Рішення № 138662074, 31.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Справа № 520/13773/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в м. Харкові адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача у якому просить:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ Тандем СВ з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2026, зарахувавши до загального страхового стажу ОСОБА_1 період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ Тандем СВ з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_2 ;

- вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позову покликається на те, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987, згідно довідки №04/226 від 25.02.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки зазначена довідка видана на підставі військового квитка, а не на підставі особової справи та періоди роботи в АТ «Тандем СВ» з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 , оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату внесків за вказаний період. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України просить вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідачем не подано до суду відзив, який би містив заперечення на позов.

Ухвалою суду від 02.06.2026 адміністративну справу прийнято до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, ОСОБА_1 , є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Харківській області (надалі Відповідач або ГУ ПФУ у Харківській області) та отримує пенсію з 01.02.2026, відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Відповідно до рішення відповідача від 11.03.2026 №203040027038 позивачу не зараховано до страхового стажу: службу в армії відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 з 13.06.1985 по 10.06.1987; період роботи в АТ «Тандем СВ», відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 з 30.03.2000 по 10.03.2001.

Не погоджуючись із вказаним розрахунком, ОСОБА_1 20.03.2026 звернувся до відповідача із заявою, в якій просив пенсійний орган повідомити, з яких підстав не було зараховано до його трудового стажу період проходження строкової військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та скорочено період роботи на АТ «Тандем СВ» з 30.05.1998 по 10.03.2001 до 30.05.1998 по 30.06.2000, здійснити зарахування вказаних періодів, здійснити перерахунок пенсії з моменту її призначення.

Листом від 23.04.2026 №200-0305-8/70100 відповідач повідомив про незарахування до страхового стажу спірних періодів, мотивувавши своє рішення тим, що: період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 згідно довідки №04/226 від 25.02.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , неможливо, оскільки зазначена довідка видана на підставі військового квитка, а не на підставі особової справи; період з 01.07.2000 по 10.03.2021 неможливо зарахувати до загального страхового стажу, оскільки в системі персоніфікованого обліку відсутні відомості про сплату внесків за вказаний період.

Не погоджуючись з такими діями Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області, позивач звернувся до суду із адміністративним позовом за захистом свого порушеного права.

Відповідно до Преамбули Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003 року (далі по тексту - Закон України № 1058) цей Закон, зокрема, розроблений відповідно до Конституції України та Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій.

Згідно з ч. 1 ст. 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом. Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання в електронній або паперовій формі заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи.

Так, до страхового стажу позивача не зараховано період військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 згідно довідки №04/226 від 25.02.2026, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , оскільки зазначена довідка видана на підставі військового квитка, а не на підставі особової справи.

Відповідно до ч. 1, ч. 2, ч. 3 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях.

Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом (абз. 1 ч. 4 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування").

За правилами ст. 62 Закону України №1788-ХІІ, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу за відсутності такої книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі - Порядок № 637).

Пунктом 1 Порядку № 637 передбачено, що основним документом, який підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 3 цього Порядку за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а за відсутності останньої або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У відповідності до положень ст.20 Закону №1058, страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі.

Обчислення страхових внесків застрахованих осіб, здійснюється страхувальниками на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) заробітної плати (доходу), грошового забезпечення, на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Обчислення страхових внесків територіальними органами Пенсійного фонду у випадках, передбачених цим Законом, здійснюється на підставі складених актів перевірки правильності нарахування та сплати страхових внесків, звітності, що подається страхувальником, бухгалтерських та інших документів, що підтверджують суму заробітної плати (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховуються страхові внески.

Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків.

Якщо страхувальники несвоєчасно або не в повному обсязі сплачують страхові внески, до них застосовуються фінансові санкції, передбачені цим Законом, а посадові особи, винні в порушенні законодавства про сплату страхових внесків, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно із законом.

Відповідно до ст.106 Закону №1058 відповідальність за несплату страхових внесків несе підприємство-страхувальник, на якому працює (працювала) застрахована особа, оскільки саме страхувальник здійснює нарахування страхових внесків із заробітної плати застрахованої особи.

Окрім того, абзацом 1 ч.4 ст.24 Закону №1058 передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до ч.1 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

З аналізу наведених правових норм вбачається, що для розрахунку пенсії пенсійний орган обчислює страховий стаж за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди, до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, а обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати працівника застрахованої особи.

Разом з тим, слід зазначити, що позивач, як застрахована особа, не повинен нести відповідальність за неналежне виконання підприємством-страхувальником свого обов`язку щодо належної та своєчасної сплати страхових внесків, а отже, наявність заборгованості підприємства по страховим внескам не може бути підставою для не зарахування до страхового стажу при призначенні пенсії позивачеві таких періодів.

Таким чином, відмова відповідача зарахувати до страхового стажу позивача згідно з трудової книжки оспорювані період роботи є протиправною, адже система персоніфікованого обліку запроваджена з 1 січня 2004 року. До цієї дати основним документом є трудова книжка.

Відповідно до статті 106 Закону № 1058, відповідальність за несплату внесків лежить на роботодавці.

Верховний Суд у постанові від 20 березня 2019 року у справі № 688/947/17 зазначив, що заборгованість роботодавця не може бути підставою для виключення періодів зі стажу.

З огляду на викладене вище суд прийшов переконання про те, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у її трудовій книжці. Посилання на відсутність чи неточність записів у первинних документах по обліку трудового стажу на конкретній посаді, яку займав позивач у той чи інший період його роботи, за наявності у трудовій книжки відомостей достатніх у своїй сукупності для визначення конкретного періоду роботи, не може бути підставою для виключення вказаного періоду роботи з трудового стажу позивача, оскільки відповідальність за порядок ведення трудової книжки покладено безпосередньо на посадових осіб установи-роботодавця, а відтак недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, щодо якої такі порушення було вчинено, а отже, й не може впливати на особисті права позивача.

Верховного Суду, зокрема від 06.02.2018 по справі № 677/277/17, від 21.02.2018 у справі № 687/975/17, від 11.05.2022 у справі № 120/1089/19, від 17.09.2024 у справі № 440/4164/23.

Згідно з пунктом 4.2 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постанова правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 (далі - Порядок № 22-1) при прийманні документів орган, що призначає пенсію: перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів; перевіряє копії відповідних документів, фіксує й засвідчує виявлені розбіжності (невідповідності). Орган, що призначає пенсію, має право вимагати від підприємств, установ та організацій, фізичних осіб дооформлення у тримісячний строк з дня подання заяви прийнятих і подання додаткових документів, передбачених законодавством, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Також, згідно зі статтею 101 Закону України "Про пенсійне забезпечення" органи, що призначають пенсії, мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі. Підприємства та організації несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну громадянам або державі внаслідок несвоєчасного оформлення або подання пенсійних документів, а також за видачу недостовірних документів, і відшкодовують її.

Крім того, згідно із частиною 3 статті 44 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію.

На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Отже, пенсійний орган в силу діючого законодавства наділений повноваженнями вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також перевіряти обґрунтованість їх видачі.

Відповідачем не надано до суду доказів вчинення ним дій щодо перевірки записів у трудовій книжці та інших документах позивача для призначення пенсії.

Тобто, органом пенсійного фонду не вчинено заходів, визначених Законом України "Про пенсійне забезпечення" та Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", для з`ясування обставин наявності у позивача стажу.

За даними трудової книжки позивача серії № НОМЕР_1 позивач, зокрема: в період з 13.06.1985 по 10.06.1987 проходив військову службу в лавах Радянської армії.

Вказані обставини додатково підтвердженні довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №04/226 від 25.02.2026.

Зазначені записи є чіткими, зрозумілими, скріплені печатками та підписами відповідальних осіб.

Згідно з п.п. "к" п. 108 Положення про порядок призначення та виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР №590 від 03.08.1972, до загального стажу роботи, що дає право на пенсію, зараховується будь-яка робота в якості робітника або службовця, незалежно від характеру та тривалості роботи і тривалості перерв. Зокрема, в стаж зараховується служба в складі Збройних Сил СРСР і перебування в партизанських загонах; служба у військах і органах ВЧК, ОГПУ, НКВД, НКГБ, МТБ, Комітету державної безпеки при Раді Міністрів СРСР, Міністерства охорони громадського порядку СРСР, міністерств охорони громадського порядку союзних республік, Міністерства внутрішніх справ СРСР, міністерств внутрішніх справ союзних республік; служба в органах міліції, перебування військовослужбовця в полоні зараховується до стажу роботи в установленому порядку.

Наведене повністю узгоджується з абз. 2 ч. 1 ст. 8 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» час перебування громадян України на військовій службі зараховується до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Також, відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про загальний військовий обов`язок і військову службу» час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Суд зауважує, що на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, що дає йому право на призначення пенсії за віком, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком.

Така правова позиція суду узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.02.2018 у справі №687/975/17, відповідно до яких, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

Таким чином, незарухавання до загального страхового стажу позивача періоду проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987, який підтверджено відомостями трудової книжки та довідкою ІНФОРМАЦІЯ_2 №04/226 від 25.02.2026, є протиправним.

Щодо періоду з 01.07.2000 року по 10.03.2001 відповідач відмовив у зарахування вказаного періоду до загального страхового стажу через відсутність сплати страхових внесків.

Враховуючи наведене вище суд прийшов до переконання про те, що рішення відповідача щодо не врахування спірних періодів роботи позивача до страхового стажу, необхідно визнати протиправним, у зв`язку із чим таке скасувати.

Щодо ефективності способу захисту порушеного права, суд прийшов наступного.

Засіб захисту повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (параграф 75 рішення Європейського суду з прав людини від 05 квітня 2005 у справі «Афанасьєв проти України».

З огляду на викладене та з метою належного та ефективного захисту порушеного права суд дійшов переконання, що відповідач протиправно відмовив у зарахуванні до страхового стажу спірних періодів роботи, а відтак такі дії суд визнає протиправними.

При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу верховенства права щодо гарантування цього права статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, як складової частини змісту і спрямованості діяльності держави, та виходячи з принципу ефективності такого захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.

Стосовно позовних вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень зарахування стажу позивачу з 01.02.2026, суд відмічає наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Відтак суд прийшов переконання про те, що оскільки позивач звернувся за призначенням пенсії у межах строків установлених ст. 45 вищевказаного Закону, що підтверджено доказами у справі та доводами, які викладені у адміністративному позові та підтвердженні представником позивача у судовому засіданні, а відтак підстави визнати дату призначення пенсії з цієї дати у суду відсутні з огляду на положення ч. 1 ст. 45 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», адже будь-яких даних щодо не призначення пенсії позивачу з порушенням вимог цієї норми, у суду відсутні.

Враховуючи вищевикладене та те, що заява позивача про призначення пенсії була розглянута відповідачем та саме зазначеним органом прийнято оскаржуване рішення та незараховано стаж позивача, а відтак суд зазначає, що ефективним способом захисту порушених прав позивача є зобов`язання відповідача зарахувати з 01.02.2026 до страхового стажу позивача період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ «Тандем СВ» з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 .

Стосовно частин позовних вимог про перерахунок та виплату пенсії, з урахування зарахованих періодів роботи та військової служби цим судовим рішенням, суд вимічає, що спір між сторонами виник не у зв`язку із ненарахування та виплатою пенсії з урахуванням зарахованих періодів роботи та проходження військової служби, адже таке є обов`язком відповідача, а тому права та інтереси позивача у цій частині позову не порушено та докази цього відсутні, а відтак, оскільки судовому захисту підлягають порушені права чи інтереси особи, а не ті, що можливо/ймовірно будуть порушені у майбутньому, суд приходить висновку про відмову у задоволені такої частини позовних вимог.

У випадку, якщо позивач за результатом вчиненого відповідачем, на підставі рішення суду у вказаній справі, перерахунку буде незгоден з нарахованою до сплати сумою пенсії у зв`язку із обмеженням максимальним розміром, він не позбавлений права звернутися до суду із відповідним позовом.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову частково.

У відповідності до ст. 139 КАС України з відповідачів за рахунок бюджетних асигнувань стягнути на користь позивача судовий збір 1331,20 грн.

Керуючись статтями 19, 205, 229, 241-247, 250, 255, 293, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в :

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області щодо відмови у зарахуванні до страхового стажу ОСОБА_1 , період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ «Тандем СВ» з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 .

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області зарахувати ОСОБА_1 з 01.02.2026 до загального страхового стажу період проходження військової служби з 13.06.1985 по 10.06.1987 та періоди роботи в АТ «Тандем СВ» з 01.07.2000 по 10.03.2001, відповідно до записів трудової книжки № НОМЕР_1 .

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Харківській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1331,20 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ;

відповідач головне управління Пенсійного фонду України в Харківській області, місцезнаходження місто Харків, майдан Свободи, будинок № 5, код ЄДРПОУ 14099344;

Повне судове рішення складено та підписано суддею 31.07.2026.

Суддя М. І. Садова