Постанова № 138665774, 27.07.2026, Ширяївський районний суд Одеської області

Ширяївський районний суд Одеської області

27.07.2026 Справа №: 518/1565/25

Провадження № 3/518/15/2026

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 липня 2026 року селище Ширяєве

Суддя Ширяївського районного суду Одеської області Гуржій А.В.,

за участю секретаря судового засідання Майнич В.О.,

в режимі відеоконференції захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Попроцького Д.М.,

розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, що надійшли з ВП № 2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

ВСТАНОВИВ:

До Ширяївського районного суду Одеської області надійшли матеріали справи про адміністративне правопорушення про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП,

З протоколу про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №443822 від 04.09.2025 року вбачається, що 04.09.2025 року близько 22:20 год. ОСОБА_1 в селище Ширяєве Березівського району Одеської області по вул. Грушевського, керував автомобілем марки Hyundai Sonata, д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками алкогольного сп`яніння (не стійка хода, різкий запах алкоголю з порожнини рота. Огляд на стан сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу зі згоди водія за допомогою газоаналізатора Драгер Алкотест 6820. Проба позитивна, результат 1,62 проміле алкоголю, тест №123, чим порушив вимоги підпункту «а» пункту 2.9 Правил дорожнього руху.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_1 , адвокат Попроцький Д.М. просив закрити провадження по справі у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, посилаючись на те, що під час оформлення матеріалів справи працівниками поліції допущено істотні порушення вимог статті 266 КУпАП, постанови Кабінету Міністрів України № 1103 та Інструкції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735. Вказував на відсутність належного направлення до закладу охорони здоров`я, неналежне проведення медичного огляду, не роз`яснення ОСОБА_1 його прав, недотримання процедури використання спеціального технічного засобу та відсутність документів, що підтверджують його належну повірку (калібрування).

Крім того, захисник зазначив, що відеозаписи не підтверджують факту керування транспортним засобом, є неповними та не забезпечують безперервної фіксації події, а результати огляду за допомогою газоаналізатора спростовуються висновком медичного огляду, відповідно до якого ознак сп`яніння у ОСОБА_1 не виявлено. У зв`язку з цим вважав наявні у справі докази неналежними та недопустимими, а вину особи недоведеною, у зв`язку з чим просив закрити провадження у справі за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, з дослідженням наявних у ній матеріалів, прийшов до таких висновків.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно з положеннями ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Статтею 251 КУпАП передбачено, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, відомостями та інформацією з Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає, що обставини правопорушення й вина порушника підтверджуються зібраними по справі доказами.

Відповідно до положень ст. 266 КУпАП огляд водія на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів.

Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення.

На виконання вказаних вимог КУпАП до матеріалів справи доданий відеозапис з нагрудних камер поліцейських щодо обставин правопорушення та складання адміністративного протоколу відносно ОСОБА_1 .

Розглянувши справу про адміністративне правопорушення, заслухавши пояснення сторони захисту, суд приходить до такого висновку.

Суд критично оцінює доводи захисника ОСОБА_2 про наявність підстав для закриття провадження у справі, оскільки вони не знайшли свого підтвердження під час судового розгляду та спростовуються дослідженими доказами.

Посилання захисника на порушення працівниками поліції вимог статті 266 КУпАП, Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1103 від 17 грудня 2008 року, та Інструкції, затвердженої наказом МВС України та МОЗ України № 1452/735 від 09 листопада 2015 року, суд вважає необґрунтованими, оскільки самі по собі окремі недоліки оформлення матеріалів справи не свідчать про недійсність проведеного огляду та не є безумовною підставою для визнання недопустимими всіх отриманих у справі доказів.

Доводи захисника про те, що протокол про адміністративне правопорушення не є належним доказом вини, суд відхиляє, оскільки судом вина особи встановлювалася не лише на підставі протоколу, а за результатами оцінки всієї сукупності доказів, наявних у матеріалах справи, відповідно до вимог статті 252 КУпАП.

Не заслуговують на увагу й твердження захисника про відсутність належної відеофіксації події та факту керування транспортним засобом. Надані відеозаписи оцінені судом у сукупності з іншими доказами, а відсутність безперервної відеофіксації сама по собі не свідчить про недопустимість інших доказів та не спростовує встановлених судом обставин.

Також суд відхиляє доводи про не роз`яснення особі її процесуальних прав, порядку проведення огляду та ненадання документів щодо спеціального технічного засобу, оскільки такі твердження належними та допустимими доказами не підтверджені та не свідчать про істотне порушення процедури, яке могло вплинути на правильність встановлення фактичних обставин справи.

Матеріали справи не містять об`єктивних даних, які б свідчили, що особа була позбавлена можливості реалізувати свої процесуальні права чи що зазначені обставини вплинули на правильність проведення огляду або складання адміністративних матеріалів.

Посилання захисника на недопустимість результатів огляду через відсутність документів про калібрування чи повірку газоаналізатора також не можуть бути прийняті судом до уваги, оскільки самі по собі не свідчать про несправність спеціального технічного засобу або недостовірність отриманих результатів, а будь-яких належних доказів, які б підтверджували непридатність приладу до використання на момент проведення огляду, стороною захисту не надано.

Посилання сторони захисту на інструкцію виробника щодо необхідності проведення калібрування приладу кожні шість місяців саме по собі не свідчить про несправність спеціального технічного засобу, його непридатність до використання чи недостовірність отриманих результатів. Інструкція з експлуатації не є нормативно-правовим актом, який визначає допустимість доказів у справах про адміністративні правопорушення.

При цьому стороною захисту не надано жодного належного та допустимого доказу, який би підтверджував технічну несправність газоаналізатора Drager Alcotest 6820, його непридатність до застосування на момент проведення огляду або недостовірність зафіксованого результату. Саме лише припущення про можливу несправність приладу не може бути підставою для визнання результатів огляду недопустимим доказом.

У судовому засіданні, інспектори поліції Захаров Є.В. та Івасів А.В., пояснили, що автомобіль під керуванням ОСОБА_1 , був зупинений у зв`язку з тим, що не був увімкнений покажчик повороту під час відповідного маневру. Після зупинки транспортного засобу, у водія ОСОБА_1 були виявлені ознаки алкогольного сп`яніння. Спочатку водій відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки. Інспектором відділення поліції розпочата процедура складення протоколу про адміністративне правопорушення у зв`язку з відмовою водія від проведення відповідного огляду, в подальшому водій ОСОБА_1 погодився пройти огляд на стан сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу за допомогою газоаналізатора Драгер. Після отримання результатів огляду, інспектором відділення поліції внесені коригування до раніше розпочатого протоколу про адміністративне правопорушення, та здійснене відповідне збереження даних унесених до протоколу у зв`язку з закінченням часу, відведеного для складання протоколу. Після незгоди водія з результатами огляду, було прийняте рішення про направлення водія для проходження огляду у медичному закладі Любашівській лікарні. Від місця зупинки інспектори поліції разом з водієм ОСОБА_1 попрямували до приміщення ВП № 2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області з метою проставлення печатки на направленні на проходження відповідного огляду у медичному закладі та доповіді про вибуття з території обслуговування.

Відповідно до п. 9 розділу ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України 09.11.2015 № 1452/735, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 р. за № 1413/27858 - з метою забезпечення достовірності результатів огляду водіїв транспортних засобів, які мають бути оглянуті в закладах охорони здоров`я, поліцейський забезпечує доставку цих осіб до найближчого закладу охорони здоров`я не пізніше ніж протягом двох годин з моменту виявлення підстав для його проведення.

Як вбачається з матеріалів справи (тест №123, відеозаписів) в результаті тестування визначений дата та час 23:16 год. 04.09.2025, а 05.09.2025 року щонайпізніше о 00:55 годині інспектори поліції разом з ОСОБА_1 перебували у приміщенні КНП «Любашівська БЛІЛ».

Відтак, суд доходить висновку, що інспекторами поліції не було допущено зволікання прибуття до медичного закладу.

Посилання захисника на висновок КНП «Любашівська БЛІЛ» щодо відсутності у ОСОБА_1 ознак сп`яніння також не є підставою для закриття провадження.

Як зазначено у висновку КНП «Любашівська БЛІЛ» № 000009 від 05.09.2025 року ОСОБА_1 направлений на огляд 05.09.2025 року о 00:53 хв.

При цьому у графі «дата і точний час огляду» зазначена лише дата 05.09.2025 року без зазначення точного часу.

У графі «висновок огляду» зазначено, що в ОСОБА_1 ознак сп`яніння не виявлено.

У медичному закладі, ОСОБА_1 , не погодившись на проходження огляду за допомогою газоаналізатора, за власним волевиявленням, обрав здачу аналізу з біологічної середи.

З довідки КНП «Любашівська БЛІЛ» №707 від 24.09.2025 року, що подана захисником, вбачається, що аналіз з біологічної середи на наявність етанолу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 відправлено на обстеження в Одеський обласний центр психічного здоров`я, де і знаходиться в роботі.

Водночас, захисник за час розгляду провадження, результати проведеного дослідження з біологічної середи до суду не подавав, про неможливість його самостійного подання не зазначав, клопотання про витребування таких результатів не подавав.

У судовому засіданні інспектори поліції зазначили, що станом на час розгляду справи до ВП № 2 Березівського РВП ГУНП в Одеській області жодних результатів проведеного дослідження з біологічної середи на наявність етанолу ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , не надходило.

З переглянутих відеозаписів, вбачається, що висновок про відсутність ознак сп`яніння заснований лише на візуальній оцінці координації рухів по прямій лінії, торкання до носа, та диханні ОСОБА_1 .

Разом з цим, суд враховує, що з відеозапису (диск І файл №…0009), вбачається, що на запитання «Саня скільки, ти пив?» ОСОБА_1 надав відповідь, «цілий день».

Відтак, висновок медичного огляду підлягає оцінці у сукупності з іншими доказами, наявними у матеріалах справи. Сам по собі він не спростовує результатів огляду на стан алкогольного сп`яніння, проведеного поліцейським із використанням спеціального технічного засобу, а також інших досліджених судом доказів, які в сукупності є взаємопов`язаними, послідовними та достатніми для встановлення обставин справи.

Інші доводи захисника фактично зводяться до незгоди з оцінкою доказів, наданою працівниками поліції, та спрямовані на їх переоцінку, однак не містять обставин, які б спростовували встановлені судом фактичні дані чи свідчили про відсутність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення.

З огляду на викладене суд доходить висновку, що доводи захисника є безпідставними, не підтверджуються матеріалами справи та не дають підстав для закриття провадження у справі відповідно до пункту 1 частини першої статті 247 КУпАП.

Обставини правопорушення та вина ОСОБА_1 підтверджуються сукупністю досліджених судом доказів, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення, який містить відомості про час, місце та обставини вчинення правопорушення; результатом огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціального технічного засобу Drager Alcotest 6820, відповідно до якого вміст алкоголю становив 1,62 проміле; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння, який узгоджується з результатом тестування; відеозаписом з нагрудних камер поліцейських, що відображає проведення огляду та оформлення адміністративних матеріалів; довідкою про отримання ОСОБА_1 посвідчення водія, яка підтверджує наявність у нього права керування транспортними засобами.

Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги підпункту "а" пункту 2.9. Правил дорожнього руху, згідно з якими водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння.

Разом з цим, суд розцінює незгоду ОСОБА_1 , як спосіб самозахисту та бажання уникнути відповідальності.

Таким чином, суддя приходить до висновку, що в діях особи, яка притягається до адміністративної відповідальності вбачаються ознаки адміністративного правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, керування транспортним засобом в стані алкогольного сп`яніння.

Згідно з санкцією ч. 1 ст. 130 КУпАП, вказане правопорушення тягне за собою накладення штрафу на водіїв у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про міжнародні договори України» та ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» стала практика Європейського суду з прав людини є частиною національного законодавства та обов`язкова до застосування судами як джерело права.

Так, у рішенні по справі «О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства» від 29.06.2007 р. Європейський суд з прав людини у складі його Великої палати постановив, що будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі.

Вирішуючи питання про вид і розмір адміністративного стягнення, суддя враховує характер вчиненого правопорушення та дані про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності, тому вважає за можливе призначити адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 рік.

Відповідно до ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення.

Згідно з ч. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення, до спеціального фонду Державного бюджету України підлягає стягненню судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. ст. 40-1, 130, 221, 283, 284 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя

ПОСТАНОВИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності адвоката Попроцького Д.М. про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП та накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортним засобом на строк 1 (один) рік.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , судовий збір у розмірі 665 /шістсот шістдесят п`ять/ гривень 60 копійок на користь держави: отримувач коштів: ГУК у м. Києві/м.Київ/22030106, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA908999980313111256000026001, код класифікації доходів бюджету: 22030106.

Постанова у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Повний текст постанови складено 30.07.2026.

Суддя А.В. Гуржій