Ухвала суду № 138663780, 30.07.2026, Уманський міськрайонний суд Черкаської області

Справа №705/4970/26

1-в/705/199/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 липня 2026 року м.Умань

Уманський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

засудженого ОСОБА_3 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

представника установи виконання покарання ОСОБА_4 (у режимі відеоконференції з ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)»,

захисника ОСОБА_5 ,

прокурора ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду заяву ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , засудженого вироком Голосіївського районного суду м. Києва від 28 листопада 2019 року за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 119, ч. 1 ст. 70 КК України, про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким,

ВСТАНОВИВ:

Засуджений ОСОБА_3 звернувся до суду із заявою про заміну не відбутої частини покарання більш м`яким, в якому просив застосувати до нього ст. 82 КК України та замінити покарання більш м`яким у вигляді обмеження волі. Зазначив, що під час відбування покарання він був офіційно працевлаштований, за сумлінну працю має 5 заохочень. Під час відбування покарання здобув спеціальність токаря, навчається в школі в 12 класі, має на утриманні неповнолітню доньку.

У судовому засіданні засуджений ОСОБА_3 подану заяву підтримав, просив суд її задовольнити. Зазначив, що адміністрацією ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» неправомірно відмовлено йому в заміні покарання більш м`яким. Під час відбування покарання, не попереднього ув`язнення, а саме відбування покарання, він здобув професію токаря, закінчив 11 класів у школі, був офіційно працевлаштований з 2023 року по листопад 2025 року. Має на утриманні неповнолітню дитину. За свою працю він отримував мінімальну заробітну плату, з якої кошти перераховував дочці на її утримання. За сумлінну працю має 5 подяк від начальника установи, одну із них за добросовісну поведінку та сумлінне ставлення до праці. В нього дійсно є 10 стягнень під час попереднього ув`язнення, які погашені. Просив застосувати ст. 82 КК України для того, щоб він мав можливість працювати на утримувати доньку. Начальник установи вказує на те, що у них немає потужностей, щоб його працевлаштувати, а його донька піде у 3 клас і йому потрібно її утримувати. Потужностей для його працевлаштування саме немає в ДУ «Старобабанівська виправній колонії (№92)», у нього диплом будівельника та токаря. Його переведено було саме сюди, бо тут недалеко проживає його донька. Після подання ним до суду заяви про заміну покарання більш м`яким начальником було видумано якісь порушення. Просив суд врахувати, що у нього в кінці 2025 року під час виконання бойових завдань загинув молодший брат, получив героя посмертно, а начальник відділення сказав йому, що він його туди не посилав. Другий його молодший брат отримав тяжкі поранення під час виконання бойових завдань в цьому році. На даний час знаходиться у госпіталі, а його позбавляють можливості зв`язатися з ним по відео з його братом. Вважає, що працівники установи зацікавлені в тому, щоб йому не було змінено покарання, тому що ходять чутки, що колонію можуть розформувати, якщо не буде потрібної кількості засуджених. Коли він прибув у Старобабанівську ВК № 92, його позбавляли можливість записатися на прийом до прокурора, під час відбування покарання за допомогою адміністрації установи набрали на нього кредити під його документи, які знаходяться у особовій справі. Про це він заявив прокурору і після цього все розпочалося. Про стягнення, які були на нього накладені, в той самий день 27.07.2026 він написав в Уманський міськрайонний суд. На запитання прокурора зазначив, що у нього конфлікт з начальником 14 відділення Бондарем, який виник вже давно. У нього березнем місяцем є заява, яку він ним передавав, щоб попасти на прийом до прокурора, а попав на прийом лише тиждень тому. Причину конфлікту він виклав у заяві до прокурора. Щодо причин вчинення ним злочинів, на запитання прокурора зазначив, що він за це відбуває покарання і основний строк він вже відбув. Просив не зачіпати цю тему. Попередньо він двічі звільнявся умовно-дострокове. Чому він вчинив злочини після звільнення умовно-дострокове зазначив, що то все у минулому. З приводу стягнень під час попереднього ув`язнення пояснив, що він тяжко переносив обвинувачення, загибель людей, мав офіційну дружину, якій не міг допомогти. Наголосив, що стягнення були у минулому під час попереднього ув`язнення. Підтвердив, що вказаний строк йому було зараховано у період відбування покарання. Крім іншого, просив суд надати юридичну оцінку тому, чи може засуджений різко погіршити свою поведінку після подачі ним заяви до суду про застосування заміни покарання більш м`яким.

Захисник ОСОБА_5 у судовому засіданні підтримала заяву засудженого. Вважає, що 5 років засудженим не було порушено порядок відбування покарання і саме у даній установі відбування покарання у нього виникли проблеми, та за такий короткий час відбулися такі зміни. Вважає, що має місце виправлення засудженого. Він не просить його звільнити, а лише замінити покарання більш м`яким. Зазначене буде впливати на його світогляд та буде перешкоджати вчиненню інших кримінальних правопорушень.

Представник установи виконання покарань ОСОБА_4 у судовому засіданні просив суд відмовити у задоволенні заяви засудженого. Перерахував, де саме відбував покарання засуджений за весь період із зазначенням того, як він характеризувався та чи мав стягнення та заохочення, що відповідає тому, що зазначено у характеристиці на засудженого. 20.07.2026 під час профілактичних бесід погрожував фізичною розправою та говорив лайливі слова. На теперішній час засуджений відбуває покарання в дисциплінарному ізоляторі строком 14 діб, куди був поміщений 27.07.2027. З метою проведення перевірки дотримання засудженим правил користування інтернетом 22.07.2026 виявлено факт відвідування ним заборонених сайтів, засуджений вчинив злісну непокору та умисне пошкодження свого майна. Засуджений демонстративно кинув свій планшет об підлогу та розбив його повністю, знищивши пристрій. Дане порушення було зафіксоване на камеру відеоспостереження. 27.07.2026 за це порушення йому була оголошена сувора догана. Засуджений не заслуговує на заміну покарання більш м`яким. Підтвердив, що в установі дійсно немає виробничих потужностей для того, щоб засуджений працював токарем. В установі не було можливості, а в засудженого бажання виконувати обов`язки днювального.

Прокурор ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечував проти задоволення заяви засудженого ОСОБА_3 . Засуджений під час відбування покарання характеризувався позитивно не завжди, має два стягнення, що свідчить про те, що він твердо не став на шлях виправлення.

Суд, вислухавши учасників справи, дослідивши матеріали заяви та особової справи засудженого, враховуючи думку представника адміністрації, засудженого, захисника та прокурора, дійшов такого висновку.

У судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_3 засуджений 28 листопада 2019 року Голосіївським районним судом м. Києва за ч. 4 ст. 187, ч. 2 ст. 187, ч. 1 ст. 119 КК України, із застосуванням ч. 1 ст. 70 КК України, до 13 років позбавлення волі з конфіскацією майна. Строк покарання рахується з 28.11.2019, зараховано відповідно до вимог ст. 72 КК України у строк покарання попереднє ув`язнення, починаючи з 15.11.2017 (дати затримання) по 27.11.2019, включно, з розрахунку день за день.

Згідно зі статтею 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м`яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можлива після фактичного відбуття засудженим, зокрема, не менше половини строку покарання, призначеного судом за умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, якщо особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисне кримінальне правопорушення і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисне кримінальне правопорушення, за яке вона була засуджена до позбавлення волі.

Відповідно до п. п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м`яким» від 26.04.2002 умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м`яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м`яким того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України). Заміна невідбутої частини покарання більш м`яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк. При цьому більш м`яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання, призначеного вироком.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким.

Вирішуючи питання щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, суд враховує дані, які характеризують засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, наявність заохочень та стягнень, ставлення до праці.

Як вбачається з матеріалів клопотання та з особової справи засудженого, початок строку покарання рахується з 28.11.2019, кінець строку покарання 15.11.2030.

На даний час засуджений відбув більш ніж 1/2 строку покарання, що надає йому право на заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відповідно до ст. 82 КК України.

Із досліджених у судовому засіданні матеріалів особової справи засудженого вбачається, що ОСОБА_3 з 26.12.2025 по теперішній час відбуває покарання в Державній установі «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)».

Відповідно до характеристики засудженого ОСОБА_3 від 24.07.2026 за час відбування покарання, а саме з 26.02.2021 утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор», де характеризувався негативно та 10 разів притягувався до дисциплінарно відповідальності, стягнення погашені у встановленому законом порядку. З 01.12.2021 відбував покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 23.09.2022 утримувався в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 25.10.2022 утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. 3 26.10.2022 відбував покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 26.10.2022 утримувався в ДУ «Стрижавська виправна колонія (№ 81)», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 18.11.2022 утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 15.12.2022 відбував покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 14.03.2023 утримувався в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 22.03.2023 утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. 3 05.04.2023 утримувався в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 10.04.2023 відбував покарання в ДУ «Темнівська виправна колонія (№ 100)», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 09.05.2023 відбував покарання в ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)», де характеризувався позитивно, 5 разів заохочувався правами начальника установи, стягнень не мав. З 11.12.2025 утримувався в ДУ «Харківський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 15.12.2025 утримувався в ДУ «Київський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 22.12.2025 утримувався в ДУ «Черкаський слідчий ізолятор», де характеризувався посередньо, стягнень та заохочень не мав. З 26.12.2025 відбуває покарання в ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)», де характеризується посередньо, до суспільно-корисної праці не залучається, на даний час заохочень та стягнень не має. По відношенню до представників адміністрації не завжди ввічливий та тактовний. У відношенні до інших засуджених не завжди стриманий. На міри виховного характеру реагує не завжди позитивно, не робить належні висновки. Виконує законні вимоги лише під контролем. На виробництві установи не працевлаштований.

Із витягу з протоколу комісії ДУ «Старобабанівська виправна колонія (№ 92)» від 16.07.2026 засудженому було відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням, у відповідності до ч. 1 ст. 57 КК України, оскільки засуджений не довів своє виправлення.

Суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого - це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 82 КК України підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м`яким покаранням є не та обставина, що засуджений виправився або довів своє виправлення, а те, що він став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбуття більш м`якого виду покарання. Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його поведінка, сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, що підтверджується матеріалами його особової справи, а ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м`якого покарання.

Суд зазначає, що при вирішенні вказаного клопотання слід враховувати весь період відбування покарання. При цьому засуджений має протягом всього строку відбування покарання доводити, що стає на шлях виправлення, а не лише в окремі періоди відбування покарання.

Як вбачається з матеріалів особової справи, за весь період відбування покарання засуджений не проявляв активних кроків для становлення на шлях виправлення.

Суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення та не є безумовною підставою для заміни засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким.

Наявність заохочень, застосованих адміністрацією установи до засудженого, та зняті і погашені стягнення під час попереднього ув`язнення не доводять того, що засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень ст. 82 КК України, оскільки для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього строку відбування покарання довів, що став на шлях виправлення. Суд також враховує, що заохочення до засудженого ОСОБА_3 було застосовано лише у період відбування покарання у ДУ «Олексіївська виправна колонія (№ 25)». Станом на час розгляду у суді заяви засудженого до нього було застосовано два стягнення у вигляді поміщення до ДІЗО та сурової догани.

Згідно з положеннями ст. 2 КПК України завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.

За приписами ч. 1 ст. 9 КПК України під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов`язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.

Враховуючи вищезазначене, суд дійшов висновку, що заміна призначеного покарання у виді позбавлення волі більш м`яким у даному випадку не відповідає передбаченій правовій процедурі та визначеним завданням кримінального провадження, оскільки суду не надано достатньо доказів того, що засуджений став на шлях виправлення, а тому така заміна призведе до порушення принципу невідворотності покарання, в результаті чого не буде досягнуто його мети та цілей, зокрема виправлення засудженого.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що клопотання про заміну засудженому невідбутої частини покарання більш м`яким є необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Водночас суд роз`яснює засудженому, що під час розгляду його заяви про заміну покарання більш м`яким суд позбавлений можливості надати оцінку діям працівників установи з приводу їх ставлення до нього та надати оцінку погіршення його поведінки після подання ним заяви до суду, оскільки зазначене виходить за межі розгляду його заяви. Крім того, сам засуджений у судовому засіданні зазначив, що звертався до прокурора з приводу дій адміністрації установи відбування покарання, та стягнення, які до нього застосовані, ним не оскаржені.

Керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 369-372, 537, 539 КПК України, суд

ПОСТАНОВИВ:

У задоволенні заяви ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про заміну невідбутої частини покарання більш м`яким відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 7 днів з дня оголошення ухвали, а засудженим протягом 7 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя ОСОБА_1