Рішення № 138660931, 31.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/11585/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді Юхтенко Л.Р.,

розглянувши у порядку письмового провадження в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду адміністративну справу за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місце знаходження: 65014, м. Одеса, вул. Преображенська, 44) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду 22 квітня 2026 року надійшла позовна заява ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місце знаходження: 65014, м. Одеса, вул.. Преображенська, 44), в який позивач просить:

- Визнати протиправною відмову Головного управління викладену у відповіді на заяву №Б-204/6/5101-26 від 20.03.2026 року;

- Зобов`язати уповноважений територіальний підрозділ ДМС: прийняти заяву позивача; здійснити оформлення та видачу паспорту громадянина України у формі паспортної книжечки відповідно до Постанови №2503-ХІІ;

- Визнати протиправними дії щодо формального розгляду заяви без забезпечення реалізації права позивача.

Ухвалою від 12 травня 2026 року після усунення недоліків у позовній заяві позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) учасників справи у порядку ч. 5 ст. 262 КАС України.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з одруженням та зміною дівочого прізвища « ОСОБА_2 » на « ОСОБА_3 », позивач звернулась до відповідача із заявою щодо отримання паспорта громадянина України у вигляді книжечки зразка 1994 року. Однак, позивачу було відмовлено.

Позивач вважає таку відмову протиправною, посилаючись на те, що до спірних правовідносин має бути застосовано Положення № 2503-ХІІ, та позивач не може зазнавати безпідставного втручання у особисте і сімейне життя.

Позивач посилається на порушення принципів законності та належного врядування, права вибору форми документу та відсутності інформованої згоди на обробку персональних даних.

З наведених підстав позивач просить задовольнити позовні вимоги.

У встановлений судом строк відповідач надав відзив на позовну заяву (вхід. №57581/26 від 25.05.2026 року), в якому заперечував проти задоволення позовних вимог та просив відмовити у задоволенні позову, зазначивши, що 16.01.2018 року позивач звернулась до Відділу обслуговування громадян м. Одеси із заявою про отримання паспорта громадянина України для виїзду закордон з безконтактним електронним носієм. Так, під час оформлення заяви-анкети у ОСОБА_1 було отримано відцифровані відбитки пальців рук та відцифрований підпис, що неможливо без отримання відповідної згоди особи. Жодних заперечень, пропозицій та зауважень під час зазначених процедур від ОСОБА_1 не надходило, особа не зазначала про наявність релігійних переконань і приналежність до окремої групи, що зумовлювало би необхідність у відмові від обробки персональних даних та видачі паспорта із безконтактним носієм інформації, а всі дії щодо ОСОБА_1 здійснювалися на добровільній основі.

30.01.2018 року ОСОБА_1 було документовано паспортом громадянина України для виїзду закордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 , дата видачі 30.01.2018, орган видачі 5101.

Також, під час оформлення паспорту громадянина України для виїзду закордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 дані стосовно ОСОБА_1 були внесені до Єдиного державного демографічного реєстру (ЄДДР) і було присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19900608-05363.

Таким чином, отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушуватиме права ОСОБА_1 та не буде вважатися втручанням у її приватне життя.

Отже, фактично у Реєстрі вже містяться персональні дані ОСОБА_1 , та присвоєно унікальний номер запису в цьому Реєстрі, а за приписами частини першої статті 10 Закону України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» від 20.11.2012 №5492-VI унікальний номер запису в Реєстрі є незмінним.

Крім того, представник відповідача звертає увагу, що позивачем не наведено підстав вважати, що персональні дані щодо ОСОБА_1 обробляються з порушенням законодавства України.

З наведених підстав представник відповідача просить відмовити у задоволенні позову.

Відповідь на відзив до суду не надходила.

Вивчивши матеріали справи, а також обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, докази, якими вони підтверджуються, судом у справі встановлені такі факти та обставини.

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , документована паспортом громадянина України серія НОМЕР_3 , у формі книжечки зразка 1994 року.

Відповідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 ОСОБА_4 та ОСОБА_1 зареєстрували шлюб 09.12.2024 року. Прізвище після державної реєстрації шлюбу дружини ОСОБА_3 .

Матеріалами справи підтверджено, що 06.01.2025 року ОСОБА_1 звернулась до Головного управління ДМС в Одеській області зі зверненням щодо видачі паспорту у вигляді книжечки зразка 1994 року, у зв`язку зі зміною прізвища, додавши до звернення: копію свідоцтва про шлюб, паспорту та ІПН.

Листом від 30.01.2025 року № Б-52/6/5101-25/5100.4.1/937-25 Головне управління ДМС в Одеській області відмовило ОСОБА_1 в оформленні та видачі паспорту громадянина України у формі книжечки, у зв`язку з відсутністю передбачених Положенням про паспорт громадянина України підстав.

18.03.2026 року позивач звернулась до Головного управління із повторною заявою про видачу їй паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року.

Проте, листом від 23.03.2026 року № Б-204/6/5101-26/5100.4.1/228-26 Головне управління вдруге відмовило позивачу у видачі паспорту громадянина України у формі книжечки зразка 1994 року, з підстав того, що до заяви на отримання паспорту-книжечки не було додано відповідного переліку документів необхідного для оформлення паспорта.

Крім того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що ОСОБА_1 документовано паспортом громадянина України для виїзду закордон з безконтактним електронним носієм серії НОМЕР_2 , дата видачі 30.01.2018, орган видачі 5101. Присвоєно унікальний номер запису в ЄДДР (УНЗР): 19900608-05363.

Проаналізувавши положення чинного законодавства України, що регулює спірні правовідносини, враховуючи обставини справи, дослідивши письмові докази, що містяться в матеріалах справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги не належать задоволенню, з таких підстав.

Відповідно до частини другої 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Згідно з частиною другою статті 32 Конституції України не допускається збирання, зберігання, використання та поширення конфіденційної інформації про особу без її згоди, крім випадків, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.

За змістом частини першої статті 92 Конституції України виключно законами України, зокрема, визначаються права і свободи людини і громадянина, гарантії цих прав і свобод; основні обов`язки громадянина; громадянство, правосуб`єктність громадян, засади регулювання демографічних та міграційних процесів.

Правові та організаційні засади створення та функціонування Єдиного державного демографічного реєстру та видачі документів, що посвідчують особу, підтверджують громадянство України чи спеціальний статус особи, а також права та обов`язки осіб, на ім`я яких видані такі документи визначає Закон України «Про Єдиний державний демографічний реєстр та документи, що підтверджують громадянство України, посвідчують особу чи її спеціальний статус» (далі - Закон 5492-VI).

Відповідно до частини 1 статті 4 Закону 5492-VI Єдиний державний демографічний реєстр - це електронна інформаційно-телекомунікаційна система, призначена для зберігання, захисту, обробки, використання і поширення визначеної цим Законом інформації про особу та про документи, що оформлюються із застосуванням засобів Реєстру, із забезпеченням дотримання гарантованих Конституцією України свободи пересування і вільного вибору місця проживання, заборони втручання в особисте та сімейне життя, інших прав і свобод людини та громадянина.

Реєстр та майнові права інтелектуальної власності на створені на замовлення уповноважених суб`єктів для функціонування Реєстру об`єкти інтелектуальної власності належать державі. Відчуження, передача чи інше використання, ніж визначено цим Законом, Реєстру, його структурних складових та майнових прав інтелектуальної власності забороняються.

Єдиний державний демографічний реєстр ведеться з метою ідентифікації особи для оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсними та знищення передбачених цим Законом документів. Єдиний державний демографічний реєстр у межах, визначених законодавством про свободу пересування та вільний вибір місця проживання, використовується також для обліку інформації про реєстрацію місця проживання чи місця перебування.

Відповідно до частин 1-2 статті 14 Закону 5492-VI форма кожного документа встановлюється цим Законом. Документи залежно від змісту та обсягу інформації, яка вноситься до них, виготовляються у формі книжечки або картки, крім посвідчення на повернення в Україну, що виготовляється у формі буклета.

Згідно з частин 1-2 статті 21 Закону 5492-VI паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України.

Кожен громадянин України, який досяг чотирнадцятирічного віку, зобов`язаний отримати паспорт громадянина України. Оформлення, видача, обмін паспорта громадянина України, його пересилання, вилучення, повернення державі та знищення здійснюються в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Частина 4 вказаної статті Закону 5492-VI регламентує, що паспорт громадянина України виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Водночас, за змістом пункту 3 Положення про паспорт громадянина України, затвердженого Постановою Верховної Ради України від 26.06.1992 № 2503-XII (далі Положення № 2503-XII), бланки паспортів виготовляються у вигляді паспортної книжечки або паспортної картки за єдиними зразками, що затверджуються Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 16 Положення № 2503-XII обмін паспорта провадиться у разі: зміни (переміни) прізвища, імені або по батькові; встановлення розбіжностей у записах; непридатності для користування.

Відповідно до пункту 17 Положення № 2503-XII для обміну паспорта громадянин подає: заяву за формою, встановленою Міністерством внутрішніх справ України; паспорт, що підлягає обміну; дві фотокартки розміром 35х45 мм.

Пунктами 1-2 Порядку оформлення, видачі, обміну, пересилання, вилучення, повернення державі, визнання недійсним та знищення паспорта громадянина України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.03.2015 № 302 (далі - Порядок № 302), визначено, що паспорт громадянина України є документом, що посвідчує особу та підтверджує громадянство України. Паспорт виготовляється у формі картки, що містить безконтактний електронний носій.

Пункт 6 Порядку № 302 визначає, що обмін паспорта здійснюється у разі: 1) зміни інформації, внесеної до паспорта (крім додаткової змінної інформації); 2) отримання реєстраційного номера облікової картки платника податків з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків (РНОКПП) або повідомлення про відмову від прийняття зазначеного номера (за бажанням); 3) виявлення помилки в інформації, внесеній до паспорта; 4) закінчення строку дії паспорта; 5) непридатності паспорта для подальшого використання; 6) якщо особа досягла 25- чи 45-річного віку та не звернулася в установленому законодавством порядку не пізніше як через місяць після досягнення відповідного віку для вклеювання до паспорта зразка 1994 року нових фотокарток; 7) наявності в особи паспорта зразка 1994 року (за бажанням).

Відповідно до п.п. 1 пункту 7 Порядку № 302 оформлення, обмін та видача паспорта здійснюються на підставі заяви-анкети, поданої особою особисто.

Таким чином, сукупний аналіз наведених норм права доводить, що законодавством чітко передбачено підстави за умови яких у особи зберігається право на паспорт громадянина України зразка 1994 року та чітко передбачено, що у разі обміну паспорту у вигляді книжечки, заявнику вже видається паспорт у формі картки.

Повертаючись до обставин у цій справі, суд зазначає, що позивач звернулась до Головного управління Державної міграційної України в Одеській області із заявою про видачу їй паспорту громадянина України у формі книжечки у зв`язку з одруженням та зміною прізвища, додавши до звернення: копію свідоцтва про шлюб, паспорту та ІПН.

При цьому, у заяві про видачу паспорту позивач не зазначила про наявність релігійних переконань або належності до окремої суспільної групи, щоб перешкоджало їй у отриманні паспорта із безконтактним носієм інформації.

Водночас у відзиві на позовну заяву представник відповідача зазначив, що позивач вже була документована паспортом громадянина України для виїзду за кордон, надававши згоду на обробку своїх персональних даних.

А отже, позивачу вже присвоєно унікальний номер запису в Реєстрі, який є єдиним та присвоюватись повторно не буде, і це свідчить, що отримання паспорта громадянина України у вигляді ID-картки жодним чином не порушує права позивача та не є протиправним втручанням у його приватне життя.

Аналогічну правову позицію виклав Верховний Суд у своїй постанові від 08.06.2023 року по справі № 380/5977/21.

Враховуючи вищевикладені встановлені судом обставини, суд доходить висновку, що відмовляючи, у видачі паспорту громадянина України у вигляді книжечки внаслідок обміну, відповідач діяв правомірно.

З урахуванням вище встановлених судом обставин, суд доходить висновку, що вказані позовні вимоги є безпідставними, недоведеними, а тому у їх задоволенні слід відмовити.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Згідно з ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч.1,3 ст.90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінюючи встановлені факти, суд дійшов висновку, що відповідач, заперечуючи проти позову довів, з посиланням на відповідні докази правомірності своїх дій, а тому позовні вимоги не належать задоволенню.

У зв`язку з тим, що у задоволенні позову відмовлено, сплачений судовий збір не належить поверненню позивачу.

Керуючись ст. ст. 6, 12, 72, 77,90, 139, 246, 255,295,297 КАС України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог за позовною заявою ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до Головного управління Державної міграційної служби України в Одеській області (код ЄДРПОУ 37811384, місце знаходження: 65014, м. Одеса, вул.. Преображенська, 44) про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити певні дії,- відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено в порядку та в строки, встановлені ст. ст. 295, 297 КАС України, з урахуванням п.п.15.5 п. 15 ч.1 Перехідних положень КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та в строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Суддя Л.Р. Юхтенко

.