Рішення № 138664811, 27.07.2026, Дзержинський районний суд м. Кривого Рогу

МЕТАЛУРГІЙНИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КРИВОГО РОГУ

Справа № 210/2157/26

Провадження № 2/210/1502/26

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

27 липня 2026 року

Металургійний районний суд міста Кривого Рогу в складі: головуючої судді Чайкіної О.В., за участі секретаря судового засідання Балкаєвої О.Є., розглянувши цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,-

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовної заяви

Позивач ТОВ «Фінансова компанія «Позика» звернулося до суду з позовною заявою до відповідача ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором. В обґрунтування позову зазначено, що 03.11.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та відповідачем, ОСОБА_1 , було укладено кредитний договір №86031099 у вигляді електронного документу. За даним кредитним договором кредитодавець зобов`язується надати позичальникові кредит, в розмірі визначеному кредитним договором, на умовах строковості, зворотності, платності, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом, відповідно до умов, зазначених у кредитному договорі, додатках до нього та в Правилах надання грошових коштів у позику, що розміщені на офіційному веб-сайті кредитодавця. На підставі укладеного договору відповідачу було перераховано кредитні кошти на картковий рахунок у розмірі 5000 грн.

01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір факторингу №01092025/1. Згідно даного договору відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №86031099 від 03.11.2021. Відповідач належним чином не виконував свої зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого утворилася заборгованість у розмірі 17600.00 грн, з яких: 5000 грн заборгованість за тілом кредиту та 12600,00 грн заборгованість за відсотками. В зв`язку з цим, посилаючись на норми ЦК України, позивач просив стягнути з відповідача на свою користь заборгованість у вищенаведеному розмірі та понесені ним судові витрати у справі.

Аргументи учасників справи

Позовна заява мотивована тим, що відповідач внаслідок не виконання належним чином умови кредитного договору допустив утворення заборгованості за кредитом.

Сторона позивача у прохальній частині позову, просила суд розглядати справу у їх відсутність. Проти ухвалення заочного рішення не заперечує.

Відзив на позовну заяву відповідач не надав.

В судове засідання відповідач не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, за зареєстрованим місце проживання (перебування).

Відповідно до ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється. Згідно з ст. 279 ЦПК України, суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.

У відповідності до вимог ст. 280-281 ЦПК України, з урахуванням особливостей, встановлених для розгляду справ в порядку спрощеного позовного провадження, суд вважає за можливе вирішити справу в заочному порядку, з огляду на те, що відповідач повідомлявся про перебування в провадженні суду даної справи на поштову адресу за зареєстрованим місцем проживання, однак у встановлений судом термін відзив на позовну заяву не подав, крім того, позивач не заперечує проти заочного вирішення справи.

Фактичні обставини справи, встановлені судом

Розгляд (формування та зберігання) судової справи здійснюється в змішаній (паперовій та електронній) формі, при цьому додатки до позовної заяви зберігаються лише в електронній формі.

03.11.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та ОСОБА_1 було укладено договір про надання фінансового кредиту №86031099.

Згідно п.3.1 вказаного Договору, Товариство надає Кредит Клієнту у розмірі 5000 гривень 00 копійок, з оплатою по процентній ставці, що вираховується в наведеному графіку згідно п. 3.2 цього Договору, а Клієнт зобов`язується повернути Кредит та сплатити передбачені цим Договором проценти у строки та на умовах даного Договору.

Відповідно до п. 4.1. Договору видача (надання) Товариством Кредиту Клієнту за цим Договором проводиться протягом трьох операційних банківських дні з моменту укладення цього Договору шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок Клієнта, операції за яким можуть здійснюватися з використанням платіжної картки, реквізити якої зазначені Клієнтом у Особистому кабінеті, та, яка визначена Клієнтом у якості Основної платіжної картки.

Пунктом 4.2. Договору визначено, що клієнт зобов`язується повністю повернути Кредит та сплатити відсотки, що були нараховані за Кредитом до 01.02.2022 року (далі за текстом «строк кредитування») шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок Товариства.

Цей договір є електронним договором у розумінні ЗУ «Про електронну комерцію», оформлений в електронній формі, складений українською мовою та має повну юридичну силу (п.13.1 договору). Відповідно до п.13.2 цей договір підписано з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, використання якого допускає ЗУ «Про електронну комерцію». Оскільки цей договір укладено (підписано) із дотриманням порядку, передбаченого ЗУ «Про електронну комерцію», цей договір вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі (п.13.3 договору).

Кредитний договір було підписано ОСОБА_1 електронним підписом 480721, який надісланий останній на номер телефону НОМЕР_1 . Цим же підписом відповідачем був підписаний додаток №1 до договору графік погашення боргу.

Довідкою про ідентифікацію ТОВ «Фінансова компанія «Ірбіс» підтверджено, що ОСОБА_1 ідентифікована Товариством з обмеженою відповідальністю «ФК «Ірбіс». Акцепт оферти позичальником (підписання договору електронним підписом одноразовим ідентифікатором) для укладення договору №86031099: унікальний ідентифікатор (код підпису): 480721, відправлений на № мобільного НОМЕР_1 , дата та час підписання 11/3/2021, номер карти/маска карти: НОМЕР_2 .

Відповідно до інформації ТОВ «Українські платіжні рішення» за вих. №3152_251024113023 від 24-10-2025, встановлено, що 03.11.2021 об 12:53:09, на підставі договору на переказ коштів ФК-П-21/04-21 від 06.04.2021, було успішно перераховано кошти на платіжну картку клієнта НОМЕР_3 у розмірі 5000 грн, номер транзакції iPay.ua 117770534.

Відповідно до інформації наданої АТ КБ "ПриватБанк", встановлено, що на ім`я ОСОБА_1 в банку емітовано карту № НОМЕР_4 , на яку 03.11.2021 було зараховано кошти в сумі 5000,00 грн.

01.09.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Ірбіс» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» було укладено договір факторингу № 01092025/01, згідно умов якого відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором №86031099 від 03.11.2021 року, що підтверджується актом приймання-передачі реєстру боржників до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року, витягом з реєстру боржників до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 року.

Відповідно до витягу з реєстру боржників до договору факторингу №01092025/01 від 01.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» набув право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №86031099 від 03.11.2021 року, сума заборгованості за яким становить 17600,00 грн., із яких: - заборгованість за тілом кредиту становить 5000,00 грн.; - заборгованість за відсотками становить 12600,00 грн.

Як вбачається із копії платіжної інструкції № 6054383 від 02.09.2025 ТОВ «ФК «Позика» провів на рахунок ТОВ «ФК «Ірбіс» оплату згідно договору факторингу №01092025/01 в сумі 3490472.17 грн.

Мотивувальна частина

Позиція суду та застосовані норми права

Згідно з статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках

Відповідно до частин 1-3 статті 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір,в якому одна сторона підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів,виконання робіт або надання послуг кожному,хто до неї звернеться(роздрібна торгівля,перевезення транспортом загального користування,послуги зв`язку,медичне,готельне,банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

Відповідно до частини 1 статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Частиною 1 статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами.

Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України).

Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася (частина друга статті 639 ЦК України). Абзац другий частини другої статті 639 ЦК України передбачає, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19, будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції (ч.1 ст.640 ЦК України).

Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти договір, про її прийняття (акцепт) повинна бути повною і безумовною. Якщо особа, яка одержала пропозицію укласти договір, у межах строку для відповіді вчинила дію відповідно до вказаних у пропозиції умов договору (відвантажила товари, надала послуги, виконала роботи, сплатила відповідну суму грошей тощо), яка засвідчує її бажання укласти договір, ця дія є прийняттям пропозиції, якщо інше не вказане в пропозиції укласти договір або не встановлено законом. (ст.642 ЦК України).

З матеріалів справи вбачається, що Договір №86031099 про надання кредитних коштів від 03.11.2021 року був укладений в електронній формі, тому на нього поширюються вимоги Закону України «Про електронну комерцію», який визначає організаційно-правові засади діяльності у сфері електронної комерції в Україні, встановлює порядок вчинення електронних правочинів із застосуванням інформаційно-телекомунікаційних систем та визначає права і обов`язки учасників відносин у сфері електронної комерції.

Згідно з пунктами 5, 7 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію», електронний правочин - дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків, здійснена з використанням інформаційно-телекомунікаційних систем. Електронний договір - домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Електронний договір, крім визначених Цивільним кодексом України істотних умов для відповідного виду договору, може містити інформацію про: технологію (порядок) укладення договору; порядок створення та накладання електронних підписів сторонами договору; можливість та порядок внесення змін до умов договору; спосіб та порядок прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); порядок обміну електронними повідомленнями та інформацією між сторонами під час виконання ними своїх зобов`язань; технічні засоби ідентифікації сторони; порядок внесення змін до помилково відправленого прийняття пропозиції укласти електронний договір (акцепту); посилання на умови, що включаються до договору, шляхом перенаправлення (відсилання) до іншого електронного документа і порядок доступу до такого документа; спосіб зберігання та пред`явлення електронних документів, повідомлень, іншої інформації в електронній формі та умови доступу до них; умови виготовлення та отримання паперових копій електронних документів; можливість вибору мови, що використовується під час укладення та виконання договору; інші відомості.

Статтею 6 вказаного Закону передбачено, що для ідентифікації автора електронного документа може використовуватися електронний підпис. Накладання електронного підпису завершується створення електронного документа.

Відповідно до статті 7 Закону України «Про електронні документи та електронний документообіг», оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги».

Статтею 1 Закону України «Про електронний цифровий підпис» визначено, що електронний цифровий підпис це вид електронного підпису, отриманого за результатом криптографічного перетворення набору електронних даних, який додається до цього набору або логічно з ним поєднується і дає змогу підтвердити його цілісність та ідентифікувати підписувача. Електронний цифровий підпис накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.

Статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, згідно ч. 1 цієї статті, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Судом встановлено, що укладений кредитний договір між сторонами відповідає формі, передбаченій ст. ст. 207, 208, 1047, 1055 ЦК України. Відповідачем не надано заперечень щодо факту укладання зазначеного кредитного договору в електронній формі.

Згідно зі статтею 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Статтею 1082 ЦК України визначено, що боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Боржник має право вимагати від фактора надання йому в розумний строк доказів того, що відступлення права грошової вимоги факторові справді мало місце. Якщо фактор не виконає цього обов`язку, боржник має право здійснити платіж клієнтові на виконання свого обов`язку перед ним. Виконання боржником грошової вимоги факторові відповідно до цієї статті звільняє боржника від його обов`язку перед клієнтом.

За змістом наведених положень закону, боржник, який не отримав повідомлення про передачу права вимоги іншій особі, не позбавляється обов`язку погашення заборгованості, а лише має право на погашення заборгованості первісному кредитору і таке виконання є належним. Неповідомлення боржника про зміну кредитора не звільняє його від обов`язку погашення кредиту взагалі.

З огляду на вимоги закону та встановлені у справі обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та наявність підстав до їх задоволення шляхом стягнення на користь позивача з відповідача боргу за кредитним договором.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-1383/2010 (провадження №14-308цс18) зроблено висновок, що: «стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто, таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли унаслідок укладення договору, підлягають виконанню».

Договір, укладений між відповідачем ОСОБА_1 та первісним кредитором, договір факторингу укладений між первісним кредитором та ТОВ «ФК «Позика» у встановленому порядку недійсними не визнані, тобто, в силу положень статті 204 ЦК України діє презумпція правомірності указаних правочинів.

У цій справі позичальник не довів належного повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених спірним договором, презумпція правомірності яких не спростована.

Щодо нарахування відсотків

Вирішуючи спір, судом встановлено, що ТОВ «Фінансова Компанія «Позика» у встановленому законом порядку набуло право грошової вимоги по спірному кредитному договору, а ОСОБА_1 прийняла умови та правила надання банківських послуг шляхом їх підписання, однак у порушення умов указаних договорів остання не виконала своїх зобов`язань щодо повернення кредиту у розміру та на умовах, визначених укладеним правочином, презумпція правомірності яких не спростована.

Що стосується нарахувань відсотків за кредитними договорами, то суд враховує наступне.

Так, у пунктах 91-93 Постанови Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12-ц зроблено висновок, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

У постанові об`єднаної палати Верховного Суду від 02.10.2020 року у справі № 911/19/19 зазначено, що суд має з`ясувати обставини, пов`язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується; у разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то суд, з урахуванням конкретних обставин справи, самостійно визначає суми нарахувань, які підлягають стягненню, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання та максимального розміру стягуваних сум нарахувань.

Кожним кредитним договором визначено розмір кредиту (тіло), кількість днів дата повернення та вказана процента ставка (базова або фіксована) за один день.

Суд перевіривши розрахунки заборгованості відповідно до умов кредитування, вважає їх обґрунтованими, тобто розрахунки представлені суду стороною позивача здійснено правильно за період невиконання ОСОБА_1 взятого на себе зобов`язання у вигляді повернення кредиту.

Щодо стягнення понесених судових витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування заявленої суми на надання правничої допомоги представником позивача надано договір про надання правової допомоги № 39493634/03 від 02 січня 2026 року; Акт надання послуг на підтвердження факту надання правової допомоги від 16.02.2026 року, детальний опис робіт виконаних робіт.

Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України, до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Частинами 1-3 статті 134 ЦПК України визначено, що разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.

Згідно ч.8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Приписами ст. 137 ЦПК України встановлено, що до складу витрат на правничу допомогу включаються: гонорар адвоката за представництво в суді; інша правнича допомога, пов`язана з підготовкою справи до розгляду; допомога, пов`язана зі збором доказів; вартість послуг помічника адвоката; інша правнича допомога, пов`язана зі справою.

Витрати на правничу допомогу визначаються сукупністю таких документів: договором про надання правничої допомоги та відповідними доказами щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною.

Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат має бути співмірним зі складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи та репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Таким чином, враховуючи вище викладене, суд вважає, що позивачем документально підтверджено понесені витрати на правову допомогу саме в даній справі в сумі 5500 грн., та відповідно до вимог ч.4 ст.137, ч.ч.2,3 ст.141 ЦПК України, врахувавши складність справи, обсяг виконаних робіт, принцип співмірності та розумності судових витрат, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача витрати на правову допомогу у сумі 5500,00 грн.

Відповідно до ст.ст. 133, 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в розмірі 2662,40 грн., який сплачений позивачем при зверненні до суду.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 12, 19, 81, 141, 258 - 260, 263 - 265, 274 -279, 280 ЦПК України, ст. ст. 509, 525, 526, 530, 536, 599, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України,

У Х В А Л И В:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Позика» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , заборгованість за кредитним договором №86031099 від 03.11.2021 року в загальному розмірі 17600,00 грн. (сімнадцять тисяч шістсот гривень) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» ЄДРПОУ 39493634.

Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика» ЄДРПОУ 39493634,судовий збір у розмірі 2 662,40 грн. (дві тисяч шістсот шістдесят дві гривні сорок копійок) та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 500,00 грн. (п`ять тисяч п`ятсот гривень).

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Відповідач, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене відповідачем в загальному порядку. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем в загальному порядку в Дніпровському апеляційному суді шляхом подачі апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення.

Повний текст судового рішення складено 31 липня 2026 року.

Відомості про учасників справи згідно п.4 ч.5 ст.265 ЦПК України:

- позивач: Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Позика», код ЄДРПОУ: 39493634, НОМЕР_6 , банк отримувача ПуАТ «КБ «АКОРД БАНК», адреса: - 07406, Київська область, м. Бровари, вул. Симона Петлюри, буд. 21/1;

- відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_5 ; адреса: АДРЕСА_1 .

Суддя: О. В. Чайкіна