Рішення № 138662069, 31.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Харків

31 липня 2026 р. Справа № 520/10181/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Супруна Ю.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (в порядку письмового провадження) адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

Адвокат, Семенченко О.С., діючи в інтересах позивача звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом, в якому просить суд:

- скасувати рішення ГУ ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 ;

- зобов`язати ГУ ДПС у Харківській області поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , на другій групі спрощеної системи оподаткування з 01.01.2026.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення контролюючого органу прийнято із неправильним застосуванням норм Податкового кодексу України та без наявності передбачених законом підстав. Позивач зазначає, що підставою для прийняття оскаржуваного рішення став акт камеральної перевірки, яким контролюючим органом зроблено висновок про перебування позивача на спрощеній системі оподаткування за наявності податкового боргу, що нібито утворився внаслідок несплати єдиного податку. Разом із тим, позивач вказує, що починаючи із серпня 2023 року на нього поширюються спеціальні положення Податкового кодексу України, прийняті у зв`язку із введенням воєнного стану, відповідно до яких фізичні особи підприємці першої та другої груп, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або територіях можливих бойових дій, мають право не сплачувати єдиний податок та військовий збір до припинення можливості бойових дій. Позивач зазначає, що його податкова адреса знаходиться у Харківській міській територіальній громаді, яка станом на момент прийняття спірного рішення залишалась територією можливих бойових дій відповідно до Переліку територій, затвердженого Міністерством розвитку громад та територій України. За таких обставин, на думку позивача, у контролюючого органу були відсутні правові підстави для нарахування авансових внесків з єдиного податку, а відтак відсутні й підстави вважати існуючим податковий борг, необхідний для застосування положень абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Крім того, позивач звертає увагу суду на істотні порушення процедури прийняття спірного рішення. Так, акт камеральної перевірки не містить його дати та реєстраційного номера, що не відповідає вимогам статті 86 Податкового кодексу України. Також позивачем були подані заперечення до акта перевірки, однак контролюючий орган не повідомив його про результати їх розгляду до моменту прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку. На думку позивача, зазначені обставини свідчать про порушення відповідачем процедури реалізації владних повноважень та позбавили його права на ефективний адміністративний захист.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду відкрито провадження у справі та вирішено здійснювати її розгляд за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

В зв`язку із здійсненням діяльності Харківським окружним адміністративним судом з відправлення правосуддя в умовах ведення бойових дій на території Харківської міської територіальної громади, розгляд справи було відтерміновано.

Крім того, відповідно до Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих, затвердженого наказом Міністерства розвитку громад та територій України №376 від 28.02.2025, місто Харків у період з 24.02.2022 по 15.09.2022 належало до території активних бойових дій, а з 15.09.2022 по теперішній час є територією можливих бойових дій.

Згідно з положеннями ч. 4 ст. 229 КАС України, у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Відповідно до положень ст. 258 КАС України, суд розглядає справи за правилами спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів із дня відкриття провадження у справі.

Згідно з положеннями ч.ч. 2, 3, 4, 5 ст. 262 КАС України, розгляд справи по суті за правилами спрощеного позовного провадження починається з відкриття першого судового засідання. Якщо судове засідання не проводиться, розгляд справи по суті розпочинається через тридцять днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - через п`ятнадцять днів з дня відкриття провадження у справі. Підготовче засідання при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження не проводиться. Якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів, а у випадках, визначених статтею 263 цього Кодексу, - протягом п`ятнадцяти днів з дня відкриття провадження у справі. Перше судове засідання у справі проводиться не пізніше тридцяти днів із дня відкриття провадження у справі. За клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин. Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Відповідач подав відзив на позов, у якому проти його задоволення заперечував та зазначив, що станом на момент прийняття оскаржуваного рішення за позивачем обліковувався податковий борг зі сплати єдиного податку протягом двох послідовних кварталів, що відповідно до вимог абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України є безумовною підставою для анулювання його реєстрації платником єдиного податку. Крім того, відповідач вважає, що положення підрозділу 8 розділу ХХ Податкового кодексу України не звільняють платника від виконання податкового обов`язку автоматично, а тому контролюючий орган діяв у межах наданих законом повноважень.

У відповіді на відзив позивач заперечив наведені доводи, зазначивши, що вони ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм податкового законодавства та не враховують спеціального правового режиму, встановленого для суб`єктів господарювання, зареєстрованих на територіях бойових дій.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, надані сторонами письмові докази, пояснення, викладені у позовній заяві, відзиві та інших заявах по суті спору, суд встановив такі фактичні обставини.

Фізична особа підприємець ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований як суб`єкт господарювання з 24 жовтня 2016 року та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Харківській області.

З 01 січня 2025 року позивач застосовує спрощену систему оподаткування другої групи на підставі поданої ним заяви про застосування спрощеної системи оподаткування.

З матеріалів справи вбачається, що 05 січня 2026 року через електронний кабінет платника податків позивачем отримано акт камеральної перевірки, відповідно до якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України. Підставою такого висновку визначено наявність у позивача податкового боргу протягом двох послідовних кварталів.

Не погодившись із висновками акта перевірки, позивач у строки, встановлені статтею 86 Податкового кодексу України, подав письмові заперечення.

Доказів, що зазначені заперечення розглянуті контролюючим органом до прийняття спірного рішення, матеріали справи не містять.

Податковим органом 28 січня 2026 року прийнято рішення про анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, відповідно до змісту якого єдиною підставою його прийняття визначено саме висновки акта камеральної перевірки.

Позивач не погоджуючись із зазначеним рішенням контролюючого органу, звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з даним позовом.

Щодо правового регулювання спірних правовідносин, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти виключно на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Наведений конституційний принцип є одним із фундаментальних принципів діяльності суб`єктів владних повноважень та означає, що будь-яке рішення органу державної влади повинно бути прийняте лише за наявності всіх юридичних фактів, прямо визначених законом.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративні суди перевіряють, чи прийняті рішення суб`єкта владних повноважень на підставі, у межах повноважень та у спосіб, визначених Конституцією та законами України; чи використано повноваження з метою, з якою це повноваження надано; чи є рішення обґрунтованим, безстороннім, добросовісним, розсудливим та пропорційним.

Таким чином, предметом судового контролю у цій справі є не лише формальна наявність повноважень у контролюючого органу на прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку, а й перевірка того, чи існували передбачені законом матеріально-правові підстави для реалізації такого повноваження.

Положеннями пункту 291.2 статті 291 Податкового кодексу України визначено, що спрощена система оподаткування є особливим механізмом справляння податків і зборів.

Порядок переходу платника на загальну систему оподаткування визначений статтею 298 Податкового кодексу України.

Згідно з абзацом восьмим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України обов`язковий перехід платника єдиного податку на загальну систему оподаткування допускається виключно за умови одночасного існування двох юридичних фактів:

наявності податкового боргу;

існування такого боргу станом на кожне перше число місяця протягом двох послідовних кварталів.

Отже, саме існування податкового боргу є обов`язковою юридичною передумовою прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Разом із тим суд звертає увагу, що після введення воєнного стану законодавець істотно змінив порядок виконання податкових обов`язків фізичними особами підприємцями, які здійснюють діяльність на територіях бойових дій.

Так, пунктом 11 підрозділу 8 та підпунктом 1.12 пункту 16№ підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» Податкового кодексу України передбачено право фізичних осіб - підприємців першої та другої груп, податкова адреса яких знаходиться на територіях бойових дій або тимчасово окупованих територіях, не сплачувати єдиний податок та військовий збір протягом визначеного законом періоду.

При цьому законодавець прямо встановив, що для таких платників контролюючий орган не здійснює нарахування авансових внесків з єдиного податку.

Наведена норма є спеціальною щодо загальних положень статей 295 та 298 Податкового кодексу України.

Відповідно до загальновизнаного принципу юридичної техніки lex specialis derogat legi generali спеціальна норма має перевагу над загальною.

Отже, під час вирішення питання щодо наявності чи відсутності податкового боргу контролюючий орган був зобов`язаний насамперед встановити, чи поширюється на позивача дія спеціальних положень Податкового кодексу України.

Матеріалами справи підтверджено, що податкова адреса позивача знаходиться у Харківській міській територіальній громаді.

Також матеріалами справи підтверджено, що на дату прийняття оскаржуваного рішення зазначена територія залишалася територією можливих бойових дій.

Відповідач зазначених обставин не спростував.

Більше того, відповідач не надав жодного доказу того, що позивач змінював податкову адресу або втратив право на застосування спеціального режиму, встановленого Податковим кодексом України.

За таких обставин суд приходить до висновку, що на позивача поширювалася дія спеціальних норм Податкового кодексу України.

Отже, контролюючий орган був позбавлений правових підстав вважати несплату єдиного податку податковим боргом у розумінні статті 14 Податкового кодексу України.

Суд окремо звертає увагу на те, що сама лише наявність відповідного запису в інформаційній системі контролюючого органу ще не свідчить про існування податкового боргу як юридичного факту.

Податковий борг є правовою категорією, яка виникає виключно за наявності передбачених законом умов.

Якщо законом прямо встановлено, що для певної категорії платників авансові внески не нараховуються, то відсутні й правові підстави для виникнення недоїмки зі сплати таких внесків.

Фактично відповідач застосував загальні положення Податкового кодексу України, повністю проігнорувавши спеціальне правове регулювання.

Такий підхід суперечить принципу верховенства права, оскільки призводить до застосування до особи негативних правових наслідків всупереч прямій нормі закону.

Крім того, відповідачем не доведено ані розміру податкового боргу, ані моменту його виникнення, ані дотримання усіх умов, передбачених абзацом восьмим підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Відсутність хоча б одного із зазначених юридичних фактів виключає можливість анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Саме тому суд приходить до висновку, що рішення відповідача прийнято за відсутності визначених законом матеріально-правових підстав.

Такий висновок повністю відповідає принципу правової визначеності, який є складовою принципу верховенства права та неодноразово застосовувався Верховним Судом при вирішенні податкових спорів.

Окремою підставою для перевірки законності оскаржуваного рішення є дотримання контролюючим органом процедури його прийняття.

Відповідно до пункту 86.2 статті 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт, який після його реєстрації підписується посадовими особами контролюючого органу та надсилається платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Наведена норма має імперативний характер та спрямована на забезпечення реалізації платником податків права бути належним чином повідомленим про результати перевірки, розуміти зміст встановлених порушень та ефективно реалізувати своє право на подання заперечень.

Судом встановлено, що акт камеральної перевірки, який став єдиною підставою для прийняття спірного рішення, не містив належних реквізитів, зокрема дати його складення та реєстраційного номера.

Разом із тим сам по собі зазначений недолік не є безумовною підставою для визнання незаконним рішення контролюючого органу.

Верховний Суд неодноразово зазначав, що формальні порушення процедури є підставою для скасування рішення лише тоді, коли вони вплинули або могли вплинути на правильність висновків контролюючого органу чи призвели до порушення прав платника податків.

У цій справі суд бере до уваги не окремий формальний недолік акта перевірки, а сукупність допущених відповідачем процедурних порушень.

Так, після отримання акта перевірки позивач скористався передбаченим статтею 86 Податкового кодексу України правом та подав мотивовані заперечення.

Матеріалами справи підтверджено, що до моменту прийняття рішення про анулювання реєстрації відповідач не повідомив позивача про результати їх розгляду.

Відповідачем не надано суду належних доказів проведення повного та всебічного розгляду доводів, викладених у запереченнях.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці неодноразово зазначав, що у справах, які стосуються майнових прав особи, державні органи повинні діяти своєчасно, послідовно, прозоро та передбачувано.

Принцип належного урядування передбачає, що суб`єкт владних повноважень зобов`язаний не лише формально застосовувати норми права, а й діяти таким чином, щоб його рішення було юридично обґрунтованим, логічним, мотивованим та прийнятим після повного з`ясування всіх істотних обставин.

Натомість у даній справі відповідач не дослідив питання застосування до позивача спеціальних положень Податкового кодексу України, не навів мотивів їх незастосування, не встановив юридичних фактів, які виключали б право позивача користуватися податковими пільгами воєнного часу, та не спростував доводів, викладених у його запереченнях.

За таких умов, суд доходить висновку, що відповідач діяв не у спосіб, визначений законом, а тому оскаржуване рішення не відповідає критеріям законності, обґрунтованості та пропорційності, визначеним частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Підсумовуючи наведене, суд виходить із того, що відповідачем неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють особливості виконання податкових обов`язків фізичними особами - підприємцями, зареєстрованими на територіях бойових дій.

Крім того, відповідачем не доведено існування передбачених законом підстав для анулювання реєстрації позивача як платника єдиного податку, а також не виконано обов`язок доказування правомірності прийнятого рішення.

Сукупність встановлених судом порушень свідчить про те, що рішення Головного управління ДПС у Харківській області прийнято без належного правового та фактичного обґрунтування, із неправильним застосуванням норм Податкового кодексу України та з порушенням принципів адміністративного судочинства.

Відповідно до статті 245 Кодексу адміністративного судочинства України ефективним способом захисту порушеного права позивача є не лише визнання спірного рішення протиправним та його скасування, а й покладення на відповідача обов`язку поновити реєстрацію позивача платником єдиного податку другої групи з 01 січня 2026 року, оскільки саме такий спосіб захисту забезпечує повне відновлення правового становища позивача, яке існувало до прийняття незаконного рішення.

Оцінивши кожний доказ окремо та у їх сукупності, перевіривши доводи сторін, дослідивши норми Конституції України, Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України, суд приходить до висновку, що адміністративний позов є обґрунтованим та підлягає задоволенню з таких підстав.

Контролюючим органом не доведено існування усіх юридичних фактів, необхідних для застосування абзацу восьмого підпункту 298.2.3 пункту 298.2 статті 298 Податкового кодексу України.

Водночас матеріалами справи підтверджено, що позивач належить до категорії платників податків, на яких поширюється дія пункту 11 підрозділу 8 та підпункту 1.12 пункту 16 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, які є спеціальними нормами щодо загального порядку сплати єдиного податку.

Крім того, суд звертає увагу, що відповідачем не доведено правомірності формування податкового боргу, не надано належних доказів узгодження податкових зобов`язань, а також не підтверджено дотримання процедури прийняття рішення про анулювання реєстрації платника єдиного податку.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправним та скасування рішення ГУ ДПС у Харківській області про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 та зобов`язання відповідача поновити реєстрацію фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 , податковий номер НОМЕР_1 , на другій групі спрощеної системи оподаткування з 01.01.2026 із внесенням відповідних відомостей до Реєстру платників єдиного податку.

За приписами ч. 1 та ч. 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 КАС України. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони:1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Зважаючи на встановлені у справі обставини, з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про задоволення адміністративного позову.

При розв`язанні спору, суд зважає на практику Європейського суду з прав людини щодо застосування ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі за текстом - Конвенція; рішення від 21.01.1999 у справі "Гарсія Руїз проти Іспанії", від 22.02.2007 у справі "Красуля проти Росії", від 05.05.2011 у справі "Ільяді проти Росії", від 28.10.2010 у справі "Трофимчук проти України", від 09.12.1994. у справі "Хіро Балані проти Іспанії", від 01.07.2003 у справі "Суомінен проти Фінляндії", від 07.06.2008 у справі "Мелтекс ЛТД (MELTEX LTD) та Месроп Мовсесян (MESROP MOVSESYAN) проти Вірменії") і тому надав оцінку усім обставинам справи, котрі мають юридичне значення для правильного вирішення спору, та дослухався до усіх аргументів сторін, які ясно і чітко сформульовані та здатні вплинути на результат вирішення спору.

Розподіл судових витрат здійснюється відповідно до ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 13, 14, 139, 241, 243, 246, 250, 255, 293, 295, 297 КАС України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) до Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) про скасування рішення та зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Державної податкової служби у Харківській області від 28 січня 2026 року про анулювання реєстрації та виключення з Реєстру платників єдиного податку фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 .

Зобов`язати Головне управління Державної податкової служби у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) поновити реєстрацію фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) платником єдиного податку другої групи з 01 січня 2026 року, із внесенням відповідних відомостей до Реєстру платників єдиного податку.

Стягнути з Головного управління ДПС у Харківській області (вул. Григорія Сковороди, буд. 46, м. Харків, Харківська обл., Харківський р-н, 61057, код ЄДРПОУ 43983495) за рахунок бюджетних асигнувань на користь Фізичної особи-підприємеця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп: НОМЕР_1 ) сплачений судовий збір в сумі 3328 (три тисячі триста двадцять вісім) грн. 00 коп.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення виготовлено та підписано - 31.07.2026, враховуючи час перебування судді у відпустці та з урахуванням наявності безпечних умов для життя та здоров`я учасників процесу, суддів та працівників суду.

Суддя Супруна Ю.О.