Рішення № 138666959, 19.06.2026, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/714/26

Провадження №2/283/908/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

(заочне)

19 червня 2026 року м. Малин

Малинський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого-судді Тимошенка А.О.,

за участю:

секретаря Корейби І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

встановив:

ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» звернулось в суд з позовом до ОСОБА_1 в якому просить стягнути з відповідача на користь ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів у позику № 314055 від 05.12.2019 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в розмірі 28455 гривень, яка складається з:

- заборгованості за позикою в розмірі 7000 гривень;

- заборгованості за відсотками за користування позикою в розмірі 15960 гривень;

- заборгованості з пені в розмірі 5495 гривень.

На обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що 05.12.2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений договір про надання коштів у позику № 314055. Відповідно до умов цього договору ТОВ «Лінеура Україна» надало ОСОБА_1 кредит в розмірі 7000 гривень, а відповідач зобов`язувався повернути кредит, сплатити відсотки за користування кредитом та пеню у разі прострочення виконання зобов?язання.

Право вимоги за вказаним кредитним договором ТОВ «Лінеура Україна» передало ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал».

Відповідач вимоги кредитного договору не виконав. Кредит та відсотки не сплатив.

За таких обставин просить позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, хоча належним чином повідомлявся про дату, час та місце розгляду справи. Відзив на позовну заяву не подав. У зв?язку з цим суд розглядає справу за правилами ст. ст. 280-289 ЦПК України.

Розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог та дослідивши надані докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 05.12.2019 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 був укладений в електронній формі договір про надання коштів у позику № 314055 (а.с. 10-14). Відповідно до умов договору ТОВ «Лінеура Україна» зобов`язувалось надати відповідачу кредит у розмірі 7000 гривень строком на 30 днів, а відповідач зобов`язувався повернути отриманий ним кредит та сплатити відсотки за користування кредитом не пізніше 04.01.2020 року.

Відсотки за користування позикою становлять:

-акційна відсоткова ставка у розмірі 0,57 відсотка в день від суми позики, яка застосовується в межах строку надання позики;

-стандартна відсоткова ставка у розмірі 1,90 відсотка в день від суми позики.

У випадку прострочення виконання зобов?язання чи неможливості його виконання застосовується стандартна відсоткова ставка.

Позика надається шляхом перерахування коштів на банківський рахунок відповідача.

У випадку прострочення повернення суми позики відповідач повинен сплатити неустойку у розмірі 1,1% від суми позики за кожен день прострочення. Розмір неустойки не може перевищувати 5495 гривень.

05.12.2019 року ТОВ «Лінеура Україна» перерахувало відповідачу на рахунок платіжної картки НОМЕР_1 кошти в розмірі 7000 гривень, що підтверджується листом ТОВ «Вей Фор Пей» (а.с. 15) та листом Акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк (а.с. 49).

Згідно з ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

Згідно з статтею 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а при відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За статтею 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з частиною шостою статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Згідно з статтю 2 Закону України «Про захист персональних даних» персональні дані - це відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути ідентифікована; суб`єкт персональних даних - фізична особа, стосовно якої відповідно до закону здійснюється обробка її персональних даних; згода суб`єкта персональних даних - будь-яке документоване, зокрема, письмове, добровільне волевиявлення фізичної особи щодо надання дозволу на обробку її персональних даних відповідно до сформульованої мети їх обробки.

Частиною п`ятою статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» передбачено, що обробка персональних даних здійснюється для конкретних і законних цілей, визначених за згодою суб`єкта персональних даних, або у випадках, передбачених законами України, у порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до частини шостої статті 6 Закону України «Про захист персональних даних» не допускається обробка даних про фізичну особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

У частині першій статті 11 Закону України «Про захист персональних даних» встановлено, що підставою виникнення права використання персональних даних є, зокрема, згода суб`єкта персональних даних на обробку його персональних даних; дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень; укладення та виконання правочину, стороною якого є суб`єкт персональних даних або який укладено на користь суб`єкта персональних даних чи для здійснення заходів, що передують укладенню правочину на вимогу суб`єкта персональних даних.

Абзац другий частини 2 статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін вважається укладеним в письмовій формі.

Подібні правові висновки викладено Верховним Судом у постановах: від 14 червня 2022 року у справі № 757/40395/20 (провадження № 61-16059св21), від 20 червня 2022 року у справі № 757/40396/20 (провадження № 61-850св22), від 04 грудня 2023 року у справі № 212/10457/21 (провадження 61-6066св23) та інших.

Вищевказаний договір підписаний відповідачем електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора С632 відповідно до ч. ч. 6, 8 ст. 11, ст. 12 Закону України «Про електронну комерцію» (а.с. 39).

За змістом ч. 13 ст. 11 вищевказаного Закону докази, подані в електронній формі та/або у формі паперових копій електронних повідомлень, вважаються письмовими доказами згідно із статтею 64 Цивільного процесуального кодексу України, статтею 36 Господарського процесуального кодексу України та статтею 79 Кодексу адміністративного судочинства України.

Отже, наведене свідчить, що відповідач ознайомився і погодився з умовами договору, тобто сторони досягли згоди щодо усіх істотних умов договору, а подана позивачем паперова копія електронного документу є допустимим письмовим доказом відповідно до ч. 13 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію».

Пунктом 1 частини 1 статті 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою, зокрема, внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором (стаття 514 ЦК України).

Відповідно до вказаних положень 16.11.2020 року між ТОВ «Лінеура Україна» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» був укладений договір факторингу № ККЛУ-16112020 за яким ТОВ «Лінеура Україна» відступило за плату ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» право вимоги за договором про надання коштів у позику № 314055 від 05.12.2019 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 (а.с. 25-30).

Таким чином ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» має право на стягнення з відповідача заборгованості за договором про надання коштів у позику № 314055 від 05.12.2019 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 .

Згідно частиною першою статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Статтею 251 ЦК України встановлено, що строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.

Відповідно до статті 252 ЦК України, строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

За змістом частини першої статті 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з частиною першою статті 631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що при укладенні договору сторони можуть визначити строк його дії, тобто час, протягом якого вони мають здійснити свої права та виконати свої обов`язки відповідно до цього договору.

Щодо договору позики, то сторони вправі встановити строк позики, протягом якого позичальник зобов`язаний виконати свій обов`язок за договором із повернення позики та сплати процентів. У свою чергу, впродовж цього строку позикодавець вправі реалізувати своє право на проценти за користування коштами.

При цьому право позикодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування позикою припиняється після спливу, визначеного цим договором строку позики чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно про повернення позики.

Саме таку правову позицію висловила Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року (справа №444/9519/12) та 31 жовтня 2018 року (№202/4494/16-ц), яка в силу частини четвертої статті 263 ЦПК України, має бути врахована судами при виборі і застосуванні норм права.

Частиною першою статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно з частиною першою статті 598 ЦК України, зобов`язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (стаття 599 ЦК України).

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з частиною першою статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Отже, для належного виконання зобов`язання необхідно дотримуватися визначених у договорі строків (термінів), зокрема щодо сплати процентів, а прострочення виконання зобов`язання є його порушенням.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості.

Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі статтею 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України , якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до статей 549-552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12, від 04 липня 2018 року у справі №310/11534/13 та від 31 жовтня 2018 року у справі №202/4494/16 вказано, що право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку, припиняється після спливу визначеного цим договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

З наведеного вбачається, що протягом дії договірних відносин, розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором та протягом дії останнього сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору, а після закінчення строку договору, у випадку наявності невиконаного грошового зобов`язання, у кредитора виникає право вимоги відповідно до частини другої статті 625 ЦК України.

Згідно розрахунку заборгованості відповідач допустив заборгованість в розмірі 28455 гривень, яка складається з (а.с. 16-18):

- заборгованості за позикою в розмірі 7000 гривень;

- заборгованості за відсотками за користування позикою в розмірі 15960 гривень;

- заборгованості з пені в розмірі 5495 гривень.

Доказів сплати заборгованості відповідач не надав.

При перевірці розрахунку заборгованості за відсотками суд враховує, що відсоткова ставка становить 1,90% від суми позики за кожен день користування позикою, а строк надання позики становить 30 днів. Таким чином відповідач повинен сплатити позивачу відсотки за користування позикою у розмірі 3990 гривень (7000 гривень х 1,9% х 30 днів).

У стягнення решти відсотків суд відмовляє, оскільки вони нараховані поза межами строку позики.

Також суд відмовляє і у стягненні пені в розмірі 5495 гривень, оскільки вона також нарахована поза межами строку позики.

За таких обставин суд стягує з відповідача на користь позивача заборгованість за договором про надання коштів у позику № 314055 від 05.12.2019 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в розмірі 10990 гривень, яка складається з:

- заборгованості за позикою в розмірі 7000 гривень;

- заборгованості за відсотками за користування позикою в розмірі 3990 гривень.

Вирішуючи питання про стягнення судових витрат, суд керується ст. 141 ЦПК України і стягує з відповідача на користь позивача понесені ним витрати на сплату судового збору та витрати за надання професійної правничої допомоги пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 209-265, 280-289 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 203, 512, 639, 1046, 1049, 1050 Цивільного кодексу України,-

ухвалив:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання коштів у позику № 314055 від 05.12.2019 року, який укладений між ТОВ «Лінеура Україна» та ОСОБА_1 , в розмірі 10990 гривень, яка складається з:

- заборгованості за позикою в розмірі 7000 гривень;

- заборгованості за відсотками за користування позикою в розмірі 3990 гривень.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал», пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, витрати на сплату судового збору в розмірі 1038 гривень 34 копійки та витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 3120 гривень.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його складення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Рішення може бути оскаржене шляхом подачі апеляційної скарги до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його складення.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Кредит-Капітал» (ЄДРПОУ 35234236, місцезнаходження: Україна, 79018, Львівська область, місто Львів, вулиця Смаль-Стоцького, будинок 1, корпус 28).

Відповідач: ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ).

Суддя: А. О. Тимошенко