Рішення № 138666160, 31.07.2026, Господарський суд Волинської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

31 липня 2026 року Справа № 903/235/26

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Ведмедюка М.П., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор.Люкс, м. Львів

до Приватного підприємства Транском-Альянс, Волинська область, Луцький район, с. Підгайці

про стягнення 305 628,79 грн,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача: н/з,

в с т а н о в и в:

09.03.2026 у Господарському суді Волинської області зареєстровано позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор.Люкс до Приватного підприємства Транском-Альянс про стягнення 305 628,79 грн.

Ухвалою суду від 16.03.2026 було залишено без руху позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор.Люкс до Приватного підприємства Транском-Альянс про стягнення 305 628,79 грн від 26.02.2026; встановлено Товариству з обмеженою відповідальністю Вектор.Люкс строк для усунення недоліків позовної заяви та надання доказів надіслання копії позовної заяви з додатками відповідачу.

20.03.2026 до Господарського суду Волинської області від позивача надійшло клопотання від 18.02.2026, до якого приєднано докази надіслання копії позовної заяви з додатками відповідачу на виконання вимог ухвали суду від 16.02.2026.

Ухвалою суду від 24.03.2026 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

10.04.2026 через систему Електронний суд від відповідача надійшов відзив, у якому відповідач позову не визнає та просить відмовити у задоволенні у позову в повному обсязі.

14.04.2026 через систему Електронний суд від позивача надійшла відповідь на відзив, у якій позивач заперечує проти доводів відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, просить задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

16.04.2026 через систему Електронний суд від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких відповідач просить в позові відмовити.

Ухвалою суду від 22.05.2026 постановлено перейти від спрощеного позовного провадження до розгляду справи №903/263/24 за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначити на 10 червня 2026 року; визнати явку представника відповідача в підготовче судове засідання 10.06.2026 обов`язковою.

10.06.2026 через систему Електронний суд від представника відповідача надійшла заява про відкладення розгляду справи, у якій відповідач повідомляє, що 08.06.2026 між Приватним підприємством Транском-Альянс та адвокатом Філюком С.М. укладено договір про надання правничої допомоги, для надання процесуального часу ознайомитися із матеріалами справи та належного захисту його прав та законних інтересів просить відкласти підготовче судове засідання.

У зв`язку із виконанням завдань підготовчого провадження, реалізацією сторонами своїх процесуальних прав ухвалою суду від 15.07.2026 було закрито підготовче провадження і призначено розгляд справи по суті на 19.08.2026, визнано обов`язковою явку представників позивача та відповідача у судове засідання з розгляду справи по суті 19.08.2026 обов`язковою.

Ухвалою суду від 24.07.2026 пункт 2 резолютивної частини ухвали Господарського суду Волинської області від 15.07.2026 викладено у редакції: "Призначити справу до судового розгляду по суті на 29 липня 2026 року на 12:15 год."

27.07.2026 позивач надіслав до суду заяву про розгляд справи за відсутності представника позивача.

28.07.2026 представник відповідача надіслав до суду клопотання про відкладення розгляду справи, посилаючись на зайнятість в іншій судові справі.

Відкладення розгляду справи є правом суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні сторін чи їх представників, а саме неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні, оскільки неявка у судове засідання однієї зі сторін, належним чином повідомленої про час та місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи у судовому засіданні.

Вирішуючи питання про відкладення розгляду справи за клопотанням представника відповідача, судврахував, що представник відповідача брав участь у судовому засіданні 15.07.2026, в матеріалах справи наявні всі необхідні документи та докази для розгляду справи по суті, відповідач у письмовій формі виклав свою позицію щодо заявлених до нього вимог.

З урахуванням викладеного, оскільки судом були створені всі необхідні умови для реалізації сторонами своїх процесуальних прав та обов`язків, вжито заходів для належного повідомлення сторін про дату, час та місце розгляду справи, зважаючи на те, що участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком сторін, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні клопотання представника відповідача про відкладення розгляду справи.

Сторони повноважних представників у судове засідання 29.07.2026 не направили.

Відповідно до ч.1 ст.202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Неявка в судове засідання представників сторін не перешкоджає розгляду справи по суті, оскільки сторони належним чином шляхом доставки ухвал суду від 15.07.2026, 24.07.2026 до їх електронних кабінетів були повідомлені про судовий розгляд, заперечення проти позову відповідач виклав у відзиві, а тому на підставі статті 202 Господарського процесуального кодексу України спір було вирішено судом за відсутності представників сторін за наявними матеріалами.

Відповідно до ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

На підставі ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку з неявкою представників сторін у судове засідання 29.07.2026 датою ухвалення рішення у справі слід вважати 31 липня 2026 року, коли було виготовлено повний текст рішення.

У процесі розгляду справи встановлено, що 26.02.2024 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ВЕКТОР.ЛЮКС» як продавцем і приватним підприємством «ТРАНСКОМ-АЛЬЯНС» як покупцем було укладено договір поставки № 260224-1.

Згідно з пунктами покупець зобов`язується купити, а продавець поставити в зазначений строк обладнання (надалі товар).

Покупець здійснює оплату за замовлений товар на рахунок продавця згідно рахунків-фактур на умовах договору та додатку, а продавець передає товар в асортименті та кількості згідно додатку, який є невід`ємною частиною даного договору.

Ціна договору складає 6 948 392,98 грн з урахуванням ПДВ.

Ціна договору встановлена в гривневому еквіваленті суми 163 900 євро з урахуванням комерційного курсу гривня/євро (курс гривня/євро НБУ +2,0%) на день його підписання.

У випадку оплати замовником у інший день ціна договору автоматично підлягає коригуванню при зміні комерційного курсу гривня/євро (курс гривня/євро НБУ +2,0%) на день оплати.

Перша частина попередньої оплати за товар складає 50% від суми даного договору має бути перерахована на рахунок продавця після підписання даного договору та отримання рахунку-фактури на оплату.

Друга частина попередньої оплати за товар складає 50% від суми даного договору має бути перерахована на рахунок продавця не пізніше дати відвантаження товару покупцю на об`єкт.

Додатком №1 до договору є специфікація холодильного обладнання.

На виконання умов договору позивач передав відповідачу холодильне обладнання на суму 6 948 392,98 грн, що підтверджується видатковою накладною №1461 від 09.07.2024, товарно-транспортною накладною №1461 від 09.07.2024.

Відповідач вартість холодильного обладнання оплатив, що підтверджується платіжними інструкціями №11 від 26.02.2024, №17 від 27.03.2024, №26 від 04.04.2024, №59 від 18.07.2024, №76 від 12.09.2024, перерахувавши позивачу 6 948 392,98 грн.

Як зазначає позивач у позовній заяві, на дату укладення договору та пред`явлення до оплати рахунка №282 від 26.02.2024 курс євро за інформацією НБУ становив 41,5628 грн.

На дати, коли відповідач здійснював наступні платежі, курси євро за інформацією НБУ були такими:

- 27.03.2024 - 42,6911 грн,

- 04.04.2024 - 42,2643 грн,

-18.07.2024 - 45,3457 грн,

- 12.09.2024 - 45,4894 грн.

На підставі п.2.1. договору позивач вважає, що суми оплат мали бути скориговані відповідачем на курсові різниці + 2,0% на дати їх здійснення.

Згідно з розрахунком позивача (а.с.5) відповідач заборгував позивачу 5879,15 євро, що у гривневому еквіваленті цієї суми становить 305 657 грн. 00 коп. на дату підготовки позовної заяви.

Розрахунок курсової різниці здійснювався позивачем, виходячи з розрахунку:

- поставлено відповідачу холодильне обладнання на загальну суму 6 948 392,98 грн, що згідно з ч.2 п.2.1 договору визначено як гривневий еквівалент суми 163 900 євро і розраховано за комерційним курсом гривня/євро (курс гривня/євро НБУ +2,0%) на день підписання договору;

- оплачено відповідачем:

- 26.02.2024 року суму 2 088 392,98 грн;

- 27.03.2024 року суму 1 000 000,00 грн;

- 04.04.2024 року суму 1 500 000,00 грн;

- 18.07.2024 року суму 2 000 000,00 грн;

- 12.09.2024 року на суму 360 000,00 грн, а всього 6 948 392, 98 грн;

- курс євро за інформацією НБУ + 2% на дати рахунку та здійснених платежів:

- 26.02.2024 року-42,394056 грн;

- 27.03.2024 року-43,544922 грн;

- 04.04.2024 року-43,109586 грн;

- 18.07.2024 року-46,252614 грн;

- 12.09.2024 року-46,399188 грн;

Оплачено відповідачем за комерційним курсом (НБУ + 2%):

- 26.02.2024 року суму 49 261,45 євро;

- 27.03.2024 року суму 22 964,79 євро;

- 04.04.2024 року суму 34 795,03 євро;

- 18.07.2024 року суму 4 3240,79 євро;

- 12.09.2024 року суму 7 758,75 євро, всього 158 020,85 євро;

- заборгованість за сплатою: 163 900 євро 158 020,85 євро = 5 879,15 євро.

- комерційний курс євро (НБУ + 2%) станом на 25.02.2026 року 51,9852 грн: 51,9852 грн х 5879,15 євро = 305 628 грн 79 коп.

Вимоги позивача №280126-1 від 26.01.2026 відповідач не виконав, добровільно суми коштів у розмірі 5879,15 євро не оплатив, що спричинило звернення позивача з позовом до суду.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Як визначено статтею 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що сторони є вільними в укладанні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч. 1 ст. 632 ЦК України ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін.

В частині 1 ст. 638 ЦК України зазначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Статтею 655 ЦК України передбачено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

У відповідності до ст. 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.

Відповідно до вимог статті 192 ЦК України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку, встановлених законом.

Заборони на виконання грошового зобов`язання у іноземній валюті чинне законодавство не містить.

Статтею 524 ЦК України встановлено, що зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до ч. 1 ст. 533 ЦК України грошове зобов`язання має бути виконане в гривнях.

Згідно ч. 2 ст. 533 ЦК України якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Отже, положення чинного законодавства хоч і передбачають обов`язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов`язань в іноземній валюті. Відтак, коригування платежів, в основі якого лежить зміна курсової різниці (зміна курсу гривні стосовно долара США), прямо не заборонена та не суперечить чинному законодавству України

Відповідна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 21.02.2020 у справі № 910/10191/17.

Формулюючи висновок щодо застосування ч.2 ст. 533 Цивільного кодексу України Велика Палата Верховного Суду у постанові від 11.09.2024 у справі №900/5194/16 констатує, що якщо у зобов`язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом іноземної валюти на день платежу, що у випадку наявності спору між сторонами та його вирішенню судом відповідає дню виконання судового рішення.

Таким чином, курсова різниця входить до частини основної суми зобов`язання, сформованої відповідно до умов договору.

Згідно зі статтею 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Системний аналіз норм чинного законодавства дає підстави дійти висновку, що здійснення перерахунку грошового зобов`язання у випадку зміни курсу національної валюти України по відношенню до іноземної валюти змінює ціну товару, а отже і змінюється сам розмір грошового зобов`язання за отриманий товар.

Умови пункту 2.1 договору свідчать про наявність згоди обох сторін на відповідний перерахунок при зміні комерційного курсу гривня/євро (курс гривня/євро НБУ +2,0%) на день оплати.

Отже, умови укладеного між сторонами у справі договору поставки передбачають можливість зміни ціни договору, що є правом сторін та узгоджується з принципом свободи договору та положеннями статті 632 Цивільного кодексу України.

Грошове зобов`язання покупця хоча й виражене у гривні, проте має прив`язку до еквіваленту в іноземній валюті.

Відповідач, сплачуючи позивачу кошти за товар, не коригував ціни на день оплати, а тому порушив умову п.2.1. договору, яким узгоджено, що у випадку оплати замовником у інший день ціна договору автоматично підлягає коригуванню при зміні комерційного курсу гривня/євро (курс гривня/євро НБУ +2,0%) на день оплати.

За таких обставин позивач правомірно заявив до стягнення з відповідача 305 628,79 грн. (еквівалент 5879,15 євро), оскільки курсова різниця є недоотриманою позивачем вартістю товару у зв`язку зі зміною його ціни за рахунок валютних коливань в бік збільшення.

Заперечення відповідача на позов не можуть бути підставою для відмови у задоволенні позову.

Твердження відповідача, що оплата за договором мала відбуватися виключно на підставі умов рахунків-фактур, де мала бути визначена остаточна суму грошового зобов`язання, не відповідає умовам п. 1.2. договору, де сторонами було узгоджено, що оплата має відбуватися на умовах договору та додатку до нього, а у п.п.2.1., 2.2., 2.3. договору узгоджено умови оплати, які не враховує відповідач, заперечуючи проти позову.

Договір не містить умови про те, що коригування мав здійснювати позивач як продавець товару.

Також договором не було передбачено надіслання позивачем відповідачу розрахунків коригування чи рахунків-фактур, як стверджував відповідач.

Коригування ціни було передбачено пунктом 2.1. договору і не потребувало додаткових узгоджень між сторонами.

Відповідач також посилається на те, що у договорі не описано механізму коригування ціни.

Відповідач є однією із сторін договору, який погодився укласти договір на таких умовах.

Згідно зі ст.628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Сторони уклали договір за взаємною згодою, визначивши його умови на власний розсуд. Відповідач договір підписав, а тому на підставі ст. 629 ЦК України зобов`язаний його виконувати.

Та обставина, що у договорі не описано механізму коригування ціни, не була перешкодою для визначення відповідачем такого механізму самостійно, оскільки на офіційній сторінці НБУ публікується курс гривні до євро, а обчислити розмір комерційного курсу гривні до євро відповідач міг і на підставі договору повинен був самостійно.

Разом з цим, відповідач, як одна із сторін договору, міг ініціювати й внесення змін до договору та зазначення у ньому відповідного механізму розрахунку.

Про те, що у відповідача виникали труднощі з обчисленням ціни товару у відповідності до п.2.1. договору під час його виконання жодних доказів ним не подано.

Матеріали справи свідчать, що такі заперечення виникли лише під час розгляду справи у суді.

Ціна договору була узгоджена сторонами у п.2.1. договору, умови оплати у пунктах 2.2., 2.3. договору, а тому доводи відповідача про відсутність ціни товару за одиницю в додатку до договору, що не давало можливості визначити ціну договору в іноземній валюті, не приймаються судом до уваги.

Відповідач посилається також на те, що у видатковій накладній №1461 від 09.07.2024 позивач зафіксував ціну товару у розмірі 6 948 392,98 грн, що відповідає сумі, вказаній у договорі та у рахунку-фактурі від 26.02.2024.

Проте, при цьому відповідач не враховує, що сторони уклали договір, на власний розсуд визначивши його умови, який на підставі ст. 629 ЦК України є обов`язковим для виконання сторонами, пунктом 2.1. якого було узгоджено коригування ціни товару, на яке погодився відповідач.

У зв`язку з цим стверджувати, що ціна товару не підлягає коригуванню у відповідача немає підстав.

У зв`язку із задоволенням позову на відповідача на підставі ст.129 ГПК України слід покласти судові витрати у справі у розмірі сплаченого позивачем судового збору.

Керуючись ст.ст.73, 74, 129, 236-242 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Приватного підприємства «ТРАНСКОМ АЛЬЯНС» (вул. Дубнівська, 14, с. Підгайці, Луцький район, Волинська область, код ЄДРПОУ 44350915) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Вектор.Люкс, (вул. Г. Курмановича, буд. 9, м. Львів, 79040, код ЄДРПОУ 39532369):

305 657 грн заборгованості;

4 584 грн 42 коп. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повне рішення виготовлено і підписано 31.07.2026

Суддя І. О. Якушева