Рішення № 138661650, 31.07.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

31 липня 2026 року м. Рівне№460/10212/26

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Друзенко Н.В., розглянувши за правилами письмового провадження без повідомлення учасників справи, адміністративну справу за позовом

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 доГоловного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, в якому просить суд:

-визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає в обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 відсоток заробітку за кожен рік роботи понад 30 років, встановлений частиною другою статті 28 Закону №1058-ІV починаючи з 11 січня 2026 року;

-зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області встановити ОСОБА_1 з 11 січня 2026 доплату до пенсії за понаднормовий стаж в розмірі 1 процент заробітку (заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до частин 1, 2 статті 40 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування за кожен рік понад 30 років, передбачений частиною другою статті 28 Закону №1058-ІV.

Ухвалою суду від 12.06.2026 року відкрито спрощене провадження по справі без виклику сторін.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та з 11.05.2018 отримує пенсію за віком, розмір якої визначено відповідно до Закону України «Про державну службу». Страховий стаж позивача становить 40 років 8 місяців 21 день, у тому числі 24 роки 4 місяці 22 дні стажу державної служби. На звернення позивача щодо перерахунку пенсії відповідач повідомив, що доплату за 10 років понаднормового страхового стажу визначено відповідно до статей 28 та 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у сумі 145,20 грн, виходячи з прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, у розмірі 1452,00 грн. Не погоджуючись із таким порядком обчислення, позивач вважає, що доплата повинна становити один відсоток заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 30 років, у зв`язку з чим просить визнати протиправною бездіяльність відповідача та зобов`язати провести відповідний перерахунок пенсії з 11.01.2026.

Відповідач надав до суду відзив на позовну заяву, згідно змісту якого вказав, що у спірних правовідносинах діяв в межах наданих повноважень, відтак підстави для задоволення позову відсутні.

Дослідивши матеріали справи, судом встановлено наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є пенсіонером, перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Рівненській області та отримує пенсію за віком, що підтверджується копією пенсійного посвідчення серії НОМЕР_1 від 20.06.2018 року (а.с. 14).

Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до розрахунку пенсії від 26.02.2025 року страховий стаж позивача становить 40 років 8 місяців 21 день, з яких до 01.01.2004 року 26 років 1 місяць 20 днів, після 01.01.2004 року 14 років 7 місяців 1 день, у тому числі стаж державної служби на посадах, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» №3723-XII, становить 24 роки 4 місяці 22 дні, що підтверджується матеріалами пенсійної справи та розрахунком пенсії від 26.02.2025 року (а.с. 43).

Судом також встановлено, що 06.04.2026 року позивач звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області із заявою щодо проведення перерахунку пенсії. Вказане звернення зареєстроване відповідачем 16.04.2026 року за №10561/К-1700-26.

За результатами розгляду зазначеного звернення Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області позивачу надано письмову відповідь, у якій повідомлено, що відповідно до матеріалів електронної пенсійної справи пенсію за віком позивачу призначено з 11.05.2018 року на підставі її заяви від 14.05.2018 року, при цьому розмір пенсії визначено відповідно до Закону України «Про державну службу».

У відповіді також зазначено, що після призначення пенсії позивач продовжує працювати, а станом на дату розгляду її звернення для обчислення пенсії враховано страховий стаж 40 років 8 місяців 21 день, зарахований по 31.07.2018 року.

Крім того, відповідачем повідомлено, що на дату призначення позивачу пенсії за віком прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, що одночасно становив мінімальний розмір пенсії, дорівнював 1452,00 грн. У зв`язку з цим розмір доплати за понаднормовий страховий стаж у межах 10 років був визначений відповідно до вимог статей 28 та 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у порядку, встановленому для працюючих пенсіонерів, а саме: 1452,00 грн x 10 % = 145,20 грн.

Також у відповіді зазначено, що позивач має право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності адміністративного органу в порядку адміністративного оскарження відповідно до вимог чинного законодавства або шляхом звернення до суду (а.с. 2829).

Вказаними обставинами обумовлена потреба позивача у судовому захисті.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що склалися між сторонами, суд зазначає наступне.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV, який набрав чинності з 01.01.2004 (далі - Закон №1058-IV).

Згідно із пунктом 1 частини першої статті 8 цього Закону, право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають: громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку, чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідно виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Статтею 9 Закону №1058-IV, передбачено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати:

1) пенсія за віком;

2) пенсія по інвалідності;

3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Статтею 10 Закону №1058-IV, встановлено, що особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором.

Відповідно до частини третьої статті 45 Закону №1058-IV, переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 цього Закону, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

Якщо особа після призначення пенсії по інвалідності продовжувала працювати та набула не менш як 24 місяці страхового стажу після призначення (попереднього перерахунку) пенсії незалежно від перерв у роботі, при переведенні вперше з пенсії по інвалідності на пенсію за віком застосовується середня заробітна плата (дохід), визначена частиною другою статті 40 цього Закону для призначення пенсії.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV, для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

У разі якщо страховий стаж становить менший період, ніж передбачено абзацом першим цієї частини, враховується заробітна плата (дохід) за фактичний страховий стаж.

Страховий стаж, це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок (частина перша статті 24 Закону №1058-IV).

Із змісту наведених правових норм Закону №1058-IV, вбачається:

- право на отримання пенсії та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку;

- в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати як пенсія за віком; пенсія по інвалідності; пенсія у зв`язку з втратою годувальника;

- особі яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один з цих видів пенсії за вибором;

- переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду;

- розрахунок розміру пенсійних виплат згідно із пенсією на яку було переведено особу за її заявою проводиться тільки із заробітної плати (доходу) за періоди страхового стажу, протягом якого особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Принципи, правові та організаційні засади забезпечення публічної, професійної, політично неупередженої, ефективної, орієнтованої на громадян державної служби, яка функціонує в інтересах держави і суспільства, визначені Законом України від 10.12.2015 №889-VIII «Про державну службу», який набрав чинності 01.05.2016 (далі - Закон №889-VIII).

Відповідно до статті 90 цього Закону, пенсійне забезпечення державних службовців здійснюється відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Згідно із підпунктом 1 пункту 2 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, визнано таким, що втратив чинність Закон України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII, крім статті 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.

Пунктами 10, 12 Розділу XI «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №889-VIII, передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України мають право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених статтею 25 Закону України «Про державну службу» та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до статті 37 Закону України «Про державну службу» у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України «Про державну службу» від 16.12.1993 №3723-XII (далі - Закон №3723-XII), на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абзацом 1 частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.

Частиною 2 статті 5 Закону №1058-IV встановлено, що виключно цим Законом визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Відповідно до абзаців 1 та 2 частини 1 статті 28 Закону №1058-IV мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

За кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на 1 відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на 1 відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

1 січня 2018 року для осіб, які досягли віку 65 років, мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі 40 відсотків мінімальної заробітної плати, визначеної законом про Державний бюджет України на відповідний рік, але не менше прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом (частина 2 статті 28 Закону №1058-IV).

Відповідно до частин 1 та 2 статті 27 Закону №1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П = Зп*Кс, де: П - розмір пенсії, у гривнях; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, визначена відповідно до статті 40 цього Закону, з якої обчислюється пенсія, у гривнях; Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи, визначений відповідно до статті 25 цього Закону.

За бажанням застрахованої особи частина розміру пенсії за віком за період страхового стажу, набутого до дня набрання чинності цим Законом, може бути визначена відповідно до раніше діючого законодавства, а частина розміру пенсії за період страхового стажу, набутого після набрання чинності цим Законом, - відповідно до цього Закону.

Частиною 1 статті 40 Закону №1058-IV встановлено, що для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Як убачається з матеріалів справи, на дату призначення позивачу пенсії за віком прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, що відповідно до законодавства визначає мінімальний розмір пенсії, становив 1452,00 грн. Відповідачем розмір доплати за понаднормовий страховий стаж визначено з урахуванням вимог статей 28 та 42 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у порядку, встановленому для працюючих пенсіонерів, шляхом обчислення 1 відсотка мінімального розміру пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад встановлену законом норму, у зв`язку з чим за 10 повних років понаднормового страхового стажу розмір відповідної доплати визначено у сумі 145,20 грн (1452,00 грн x 10 %).

Стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Отже, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати й на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною другою статті 9 КАС України визначено, що суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших субєктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку субєктів владних повноважень.

В рамках адміністративного судочинства:

дії - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у здійсненні суб`єктом владних повноважень своїх обов`язків у межах наданих законодавством повноважень чи всупереч їм;

бездіяльність - певна форма поведінки суб`єкта владних повноважень, яка полягає у невиконанні ним дій, які він повинен був і міг вчинити відповідно до покладених на нього посадових обов`язків згідно із законодавством України;

рішення - нормативно-правовий акт або індивідуальний акт (нормативно-правовий акт - акт управління (рішення) суб`єкта владних повноважень, який встановлює, змінює, припиняє (скасовує) загальні правила регулювання однотипних відносин, і який розрахований на довгострокове та неодноразове застосування; індивідуальний акт - акт (рішення) суб`єкта владних повноважень, виданий (прийняте) на виконання владних управлінських функцій або в порядку надання адміністративних послуг, який стосується прав або інтересів визначеної в акті особи або осіб, та дія якого вичерпується його виконанням або має визначений строк).

Оцінюючи обґрунтованість заявлених позовних вимог у сукупності з установленими обставинами справи, змістом спірних правовідносин, доводами сторін та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню до таких правовідносин, суд виходить із такого.

Предметом судового розгляду у цій справі є правомірність поведінки Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області при визначенні розміру пенсійної виплати ОСОБА_1 , а саме наявність чи відсутність протиправної бездіяльності відповідача, яка, за твердженням позивача, полягає у невстановленні їй доплати до пенсії за понаднормовий страховий стаж у розмірі одного відсотка заробітку за кожний повний рік страхового стажу понад 30 років, починаючи з 11 січня 2026 року.

Заявляючи відповідні позовні вимоги, позивач фактично виходить із того, що відповідачем не було реалізовано передбачений законодавством механізм збільшення пенсії за наявність страхового стажу понад установлену законом тривалість, а тому просить суд визнати таку бездіяльність протиправною та зобов`язати відповідача встановити відповідну доплату у визначеному нею порядку.

Водночас суд зазначає, що для визнання бездіяльності суб`єкта владних повноважень протиправною необхідним є встановлення сукупності юридично значущих обставин, а саме: наявності визначеного законом обов`язку суб`єкта владних повноважень вчинити певні конкретні дії; настання обставин, з якими закон пов`язує виникнення такого обов`язку; фактичної можливості вчинення відповідних дій; невчинення суб`єктом владних повноважень таких дій у встановлений законом строк або порядку; а також порушення внаслідок цього прав, свобод чи законних інтересів позивача.

Отже, сама лише незгода особи з розміром нарахованої їй пенсії або з методикою її обчислення не свідчить автоматично про наявність протиправної бездіяльності. Бездіяльність має місце лише тоді, коли суб`єкт владних повноважень взагалі не вчинив дій, які зобов`язаний був вчинити. Натомість у разі, якщо відповідний орган здійснив пенсійний розрахунок, визначив розмір пенсійної виплати та застосував передбачені законом складові її обчислення, спір може стосуватися правомірності відповідного розрахунку чи правильності застосованого способу обчислення, однак за таких обставин відсутні підстави стверджувати про невчинення органом Пенсійного фонду відповідних дій як таких.

Судом встановлено, що страховий стаж позивача становить 40 років 8 місяців 21 день, у зв`язку з чим вона має 10 повних років страхового стажу понад установлену для жінок тривалість у 30 років.

Відповідно до абзацу другого частини першої статті 28 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за кожний повний рік страхового стажу понад 35 років чоловікам і 30 років жінкам пенсія за віком збільшується на один відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 цього Закону, але не більш як на один відсоток мінімального розміру пенсії за віком, передбаченого абзацом першим цієї частини.

Таким чином, наведена норма встановлює не безумовне збільшення пенсії на один відсоток заробітної плати, визначеної відповідно до статті 40 Закону №1058-IV, а спеціальний механізм обчислення доплати, за яким за кожний повний рік понаднормового страхового стажу пенсія збільшується на один відсоток розміру пенсії, обчисленої відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, однак у межах граничного розміру, який не може перевищувати одного відсотка мінімального розміру пенсії за віком за кожний такий рік.

Отже, законодавець прямо встановив максимальну межу відповідного підвищення, пов`язавши її не безпосередньо із заробітком особи, визначеним відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV, а з мінімальним розміром пенсії за віком, визначеним відповідно до статті 28 цього Закону.

З матеріалів справи вбачається, що на дату призначення позивачу пенсії за віком прожитковий мінімум для осіб, які втратили працездатність, який відповідно до законодавства визначав мінімальний розмір пенсії за віком, становив 1452,00 грн.

Відповідачем при обчисленні пенсії позивача враховано наявність у неї 10 повних років страхового стажу понад 30 років та визначено розмір доплати за понаднормовий страховий стаж у сумі 145,20 грн, тобто шляхом застосування одного відсотка мінімального розміру пенсії за кожний повний рік понаднормового страхового стажу: 1452,00 грн Ч 10 відсотків = 145,20 грн.

Наведене безпосередньо підтверджує, що органом Пенсійного фонду не було проігноровано наявність у позивача понаднормового страхового стажу та не було допущено невчинення дій щодо встановлення відповідної доплати.

Навпаки, матеріалами пенсійної справи та розрахунком пенсії підтверджується, що відповідач здійснив передбачене законом обчислення, визначив кількість повних років страхового стажу понад 30 років, застосував відповідну величину мінімального розміру пенсії та фактично встановив позивачу доплату за понаднормовий страховий стаж.

Таким чином, ключова фактична підстава позову, відповідно до якої доплата за понаднормовий страховий стаж позивачу нібито взагалі не встановлена, не знайшла підтвердження під час судового розгляду та спростовується належними доказами, наявними в матеріалах справи.

Суд наголошує, що при вирішенні питання про наявність протиправної бездіяльності вирішальне значення має не суб`єктивне сприйняття позивачем розміру пенсійної виплати, а встановлення об`єктивного факту невчинення відповідачем передбачених законом дій.

Однак у цьому випадку такого факту судом не встановлено.

Відповідачем було вчинено всі дії, зміст яких безпосередньо пов`язаний із предметом заявленого позову: досліджено відомості про тривалість страхового стажу позивача, визначено кількість років понаднормового страхового стажу, встановлено правову підставу для відповідної доплати та проведено її розрахунок.

За таких обставин відсутні правові підстави кваліфікувати поведінку Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області як протиправну бездіяльність.

Поряд із тим суд звертає увагу на те, що зміст позовних вимог фактично свідчить про незгоду позивача не з відсутністю доплати як такої, а зі способом визначення її розміру.

Зокрема, позивач наполягає на тому, що доплата повинна становити один відсоток заробітку, тобто заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV, за кожний рік страхового стажу понад 30 років.

Водночас позовна заява не містить належного правового та арифметичного обґрунтування такого твердження.

Фактично вимоги позивача сформульовано шляхом загального посилання на частину другу статті 28 та статтю 40 Закону №1058-IV без урахування змісту спеціальної норми абзацу другого частини першої статті 28 цього Закону, яка безпосередньо регулює порядок збільшення пенсії за кожний повний рік страхового стажу понад установлену тривалість.

При цьому частина друга статті 28 Закону №1058-IV, на яку посилається позивач, визначає мінімальний розмір пенсії за віком для осіб, які досягли 65-річного віку, за наявності відповідного страхового стажу, та не встановлює самостійного порядку обчислення доплати за понаднормовий страховий стаж у розмірі одного відсотка заробітку.

Отже, заявлений позивачем спосіб обчислення доплати безпосередньо не випливає зі змісту наведеної норми та не узгоджується із законодавчо встановленим обмеженням, відповідно до якого розмір збільшення пенсії за кожний повний рік понаднормового страхового стажу не може перевищувати одного відсотка мінімального розміру пенсії за віком.

Суд також враховує, що відповідно до частини першої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, установлених статтею 78 цього Кодексу.

Хоча у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок доведення правомірності своєї поведінки покладається на відповідача, це не звільняє позивача від обов`язку належним чином окреслити зміст порушеного права, навести фактичні обставини, які свідчать про його порушення, та надати докази на підтвердження доводів про те, що оспорювана поведінка суб`єкта владних повноважень спричинила порушення її прав чи законних інтересів.

У цій справі відповідачем надано докази проведення розрахунку пенсії та фактичного встановлення позивачу доплати за понаднормовий страховий стаж.

Натомість позивачем не подано доказів, які б спростовували відповідні відомості пенсійної справи, не надано альтернативного розрахунку та не доведено, що розмір пенсії, обчислений відповідно до статті 27 Закону №1058-IV, допускає визначення доплати в іншому, більшому розмірі, ніж той, що фактично встановлений відповідачем.

Саме по собі посилання позивача на необхідність застосування одного відсотка заробітної плати не є достатньою правовою та доказовою підставою для висновку про неправильність проведеного відповідачем розрахунку.

Крім того, відповідно до частини другої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає адміністративні справи в межах позовних вимог.

У межах заявленого позову суд перевіряє саме наявність протиправної бездіяльності щодо невстановлення доплати та наявність підстав для зобов`язання відповідача встановити таку доплату.

Разом із тим матеріалами справи підтверджується, що відповідна доплата вже встановлена та включена до складу пенсійної виплати позивача.

Отже, заявлений позивачем спосіб судового захисту не відповідає фактичному змісту спірних правовідносин, оскільки спрямований на зобов`язання відповідача вчинити дію, яка ним фактично вже вчинена.

Суд не може повторно зобов`язувати суб`єкта владних повноважень встановити доплату, якщо така доплата вже була встановлена, а предметом позову не є оскарження конкретного рішення про визначення її розміру або вимога про стягнення конкретно обрахованої суми недоплаченої пенсії.

При цьому суд зауважує, що позивачем не сформульовано самостійної позовної вимоги про визнання протиправним конкретного розрахунку пенсії, не заявлено вимоги про скасування відповідного рішення органу Пенсійного фонду, не визначено належного розміру доплати в грошовому вираженні та не наведено розрахунку пенсійної заборгованості.

Таким чином, у суду відсутні як фактичні, так і правові підстави для висновку про те, що відповідач допустив бездіяльність саме в тій формі, яка визначена позивачем у позовній заяві.

Суд також виходить із того, що завданням адміністративного судочинства є ефективний захист реально порушених прав, свобод та інтересів особи у сфері публічно-правових відносин, а не встановлення абстрактної правомірності чи неправомірності діяльності суб`єкта владних повноважень за відсутності факту порушення права позивача.

Обов`язковою умовою надання судового захисту є наявність порушеного права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Проте позивачем не доведено, що доплата за понаднормовий страховий стаж їй не встановлена, оскільки відповідна обставина спростовується розрахунком пенсії та матеріалами пенсійної справи.

Не доведено позивачем і того, що встановлений розмір доплати є неправильним, оскільки позовні вимоги не містять жодного детального розрахунку, порівняльного аналізу чи посилання на конкретні числові показники, які дозволяли б суду встановити наявність арифметичної або правової помилки відповідача.

За таких обставин доводи позивача ґрунтуються переважно на власному тлумаченні положень статті 28 Закону №1058-IV, однак не підтверджуються сукупністю належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів.

Водночас наявні в матеріалах справи докази підтверджують, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області при обчисленні пенсії позивача врахувало її понаднормовий страховий стаж та встановило відповідну доплату за 10 повних років страхового стажу понад 30 років у сумі 145,20 грн.

Отже, суд доходить висновку, що у спірних правовідносинах відсутній факт невчинення відповідачем передбачених законом дій, відсутня протиправна бездіяльність та відсутні підстави для зобов`язання відповідача повторно встановити позивачу доплату за понаднормовий страховий стаж.

З огляду на викладене, позовна вимога про визнання протиправною бездіяльності Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області, яка полягає в обчисленні розміру пенсії ОСОБА_1 без встановлення доплати до пенсії за понаднормовий страховий стаж у розмірі одного відсотка заробітку за кожний рік роботи понад 30 років, починаючи з 11 січня 2026 року, є необґрунтованою та задоволенню не підлягає.

Відповідно, не підлягає задоволенню і похідна позовна вимога про зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області встановити ОСОБА_1 з 11 січня 2026 року доплату до пенсії за понаднормовий страховий стаж у розмірі одного відсотка заробітку, тобто заробітної плати для обчислення пенсії, визначеної відповідно до частин першої та другої статті 40 Закону №1058-IV, за кожний рік страхового стажу понад 30 років.

Оскільки судом не встановлено протиправної бездіяльності відповідача, а матеріалами справи підтверджується фактичне встановлення позивачу доплати за понаднормовий страховий стаж, правові підстави для покладення на відповідача додаткового зобов`язання щодо повторного встановлення такої доплати відсутні.

Ураховуючи наведене в сукупності, суд доходить висновку, що заявлені ОСОБА_1 позовні вимоги не ґрунтуються на належним чином установлених фактичних обставинах, не підтверджені достатніми доказами, не відповідають змісту правовідносин, що склалися між сторонами, а тому у задоволенні адміністративного позову слід відмовити повністю.

Суд зазначає, що в розумінні КАС України захист прав, свобод та інтересів осіб завжди є наступним, тобто передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Згідно з частиною першою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Частиною другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З огляду на викладене, позов задоволенню не підлягає.

Підстави для розподілу судових витрат на підставі ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України у суду відсутні.

Керуючись статтями 241-246, 255, 263, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В :

У задовленні позовної заяви ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинення певних дій - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Повний текст рішення складений 31 липня 2026 року

Учасники справи:

Позивач - ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ/РНОКПП НОМЕР_2 )

Відповідач - Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (вул. Олександра Борисенка, буд. 7,м. Рівне,Рівненська обл.,33028, ЄДРПОУ/РНОКПП 21084076)

Суддя Н.В. Друзенко