Ухвала суду № 138667522, 30.07.2026, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26822/26

Провадження №1-кс/127/10136/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі:

слідчого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

підозрюваного ОСОБА_4 ,

захисників ОСОБА_5 , ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_7 , про застосування, в межах кримінального провадження № 22026020000000128 від 18.07.2026, запобіжного заходу у виді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Вінниці, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , громадянина України, який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_7 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

Клопотання мотивовано тим, що слідчим відділом УСБУ у Вінницькій області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 22026020000000128 від 18.07.2026 за підозрою ОСОБА_4 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

В ході досудового розслідування встановлено, що громадянин України ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану на території України, в особливий період, всупереч вимогам Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та інших нормативно-правових актів, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та те, що вони створюють перешкоди законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, пов`язаній із проведенням мобілізації та комплектуванням особовим складом в особливий період, вчинив умисні дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, поєднані з одержанням неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, що супроводжувалося вимаганням такої вигоди.

Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про введення на всій території України правового режиму воєнного стану, проведення загальної мобілізації та необхідність забезпечення комплектування Збройних Сил України особовим складом для надання відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, реалізуючи свій злочинний умисел, запропонував військовозобов`язаному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сприяння в ухиленні від мобілізації шляхом здійснення впливу на прийняття рішень посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо непроведення стосовно ОСОБА_8 мобілізаційних заходів, що надало б останньому змогу уникнути призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, 16.07.2026 ОСОБА_8 проходив військово-лікарську комісію, під час чого стосовно нього посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки вживалися мобілізаційні заходи. Дізнавшись про це, мати ОСОБА_8 ОСОБА_9 звернулася до ОСОБА_4 як до спільного знайомого. Того ж дня ОСОБА_4 прибув за місцем проживання ОСОБА_8 та повідомив, що поговорив із представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо звільнення останнього від проведення мобілізаційних заходів, за що висловив вимогу про передачу йому грошових коштів у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) доларів США, які він, у свою чергу, повинен був передати посадовим особам зазначеного органу за вплив на прийняття ними відповідних рішень.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 неодноразово вимагав від ОСОБА_8 передачі обумовлених грошових коштів, поставивши надання сприяння в ухиленні від мобілізації у пряму залежність від їх передачі та створивши умови, за яких ОСОБА_8 був вимушений надати неправомірну вигоду, супроводжуючи свою вимогу висловлюваннями, спрямованими на психологічний тиск, зокрема про неможливість для ОСОБА_8 уникнути виконання досягнутих домовленостей.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 28.07.2026 ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи, що своїми діями створює перешкоди законній діяльності Збройних Сил України, пов`язаній із забезпеченням мобілізаційної готовності в особливий період, одержав від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) доларів США як неправомірну вигоду за здійснення впливу на прийняття рішень посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо непроведення стосовно ОСОБА_8 мобілізаційних заходів, після чого був затриманий співробітниками УСБУ у Вінницькій області.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України, тобто перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.

Крім того, ОСОБА_4 , у період дії воєнного стану на території України, в особливий період, всупереч вимогам Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та інших нормативно-правових актів, діючи умисно, з корисливих мотивів та з метою особистого незаконного збагачення, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та те, що вони створюють перешкоди законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань, пов`язаній із проведенням мобілізації та комплектуванням особовим складом в особливий період, вчинив умисні дії, спрямовані на перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, поєднані з одержанням неправомірної вигоди за вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, що супроводжувалося вимаганням такої вигоди.

Так, ОСОБА_4 , достовірно знаючи про введення на всій території України правового режиму воєнного стану, проведення загальної мобілізації та необхідність забезпечення комплектування Збройних Сил України особовим складом для надання відсічі та стримування збройної агресії російської федерації проти України, реалізуючи свій злочинний умисел, запропонував військовозобов`язаному ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , сприяння в ухиленні від мобілізації шляхом здійснення впливу на прийняття рішень посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо непроведення стосовно ОСОБА_8 мобілізаційних заходів, що надало б останньому змогу уникнути призову на військову службу під час мобілізації.

Зокрема, 16.07.2026 ОСОБА_8 проходив військово-лікарську комісію, під час чого стосовно нього посадовими особами територіального центру комплектування та соціальної підтримки вживалися мобілізаційні заходи. Дізнавшись про це, мати ОСОБА_8 ОСОБА_9 звернулася до ОСОБА_4 як до спільного знайомого. Того ж дня ОСОБА_4 прибув за місцем проживання ОСОБА_8 та повідомив, що поговорив із представниками територіального центру комплектування та соціальної підтримки щодо звільнення останнього від проведення мобілізаційних заходів, за що висловив вимогу про передачу йому грошових коштів у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) доларів США, які він, у свою чергу, повинен був передати посадовим особам зазначеного органу за вплив на прийняття ними відповідних рішень.

Продовжуючи реалізацію свого злочинного умислу, ОСОБА_4 неодноразово вимагав від ОСОБА_8 передачі обумовлених грошових коштів, поставивши надання сприяння в ухиленні від мобілізації у пряму залежність від їх передачі та створивши умови, за яких ОСОБА_8 був вимушений надати неправомірну вигоду, супроводжуючи свою вимогу висловлюваннями, спрямованими на психологічний тиск, зокрема про неможливість для ОСОБА_8 уникнути виконання досягнутих домовленостей.

Реалізуючи свій злочинний умисел, 28.07.2026 ОСОБА_4 , діючи умисно, усвідомлюючи, що своїми діями створює перешкоди законній діяльності Збройних Сил України, пов`язаній із забезпеченням мобілізаційної готовності в особливий період, одержав від ОСОБА_8 грошові кошти у розмірі 14 000 (чотирнадцять тисяч) доларів США як неправомірну вигоду за здійснення впливу на прийняття рішень посадовими особами ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо непроведення стосовно ОСОБА_8 мобілізаційних заходів, після чого був затриманий співробітниками УСБУ у Вінницькій області.

Таким чином, ОСОБА_4 підозрюється у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 369-2 КК України, тобто одержання неправомірної вигоди для себе за вплив на прийняття рішень особами, уповноваженими на виконання функцій держави, поєднане з вимаганням такої вигоди.

28.07.2026 о 18 год. 50 хв. ОСОБА_4 в порядку ст. 208 КПК України затримано.

29.07.2026 ОСОБА_4 у відповідності до вимог КПК України повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 114-1, ч. 3 ст. 369-2 КК України.

Як вказує слідчий в клопотанні, обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні вказаних кримінальних правопорушень доводиться зібраними під час досудового розслідування доказами, а саме: протоколами за результатами проведення негласних слідчих (розшукових) дій, протоколами огляду мобільних телефонів та листування, протоколами допиту свідків, протоколами обшуку, протоколом затримання, а також іншими матеріалами кримінального провадження в їх сукупності.

Разом з тим, слідчий вказує, що підставою застосування стосовно підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні ним інкримінованих злочинів, які згідно зі ст. 12 КК України відносяться до тяжких злочинів, а також наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Так, орган досудового розслідування зазначає, що у вказаному кримінальному провадженні існують ризики, передбачені п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, зокрема:

переховування підозрюваного від органу досудового розслідування та/або суду. Один із злочинів, у вчиненні яких підозрюється ОСОБА_4 , має високу суспільну небезпечність як злочин проти основ національної безпеки України, і останній усвідомлює тяжкість покарання, яке йому загрожує у разі визнання винним, а саме позбавлення волі на тривалий строк. При цьому ОСОБА_4 має реальну можливість безперешкодно залишити територію України: маючи на утриманні трьох дітей, він відповідно до законодавства не підпадає під тимчасове обмеження права на виїзд за межі України, встановлене в умовах воєнного стану для військовозобов`язаних, і має право вільно перетинати державний кордон, що робить ризик його переховування за кордоном реальним і таким, що може бути реалізований у будь-який час;

незаконного впливу підозрюваного на свідків шляхом тиску чи вмовлянь. (перебуваючи на волі, ОСОБА_4 матиме реальну можливість незаконного впливу на свідків у даному кримінальному провадженні (зокрема на ОСОБА_8 , ОСОБА_9 та інших) з метою створення сприятливих для себе умов, тим більше що з матеріалів провадження вбачається його спрямованість на схиляння учасників подій до узгодженої позиції);

перешкоджання кримінальному провадженню іншим чином, зокрема шляхом створення інших умов та обставин з метою уникнення кримінальної відповідальності, у тому числі шляхом знищення чи приховання доказів і предметів, що мають значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.

На думку органу досудового розслідування запобігти зазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На підставі викладеного, слідчий за погодженням з прокурором просив суд, застосувати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , на строк 60 днів, без визначення розміру застави.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав та просив задовольнити, з підстав зазначених у клопотанні.

Захисник - адвокат ОСОБА_5 , в судовому засіданні просила відмовити у задоволенні клопотання або визначити підозрюваному заставу в розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб.

Захисник - адвокат ОСОБА_6 в судовому засіданні вказував на наявність міцних соціальних зв`язків у підозрюваного та готовність останнього уже зараз здати паспорти для виїзду за кордон слідчому, враховуючи наведене просив визначити підозрюваному альтернативний запобіжний захід заставу.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні підтримав позиції своїх захисників. На запитання суду повідомив, що він не судимий, одружений, має на утриманні трьох малолітніх дітей, працює священиком в УПЦ, дружина не працює, він є єдиним годувальником в сім`ї, має батька який має ІІІ групу інвалідності, має захворювання серця, готовий співпрацювати зі слідством, фактичні обставини підозри визнає однак не згідний з кваліфікацією його діяння.

Вислухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали клопотання, слідчий суддя прийшов до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно ч. 1 ст. 183 КПК України взяття під варту є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Згідно ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

3) недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Згідно з частиною першою статті 177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

За приписами частини другої статті 177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті. Слідчий, прокурор не мають права ініціювати застосування запобіжного заходу без наявності для цього підстав, передбачених цим Кодексом.

Щодо обґрунтованості підозри у вчиненні підозрюваною особою кримінального правопорушення слідчий суддя зазначає наступне.

У розумінні положень, що наведені у численних рішеннях Європейського суду з прав людини («Нечипорук, Йонкало проти України» № 42310/04 від 21.04.2011, «Фокс, Кемпбелл і Харті проти Сполученого Королівства» №№ 12244/86, 12245/86, 12383/86 від 30.08.1990, та ін.), термін «обґрунтована підозра» означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення.

Фактичні обставини, які зазначив у клопотанні слідчий та вказав в судовому засіданні прокурор, дають підстави вважати підозру оголошену ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення обґрунтованою, а обставини здійснення підозрюваною особою конкретних дій та доведеність вини потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування, що не виключає можливості застосування до підозрюваного запобіжного заходу.

З огляду на викладене суд констатує, що існують факти та інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що підозрювана особа могла вчинити кримінальне правопорушення, а отже підозра, в розумінні закону є обґрунтованою.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини. Так, у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 28.10.1994 суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Слідчий суддя на даному етапі провадження не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі розумної оцінки, сукупності отриманих доказів, повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо особи обмежувальних заходів.

Щодо наявності достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, слід зазначити наступне.

Ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених частиною першою статті 177 КПК України, вважаються наявними за умови встановлення судом обґрунтованої ймовірності реалізації ним таких дій. Чинне законодавство не вимагає підтвердження того, що підозрюваний обов`язково здійснюватиме такі дії. Однак суду необхідно встановити, чи підозрюваний наразі має об`єктивну можливість їх реалізації в майбутньому.

Органом досудового розслідування обґрунтовано наявність низки ризиків, передбачених ст. 177 КПК України.

Суд погоджується з доводами прокурора про те, що усвідомивши невідворотність покарання у вигляді позбавлення волі та можливий тривалий строк такого позбавлення, ОСОБА_4 при застосуванні менш суворого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, може переховуватись від слідчого, прокурора та суду, що свідчить про наявність ризику, передбаченого п. 1 ч. 1 ст. 177 КПК України.

На переконання суду сама по собі суворість покарання за інкримінований злочин може бути мотивом та підставою для підозрюваного переховуватися від органів досудового розслідування чи суду. Це твердження узгоджується із позицією Європейського суду з прав людини у справі «Ілійков проти Болгарії», в якому зазначено, що суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування.

Наявність ризику незаконного впливу на свідків у цьому ж кримінальному провадженні обумовлена тим, що відповідно до норм кримінального процесуального законодавства України, суд може обґрунтовувати свої висновки лише тими свідченнями, які він сприйняв безпосередньо під час судового засідання або які отримані у порядку, передбаченому ст. 225 КПК України, тобто допитаних на стадії досудового розслідування слідчим суддею, та не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому та/або прокурору, а також і посилатися на такі показання, а тому ризик впливу на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом свідчень від свідків та їх дослідження.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що досудове розслідування перебуває на початковій стадії, та фактично всі свідки, які можуть надати корисну для слідства інформацію, ще не допитані, а можливо і не встановлені.

В силу ст. 178 КПК України вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує вік та стан здоров`я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності та місце проживання останнього та інші обставини, що мають значення для прийняття відповідного рішення.

У відповідності до п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п`ять років.

При цьому, відповідно до ч. 6 статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто тримання під вартою.

При вирішенні питання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує, що на теперішній час органом досудового розслідування ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років (ч. 1 ст. 114-1 КК України) та у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, санкцією якого передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років з конфіскацією майна (ч. 3 ст. 369-2 КК України).

При цьому слідчий суддя бере до уваги, що підозрюваний ОСОБА_4 раніше не судимий, одружений, має трьох малолітніх дітей 2018, 2021 та 2025 року народження, які перебувають на його утриманні, працює священнослужителем в УПЦ Вінницької та Барської єпархії, його дружина не працює, він є єдиним годувальником в сім`ї, має батька який є інвалідом війни ІІІ групи, фактичні обставини підозри визнає, щомісячно отримує заробітну плану в сумі 6658 грн., має захворювання серця, готовий співпрацювати зі слідством, що свідчить про наявність міцних соціальних зв`язків та соціально стримуючих факторів.

Щодо можливості застосування інших більш м`яких запобіжних заходів, слідчий суддя зазначає наступне.

У справі «Третьяков проти України» від 29.09.2011 року ЄСПЛ констатував «порушення ст. 5 КЗПЛ, зокрема, з огляду на те, що судом не було розглянуто можливість застосування до заявника будь-яких альтернативних запобіжних заходів замість тримання під вартою», у зв`язку із чим суд вважає за необхідне розглянути можливість застосування інших більш м`яких запобіжних заходів відносно підозрюваного ОСОБА_4 .

На думку слідчого судді більш м`які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою не будуть достатнім стримуючим фактором та не забезпечать належну процесуальну поведінку ОСОБА_4 , а тому дійшов висновку про доцільність задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваному застави та її розмір слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

В той же час, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Відповідно до ч. 6 ст. 176 КПК України, під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 437-442-1 Кримінального кодексу України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто, згідно із п. 5 ч. 1 ст. 176 КПК України, тримання під вартою.

Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 по справі № 3-111/2023(207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Таким чином, вирішення питання про визначення підозрюваному застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованих підозрюваному злочинів, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші, наведені вище обставини, передбачені ст. 178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у межах, визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, вказаних у ст. 194 КПК України, у зв`язку із чим, вважає за необхідне визначити заставу - 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 266 240,00 гривень, як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків. Вказаний розмір застави, з огляду на категорію злочинів є максимальним.

На переконання судді саме такий розмір застави, що встановлюється судом в межах визначених п. 2 ч. 5 ст. 182 КПК України, здатний запобігти відповідним ризикам, та забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином, слідчий суддя переконаний в доцільності задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 176, 177, 178,183,184,186, 193, 194, 196,197, 309, 395 КПК України, слідчий суддя,-

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання старшого слідчого в ОВС слідчого відділу УСБУ у Вінницькій області ОСОБА_7 задовольнити.

Застосувати до підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 діб.

Строк тримання під вартою рахувати з моменту затримання особи, тобто з 18:50 год. 28.07.2026.

Строк дії ухвали суду про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою визначити до 18:50 год. 26 вересня 2026 року.

Одночасно визначити підозрюваному ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , розмір застави в сумі 266 240, 00 (двісті шістдесят шість тисяч двісті сорок) гривень, які необхідно внести на спеціальний рахунок, визначений в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 , наступні обов`язки:

- прибувати на виклики слідчого, прокурора та суду за першою вимогою;

- не відлучатися із населеного пункту, в якому він проживає, без дозволу слідчого, прокурора або суду;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання, роботи;

- утримуватися від спілкування зі свідками у даному кримінальному провадженні.

Якщо ОСОБА_4 , не виконає покладені на нього обов`язки, то застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

У разі звернення застави в дохід держави слідчий суддя, суд вирішує питання про застосування до підозрюваного, обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді застави у більшому розмірі або іншого запобіжного заходу з урахуванням положень частини сьомої статті 194 КПК України.

У разі внесення застави та покладення обов`язків на підозрюваного ОСОБА_4 визначити термін їх дії відповідно до ч. 6 ст. 194 КПК України, тобто в межах строку досудового розслідування на час покладення обов`язків.

Ухвала слідчого судді може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду протягом 5 днів з дня її оголошення.

Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Подача апеляційної скарги на дану ухвалу суду зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання.

Слідчий суддя: