Рішення № 138662045, 31.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Справа № 520/4683/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом адміністративного позову товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОФАСТЕРА ЛТД" до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до відповідача, у якому просить визнати протиправною та скасувати постанову про накладення штрафу від 24 лютого 2026 року № 012 щодо товариства з обмеженою відповідальністю АВТОФАСТЕРА ЛТД; вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що відповідачем прийнято постанову про накладення на позивача штрафу у розмірі 102000,00 грн за нібито невиконання рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів, яка є протиправною, оскільки винесена з істотним порушенням адміністративної процедури. Зокрема, посадова особа, яка здійснювала розгляд адміністративної справи, належним чином не представилась, не повідомила своє прізвище, ім`я, посаду та орган, який вона представляє, а також не надала документів, що підтверджують її повноваження на здійснення розгляду справи. Відсутність роз`яснення процесуальних прав є істотним порушенням, оскільки позбавляє особу можливості повноцінно реалізувати свої права. Під час вручення постанови були присутні сторонні особи (три особи), з якими посадова особа здійснювала комунікацію в ході провадження, при цьому їх процесуальний статус визначено не було. Не встановлено, чи є вони посадовими особами органу, свідками, спеціалістами або іншими учасниками провадження. Представником ТОВ «Автофастера ЛТД» було заявлено клопотання про зупинення адміністративного провадження від 24.02.2026 року. Клопотання було обґрунтовано тим, що 13.01.2026 року ТОВ «Автофастера ЛТД» подано до Харківського окружного адміністративного суду позов до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправними та скасування рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 09.12.2025 № 011/2-ф та № 011/1-ф. Предметом судового розгляду є правомірність рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, невиконання яких стало підставою для складання акта перевірки № 024 від 11.02.2026 року та протоколу № 024 від 11.02.2026 року, що, у свою чергу, стало підставою для притягнення до відповідальності у межах даного адміністративного провадження. Попри те, відповідачем було прийнято рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) від 09.12.2025 № 011/2-ф, яким визнано необхідність ТОВ «Автофастера ЛТД» привести продукцію (фара протитуманна TANGDE TD01-57- 013L) у відповідність до встановлених вимог та рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) від 09.12.2025 № 011/1-ф, яким тимчасово заборонено ТОВ «Автофастера ЛТД» надавати продукцію (фара протитуманна TANGDE TD01-57-013L) на ринку. Не погоджуючись з вказаними рішеннями, 13.01.2026 ТОВ «Автофастера ЛТД» було подано до Харківського окружного адміністративного суду позовну заяву до Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних заходів) від 09.12.2025 № 011/2-ф та від 09.12.2025 № 011/1-ф. Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 по справі № 520/686/26 відкрито спрощене провадження. Крім того, позивач зазначає, що продукція, щодо якої були застосовані обмежувальні заходи, ще до їх прийняття була повернута постачальнику через невідповідність замовленню, не вводилась в обіг та не реалізовувалась. У зв`язку із наведеним просить у позові відмовити. У відповідності до ст. 139 КАС України здійснити розподіл судових витрат.

Відповідачем подано до суду відзив, який містить заперечення на позов. Наводить аргументи про те, що на виконання вказаного плану, Укртрансбезпеокю видано наказ від 27 листопада 2025 року № 2064 «Про проведення планової перевірки характеристик продукції», а саме: нових частин та обладнання, які можуть бути встановлені та/або використані на колісних транспортних засобах у торгівельних та складський приміщеннях «GLOBAL AUTO» за адресою розміщення продукції: проспект Героїв Харкова, будинок 96, місто Харків, Харківська область, Україна, 61000 та направлення на проведення перевірки від 02 грудня 2025 року № 011. Посадовими особами відповідача під час проведення планової перевірки характеристик продукції у торгівельних та складських приміщеннях «GLOBAL AUTO» за адресою розміщення продукції: за адресою: проспект Героїв Харкова, будинок 96, місто Харків, Харківська область, Україна, 61000, в якому здійснює підприємницьку діяльність ТОВ «АВТОФАСТЕРА ЛТД», код ЄДРПОУ: 39658734, Фесенківський в`їзд, будинок 8, квартира 153, місто Харків, Харківська область, Україна, 61001 встановлено факт розповсюдження продукції, а саме: 1. Фара протитуманна TANGDE TD01-57-013L 1 шт., зазначена за порядковим номером 3 у додатку 1 до акту перевірки характеристик продукції від 05 грудня 2025 року № 011. Документів, що дають змогу ідентифікувати суб`єкта господарювання, який поставив продукцію фара протитуманна TANGDE TD01-57-013L, та відстежити походження продукції, а також сертифікаті відповідності суб`єкта господарювання не надав. Рішення про вживання обмежувальних (корегувальних) заходів від 09 грудня 2025 року № 011/2-ф на підставі секторіального плану державного ринкового нагляду на 2025 рік в якому прийнято рішення щодо приведення продукції у відповідність до встановлених вимог в якому конкретизовано, що саме потрібно вжити суб`єкту господарювання та встановлено строк на його виконання до 26 січня 2026 року. Повідомлення про виконання рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 09 грудня 2025 року № 011/2-ф до органу державного ринкового нагляду від ТОВ АВТОФАСТЕРА ЛТД не надходило. Таким чином, суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання є не лише особа, у якої було придбано продукцію, а також виробник продукції, імпортер. При цьому з метою усунення формальної невідповідності, приведення продукції у відповідність до встановлених вимог, суб`єкт господарювання має право звернутись до будь-якого суб`єкта господарювання в ланцюгу постачання, в тому числі до постачальника та виробника даної продукції, а також вжити всіх можливих заходів для повідомлення цих осіб про виявлену невідповідність встановленим вимогам. За результатами перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень (Акт перевірки стану виконання суб`єктом господарювання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 11 лютого 2026 року № 024), прийнято рішення внести зміни. Зміст обмежувального (коригувального) заходу від 09 грудня 2025 року № 011/2-ф та пов`язані з ним дії, що має виконати суб`єкт господарювання викласти у такій редакції: «Вжити заходів щодо заборони надання продукції на ринку». 7. Частину 3 рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів 09 грудня 2025 року № 011/2-ф викласти в такій редакції: «термін виконання рішення: Постійно». 8. Встановити термін повідомлення суб`єктом господарювання органу ринкового нагляду про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 09 грудня 2025 року № 011/2-ф до 11 травня 2026 року. Щодо доводів представника Позивача про повернення продукції постачальнику Зазначимо, що відповідно до частини другої статті 32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» вилучення продукції з обігу передбачає повернення розповсюджувачами всіх одиниць відповідної продукції, що перебуває у їх розпорядженні, виробнику цієї продукції, а не постачальнику продукції, а відповідно до частини третьої статті 32 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» відкликання продукції передбачає повернення її виробнику одиниць відповідної продукції, що вже надана споживачам (користувачам). Таким чином, заходи щодо вилучення продукції з обігу чи її відкликання може здійснювати лише виробник, а не розповсюджувач. Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акту, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його правомірність. У випадку, коли фактичні обставини справи є безспірними, а правовий результат визначений законом, формальне недотримання окремих процедурних вимог саме по собі не може слугувати достатньою підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень. Скасування правильного по суті рішення лише через процедурні недоліки, коли не існує реальної альтернативи вирішення справи, суперечило б завданню адміністративного судочинства, визначеному статтею 2 КАС України. Представник позивача подав під час розгляду справи клопотання про зупинення адміністративного провадження, проте Укртрансбезпекою було відмовлено. Оскільки, по справі № 520/686/26 предметом оскарження є рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 09 грудня 2025 року № 011/1-ф, № 011/2-ф, проте це не зупиняє факт того, що суб`єкту господарювання потрібно привести продукцію у відповідність. Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції», не передбачено підстав для зупинення розгляду справи у зв`язку з тим, що суб`єктом господарювання оскаржується раніше прийняті Рішення про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів. Відповідно до частини першої статті 66 Закону України «Про адміністративну процедуру» з метою забезпечення належного, об`єктивного та швидкого з`ясування обставин справи за рішенням адміністративного органу може проводитися слухання у справі. Тобто ця норма вказує на право для органу, а не обов`язок щодо проведення слухання у справі. У зв`язку із наведеним просить у позові відмовити.

Позивачем подано до суду відповідь на відзив. Наводить пояснення про те, відповідач жодним чином не спростував доводи ТОВ «Автофастера ЛТД», викладені у позовній заяві, щодо грубого порушення адміністративної процедури та порушення прав і законних інтересів ТОВ «Автофастера ЛТД». Навпаки, відповідач фактично підтверджує наявність порушень, зазначаючи, що формальне недотримання процедурних вимог нібито не може слугувати достатньою підставою для скасування рішення суб`єкта владних повноважень. Правова процедура встановлює межі вчинення повноважень органами публічної влади і, в разі її неналежного дотримання, дає підстави для оскарження до суду таких дій особою, чиї інтереси вони зачіпають. Установлена правова процедура є важливою гарантією недопущення зловживань з боку суб`єктів владних повноважень під час прийняття рішень та вчинення дій, які повинні забезпечувати, передусім, справедливе ставлення до особи, а також дотримання загального принципу юридичної визначеності, складовою якого є принцип легітимних очікувань. 13.01.2026 ТОВ «АВТОФАСТЕРА ЛТД» звернулося до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень про вжиття обмежувальних (коригувальних) заходів від 09.12.2025 № 011/1-ф та № 011/2-ф. Ухвалою суду від 27.01.2026 у справі № 520/686/26 відкрито провадження у справі. Таким чином, на даний час правомірність зазначених рішень є предметом судового розгляду, а отже вони не можуть вважатися такими, що остаточно встановлюють обов`язок позивача, невиконання якого тягне юридичну відповідальність. 23.01.2026 ТОВ «АВТОФАСТЕРА ЛТД» звернулося до відповідача із заявою, в якій повідомило про подання позову до суду, а також надало пояснення щодо об`єктивної неможливості виконання зазначених рішень. При цьому, під час здійснення внутрішньої перевірки, було виявлено, що ТОВ «Автофастера ЛТД» як покупець відповідно до умов Договору № 36/16 постачання товару від 01.07.2016 здійснило замовлення у постачальника - ТОВ «Дані-Партс» товар - фару головного світла TD01-50-016L у кількості 1 шт.,артикул TD01-50-016L, код УКТЗЕД 8512200090. Однак, постачальником ТОВ «Дані-Партс» фактично було поставлено ТОВ «Автофастера ЛТД» товар, який не відповідає замовленню покупця (тобто поставлено товар іншої характеристики), а саме фару - TANGDE TD01-57- 013L. Вказані обставини стали наслідком того, що позивачем було оформлено та зареєстровано видаткову накладну на повернення товару № АФ-0035913 від 03.12.2025. Крім того, ТОВ «Автофастера ЛТД» було прийнято наказ № 03-12 від 03 грудня 2025 року «Про фіксацію факту постачання продукції, що не відповідає замовленню, та її повернення постачальнику», відповідно до якого у зв`язку з виявленням факту постачання продукції, що не відповідає замовленню. Позивач не є виробником або імпортером продукції, яка була предметом перевірки. На момент прийняття оскаржуваних рішень залишок продукції на складі позивача за позицією «Фара TD01-57-013L» становить 0 (нуль) штук, що додатково підтверджує відсутність фактичної можливості впливати на подальший обіг відповідного товару. Таким чином, позивачем фактично до прийняття рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів було вжито всі необхідні заходи для повернення неналежної продукції постачальнику, а будь-яке притягнення до відповідальності за нібито неподачу повідомлень про виконання рішень, що оскаржуються в судовому порядку, є неправомірним та підлягає скасуванню. Просить позов задовольнити.

Ухвалами суду від 05.03.2026 та від 27.03.2026 у заявах позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 09.03.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (викликом) сторін.

Розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, товариство з обмеженою відповідальністю «Автофастера ЛТД» (код ЄДРПОУ 39658734, генеральний директор Скібін О.О.) є суб`єктом господарювання - розповсюджувачем нових частин та обладнання для колісних транспортних засобів, який здійснює діяльність у торговельно-складських приміщеннях «GLOBAL AUTO» за адресою: м. Харків, проспект Героїв Харкова, буд. 96.

На підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 27.11.2025 № 2064 та направлення на проведення перевірки від 02.12.2025 № 011 управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Управління) у період з 02.12.2025 по 05.12.2025 проведено планову перевірку характеристик продукції, яку розповсюджує позивач.

Під час перевірки на складі позивача виявлено три найменування продукції: колодки гальмівні TEXTAR 1928309 (3 комплекти), наконечник рульової тяги C.E.I 198.475 (1 шт.) та фару протитуманну TANGDE TD01-57-013L (1 шт.). На вимогу Управління від 04.12.2025 позивач листом від 04.12.2025 № 51908/0/22-25 надав документи щодо зазначеної продукції.

За результатами планової перевірки складено акт перевірки характеристик продукції від 05.12.2025 № 011 та протокол про виявлені порушення від 05.12.2025 № 011. Актом установлено факт розповсюдження всіх трьох найменувань продукції без сертифіката відповідності, передбаченого пунктами 1.2, 1.3 Порядку затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України від 17.08.2012 № 521. При цьому надані позивачем сертифікати відповідності партій (у тому числі сертифікат типу на колодки TEXTAR № UA46A(b)119800 від 01.09.2022 та сертифікати партії від 25.08.2025; сертифікат типу на продукцію C.E.I № UA46A(b)081500 від 22.02.2021 та сертифікати партії від 29.07.2025 і 30.07.2025) Управління до уваги не прийняло, вказавши, що вони не відповідають формі та змісту додатка 9 Порядку № 521, зокрема не містять найменування продукції та типу, що унеможливлює її ідентифікацію.

09.12.2025 за наслідками перевірки управлінням прийнято рішення № 011/1-ф та № 011/2-ф на позивача покладено обов`язок відповідно тимчасово заборонити надання фари на ринку та привести її у відповідність до встановлених вимог шляхом оформлення сертифіката відповідності у строк до 26.01.2026 з письмовим повідомленням управління про виконання.

13.01.2026 позивач звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправними та скасування рішень від 09.12.2025 № 011/1-ф та № 011/2-ф.

23.01.2026 позивач подав до відповідача заяву, якою позивач повідомив про оскарження рішень № 011/1-ф і № 011/2-ф до суду та просив зупинити строки їх виконання, посилаючись на повернення фари постачальнику й об`єктивну неможливість її реалізації та приведення у відповідність.

Листом від 05.02.2026 № 9873/40.2/24-26 відповідач повідомило позивача, що надану інформацію прийнято до відома, та відповідно до частини третьої статті 34 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» призначило перевірку стану виконання рішень.

На підставі наказу Державної служби України з безпеки на транспорті від 04.02.2026 № 200 та направлення від 04.02.2026 № 024 у період з 06.02.2026 по 11.02.2026 інспекторами Коваль Т.С. та Тішаковою О.С. проведено позапланову перевірку стану виконання позивачем рішень від 09.12.2025. За результатами перевірки складено акт від 11.02.2026 № 024, яким установлено, що рішення № 011/1-ф та № 011/2-ф щодо фари протитуманної TANGDE TD01-57-013L не виконано та не можуть бути визнані результативними, оскільки позивачем не надано повідомлення про виконання та документів про приведення фари у відповідність. Того ж дня складено протокол про виявлене порушення від 11.02.2026 № 024, яким дії позивача кваліфіковано за пунктом 2 частини четвертої статті 44 Закону.

12.02.2026 відповідачем прийнято рішення № 024/з про внесення змін до рішень № 011/1-ф та № 011/2-ф, якими обмежувальний захід щодо фари змінено на заборону надання продукції на ринку зі строком виконання «постійно» та новим строком повідомлення про виконання - до 11.05.2026. Зазначені рішення вручено позивачу 13.02.2026.

Листом-запрошенням від 11.02.2026 № 1323/40.2/24-26 позивача повідомлено про розгляд справи про порушення, призначений на 24.02.2026 з 11:00 до 12:00 за адресою: м. Харків, майдан Свободи, 5. У день розгляду, 24.02.2026, представник позивача подав до Управління клопотання про зупинення адміністративного провадження (вх. № 8982/0/22-26) у зв`язку з розглядом судом справи. У задоволенні якого Управлінням було відмовлено.

За результатами розгляду справи 24.02.2026 відповідачем прийнято постанову про накладення штрафу № 012, якою на позивача за порушення пункту 2 частини четвертої статті 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» - невиконання у встановлений строк рішення від 09.12.2025 № 011/2-ф - накладено штраф у розмірі 6000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 102000,00 грн.

Позивач наводить аргументи про те, що оспорюване рішення є протиправним та таким, що підтягає скасуванню у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Організація та порядок здійснення державного ринкового нагляду, а також державного контролю продукції під час її ввезення на митну територію України визначаються Законом України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» від 02.12.2010 № 2735-VІ (надалі - Закон 2735-VІ).

Згідно зі ст. 1 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» державний ринковий нагляд» діяльність органів ринкового нагляду з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, а також забезпечення відсутності загроз суспільним інтересам.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення ринкового нагляду є вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів з відповідним інформуванням про це громадськості щодо продукції, яка при її використанні за призначенням або за обґрунтовано передбачуваних умов і при належному встановленні та технічному обслуговуванні становить загрозу суспільним інтересам чи яка в інший спосіб не відповідає встановленим вимогам.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до ч. 2 ст. 33 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» за результатами проведених органами ринкового нагляду перевірок характеристик продукції можуть бути прийняті рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів (ст. 28 - 32 Закону № 2735-VI). Відповідно до ст. 36 цього Закону рішення, приписи, дії чи бездіяльність органів ринкового нагляду або їх посадових осіб можуть бути оскаржені до суду відповідно до чинного законодавства України.

Рішення про вжиття обмежувальних заходів від 09.12.2025 №011/2-ф та №011/1-ф позивач оскаржив до суду. Харківський окружний адміністративний суд своєю ухвалою від 27.01.2026 у справі №520/686/26 прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито спрощено позовне провадження. На момент розгляду цієї справи спір у справі №520/686/26 не вирішено.

У постанові від 16.12.2020 у справі № 807/983/15 Верховний Суд зазначив, що якщо позивач вважав, що рішенням, діями чи бездіяльністю позивача як суб`єкта владних повноважень порушено його права, він вправі був оскаржити такі до суду і в рамках такої справи на підставі належних щодо предмета доказування дослідження доказів, які стосувалися предмету. Відповідач не скористався таким правом, тому встановлення таких обставин у справі щодо іншого предмета доказування не буде відповідати правилу належності доказів, які в силу приписів ст. 73 КАС України повинні містити інформацію безпосередньо щодо предмета доказування.

Відповідно до ст. 73 КАС України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16.09.2024 у справі №160/7457/21.

Застосовуючи такий підхід в контексті обставин справи, що розглядається, суд дійшов висновк про те, що питання дотримання порядку прийняття відповідачем вказаних вище рішень виходять за межі тих обставин, що підлягають з`ясуванню в межах цієї справи, оскільки не впливають на вирішення спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 1 ст. 29 Закону № 2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду встановлено, що продукція не відповідає встановленим вимогам (крім випадків, передбачених статтею 28 цього Закону, та формальної невідповідності), орган ринкового нагляду невідкладно вимагає від відповідного суб`єкта господарювання вжити протягом визначеного строку заходів щодо приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Відповідно до ч.1 ст. 30 вказаного Закону обмеження надання продукції на ринку здійснюються шляхом: 1) приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (згідно з частинами першою і четвертою статті 29 цього Закону); 2) усунення формальної невідповідності (згідно з частиною третьою статті 29 цього Закону); 3) тимчасової заборони надання продукції на ринку.

Обмеження надання продукції на ринку, визначені у пункті 1 частини першої цієї статті, застосовуються органами ринкового нагляду у випадках, передбачених цим Законом, якщо існує можливість приведення такої продукції у відповідність із встановленими вимогами. Зазначені обмеження можуть застосовуватися до продукції, що надається на ринку, у тому числі тієї, що зберігається на складах виробників (імпортерів), та/або продукції, що перебуває у споживачів (користувачів) (ч. 2 ст. 30 Закону № 2735-VI).

Приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцем проживання (місцезнаходженням) споживачів (користувачів) або за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб`єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов`язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами (ч.3 ст.30 Закону № 2735-VI).

За приписами ч 4 ст.29 Закону № 2735-VI у разі якщо органом ринкового нагляду за результатами аналізу повідомлення відповідного суб`єкта господарювання про виконання ним рішення про приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами чи усунення формальної невідповідності та/або перевірки стану виконання суб`єктом господарювання цього рішення, проведених відповідно до статті 34 цього Закону, встановлено, що невідповідність продукції встановленим вимогам не усунено або усунено частково, орган ринкового нагляду відповідно до затвердженої Кабінетом Міністрів України методики вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів вживає таких обмежувальних (корегувальних) заходів: обмеження, заборона надання продукції на ринку, вилучення продукції з обігу, відкликання продукції.

Порядок здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів визначений статтею 34 Закону № 2735-VI, згідно з яким з метою контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів органи ринкового нагляду: - аналізують повідомлення про виконання цих рішень, надані (надіслані) суб`єктами господарювання, яких стосувалися такі рішення; - проводять перевірки стану виконання суб`єктами господарювання цих рішень; - здійснюють моніторинг результативності вжитих обмежувальних (корегувальних) заходів.

Відповідно до ч.6 ст.34 Закону № 2735-VI під час проведення перевірки стану виконання рішення орган ринкового нагляду встановлює ступінь виконання суб`єктом господарювання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та результативність їх виконання.

За правилами ч.8 ст.34 Закону № 2735-VI у разі якщо за результатами аналізу повідомлення суб`єкта господарювання про виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів та/або перевірки стану виконання цього рішення встановлено факт невиконання чи часткового виконання суб`єктом господарювання відповідного рішення або виконання рішення не може бути визнано результативним, орган ринкового нагляду невідкладно приймає рішення про внесення змін до зазначеного рішення. Такі зміни можуть передбачати вжиття нових обмежувальних (корегувальних) заходів.

Відповідно до наведених вище положень ч. 3 ст. 30 Закону № 2735-VI приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами здійснюється за місцезнаходженням розповсюджувачів, виробників (імпортерів) чи підприємств, що здійснюють технічне обслуговування та ремонт продукції, а також в інших місцях, у яких можливо здійснити таке приведення. Суб`єкти господарювання в ланцюгу постачання відповідної продукції зобов`язані співпрацювати між собою з метою приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про загальну безпечність нехарчової продукції» від 02.12.2020 № 2736-VI розповсюджувачі зобов`язані, зокрема, співпрацювати (в межах своєї діяльності) з виробниками та органами державного ринкового нагляду у здійсненні заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція (п. 3); співпрацювати (в межах своєї діяльності) з органами державного ринкового нагляду з питань вжиття заходів щодо уникнення ризиків, які становить продукція, що була поставлена або постачається ними (п. 7).

Відповідно до ч. 2 ст. 4 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції» метою здійснення контролю продукції є забезпечення відповідності продукції, що ввозиться на митну територію України, встановленим вимогам до моменту її випуску у вільний обіг на митній території України та недопущення ввезення на митну територію України продукції, яка становить серйозний ризик суспільним інтересам.

З огляду на таку мету, співпраця розповсюджувачів з виробниками, імпортерами та органами державного ринкового нагляду має бути спрямована не лише на усунення ризиків, які становить продукція, шляхом її приведення у відповідність до встановлених вимог (зокрема, технічного регламенту), але й запобігання таким порушення на майбутнє.

Насамперед саме суб`єкти господарювання, зокрема розповсюджувачі, а не органи ринкового контролю, повинні контролювати відповідність продукції, яку вони мають намір розповсюджувати, встановленим вимогам, і, у разі невідповідності, не брати продукцію до розповсюдження та інформувати про це постачальника, імпортера та виробника.

Розповсюджувач, який отримав рішення про усунення формальної невідповідності та приведення продукції у відповідність до встановлених вимог, повинен інформувати суб`єктів господарювання в ланцюгу постачання (постачальника, імпортера, виробника) про порушення вимог закону з тим, щоб такі порушення було виправлено та враховано на майбутнє.

Органи ринкового контролю лише контролюють належне виконання обов`язків суб`єктів господарювання щодо забезпечення якості нехарчової продукції.

У постанові від 19.01.2023 у справі № 520/6006/21 Верховний Суд зазначив: суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання є не лише особа, у якої було придбано продукцію, а також виробник продукції, імпортер. При цьому з метою усунення формальної невідповідності, приведення продукції у відповідність до встановлених вимог, суб`єкт господарювання має право звернутись до будь-якого суб`єкта господарювання в ланцюгу постачання, в тому числі до постачальника та виробника даної продукції, а також вжити всіх можливих заходів для повідомлення цих осіб про виявлену невідповідність встановленим вимогам.

Законом не обмежено розповсюджувачів, котрими, всупереч вимогам чинного законодавства, було надано на ринку продукцію, що не відповідає встановленим вимогам, у виборі способів співпраці із суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання з метою усунення формальної невідповідності. Однак необхідність ефективної співпраці між собою з метою забезпечення відповідності продукції встановленим вимогам, визначено як обов`язок з метою досягнення встановлених законом цілей.

Цей висновок узгоджується з правовою позицією, що міститься, зокрема в постанові Верховного Суду від 7 вересня 2022 року у справі № 440/539/21.

Розвиваючи цей висновок з урахуванням контексту справи, що розглядається, Суд звертає увагу на те, що встановлена законом вимога «співпрацювати» з усіма суб`єктами у ланцюгу постачання та з органами державного ринкового нагляду, хоч і не містить конкретних дій, які повинен вчиняти розповсюджувач у межах співпраці, покладає на нього обов`язок вчиняти дії, які необхідні, зважаючи на конкретні обставини, для приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами. При цьому вибір переліку таких дій закон залишає за суб`єктами господарювання. Саме вони, співпрацюючи між собою, мають визначитися ким, за чий рахунок та в який спосіб має бути приведено продукцію у відповідність із встановленими вимогами, оскільки ці питання належать до суб`єктів господарювання у ланцюгу постачання.

Залишаючи обрання конкретних способів приведення продукції у відповідність із встановленими вимогами на розсуд суб`єктів господарювання, закон захищає їх від надмірного втручання органу ринкового нагляду у господарську діяльність.

Водночас, якщо така співпраця є неефективною або суб`єкти господарювання її уникають, орган ринкового нагляду має бути про це проінформований і може вживати відповідних заходів відповідно до закону, зокрема, вносити зміни до своїх рішень.

Суд повторно відмічає, що позивач повідомив відповідача про неможливість виконання рішення про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів від 09 грудня 2025 року № 011/2-Ц шляхом оформлення сертифікату відповідності, видача якого передбачена Порядком затвердження конструкції транспортних засобів, їх частин та обладнання та Порядком ведення реєстру сертифікатів типу транспортних засобів та обладнання і виданих виробниками сертифікатів відповідності транспортних засобів або обладнання, затвердженим наказом Мінінфраструктури від 17 серпня 2012 року № 521, оскільки вона була повернута постачальнику та продукція вибула з обігу позивача, а також таке рішення оскаржується у судовому порядку.

Відповідно до п. 4 Порядку здійснення контролю стану виконання рішень про вжиття обмежувальних (корегувальних) заходів, затверджених постановою КМУ від 05.10.2011 №1017 (Порядок № 1017), суб`єкт господарювання, якого стосується рішення, повинен у встановлений у рішенні строк подати органу ринкового нагляду, що прийняв рішення, повідомлення про його виконання за формою згідно з додатком. Повідомлення про виконання рішення подається суб`єктом господарювання незалежно від ступеня або результативності виконання ним рішення. Суб`єкт господарювання може додавати до повідомлення документи або їх копії, які підтверджують факт результативності виконання рішення.

Приписи п. 4 Порядку №1017 та п. 27 Технічного регламенту покладають на суб`єкта господарювання-розповсюджувача обов`язок звітувати про виконання рішень, причини неможливості виконання вимог органу ринкового нагляду.

У конкретних правовідносинах, виконання вимог рішень про вжиття обмежувальних заходів залежить від суб`єктів господарювання в ланцюгу постачання, а тому виключає можливість усунення встановлених порушень лише за волі позивача.

Відповідно до змісту рішень про вжиття обмежувальних заходів, позивач мав привести продукцію у відповідність до вимог Порядку № 521 взаємодіючи з суб`єктами господарювання в ланцюгу постачання зазначеної продукції /Том 1, а.с. 53-55/.

Враховуючи той факт, що позивач придбав вказану продукцію у контрагента-постачальника ТОВ «Дані-Партс» та продукцію було повернуто, у зв`язку із тим, що така не відповідала замовленій номенклатурі /Том 1, а.с. 46-52/, вже вказує на дотримання позивачем вимог рішень 09.12.2025 №011/2-ф та вчинення залежних від нього дій на його виконання.

Позивач цей обов`язок виконав, повідомив відповідача про неможливість виконання рішення від 09.12.2025 №011/2-ф, причин невиконання рішень відповідачу пояснив, при цьому також повідомив, що таке рішення є оспорюваним.

Згідно із ч. 6 ст. 44 Закону №2735-VI справи про накладення штрафів за порушення, визначені цією статтею, розглядаються керівниками органів ринкового нагляду або заступниками таких керівників у межах їх компетенції.

Про вчинення порушень, зазначених у цій статті, посадові особи органів ринкового нагляду, що виявили правопорушення, складають протокол на підставі документів, що містять інформацію про походження продукції та її обіг.

Протокол складається у двох примірниках, які підписуються посадовими особами органу ринкового нагляду та фізичною особою, у тому числі фізичною особою - підприємцем, чи керівником юридичної особи або уповноваженою ним особою.

У разі відмови фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи підписати протокол посадова особа органу ринкового нагляду вносить до такого протоколу відповідний запис.

Один примірник протоколу вручається фізичній особі, у тому числі фізичній особі - підприємцю, чи керівнику юридичної особи або уповноваженій ним особі, а другий - зберігається в органі ринкового нагляду.

Протокол разом з актом перевірки, поясненнями фізичної особи, у тому числі фізичної особи - підприємця, чи керівника юридичної особи або уповноваженої ним особи (у разі їх наявності) та документами, що стосуються справи, не пізніше наступного робочого дня за днем його складання передається керівнику чи заступнику керівника органу ринкового нагляду, які розглядають справу протягом 15 календарних днів з дня отримання протоколу та відповідних документів і приймають рішення про накладення штрафу. Кожний штраф оформляється окремою постановою.

Постанова надсилається суб`єкту господарювання не пізніше наступного робочого дня за днем її оформлення.

Суб`єкт господарювання має сплатити штраф у п`ятнадцятиденний строк з дня отримання постанови про його накладення.

Рішення про накладення штрафу в справах про порушення, передбачені цією статтею, може бути оскаржено відповідно до цього Закону.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови про накладення штрафу від 24.02.2026 №012, у зв`язку із відсутністю підстав для накладення штрафу за порушення п. 2 ч. 4 ст. 44 Закону України «Про державний ринковий нагляд і контроль нехарчової продукції».

Суд зазначає, що з 15.12.2023 року набрав чинності Закон України «Про адміністративну процедуру».

Відповідно до пунктів 4 та 5 Прикінцевих та Перехідних положень Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративні провадження, які на день набрання чинності цим Законом перебувають на розгляді адміністративного органу, завершуються відповідно до положень цього Закону. Адміністративні акти, прийняті після набрання чинності цим Законом, оскаржуються за правилами адміністративного оскарження у порядку, визначеному цим Законом.

Згідно ч.1 ст. 1 Закону України «Про адміністративну процедуру» цей Закон регулює відносини органів виконавчої влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, інших суб`єктів, які відповідно до закону уповноважені здійснювати функції публічної адміністрації, з фізичними та юридичними особами щодо розгляду і вирішення адміністративних справ шляхом прийняття та виконання адміністративних актів.

У статті 3 Закону України «Про адміністративну процедуру» вказано, що адміністративна процедура визначається Конституцією України, цим Законом та іншими законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, та з урахуванням практики Європейського суду з прав людини. Законом можуть бути встановлені особливості адміністративного провадження для окремих категорій адміністративних справ. Такі особливості повинні відповідати принципам адміністративної процедури, визначеним цим Законом.

Частина 1 статті 4 вказаного вище закону України визначає принципи адміністративної процедури: 1) верховенство права, у тому числі законності та юридичної визначеності; 2) рівність перед законом; 3) обґрунтованість; 4) безсторонність (неупередженість) адміністративного органу; 5) добросовісність і розсудливість; 6) пропорційність; 7) відкритість; 8) своєчасність і розумний строк; 9) ефективність; 10) презумпція правомірності дій та вимог особи; 11) офіційність; 12) гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні; 13) гарантування ефективних засобів правового захисту.

Частина 1 статті 17 зазначеного вище закону України розкриває поняття принципу «гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні»: особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи; адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків; особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

Згідно статті 63 Закону України «Про адміністративну процедуру» учасник адміністративного провадження має право бути заслуханим адміністративним органом до прийняття рішення у справі, якщо таке рішення може негативно вплинути на його право, свободу чи законний інтерес, крім випадків, передбачених цим Законом. Право учасника адміністративного провадження бути заслуханим реалізується ним шляхом подання до адміністративного органу своїх пояснень та/або заперечень у спосіб, передбачений цим Законом для подання заяви. Адміністративний орган інформує учасника адміністративного провадження про можливі негативні наслідки його неучасті у провадженні та ненадання пояснень та/або заперечень у справі, у тому числі у разі оскарження адміністративного акта.

Відповідно до статті 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» адміністративний акт є правомірним, якщо він прийнятий компетентним адміністративним органом відповідно до закону, що діяв на момент прийняття акта.

Протиправним є адміністративний акт, що не відповідає вимогам, визначеним частиною першою цієї статті, зокрема: 1) прийнятий адміністративним органом, що: а) не мав на це повноважень;

б) використав дискреційні повноваження незаконно; 2) суперечить положенням закону щодо форми та змісту адміністративного акта; 3) порушує норми матеріального права; 4) не відповідає принципам адміністративної процедури.

Порушення адміністративним органом передбаченої законом адміністративної процедури, якщо воно не вплинуло і не могло вплинути на правомірність вирішення справи по суті, не спричиняє протиправності адміністративного акта.

Таким чином, адміністративний акт, до якого відноситься також і оскаржуване рішення, є рішенням, прийнятим адміністративним органом для вирішення конкретної справи та спрямований на набуття, зміну, припинення чи реалізацію прав та/або обов`язків окремої особи (осіб), повинен обов`язково відповідати принципам адміністративної процедури, до яких віднесено також і гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

У даному випадку ч.3 ст. 87 Закону України «Про адміністративну процедуру» не може бути застосовано до спірних правовідносин, оскільки відповідач порушив один із принципів адміністративної процедури: гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні.

Відповідно до ст. 11 Закону України «Про адміністративну процедуру», принцип гарантування права особи на участь в адміністративному провадженні передбачає, що особа має право бути заслуханою адміністративним органом, надавши пояснення та/або заперечення у визначеній законом формі до прийняття адміністративного акта, який може негативно вплинути на право, свободу чи законний інтерес особи. Адміністративний орган зобов`язаний здійснювати інформування та консультування учасників адміністративного провадження з питань, що стосуються адміністративного провадження, а також щодо змісту їхніх прав та обов`язків. Особа має право у передбаченому законом порядку витребовувати та/або надавати документи, а також інші докази, що стосуються обставин адміністративної справи.

У постанові Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 813/3415/18 викладена правова позиція: Відповідно до п. 9 ч.2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони, зокрема, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення. Насамперед, Суд звертає увагу на те, що штраф у розмірі 223380 грн, який було застосовано до позивача, є суттєвим. Така санкція співмірна з покараннями за злочини. Особі, до якої застосовуються такі суттєві санкції відповідальності, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в засіданні, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Суд бере до уваги доводи сторін про те, що позивач надавав відповідачу заяву про неможливість виконання рішення про вжиття обмежувальних заходів від 09.12.2025 №011/2-ф та, відомості про оскарження такого рішення, попри те, в оспорюваному рішення суд не установив жодних даних про наданням їм оцінки, тобто таке рішення не відповідає принципам адміністративної процедури.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до частини першої статті 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частинами першою, другою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням наведеного суд прийшов переконання про задоволення позову.

У відповідності до ст. 139 КАС України за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача стягнути судовий збір у сумі 2662,40 грн.

Керуючись ст. 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОФАСТЕРА ЛТД" до управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправною та скасування постанови задовольнити.

Визнано протиправною та скасувати постанову управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 24 лютого 2026 року №012 про накладення адміністративно-господарського штрафу на товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОФАСТЕРА ЛТД".

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОФАСТЕРА ЛТД" сплачений судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач товариство з обмеженою відповідальністю "АВТОФАСТЕРА ЛТД", місцезнаходження місто Харків, Фасенківський вїзд,8/153, код ЄДРПОУ 39658734;

відповідач Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, місцезнаходження місто Харків, майдан Свободи, будинок № 5, Держпром, 6 під`їзд, 7 поверх код ЄДРПОУ 39816845.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 31.07.2026.

Суддя М. І. Садова