Ухвала суду № 138661332, 24.07.2026, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 953/8072/26

н/п 1-кс/953/4130/26

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" липня 2026 р. Слідча суддя Київського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участі прокурора ОСОБА_3 , підозрюваного ОСОБА_4 , захисника адвоката ОСОБА_5 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові в залі суду клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження за № 12025220000001372 від 19.11.2025, відносно

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Глобине, Полтавської області, громадянина України, з вищою освітою, одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, 2020 р.н., який обіймає посаду начальник виробничої служби Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Харківської міської ради, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого

підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, -

Встановив:

До Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання старшого слідчого в ОВС СУ ГУНП в Харківській області підполковника поліції ОСОБА_6 , за матеріалами кримінального провадження за № 12025220000001372 від 19.11.2025, відносно ОСОБА_4 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

На обґрунтування клопотання слідчий вказує, що Слідчим управлінням ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000001372 від 19.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 191 КК України.

ОСОБА_4 , перебуваючи на посаді начальника виробничої служби Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Харківської міської ради, відповідно до посадової інструкції знаходився у безпосередньому підпорядкуванні головного інженера підприємства ОСОБА_7 та був наділений організаційно-розпорядчими функціями в межах діяльності виробничої служби.

Згідно з Розділом 2 посадової інструкції ОСОБА_4 був зобов`язаний брати участь у плануванні технічного розвитку підприємства, організовувати підготовку технічної документації, дефектних актів та кошторисної документації, контролювати підготовку матеріалів для укладення договорів із підрядними організаціями щодо виконання ремонтних робіт та постачання товарів, а також здійснювати контроль за використанням бюджетних коштів під час виконання таких договорів.

Таким чином, відповідно до примітки до ст. 364 КК України, ОСОБА_4 є службовою особою.

Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_8 , ОСОБА_7 та ОСОБА_4 , будучи службовими особами КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради, діючи за попередньою змовою групою осіб, здійснювали спільну злочинну діяльність, спрямовану на систематичне одержання неправомірної вигоди від представників суб`єктів господарювання за використання службового становища під час організації та проведення закупівель товарів, робіт і послуг за рахунок бюджетних коштів.

У невстановлений досудовим розслідуванням час, але не пізніше другої половини січня 2026 року (точні дата та час досудовим розслідуванням встановлюються), ОСОБА_4 , достовірно знаючи про злочинний умисел першого заступника директора КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_8 , спрямований на систематичне одержання неправомірної вигоди від суб`єктів господарювання за сприяння у визначенні їх переможцями закупівель комунального підприємства, добровільно погодився взяти участь у його реалізації.

Усвідомлюючи суспільно небезпечний характер спільної злочинної діяльності, ОСОБА_4 вступив у попередню змову із ОСОБА_8 та головним інженером підприємства ОСОБА_7 , погодившись використовувати надані йому службові повноваження в інтересах учасників злочинної групи.

Відповідно до розподілу ролей між співучасниками ОСОБА_4 мав забезпечувати підготовку дефектних актів, кошторисної документації, технічних вимог та інших документів, необхідних для проведення закупівель із заздалегідь визначеними суб`єктами господарювання, брати участь у погодженні технічних характеристик предметів закупівель, координувати взаємодію представників суб`єктів господарювання із службовими особами підприємства з питань підготовки документації та забезпечувати виконання доручень ОСОБА_8 і ОСОБА_7 , спрямованих на подальше одержання неправомірної вигоди.

Діючи відповідно до відведеної йому ролі, ОСОБА_4 усвідомлював, що його дії є складовою єдиного злочинного плану, спрямованого на незаконне одержання службовими особами КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради неправомірної вигоди від представників суб`єктів господарювання, та бажав настання таких наслідків.

Так, у другій половині січня 2026 року (більш точна дата органом досудового розслідування встановлюється) начальник виробничої служби КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із першим заступником директора підприємства ОСОБА_8 та головним інженером КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_7 , усвідомлюючи спільний злочинний умисел, спрямований на одержання неправомірної вигоди, вступив у його реалізацію.

Під час досягнутої між учасниками групи домовленості із директором ТОВ «КВТ-ЕЛЕКТРО» ОСОБА_9 було погоджено, що службові особи КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради забезпечать укладення із ТОВ «КВТ-ЕЛЕКТРО» договору на виконання ремонтних робіт без застосування електронної системи закупівель Prozorro, а також безперешкодне прийняття та оплату виконаних робіт, за що після отримання бюджетних коштів ОСОБА_9 надасть неправомірну вигоду у розмірі 10 відсотків від вартості укладеного договору.

Реалізуючи спільний злочинний умисел та виконуючи відведену йому роль, ОСОБА_4 за вказівкою ОСОБА_8 організував підготовку документів, необхідних для укладення договору, забезпечив складання дефектних актів, кошторисної документації, технічних розрахунків та інших документів щодо закупівлі робіт з поточного ремонту по усуненню аварій у мережі зовнішнього освітлення території по вул. Олеся Гончара на ділянці між будинками по вул. Сумська, 124 та вул. Мироносицька, 93 у м. Харкові, чим створив умови для укладення договору із заздалегідь визначеним суб`єктом господарювання.

У подальшому, 03.02.2026 між КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради в особі першого заступника директора ОСОБА_8 та ТОВ «КВТ-ЕЛЕКТРО» в особі директора ОСОБА_9 укладено договір № 19-02/26 на виконання робіт за об`єктом: «Поточний ремонт по усуненню аварій в мережі зовнішнього освітлення території по вул. Олеся Гончара на ділянці між будинками по вул. Сумська, 124 та вул. Мироносицька, 93 у м. Харкові» на загальну суму 178 744,80 грн, у тому числі ПДВ.

Після виконання робіт службові особи КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради забезпечили їх безперешкодне прийняття та оплату, а 20.02.2026 на підставі платіжного доручення № 324054519 з рахунку КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради на рахунок ТОВ «КВТ-ЕЛЕКТРО» перераховано бюджетні кошти у сумі 178 744,80 грн.

Надалі, 23.02.2026 о 09 год. 43 хв., перебуваючи у службовому кабінеті першого заступника директора КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради за адресою: м. Харків, вул. Григорія Сковороди, 96, ОСОБА_9 , виконуючи раніше досягнуту злочинну домовленість, особисто передав ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді готівкових грошових коштів у сумі 17 000 грн за забезпечення укладення договору, прийняття виконаних робіт та їх своєчасної оплати за рахунок бюджетних коштів.

Після одержання неправомірної вигоди, цього ж дня о 10 год. 12 хв., перебуваючи у службовому кабінеті КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради, ОСОБА_8 та ОСОБА_7 , діючи відповідно до попередньо досягнутих домовленостей, здійснили її розподіл між учасниками групи. На виконання раніше визначених ролей ОСОБА_4 одержав частину неправомірної вигоди у сумі 2 500 грн як винагороду за підготовку документації, необхідної для укладення договору та реалізацію спільного злочинного умислу.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, одержав для себе частину неправомірної вигоди за вчинення службовими особами КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради в інтересах особи, яка надала неправомірну вигоду, дій з використанням службового становища під час забезпечення укладення договору, прийняття виконаних робіт та їх оплати за рахунок бюджетних коштів.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб.

Крім цього, у квітні 2026 року (більш точна дата органом досудового розслідування встановлюється) начальник виробничої служби КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_4 , будучи службовою особою, діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою із першим заступником директора підприємства ОСОБА_8 та головним інженером КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради ОСОБА_7 , продовжив реалізацію спільного злочинного умислу, спрямованого на систематичне одержання неправомірної вигоди від представників суб`єктів господарювання приватного сектору за використання службового становища під час організації закупівель товарів за рахунок бюджетних коштів.

Так, реалізовуючи спільний злочинний умисел, 02.04.2026 близько 09 год. 41 хв. ОСОБА_4 під час розмови із ОСОБА_8 доповів останньому про підготовку закупівлі товару «Баласти, імпульсивно-запальні пристрої», повідомив про надходження від ОСОБА_10 , який діяв в інтересах ФОП ОСОБА_11 , комерційної пропозиції щодо поставки зазначеного товару, а також про узгодження із ним порядку проведення закупівлі та строків її організації.

Під час цієї ж розмови ОСОБА_4 повідомив ОСОБА_8 , що між останнім та ОСОБА_10 досягнуто домовленості, відповідно до якої ФОП ОСОБА_11 буде забезпечено перемогу у процедурі закупівлі, а після укладення договору та отримання бюджетних коштів ОСОБА_8 одержить неправомірну вигоду у розмірі 15 відсотків від вартості договору.

Реалізуючи відведену йому роль у спільній злочинній діяльності, ОСОБА_4 забезпечив підготовку технічної документації, технічних вимог до предмета закупівлі, необхідних розрахунків та інших документів виробничої служби, що були необхідними для проведення закупівлі із заздалегідь визначеним суб`єктом господарювання, а також координував взаємодію із представником постачальника з питань підготовки документів.

У подальшому, за сприяння учасників групи та із використанням службового становища ОСОБА_8 , 09.04.2026 за результатами проведення процедури закупівлі переможцем визначено ФОП ОСОБА_11 .

Після завершення процедури закупівлі 06.05.2026 між КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради в особі першого заступника директора ОСОБА_8 та ФОП ОСОБА_11 укладено договір № 59-05/26 на поставку товару «Баласти, імпульсивно-запальні пристрої» (код ДК 021:2015 31150000-2) на загальну суму 2 347 500 грн за рахунок коштів Харківської міської територіальної громади.

На виконання умов зазначеного договору 12.05.2026 оформлено видаткову накладну № СЛП000036, після чого 19.05.2026 з рахунку КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради на рахунок ФОП ОСОБА_11 перераховано бюджетні кошти у сумі 1 020 600 грн як оплату за поставлений товар.

Після надходження бюджетних коштів, у період із 19.05.2026 по 26.05.2026 (більш точний час та місце органом досудового розслідування встановлюються), ОСОБА_10 , виконуючи раніше досягнуту злочинну домовленість, особисто передав ОСОБА_8 неправомірну вигоду у вигляді готівкових грошових коштів у сумі 150 000 грн за забезпечення визначення ФОП ОСОБА_11 переможцем закупівлі, укладення договору та подальшого перерахування бюджетних коштів.

Надалі, 25.05.2026 у період часу з 09 год. 15 хв. до 09 год. 20 хв., перебуваючи у службовому кабінеті КП ЕЗО «Міськсвітло» Харківської міської ради, ОСОБА_8 у присутності ОСОБА_7 передав останньому отримані від ОСОБА_10 грошові кошти у сумі 150 000 грн для їх подальшого зберігання та розподілу між учасниками групи відповідно до попередньо визначених ролей.

Таким чином, ОСОБА_4 , діючи повторно, умисно, з корисливих мотивів, за попередньою змовою групою осіб, виконав відведену йому роль у спільному одержанні неправомірної вигоди, забезпечивши підготовку документації та організацію проведення закупівлі із заздалегідь визначеним переможцем, чим сприяв одержанню учасниками групи неправомірної вигоди у сумі 150 000 грн від представника суб`єкта господарювання за вчинення в його інтересах дій з використанням службового становища.

За таких обставин, ОСОБА_4 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України, а саме одержання неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, чи в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданого їй службового становища, за попередньою змовою групою осіб, повторно.

У ході досудового розслідування вказаного кримінального провадження 22.07.2026 повідомлено громадянина України ОСОБА_4 про те, що він обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368 КК України.

Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно підозрюваного ОСОБА_4 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні умисного кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, та наявність ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Прокурор в судовому засіданні просить обрати запобіжний захід у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 , посилаючись на існування ризиків, зазначених в п.п.1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України та обгрунтованість пред*явленої підозри.

Підозрюваний в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, вказуючи, що підозра необґрунтована, оскільки він неправомірну вигоду не отримував, ризики не доведені, просить відмовити в задоволенні клопотання.

Захисник в судовому засіданні заперечував щодо клопотання, підтримавши позицію захисту. Захист подав клопотання про застосовування запобіжного заходу у вигляді особистого зобов*язання.

Слідчий суддя, вислухавши думки учасників кримінального провадження, та дослідивши надані матеріали, встановив наступне.

СУ ГУНП в Харківській області здійснюються досудове розслідування у кримінальному провадженні № 12025220000001372 від 19.11.2025 за ознаками кримінальних правопорушень - злочинів, передбачених ч. 3 ст. 368, ч. 4 ст. 191 КК України.

22.07.2026 ОСОБА_4 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч за ч. 3 ст. 368 КК України.

Відповідно до ст. 177 КПК України метою запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування або суду, перешкоджати кримінальному провадженню, незаконно впливати на потерпілих, свідків, тощо, вчинити інше кримінальне правопорушення, а підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може здійснити такі дії: 1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; 2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; 3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; 4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; 5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

При вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, згідно ст. 178 КПК України, враховується: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; міцність соціальних зав`язків підозрюваного в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; наявність у підозрюваного постійного місця роботи або навчання; репутацію підозрюваного; майновий стан підозрюваного; наявність судимостей у підозрюваного; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.

Таким чином, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідча суддя зобов`язана встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:- наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення;- наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідча, прокурор;- недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні (ч. 1 ст. 194 КПК України).

Щодо наявності обґрунтованої підозри слідча суддя зазначає наступне.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), яка відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права.

Оскільки положення кримінального процесуального законодавства не розкривають поняття «обґрунтованості підозри», в оцінці цього питання слідча суддя користується практикою ЄСПЛ.

У своїх рішеннях, зокрема, «Фокс, Кемпбел і Гартлі проти Сполученого Королівства», «Нечипорук та Йонкало проти України», Європейський суд з прав людини наголошує, що «обґрунтована підозра» передбачає наявність фактів або інформації, які б могли переконати об`єктивного спостерігача у тому, що відповідна особа могла вчинити злочин.

«Обґрунтована підозра» існує тоді, коли факти, якими обґрунтовується затримання, можна «розумно» вважати такими, що підпадають під опис одного з правопорушень, визначених у законі про кримінальну відповідальність. Тобто явно не може йтися про наявність «обґрунтованої підозри», якщо дії, у вчиненні яких підозрюється особа, не становлять кримінального правопорушення на момент учинення (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Волох проти України»).

При цьому факти що підтверджують обґрунтовану підозру не повинні бути такого ж рівня, що й факти, на яких має ґрунтуватися обвинувальний вирок. Стандарт доказування «обґрунтована підозра» не передбачає, що уповноважені органи мають оперувати доказами, достатніми для пред`явлення обвинувачення чи ухвалення обвинувального вироку, що пов`язано з меншою мірою ймовірності, необхідною на ранніх етапах кримінального провадження для обмеження прав особи.

Уявлення про «обґрунтовану підозру» має ґрунтуватися поміж інших факторів, на двох ключових критеріях: суб`єктивному та об`єктивному.

Перший критерій означає, що підозра має бути добросовісною, тобто особа, яка виконала затримання та оголосила підозру, має щиро підозрювати особу у вчиненні кримінального правопорушення, другий - що об`єктивно існують дані про скоєне кримінальне правопорушення і причетність особи до вчинення правопорушення. Такими даними можуть бути дії самого підозрюваного, наявні документи, речові докази, показання очевидців тощо.

Крім цього, у рішенні ЄСПЛ у справі «Феррарі-Браво проти Італії» №9627/81 від 14 березня 1984 року суд зазначив, що «питання про те, що арешт або тримання під вартою до суду є виправданими тільки тоді, коли доведено факт вчинення та характер інкримінованих правопорушень, ставити не можна, оскільки це є завданням попереднього розслідування, сприяти якому має й тримання під вартою»; у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23 жовтня 1994 року «факти, які є причиною виникнення підозрі не повинні бути такими ж переконливими, як ті, що є необхідними для обґрунтування вирок) чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процес) кримінального розслідування».

Слідчою суддею встановлено, що на час вчинення інкримінованого кримінального правопорушення, ОСОБА_4 є осудною особою, яка досягла 16-річного віку, громадянином України.

За результатами розгляду даного клопотання застосування запобіжного заходу слідчою суддею встановлено, що висновки органу досудового розслідування про наявність підозри у вчиненні ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України, не є очевидно необґрунтованими чи недопустимими, виходячи з наданих стороною обвинувачення доказів: повідомлення про кримінальне правопорушення в порядку ст. 214 КПК України; протоколами за результатом проведення негласних (слідчих) розшукових дій, які на теперішній час розсекречено та долучено до матеріалів кримінального провадження; протоколами обшуків, проведених у кримінальному провадженні; іншими, зібраними в ході досудового розслідування доказами.

Слідча суддя зазначає, що на цій стадії кримінального провадження, враховуючи практику Європейського суду з прав людини, суд повинен лише надати оцінку тому чи достатньо отриманої інформації та досліджених доказів, для того, щоб допустити можливість, що особа щодо якої вирішується питання про застосування запобіжного заходу могла вчинити кримінальне правопорушення, яке їй інкримінується.

Питання ж оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні того чи іншого злочину входить до компетенції суду під час розгляду кримінального провадження по суті.

З огляду на зазначене, не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій ОСОБА_4 , виходячи з наявних у суду матеріалів клопотання, слідча суддя дійшла висновку про наявність обґрунтованої підозри, на даній стадії проведення досудового розслідування кримінального провадження, щодо вчинення ОСОБА_4 кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України за викладених у клопотанні обставин.

Вказане може бути підставою для застосування заходу забезпечення кримінального провадження у виді запобіжного заходу.

Щодо наявності ризиків, передбачених ч.1 ст.177 КПК України слідча суддя зазначає наступне.

Згідно ч.1 ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Звертаючись з клопотанням, слідчий посилається на існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Дослідивши всі представлені відомості та надавши їм належну оцінку, слідчий суддя вважає встановленими існування ризиків, передбачених п.п. 1,2,3 ч.1 ст. 177 КПК України.

Ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

У справі «Стогмюллер проти Автрії» №1602/62 від 10.11.1969 року Суд зазначає, що існує ціла сукупність обставин при врахуванні ризику переховування особи, зокрема, очікуваний важкий вирок або особливий характер затримання особи або відсутність міцних зв`язків у країні, що дає підстави вважати, що наслідки та ризики втечі можуть бути визнані менш небезпечними, ніж продовження тюремного ув`язнення (п. 15).

При встановленні наявності ризику впливу на свідків слід враховувати встановлену КПК процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду - усно шляхом допиту особи в судовому засіданні (частини 1, 2 статті 23, стаття 224 КПК). За таких обставин ризик впливу на свідків існує не лише на початковому етапі кримінального провадження при зібранні доказів, а й на стадії судового розгляду до моменту безпосереднього отримання судом показань від свідків та дослідження їх судом. А тому, не можна виключати ризик, що ОСОБА_4 , знаходячись на свободі може впливати на свідків та схиляти її до зміни показань на його користь, що може перешкодити встановленню істини по справі.

Також, є встановленим ризик, передбачений п.2 ч.1 ст. 177 КПК України, враховуючи те, що ОСОБА_4 може знищити або вжити заходів до знищення або переховування документів, щодо своєї злочинної діяльності, а також інші документи, котрі ще не віднайдені та не вилучені органом досудового розслідування, зокрема перевіряються інші епізоди аналогічної злочинної діяльності, вилучено не всю службову документацію підприємства, здійснюється встановлення інших договорів, дефектних актів, кошторисів, службового листування та електронної інформації, доступ до яких підозрюваний мав у силу займаної посади. Обіймаючи посаду начальника виробничої служби, ОСОБА_4 мав доступ до службової документації, проектно-кошторисних матеріалів, первинних документів щодо закупівель, перебував у постійних службових взаємовідносинах із працівниками підприємства та підрядними організаціями, що істотно збільшує ризики впливу на джерела доказів у кримінальному провадженні.

Враховуючи обґрунтованість підозри, відомості про особу ОСОБА_4 , запобігти вищезазначеним ризикам можливо лише шляхом застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, обрання більш м`якого запобіжного заходу не здатне забезпечити належну поведінку підозрюваного.

Крім того, слідча суддя вважає за необхідне зазначити, що військова агресія проти України, є обставиною (ризиком), яка суттєво обмежує можливості виконання органами влади своїх повноважень на певних територіях та якісно погіршує криміногенну обстановку.

Так, згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Відтак є достатні дані вважати, що ризики, передбачені у п.п. 1,3,2 ст. 177 КПК України, об`єктивно наявні, що свідчить про неможливість їх запобігання шляхом застосування до підозрюваного інших, більш м`яких запобіжних заходів, ніж тримання під вартою.

Відповідно до ч.5 ст.9 КПК України кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

У рішенні по справі від 26.06.1991 Європейський суд з прав людини вказав, що наявність вагомих підстав підозрювати затриманого у вчиненні злочину є неодмінною умовою правомірності тримання під вартою.

Під час розгляду клопотання слідчим суддею вивчалась можливість застосування відносно ОСОБА_4 більш м`якого запобіжного заходу для запобігання вищезазначених ризиків, і слідча суддя зазначає, що інші запобіжні заходи не можуть запобігти вищезазначеним ризикам, та є обмеження щодо запобіжних заходів відносно військовослужбовців згідно КПК України.

Застосування домашнього арешту не забезпечить усунення ризиків, оскільки не позбавляє підозрюваного можливості використовувати засоби телефонного, електронного чи іншого дистанційного зв`язку для незаконного впливу на свідків та співучасників, а також координувати їх поведінку.

Особисте зобов`язання або особиста порука ґрунтуються виключно на добровільному виконанні покладених процесуальних обов`язків та не забезпечують запобігання встановлених ризиків.

А тому, слідча суддя відхиляє доводи захисту щодо можливості застосовування до ОСОБА_4 особистого зобов*язання, вважає ці доводи несприятливими, необґрунтованими та в задоволенні даного клопотання захисту відмовляє з підстав, наведених вище.

Слідчою суддею досліджені всі надані дані по особі підозрюваного, який є 1988 р.н., громадянин України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні неповнолітню дитину, 2020 р.н., обіймає посаду начальник виробничої служби Комунального підприємства електромереж зовнішнього освітлення «Міськсвітло» Харківської міської ради, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий.

Всі ці досліджені дані по особистості підозрюваного не зменшують встановлені ризики для їх запобігання. Таким чином, слідчий суддя вважає, що на цей час існують правові підстави для обрання саме такого запобіжного заходу відносно ОСОБА_4 у вигляді тримання під вартою, на строк в межах строку досудового розслідування.

І захист в судовому засіданні не надав належні обґрунтування щодо відсутні встановлених слідчим суддею ризиків, враховуючи і всі надані дані по особистості, і обставини інкримінованого корупційного кримінального правопорушення.

Всі зазначені дані про особу підозрюваного не зменшують існування встановлених ризиків, а відтак не здатні на даному етапі кримінального провадження перешкоджати вчинити ним дії, передбачені п.п. 1,3,2 ч.1 ст. 177 КПК України.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, Право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес. Тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Враховуючи наявність визначених ризиків, а також те, що даний корупційний злочин, що інкриміновано вчинений в період воєнного часу, а отже у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав як інтересів суспільства так і держави в цілому, оцінюючи сукупність обставин, а саме: вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, тяжкість покарання, що загрожує підозрюваному в разі визнання винуватим у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення, наявність встановлених ризиків за ст. 177 КПК України, а тому застосування більш м`яких запобіжних заходів є неможливим, і слідчий суддя обирає відносно підозрюваного запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, в межах строку досудового розслідування. Об*єктивних даних на спростування даних висновків слідчого судді стороною захисту не надано.

З урахуванням конкретних обставин вчинення кримінального правопорушення, яке інкримінується підозрюваному, даних про особу підозрюваного, слідча суддя вважає, що з урахуванням характеру та тяжкості злочину, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_4 , сукупність обставин, на підставі яких встановлено наявність ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, вказує на недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для забезпечення підозрюваним виконувати покладених на нього процесуальних обов`язків та запобіганню спробам вчинити дії, передбачені ч.1 ст. 177 КПК України.

При цьому слідча суддя зазначає, що при оцінці можливості застосування іншого більш м`якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, слідча суддя використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м`які запобіжні заходи, в тому числі домашній арешт, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього.

В розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість покарання не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 25.07.2001 Європейський суд з прав людини зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризику повторного вчинення злочинів»

Під час вирішення питання щодо розміру застави, суд вважає за необхідне визначити заставу у розмірі 80 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та вважає в даному випадку її достатньо саме в такому розмірі для забезпечення виконання підозрюваним обов`язків, передбачених КПК України, з врахуванням всіх даних по особі підозрюваного, даних про його майновий стан, розмір його заробітної плати щомісячно у розмірі приблизно 58000 грн., наявних даних про премії, наявністю нерухомого майна та рухомого, яке є в його та дружини власністю, що свідчить про реальну можливість внести залог у визначеному розмірі в клопотанні, та обставини інкримінованих правопорушень, їх кількість, і приходжу до висновку що внесення застави саме у такому розмірі може гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Згідно зі ст. 182 КПК України, суд може вийти за межі стандартних сум застави у «виключних випадках».

Згідно рішення ЄСПЛ у справі «Істоміна проти України» ЄСПЛ у цій справі дійшов висновку, що застава це не компенсація. Гарантія за статтею 5 § 3 Конвенції з прав людини покликана забезпечити присутність обвинуваченого в суді, а не відшкодування шкоди, завданої злочином. Сама лише сума збитків або тяжкість статті не може автоматично виправдовувати надмірний розмір застави. Вказано про те, що суди зобов`язані докладати максимум зусиль для оцінки реального майнового стану особи. Нездійснення такої оцінки та ігнорування доводів захисту про невідповідність суми доходам особи є прямим порушенням Конвенції.

Вважаю, що в даному випадку визначення суми застави в розмірі 80 прожиткових мінімумів для працездатних осіб в межах визначених КПК України для злочинів даної тяжкості, та враховуючи наявні дані про майновий стан підозрюваного, можливість внесення застави саме в тому розмірі, що буде гарантувати виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків.

Необхідність визначення застави у розмірі, що перевищує межі, встановлені ч. 5 ст. 182 КПК України, в даному випадку слідча суддя не вбачає за необхідності.

Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 199, 206, 211, 213, 372, 376, 395 КПК України, слідчий суддя

Постановив:

Клопотання слідчого, погоджене прокурором задовольнити.

Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в умовах Державної установи «Харківський слідчий ізолятор» на 60 днів тобто до 21 вересня 2026 року включно, в межах строку досудового розслідування.

Визначити ОСОБА_4 суму застави у розмірі 266240 грн., які необхідно внести на депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області (код одержувача: 26281249; банк одержувача: ДКСУ м. Київ; МФО одержувача: 820172; р/р. ua208201720355299002000006674 (справа № _____) до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави, ОСОБА_4 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_4 обов`язки, передбачені ч. 5 ст. 194 КПК України: прибувати за викликом до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; не відлучатися із міста Харкова та Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду; утримуватися від спілкування із свідками, експертами, спеціалістами, підозрюваними з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі не виконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Зобов`язати слідчого СУ ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 повідомити близького родича підозрюваного ОСОБА_4 про взяття під варту останнього.

Встановити строк дії ухвали до 21.09.2026 року включно.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним в той же строк, але з моменту отримання копії ухвали слідчого судді.

Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.

Слідчий суддя -