « ОСОБА_19 », а ОСОБА_11 забрали без речей, коли повідомила дружина відповідача, щоб забрали дитину у Чернігові. Щодо дочки ОСОБА_15 , ОСОБА_20 не позбавлена батьківських прав, тільки стосовно ОСОБА_11 . З листопада 2019 року ОСОБА_13 постійно проживає з матір`ю у неї, з того часу батько жодного разу не цікавився дитиною, його утриманням та вихованням займається тільки мати і вона. Коли вони забрали ОСОБА_11 , у нього був телефон, він зателефонував батькові один раз, а потім він його заблокував. Після позбавлення ОСОБА_21 батьківських прав стосовно ОСОБА_11 , з 2019 року, остання постійно опікується сином, будучи позбавленою батьківських прав. Її дочка постійно контактує з дітьми, займається ними, щось з ними робить, ліпить, навіть готує. Після повномасштабного вторгнення, ОСОБА_20 мобілізувалася на військову службу, діти проживають з нею, але матеріально їх забезпечує мати, тримає з ними зв`язок по телефону. ОСОБА_13 прив`язаний до матері, хвилюється за неї коли та не виходить на зв`язок. ОСОБА_20 приїздить у відпустку, тоді постійно перебуває з дітьми, останній раз була влітку. На даний час її дочка вийшла заміж, її чоловік також перебуває на військовій службі. ОСОБА_20 піклується за дітей, утримує матеріально, піклується про їх стан здоров`я, навчання. ОСОБА_11 обстежувала з приводу зору, результатом був наслідок стресу. Наркотичні засоби її дочка не вживає.

Свідок ОСОБА_22 у судовому засіданні показала, що вона є рідною сестрою позивачки. У листопада 2019 року до ОСОБА_21 зателефонувала сусідка ОСОБА_18 із м. ОСОБА_23 та повідомила, що ОСОБА_13 хоче поговорити з матір`ю. У розмові ОСОБА_13 повідомив, що батько його б`є, він хоче жити з мамою. Через цю сусідку вони вийшли на ОСОБА_24 (дружину відповідача) і домовилися, що ОСОБА_24 передасть ОСОБА_25 дитину за умови, що ОСОБА_20 не буде порушувати питання стосовно стягнення аліментів на утримання дітей. Вона разом із сестрою - позивачкою їздила у м. Чернігів, де їм ОСОБА_24 вивела на вулицю та віддала ОСОБА_11 . Потім, трохи пізніше, відділи ще й меншу дочку ОСОБА_14 . Сестра жила з дітьми окремо, знімала квартиру, працювала та утримувала дітей, а у 2022 році, коли та мобілізувалася на військову службу, діти уже почали проживати з бабусею, але їх мати завжди з ними на зв`язку, матеріально їх утримує. Участі в утриманні дітей з 2019 року батько ОСОБА_26 не брав, тому що це була умова повернення ОСОБА_11 , щоб ним займалася мати, дитина не телефонувала батькові. ОСОБА_13 спочатку намагався спілкуватися з батьком, телефонував йому, але той не брав слухавку, а потім зателефонувала ОСОБА_24 і сказала ОСОБА_11 , щоб той більше не телефонував. Між ОСОБА_27 та її сином ОСОБА_11 склалися довірливі та теплі відносини, вони телефонують один одному кожен день, спілкуються. Коли ОСОБА_20 йде у відпустку, вона кожного разу їде до дітей та знаходиться з ними. ОСОБА_13 підтримує матір та хоче, щоб мати була поновлена у своїх батьківських правах. ОСОБА_13 та ОСОБА_16 спілкуються із матір`ю відповідача. ОСОБА_20 ніколи не чинила перешкод у спілкуванні дітей ні з батьком, ні з його рідними. До того як її сестру ОСОБА_28 було позбавлено батьківських прав, вона із сестрою та ще однією знайомою поїхали у м. Чернігів забирати речі ОСОБА_21 . ОСОБА_2 тоді викликав поліцію та ОСОБА_28 забрали у СІЗО, в той час ОСОБА_13 проживав з ним, а ОСОБА_16 проживала з ОСОБА_27 . Коли вона була сама дома з дитиною, приїхав ОСОБА_2 , виламав двері та силою забрав ОСОБА_14 із собою. У СІЗО сестра була майже рік і три місяці. До дітей вона завжди ставилася добре, для неї було шоком, що батько не дозволяє їй спілкуватися з дітьми. ОСОБА_13 відвідував садочок у Єреванському кварталі. Вона туди приходила, просила віддати їй дитину або хоча б показати, але їй відмовляли, бо ОСОБА_29 заборонив це робити. Коли ОСОБА_13 пішов у перший клас, вона ходила і до школи, але реакція була така ж само. Як і мати, вона також ходила до школи та спілкувалася з племінником, але вихователька телефонувала ОСОБА_18 , він приїздив та вчиняв скандал, кричав, щоб з дитиною не спілкувалися. ОСОБА_2 постійно перешкоджав матері у спілкуванні з дітьми. Коли ОСОБА_20 вийшла із СІЗО, ОСОБА_13 навчався у школі в м.Чернігові і вона до нього туди їздила, але ОСОБА_13 просив її не приходити, бо тато буде сваритися. Тільки у 2019 році дружина ОСОБА_2 дозволила забрати ОСОБА_11 при умові відмови від аліментів. ОСОБА_20 дуже близько і тепло спілкується з сином, вони телефонують один одному, вона утримує його матеріально, відправляє йому кошти, купує подарунки, цікавиться його життям та навчанням. Чоловік ОСОБА_21 , який також служить в ЗСУ, має дружні відносини з ОСОБА_11 , також підтримує з ним зв`язок, телефонує. На даний час ОСОБА_13 навчається у військовому ліцеї, а на канікулах їде до бабусі. ОСОБА_16 проживає з бабусею. Її сестра відносно сина ОСОБА_11 ні психологічного, ні фізичного насильства не вчиняла, ОСОБА_20 любить сина, завжди його захищає та оберігає.

Неповнолітній свідок ОСОБА_4 , допитаний в присутності практичного психолога ОСОБА_30 , суду показав, що він зареєстрований за адресою місця реєстрації батька: АДРЕСА_1 , але фактично проживає з бабусею за адресою: АДРЕСА_2 . З батьком він проживав у м. Чернігові до листопада 2019 року, але потім у нього з батьком погіршилися відносини і він попросився до матері. Батько забороняв йому спілкуватися з матір`ю. Батько його бив, тому відносини у них погіршилися. В той час його менша сестра жила у бабусі - батькової матері у м. Любеч, чому не проживала з батьком, він не знає. Коли він приїхав у 2019 році, спочатку жили у бабусі, а потім мама винайняла квартиру і вони в ній проживали вчотирьох: він, сестра ОСОБА_16 , мама та чоловік мами. З перших днів повномасштабного вторгнення мама та її чоловік мобілізувалися і пішли служити, тому вони із сестрою жили з бабусею. На даний час він навчається у військовому ліцеї. З мамою у нього відносини дуже добрі, вони спілкуються, мама його підтримує фінансово. Коли жив з батьком, то з мамою не спілкувався, бо не дозволяв цього батько. З листопада 2019 року він постійно проживає з бабусею та сестрою ОСОБА_31 та спілкується з мамою, мама перебуває на військовій службі, тому вони спілкуються кожного дня телефоном, а з того часу із батьком спілкувався лише три рази. Коли він телефонує батьку, слухавку бере його нова дружина та повідомляє, що батька немає. Мама не забороняє спілкуватися з батьком, але він заблокував його і зателефонувати він йому не може. Його повним матеріальним забезпеченням займається тільки мама, батько не бере участі в його житті. Мама опікується ним, допомагає у всьому, була з ним коли він вступав до військового ліцею, два роки тому возила його до Києва, де йому робили операцію на очі. Він повністю підтримує прагнення матері поновити батьківські права. Фізичного насильство мама до нього ніколи не застосовувала. Коли матір позбавляли батьківських прав, він був малий, батько йому тоді говорив про маму погано і він йому повірив. Коли він жив з батьком, мама приїздила і вітала його із святами, а батько тепер не вітає навіть з днем народження.

Суд заслухав пояснення учасників справи, показання свідків, дослідив матеріали справи, оцінив їх у сукупності та взаємозв`язку і встановив такі обставини.

29 березня 2008 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області було зареєстровано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_32 ( після реєстрації шлюбу прізвище « ОСОБА_18 »), що підтверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_1 від 12.11.2025 ( том 1 а.с. 20). Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 17 жовтня 2016 року у справі № 377/673/16-ц шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 розірвано, прізвища подружжя після розірвання шлюбу залишено без змін ( том 1 а.с. 22-23).

До позовної заяви додано паспорт громадянина України № НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_5 , відповідно до якого вона народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 ( том 1 а.с. 17).

Під час шлюбу у ОСОБА_2 та ОСОБА_5 народилось двоє дітей: син ОСОБА_4 та дочка ОСОБА_4 .

ІНФОРМАЦІЯ_6 народився син ОСОБА_4 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Славутицького міського управління юстиції у Київській області 16 лютого 2010 року складено відповідний актовий запис за №30 та видано свідоцтво про народження серії НОМЕР_3 від 12 листопада 2015 року ( том 1 а.с. 21).

ІНФОРМАЦІЯ_7 народилась дочка ОСОБА_4 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Славутицького міського управління юстиції у Київській області 18 вересня 2015 року складено відповідний актовий запис за № 173, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_4 від 16 січня 2025 року (том 2 а.с. 79).

10 жовтня 2016 року Славутицький міський суд Київської області ухвалив рішення у справі № 377/475/16-ц за первісним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , третя особа - служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради, за участю органу опіки і піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Київської області, про визначення місця проживання дитини з батьком та зустрічним позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_2 , третя особа Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради, про визначення місця проживання дитини з матір`ю, яким відмовив у задоволенні первісного позову та задовольнив зустрічний позов ( том 1 а.с. 24-29).

16 березня 2017 року Апеляційний суд Київської області виніс рішення у справі №377/475/16-ц, яким скасував рішення Славутицького міського суду Київської області від 10 жовтня 2016 року та ухвалив нове. Первісний позов задовольнив. Визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з батьком ОСОБА_2 . У зустрічному позові відмовив ( том 1 а.с. 30-33).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року у справі №377/176/17, яке набрало законної сили 09 травня 2017 року, стягнуто з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 аліменти у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20 березня 2017 року, до дитиною повноліття ( том 1 а.с. 34-38).

21 вересня 2017 року Славутицький міський суд Київської області ухвалив заочне рішення у справі №377/393/17, яким визначив місце проживання малолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком ОСОБА_2 ( том 3 а.с. 87-90).

20 грудня 2017 року Славутицький міський суд Київської області ухвалив заочне рішення у справі №377/866/17, яким вирішив відібрати малолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у її матері ОСОБА_5 , без позбавлення її батьківських прав та передати її для проживання з її батьком ОСОБА_2 ( том 3 а.с. 91-95).

Рішенням Славутицького міського суду Київської області від 08 травня 2018 року у справі №377/15/18, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, ОСОБА_5 позбавлено батьківських прав стосовно сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( том 1 а.с. 39-63).

Відповідно до рішення Славутицького міського суду Київської області від 05 липня 2018 року у справі №377/239/18, яке постановою Київського апеляційного суду від 22 січня 2019 року залишено без змін, у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_5 , треті особи: Орган опіки та піклування виконавчого комітету Деснянської районної в м. Чернігові ради, Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Деснянської районної в м. Чернігові ради, про позбавлення її батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відмовлено (том 3 а.с. 96-109).

17 лютого 2022 року ОСОБА_5 зверталась до начальника служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області із заявою про проведення обстеження умов проживання дітей: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою підготовки документів для звернення до суду про визначення місця проживання дітей та поновлення батьківських прав на ОСОБА_4 ( том 1 а.с. 65). 16 червня 2022 року їй надано відповідь про те, що відсутність її у межах адміністративно-територіальної одиниці унеможливлює діяти службі відповідно до вимог статті 19 СК України ( том 1 а.с. 64-65).

29 серпня 2024 року ОСОБА_5 повторно звернулась до начальника служби у справах дітей та сім`ї із заявою про проведення обстеження умов проживання дітей : ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з метою визначення місця проживання дітей та поновлення батьківських прав на ОСОБА_4 ( том 1 а.с. 66).

У судовому засіданні на підставі свідоцтва серії НОМЕР_5 від 06.11.1985 про укладення шлюбу між ОСОБА_33 та ОСОБА_34 ( том 3 а.с.86); свідоцтва серії НОМЕР_6 , повторно виданого 16.01.2025, про народження ОСОБА_35 ( том 1 а.с. 67); паспорта громадянина України серії НОМЕР_7 від 17.01.2011 на ім`я ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , де на сторінці 10 в графі про її сімейний стан вказано про реєстрацію нею 01 серпня 2008 року шлюбу з ОСОБА_36 ( том 3 а.с.22-23), пояснень позивачки та представників третіх осіб, показань свідка ОСОБА_7 , наданих в судовому засіданні, встановлено, що матір`ю позивачки є ОСОБА_7 . Сторона відповідача вказані обставини не заперечувала.

29 серпня 2024 року мати позивачки ОСОБА_7 звернулась до начальника служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області із заявою, в якій повідомила, що бере на себе відповідальність, опіку над онуком ОСОБА_8 , батько якого з сином не контактує, що ускладнює процедуру отримання паспорту дитиною та його подальшої освіти, фінансову допомогу не надає, не виховує його та ним не цікавиться. Мати дитини знаходиться на службі у ЗСУ у Донецькій області, спілкується з дітьми по відеозв`язку та надає фінансову допомогу в повному обсязі ( том 1 а.с. 68).

30 серпня 2024 року головний спеціаліст сектору опіки та піклування служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_37 , провідний спеціаліст служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_38 на підставі звернення ОСОБА_5 щодо вирішення у судовому порядку питання щодо поновлення батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , склали акт №01-22/39 обстеження умов проживання, відповідно до якого провели обстеження умов проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами обстеження встановлено, що на час обстеження санітарно-гігієнічні умови проживання відповідають загальноприйнятим нормам, прибрано, охайно. Квартира облаштована відповідними меблями ( дивани, ліжка, крісла, шафи, тумбочки для речей особистого вжитку), побутовою технікою тощо. Неповнолітня дитина ОСОБА_39 проживає у бабусі ОСОБА_7 , з його слів батько ОСОБА_2 з ним стосунки не підтримує, не телефонує. Зі слів бабусі ОСОБА_11 батько долею сина не цікавиться, не утримує дитину, допомагають дитині родина ОСОБА_40 . Для неповнолітнього ОСОБА_4 створені усі умови для проживання, навчання та дозвілля. Під час бесіди з ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_13 підтримує матір, яка перебуває у ЗСУ, у питанні поновлення батьківських прав ( том 1 а.с. 73; том 3, а.с. 144).

13 листопада 2024 року матір позивачки ОСОБА_7 звернулась до начальника служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області із заявою про тимчасове влаштування її онука ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у її родину, до моменту поновлення матір`ю батьківських прав, так як батько дитини проживає у Франції, про життя та здоров`я ОСОБА_11 не піклується, матеріально не утримує ( том 1 а.с. 69).

Відповідно до витягу з протоколу №24 засідання комісії з питань захисту прав дитини при виконавчому комітеті Славутицької міської ради від 31.10.2024 комісія ухвалила рекомендувати службі у справах дітей та сім`ї неповнолітню дитину ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , взяти на облік як таку, що перебуває у складних життєвих обставинах та тимчасово влаштувати у родину до бабусі ОСОБА_7 , терміном на 6 місяців ( том 1 а.с. 72; том 3 а.с. 145).

14 листопада 2024 року службою у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області видано наказ № 58 «Про взяття на облік дитину, яка перебуває у складних життєвих обставинах ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 » ( том 1 а.с. 70).

Відповідно до наказу служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради № 59 від 14 листопада 2024 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово в період з 14.11.2024 по 31.05.2025 влаштовано у сім`ю ОСОБА_7 . Місцем проживання ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є місце проживання ОСОБА_7 за адресою: АДРЕСА_2 ( том 1 а.с. 70-71). Наказом начальника служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області №51 від 01 грудня 2025 року продовжено термін тимчасового влаштування дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01.12.2025 по 01.06.2026 у сім`ю ОСОБА_7 за заявою останньої у зв`язку із розглядом справи про поновлення матері дитини батьківських прав та тим, що батько дитини не піклується про її життя та здоров`я, проживає за кордоном ( том 4 а.с. 185).

Позивачка зареєстрована за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується витягом з реєстру територіальної громади №2024/013900366 від 17.11.2024. Інші учасники справи не заперечували вказані обставини ( том 1 а.с.18).

Крім неї, за вказаною адресою також зареєстровані мати позивачки ОСОБА_7 , з 20.05.2008 по теперішній час; малолітня дочка сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; з 18.09.2015 по теперішній час, та інші члени сім`ї матері позивачки: ОСОБА_41 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , ОСОБА_42 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , ОСОБА_43 , ІНФОРМАЦІЯ_10 , ОСОБА_44 , ІНФОРМАЦІЯ_11 ,я що підтверджується витягом №992 про зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку осіб ( том 1 а.с.152).

03 січня 2025 року ОСОБА_5 ( після реєстрації шлюбу прізвище- ОСОБА_45 ) та ОСОБА_46 зареєстрували шлюб у Васильківському відділі державної реєстрації актів цивільного стану у Синельниківському районі Дніпропетровської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції ( м. Одесса), про що видано свідоцтво про шлюб серії НОМЕР_8 від 03 січня 2025 року ( том 1 а.с.123).

За даними витягу з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» №ФОВМ-003442529, відсутні відомості щодо позивачки про притягнення її до кримінальної відповідальності, наявності незнятої чи непогашеної судимості станом на 19.03.2025 ( том 1 а.с.104).

Відповідно до довідки про проходження попереднього, періодичного та позачергового психіатричних оглядів, у тому числі на предмет вживання психоактивних речовин № 10583, ОСОБА_1 у ТОВ «МЦ МЕДІКУМ» 19.02.2026 пройшла огляд, за результатами якого психіатричні, у тому числі спричинені вживанням психоактивних речовин, протипоказання для виконання обов`язків військовослужбовця відсутні ( том 4 а.с. 33-34; 39).

ОСОБА_47 перебуває на військовій службі за призовом під час мобілізації. Наказом командира військової частини НОМЕР_9 від 09.03.2022 № 3 була зарахована до списків військової частині НОМЕР_9 з 08 березня 2022 року про що свідчать довідки: № 4007/35/69 від 24.03.2022; № 2084/10691 від 05.11.2024, видані командиром військової частини НОМЕР_9 ; військовий квиток серії НОМЕР_10 на ім`я ОСОБА_5 , тимчасове посвідчення військовозобов`язаного б/н, копії яких додано до позовної заяви (том 1 а.с. 98-100,102; том 3 а.с. 139-141).

Відповідно до посвідчення серії НОМЕР_11 учасника бойових дій, виданого 07 лютого 2025 року та довідки військової частини НОМЕР_9 , позивачка є учасником бойових дій, в період з 09 березня 2022 року по теперішній час безпосередньо брала участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (том 1 а.с. 101; том 3, а.с. 143).

Зі змісту службової характеристики, виданої т.в.о. начальника медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_9 , позивачка за час проходження військової служби санітарним інструктором медичного пункту 1 механізованого батальйону військової частини НОМЕР_9 зарекомендувала себе як така, що володіє певним обсягом навичок, необхідних для виконання посадових обов`язків. Вимоги керівних документів знає в обсязі, необхідному для виконання службових обов`язків. Постійно працює над удосконаленням своїх професійних знань. Постійно працює над удосконаленням своїх професійних знань. Під час виконання завдань проявляє особисту ініціативу. Має досвід виконання службових обов`язків в зоні ведення бойових дій на території Донецької області. При прийнятті рішень передбачає розвиток подій і наслідки (том 1 а.с.103).

За службовою характеристикою, виданою за останнім місцем служби позивачки командиром військової частини НОМЕР_12 від 29 січня 2026 року, за час проходження служби на посаді бойового медика 1 взводу снайперів роти снайперів військової частини НОМЕР_12 молодший сержант ОСОБА_1 зарекомендувала себе з гарної сторони, зі службовими обов`язками справляється, до їх виконання ставиться відповідально та сумлінно, працює над підвищенням рівня професійних знань, виучки та майстерності ( том 3 а.с. 175).

Відповідно до довідки №17, виданої 23 січня 2026 року командиром військової частини НОМЕР_12 про нараховане і виплачене грошове забезпечення ОСОБА_1 , за період з 18 червня 2025 року по 22 січня 2026 року сума нарахованого їй грошового забезпечення склала 384 929,20 грн, після відрахування та компенсації податку на доходи фізичних осіб, відрахування військового збору, перераховано на її картковий рахунок 379 155,25 грн, що в середньому за місяць становить 54 165,00 грн ( том 3 а.с. 176).

На підтвердження свого майнового стану позивачка також надала консолідовану виписку по рахункам, відкритим в АТ КБ «ПриватБанк», та виписки з її карткових рахунків, відкритих: в АТ КБ «ПриватБанк» за період з 01.01.2024 по 31.12.2024, з 01.07.2025 по 30.11.2025, з 01.07.2025 по 13.01.2026; в АТ «Перший Український міжнародний банк» за період з 01.02.2025 по 28.02.2025, з яких вбачаються операції по надходженню коштів, в тому числі цільових у вигляді заробітної плати ( том 1 а.к.п.105-117, том 3 а.к.п.117-134, 135-138). Крім того, позивачка надала довідки (форма ОК-5) з індивідуальними відомостями про застраховану особу, сформовані з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 17 листопада 2024 року та 14 січня 2026 року, з яких вбачається отримання позивачкою доходів у 2019 році від КП «Дорожньо-експлуатаційне управління» за період з вересня по листопада 2019 року у 2020 році за період з січня по лютий 2020 року; у 2022 році від ІНФОРМАЦІЯ_12 за період з квітня по червень 2022 року та від військової частини НОМЕР_9 за період з липня по грудень 2022 року, за 2023 рік та за період з січня 2024 року по грудень 2024 року та з січня по квітень 2025 року, від військової частини НОМЕР_12 ( том 1 а.с.118-122).

Також позивачка надала довідку (форма ОК-5) з індивідуальними відомостями про застраховану особу, сформовану з Реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування від 14 січня 2026 року ОСОБА_48 , з яким перебуває в шлюбі ( том 3 а.с. 110-111).

Згідно з довідкою № 121 від 03 жовтня 2019 року, виданою начальником Державної установи «Чернігівська виправна колонія №44», ОСОБА_5 утримувалася в дільниці слідчого ізолятора при Державній установі «Чернігівська виправна колонія №44» з 21 грудня 2017 року по 07 березня 2019 року ( том 3 а.с. 142).

Як вбачається з розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, складених державним виконавцем Славутицького відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області №7 від 26.12.2024 та №17119 від 01.07.2025, заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом № 377/176/17, виданим 31.05.2017 Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_49 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20 березня 2017 року, до повноліття дитини становить: станом на 01.07.2019 - 15 513,24 грн, станом на 01.12.2024 - 101 039,24 грн, станом на 01.07.2025 - 122 225,24 грн ( том 1 а.с. 124-127).

Неповнолітній син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 19.02.2010 зареєстрований за адресою його батька : АДРЕСА_1 , про що свідчить витяг з реєстру територіальної громади №2024/014559842 від 03.12.2024 (том 1 а.с. 19).

Зі змісту психологічних характеристик, складених дитячим психологом ОСОБА_50 від 14.11.2024 та 07.07.2025, вбачається, що вона спілкувалася та провела діагностичне дослідження з дитиною ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з метою визначення психоемоційного стану дитини ( наявність або відсутність негативних проявів), встановлення ступеня емоційних зв`язків «дитина - мати», «дитина-батько», чи комфортно дитині в тому середовищі, в якому вона проживає. За результатами проведених методик зроблено висновок, що ОСОБА_13 підсвідомо бачить себе товариською людиною, добрим другом, який готовий прийти на допомогу іншим. Має адекватно завищену самооцінку та в даний момент може мати психологічний дискомфорт, пов`язаний з обмеженим особистим простором. Виявлені найбільш тісні позитивні емоційні зв`язки з мамою ОСОБА_27 . З татом ОСОБА_26 тісні емоційні зв`язки не встановлені. З урахуванням вікових особливостей та достатньою сформованістю, як особистості, ОСОБА_13 може висловити усвідомлене бажання проживати з кимось із батьків ( том 1 а.с. 74-89; том 3 а.с. 146-170).

Як вбачається із консультативного висновку «Мікрохірургії ока Василя Шевчика» від 25.08.2023 та виписки із медичної картки стаціонарного хворого № 6816, копії яких додано до позовної заяви, ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 встановлено діагноз: розбіжна співдружня альтернуюча не акомодаційна косоокість з перевагою лівого ока, з приводу якого останній перебував на стаціонарному лікуванні у відділенні №1 Київської міської клінічної офтальмологічної лікарні «Центр мікрохірургії ока» в період з 19.09.2023 по 26.09.2023, де проведено оперативне втручання - рецесія зовнішнього прямого м`язу на 7,5 мм на лівому оці та резекція внутрішнього прямого м`язу на 6,0 мм на лівому оці. Послуги консультації та придбання набору виробів медичного призначення для офтальмохірургічного лікування, необхідних для проведення операції, сплачені позивачкою, про що свідчать квитанції, копії яких знаходяться в матеріалах справи ( том 1 а.с. 90-93).

Відповідно до довідки №01-31/217 від 03.12.2024 та характеристики №08 від 03.12.2024 на ОСОБА_4 , наданих Славутицьким ліцеєм «Без меж» Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області на адвокатський запит, ОСОБА_4 був зарахований до СЗШ І-ІІІ ступенів № 4 ( назва якого змінена на підставі рішення Славутицької міської ради від 20.04.2023 № 840-18-УШ на Славутицький ліцей «Без меж») та навчається у 9 класі Славутицького ліцею «Без меж» з 5 класу. Працює в неповну міру своїх можливостей, має навчальні досягнення переважно середнього рівні. Проживає з бабусею ОСОБА_7 , яка цікавиться досягненнями ОСОБА_11 , завжди підтримує зв`язок з класним керівником, бере активну участь у житті дитини. Мати ОСОБА_5 цікавиться досягненнями ОСОБА_11 , за потреби підтримує зв`язок з класним керівником. Батько ОСОБА_2 не бере участі у вихованні дитини, не цікавиться успішністю та шкільним життям дитини ( том 1, а.с. 94-97).

Згідно з інформацією директора Славутицького ліцею «Без меж» ОСОБА_51 та класного керівника ОСОБА_52 від 05.09.2025 за № 01-45/284, батько ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_2 протягом 2022 - 2025 років життям дитини не цікавився, з класним керівником та адміністрацією жодного разу не спілкувався, зі слів дитини перебуває за кордоном і не підтримує з ним зв`язків. Мати ОСОБА_5 систематично підтримувала зв`язок із класним керівником та адміністрацією, за потреби відвідувала заклад, забезпечує дитину усім необхідним. Під час відпустки та вихідних ОСОБА_53 перебувала з дитиною, що сприяло формуванню здорового психологічного мікроклімату дитини як в закладі освіти, так і вдома (том 2 а.с. 48).

Відповідно до довідки №1350 від 07 серпня 2025 року, виданої військовим ліцеєм Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного, ОСОБА_4 зарахований на навчання у Військовий ліцей Національної академії сухопутних військ імені Гетьмана Петра Сагайдачного (том 2 а.с. 49, 80).

З виписки про рух коштів по рахунку НОМЕР_13 , відкритого в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_4 , та довідки АТ «ПУМБ» від 23 грудня 2025 року, яка підтверджує відкриття цього рахунку, вбачається, щомісячне зарахування коштів різними сумами на цей рахунок від ОСОБА_54 ( том 4 а.с. 186-188).

Як вбачається із довідки, складеної головним спеціалістом сектору опіки та піклування Служби у справах дітей та сім`ї ОСОБА_55 , затвердженої начальником Служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області Тетяною Сусло № 01-32/62-1 від 20.08.2025 про результати рейд-перевірки від 20.08.2025 з 17:10 по 17:30, здійснено перевірку за адресою: АДРЕСА_1 , але у помешканні нікого не було, що підтвердила мешканка квартири АДРЕСА_3 цього будинку та повідомила, що тривалий час сусідів ОСОБА_18 не бачила, із соціального оточення знає, що ОСОБА_2 перебуває за кордоном, вона давно його не бачила ( том 2 а.с. 51).

Відповідно до акту обстеження умов проживання №02-03/62 від 20 серпня 2025року, складеного головним спеціалістом сектору опіки та піклування служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області ОСОБА_17 , та начальником служби у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області Сусло Т.І., на підставі копії ухвали Славутицького міського суду Київської області від 04.08.2025 у справі № 377/646/25, провадження № 2/377/432/25, з метою з`ясування умов проживання неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , проведено обстеження за адресою: АДРЕСА_2 . За результатами обстеження встановлено, що на час обстеження умови проживання відповідають загальноприйнятим нормам, прибрано, охайно. Неповнолітня дитина ОСОБА_39 тимчасово влаштований у родину бабусі ОСОБА_7 за її заявою відповідно до наказу служби у справах дітей та сім`ї від 14.11.2024 № 59. Станом на 20.08.2025 продовжує проживати у родині ОСОБА_7 . Відповідно до наказу № 27 від 30.05.2025 термін тимчасового влаштування дитини, яка перебуває у складних життєвих обставинах, продовжено з 30.05.2025 по 28.11.2025. ОСОБА_39 повідомив, що батько ОСОБА_2 з ним стосунки не підтримує, не телефонує, коштів на утримання не надає, навчанням, станом здоров`я не цікавиться. Під час бесіди з ОСОБА_4 стало відомо, що ОСОБА_13 підтримує матір у питанні поновлення нею батьківських прав. Для неповнолітньої дитини ОСОБА_4 створено усі умови для проживання, дозвілля ( том 2 а.с. 50).

Згідно з висновком органу опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, затвердженого рішенням виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області № 468 від 24 вересня 2025 року, орган опіки та піклування виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, з метою забезпечення найкращих інтересів неповнолітньої дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , вважає за доцільне поновлення батьківських прав його матері ОСОБА_1 (том 2 а.с. 45-48).

Відповідно до інформації Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 03.10.2025 №10/78541-25 ОСОБА_56 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , перетнув державний кордон України на виїзд у пункті пропуску Рава-Руська 11 липня 2022 року (том 2 а.с. 64, 84).

Відповідач зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ( том 1 а.с.139).

Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

У частинах першій, другій статті 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року (далі - Конвенція), передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Стаття 9 Конвенції покладає на держави-учасниці обов`язок забезпечувати те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зауважує, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливим. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v.UKRAINE, №10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. (HUNT v. UKRAINE, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У статті 7 СК України визначено необхідність забезпечення дитині можливості здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України; регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї; сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно із частинами другою та четвертою статті 155 СК України батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Дитина має право на те, щоб бути вислуханою батьками, іншими членами сім`ї, посадовими особами з питань, що стосуються її особисто, а також питань сім`ї. Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Суд має право постановити рішення всупереч думці дитини, якщо цього вимагають її інтереси (стаття 171СК України).

Згідно із частинами першою, четвертою статті 169 СК України мати, батько, позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав. Суд перевіряє, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав, і постановляє рішення відповідно до інтересів дитини.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Так, у постанові від 08 червня 2022 року у справі № 755/15903/20, провадження №61-19707св21, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що « тлумачення частини четвертої статті 169 СК України свідчить, що мати, батько, які позбавлені батьківських прав, мають право на звернення до суду з позовом про поновлення батьківських прав, якщо зміниться поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Тому суд має перевірити, наскільки змінилася поведінка особи, позбавленої батьківських прав, та обставини, що були підставою для позбавлення батьківських прав. Такі обставини потрібно встановлювати через призму якнайкращих інтересів дитини та пріоритету збереження сімейних зв`язків, які можуть бути розірвані лише у виняткових випадках, зокрема у разі, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною».

Отже, поновлення батьківських прав можливе за умови, якщо батьки змінили свою поведінку та обставини, які раніше стали підставою для позбавлення прав, також змінилися. При цьому, береться до уваги зміна способу життя особи, позбавленої батьківських прав, її ставлення до дитини та до виконання обов`язків з виховання. Важливе значення має глибина та стійкість позитивних змін.

У частині третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Аналіз змісту рішення Славутицького міського суду Київської області від 08 травня 2018 року у справі №377/15/18 про позбавлення батьківських прав ОСОБА_5 щодо свого сина ОСОБА_4 свідчить, що суд виходив із доведеності факту ухилення ОСОБА_5 від виконання своїх обов`язків по вихованню та утриманню своєї дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; самоусунення її від виконання батьківських обов`язків по вихованню та утриманню дитини з часу проживання малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з серпня 2016 року, з батьком ОСОБА_2 ( не цікавилася його станом здоров`я, навчанням не відвідувала батьківські збори, не спілкувалася з ним в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення, не піклувалася про його фізичний і духовний розвиток, навчання, підготовку до самостійного життя, не виявляла інтересу до його внутрішнього світу, не виконувала обов`язок щодо утримання дитини).

Як встановлено в судовому засіданні та вбачається із досліджених письмових доказів, починаючи з листопада 2019 року, ОСОБА_4 дружина його батька - ОСОБА_2 передала позивачці за умови, що та не буде звертатися за стягненням аліментів на утримання дитини. Саме з того часу неповнолітній ОСОБА_4 постійно проживає з матір`ю, яка його повністю утримує, забезпечує йому умови проживання, навчання, відпочинку. Після початку повномасштабного вторгнення та призову позивачки на військову службу, опікуном ОСОБА_4 визначено матір позивачки ОСОБА_7 , яка підтримує позивачку та надає їй допомогу у вихованні неповнолітнього сина ОСОБА_11 , її онука.

Із показань малолітнього ОСОБА_4 , наданих під час допиту як свідка, вбачається, що при позбавленні матері батьківських прав, він був ще зовсім малим. Батько забороняв йому спілкуватися з матір`ю, його бив, тому відносини у них погіршилися Підтвердив ті обставини, що з листопада 2019 року він проживає з мамою, яка його усім забезпечує, в тому числі і матеріально, а коли мама перебувала з 2022 року на військовій службі, то почав проживати із бабусею. В даний час навчається у військовому ліцеї. З того часу як він почав проживати разом із мамою, його батько не спілкується з ним взагалі, не цікавиться його життям, не відповідає на телефонні дзвінки, навіть не вітає із святами.

Суд бере до уваги доводи позивачки ОСОБА_1 про те, що вона не могла повноцінно виконувати свої батьківські обов`язки щодо сина ОСОБА_4 у період з грудня 2017 року по березень 2019 року, оскільки перебувала у слідчому ізоляторі, була звинувачена у вчиненні злочину, хоча й не засуджена, про що свідчить довідка, видана начальником Державної установи «Чернігівська виправна колонія №44» від 03.10.2019 №121 та витяг з інформаційно - аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості» ФОВМ-003422529 ( том 3 а.с. 142, том 1 а.с. 104).

Позивачка прагне до фактичного поновлення сім`ї, дбає про навчання, виховання та здоров`я дитини, встановила тісний емоційний зв`язок із дитиною, до кримінальної відповідальності не притягується, судимостей не має, психічних розладів також не має, на час звернення до суду з позовом проходить військову службу, де зарекомендувала себе з позитивної сторони, має постійний дохід у виді грошового забезпечення та можливість належно забезпечувати сина матеріально, що вона і здійснює з того часу як син з листопада 2019 року почав проживати разом із нею за місцем проживання її матері, здатна забезпечити виховання і розвиток дитини у турботливому середовищі, син позитивно ставиться до матері, підтримує її у прагненні поновити батьківські права щодо нього.

На підтвердження виконання нею обов`язку щодо матеріального утримання дитини ОСОБА_4 шляхом перерахування коштів на рахунок останнього надала виписку про рух коштів по його рахунку ( том 4 а.с.186, 187-188). Неповнолітній свідок ОСОБА_4 та свідок ОСОБА_7 також підтвердили, що позивачка надає матеріальне утримання своєму сину.

Позивачка є учасником бойових дій, брала безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення і захисті незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України (том 1 а.с. 101; том 3 а.с. 143).

Отже, поведінка позивачки свідчить про її намагання і бажання виправити ситуацію, яка склалася, і продовжувати виховувати свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 та турбуватися про нього, про що також свідчить і поданий нею позов про поновлення батьківських прав.

Суд не бере до уваги доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, на які він посилається в обґрунтування заперечень проти позову, оскільки відповідач наводить ті самі обставини, що стали підставою для позбавлення позивачки батьківських прав. В той же час відповідач не заперечує той факт, що неповнолітній син сторін з листопада 2019 року не проживає з ним, хоча мотивує це бажанням самої дитини проживати не з ним, а з бабусею.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, про те, що із наданих документів вбачається, що позивачка не перераховувала кошти ні як, аліменти, ні як просто грошова допомога на рахунок сина ОСОБА_11 не спростовують тих обставин, що неповнолітній син сторін з листопада 2019 року перебуває на утриманні позивачки, на підтвердження чого матеріали справи містять виписку про рух коштів по рахунку, відкритому в АТ «ПУМБ» на ім`я ОСОБА_4 . Допитаний як свідок неповнолітній ОСОБА_4 , а також свідок ОСОБА_7 , під опіку якої він переданий, та свідок ОСОБА_22 також підтвердили факт матеріального утримання позивачкою свого неповнолітнього сина.

Надані стороною відповідача роздруківки інформації з сайту судової влади України щодо стану розгляду справ стосовно ОСОБА_3 та копії постанови судді Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 15 березня 2023 року та постанови судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 18 липня 2025 року у справах про адміністративні правопорушення про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 130 КУпАП за фактами її відмови від проходження огляду на стан наркотичного сп`яніння за порушення пункту 2.5. ПДР України, не можуть свідчити про те, що позивачка вживає наркотичні засоби, оскільки вказаними постановами встановлені не факти керування нею транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, а факти саме відмови від проходження огляду на визначення такого стану, за що частиною 1 статті 130 КУпАП передбачена відповідальність окремо.

Крім того, факт притягнення позивачки постановою судді Козелецького районного суду Чернігівської області від 19 жовтня 2023 року за частиною 5 статті 126 КУпАП за порушення пункту 2.1. (а) ПДР України, яку надала сторона відповідача, не впливає на встановлення судом фактів прагнення позивачки продовжувати належним чином виховувати свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 .

Виходячи з викладених обставин та встановлених правовідносин, дотримуючись принципу охорони інтересів дитини, суд констатує, що обставини, які були підставою для позбавлення позивачки ОСОБА_3 батьківських прав щодо її неповнолітнього сина ОСОБА_4 , на даний час так змінилися, що припинили взагалі існувати, а сама позивачка здатна та має бажання виконувати свої обов`язки щодо виховання і утримання неповнолітнього сина, фактично їх виконуючи з листопада 2019 року.

Суд враховує, що підставою для позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 було ухилення від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини, проте на час розгляду справи поведінка ОСОБА_1 дійсно змінилася і свідчить про те, що позивачка продовжує виховувати свого неповнолітнього сина ОСОБА_4 та турбуватися про нього.

Суд не встановив обставин, які б свідчили про те, що сім`я позивачки є особливо непридатною або неблагополучною.

Тому, з метою забезпечення якнайкращих інтересів дитини, збереження сімейних зв`язків, суд вважає за доцільне поновити батьківські права позивачки стосовно її неповнолітнього сина ОСОБА_4 . Першочергово поновлення батьківських прав ОСОБА_3 здійснюється судом в інтересах дитини, які превалюють над всіма іншими обставинами та інтересами.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині поновлення батьківськи прав позивачки щодо неповнолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Щодо позовних вимог про звільнення ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам за виконавчим листом № 377/176/17 про стягнення на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з 01 листопада 2019 року по 30 червня 2025 року в розмірі 91 417,00 грн та припинення з 01 липня 2025 року стягнення аліментів за вказаним виконавчим листом, суд виходить із такого.

Відповідно до статті 180 СК України батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Згідно з частиною другою статті 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

З аналізу норми частини другої статті 181 СК України випливає, що право на отримання аліментів на дитину має той з батьків, з ким проживає дитина, а відповідний обов`язок сплачувати аліменти на дитину виникає у того з батьків, хто проживає окремо від неї.

Таке тлумачення цієї норми міститься також в пункті 17 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15.05.2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів».

Частиною третьою статті 181 СК України передбачено, що за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Сплата аліментів за рішенням суду є одним зі способів виконання обов`язку утримувати дитину тим з батьків, хто проживає окремо від дитини. Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України. Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту інтересів дитини, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності. За своєю суттю аліменти - це кошти, які покликані забезпечити дитину усім необхідним для повноцінного розвитку, тому вони можуть бути стягнуті лише на користь того з батьків, хто проживає із дитиною.

У позовній заяві в частині вимог про звільнення від сплати заборгованості по аліментам та припинення стягнення аліментів позивачка, як на підставу такого звільнення посилається на те, що дитина ОСОБА_4 з 01 листопада 2019 року не проживає з батьком - відповідачем у справі, а фактично проживає з матір`ю та перебуває на її утриманні, тому наявні всі правові підстави для звільнення її від заборгованості по аліментам за період з 01 листопада 2019 року по 01 липня 2025 року в розмірі 91 417,00 грн та припинення стягнення з неї аліментів з моменту звернення її до суду з вказаним позовом.

Як вже зазначав суд, аліменти з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, починаючи з 20 березня 2017 року і до досягнення дитиною повноліття стягнуто на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року у справі №377/176/17 ( том 1 а.с. 34-38).

Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства (частина дев`ята статті 7 СК України).

Статтею 179 СК України врегульовано питання права власності на аліменти, які отримуються на дитину одним із батьків та їх цільове призначення. Зокрема, передбачено, що аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини і мають використовуватися за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Відповідно до частин першої, другої статті 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини.

Під цільовим призначенням, при цьому, потрібно розуміти витрати спрямовані на забезпечення потреб та інтересів дитини, зокрема потреби у харчуванні, лікуванні, одязі, гігієні, забезпечення речами, необхідними для розвитку і виховання дитини, реалізації її здібностей.

Частиною другою статті 197 СК України передбачено, що за позовом платника аліментів суд може повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості за аліментами, якщо вона виникла у зв`язку із його тяжкою хворобою або іншою обставиною, що має істотне значення.

Вказана правова норма не встановлює конкретного, вичерпного переліку обставин, які можуть бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами. Питання про те, чи мають обставини, на які посилається платник аліментів, істотне значення, у кожному конкретному випадку вирішує суд. Лише за наявності встановлених судом обставин, що мають істотне значення, платник аліментів може бути повністю або частково звільнений від сплати заборгованості за ними на підставі судового рішення.

Вказаний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2022 року у справі №381/1553/19-ц.

При вирішенні таких спорів необхідно виходити з інтересів дитини, оскільки аліменти за рішенням суду присуджені на утримання дитини з метою забезпечення достатнього матеріального рівня її життя (див. пункт 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм СК України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» №3 від 15 травня 2006 року).

Згідно з частиною четвертою статті 273 ЦПК України, якщо після набрання рішенням суду законної сили, яким з відповідача присуджені періодичні платежі, зміняться обставини, що впливають на визначені розміри платежів, їх тривалість чи припинення, кожна сторона має право шляхом пред`явлення нового позову вимагати зміни розміру, строків платежів або звільнення від них.

Як встановлено у судовому засіданні, неповнолітня дитина сторін ОСОБА_4 , починаючи з листопада 2019 року проживає разом з матір`ю, яка з лютого 2022 року перебуває на військовій службі, а на даний час він навчається у військовому ліцеї. Весь цей період, починаючи з листопада 2019 року знаходиться на повному фінансовому утриманні матері, допомогу у вихованні дитини якій у зв`язку з виконанням позивачкою обов`язків військової служби, надає її мати ОСОБА_7 .

Отже, нарахування аліментів за період, коли дитина не проживала з батьком, суперечить цільовому призначенню аліментів, за рахунок яких утримується дитина.

Таким чином, стягнення з ОСОБА_3 аліментів на утримання дитини, за умови, що ця дитина не проживає з батьком, а перебуває на її утриманні, суперечить положенням статті 181 СК України, за якою аліменти на утримання дитини присуджуються за рішенням суду до стягнення з одного з батьків дитини на користь того з батьків, разом з яким проживає дитина.

Таким чином, після набрання судовим рішенням законної сили, яким з позивачки стягувалися періодичні платежі у виді аліментів на користь відповідача на утримання дитини, встановлено обставини, що впливають на їх припинення.

При визначенні часу припинення сплати аліментів суд бере до уваги неврегульованість законом цього питання і виходить з принципу обов`язковості судових рішень, які набрали законної сили, що випливає з положень статті 124 Конституції України.

Виходячи з принципу аналогії права, сплата аліментів має бути припинена з дня набрання рішенням законної сили.

Це також узгоджуватиметься з положеннями частини другої статті 445 ЦПК України, згідно яких у справах про стягнення аліментів поворот виконання не допускається незалежно від того, у якому порядку ухвалено рішення, за винятком випадків, коли рішення було обґрунтоване на підроблених документах або на завідомо неправдивих відомостях позивача.

З урахуванням наведеного, необхідно припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року у справі №377/176/17.

Сплата аліментів має бути припинена з дня набрання рішенням законної сили.

Зміна фактичних обставин після ухвалення судом рішення про стягнення аліментів, а саме: встановлення факту проживання дитини з іншим з батьків, а не з тим, на чию користь стягуються аліменти, є тією істотною обставиною, яка в розумінні частини другої статті 197 СК України може бути підставою для звільнення від сплати заборгованості за аліментами платника аліментів. Рішення про звільнення платника аліментів від сплати заборгованості за аліментами повинно також відповідати найкращим інтересам дитини

З огляду на те, що судом встановлено обставини не проживання дитини з батьком з листопада 2019 року, які по своїй суті мають істотне значення, тому наявні підстави для звільнення платника аліментів від сплати заборгованості по аліментам.

Суд не приймає до уваги доводи представника відповідача про те, що дитина фактично проживає з бабусею - матір`ю позивачки та в даний час навчається у воєнному коледжі, де знаходиться на повному державному утриманні, оскільки зазначені факти не мають правового значення, так як визначальним для правильного вирішення цієї вимоги є встановлення тієї обставини, що дитина не проживає із тим із батьків, на користь якого інший сплачує аліменти на утримання дитини.

Як вбачається із розрахунків заборгованості зі сплати аліментів, складених державним виконавцем Славутицького відділу Державної виконавчої служби у Вишгородському районі Київської області №7 від 26.12.2024 та №17119 від 01.07.2025, заборгованість зі сплати аліментів за виконавчим листом № 377/176/17, виданим 31.05.2017 Славутицьким міським судом Київської області про стягнення з ОСОБА_49 на користь ОСОБА_2 аліментів у розмірі 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісяця на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з 20 березня 2017 року, до повноліття дитини становить: станом на 01.07.2019 - 15 513,24 грн, станом на 01.12.2024 - 101 039,24 грн, станом на 01.07.2025 - 112 225,24 грн (том 1, а.с. 124-127).

Відповідно до вказаного розрахунку, заборгованість позивачки станом на 01.12.2019 ( включно з урахуванням листопада 2019 року) становить 20 808, 24 грн, станом на 01.07.2025 - 112,225,24 грн. Отже, заборгованість за період з 01 грудня 2019 року по 01 липня 2015 року складає 91 417,00 грн (112,225,24 грн - 20 808, 24 грн = 91 417,00 грн.), від сплати якої позивачка просить її звільнити.

Оскільки точної дати у листопаді 2019 року, з якої малолітній ОСОБА_4 проживає разом з матір`ю, не встановлено, а позивачка просить звільнити її від сплати заборгованості по аліментам у сумі 91 417,00 грн, яка становить таку суму боргу за період з 01.12.2019 по 01.07.2025, то позивачка підлягає звільненню від сплати заборгованості по аліментам у сумі 91 417,00 грн за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2025 року.

Доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, про те, що із наданих позивачкою документів -виписки ПУМБ по її рахунку вбачається, що позивачка «спустила в онлайнказіно» близько 200 000 гривень і при цьому не сплатила заборгованість по аліментам не відповідають встановленим обставинам справи, а тому не заслуговують на увагу.

Інші доводи відповідача, наведені у відзиві на позовну заяву, та його представником у судовому засіданні, не спростовують вказаних висновків суду.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню.

За правилом частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд дійшов висновку про часткове задоволення позову, то з відповідача на користь позивача пропорційно розміру задоволених вимог підлягають стягненню понесені судові витрати на оплату судового збору в сумі 3 633,60 гривні. При цьому, часткове задоволення позову не впливає на розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивачки.

Керуючись статтями 258, 263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Поновити батьківські права ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Припинити стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , які стягуються на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року у справі №377/176/17.

Звільнити ОСОБА_1 від сплати заборгованості по аліментам, які стягуються з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 на утримання сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на підставі рішення Славутицького міського суду Київської області від 26 квітня 2017 року у справі №377/176/17, в розмірі 91 417,00 гривень за період з 01 грудня 2019 року по 30 червня 2025 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судові витрати на оплату судового збору в сумі 3 633 гривні 60 копійок.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного суду. Апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_14 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_13 , РНОКПП: НОМЕР_15 , адреса зареєстрованого місця проживання: АДРЕСА_1 .

Третя особа - Служба у справах дітей та сім`ї виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 35511434, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м.Славутич, площа Центральна, будинок №7.

Третя особа - Орган опіки та піклування в особі виконавчого комітету Славутицької міської ради Вишгородського району Київської області, код ЄДРПОУ 04527684, місцезнаходження: Київська область, Вишгородський район, м.Славутич, площа Центральна, будинок №7.

Повне рішення суду складено 31 липня 2026 року.

Суддя Н. С. Бабич