Ухвала суду № 138662384, 31.07.2026, Чернівецький окружний адміністративний суд

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про відмову в залишенні позовної заяви без розгляду

31 липня 2026 р. м. Чернівці Справа № 600/2521/26-а

Чернівецький окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді Боднарюка О.В., розглянувши у порядку письмового провадження клопотання про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області, про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі - позивач), звернувся в суд з позовом до Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області (далі - відповідач), в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі, одноразової грошової допомоги при звільненні із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024-2025 роках у розмірі 3028,00 грн. та у 2026 році у розмірі 3328,00 грн., встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України про Державний бюджет України на 2024, 2025 та 2026 роки, за період з 16.07.2024 по 18.03.2026;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення за період з 16.07.2024 по 18.03.2026 у тому числі одноразову грошову допомогу при звільненні, із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024, 2025 роках у розмірі 3028,00 грн. та у 2026 році у розмірі 3328,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2024 рік", «Про Державний бюджет України на 2025 рік», «Про Державний бюджет України на 2026 рік», з урахуванням раніше виплачених сум;

- зобов`язати Територіальне управління Бюро економічної безпеки у Львівській області підготувати та надати до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернівецькій області грошовий атестат і довідку про щомісячні додаткові види грошового забезпечення та премію для призначення пенсії ОСОБА_1 із зазначенням грошового забезпечення, розрахованого із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2024, 2025 роках у розмірі 3028,00 грн. та у 2026 році у розмірі 3328,00 грн, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Законів України "Про Державний бюджет України на 2024 рік" «Про Державний бюджет України на 2025 рік», «Про Державний бюджет України на 2026 рік».

Представником відповідача подано клопотання про залишення позову без розгляду в порядку п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, яке, зокрема, обґрунтоване тим, що після внесення з 19.07.2022 Законом № 2352-IX змін до статті 233 Кодексу законів про працю України, у спорах, пов`язаних з оплатою праці, підлягає застосуванню тримісячний строк звернення до суду, який має пріоритет перед процесуальними строками адміністративного судочинства.

Вважає, що не отримавши грошове забезпечення у липні 2024 позивач мав б звернутись до суду у строк до 01 листопада 2024 року, відповідно за серпень 2024 року до грудня 2024 року і так далі.

Надаючи оцінку доводам представника відповідача щодо строку звернення позивача із позовом до суду, суд зазначає таке.

Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Частиною третьою статті 122 КАС України передбачено, що для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Водночас, положення статті 122 КАС України не містять норми, які б врегульовували порядок звернення осіб, які перебувають (перебували) на публічній службі, до адміністративного суду у справах про стягнення належної їм заробітної плати у разі порушення законодавства про оплату праці.

Разом із тим, такі правовідносини регулюються ст. 233 КЗпП України, адже зважаючи на гарантування конституційного права на своєчасне одержання винагороди за працю та рівність усіх працівників у цьому праві, положення ст. 233 КЗпП України у частині, що стосуються строку звернення до суду у справах, пов`язаних з недотриманням законодавства про оплату праці, мають перевагу в застосуванні перед ст. 122 КАС України.

Відповідно до ч.2 ст. 233 КЗпП України (в редакції до 19.07.2022 року) встановлено, що у разі порушення законодавства про оплату праці працівник має право звернутися до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати без обмеження будь-яким строком.

Законом № 2352-IX, який набрав чинності з 19 липня 2022 року, частини першу і другу статті 233 КЗпП України викладено в такій редакції: Працівник може звернутися із заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, крім випадків, передбачених частиною другою цієї статті.

Із заявою про вирішення трудового спору у справах про звільнення працівник має право звернутися до суду в місячний строк з дня вручення копії наказу (розпорядження) про звільнення, а у справах про виплату всіх сум, що належать працівникові при звільненні, - у тримісячний строк з дня одержання ним письмового повідомлення про суми, нараховані та виплачені йому при звільненні (стаття 116).

Отже, до 19.07.2022 року КЗпП України не обмежував будь-яким строком право працівника на звернення до суду з позовом про стягнення належної йому заробітної плати. Після цієї дати строк звернення до суду з трудовим спором, у тому числі про стягнення належної працівнику заробітної плати, обмежений трьома місяцями з дня, коли працівник дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права.

Аналогічний правовий висновок викладено у постановах Верховного Суду від 19.01.2023 року у справі № 460/17052/21, від 25.04.2023 року у справі № 380/15245/22, від 17.08.2023 року у справі № 380/14039/22, від 07.10.2024 року у справі № 500/7802/23, які в силу ч.5 ст. 242 КАС України є обов`язковими для врахування при розгляді даної справи.

З огляду на правові позиції Конституційного Суду України щодо незворотності дії в часі законів та інших нормативно-правових актів (рішення від 09.02.1999 № 1-рп/99, від 13.05.1997 № 1-зп, від 05.04.2001 № 3-рп/2001), Верховний Суд у рішенні від 06.04.2023 у зразковій справі № 260/3564/22 дійшов висновку про поширення дії частини першої статті 233 КЗпП України (у редакції Закону № 2352-IX) тільки на ті відносини, які виникли після набуття цією нормою закону чинності.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду, викладеної в постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23, період до 19 липня 2022 року регулюється положеннями ст. 233 КЗпП України, у редакції до внесення змін Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин, яка визначає право особи на звернення до суду із позовом про стягнення належної їй заробітної плати (грошового забезпечення) без обмеження будь-яким строком.

Крім цього, рішенням Конституційного Суду № 1-р/2025 від 11.12.2025 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), частину першу статті 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат.

Встановлено, що ч.1 ст. 233 КЗпП України в частині встановлення тримісячного строку для звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат, визнана неконституційною, утрачає чинність із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення.

Суд у вказаному рішенні наголосив, що установлення тримісячного строку звернення працівника до суду про стягнення заробітної плати та інших належних працівникові виплат суперечить Конституції України, оскільки призводить до фактичного звуження змісту та обсягу конституційних прав, гарантованих статтями 43 і 55 Конституції України, порушує гарантії своєчасного одержання винагороди за працю та позбавляє працівника реальної можливості ефективно реалізувати право на судовий захист, що суперечить частині першій статті 8, частині сьомій статті 43, частині першій статті 55 Конституції України.

Також, Верховний Суд у складі cудової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 21.03.2025 року у справі № 460/21394/23 погодився із висновком апеляційного суду про те, що початок перебігу тримісячного строку для подання адміністративного позову [у частині вимог за період з 19 липня 2022 року по 30 березня 2023 року] слід обчислювати з моменту, коли позивач набув достовірної та документально підтвердженої інформації про обсяг і характер виплачених йому сум, що, у цій справі, відбулося шляхом вручення грошового атестата (тобто, письмового документа, у якому детально зазначено суми, нараховані та виплачені позивачу при звільненні). Судова палата вважає обґрунтованим висновок про те, що саме дата вручення позивачу зазначеного документа є подією, з якою пов`язаний початок перебігу строку звернення до суду, та наголосила, що визначення моменту вручення грошового атестата як початку перебігу строку відповідає вимогам частини другої статті 233 КЗпП України та не суперечить принципу юридичної визначеності.

Із матеріалів справи суд встановив, що грошовий атестат №23 був виданий відповідачем позивачу 18.03.2026. Позов позивачем подано до суду 21.05.2026, тобто в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 233 КЗпП України.

Відтак, подане представником відповідача клопотання про залишення позову без розгляду у зв`язку із пропуском позивачем строку звернення до суду задоволенню не підлягає.

На підставі наведеного та керуючись статтями 240, 241, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання представника Територіального управління Бюро економічної безпеки у Львівській області, про залишення позову без розгляду у справі за позовом ОСОБА_1 до Територіального управління БЕБ у Львівській області про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає.

Заперечення на ухвалу, що не підлягає оскарженню окремо від рішення суду, можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя О.В. Боднарюк