Ухвала суду № 138662651, 31.07.2026, Ямпільський районний суд Вінницької області

У Х В А Л А

"31" липня 2026 р. Справа153/1527/26

Провадження1-кс/153/346/26-к

Ямпільський районний суд Вінницької області

у складі головуючого слідчого судді ОСОБА_1

за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Ямпільського районного суду Вінницької області в режимі відеоконференції клопотання сторони кримінального провадження старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Репляшинці Ямпільського району Вінницької області, місце проживання: АДРЕСА_1 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України

за участю прокурора Вінницької спеціалізованої прокуратури

у сфері обори Південного регіону ОСОБА_5

слідчого ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП

у Вінницькій області - ОСОБА_3

підозрюваного ОСОБА_4

захисника ОСОБА_6

В С Т А Н О В И В :

Слідчий СВ ВП №1 Могилів-Подільського ВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України. Клопотання мотивовано наступним: 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією проти України Указом Президента України № 64/2022 введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який затверджено Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, який неодноразово продовжено та діє по теперішній час. Крім того, 24.02.2022 Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» №65/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань оголошено проведення загальної мобілізації на території України. 29.10.2025 солдат ОСОБА_4 призваний на військову службу за мобілізацією на особливий період ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 19.11.2025 (по стройовій частині) № 345 солдата військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 , зарахованого в розпорядження командира НОМЕР_1 наказом командира військової частини НОМЕР_2 (по особовому складу) від 14.11.2025 № 456-РС, призначеного наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 19.11.2025 № 125-РС на посаду майстра ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу ремонтної роти артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , з 19.11.2025 зараховано до списків особового складу на всі види забезпечення, а на продовольче забезпечення з 20.11.2025 і вважати таким, що з 19.11.2025 справи та посаду прийняв і приступив до виконання службових обов`язків за посадою.

Відповідно до наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 03.12.2025 (по стройовій частині) № 359 солдат військової служби за мобілізацією ОСОБА_4 , майстер ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу ремонтної роти артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , вибув з пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 до ІНФОРМАЦІЯ_3 з 04.12.2025.

Згідно зі ст.65 Конституції України, ст.17 Закону України «Про оборону України», ст.1 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України, які проходять військову службу відповідно до законодавства.

Згідно з вимогами п. п. 1, 3 ч. 3 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) чи поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України в Україні введено воєнний стан із 05:30 год. 24.02.2022, строк дії якого продовжено по теперішній час.

Крім того, цього ж дня Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 у зв`язку з військовою агресією проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової й мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань на території України оголошено проведення загальної мобілізації.

Згідно з ст.1 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ та організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Солдат ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем, відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 40, 49, 128, 200 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, зобов`язаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, постійно підвищувати рівень військових професійних знань, вдосконалювати свою виучку і майстерність, знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних Сил України, виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою, постійно бути зразком високої культури, скромності і витримки, зразково виконувати свої службові обов`язки, бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, у разі потреби відлучитися в межах розташування військової частини (підрозділу) запитати дозволу в командира відділення, а після повернення доповісти йому про прибуття, розподіляти час у військовій частині протягом доби і протягом тижня згідно з розпорядком дня, встановленого командиром (начальником).

Відповідно до вимог ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, військова дисципліна досягається шляхом особистої відповідальності кожного військовослужбовця за дотримання Військової присяги, виконання своїх обов`язків, вимог військових статутів, а також зобов`язує кожного військовослужбовця додержуватися Конституції та законів України, Військової присяги, неухильно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів.

Водночас, у порушення зазначених вище норм законодавства України, військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 вчинив кримінальне правопорушення за наступних обставин.

Так, 10.12.2025, точного часу досудовим розслідуванням не встановлено, однак не пізніше 18:00 год., солдат ОСОБА_4 будучи військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації, на особливий період, перебуваючи на посаді майстра ремонтної майстерні артилерійського озброєння ремонтного взводу ремонтної роти артилерійського озброєння ремонтно-відновлювального батальйону військової частини НОМЕР_1 , знаходячись у лікувальному закладі КНП «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради за адресою : АДРЕСА_2 , в порушення ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст.ст. 1, 2 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», положень Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128, 129, 130, 199, 216 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, діючи з прямим умислом, а саме усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання з мотивів небажання переносити труднощі військової служби, через особисту недисциплінованість та несумлінне ставлення до виконання своїх службових обов`язків, без відповідних дозволів командирів і начальників, та без поважних причин, з метою тимчасово ухилитись від військової служби, в умовах воєнного стану, самовільно залишив вказаний лікувальний заклад, а саме КНП «Міська клінічна інфекційна лікарня» Одеської міської ради, яка розміщена за адресою: місто Одеса, вулиця Пастера, будинок 5/7, до пункту постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 за адресою: АДРЕСА_3 не прибув та попрямував до місця свого проживання у с. Тростянець, Могилів-Подільського району, Вінницької області, де проводить час на власний розсуд, не пов`язуючи його з виконанням обов`язків військової служби до 31.07.2026, коли був доставлений до СВ ВП № 1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області.

За час відсутності за місцем служби у військовій частині НОМЕР_1 солдат ОСОБА_4 обов`язки військової служби не виконував, перебуваючи поза межами вказаної військової частини, правоохоронні органи або органи військового управління про свою належність до військової служби, а також про вчинене самовільне залишення місця служби та нез`явлення його вчасно на службу не повідомляв та проводив час на власний розсуд.

За вищевикладених обставин, солдат ОСОБА_4 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, тобто самовільному залишенні місця служби військовослужбовцем тривалістю понад три доби, вчинене в умовах воєнного стану.

31.07.2026 об 11 год. 00 хв. ОСОБА_4 було затримано в порядку ст. 615 КПК України.

31.07.2026 об 11 год. 20 хв. ОСОБА_4 було повідомлено про підозру у вчиненні злочину, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Обґрунтованість підозри ОСОБА_4 у вчиненні даного злочину доводиться наступними матеріалами кримінального провадження: повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2026 про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України; доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2026 про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення,передбаченого ч.5 ст.407 КК України; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.12.2026 № 509 «Про призначення службового розслідування за фактом нез`явлення на військову службу солдата ОСОБА_4 ; актом службового розслідування № 19925 від 29.12.2025 про обставини самовільного залишення ОСОБА_4 місця служби; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.12.2025 № 559 «Про результати службового розслідування за фактом нез`явлення на військову службу солдата ОСОБА_4 »; протоколами допиту свідків від 23.07.2026.

ОСОБА_4 на даний час підозрюється у вчиненні умисного тяжкого злочину проти встановленого порядку несення військової служби, а саме передбаченого ч.5 ст.407 КК України, за вчинення якого передбачена санкція у вигляді позбавлення волі строком від 5 до 10 років, відтак суворість передбаченого покарання є вагомим елементом при оцінці ризику переховування підозрюваного та може слугувати самостійною підставою та мотивом для його переховування від органів слідства чи суду.

Усвідомлення тривалого ув`язнення створює надзвичайно сильний мотиваційний чинник для підозрюваного вжити заходів для уникнення кримінальної відповідальності шляхом зміни місця проживання або втечі за межі України.

Разом з тим, підозрюваний ОСОБА_4 може знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, зокрема останній може знищити паспорт громадянина України, особову справу, військовий квиток та інші документи, які підтверджують приналежність останнього до громадянства України та проходження ним військової служби в Збройних Силах України, а також ОСОБА_4 може вчинити інше кримінальне правопорушення або ж незаконно вливати на свідків у цьому кримінальному провадженні, спонукати їх до зміни або відмови від попередніх показів. При цьому ризик впливу підозрюваного на свідків існує не лише на стадії досудового розслідування, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показів від свідків та їх дослідження у судовому засіданні.

ОСОБА_4 не має міцних соціальних зв`язків, оскільки ніколи не перебував та не перебуває у шлюбі, проживає самостійно.

Крім того, ОСОБА_4 не з`явився до місця несення служби та переховувався від правоохоронних органів та органів військового управління, що свідчить про схильність ОСОБА_4 і в подальшому переховуватись від органів досудового розслідування та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності.

Також з огляду на тяжкість вчиненого злочину, жоден інший більш м`який запобіжний захід не буде достатнім для запобігання ризику втечі підозрюваного та не забезпечить належну поведінку підозрюваного, виконання ним необхідних процесуальних дій та спробам перешкоджати досудовому розслідуванню, а також не буде достатнім для запобігання вчинення ним нових кримінальних правопорушень, оскільки він вже продемонстрував ігнорування норм кримінального закону.

З метою забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_4 покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та суду, необхідно обрати йому запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком 60 днів.

Старший слідчий СВ ВП №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання підтримав та просив його задовольнити.

Прокурор Вінницької спеціалізованої прокуратури у сфері обори Південного регіону у судовому засіданні клопотання підтримав, просив суд застосувати до підозрюваного міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою строком на 60 днів.

Підозрюваний ОСОБА_4 в судовому засіданні не заперечував щодо застосування відносно нього запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Захисник ОСОБА_6 в судовому засіданні просив суд застосувати відносно ОСОБА_4 запобіжний захід з правом внесення застави у мінімальному розмірі визначеному ст.183 КПК України.

Суд, заслухавши доводи сторін, дослідивши надані матеріали клопотання, включаючи витяг з Єдиного реєстру досудових розслідувань щодо кримінального провадження № 62026150020001213 від 24 березня 2026 року у рамках якого було подано клопотання, дослідивши докази по даних матеріалах, а саме повідомленням командира військової частини НОМЕР_1 від 03.01.2026 про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення передбаченого ч.5 ст.407 КК України; доповіддю командира військової частини НОМЕР_1 від 20.12.2026 про вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення,передбаченого ч.5 ст.407 КК України; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 20.12.2026 № 509 «Про призначення службового розслідування за фактом нез`явлення на військову службу солдата ОСОБА_4 ; актом службового розслідування № 19925 від 29.12.2025 про обставини самовільного залишення ОСОБА_4 місця служби; наказом командира військової частини НОМЕР_1 (з основної діяльності) від 29.12.2025 № 559 «Про результати службового розслідування за фактом нез`явлення на військову службу солдата ОСОБА_4 »; протоколами допиту свідків від 23.07.2026.

Згідно із змістом ст.ст.131, 132 КПК України запобіжні заходи є заходами забезпечення кримінального провадження і застосовуються на підставі ухвали слідчого судді або суду.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Відповідно до ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України.

У відповідності до ч.1 ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2)знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3)незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4)перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5)вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Статтею 178 КПК України визначено, що при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів, зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1)вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3)вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; 4)міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5)наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6)репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7)майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8)наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9)дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосування запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10)наявність повідомлення особі про підозру у вчинення іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; 12) ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Відповідно до ч.1 ст.194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов`язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1)наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2)наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3)недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Відповідно ч.8 ст.176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті взяття під варту.

Старшим слідчим надані докази того, що ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні злочину, відповідальність за вчинення якого, передбачена ч.5 ст.407 КК України, окрім того є військовослужбовцем.

При вирішенні питання про застосування до підозрюваного ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суд приходить до висновку про наявність обставин, передбачених ч.1 ст.194 та ч.8 ст.176 КПК України, які обумовлюють застосування такого запобіжного заходу по відношенню до ОСОБА_4 .

Так, ОСОБА_4 на даний час підозрюється у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст.407 КК України, є військовослужбовцем, що передбачає виключно можливість застосування тримання під вартою як виняткового запобіжного заходу, згідно з п.4 ч.2 ст.183 КПК України. Суд вважає, що існує обґрунтований ризик того, що перебуваючи на волі ОСОБА_4 може переховуватися від досудового розслідування та суду, а також може вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити свою кримінальну діяльність.

Тому, суд вважає, що обрання відносно підозрюваного ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу, ніж тримання під вартою, не забезпечить виконання підозрюваним покладених на нього процесуальних обов`язків.

Рішенням Конституційного Суду України від 08 липня 2003 року, визнано конституційною норму про те, що при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу разом з іншими обставинами враховується тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється, обвинувачується особа.

Запобіжні заходи у кримінальному провадженні обмежують права особи на свободу та особисту недоторканність, гарантовані ст.5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, а тому вони можуть бути застосовані тільки за наявності законної мети та підстав, визначених КПК, з урахуванням відповідної практики Європейського суду з прав людини.

Правова позиція Європейського суду з даного питання викладена у справі «Москаленко проти України» остаточне рішення від 20 травня 2010 року п.34 передбачає: Суд вважає, що обґрунтована підозра щодо вчинення заявником тяжкого злочину могла первісно виправдовувати його тримання під вартою. Необхідність забезпечити належний хід провадження (зокрема, для отримання показань свідків) також була достатньою підставою для первісного тримання заявника під вартою. Аналогічна позиція викладена у рішенні ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України» де зазначено, що на етапі розгляду питання щодо взяття заявника під варту аргументами на користь такого рішення стали серйозність звинувачень, пред`явлених заявникові, та ризик його втечі.

Враховуючи вищевикладене, суд вважає, що з метою попередження можливості ОСОБА_4 переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, а також продовжувати злочинну діяльність, вчинити інше кримінальне правопорушення, забезпечення виконання процесуальних дій, є законодавчо обґрунтована необхідність задоволення клопотання та обрання відносно ОСОБА_4 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Вирішуючи питання можливості визначення підозрюваному застави та її розміру слідчий суддя враховує наступне.

Відповідно до вимог частини третьої статті 183 КПК України слідчий суддя при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов`язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених названим Кодексом.

В той же час, абзацом 8 частини четвертої статті 183 КПК України передбачено, що під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-6, 260, 261, 402-405, 407, 408, 429, 437-442 Кримінального кодексу України.

Як зазначено вище, відповідно до частини восьмої статті 176 КПК України під час дії воєнного стану до військовослужбовців, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 402-405, 407, 408, 429 Кримінального кодексу України, застосовується виключно запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті, тобто виключно тримання під вартою.

Конституційний суд України у рішенні від 19.06.2024 по справі № 3-111/2023(207/23, 315/23) зазначив, що виходячи зі змісту приписів статей 3, 8, частин першої, другої статті 29, частини першої статті 55, частини першої статті 62, частини першої статті 64 Конституції України під час застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за частиною шостою статті 176 Кодексу є можливість, за певних підстав та обставин, визначених статтями 177, 178 Кодексу, застосувати заставу як більш м`який запобіжний захід. Отже, за частиною шостою статті 176 Кодексу запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не визначено як безальтернативний винятковий запобіжний захід.

Таким чином, вирішення питання про визначення підозрюваному застави або ж застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою без визначення застави відноситься до повноважень слідчого судді, який приймає відповідне рішення за наслідками розгляду клопотання та встановлення наявності чи відсутності ризиків, зазначених у статті 177 КПК України.

Відповідно до статті 178 КПК України при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов`язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; вік та стан здоров`я підозрюваного, обвинуваченого; міцність соціальних зв`язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного, обвинуваченого; майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини; ризик продовження чи повторення протиправної поведінки, зокрема ризик летальності, що його створює підозрюваний, обвинувачений, у тому числі у зв`язку з його доступом до зброї.

Враховуючи ступінь тяжкості інкримінованого підозрюваному злочину, обставини кримінального правопорушення, майновий та сімейний стан підозрюваного, інші, наведені вище обставини, передбачені ст.178 КПК України, слідчий суддя вважає, що застава у межах, визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, здатна забезпечити виконання підозрюваним обов`язків, вказаних у ст.194 КПК України, у зв`язку із чим, вважає за необхідне визначити заставу - 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 66 560, 00 грн., як обґрунтовану та достатню для забезпечення виконання підозрюваним процесуальних обов`язків.

На переконання слідчого судді, саме такий розмір застави, що встановлюється судом в межах визначених п.2 ч.5 ст.182 КПК України, здатний запобігти відповідним ризикам, та забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов`язків.

Таким чином, слідчий суддя переконаний в доцільності задоволення клопотання та застосування до ОСОБА_4 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з встановленням застави достатньої для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених ч. 5 ст. 194 КПК України.

Керуючись ст.ст.176-178, 182, 183, 184, 193-196, 309, 310, 335, 395 КПК України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Клопотання сторони кримінального провадження старшого слідчого СВ відділення поліції №1 Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_3 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_4 - задовольнити.

Застосувати щодо підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Репляшинці Ямпільського району Вінницької області, місце проживання: АДРЕСА_1 , громадянина України, запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, строком на 60 днів, з правом внесення застави.

Визначити датою закінчення строку дії даної ухвали 29 вересня 2026 року.

Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному ОСОБА_4 .

Визначити розмір застави у розмірі 20 (двадцяти) прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 66560 (шістдесят шість тисяч п`ятсот шістдесят) гривень у національній грошовій одиниці, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на депозитний рахунок ТУ ДСА у Вінницькій області (одержувач ТУ ДСАУ в Вінницькій області, код ЄДРПОУ: 26286152, банк: ГУ ДКСУ в Вінницькій області, МОФ 802015, р/р: UA688201720355219002000000401, призначення платежу: застава, Ямпільський районний суд Вінницької області.

Підозрюваний або заставодавець мають право у будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою протягом строку дії ухвали.

У разі внесення застави покласти на підозрюваного ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ст.194 КПК України, а саме:

- прибувати на першу вимогу до суду або до іншого визначеного органу державної влади;

- не відлучатися без дозволу слідчого, прокурора або суду із населеного пункту, де він зареєстрований АДРЕСА_1 ;

- повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання;

- здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну (за їх наявності).

Визначити строк дії покладених на підозрюваного обов`язків по 29 вересня 2026 року включно.

У разі внесення застави та з моменту звільнення підозрюваного з-під варти внаслідок внесення застави, визначеної у даній ухвалі, підозрюваний зобов`язаний виконувати покладені на нього обов`язки, пов`язані із застосуванням запобіжного заходу у вигляді застави.

З моменту звільнення з-під варти у зв`язку з внесенням застави підозрюваний вважається таким, до якого застосовано запобіжний захід у виді застави.

У разі невиконання підозрюваним покладених на нього при застосуванні запобіжного заходу обов`язків, застава звертається в дохід держави та зараховується до спеціального фонду Державного бюджету України й використовується у порядку, встановленому законом для використання коштів судового збору.

Копію даної ухвали негайно вручити підозрюваному, прокурору, слідчому.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Вінницького апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її оголошення, а для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Повний текст ухвали суду складено 31 липня 2026 року.

Слідчий суддя: ОСОБА_1