Ухвала суду № 138666320, 30.07.2026, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

30 липня 2026 рокуСправа №160/23154/25

Суддя Дніпропетровського окружного адміністративного суду Савченко А.В., розглянувши заяву Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про відстрочення виконання судового рішення,

установив:

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року адміністративний позов було задоволено та стягнуто з відповідача на користь позивача належні грошові кошти.

До суду надійшла заява відповідача про відстрочення виконання зазначеного судового рішення. На обґрунтування заяви відповідач посилається на відсутність бюджетних асигнувань та неможливість виконання рішення у зв`язку з недостатністю бюджетного фінансування.

08.07.2026 від позивача надійшли заперечення, які обґрунтовані тим, що відповідач не навів належних та допустимих доказів існування виняткових обставин, які об`єктивно унеможливлюють виконання судового рішення. Саме по собі посилання на складний фінансовий стан чи бюджетне фінансування не є достатньою підставою для відстрочення виконання судового рішення. З моменту набрання рішенням законної сили 29.01.2026 року і до моменту звернення із заявою про відстрочення 11.06.2026 року відповідач мав достатньо часу для добровільного виконання судового рішення або хоча б для вжиття заходів щодо його часткового виконання. Однак відповідач не виконав рішення суду навіть після відкриття виконавчого провадження, що свідчить про відсутність наміру добровільно виконати судове рішення. Твердження відповідача про те, що Державна установа «Криворізька виправна колонія (№ 80)» фінансується виключно за рахунок коштів Державного бюджету України, не відповідає дійсності. Відповідно до покладених на установу функцій вона здійснює також додаткову господарську діяльність. Для цього в установі створені виробничі майстерні та інші виробничі підрозділи, діяльність яких забезпечує надходження коштів до спеціального фонду установи. Саме кошти спеціального фонду є джерелом фінансування окремих видатків установи, а їх обсяги у рази перевищують суму коштів, необхідних для виконання рішення суду у цій справі. Таким чином, твердження відповідача про відсутність фінансової можливості виконати рішення суду є необґрунтованими та не підтверджені жодними належними доказами.

Розглянувши заяву та матеріали справи, суд дійшов таких висновків. Відповідно до частини першої статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання судового рішення.

Згідно з частиною третьою статті 378 КАС України підставою для встановлення або зміни способу чи порядку виконання, відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Частиною четвертою статті 378 КАС України визначено, що, вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд враховує, зокрема, ступінь вини відповідача у виникненні спору, щодо фізичної особи тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, матеріальний стан, стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Таким чином, відстрочення виконання судового рішення є винятковим процесуальним заходом, застосування якого допускається лише за наявності належним чином підтверджених обставин, що істотно ускладнюють або унеможливлюють його виконання.

Сам по собі факт відсутності бюджетного фінансування або бюджетних асигнувань не є обставиною, яка свідчить про неможливість виконання судового рішення у розумінні статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України.

Недостатність бюджетних призначень є особливістю фінансування суб`єкта владних повноважень і не може бути підставою для обмеження права особи на своєчасне виконання судового рішення, що набрало законної сили. Обов`язковість виконання судових рішень гарантована статтею 129-1 Конституції України та статтею 370 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до ч. 3 ст. 242 КАС України обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Так, в обгрунтування своєї заяви, заявиик пмосилався на те, що виконання рішення суду у встановлений строк та в повному обсязі на цей час ускладнюється виключними обставинами, а саме: дія на території України воєнного стану (дія продовжена ЗУ № 4858-ІХ); Державна установа "Криворізька виправна колонія (№80)» ДКВС України є неприбутковою юридичною особою;Державна установа "Криворізька виправна колонія (№80)» фінансується виключно за рахунок коштів, виділених з державного бюджету Південно-Східному Міжрегіональному управлінню з питань виконання кримінальних покарань Міністерства юстиції України; під час дії на тиреторії України воєнного стану (дія продовжена ЗУ № 4858-ІХ) відсутні будь-які додаткові джерела фінансування з деражвного бюджету Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)» ДКВС України; відсутністю коштів, виділених з державного бюджету Міністерства юстиції України, Півдженно - Східним Міжрегіональним управлінням для виконання судових рішень на рахунку Державної установи "Криворізька виправна колонія (№80)» та об`єктивно неможливим.

Суд критично оцінює наведені заявником доводи як підставу для відстрочення виконання судового рішення. Посилання на дію правового режиму воєнного стану саме по собі не є достатньою підставою для відстрочення виконання судового рішення. Заявником не доведено, яким саме чином воєнний стан унеможливлює або істотно ускладнює виконання рішення суду саме у цій справі.

Доводи про те, що Державна установа є неприбутковою юридичною особою, фінансується виключно за рахунок коштів державного бюджету, а також про відсутність бюджетних асигнувань для виконання судових рішень не свідчать про наявність виняткових обставин у розумінні статті 378 Кодексу адміністративного судочинства України. Недостатність бюджетного фінансування чи відсутність коштів на рахунках не звільняють суб`єкта владних повноважень від обов`язку виконати судове рішення, що набрало законної сили.

Крім того, заявником не надано належних і допустимих доказів вжиття всіх залежних від нього заходів для забезпечення виконання судового рішення.

Отже, наведені заявником обставини не підтверджують наявності підстав, які істотно ускладнюють або роблять неможливим виконання судового рішення, а тому підстави для задоволення заяви про його відстрочення відсутні.

За таких обставин суд дійшов висновку, що заява про відстрочення виконання судового рішення є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 241 - 243, 248, 256, 370, 378 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

У задоволенні заяви Державної установи «Криворізька виправна колонія (№80)» про відстрочення виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 23 жовтня 2025 року справі № 160/23154/25 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 256 Кодексу адміністративного судочинства України.

Ухвала може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 293 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.В. Савченко