Рішення № 138665236, 29.07.2026, Заводський районний суд м. Дніпродзержинська

Єдиний унікальний номер справи 208/3052/26

Номер провадження 2/208/3778/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд м. Кам`янського Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Кузнєцової А. С.,

за участю секретаря судового засідання: Вікторовської О. І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання та виробничої травми при виконанні трудових обов`язків, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 через свого представника адвоката Мотуза О. В. звернувся до суду з вказаною заявою, в якій просить стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» грошову суму у розмірі 245000,00 гривень в порядку відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання та виробничої травми при виконанні трудових обов`язків.

Позовні вимоги обґрунтовані наступним.

ОСОБА_1 в період часу з 29 серпня 2003 року по 10 квітня 2005 року, з 04 травня 2006 року по 24 листопада 2014 року, з 18 жовтня 2017 року по 22 грудня 2022 року працював на різних посадах, у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське».

22 грудня 2022 року позивача було звільнено. Всі вказані вище обставини про роботу та звільнення позивача підтверджуються його трудовою книжкою (копія додається).

За час роботи на підприємстві відповідача позивач набув хронічних професійних захворювань та отримав трудове каліцтво.

П. 7 акту розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 18 серпня 2023 року (копія додається), затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання: - хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; - хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умова. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: - пил переважно фіброгенної дії фактична величина 7,7 мг/м3, при нормативному значенні 4 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 84-90,3% зміни; - важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) фактична величина 97,8 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) фактична величина 50,5 при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 30 кг при нормативному значенні 30 кг.; - робоча поза в нахиленому положенні більше 30о 45% зміни при нормативному значенні до 300- 25 зміни. Нахили корпусу фактичне значення 120 разів, при нормативному значенні 50-100 разів.

Також, за час роботи на підприємстві відповідача з позивачем стався нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом, що підтверджується актом розслідування нещасного випадку форми Н-1 від 14 червня 2010 року та актом № 52 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-5 від 14 червня 2010 року (копія додається).

П. 6 акту форми Н-1 вказує на обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: приблизно о 6 год. 30 хв. 09 червня 2010 року при транспортуванні гірничої маси лавном скребковому конвеєрі на рештаку № 1 в місті відсутності шматків паралелі «вибурився» один скребок і вивільненим скребком був відкинутий на сторону проходу кусок породи розміром 0,3*0,2*0,15. Даним шматком породи вдарило ОСОБА_1 в область лівого гомілкового суглобу, травмувавши його.

Відповідно до п. 7 акту форми Н-1, причинами нещасного випадку є незадовільний технічний стан конвеєру лави СПЦ-230.03.05.

Згідно з п. 9 акту форми Н-1 позивачу був встановлений діагноз, а саме закритий перелом внутрішньої кісточки лівої голені зі зміщенням.

Як зазначено в п. 6 акту форми Н-5, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом.

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 139764 від 28 грудня 2023 року (копія додається) позивачу первинно-повторно безстроково було визначено втрату працездатності на рівні 65%, первинно: 55%, з яких 40% - за профрадикулопатію, 15% - за хронічний бронхіт та повторно 10% за трудовим каліцтвом.

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 774050 від 28 грудня 2023 року (копія додається) позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності.

Позивач має постійні скарги на стан свого здоров`я, змушений проходити лікування, що підтверджується медичним висновком від 02 серпня 2023 року № 30/654 та випискою № 932 із медичної карти стаціонарного хворого (копії додаються).

Відповідно до виписки із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого № 830 (копія додається) позивач має скарги на кашель з в`язким мокротинням, задишку, яка підсилюється при фізичному навантаженні, періодичний біль в попереку, загальну слабкість.

У зв`язку з вказаним хронічним професійним захворюванням та виробничою травмою порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів.

Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування. Позивач вважає, що за таких обставин зі сторони відповідача йому має бути відшкодована моральна шкода, яка завдана ушкодженням здоров`я, внаслідок неналежного виконання відповідачем вимог законодавства стосовно створення та підтримання безпечних умов праці, що спричинило виникнення у нього хронічного професійного захворювання.

Моральну шкоду ОСОБА_1 оцінює в сумі 245000,00 гривень, що відповідатиме справедливій сатисфакції за розвиток хронічного професійного захворювання, яким спричинено втрату професійної працездатності (а. с. 1-5).

Ухвалою Заводського районного суду м. Кам`янського Дніпропетровської області від 30.03.2026 року за позовною заявою ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» порушено справу за правилами спрощеного позовного провадження, між сторонами виникли матеріально-правові і процесуально-правові наслідки такого рішення. Розгляд справи призначено в порядку спрощеного позовного провадження з викликом сторін, що узгоджується з ч. 4 ст. 19, ст. 274 ЦПК України (а.с.29).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Барковим С. Є. (діючого на підставі ордеру та довіреності) на позовну заяву ОСОБА_1 в порядку ст. 278 ЦПК України подано відзив, з якого вбачається, що відповідач вважає, позовні вимоги позивача безпідставними та необґрунтованими, а сума позовних вимог є завищеною та такою, що не відповідає критеріям розумності та справедливості.

Загальні засади правового регулювання питання відшкодування моральної шкоди визначені Цивільним кодексом України, зокрема статтею 23.

Так, відповідно до ч. 1 цієї статті, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Водночас, відповідно до ч. 5 цієї статті, моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Тобто, моральна шкода, завдана позивачу відповідачем у зв`язку з втратою ним працездатності внаслідок отримання професійного хронічного захворювання, може бути відшкодована лише один раз, якщо інше не встановлено законом або договором.

Щодо відшкодування ПРАТ «ШУ «Покровське» позивачу моральної шкоди на підставі договору між ПРАТ «ШУ «Покровське» та ОСОБА_1 було укладено договір про відшкодування моральної шкоди № 6378 від 23.01.2024 року, на виконання якого відповідачем було відшкодовано заподіяну позивачу моральну шкоду у розмірі 60 500 гривень.

Умови укладеного договору підтверджують, що виплата є одноразовою, повною та остаточною.

Пункт 1 договору № 6378 від 23.01.2024 року передбачає, що: потерпілий (позивач) всебічно оцінив характер та ступінь моральних страждань (фізичних, душевних, психічних), їх тривалість та можливість відновлення, погодився, що моральна шкода, завдана внаслідок професійного хронічного захворювання, може бути повністю компенсована виплатою у сумі 60 500 грн., та прямо зазначено:

«…Потерпілий усвідомлює, що зазначена сума відшкодування моральної шкоди є повною компенсацією моральної шкоди, заподіяної внаслідок отриманого Потерпілим хронічного професійного захворювання та виплачується Підприємством один раз (незалежно від зміни ступеню втрати Потерпілим працездатності); Потерпілий ознайомлений із змістом ч.5 ст.23 Цивільного кодексу України з приводу того, що моральна шкода відшкодовується одноразово та усвідомлює і що після виплати сум такого відшкодування обов`язок Підприємства з відшкодування моральної шкоди вважається виконаним.»

Пункт 2 договору визначає:

«Підприємство зобов`язується добровільно відшкодувати моральну шкоду (моральні збитки), завдану потерпілому у зв`язку з отриманням хронічного професійного захворювання у сумі 60 500 грн. (шістдесят тисяч п`ятсот гривень 00 коп.).

Підприємство у зв`язку з виплатою сум моральної шкоди виконує передбачені Податковим кодексом України обов`язки податкового агента та у зв`язку з цим зобов`язане нарахувати, утримати та сплатити за рахунок Потерпілого передбачені законом податки та збори до бюджету.»

Звернув увагу Суду на те, що ПРАТ «ШУ «Покровське» на виконання вимог підпункту 164.2.14 пункту 164.2 статті 164 Податкового Кодексу України, яким визначено, що до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, було зобов`язане виконати функцію податкового агента, утримавши та переказавши у державний бюджет 18% ПДФО та 1,5% військового збору з належних ОСОБА_1 до виплати сум, внаслідок чого останнім, фактично, було отримано 48 702,50 грн. моральної шкоди «на руки» (платіжні інструкції, що підтверджують перерахування ОСОБА_1 моральної шкоди, а також податків та зборів до державного бюджету надаються). Всі документи, необхідні для підтвердження цього факту, додаються до відзиву у якості додатків.

Цей факт свідчить про те, що у зв`язку з перерахуванням позивачу грошових коштів у рахунок відшкодування йому моральної шкоди, «спірне питання», порушене позивачем у позовній заяві, було вирішене ще до моменту звернення останнього до Суду.

Тобто, моральна шкода вже була відшкодована позивачу на підставі договору.

Щодо відсутності у позивача права на звернення до суду з підстави звернення позивача до роботодавця та до суду є ідентичними.

09.01.2024 року позивач подав до відповідача заяву з проханням компенсувати моральну шкоду, посилаючись на втрату професійної працездатності у заг. обсязі 65 %, підтверджену довідкою МСЕК від 28.12.2023 року серії 12 ААА № 139764.

У позові він знову посилається на таку саму підставу, тобто на ту саму довідку МСЕК

та на ту саму втрату працездатності у заг. обсязі 65 %.

Таким чином, підстава для отримання компенсації при зверненні до роботодавця та при зверненні до суду є однією і тією ж.

А отже, позивач намагається повторно отримати кошти за ті самі обставини, за які вже було здійснено повну компенсацію.

При цьому, договір про відшкодування моральної шкоди, укладений між позивачем та відповідачем не оскаржувався, не визнавався недійсним, а кошти, сплачені ПРАТ «ШУ «Покровське» позивачу на його виконання, не поверталися.

Така поведінка позивача є суперечливою та свідчить про недобросовісність.

Такі дії прямо порушують принципи добросовісності та неприпустимості зловживання правами та свідчать про намір повторно заволодіти коштами, які вже були виплачені.

Оскільки загальне правило, передбачене ч. 5 ст. 23 ЦК України, встановлює, що моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом, і, ані договором про відшкодування моральної шкоди № 6378 від 23.01.2024 року, ані будь-якою іншою угодою між сторонами, ані положеннями чинного українського законодавства не встановлено іншого правила, відповідач робить обґрунтований висновок про те, що право позивача на відшкодування завданої йому ПРАТ «ШУ «Покровське» моральної шкоди перестало існувати після виконання умов договору про відшкодування моральної шкоди № 6378 від 23.01.2024 року.

Як висновок, на момент звернення до суду з позовною заявою, у позивача ОСОБА_1 відсутнє право вимагати від Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» відшкодування моральної шкоди, завданої у зв`язку з втратою працездатності зумовленої хронічним професійним захворюванням.

У зв`язку з розглядом справи, відповідач, ПРАТ «Шахтоуправління «Покровське», звернулося до Адвокатського об`єднання «Всеукраїнська адвокатська допомога» для надання професійної правничої допомоги з метою захистити свої права та не бути підданим повторному стягненню моральної шкоди, що прямо суперечить нормативним приписам ч. 5 ст. 23 ЦК України.

Загальна вартість витрат, понесених у зв`язку з отриманням послуг правничої допомоги складає 10 000 грн., що підтверджується, зокрема договором про надання юридичних послуг (правової допомоги) № 14325 від 22.11.2022 року, додатковою угодою № 01/25 від 09.01.2025 року до нього та актом прийому-передачі отриманої професійної правничої допомоги № 10 від 26.03.2026 року.

На переконання відповідача, судові витрати останнього (витрати на правничу допомогу), мають бути стягнуті з позивача навіть у випадку, якщо його позовну заяву буде залишено без розгляду за заявою останнього, оскільки спір виник через зловживання позивачем його правами (а.с. 65-75).

Представником позивача ОСОБА_1 адвокатом Мотузом О. В. надано відповідь на відзив який зводився до незгоди з доводами та аргументами представника відповідача а саме,

як зазначається в позовній заяві, заподіяна позивачу моральна шкода полягає у тому, що внаслідок професійного захворювання та нещасного випадку порушено та порушуються нормальні життєві зв`язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання. Тривалий процес лікування, позбавляє можливості позивача вести повноцінний спосіб життя. З моменту отримання хронічного професійного захворювання та виробничої травми, він постійно відчуває фізичні страждання та біль, обґрунтовані важкістю самопочуття та особливостями лікування. Окрім того, внаслідок отриманих хронічних професійних захворювань та виробничої травми, що супроводжується значною втратою працездатності, систематичною необхідністю отримання медичної допомоги, він постійно відчуває психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості, у почуттях страху, поганому сні на фоні сильних больових відчуттів. Все це постійно і негативно позначалося і позначається сьогодні на душевному та фізичному станах. На даний час його самопочуття не поліпшується, негативні зміни у його житті є незворотними, усвідомлення чого, завдає йому душевного болю та страждань. Перелічені негативні явища не можуть не викликати переживання, страждання, стрес, депресію.

Отже, факт моральних страждань є очевидним і не потребує доказуванню іншими засобами доказування.

Відповідач зазначає, що відповідно до договору про відшкодування моральної шкоди № 6378 від 23 січня 2024 року він в повному обсязі відшкодував моральну шкоду, завданої позивачу внаслідок отримання ним 65% втрати працездатності.

Так, в абз. 4 п.1 договору № 6378 вказано наступне, підприємство визнає, що у зв`язку з отриманням хронічного професійного захворювання потерпілому було завдано моральної шкоди та добровільно погоджується відшкодувати цю шкоду шляхом сплати потерпілому суми грошових коштів.

Також, в п.2 договору № 6378 зазначено, що підприємство зобов`язується добровільно відшкодувати моральну шкоду (моральні збитки), завдану потерпілому у зв`язку з отриманням хронічного професійного захворювання у сумі 60 500,00 грн.

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 139764 від 28 грудня 2023 року позивачу первинно-повторно безстроково було визначено втрату працездатності на рівні 65% з яких: первинно: 40% - за профрадикулопатію, 15% - за хронічний бронхіт та повторно 10% за трудовим каліцтвом.

Таким чином, відповідачем було відшкодовано моральну шкоду позивачу за договором № 6378 від 23 січня 2024 року безпосередньо за хронічне професійне захворювання, а за трудовим каліцтвом відшкодування не відбувалося (а.с. 117-118).

Представником приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» Барковим С. Є. (діючого на підставі ордеру та довіреності) подано заперечення по справі в яких повністю заперечував проти аргументів представника позивача, наданих у відповіді на відзив вважаючи їх безпідставними та навів такі аргументи.

Договір № 6378 від 23 січня 2024 року дійсно стосується відшкодування моральної шкоди, завданої саме внаслідок професійного захворювання та не охоплює собою питання трудового каліцтва.

Водночас, з п. 4.2 Акту форми Н-1 від 14 червня 2010 року, долученого позивачем до позовної заяви вбачається, що причиною трудового каліцтва позивача стала його особиста необережність, а не дії чи бездіяльність відповідача.

Більш того, позивач ніколи не заявляв про те, що у зв`язку з трудовим каліцтвом йому було завдано моральної шкоди або що він розраховує на її відшкодування з боку відповідача.

Навіть звертаючись із заявою про відшкодування моральної шкоди від 09.01.2024 року останній не прохав відшкодувати моральну шкоду, пов`язану з трудовим каліцтвом.

Крім того, з наданих позивачем документів неможливо встановити, що саме трудове каліцтво призвело до негативних змін у житті позивача, що могло викликати в останнього моральні страждання.

За таких умов, відповідач вважає, що позивачем не доведено не лише причинно-наслідкового зв`язку між діянням відповідача та завданою позивачу моральною шкодою у зв`язку з професійним захворюванням, а й самого факту завдання моральної шкоди, у зв`язку з чим позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Посилання позивача на можливість повторного відшкодування моральної шкоди є безпідставним, оскільки це суперечить як положенням ст. 23 ЦК України, так і усталеній практиці Верховного Суду, зокрема висновку, викладеному у постанові КЦС ВС від 15.10.2025 року у справі № 180/1013/24 (а. с. 120-123).

Позивач ОСОБА_1 , його представник, адвокат Мотуз О. В. в порядку ч. 3 ст. 211 ЦПК України просили задовольнити позов в повному обсязі та розглянути справу без їх участі (а.с.141-142)

Представник відповідача Кривний В. Є. (згідно довіреності) про день та час проведення судового засідання повідомлений належним чином. В судове засідання не з`явився, але надав заяву в якій просив розглядати справу без його участі, але з урахуванням наданого відзиву та заперечень ( а.с.135-136)

Згідно ч. 3 ст. 211 ЦПК України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється на підставі наявних у суду матеріалів.

Суд, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на які посилались сторони, як на підставу своїх вимог, дослідивши докази, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, - приходить до наступних висновків.

Судом встановлено такі фактичні обставини та відповідні правовідносини.

ОСОБА_1 перебував в трудових відносинах, працював на різних посадах, у різних структурних підрозділах Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», (до зміни найменування: ВАТ «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1», ВАТ «Шахтоуправління «Покровське», «Вугільна компанія «Шахта «Красноармійська-Західна № 1 в період з 29 серпня 2003 року по 10 квітня 2005 року, з 04 травня 2006 року по 24 листопада 2014 року, з 18 жовтня 2017 року по 22 грудня 2022 року:

- 29.08.2003 року - прийнятий машиністом бурової установки 4 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- 10.04.2005 року - звільнений на підставі ст. 38 КЗпП України за власним бажанням;

- 04.05.2006 року - прийнятий гірничим робочим підземним з повним робочим днем в шахті;

- 24.11.2014 року звільнений за ст. 38 КЗпП України, за власним бажанням;

- 18.10.2017 року прийнятий гірничим очисного забою 5 розряду підземним з повним робочим днем в шахті;

- 22.12.2022 року звільнений за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України у зв`язку з виходом на пенсію (підтверджено записами в трудовій книжці позивача, а. с. 18-23).

Актом розслідування причин виникнення хронічного професійного захворювання форми П-4 від 18 серпня 2023 року, затвердженого начальником Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, встановлено наявність у позивача професійних захворювання: - хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико-динамічними порушеннями, м`язово-тонічним та больовим синдромами; - хронічний бронхіт ІІ ст., фаза затихаючого загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст.

П. 17 вказаного акту встановлює, що професійне захворювання виникло за таких обставин: у зв`язку з недосконалістю технологічного процесу (зокрема, через виділення значних концентрацій пилу, переважно фіброгенної дії, генерацію виробничого шуму під час роботи технологічного устаткування тощо) недостатньою забезпеченістю засобами індивідуального захисту від пилу (фільтрами до протипилових респіраторів) та недосконалістю технологічного процесу (зокрема, неможливістю застосування засобів малої механізації на усіх ланках технологічного процесу, неможливістю механізації та автоматизації певних видів робіт через складні гірничо-геологічні умова. ОСОБА_1 виконував роботи в умовах впливу пилу, переважно фіброгенної дії, концентрація якого перевищувала ГДК, в умовах вимушеної робочої пози і значних фізичних навантажень, що перевищували допустимі параметри та виробничого шуму, еквівалентний рівень якого перевищував гранично допустимий.

Згідно п. 18 зазначеного акту причинами виникнення професійного захворювання є: - пил переважно фіброгенної дії фактична величина 7,7 мг/м3, при нормативному значенні 4 мг/м3. Тривалість дії упродовж зміни 84-90,3% зміни; - важкість праці: фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів нижніх кінцівок та тулуба) фактична величина 97,8 Вт, при нормативному значенні 90 Вт; фізичне динамічне навантаження (за участю м`язів рук та плечового поясу) фактична величина 50,5 при нормативному значенні 45 Вт; маса вантажу, що підіймається та переміщується фактична величина 30 кг при нормативному значенні 30 кг.; - робоча поза в нахиленому положенні більше 30о 45% зміни при нормативному значенні до 300- 25 зміни. Нахили корпусу фактичне значення 120 разів, при нормативному значенні 50-100 разів (а.с. 6-8).

Згідно акту розслідування нещасного випадку форми Н-1 від 14 червня 2010 року та актом № 52 про нещасний випадок, пов`язаний з виробництвом форми Н-5 від 14 червня 2010 року в п. 6 акту форми Н-1 встановлено обставини, за яких стався нещасний випадок, а саме: приблизно о 6 год. 30 хв. 09 червня 2010 року при транспортуванні гірничої маси лавном скребковому конвеєрі на рештаку № 1 в місті відсутності шматків паралелі «вибурився» один скребок і вивільненим скребком був відкинутий на сторону проходу кусок породи розміром 0,3*0,2*0,15. Даним шматком породи вдарило ОСОБА_1 в область лівого гомілкового суглобу, травмувавши його.

Відповідно до п. 7 акту форми Н-1, причинами нещасного випадку є незадовільний технічний стан конвеєру лави СПЦ-230.03.05.

Згідно з п. 9 акту форми Н-1 позивачу був встановлений діагноз, а саме закритий перелом внутрішньої кісточки лівої голені зі зміщенням.

Як зазначено в п. 6 акту форми Н-5, комісія з розслідування нещасного випадку вважає нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом (а.с.24-25,26).

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 139764 від 28 грудня 2023 року позивачу первинно-повторно безстроково було визначено втрату працездатності на рівні 65%, первинно: 55%, з яких 40% - за профрадикулопатію, 15% - за хронічний бронхіт та повторно 10% за трудовим каліцтвом.

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 774050 від 28 грудня 2023 року позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності (а.с.11).

Згідно договору про відшкодування моральної шкоди № 6378 від 23 січня 2024 року підприємство відповідача в повному обсязі відшкодувало моральну шкоду, завданої позивачу внаслідок отримання ним 65% втрати працездатності.

Так, в абз. 4 п.1 договору № 6378 вказано наступне, підприємство визнає, що у зв`язку з отриманням хронічного професійного захворювання потерпілому було завдано моральної шкоди та добровільно погоджується відшкодувати цю шкоду шляхом сплати потерпілому суми грошових коштів.

Також, в п.2 договору № 6378 зазначено, що підприємство зобов`язується добровільно відшкодувати моральну шкоду (моральні збитки), завдану потерпілому у зв`язку з отриманням хронічного професійного захворювання у сумі 60 500,00 грн. (а.с.77-78).

Крім того, з матеріалів справи, а саме із виписки медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого №830 вбачається, що ОСОБА_1 перебував на лікуванні в медичному закладі в період з 08.08.2024 року по 16.08.2024 року з діагнозом: хронічний бронхіт ІІ ст., фаза загострення, прикореневий пневмофіброз, ЛН І-ІІ ст., хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч (а. с. 9).

Також, згідно виписки із медичної карти стаціонарного хворого №932, ОСОБА_1 в період часу з 26.07.2023 року по 09.08.2023 року перебував на лікуванні в Державній установі Інститут праці ім. Ю. Л. Кундієва, з діагнозом: хронічна радикулопатія L5, S1 праворуч в стадії загострення з вираженими статико динамічними порушеннями, м`язево тонічним та больовим синдромами.. (а.с. 10).

Медичним висновком лікарсько - експертної комісії спеціального профпатологічного закладу охорони здоров`я про наявність хронічного професійного захворювання №30/654 від 02.08.2023 року ОСОБА_1 вперше встановлено наявність професійного характеру захворювання (а.с. 12).

Згідно договору про відшкодування моральної шкоди №6378 від 23.01.2024 року, укладеного між ПрАТ «ШУ Покровське» та позивачем ОСОБА_1 відповідачем було відшкодовано заподіяну Позивачу моральну шкоду у розмірі 60500 гривень.

Умовами договору підтверджено, що виплата є одноразовою, повною та остаточною.

Відповідно до п. 1 договору №6378 від 23.01.2024 року потерпілий (позивач) всебічно оцінив характер та ступінь моральних страждань, їх тривалість та можливість відновлення; погодився, що моральна шкода, завдана внаслідок професійного захворювання, може бути повністю компенсована виплатою у сумі 60500 гривень (а.с.77-78).

Таким чином, суд встановив, що заподіяна моральна шкода, завдана внаслідок професійного захворювання, позивачу ОСОБА_1 була відшкодована в сумі 60500 гривень за 55% втрати працездатності із розрахунку 1100 гривень за 1%, що підтверджено представником позивача і не спростовано представником відповідача, а тому на разі не може бути предметом розгляду.

Суд розглядає позов в межах заявлених позовних вимог, а саме відшкодування моральної шкоди, завданої в результаті трудового каліцтва, що становить 10% від загальної кількості відсотків (65%) втрати працездатності.

Такого висновку суд дійшов в результаті дослідження саме довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААА № 139764 від 28 грудня 2023 року позивачу первинно-повторно безстроково було визначено втрату працездатності на рівні 65%, первинно: 55%, з яких 40% - за профрадикулопатію, 15% - за хронічний бронхіт та повторно 10% за трудовим каліцтвом.

Згідно довідки медико-соціальної експертної комісії серії 12 ААГ № 774050 від 28 грудня 2023 року позивачу первинно безстроково встановлено третю групу інвалідності (а.с.11).

Статтею 3 Конституції України передбачається, що людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

За ч. 4 ст. 43, ч. 1 ст. 46 Конституції України кожен має право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом. Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Закону України «Про охорону праці» роботодавець зобов`язаний створити на робочому місці в кожному структурному підрозділі умови праці відповідно до нормативно-правових актів, а також забезпечити додержання вимог законодавства щодо прав працівників у галузі охорони праці. Роботодавець несе безпосередню відповідальність за порушення зазначених вимог.

Згідно із ст. 153 КЗпП України забезпечення безпечних і нешкідливих умов праці покладається на власника або уповноважений ним орган.

За ст. 173 КЗпП України шкода, заподіяна працівникам каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я, пов`язаним з виконанням трудових обов`язків, відшкодовується у встановленому законодавством порядку.

На підставі ст. 237-1 КЗпП України передбачено проведення відповідно до законодавства власником або уповноваженим ним органом відшкодування моральної шкоди працівнику у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв`язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя.

Конституційний Суд України у своєму рішенні від 8 жовтня 2008 року № 20-рп/2008 роз`яснив право застрахованих громадян, що потерпіли на виробництві від нещасного випадку або професійного захворювання, на відшкодування моральної шкоди за рахунок власника або уповноваженого ним органу (роботодавця).

Враховуючи, що відшкодування працівнику моральної шкоди у випадку, передбаченому ст. 237-1 КЗпП України, покладено на власника або уповноважений ним орган, і, як встановлено судом, втрата працездатності позивача настала внаслідок трудового каліцтва, пов`язаного з виробництвом, та моральну шкоду йому заподіяно ушкодженням здоров`я, пов`язаним із виконанням безпосередніх трудових обов`язків, а роботодавець не забезпечив створення безпечних умов праці, то суд дійшов висновку про необхідність відшкодування позивачу моральної шкоди за рахунок відповідача.

Так відповідно до ст. 23, 1167 ЦК України моральна шкода потерпілого від нещасного випадку на виробництві чи професійного захворювання полягає, зокрема, у фізичному болю, фізичних та душевних стражданнях, яких він зазнає у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я. Як наслідок, моральна шкода, заподіяна умовами виробництва, спричинює порушення таких особистих немайнових прав, як право на життя, право на охорону здоров`я тощо.

Як зазначено в п. 4.1. Рішення Конституційного Суду України від 27 січня 2004 року по справі № 1-9/2004 ушкодження здоров`я, заподіяні потерпілому під час виконання трудових обов`язків, незалежно від ступеня втрати професійної працездатності, спричинюють йому моральні та фізичні страждання. У випадку каліцтва потерпілий втрачає працездатність і зазнає значно більшої моральної шкоди, ніж заподіяна працівникові, який не втратив професійної працездатності.

При цьому невиконання роботодавцем обов`язку по забезпеченню безпечних умов праці, що спричинило трудове каліцтво позивача з втратою працездатності, є підставою для відшкодування роботодавцем (його правонаступником) заподіяної працівнику моральної шкоди.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 15.06.2020 р. по справі № 212/3137/17-ц.

Згідно із п. 9 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, добровільне - за власною ініціативою чи за зверненням потерпілого спростування інформації редакцією засобу масової інформації. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Суд вказує, що спори щодо відшкодування шкоди повинні вирішуватися на підставі законодавства, яке було чинним на момент виникнення в потерпілого права на її відшкодування. Оскільки право на відшкодування шкоди настає з дня встановлення потерпілому МСЕК стійкої втрати професійної працездатності, тому право на відшкодування моральної шкоди виникає у потерпілого з дня встановлення МСЕК стійкої втрати професійної працездатності.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 20.11.2019 р. по справі № 210/3177/17.

На підставі викладеного вмотивування, суд відкидає доводи представника про те, що внаслідок отримання позивачем ушкодження здоров`я на виробництві законодавство не містить положень про відшкодування моральної шкоди роботодавцем, спричиненої працівнику внаслідок трудового каліцтва.

Отже, за встановлених судом обставин позивачу безсумнівно було заподіяно моральну шкоду через його травмування 09 червня 2010 року, оскільки внаслідок трудового каліцтва у ОСОБА_1 змінились умови життя, він змушений був проходити лікування, відчуваючи фізичний біль та дискомфорт через біль у кисті, а також свою обмеженість у активному способі життя внаслідок свого травмування.

Суд при цьому відхиляє заперечення представника відповідача в частині доводів про те, що позивач не має право вимагати відшкодування моральної шкоди завданої трудовим каліцтвом, оскільки ним самим визнано той факт, що відшкодування за договором відбулося виключно за професійні захворювання, а за компенсацією моральної шкоди в результаті трудового каліцтва позивач до відповідача не звертався. Тому, позивач обрав саме такий спосіб захисту і звернувся до суду з цією позовною заявою.

Щодо відсутності факту встановлення наявності вини відповідача, суд не приймає до уваги, оскільки судом встановлені обставини щодо наявності правових підстав для відшкодування моральної шкоди позивачу, оскільки відповідач не забезпечив безпечних і нешкідливих умов праці позивачу.

З урахуванням викладеного обґрунтування, доводи представника відповідача про те, що позивачем не надано доказів, якими б підтверджувався факт спричинення моральної шкоди позивачу у зв`язку з втратою працездатності, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки факт трудового каліцтва позивача з втратою працездатності безумовно свідчить про спричинення йому моральної шкоди.

Визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, суд виходить із засад розумності та справедливості.

Так вирішуючи питання про розмір відшкодування позивачу моральної шкоди, суд враховує глибину його фізичних та моральних страждань внаслідок трудового каліцтва, а також суд бере до уваги при обрахунку розміру моральної шкоди ступінь втрати ним працездатності через трудове каліцтво, відповідальність підприємства відповідача у не забезпеченні безпечних умов праці позивача, яка лежить на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське», що призвело до нещасного випадку на виробництві з ОСОБА_1 09.06.2010 року.

У цьому сенсі суд взяв до уваги той факт, що ОСОБА_1 через трудове каліцтво від 09.06.23010 року було повторно встановлено 10% стійкої втрати професійної працездатності, а також встановлено ІІІ групу інвалідності безстроково.

Крім того, суд зважає на загальний стаж роботи позивача на ПрАТ «Шахтоуправління «Покровське» на момент нещасного випадку, що становить 4 роки 2 місяці, внаслідок чого розмір моральної шкоди позивачу внаслідок отриманого ним трудового каліцтва за даним позовом слід визначити в сумі відшкодування, яке дорівнюватиме саме 20 000 грн., що відповідатиме завданій моральній шкоді ОСОБА_1 через незворотність негативних наслідків від вказаного трудового каліцтва на його подальшому житті та відповідатиме принципу справедливості.

Виходячи з викладеного суд надав правову оцінку виключно визначальним позиціям сторін у даній справі, а не абсолютно усім доводам. При цьому, суд вважає, що це не впливає на обґрунтованість даного судового рішення, а також не свідчить про неповноту дослідження судом обставин справи та доводів сторін.

Таким чином, суд дійшов висновку, що заявлений представником позивача позов підлягає частковому задоволенню шляхом стягнення з відповідача в рахунок відшкодування ОСОБА_1 моральної шкоди, спричиненої трудовим каліцтвом, у розмірі 20 000 грн.

Суд при цьому зауважує, що порядок оподаткування доходів, отриманих фізичними особами, врегульовано розділом IV Податкового кодексу України, яким визначено види отриманих фізичними особами доходів, які включаються до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу (стаття 164 ПК України), та доходів, що не включаються до розрахунку загального (річного) оподатковуваного доходу (стаття 165 ПК України).

Відповідно до пп. «А» п. 164.2.14 ст. 164 Податкового кодексу України (в редакції з 23 травня 2020 року) до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включаються дохід у вигляді неустойки (штрафів, пені), відшкодування матеріальної або немайнової (моральної) шкоди, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому матеріальної шкоди, а також шкоди життю та здоров`ю, а також відшкодувань моральної шкоди в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, або в розмірі, визначеному законом.

При цьому, відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов`язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 ПК України.

Отже, чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподатковуваного доходу платника податку (в розмірі, визначеному рішенням суду, але не вище чотирикратного розміру мінімальної заробітної плати) та відповідно підлягають оподаткуванню, однак крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику податку внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 25 липня 2018 року по справі № 180/683/13-ц.

Таким чином, суд зазначає, що чинним податковим законодавством передбачено, що суми відшкодування немайнової (моральної) шкоди, стягнуті на підставі судового рішення, включаються до оподаткованого доходу платника податку, відповідно підлягають оподаткування, крім сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих платнику внаслідок заподіяння йому шкоди життю та здоров`ю. У даному випадку це суми відшкодування збитків, завданих платнику податків внаслідок трудового каліцтва, тобто заподіяння йому шкоди здоров`ю.

На підставі переліченого вказані зміни до податкового законодавства не поширюються на оподаткування сум, що за рішенням суду спрямовуються на відшкодування збитків, завданих позивачу внаслідок отриманого трудового каліцтва.

Аналогічна правова позиція була викладена Верховним Судом у постанові від 21 червня 2022 року по справі № 599/645/21.

Згідно п. 2 ч. 5 ст. 265 ЦПК України резолютивна частина рішення суду повинна містити висновок суду про розподіл судових витрат. Розподіл судових витрат між сторонами відбувається за правилами статті 141 ЦПК України.

Щодо заявлених представником відповідача вимог про відшкодування витрат на правову допомогу, суд вважає, що вказані вимоги задоволенню не підлягають, оскільки заявлені вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.

Так, позивач ОСОБА_1 , в порядку п. 2 ч. 1 ст. 5 Закону України «Про судовий збір», звільнений від сплати судових витрат, тому передбачений п.п. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 вказаного закону розмір мита підлягає стягненню в дохід держави з приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» (розмір визначено з урахуванням дати подачі позову до суду - 2076 гривень (подана через Електронний суд 2595*0,8). Вимоги в цій частині задоволено частково на суму 20 000 гривень, тобто на 8% від заявленої суми (245 000 гривень), тому розмір судового збору, що підлягає стягненню з відповідача на користь держави дорівнює 169,47 гривень.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України, ст. ст.153, 237-1 КЗпП України, керуючись ст. ст. 13, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовну заяву ОСОБА_1 , представник позивача адвокат Мотуз Олександр Володимирович до Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське», про відшкодування моральної шкоди, у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок професійного захворювання та виробничої травми при виконанні трудових обов`язків- задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь ОСОБА_1 на відшкодування моральної шкоди у зв`язку з ушкодженням здоров`я внаслідок виробничої травми при виконанні трудових обов`язків грошову суму в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) гривень з утриманням обов`язкових платежів, згідно законодавства.

В інших частині позовних вимогах відмовити.

Судові витрати по справі, відповідно до ч. 6 ст. 141 ЦПК України, віднести на рахунок відповідача, стягнути з Приватного акціонерного товариства «Шахтоуправління «Покровське» на користь держави судовий збір в сумі 169 (сто шістдесят дев`ять) гривень 47(сорок сім) копійок.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 273 ЦПК України після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку учасниками справи, а також особами, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, повністю або частково до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Згідно ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дата складання повного тексту рішення суду 29.07.2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України:

- позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 адреса реєстрації місця проживання: АДРЕСА_1 ;

- представник позивача: ОСОБА_2 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ;

- відповідач: Приватне акціонерне товариство «Шахтоуправління «Покровське», ЄДРПОУ 13498562, юридична адреса місце знаходження на момент звернення: Донецька область, м. Покровськ, пл. Шибанкова, 1а, на момент винесення рішення місце реєстрації: м. Запоріжжя, Північне шосе, вул. Теплична, буд. 22Б/1 кабінет 6.

Суддя: