Рішення № 138660833, 31.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/5114/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за первісним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 155 750,93 грн.

В обґрунтування позовних вимог податковий орган зазначив, що ОСОБА_1 має заборгованість з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, визначену податковим повідомленням-рішенням Головного управління ДПС в Одеській області від 25.06.2025 року №1061279-2407-1553-UA51100230000045500.

Відповідач за первісним позовом своєчасно податковий борг не сплатив, що стало підставою для звернення Головного управління ДПС в Одеській області до суду із зазначеним адміністративним позовом.

Ухвалою суду 03.03.2026 року у справі №420/5114/26 було відкрито спрощене позовне провадження без виклику (повідомлення) сторін, передбачене ч.5 ст.262 КАС України.

30.03.2026 року від ОСОБА_1 надійшов відзив на первісний адміністративний позов (а.с. 25-41), з якого вбачається, що він адміністративний позов контролюючого органу не визнає та зазначає, що податкова вимога від 30.12.2024 року немає жодного відношення до ППР від 25.06.2025 року на суму 155 750,93 грн., а є наслідком іншого ППР від 11.06.2024 року на суму 146 976,23 грн.

Також 30.03.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшов зустрічний адміністративний позов (а.с. 42-77), в якому він просить суд:

- визнати протиправними та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 25.06.2025 року №1061279-2407-1553-UA51100230000045500.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог позивач зазначив, що винесення оскаржуваного ППР від 25.06.2025 року №1061279-2407-1553-UA51100230000045500 щодо визначення йому суми податкового зобов`язання, є необґрунтованими та не відповідає нормам діючого законодавства, оскільки податковим органом не доведено, що вказане нерухоме майно не відноситься до об`єкта сільськогосподарської інфраструктури, не доведено, що воно не використовується для сільськогосподарської діяльності, не доведено що воно передане в оренду або лізинг.

Ухвалою суду від 06.04.2026 року було прийнято зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень. Об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення із первісним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу.

Одночасно, згідно ч. 4 ст. 177 КАС України, ухвалою суду було здійснено перехід до розгляду справи №420/5114/26 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого судового засідання.

Згідно положень частини 2 ст.173 КАС України завданням підготовчого провадження, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Для виконання завдання підготовчого провадження в кожній судовій справі, яка розглядається за правилами загального позовного провадження, проводиться підготовче засідання (ч. 1 ст. 179 КАС України).

Згідно частини 1 ст. 181 КАС України підготовче засідання проводиться за правилами, встановленими главою 6 розділу II цього Кодексу, з урахуванням особливостей підготовчого засідання, встановлених цією главою.

Згідно приписів частини 2 ст. 180 КАС України суд, зокрема, у разі необхідності заслуховує уточнення позовних вимог та заперечень проти них та розглядає відповідні заяви; вирішує питання про вступ у справу інших осіб, заміну неналежного відповідача, заміну позивача, залучення співвідповідача; з`ясовує, чи надали сторони докази, на які вони посилаються у позові і відзиві, а також докази, витребувані судом, чи причини їх неподання; пропонує учасникам справи надати суду додаткові докази або пояснення; вирішує питання про витребування додаткових доказів та визначає строки їх подання; вирішує заяви та клопотання учасників справи; встановлює строки для подання відповіді на відзив та заперечення; а також здійснює інші дії, необхідні для забезпечення правильного і своєчасного розгляду справи по суті.

03.04.2026 року до суду від Головного управління ДПС в Одеській області надійшло клопотання (а.с. 79-86), в якому податковий орган уточнив, що у зв`язку з несплатою Відповідачем заборгованості податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0021155-1307-1532 від 21.11.2025 року, яку було направлено платнику податків рекомендованим листом на податкову адресу ОСОБА_1 з повідомленням про вручення. Податкова вимога форми «Ф» №0021155-1307-1532 від 21.11.2025 року відповідачем не оскаржувалася, не є скасованою, зміненою або відкликаною, а тому є узгодженою. Податковий борг відповідача з моменту винесення податкової вимоги від 21.11.2025 року не переривався і не був погашений.

08.04.2026 року від ОСОБА_1 до суду надійшло клопотання (а.с.109-112), в якому він заперечував проти прийняття клопотання Головного управління ДПС в Одеській області від 03.04.2026 року.

17.04.2026 року від Головного управління ДПС в Одеській області (як відповідача за зустрічним позовом) надійшов відзив на зустрічний адміністративним позов (а.с. 113-127), з якого вбачається, що податковий орган зустрічний позов не визнає та зазначає, що основними умовами, які дають підстави платнику податку не враховувати належні йому об`єкти нерухомого майна у складі об`єктів оподаткування по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на підставі підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу, є належність власника таких об`єктів до сільськогосподарських товаровиробників; належність будівель та споруд до класу «Нежитлові сільськогосподарські будівлі» (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023; ненадання власниками таких об`єктів в оренду, лізинг, позичку. Відповідно до даних інформаційно-комунікативної системи ДПС, ОСОБА_1 з 21.07.2010 року був зареєстрований фізичною особою-підприємцем, однак 05.12.2017 року платником прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності. Так як у 2024 році ОСОБА_1 не здійснював діяльність як сільськогосподарський товаровиробник, то відсутні підстави для застосування вимог підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Кодексу при нарахуванні податку на зазначений вище об`єкт нежитлової нерухомості.

17.04.2026 року від Головного управління ДПС в Одеській області надійшли додаткові пояснення по справі (а.с.128-134), в яких зазначено, що позивач, як фізична особа, не є сільськогосподарським товаровиробником в розумінні підпункту 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, тому у нього відсутнє право на податкову пільгу, визначену пунктом «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України, а тому спірне нерухоме майно, яке перебуває у приватній власності ОСОБА_1 є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

04.05.2026 року та 01.06.2026 року були проведені підготовчі судові засідання по справі, в яких приймали участь представники Головного управління ДПС в Одеській області Гетьман М.В., Уманець В.В. та Олійник В.В., а також адвокат Красінська О.В. як представник ОСОБА_1 . Сторони надавали усні пояснення щодо предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та заперечень проти них.

Також 01.06.2026 року підготовче провадження у справі було закрито та призначено розгляд справи по суті.

22.06.2026 року у судове засідання сторони не з`явились, були повідомлені про дату та час проведення судового засідання належним чином та своєчасно, надали клопотання про подальший розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи положення ч. 9 ст. 205 КАС України, а також те, що сторонами в судових засіданнях була викладена власна правова позиція щодо заявлених позовних вимог, заперечень проти них та фактичних обставин справи, надані необхідні письмові докази; подальший розгляд справи не потребував необхідності заслуховування усних пояснень сторін по справі; відсутності потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив подальший розгляд справи проводити в порядку письмового провадження.

Судом у справі було встановлено наступне.

ОСОБА_1 перебуває на обліку як платник податків в Головному управлінні ДПС в Одеській області, а його податковою адресою є - АДРЕСА_1 (а.с.12).

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.07.2019 року за №175376832 (а.с.57), ОСОБА_1 на підставі ухвали Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 01.07.2019 року у справі №495/5064/19 належать на праві приватної власності нежитлові будівлі, загальною площею 2924,9 кв.м., які розташовані за адресою АДРЕСА_2 . У відомостях про складові частини нерухомого майна зазначено: будівля полового відділення, А, загальна площа 2841,3 кв.м., матеріали стін: блоки; будівля навозоприймальника, Б, загальна площа 83,6, матеріали стін: блоки.

Згідно Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності від 26.07.2019 року за №175371167 (а.с.58) зазначено, що земельна ділянка, кадастровий номер 5121084200:01:002:0917, площею 1,4051 га, належить ОСОБА_1 на праві приватної власності з моменту державної реєстрації земельної ділянки 22.07.2019 року.

Відповідно до Витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.03.2025 року за №НВ-9951157062025 зазначено, що земельна ділянка, кадастровий номер 5121084200:01:002:0917 площею 1,4051 га, має цільове призначення: 01.03 «Для ведення особистого селянського господарства» (а.с.50-51).

Відповідно до розрахунку податкового боргу (а.с.5), довідки про суми податкового боргу (а.с.6) та відомостей з інтегрованої картки платника податків (а.с.10-11) станом на 04.02.2026 року за відповідачем рахується заборгованість податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 155 750,93 грн., яка виникла на підставі винесення Головним управлінням ДПС в Одеській області податкового повідомлення-рішення №1061279-2407-1553-UA51100230000045500 від 25.06.2025 року.

Зокрема, Головним управлінням ДПС в Одеській області в автоматичному режимі було сформовано податкове повідомлення-рішення від 25.06.2025 року №1061279-2407-1553-UA51100230000045500 (далі ППР) по податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 155 750,93 грн. за період 2024 року (а.с.29, 65), що стосується нежитлової будівлі загальною площею 2924,9 кв.м, за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказане податкове повідомлення-рішення направлялось контролюючим органом на податкову адресу ОСОБА_1 за його податковою адресою, що підтверджується матеріалами адміністративної справи (а.с. 16-17).

Через несплату ОСОБА_1 податкової заборгованості, податковим органом було винесено податкову вимогу форми «Ф» №0021155-1307-1532 від 21.11.2025 року (а.с. 84) на суму 155 750,93 грн., яку було направлено платнику податків рекомендованим листом (а.с. 85).

Враховуючи, що ОСОБА_1 самостійно наявну за ним вищевказану податкову заборгованість сплачено не було, податковий орган звернувся до суду з позовом, який розглядається судом як первісний.

Водночас, ОСОБА_1 , як позивач за зустрічним позовом, посилається на те, що пп. «ж» 266.2.2 п. 266.2 ст. 266 ПК України визначено, що не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000, та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку. Отже, споруда (будівля) не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за наявності сукупності умов: така нежитлова будівля віднесена до класу «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства» (код 1271) Державного класифікатора будівель та споруд ДК 018-2000; власником такої будівлі (юридична та фізична особа) є сільськогосподарський товаровиробник; така нежитлова будівля не здається її власником в оренду, лізинг, позичку.

Не погоджуючись із винесенням ППР від 25.06.2025 року №1061279-2407-1553-UA51100230000045500 та вважаючи його протиправним, ОСОБА_1 звернувся до суду із адміністративним позовом, який розглядається судом як зустрічний.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно приписів частини 1 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Згідно ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Заслухавши в судових засіданнях пояснення сторін, дослідивши заяви по суті справи та інші надані до суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх всебічному, повному і об`єктивному дослідженні, проаналізувавши положення чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ст. 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб.

Відповідно до ст. 67 Конституції України, кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 року №2755-VI (далі - ПК України).

Згідно ст.16 ПК України платник податків зобов`язаний, зокрема, але не виключно, сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

За п.41.1 ст.41 ПК України вбачається, що податкові органи є контролюючими органами. В свою чергу податковий орган (центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, його територіальні органи) здійснює контроль щодо дотримання законодавства з питань оподаткування (крім випадків, визначених підпунктом 41.1.2 цього пункту), законодавства з питань сплати єдиного внеску, а також щодо дотримання іншого законодавства, контроль за виконанням якого покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, чи його територіальні органи.

Статтею 266 ПК України закріплені особливості оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Згідно п.п.266.1.1 п.266.1 статті 266 ПК України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об`єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.

За приписами пп.пп.266.3.1, 266.3.2 п.266.3 статті ст.266 ПК України базою оподаткування є загальна площа об`єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.

База оподаткування об`єктів житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі їх часток, які перебувають у власності фізичних осіб, обчислюється контролюючим органом на підставі даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, що безоплатно надаються органами державної реєстрації прав на нерухоме майно та/або на підставі оригіналів відповідних документів платника податків, зокрема документів на право власності.

Підпунктом 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України встановлено пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.

Відповідно до пп. «ж» п.п. 266.2.2 п.266.2 статті 266 ПК України не є об`єктом оподаткування будівлі, споруди сільськогосподарських товаровиробників (юридичних та фізичних осіб), віднесені до класу "Нежитлові сільськогосподарські будівлі" (код 1271) Класифікатора будівель і споруд НК 018:2023, що використовуються за призначенням у господарській діяльності суб`єктів господарювання та не здаються їх власниками в оренду, лізинг, позичку.

Аналізуючи вищевказане суд доходить висновку, що застосування пільги зі сплати податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, на споруду сільськогосподарських товаровиробників передбачає наявність двох умов, а саме:

1) власник об`єкта нерухомості (будівлі, споруди) є сільськогосподарським товаровиробником;

2) об`єкт нерухомості (будівля, споруда) призначений для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності. Залежно від періоду застосовувалася додаткова умова - безпосереднє використання власником (без здачі в оренду лізинг, позичку).

Аналогічні висновки щодо застосування норм права було неодноразово викладено у постановах Верховного Суду, зокрема від 22 квітня 2020 року у справі №540/2206/19, від 21 жовтня 2020 року у справі №806/2686/18, від 17 лютого 2021 року у справі №820/3707/17.

За ч.5 ст.242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За приписами п.п.14.1.129-1, п.14.1 ст.14 ПК України об`єкти нежитлової нерухомості - будівлі, приміщення, що не віднесені відповідно до законодавства до житлового фонду, зокрема будівлі промислові та склади.

Відповідно до визначення, яке міститься в пп. 14.1.235 п.14.1 ст.14 ПК України, сільськогосподарський товаровиробник для цілей глави 1 розділу XIV цього Кодексу це юридична особа незалежно від організаційно-правової форми, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції та/або розведенням, вирощуванням та виловом риби у внутрішніх водоймах (озерах, ставках та водосховищах) та її переробкою на власних чи орендованих потужностях, у тому числі власно виробленої сировини на давальницьких умовах, та здійснює операції з її постачання.

Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законів України щодо стимулювання утворення та діяльності сімейних фермерських господарств» від 10.07.2018 року №2497- Про сільськогосподарський перепис VІІ підпункт 14.1.235 пункту 14.1 статті 14 доповнено словами «або фізична особа - підприємець». Тобто, з моменту набрання чинності цим Законом, законодавець надає статус сільськогосподарського товаровиробника і фізичним особам-підприємцям, які займаються виробництвом сільськогосподарської продукції та здійснюють операції з її постачання.

Визначення поняття «сільськогосподарський товаровиробник» також міститься у статті 1 Закону України «Про стимулювання розвитку сільського господарства на період 2001 - 2004 років» від 18.01.2001 №2238-ІІІ, під яким мається на увазі фізична або юридична особа, яка займається виробництвом сільськогосподарської продукції, переробкою власно виробленої сільськогосподарської продукції та її реалізацією.

Крім цього, згідно з абзацом 2 статті 1 Закону України «Про сільськогосподарський перепис» виробники сільськогосподарської продукції - сільськогосподарські товаровиробники, фізичні особи (у тому числі домогосподарства, фізичні особи, що здійснюють діяльність, пов`язану з веденням особистого селянського господарства, самозайняті особи у сфері сільського господарства), які займаються сільськогосподарською діяльністю.

Таким чином, виробником сільськогосподарської продукції може бути і фізична особа без статусу підприємця.

Та обставина, що сільськогосподарським товаровиробником може бути і фізична особа-підприємець, підтверджується постановою Верховного Суду від 21.10.2020, прийнятою у справі № 520/8580/18.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про особисте селянське господарство» особисте селянське господарство - це господарська діяльність, яка проводиться без створення юридичної особи фізичною особою індивідуально або особами, які перебувають у сімейних чи родинних відносинах і спільно проживають, з метою задоволення особистих потреб шляхом виробництва, переробки і споживання сільськогосподарської продукції, реалізації її надлишків та надання послуг з використанням майна особистого селянського господарства, у тому числі й у сфері сільського зеленого туризму. Діяльність, пов`язана з веденням особистого селянського господарства, не відноситься до підприємницької діяльності.

Статтею 3 Закону України «Про особисте селянське господарство» передбачено, що дія цього Закону поширюється на фізичних осіб, яким у встановленому законом порядку передано у власність або оренду земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства.

Відповідно до частини першої статті 6 Закону України «Про особисте селянське господарство» до майна, яке використовується для ведення особистого селянського господарства, належать земельні ділянки, жилі будинки, господарські будівлі та споруди, сільськогосподарська техніка, інвентар та обладнання, транспортні засоби, сільськогосподарські та свійські тварини і птиця, бджолосім`ї, багаторічні насадження, вироблена сільськогосподарська продукція, продукти її переробки та інше майно, набуте у власність членами господарства в установленому законодавством порядку.

При здійсненні сільськогосподарської діяльності позивач використовує належне йому на праві приватної власності майно, а саме: будівлю пологового відділення, яка розташована за адресою Одеська обл., Біляївський р., с/рада, Нерубайська, комплекс будівель та споруд №1, будинок № 22-а.

Державним комітетом України по стандартизації, метрології та сертифікації наказом від 17.08.2000 №507 затверджено і введено в дію Державний класифікатор будівель та споруд ДК 018-2000, який призначений для використання органами центральної та місцевої виконавчої та законодавчої влади, фінансовими службами, органами статистики та всіма суб`єктами господарювання (юридичними та фізичними особами) України. Об`єктами класифікації в ДК 018-2000 є будівлі виробничого та невиробничого призначення та інженерні споруди різного функціонального призначення.

Згідно з ДК 018-2000 до групи (код 127) «Будівлі нежитлові» належить клас (код 1271) «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», який включає будівлі для використання в сільськогосподарській діяльності, наприклад, корівники, стайні, свинарники, кошари, кінні заводи, собачі розплідники, птахофабрики, зерносховища, склади та надвірні будівлі, підвали, винокурні, винні ємності, теплиці, сільськогосподарські силоси тощо.

До будівель, споруд сільськогосподарських товаровиробників, призначені для використання безпосередньо у сільськогосподарській діяльності відносяться об`єкти нерухомості, які відповідно до ДК 018-2000 належать до класу 1271 «Будівлі сільськогосподарського призначення, лісівництва та рибного господарства», що включає підкласи: 1271.1 - «Будівлі для тваринництва», 1271.2 - «Будівлі для птахівництва», 1271.3 - «Будівлі для зберігання зерна», 1271.4 - «Будівлі силосні та сінажні», 1271.5 - «Будівлі для садівництва, виноградарства та виноробства»; 1271.6 - «Будівлі тепличного господарства», 1271.7 - «Будівлі рибного господарства», 1271.8 - «Будівлі підприємств лісівництва та звірівництва», 1271.9 - «Будівлі сільськогосподарського призначення інші».

Верховний Суд у постанові від 09.05.2023 у справі № 380/10802/22 зазначав, що визначення приналежності будівлі до того чи іншого класу проводиться на підставі документів, що підтверджують право власності, з урахуванням класифікаційних ознак та функціонального призначення об`єкта нерухомості згідно з ДК 018-2000.

При цьому, як вказав Верховний Суд в постанові від 09.05.2023 у справі №380/10802/22, норми податкового законодавства України не покладають на платника податку обов`язок отримати від експертної установи експертний висновок щодо правильності класифікації наявних у власності особи об`єктів нерухомості за державним класифікатором ДК 018:2000.

Відтак, належна позивачу будівля пологового відділення, яка розташована за адресою Одеська обл., Біляївський р., с/рада, Нерубайська, комплекс будівель та споруд №1, будинок, 22-а, щодо якої відповідачем винесено оскаржуване ППР, відноситься до будівель сільськогосподарського призначення та використовуються позивачем в господарській діяльності щодо сільськогосподарського товаровиробництва, а тому не є об`єктом оподаткування відповідно до п.п. «ж» п.п.266.2.2 п.266.2 ст.266 ПК України.

Аналогічні висновки, викладені в постанові Верховного суду від 09.05.2023 у справі №380/10802/22.

Отже, відповідачем за час розгляду справи не було спростовано того факту, що позивач займається виробництвом сільськогосподарської продукції та її реалізацією, внаслідок чого суд доходить висновку, що позивач є сільськогосподарським товаровиробником, використовуючи у своїй господарській діяльності належне йому нерухоме майно.

Відтак, враховуючи те, що належне позивачу нерухоме майно, а саме будівля пологового відділення, яка розташована за адресою Одеська обл., Біляївський р., с/рада, Нерубайська, комплекс будівель та споруд № 1, будинок №22-а, використовувалась позивачем як сільськогосподарським товаровиробником під час сільськогосподарського виробництва, не здаються ним в оренду чи лізинг, суд вважає, що в силу положень підпункту «ж» підпункту 266.2.2 пункту 266.2 статті 266 ПК України вказане нерухоме майно не є об`єктом оподаткування податком на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, тому оскаржуване ППР від 25.06.2025 року №1061279-2407-1553-UA51100230000045500 є протиправним та підлягає скасуванню.

Враховуючи вищевказані обставини в частині скасування ППР від 25.06.2025 року №1061279-2407-1553-UA51100230000045500 по податковому зобов`язанню з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості, суд не вбачає підстав для задоволення заявлених вимог Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення суми податкового боргу з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки, сплаченого фізичними особами, які є власниками об`єктів нежитлової нерухомості на суму 155 750,93 грн.

ЄСПЛ у справі «Серявін та інші проти України» (заява №4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58) зазначив, що національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін. Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає у тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією (рішення у справі «Hirvisaari v. Finland», заява № 49684/99, п. 30, від 27 вересня 2001 року).

У рішеннях ЄСПЛ склалась стала практика, відповідно до якої рішення національних судів мають бути обґрунтованими, зрозумілими для учасників справ та чітко структурованими; у судових рішеннях має бути проведена правова оцінка доводів сторін. При цьому вмотивованість рішення залежить від особливостей кожної справи, судової інстанції, яка постановляє рішення, та інших обставин, що характеризують індивідуальні особливості справи.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Керуючись вимогами ст.ст. 2, 6-11, 77, 90, 241-246, 251, 255, 257-258, 262, 293, 295 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ :

Зустрічний адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС в Одеській області №1061279-2407-1553-UA51100230000045500 від 25.06.2025 року.

У задоволенні первісного позову Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу відмовити.

Стягнути з Головного управління ДПС в Одеській області за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 суму сплаченого позивачем судового збору за подання адміністративного позову у розмірі 1 246,00 грн.

Рішення суду може бути оскаржене до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 та пп.15.5 п.15 ч.1 розділу VII «Перехідні положення» КАС України.

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, встановлені ст. 255 КАС України.

Повне найменування сторін по справі:

Позивач за первісним позовом та відповідач за зустрічним позовом - Головне управління ДПС в Одеській області (65044, м. Одеса, вул. Семінарська, 5, код ЄДРПОУ 44069166).

Відповідач за первісним позовом та позивач за зустрічним позовом - ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ).

Суддя О.В. Білостоцький