Ухвала суду № 138661228, 31.07.2026, Добровеличківський районний суд Кіровоградської області

ЄУН 396/1050/26

Номер провадження по справі 1-кп/387/178/26

У Х В А Л А

про продовження строку тримання під вартою

31 липня 2026 року селище Добровеличківка

Добровеличківський районний суд Кіровоградської області у складі

головуючого судді ОСОБА_1

із секретарем судового засідання ОСОБА_2

за участю учасників кримінального провадження:

прокурора (в режимі відеоконференції) ОСОБА_3

обвинуваченого (в режимі відеоконференції) ОСОБА_4

захисника (в режимі відеоконференції) ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Добровеличківського районного суду Кіровоградської області клопотання прокурора про продовження строку застосування запобіжного заходу у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121080000037 від 04.02.2026 по обвинуваченню

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця села Дубівка Володимирського району Рівненської області, жителя АДРЕСА_1 , громадянина України, з профільною середньою освітою, навідника 1 десантно-штурмового відділення 1 десантно-штурмового взводу 5 десантно-штурмової роти 2 десантно-штурмового батальйону, військової частини НОМЕР_1 у військовому званні молодшого сержанта, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, раніше не судимого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК України

В С Т А Н О В И В :

В провадженні суду перебуває кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12026121080000037 від 04.02.2026 по обвинуваченню ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 121 КК України.

Судовий розгляд призначено на 14 годину 00 хвилин 31 липня 2026 року.

Від прокурора 31 липня 2026 року надійшло клопотання про продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обвинуваченого ОСОБА_4 , оскільки, на думку прокурора, ризики, які були підставою для обрання вказаного запобіжного заходу, продовжують існувати та не зменшилися, а судовий розгляд кримінального провадження тільки розпочався. Також вважає, що на цей час існують ризики передбачені ст.177 КПК України, а саме: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; незаконно впливати на потерпілу та свідків у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому обвинувачується.

В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 означене клопотання підтримала з підстав, наведених в ньому, та просила задовольнити в повному обсязі.

Обвинувачений ОСОБА_4 заперечив щодо задоволення даного клопотання, посилаючись на те, що з потерпілою він примирився, ухилятись від суду не буде, тому просив застосувати більш м`який запобіжний захід. Вказав, що має поранення руки та потребує медичної допомоги, яку у слідчому ізоляторі йому не надають.

Захисник ОСОБА_5 в судовому засіданні просила застосувати більш м`який запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту. Вказала, що тяжкість інкримінованого обвинуваченому злочину не відповідає тяжкості запобіжного заходу. Також наголосила на примиренні обвинуваченого з потерпілою, відсутністі ризиків передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України та наявність у обвинуваченого потреби в невідкладній медичній допомозі.

Заслухавши сторін кримінального провадження, розглянувши подане стороною обвинувачення клопотання та матеріали кримінального провадження, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч.1ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Відповідно до ч.3 ст.331 КПК України, незалежно від наявності клопотань суд зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою до спливу двомісячного строку з дня надходження до суду обвинувального акту чи з дня застосування судом до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

За наслідками розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід у вигляді тримання під вартою або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців.

До спливу продовженого строку суд зобов`язаний повторно розглянути питання доцільності продовження тримання обвинуваченого під вартою, якщо судове провадження не було завершене до його спливу.

Згідно зі ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання ризикам, передбаченим частиною першою цієї статті.

При вирішенні питання про продовження строку тримання під вартою судом перевіряється факт того, що ризики, які слугували підставою для обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, та його продовження, не зменшились та продовжують існувати.

Європейський суд з прав людини підкреслює, що наявність підстав для тримання особи під вартою та продовження строку тримання під вартою має оцінюватися в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин. Тримання під вартою та продовження строку тримання під вартою може бути виправдано за наявності того, що його вимагають справжні інтереси суспільства, які не зважаючи на презумпцію невинуватості, переважають над принципом поваги до особистої свободи. (п.79 рішення ЄСПЛ від 10.02.2011 року у справі "Харченко проти України").

Як вбачається з матеріалів справи, ухвалою слідчого судді Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 18 березня 2026 року відносно ОСОБА_4 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, застосовано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів) до 17 травня 2026 року, без визначення застави.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 15 травня 2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 12 години 10 хвилин 14 липня 2026 року, без визначення застави.

Ухвалою Добровеличківського районного суду Кіровоградської області від 24 червня 2026 обвинуваченому ОСОБА_4 продовжено запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 16 години 00 хвилин 23 серпня 2026 року, без визначення застави.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи (п. 79 рішення ЄСП у справі «Харченко проти України» від 10.02.2011 року).

Вирішуючи питання про продовження запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою відносно обвинуваченого ОСОБА_4 , суд враховує вимоги п. п. 3, 4 ст.5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування кожного обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув`язнення.

Обвинувачений ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, яке, відповідно до ст. 12 КК України, відносяться до умисних тяжких злочинів (у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте, таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту); їх наслідки спричинення потерпілому умисних тяжких тілесних ушкоджень (за ч.1 ст. 121 КК України).

При вирішенні питання доцільності продовження строку тримання під вартою відносно обвинуваченого, суд виходить з необхідності уникнення ризиків, визначених ст. 177 КПК України, оскільки вважає, що обвинувачений, не перебуваючи під вартою, усвідомлюючи тяжкість покарання (до 8 років позбавлення волі), може переховуватися від суду, незаконно впливати на потерпілу та свідків, які під впливом погроз, умовлянь чи переконань з боку обвинуваченого зможуть змінити свої покази або відмовитись від них, перешкодити кримінальному провадженню іншим чином, вчинити нові кримінальні правопорушення.

На підставі викладеного, суд вважає, що інші запобіжні заходи не забезпечать належної поведінки обвинуваченого під час розгляду кримінального провадження, що на даний час жоден із більш м`яких запобіжних заходів, не може запобігти ризикам, раніше врахованим судом під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою та забезпечити виконання обвинуваченим своїх процесуальних обов`язків. Враховуючи особу обвинуваченого ОСОБА_4 , який не судимий, не одружений, має на утриманні двох неповнолітніх дітей, згідно обвинувального акту ОСОБА_4 , є військовослужбовцем, спричинив потерпілій тяжкі тілесні ушкодження під час спільного розпивання алкогольних напоїв, на підставі викладеного, суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_4 необхідно продовжити строк тримання під вартою на шістдесят днів.

Суд враховує ризики, встановлені судом під час обрання обвинуваченому запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою. Підстави, за яких судом було застосовано до обвинуваченого запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, не змінились, ризики не зменшились.

Суд вважає, що ризики наразі є реальними та триваючими, вони виключають можливість зміни міри запобіжного заходу щодо обвинуваченого на більш м`які, альтернативні запобіжні заходи не забезпечать належний рівень гарантії доброчесної поведінки обвинуваченого. Продовження строку дії запобіжного заходу в вигляді тримання під вартою обвинуваченому ОСОБА_4 на даний час відповідає суспільному інтересу щодо охорони прав та інтересів інших осіб.

Разом з тим, в судовому засіданні прокурором не доведено наявність ризиків, передбачених п. 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, оскільки не обґрунтовано можливість обвинуваченого перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, жодних доказів на підтвердження цього ризику прокурором не надано.

Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Белчев проти Болгарії» наголошено на тому, що обґрунтування будь-якого періоду позбавлення свободи повинно бути переконливо доведено державними органами.

Кримінальний процесуальний закон покладає аналогічний обов`язок на сторону обвинувачення, зазначаючи, що остання має довести суду, крім обґрунтованості підозри та наявності ризиків не процесуальної поведінки особи, ще й неможливість застосування більш м`якого запобіжного заходу.

Проте, відсутність ризиків, передбачених пунктами 4 ч. 1 ст. 177 КПК України, не призводять до відсутності підстав для продовження строку запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Щодо клопотання захисника про застосування більш м`якого запобіжного заходу у виді цілодобового домашнього арешту з огляду на необхідність лікування обвинуваченого, наявність постійного місця проживання та примирення з потерпілою, суд зазначає, що наведені доводи не можливо віднести до тих стримуючих чинників, які могли у повному обсязі мінімізувати ймовірність вчинення обвинуваченим дій, спрямованих на ухилення від можливого покарання, гарантували б запобігання встановленим ризикам без застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Поряд з цим, щодо доводів обвинуваченого ОСОБА_4 про наявність поранення та необхідність медичної допомоги, яка у слідчому ізоляторі не надається в належному обсязі, суд враховує, що положеннями статті 11 Закону України «Про попереднє ув`язнення» та ст.ст. 6, 39, 72 Основ законодавства України про охорону здоров`я, передбачено, що особи, узяті під варту, мають право на надання їм медичної допомоги.

Відповідно до пункту 2.3 Розділу ІІ «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого наказом Міністерства юстиції України, МОЗ України №239/5/104 від 10.02.2012 року, медичне обстеження осіб, узятих під варту, здійснюється у разі їх звернення зі скаргою на стан здоров`я за ініціативою лікаря медичної частини СІЗО або адміністрації СІЗО. Під час медичного обстеження особи, узятої під варту, з метою встановлення діагнозу лікар медичної частини СІЗО використовує дані анамнезу, медичної документації, яка долучена до особової справи, результати огляду, дані лабораторних, рентгенологічних і функціональних методів дослідження. За необхідності керівництво СІЗО подає запит до закладу охорони здоров`я, який надавав медичну допомогу особі, узятій під варту, щодо результатів диспансерного, амбулаторного, стаціонарного нагляду або лікування. У випадках, коли лікарі медичної частини СІЗО не можуть самостійно встановити діагноз, начальник медичної частини СІЗО подає запит до керівництва СІЗО щодо направлення хворого на лікування до обраного закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку або залучення відповідного лікаря-фахівця закладу охорони здоров`я.

Пунктом 2.7 Розділу ІІ вищевказаного Порядку визначено, що, у разі необхідності в додаткових лабораторних обстеженнях, які не можуть бути проведені в медичних частинах СІЗО (наявним обладнанням, лабораторіями та обсягом медико-санітарної допомоги не передбачено проведення цих обстежень), вони проводяться на базі закладів охорони здоров`я з орієнтовного переліку. Про необхідність проведення обстеження, яке потребує вивезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан її здоров`я та запит до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує своєчасне направлення особи, узятої під варту, на обстеження до обраного лікарем медичної частини СІЗО закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку.

Згідно з вимогами п. 2.8 Розділу ІІ цього Порядку, якщо за результатами огляду чи обстеження особи, узятої під варту, встановлено, що вона потребує надання медичної допомоги у закладі охорони здоров`я з орієнтовного переліку, лікар медичної частини СІЗО готує медичну довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, та звертається із запитом до керівництва СІЗО. Керівництво СІЗО забезпечує перевезення особи, узятої під варту, до закладу охорони здоров`я з орієнтовного переліку та направляє довідку про стан здоров`я особи, узятої під варту, органу або особі, в провадженні яких знаходиться кримінальна справа цієї особи. Керівництво СІЗО організовує та забезпечує цілодобову охорону особи, узятої під варту, під час лікування у закладах охорони здоров`я відповідно до вимог нормативно-правових актів Міністерства юстиції, Міністерства охорони здоров`я.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 13 вересня 2017 р. № 684-р "Про утворення державної установи Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України утворено державну установу Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України.

Відповідно до розділу 3 Положення Державної установи Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України основними завданнями ЦОЗ ДКВС України є: реалізація державної політики у сфері охорони здоров`я в установах виконання покарань, слідчих ізоляторах, таборах для тримання військовополонених та дільницях для тримання військовополонених; здійснення відповідно до законодавства та в межах компетенції заходів щодо: організації медичного забезпечення та контролю за станом здоров`я засуджених, осіб, узятих під варту, та військовополонених.

Відповідно до п. 1 розділу 4 Положення, функцією ЦОЗ ДКВС України є організація надання екстреної, первинної, спеціалізованої, паліативної медичної допомоги та медичної реабілітації засудженим, особам, узятим під варту.

Таким чином, суд вважає за необхідне скаргу обвинуваченого ОСОБА_4 щодо неналежного надання йому медичної допомоги, який утримується в ДУ "Кропивницький слідчий ізолятор" задовольнити частково, зобов`язати адміністрацію Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" вжити заходів для виконання положень «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 №239/5/104, в частині забезпечення належного медичного огляду та лікування обвинуваченого ОСОБА_4 .. Також зобов`язати філію Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_4 з проведенням, у разі необхідності, відповідних лабораторних досліджень, забезпечивши надання належної медичної допомоги, з урахуванням встановленого діагнозу (діагнозів).

Водночас суд зазначає, що продовження відносно обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою за вказаних обставин справи та серйозністю висунутого проти нього обвинувачення, з урахуванням встановлених ризиків, не є надмірним та таким, що принижує його гідність у розумінні Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки в даному випадку наявні реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи обвинуваченого.

За таких обставин клопотання про продовження дії попередньо обраного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_4 підлягає задоволенню.

Враховуючи положення статті 183 КПК України та з урахуванням застережень, що містяться в ч.4 ст. 183 КПК України, суд при постановленні ухвали про продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою вважає за доцільне не визначати розмір застави.

Керуючись ст.ст. 176-178, 182, 183, 197, 199, 331, 369, 372, 395 КПК України, суд ,

ПОСТАНОВИВ :

Клопотання прокурора задовольнити.

Продовжити обвинуваченому ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою строком на 60 (шістдесят днів), тобто до 15 години 00 хвилин 29 вересня 2026 року.

Дату закінчення дії ухвали суду встановити: 15 година 00 хвилин 29 вересня 2026 року.

У задоволенні клопотання захисника адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу - відмовити.

Зобов`язати адміністрацію Державної установи "Кропивницький слідчий ізолятор" вжити заходів для виконання положень «Порядку взаємодії закладів охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України із закладами охорони здоров`я з питань надання медичної допомоги особам, узятим під варту», затвердженого Наказом Міністерства юстиції України та Міністерства охорони здоров`я України від 10.02.2012 №239/5/104, в частині забезпечення належного медичного огляду та лікування обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язати філію Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях провести медичне обстеження обвинуваченого ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з проведенням, у разі необхідності, відповідних лабораторних досліджень, забезпечивши надання належної медичної допомоги, з урахуванням встановленого діагнозу (діагнозів).

Про результати проведеного медичного обстеження негайно повідомити Добровеличківський районний суд Кіровоградської області.

Копію ухвали вручити обвинуваченому, прокурору, захиснику та направити для відома та виконання Державній установі «Кропивницький слідчий ізолятор», філії Державної установи "Центр охорони здоров`я Державної кримінально-виконавчої служби України» в Черкаській та Кіровоградській областях.

Ухвала суду може бути оскаржена протягом семи днів з дня її проголошення до Кропивницького апеляційного суду.

Повний текст ухвали буде складено 31 липня 2026 року.

Суддя ОСОБА_6