Ухвала суду № 138661595, 30.07.2026, Рівненський окружний адміністративний суд

РІВНЕНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ОКРЕМА УХВАЛА

30 липня 2026 року м. Рівне№460/1593/25

Рівненський окружний адміністративний суд у складі судді Максимчука О.О., розглянувши в порядку письмового провадження заяву позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, ухваленого в адміністративній справі №460/1593/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій,

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Рівненського окружного адміністративного суду (далі - суд) перебувала адміністративна справа №460/1593/25 за позовом ОСОБА_1 (далі - позивач) до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області (далі - відповідач) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій.

Рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №460/1593/25 адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинення певних дій задоволено повністю, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок і виплату основної пенсії ОСОБА_1 згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком щомісячно починаючи з 03.08.2024 до зміни законодавства або правового статусу ОСОБА_1 та провести відповідні виплати з урахуванням раніше виплачених сум.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05.09.2025 рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №460/1593/25 залишено без змін.

08.07.2026 до суду надійшла заява позивача, подана ним в порядку статті 383 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду від 27.02.2025 у справі №460/1593/25.

У вказаній заяві позивач зазначає про те, що відповідачем не виконується рішення суду у відповідності до його резолютивної частини, а саме не виплачується перерахований розмір пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, як це визначено в рішенні суду від 27.02.2025 у справі №460/1593/25. Зокрема зазначив, що попри наявність судового рішення, яке набрало законної сили, відповідач виплачує перерахований на виконання цього рішення суду розмір пенсії не у повному обсязі, зокрема у розмірі меншому ніж фактично нарахований та посилається на відсутність достатнього обсягу бюджетних асигнувань для пенсійних виплат за рішенням суду. Вважає, що фактична виплата позивачу основної пенсії по інвалідності у меншому розмірі після набрання судовим рішенням законної сили свідчить про продовження протиправної бездіяльності відповідача та створює ситуацію, за якої право позивача на належний соціальний захист підтверджене судом залишається нереалізованим.

Відповідач не скористався своїм правом на подання письмових пояснень на заяву позивача.

Частиною 5 статті 383 КАС України передбачено, що у разі відповідності заяви вимогам, зазначеним у цій статті, вона підлягає розгляду та вирішенню в порядку письмового провадження або в судовому засіданні на розсуд суду протягом десяти днів з дня її отримання, а тому суд вважає за можливе розглянути заяву по суті без участі представників сторін в порядку письмового провадження та на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

Ухвалою суду від 10.07.2026 заяву призначено до розгляду в порядку письмового провадження, тому фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється відповідно до частини 4 статті 229 КАС України.

Вирішуючи питання щодо наявності фактичних та правових підстав для визнання протиправними дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень на виконання судового рішення, суд виходить із такого.

Статтею 129-1 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Таким чином право на судовий захист є конституційною гарантією прав і свобод людини і громадянина, а обов`язкове виконання судових рішень складовою права на справедливий судовий захист.

За правилами статті 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Відповідно до частини 1 статті 383 КАС України особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 у справі №806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

З доданого до матеріалів справи листа відповідача від 25.06.2026 суд встановив, що на виконання рішення суду від 27.02.2025 у справі №460/1593/25 розмір пенсії позивача складає 15740,82 грн, у тому числі пенсія по інвалідності в розмірі відшкодування фактичних збитків - 15570,00 грн. Сума коштів пенсії, нарахованих на виконання рішення суду становить 316055,46 грн, з яких виплачено - 20079,82 грн за період з 01.11.2025 по 30.06.2026. У листі також зазначено, що погашення заборгованості з пенсійних виплат за рішенням суду, що фінансуються з державного бюджету, здійснюються в межах відповідних бюджетних призначень територіальними органами Пенсійного фонду України. Механізм фінансування з бюджету Пенсійного фонду України на 2026 рік видатків на виплату ретроспективних судових рішень та перерахованих пенсій за рішенням суду, який передбачає здійснення виплат за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати визначено пунктом 14 розділу "Прикінцеві положення" Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік. Так, пунтом 14 розділу "Прикінцеві положення Закону України "Про Державний бюджет України на 2026 рік установлено, що починаючи з 1 січня 2026 року видатки з бюджету Пенсійного фонду України на виплати за ретроспективними судовими рішеннями та виплати перерахованих за рішенням суду пенсій здійснюються за окремими напрямами у розрізі джерел їх виплати у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Частину доплати, нарахованої позивачу на виконання вищезазначеного судового рішення, було виплачено з урахуванням норм постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821, якою було затверджено Порядок здійснення з бюджету Пенсійного фонду України видатків на виплату пенсій (щомісячного довічного грошового утримання суддям у відставці), призначених (перерахованих) на виконання судових рішень. Враховуючи вищезазначене, виплата коштів, нарахованих на виконання вищезазначеного судового рішення, проводитиметься після надходження відповідного фінансування.

Суд наголошує на тому, що рішенням Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 у справі №460/1593/25, яке залишене без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду, вже визначено за позивачем право на нарахування та виплату пенсії згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону №796-ХІІ у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР, у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком, а відтак вказане рішення суду повинне виконуватись відповідачем відповідно до його резолютивної частини.

У Рішенні Конституційного Суду України №4-р(І)/2024 від 03.04.2024 констатовано, що на виконання імперативних вимог статей 3, 16, 50 Конституції України парламент у частині четвертій статті 54 Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР зазначив, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими: по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком; по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком; по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком; дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду Верховного суду у постанові від 10.12.2024 у справі №240/1121/24 не знайшла підстав для відступлення від правового висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Верховного Суду, а також констатувала, що внесеними Законом №1584-IX змінами до статті 54 Закону №796-XII встановлено менші розміри пенсії, аніж ті, які було передбачено зазначеною статтею в редакції Закону №230/96-ВР, а тому законодавець вчергове порушив право на належний рівень соціального захисту та засадничий обов`язок держави щодо відшкодування завданої шкоди особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, у зв`язку з чим до спірних правовідносин у цій справі слід застосувати норми Закону №796-XII у редакції Закону №230/96-ВР.

Вирішуючи спір по суті, суд у судовому рішенні в цій справі зазначив, що до спірних правовідносин слід застосувати норми частини 4 статті 54 Закону №796-XII в редакції Закону №230/96-ВР, якими передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв`язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими:

по I групі інвалідності - 10 мінімальних пенсій за віком;

по II групі інвалідності - 8 мінімальних пенсій за віком;

по III групі інвалідності - 6 мінімальних пенсій за віком;

дітям-інвалідам - 3 мінімальних пенсій за віком.

Рішенням суду, зокрема, зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області здійснити перерахунок основної пенсії по інвалідності ОСОБА_1 в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" з 03.08.2024.

Тому, на виконання судового рішення відповідач зобов`язаний здійснити нарахування та виплату позивачу основної пенсії по інвалідності в розмірі шести мінімальних пенсій за віком відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у повному обсязі.

Суд зауважує, що ст. 1 Першого протоколу до Конвенції встановлено, що кожна фізична чи юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

ЄСПЛ у своїх рішеннях неодноразово вказував на те, що органи державної влади не можуть посилатись на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

Так, у рішеннях "Кечко проти України" (заява № 63134/00) і "Ромашов проти України" (заява № 67534/01) ЄСПЛ зазначив, що реалізація особою права, яке пов`язано з отриманням бюджетних коштів, що базується на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань, тобто посилання органами державної влади на відсутність коштів, як на причину невиконання своїх зобов`язань, є безпідставними.

Зокрема, у справі "Кечко проти України" ЄСПЛ зауважив, що держава може вводити, призупиняти чи закінчити виплати з державного бюджету, однак свідома відмова від цих виплатах не допускається, доки відповідні положення є чинними. Органи державної влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов`язань.

У рішеннях у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" (заява № 70297/01) і у справі "Бакалов проти України" (заява № 14201/02) ЄСПЛ також зазначив, що відсутність бюджетних коштів, передбачених у видатках Державного бюджету України, не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання.

Таким чином, обмежене фінансування відповідача жодним чином не може впливати на право позивача на отримання пенсії у належному розмірі після проведеного на виконання судового рішення перерахунку.

В абзаці восьмому підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 15 травня 2019 року № 2-р(II)/2019 наголошено на тому, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання.

Наведене узгоджується з Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, практикою застосування Конвенції Європейським судом із прав людини, який, зокрема, зазначав, що право на доступ до суду має бути реальним та дійовим, а не теоретичним або ілюзорним, та наголошував, що це міркування набуває особливої актуальності у контексті гарантій, визначених статтею 6, з огляду на почесне місце, яке в демократичному суспільстві посідає право на справедливий суд (рішення у справі Zubac v. Croatia).

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі Luciano Rossi v. Italy зазначив: Право на суд, у тому вигляді, як воно гарантоване статтею 6 Конвенції, охоплює також виконання остаточних, зобов`язальних судових рішень, які в державах, що визнають верховенство права (правовладдя) (states that accept the rule of law), не можуть залишатись невиконаними на шкоду будь-якій зі сторін. Отже, виконання судового рішення не може здійснюватись із непомірним зволіканням.

Європейський суд з прав людини також зазначав, що не можна припустити, щоб пункт 1 статті 6 Конвенції ґрунтовно описував процесуальні гарантії, що їх надано учасникам судового процесу, а саме справедливий, прилюдний і швидкий розгляд справи, не охоплюючи виконання судових рішень; якщо тлумачити статтю 6 як таку, що стосується лише доступу до суду та здійснення судочинства, це означало б привести до стану, несумісного з принципом правовладдя, що його Договірні держави зобов`язалися додержувати, ратифікувавши Конвенцію. Таким чином, виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розглядатися як невіддільна частина судового розгляду для цілей статті 6 (рішення у справі Шмалько проти України; право на суд, захищене статтею 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національна юридична система Високої Договірної Сторони уможливлювала, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Дійовий доступ до суду включає право на виконання судового рішення без безпідставних зволікань (рішення у справі Юрій Миколайович Іванов проти України).

Враховуючи вищенаведене, Конституційний Суд України в рішенні від 13.05.2024 №6-р(ІІ)/2024 виснував, що право на судовий захист, установлене частиною першою статті 55 Конституції України, слід розглядати у зв`язку з основними засадами судочинства, визначеними частиною другою статті 129 Конституції України, та з урахуванням права на справедливий суд (складником якого є обов`язок держави виконати судове рішення), гарантованого статтею 6 Конвенції.

За таких обставин, суд зазначає, що закріплене у статті 55 Конституції України право на судовий захист не зводиться до формального отримання судового рішення, а охоплює також стадію їх виконання, а тому жодні підзаконні нормативно-правові акти Уряду не можуть розглядатися як підстава для обмеження цього права.

Окрім цього, слід наголосити, що відповідно до статті 5 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" № 1058-IV від 09.07.2003, саме цей Закон регулює відносини, що виникають між суб`єктами системи загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом та Законом України "Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування". Виключно цим Законом визначаються: принципи та структура системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; коло осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню; види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; пенсійний вік чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на призначення пенсії за віком; мінімальний розмір пенсії за віком; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного та соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 7 вказаного Закону, загальнообов`язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами: фінансування видатків на виплату пенсій, надання соціальних послуг за рахунок страхових внесків, бюджетних коштів і коштів цільових фондів; обов`язковості фінансування за рахунок коштів Пенсійного фонду витрат, пов`язаних з виплатою пенсій та наданням соціальних послуг, в обсягах, передбачених цим Законом; цільового та ефективного використання коштів загальнообов`язкового державного пенсійного страхування; відповідальності суб`єктів системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов`язків.

В силу прямої норми статті 47 Закону № 1058-IV, пенсія виплачується щомісяця, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія.

При цьому, Закон № 1058-IV не містить жодної норми, яка б передбачала виплату пенсії для окремої категорії бюджетних асигнувань, пропорційно або у порядку черговості. Пенсія є єдиним майновим активом пенсіонера незалежно від того, який юридичний факт адміністративне рішення ПФУ чи судове рішення став підставою для її призначення.

Відповідно, жодним підзаконним актом змінювати відповідні умови та норми неможливо.

Разом з тим, суд встановив, що Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області не здійснює виплату ОСОБА_1 пенсії періодичними щомісячними платежами у повному розмірі, визначеному судовим рішенням у справі №460/1593/25, тобто згідно вимог рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р (ІІ)/2021 відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у редакції Закону України «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» №230/96-ВР у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком щомісячно.

За наведеного суд дійшов висновку, що на час розгляду заяви відповідними доказами підтверджено той факт, що відповідачем не вжито дієвих і належних заходів на виконання судового рішення, а тому відповідачем порушено норми статті 129-1 Конституції України та частини 2 статті 14, частини 1 статті 370 КАС України, а саме: не виконано у повному обсязі і належним чином судове рішення, яке набрало законної сили, що зумовлює необхідність постановлення судом окремої ухвали і направлення її для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону.

Керуючись статтями 248, 256, 294, 295, 383 КАС України, суд

У Х В А Л И В :

Заяву ОСОБА_1 про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - Головним управлінням Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення суду від 27.02.2025, ухваленого в адміністративній справі №460/1593/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинення певних дій, - задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області на виконання рішення Рівненського окружного адміністративного суду від 27.02.2025 року у справі №460/1593/25 щодо нездійснення ОСОБА_1 виплати основної пенсії відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 07.04.2021 №1-р(1)/2021, відповідно до статті 54 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", у редакції Закону України "Про внесення змін і доповнень до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" №230/96-ВР, у розмірі не менше шести мінімальних пенсій за віком періодичними щомісячними платежами у повному розмірі.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Рівненській області вжити заходи щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення у справі №460/1593/25.

Установити Головному управлінню Пенсійного фонду України в Рівненській області тридцятиденний строк з дня отримання (вручення) копії цієї ухвали для подання до суду доказів вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону при виконанні судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її підписання суддею.

Ухвала може бути оскаржена. Апеляційна скарга на ухвалу суду подається безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного судового рішення (ухвали).

Суддя Олександр МАКСИМЧУК