Рішення № 138666620, 31.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

31 липня 2026 року № 520/14418/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Марини Лук`яненко, розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду в Закарпатській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,-

У С Т А Н О В И В :

Позивач, ОСОБА_1 , звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з зазначеним позовом, в якому просить суд (з урахуванням уточненої позовної заяви):

1. визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.04.2026 року №046450009487 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 ;

2. зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням всіх записів трудової книжки позивача.

Мотивуючи позовні вимоги позивачем зазначено, що рішення про відмову у призначенні пенсії за віком від 03.04.2026 року №046450009487 є протиправним та підлягає скасуванню, оскільки при обчисленні стажу відповідачем безпідставно не зараховано до страхового стажу періоди роботи згідно трудової книжки позивача. Вважаючи свої права порушеними, позивач звернулась до суду з даним позовом.

Ухвалою суду від 12.06.2026 року відкрито спрощене провадження у справі та запропоновано відповідачеві надати відзив на позов.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому заперечував проти позову та просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог. При цьому, зазначив, що на підставі повного, всебічного та об`єктивного розгляду заяви від 27.03.2026 та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області відмовлено в призначенні пенсії, про що винесено рішення № 046450009487 від 03.04.2026, оскільки, страховий стаж роботи становить 20р.06м.24дн (з необхідних 22 після досягнення віку 63 роки), що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Так, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області за доданими документами до страхового стажу роботи заявника не зараховано до страхового стажу роботи період роботи з 01.05.1989 до 01.07.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1981р., оскільки після запису про звільнення відтиск печатки не придатний до сприйняття змісту. Для зарахування вищезазначених періодів трудової діяльності, необхідно надати підтверджуючі документи або уточнюючі довідки, видані уповноваженим органом/архівним відділом на підставі первинних документів, та довідки про перейменування (в разі необхідності). Таким чином, у разі надходження додаткових документів пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність їх подання пенсія перераховується зі строків, передбачених частиною четвертою статті 45 Закон № 1058-ІV. Оскільки існуючі недоліки є суттєвими, то відповідно і неможливо зарахувати періоди трудової діяльності. Отже, відповідач вважає, що рішення від 03.04.2026 року №046450009487 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 є обґрунтованим та правомірним.

Суд зазначає, що відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 263 КАС України суд розглядає справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) справи щодо оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Отже, враховуючи вищевикладене, дана справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними в матеріалах справи доказами.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, проаналізувавши доводи позову і заперечень проти нього, суд встановив наступне.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 - є громадянкою України, про що свідчить копія паспорта наявна в матеріалах справи.

04.07.2022 року після досягнення 60 річного віку позивач вперше звернулась до територіального управління ПФУ із заявою про призначення пенсії за віком, проте отримала рішення про відмову у призначенні пенсії від 11.07.2022 року №046450009487 з підстав неприйняття пенсійним органом трудову книжку серія НОМЕР_1 видану 22.07.1981 року, як доказ наявного трудового стажу, оскільки дошлюбне прізвище « ОСОБА_2 » згідно трудової книжки, а в витязі ДРАЦС «Шульдімова», крім того, період відпустки по догляду за дітьми також не зараховано, оскільки недостатньо їх свідоцтв про народження.

Рішенням Синельниковського районного суду Дніпропетровської області від 22.01.2026 року у справі №176/2636/25, яке набрало законної сили 24.02.2026 року, заяву ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Король Тетяна Володимирівна; заінтересована особа: Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про встановлення факту, що має юридичне значення, задоволено. Встановлено факт належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , Трудової книжки серія НОМЕР_1 виданої 22.07.1981 року ОРС заводу "Азовсталь" на ім`я " ОСОБА_3 " (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено факт належності правовстановлюючого документу, а саме належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП НОМЕР_2 , Трудової книжки серія НОМЕР_3 виданої 07.08.1987 року колгоспом "Правда" на ім я " ОСОБА_4 " (російською мовою), ІНФОРМАЦІЯ_1 . Встановлено факт належності правовстановлюючого документу, а саме належності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_2 , атестату № НОМЕР_4 про закінчення технічного училища №60 м. Жданова, Донецької області, УССР виданий 17 липня 1981 року на ім`я " ОСОБА_5 ". Встановлено факт догляду ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 за малолітніми дітьми ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_4 та ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_5 до досягнення дитиною 3-річного віку з 20.05.1983 року по 01.07.1987 рік.

Відповідно до ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

27.03.2026 року ОСОБА_1 (у віці 64 років 00 місяців 14 днів) вдруге звернулась до органу Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, надавши відповідний пакет документів: копії паспорту та ідентифікаційного коду; трудова книжки серія НОМЕР_1 видана 22.07.1981 року, архівні витяги на підтвердження стажу роботи, рішення Синельниковського районного суду про встановлення факту належності трудової книжки та догляду за дітьми.

За принципом екстериторіальності, заяву опрацьовано Головним управлінням Пенсійного фонду України в Закарпатській області.

За результатом розгляду поданої заяви, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.04.2026 року №046450009487 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного законодавством (22 років).

Визнаний страховий стаж особи становить 20 років 06 місяців 24 дні.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.05.1989 до 01.07.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1981р., оскільки після запису про звільнення відтиск печатки не придатний до сприйняття змісту.

Вважаючи протиправним вказане рішення відповідача щодо відмови у призначенні пенсії за віком, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Перевіряючи оскаржуване рішення відповідача на відповідність приписам ч.2 ст.2 КАС України, суд зазначає наступне.

Статтею 46 Конституції України передбачено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду визначені Законом України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058-IV).

Відповідно до частини 1 статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-IV визначено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Відповідно до п. 1 ст. 26 Закону №1058-ІV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу: з 1 січня 2022 року по 31 грудня 2022 - не менше 29 років.

Відповідно до п. 2 ст. 26 Закону №1058-ІV у разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу, з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - від 22 до 32 років.

За змістом частини першої ст. 1 Закону № 1058-IV термін страховий стаж визначений як період (строк), протягом якого особа підлягала державному соціальному страхуванню, або за яку сплачувався збір на обов`язкове державне пенсійне страхування згідно із законодавством, що діяло раніше, та/або підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню згідно із цим Законом і за який сплачено страхові внески, а страховий стаж у солідарній системі визначений частиною першою статті 24 Закону як період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 24 Закону № 1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону № 1058-IV).

За приписами статті 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05.11.1991 №1788-ХІІ (далі-Закон № 1788-ХІІ) визначено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Статтею 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 № 1788-XII (далі - Закон № 1788-XII) встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 № 58 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 17.08.1993 за № 110 (далі по тексту - Інструкція № 58) усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження); записи виконуються арабськими цифрами; записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

У пункті 2.6 пункту 2 Інструкції № 58 зазначено, що у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу.

Водночас, у період часу до затвердження Інструкції №58 діяв порядок ведення трудових книжок, затверджений Інструкцією про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, установах, організаціях, затвердженої 20.06.1974 року №162 ДК СРСР по праці і соціальним питанням (далі Інструкція №162), пункти 2.2 та 2.3 якої містять наступні положення (мовою оригіналу): "Заполнение трудовой книжки впервые производится администрацией предприятия в присутствии работника не позднее недельного срока со дня приема на работу. В трудовую книжку вносятся: сведения о работнике: фамилия, имя, отчество, дата рождения, образование, профессия, специальность; сведения о работе: прием на работу, перевод на другую постоянную работу, увольнение... Записи производятся аккуратно, перьевой или шариковой ручкой, чернилами черного, синего или фиолетового цвета."

Отже, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

З огляду на зазначене, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на її особисті права.

Аналогічна позиція висловлена Верховним Судом в постанові від 06.02.2018 р. у справі №677/277/17.

Суд зауважує на тому, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці.

Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а зазначив, що певні недоліки щодо заповнення трудової книжки не можуть бути підставою для неврахування відповідного періоду роботи для обрахунку стажу при призначенні пенсії.

Аналогічна правова позиція міститься у висновках Верховного Суду, викладених у постанові від 04.07.2023 року у справі № 580/4012/19.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 30.09.2019 у справі №638/18467/15-а зазначив, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів пенсійного фонду для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист.

Разом із цим, суд зазначає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

У постанові Верховного Суду від 11.05.2022 року у справі № 120/1089/19-а, викладена правова позиція, суть якої полягає в тому, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці чи інших документах, за внесення яких вона не була відповідальна. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займала особа у той чи інший період роботи, за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення особи її конституційного права на соціальний захист, зокрема щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У спірних правовідносинах, рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.04.2026 року №046450009487 позивачу відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу, визначеного законодавством (22 років). При цьому, до страхового стажу не зараховано період роботи з 01.05.1989 до 01.07.1992 згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 22.07.1981 року, оскільки після запису про звільнення відтиск печатки не придатний до сприйняття змісту.

Дослідивши зміст трудової книжки позивача серії НОМЕР_1 від 22.07.1981 року, судом встановлено, що у період з 01.05.1989 року до 01.07.1992 року позивач працювала кіномеханіком на к/уч. 109/14 з 1 травня 1989 року.

Зазначені записи у трудовій книжці є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб.

Суд зазначає, що записи у трудових книжках позивача свідчать про послідовність хронології подій та їх логічній відповідності.

Водночас, відповідач не висловив жодних зауважень ані щодо реальності вказаних робіт позивача, ані щодо наявності правових підстав для виключення цих періодів із загальної тривалості страхового стажу.

До матеріалів справи відповідачем також не надано доказів того, що спірні записи в трудових книжках позивача є сфальсифікованими або мають підробний характер, а отже, суд висновує, що у відповідача відсутні підстави для неврахування спірних періодів роботи, відображених в трудовій книжці позивача.

Стосовно посилання відповідача на те, що печатка, якою завірено звільнення, не придатна до сприйняття змісту, суд зазначає, що вказані обставини не можуть слугувати підставою для незарахування спірних періодів роботи до страхового стажу позивача, оскільки обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця.

До того ж і відповідно абзацу 3 п.1.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (затверджений Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005р. №22-1; далі за текстом - Порядок №22-1), у разі якщо до заяви про призначення пенсії додані не всі необхідні документи, орган, що призначає пенсію, письмово повідомляє заявника про те, які документи необхідно подати додатково, про що в заяві про призначення пенсії робиться відповідний запис. Якщо вони будуть подані не пізніше трьох місяців із дня повідомлення про необхідність подання додаткових документів, то днем звернення за призначенням пенсії вважається день прийняття заяви про призначення пенсії або дата, зазначена на поштовому штемпелі місця відправлення заяви.

Відповідно до підпункту 2 пункту 6 Положення про управління Пенсійного фонду України в районах, містах, районах у містах, а також про об`єднані управління, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 22.12.2014 № 28-2, Управління має право отримувати безоплатно в установленому законодавством порядку від державних органів та органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій усіх форм власності і від фізичних осіб - підприємців відомості про нарахування, обчислення і сплату страхових внесків, а також інші відомості, необхідні для здійснення покладених на управління Фонду завдань.

Отже, пенсійний орган має право, зокрема, у разі виникнення певних сумнівів щодо достовірності записів трудової книжки, чи відсутності окремих документів у архівних установах, для підтвердження стажу роботи, звертатися із відповідними листами, запитами до підприємств, установ, організацій, з метою отримання певної інформації, в тому числі, уточнюючої довідки чи документів, що містять відомості про періоди роботи.

Проте, у ході розгляду даної справи пенсійний орган не подав жодних доказів та не навів жодних аргументів на підтвердження правомірності дій з приводу нереалізації управлінської функції у порядку наведених норм.

У даному випадку позивач не може бути позбавлений свого права, що стосується предмету позову через неможливість перевірки достовірності спірних періодів роботи.

Враховуючи вищевикладене, спірний період роботи позивача з 01.05.1989 року до 01.07.1992 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1981 року, підлягає зарахуванню до страхового стажу позивача.

З огляду на викладене, суд виснував, що відповідач при прийнятті спірного рішення про відмову у призначенні позивачу пенсії за віком, не забезпечив реалізацію управлінської функції із дотриманням вимог ч.2 ст.2 КАС України.

А тому, наявні підстави для задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.04.2026 року №046450009487 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Стосовно вимог зобов`язального характеру, суд зазначає наступне.

Частина 2 статті 5 КАС України передбачає, що захист порушених прав, свобод чи інтересів особи, яка звернулася до суду, може здійснюватися судом також в інший спосіб, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості й забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30 січня 2003 року №3-рп/2003).

Верховний Суд у своїх постановах неодноразово наголошував на тому, що спосіб відновлення порушеного права має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання або неналежного виконання рішення не виникав би необхідності повторного звернення до суду, а здійснювалося б примусове виконання рішення.

Окрім цього, надаючи правову оцінку належності обраного позивачем способу захисту, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі «Чахал проти Об`єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Отже, «ефективний засіб правового захисту» у розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права і одержання особою бажаного результату; винесення рішень, які не призводять безпосередньо до змін в обсязі прав та забезпечення їх примусової реалізації, не відповідає розглядуваній міжнародній нормі. У відповідності до пункту 1 абзацу 1 частини 45 Закону №1058-IV пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Як вже встановлено судом та зазначалось вище, всупереч нормам чинного законодавства пенсійний орган не зарахував до страхового стажу позивача періоди роботи з 02.06.1988 року до 02.01.1991 року.

Враховуючи вищезазначене, з метою належного та ефективного захисту порушеного права позивача суд вважає за необхідне зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.03.2026 року відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 02.06.1988 року до 02.01.1991 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1981 року, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

У частині позовних вимог про зобов`язання пенсійний орган повторно розглянути заяву з урахуванням всіх записів трудової книжки позивача, суд відмовляє, оскільки спірним рішенням не зараховано до страхового стажу позивача лише період роботи з 02.06.1988 року до 02.01.1991 року, у зарахуванні інших періодів роботи позивачу відмовлено не було, а тому у суду відсутні підстави вважати, що при повторному розгляді заяви позивача про призначення пенсії за віком, відповідачем не буде зараховано інші періоди роботи позивача згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1981 року. Отже, вказані позовні вимоги звернені на майбутнє та є передчасними.

Згідно частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

У відповідності до вимог частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

З урахуванням зазначеного, суд, на підставі наданих доказів в їх сукупності, системного аналізу положень законодавства України, приходить до висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позовної заяви.

Розподіл судових витрат по справі слід здійснити відповідно до ст.139 КАС України та Закону України "Про судовий збір".

Керуючись ст.ст.2, 6-11, 14, 77, 78, 139, 241-247, 250, 255, 257-262, 287, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області від 03.04.2026 року №046450009487 про відмову у призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Закарпатській області повторно переглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком від 27.03.2026 року відповідно до статті 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, зарахувавши до страхового стажу періоди роботи з 02.06.1988 року до 02.01.1991 року згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 22.07.1981 року, з урахуванням висновків суду, вказаних у мотивувальній частині рішення суду.

У задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Стягнути Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ: 21910427) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) частину сплаченого судового збору в розмірі 745 (сімсот сорок п`ять) грн. 47 коп.

Роз`яснити, що судове рішення набирає законної сили відповідно до ст.255 КАС України (а саме: після закінчення строку подання скарги усіма учасниками справи або за наслідками процедури апеляційного перегляду; підлягає оскарженню до Другого апеляційного адміністративного суду у строк згідно з ч.1 ст.295 КАС України (а саме: протягом 30 днів з дати складення повного судового рішення).

Суддя Марина Лук`яненко