Рішення № 138662035, 31.07.2026, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61700, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року Справа № 520/8931/26

Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Садової М. І., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження у письмовому провадженні в приміщенні суду в місті Харкові адміністративну справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови,

у с т а н о в и в :

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача, у якому просить (з урахуванням уточнених вимог): - визнати протиправною та скасувати постанову №086418 від 31.03.2026 про застосування адміністративно-господарського штрафу у розмірі 17000 грн, прийняту Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях; - вирішити питання розподілу судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що позивач є автомобільним перевізником у розумінні Закону України «Про автомобільний транспорт». Під час проведення перевірки водієм надано усі необхідні документи. Попри те, відповідачем Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях установлено невідповідність відомостей у ТТН. Відповідач вбачав порушення у відсутності реквізитів, а саме коду ЄДРПОУ вантажовідправника Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «МЕГА ТРЕЙД». Зі змісту товарно-транспортної накладної №74541 від 10.03.2026, яка сформовано відповідно до Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом, затвердженими Наказом Міністерства транспорту України 14.10.1997 №363 вбачається, що замовник та вантажовідправник є одна і та сама юридична особа, а саме товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова марка «МЕГА ТРЕЙД», код ЄДРПОУ 38157537. Разом із тим позивач наводить аргументи про те, що він не може нести відповідальність за неналежне оформлення ТТН. Просить позов задовольнити. У відповідності до ст. 139 КАС України вирішити питання розподілу судових витрат.

Відповідач Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі відповідач-1) надав відзив на позовну заяву. Наводить аргументи про те, що на момент проведення перевірки було встановлено відсутність товарно-транспортної накладної встановленої форми на вантаж або інший визначений законодавством документ, а саме у наданій товарно-транспортній накладній № 74541 від 10.03.2026 відсутні відомості коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України вантажовідправника, чим порушено статтю 48 Закону України «Про автомобільний транспорт». У зв`язку з виявленням вищезазначеного порушення було складено акт № ЕАР 011971 проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.03.2026. Просить у позові відмовити.

Відповідач Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державна служба України з безпеки на транспорті (надалі відповідач-2) подано до суду відзив, який містить заперечення, що аналогічні змісту заперечень, які викладені у відзиві відповдіача-1.

Ухвалою суду від 20.04.2026 адміністративний позов залишено без руху для усунення недоліків, які викладені у мотивувальній частині цієї ухвали.

Ухвалою суду від 24.04.2026 у клопотанні позивача про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою суду від 27.04.2026 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі в порядку за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін.

Ухвалою суду від 27.04.2026 залучено другого відповідача Управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті.

Відтак розгляд і вирішення адміністративної справи проводиться за правилами письмового провадження на підставі матеріалів справи.

Відповідно до пп. 15.3 п. 15 ч. 1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України до визначення Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів), можливості вчинення передбачених цим Кодексом дій з використанням підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи розгляд справи у суді здійснюється за матеріалами у формах, визначених Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів).

Згідно з пунктом 122 Положення про порядок функціонування окремих підсистем Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затвердженого Рішенням Вищої ради правосуддя №1845/0/15-21 від 17.08.2021 (із змінами), до початку функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС справи можуть розглядатися (формуватися та зберігатися) в паперовій, електронній чи змішаній формі залежно від наявних у суді можливостей. Електронні документи та електронні копії паперових документів вносяться до АСДС та зберігаються в централізованому файловому сховищі. Документи, що надійшли до суду в електронній формі, за потреби можуть роздруковуватися та приєднуватися до матеріалів справи у паперовій формі.

Зважаючи на те, що початок функціонування всіх підсистем (модулів) ЄСІТС наразі не забезпечено, суд з огляду на наявні у суді технічні можливості, вважає за доцільне здійснити розгляд (формувати та зберігати) цієї адміністративної справи у змішаній (паперовій та електронній) формі.

Відповідно до вимог частини четвертої статті 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд прийшов до наступного з огляду на таке.

Суд установив, позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ) зареєстрований як фізична особа-підприємець з 01.10.2019, основним видом господарської діяльності якого є вантажний автомобільний транспорт (КВЕД 49.41).

На підставі направлення на проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) від 06.03.2026 № ЕНР000460, виданого Управлінням державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті (далі - Управління) та підписаного в.о. заступника начальника Управління Черсуновим В.О., строком дії з 09.03.2026 до 15.03.2026, проведення перевірки доручено старшим державним інспекторам Управління, у тому числі Нежальському О.О. Перевірку проведено відповідно до Закону України «Про автомобільний транспорт» та Порядку проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 № 1567.

10.03.2026 о 10 год. 17 хв. за адресою - місто Харків, проспект Аерокосмічний, 223, посадовими особами відповідача-2 проведено рейдову перевірку дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт транспортного засобу марки MAN, державний номерний знак НОМЕР_2 (спеціалізований вантажний фургон-рефрижератор, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_3 ), під керуванням водія ОСОБА_2 (посвідчення водія № НОМЕР_4 ).

Під час перевірки водієм надано для перевірки посвідчення водія, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та товарно-транспортну накладну від 10.03.2026 № 74541.

На підставі наданої товарно-транспортної накладної встановлено, що транспортний засіб використовується позивачем у господарській діяльності. У зазначеній товарно-транспортній накладній замовником та вантажовідправником вказано Товариство з обмеженою відповідальністю «Торгова компанія «МЕГА-ТРЕЙД» (смт Васищеве, вул. Промислова, 11, код ЄДРПОУ замовника 38157537). Вантажоодержувачем Товариство з обмеженою відповідальністю «УКР-ТРЕЙД». Автомобільним перевізником позивач. При цьому, у графі щодо вантажовідправника не зазначено коду платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України.

За результатами перевірки старшим державним інспектором Нежальським О.О. складено акт проведення рейдової перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 10.03.2026 № ЕАР011971, яким установлено відсутність у наданій товарно-транспортній накладній від 10.03.2026 № 74541 відомостей про код платника податків, вантажовідправника, згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України вантажовідправника. Зі змістом акта водія ознайомлено, суть порушення роз`яснено, проте від отримання копії акта, надання пояснень та підпису водій відмовився.

За результатами розгляду справи 31.03.2026 в.о. заступника начальника Управління Черсуновим В.О. прийнято постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу № 086418, якою до позивача за порушення статті 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», відповідальність за яке передбачена абзацом третім частини першої статті 60 цього Закону, застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 17000,00 грн, що становить 1000 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Позивач наводить аргументи про те, що прийнята постанова є протиправною та такою що підлягає скасуванню, у зв`язку із чим звернувся до суду за захистом свого порушеного права.

Закон України від 05 квітня 2001 року № 2344-III Про автомобільний транспорт (далі - Закон № 2344-III) регулює відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб`єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень.

Відповідно до статті 6 Закону № 2344-ІІІ, реалізація державної політики у сфері автомобільного транспорту здійснюється через центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики з питань безпеки на наземному транспорті, місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування.

Державний контроль автомобільних перевізників на території України здійснюється шляхом проведення планових, позапланових і рейдових перевірок (перевірок на дорозі). Державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Постановою Кабінету Міністрів України № 103 від 11 лютого 2015 року затверджено Положення про Державну службу України з безпеки на транспорті (далі по тексту - Положення), відповідно до пункту 1 якого Державна служба України з безпеки на транспорті (Укртрансбезпека) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра інфраструктури і який реалізує державну політику з питань безпеки на наземному транспорті та у сфері безпеки на морському та річковому транспорті (крім сфери безпеки мореплавства суден флоту рибного господарства).

Згідно із пунктами 4, 5, 8 Положення від 11.02.2015 №103, основними завданнями Укртрансбезпеки є, у тому числі:

здійснення державного нагляду (контролю) за безпекою на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті.

Укртрансбезпека відповідно до покладених на неї завдань, зокрема:

здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням вимог законодавства на автомобільному, міському електричному, залізничному транспорті;

проводить перевірки за додержанням суб`єктами господарювання, фізичними особами та юридичними особами вимог законодавства про транспорт.

Укртрансбезпека здійснює свої повноваження безпосередньо, через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Процедуру проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт визначено Порядком проведення рейдових перевірок (перевірок на дорозі), затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 листопада 2006 року № 1567 (далі - Порядок № 1567).

Згідно з п. 2 Порядку № 1567, рейдовим перевіркам (перевіркам на дорозі) підлягають усі транспортні засоби вітчизняних та іноземних автомобільних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів та вантажів на території України.

За приписами п. 4 Порядку № 1567, рейдові перевірки (перевірки на дорозі) на автомобільному транспорті проводяться посадовими особами Укртрансбезпеки та її територіальних органів.

Згідно з п. 14 Порядку № 1567, рейдовою перевіркою (перевіркою на дорозі) є перевірка транспортних засобів автомобільних перевізників на всіх видах автомобільних доріг на маршруті руху в будь-який час з урахуванням інфраструктури (автовокзали, автостанції, автобусні зупинки, місця посадки та висадки пасажирів, стоянки таксі і транспортних засобів, місця навантаження та розвантаження вантажних автомобілів, зони габаритно-вагового контролю, інші об`єкти, що використовуються автомобільними перевізниками для забезпечення діяльності автомобільного транспорту) щодо додержання автомобільними перевізниками вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Відповідно до абз. 2 п. 15 Порядку № 1567, під час проведення рейдової перевірки (перевірки на дорозі) перевіряється виключно наявність визначених статтями 39 і 48 Закону України "Про автомобільний транспорт" документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом.

Пунктами 20, 21 Порядку № 1567 визначено, що виявлені під час рейдової перевірки (перевірки на дорозі) порушення вимог законодавства та норм і стандартів щодо організації перевезень автомобільним транспортом зазначаються в акті з посиланням на порушену норму. У разі виявлення в ході рейдової перевірки (перевірки на дорозі) транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовими особами, що провели перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Пунктом 25 Порядку № 1567 передбачено, що справа про порушення розглядається в територіальному органі Укртрансбезпеки за місцезнаходженням автомобільного перевізника або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи автомобільного перевізника) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Відповідно до пункту 26 Порядку № 1567, справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи автомобільного перевізника.

Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа автомобільного перевізника повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням або надсиланням на офіційну електронну адресу (за наявності).

Пунктом 27 Порядку № 1567 установлено, що у разі неявки уповноваженої особи автомобільного перевізника справа про порушення розглядається без її участі.

За наявності підстав керівник територіального органу Укртрансбезпеки або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5.

Статтею 1 Закону № 2344-III визначено, що:

автомобільний перевізник - це фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами;

вантажовідправник - фізична особа, фізична особа-підприємець або юридична особа, яка надає перевізнику вантаж для перевезення та вносить відповідні відомості до товарно-транспортної накладної або іншого визначеного законодавством документа на вантаж; послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату;

товарно-транспортна накладна - це єдиний для всіх учасників транспортного процесу (крім фізичних осіб, які здійснюють перевезення вантажу за рахунок власних коштів та для власних потреб) документ, призначений для обліку товарно-матеріальних цінностей на шляху їх переміщення, розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи, що може використовуватися для списання товарно-матеріальних цінностей, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, який складається у паперовій та/або електронній формі та містить обов`язкові реквізити, передбачені цим Законом та правилами перевезень вантажів автомобільним транспортом;

вантажоодержувач - фізична особа, фізична особа - підприємець або юридична особа, яка здійснює прийом вантажу та розвантаження транспортного засобу у порядку, встановленому законодавством;

замовник транспортних послуг - юридична або фізична особа, яка замовляє транспортні послуги з перевезення пасажирів чи/та вантажів;

послуга з перевезення пасажирів чи вантажів - перевезення пасажирів чи вантажів транспортними засобами на договірних умовах із замовником послуги за плату.

Відповідно до статті 33 Закону № 2344-III автомобільним перевізником, що здійснює перевезення вантажів на договірних умовах, є суб`єкт господарювання, який відповідно до законодавства надає послугу згідно з договором про перевезення вантажу транспортним засобом, що використовується на законних підставах.

Частиною першою статті 34 Закону № 2344-III передбачено, що автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Спірні правовідносини виникли щодо накладення на автомобільного перевізника адміністративно-господарського штрафу за порушення ним вимог статті 48 Закону № 2344-III.

Підставою для притягнення позивача до відповідальності було здійснення ним перевезення вантажу за відсутності документів, перелік яких визначений статтею 48 Закону № 2344-III, а саме: товарно-транспортна накладна містила недоліки при її оформленні.

Відповідно до положень статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є:

- для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством;

- для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Відповідно до абз. 3 ч. 1 ст. 60 № 2344-ІІІ, за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за перевезення пасажирів та вантажів за відсутності на момент проведення перевірки документів, визначених статтями 39 і 48 цього Закону, - штраф у розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Частиною третьою статті 48 Закону № 2344-III визначено, що при оформленні товарно-транспортної накладної вантажовідправник зазначає такі обов`язкові реквізити:

- дата і місце складання; вантажовідправник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- автомобільний перевізник (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків або серію та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті), прізвище, ім`я, по батькові водія та номер його посвідчення;

- вантажоодержувач (повне найменування (прізвище, ім`я, по батькові), код платника податків згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України або податковий номер, реєстраційний номер облікової картки платника податків чи серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку в паспорті);

- транспортний засіб (марка, модель, тип, реєстраційний номер автомобіля, причепа/напівпричепа), його параметри із зазначенням довжини, ширини, висоти, загальної ваги, у тому числі з вантажем, та маси брутто;

- пункти завантаження і розвантаження.

Отже, чинним законодавством визначено істотні дані, що має містити товарно-транспортна накладна, зокрема, код ЄДРПОУ вантажовідправника, який відсутній у ТТН від 10.03.2026.

За підпунктами 11.1, 11.3, 11.5 пункту 11 Правил перевезення вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 14.10.1997 № 363, (далі - Правила перевезення вантажів) основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна, форму якої наведено в додатку 7 до цих Правил.

Товарно-транспортну накладну суб`єкт господарювання може оформлювати без дотримання форми, наведеної в додатку 7 до цих Правил, за умови наявності в ній інформації про назву документа, дату і місце його складання, найменування (прізвище, ім`я, по батькові) Перевізника та/або експедитора, замовника, вантажовідправника, вантажоодержувача, найменування та кількість вантажу, його основні характеристики та ознаки, які дають можливість однозначно ідентифікувати цей вантаж, автомобіль (марка, модель, тип, реєстраційний номер), причіп/напівпричіп (марка, модель, тип, реєстраційний номер), пункти навантаження та розвантаження із зазначенням повної адреси, посади, прізвища та підписів відповідальних осіб вантажовідправника, вантажоодержувача, водія та/або експедитора.

Товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

У разі використання товарно-транспортної накладної у паперовій формі перший примірник товарно-транспортної накладної залишається у Замовника (вантажовідправника), другий - водій (експедитор) передає вантажоодержувачу, третій примірник, засвідчений підписом вантажоодержувача, передається Перевізнику.

Варто зазначити, що у товарно-транспортній накладній від 10.03.2026, окрім вантажовідправника ТОВ «Торгова компанія «Мега-Трейд», смт Васищеве, вулиця Промислова,11, вказані інші відомості, а саме: автомобільний перевізник - ФОП ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , водій ОСОБА_3 з номером посвідчення водія, замовник ТОВ «Торгова компанія «Мега-Трейд», смт Васищеве, вулиця Промислова,11, код ЄДРПОУ 38157537, вантажоодержувач - ТОВ «Укр-Трейд», код ЄДРПОУ 30512339, пункт навантаження - смт Васищеве, вулиця Промислова,11; пункт розвантаження - місто Харків; маса брутто 4,23 тонни, параметри транспортного засобу; відомості про вантаж та документи про вантаж.

Верховний Суд у постанові від 19.10.2023 у справі № 640/27759/21 зазначив, при цьому, суди залишили поза увагою і без належного аналізу надані учасниками справи докази в їх сукупності, зокрема те, що надана позивачем товарно-транспортна накладна не містить номеру, натомість у долучених у матеріали справи відповідачем доказах (акт проведення перевірки дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 06 травня 2021 року; розрахунок № 0058502 від 06 травня 2021 року) є посилання саме на товарно-транспортну накладну № 10 від 06 травня 2021 року, у якій автомобільним перевізником зазначено ТОВ «Іванківська ПМК-№ 7» і яку судами передчасно відхилено як доказ.

З огляду на установлені дані у цій справі, проаналізовані та оцінені докази, як окремо кожен так і в сукупності між собою, суд дійшов переконання про те, що ТТН від 10.03.2026 №74541 містить відомості про замовника і вантажовідправника, де у графі замовника вказано код ЄДРПОУ, а у графі вантажовідправника такий відсутній, попри те з огляду на те, що ТТН виписував замовник, згідно з Правил, який у цій справі також і є вантажовідправником та печатка такого містить у графі «здав вантажовідправник» із зазначення коду ЄДРПОУ, а відтак установлені обставини у сукупності між собою надавали можливість відповідачу-2 під час перевірки установити дійсного вантажовідправника. Попри те, відповідач-2 проявив надмірний формалізм та установивши відсутність коду ЄДРПОУ у графі «вантажовідправник» констатував порушення автомобільним перевізником вимог ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» не надавши оцінки відомостям, які вказані у ТТН від 10.03.2026 в їх сукупності між собою, адже такі між собою узгоджуються.

Щодо доводів позивача про те, що він не може нести відповідальність за неналежне оформлення ТТН, суд зазначає таке.

Відповідно до пункту 11.3 Правил № 363 товарно-транспортну накладну на перевезення вантажів автомобільним транспортом виписує Замовник (вантажовідправник) у трьох примірниках.

Замовник (вантажовідправник) засвідчує всі примірники товарно-транспортної накладної підписом.

Пунктом 11.4 Правил № 363 регламентовано, що після прийняття вантажу згідно з товарно-транспортною накладною водій (експедитор) підписує всі її примірники.

Таким чином, водій після отримання вантажу перевіряє оформлення ТТН та підписує її.

У відповідності до статті 18 Закону № 2344 з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов`язані: організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України; здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху;

забезпечувати виконання вимог законодавства з питань охорони праці; здійснювати організацію та контроль за своєчасним проходженням водіями медичного огляду, забезпечувати їх санітарно-побутовими приміщеннями й обладнанням. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов`язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Згідно зі статтею 34 Закону автомобільний перевізник повинен виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів;

Отже, з аналізу вказаних правових норм, вбачається, що контроль за роботою водіїв повинен здійснюватися роботодавцем незалежно від протяжності маршрутів та інших обставин.

Аналогічна правова позиція міститься в постановах Верховного Суду від 01 лютого 2024 року у справі № 600/3906/22-а, від 19 березня 2020 року у справі № 823/1199/17, від 19 серпня 2019 року у справі № 823/5035/15.

Стосовно доводів відповідачів про те, що до спірних правовідносин необхідно застосувати правові позиції Верховного Суду викладені у постановах від 25.07.2024 у справі №440/2334/23, від 10.10.2024 у справі №440/17818/21, від 23.11.2023 у справі №340/4637/22, суд відмічає, що спірні правовідносини у цих справах стосувались необхідності належності установлення автомобільного перевізника (справа №440/17818/21); перевізник не забезпечив водія оформленою належним чином товарно-транспортною накладною, оскільки в графах «автомобільний перевізник», «в/одержувач» не вказаний код ЄДРПОУ (справа №440/2334/23); встановлення дійсного автомобільного перевізника компетентним органом, який контролює дотримання державної політики з питань безпеки на наземному транспорті (справа №340/4637/22).

Під час здійснення резюмування у цій справі суд не заперечує необхідність дотримання обов`язкових реквізитів, які передбачені для ТТН згідно з Закону № 2344, однак у даній справі ТТН у графі відомості про «вантажовідправника», хоч і не містила даних про код ЄДРПОУ, попри те відомості про його код ЄДРПОУ наявний у інших графах, які в цілісності складають таку ТТН, що фактично надавало можливість встановити його особу згідно з цього документу.

Як зазначено в пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини у справі Серявін та інші проти України, суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішенні судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.

Пунктом 41 Висновку №11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зазначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Враховуючи вищезазначені положення, дослідивши фактичні обставини та питання права, що лежать в основі спору по даній справі, суд дійшов висновку про відсутність необхідності надання відповіді на інші аргументи сторін, оскільки судом були досліджені усі основні питання, які є важливими для прийняття даного судового рішення.

Відповідно до статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене суд дійшов висновку про задоволення позову.

Щодо розподілу судових витрат суд прийшов наступного.

Позивачем при поданні позову до суду сплачено судовий збір у сумі 1331,20 грн, відповідно до платіжного документу від 14.04.2026 №0320-7487-3712-4459.

Частиною 3 статті 4 Закону України "Про судовий збір" визначено, при поданні до суду процесуальних документів, передбачених частиною другою цієї статті, в електронній формі - застосовується коефіцієнт 0,8 для пониження відповідного розміру ставки судового збору.

Як вбачається з матеріалів справи, позов подано через систему "Електронний суд", а тому за подання адміністративного позову до суду необхідно було сплатити судовий збір у сумі 1064,96 грн.

У відповідності до ст. 139 КАС України стягнути з відповідача за рахунок бюджетних асигнувань на користь позивача судовий збір у розмірі 1064,96 грн.

Щодо надмірно зарахованих коштів у розмірі 266,24 грн (відповідно до платіжного документу від 09.01.2026 № PEM3-EHA6-26C9-96EM), то їх повернення здійснюється відповідно до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 03.09.2013 №787 (із наступними зміна та доповненнями).

Керуючись статтями 14, 22, 194, 243, 246, 249, 250, 255, 262, 295 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Адміністративний позов фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті, управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті про визнання протиправним та скасування постанови задовольнити.

Визнано протиправною та скасувати постанову управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті від 31.03.2026 №086418 про накладення адміністративно-господарського штрафу на фізичну особу-підприємця ОСОБА_1 .

Стягнуто за рахунок бюджетних асигнувань управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях Державної служби України з безпеки на транспорті на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 сплачений судовий збір в сумі 1064,96 грн.

Рішення може бути оскаржене до Другого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

позивач фізична особа-підприємець ОСОБА_1 , місце проживання АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ;

відповідач Державна служби України з безпеки на транспорті, місцезнаходження місто Київ, вулиця Фізкультури, будинок № 9, код ЄДРПОУ 39816845;

відповідач управління державного нагляду (контролю) у Донецькій, Луганській та Харківській областях, місцезнаходження місто Харків, майдан Свободи, будинок № 5, Держпром, 6 під`їзд, 7 поверх код ЄДРПОУ 39816845.

Повне судове рішення складено та підписано суддею 31.07.2026.

Суддя М. І. Садова