Ухвала суду № 138660830, 30.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/30905/25

УХВАЛА

30 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Білостоцького О.В., розглянувши у порядку письмового провадження заяву представника позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/30905/25, -

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Одеського окружного адміністративного суду перебувала адміністративна справа за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року по справі №420/30905/25 було задоволено адміністративний позов ОСОБА_1 .

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови у здійсненні перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки про розмір грошового забезпечення №ЮО96635 від 16.06.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області здійснити з 01.04.2019 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 на підставі довідки №ЮО96635 від 16.06.2023 року, виданої ІНФОРМАЦІЯ_1 , про розмір грошового забезпечення позивача станом на 05.03.2019 року, з урахуванням раніше проведених виплат.

Зазначене судове рішення набрало законної сили 23.12.2025 року.

24.12.2025 року видано виконавчий лист по справі №420/30905/25.

12.02.2026 року представник позивача звернувся до суду із заявою в порядку ст.382 КАС України, внаслідок чого від пенсійного органу находили звіти про виконання судового рішення по справі №420/30905/25.

Ухвалою суду від 10.07.2026 року встановлено Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області новий строк для подання звіту про виконання судового рішення від 21.11.2025 року №420/30905/25 у повному обсязі, та зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області у тримісячний строк з моменту отримання копії ухвали суду подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання в повному обсязі судового рішення від 21.11.2025 року №420/30905/25.

Разом з тим 16.07.2026 року до суду від представника позивача надійшла заява, подана в порядку ст.383 КАС України, в якій він просить суд:

- визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 в повному обсязі суми пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року по справі №420/30905/25, починаючи з 01 липня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області виплачувати ОСОБА_1 в повному обсязі суму пенсії, перерахованої на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21 листопада 2025 року по справі №420/30905/25, починаючи з 01 липня 2026 року;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомити Одеського окружного адміністративного суду про виконання ухвали суду у місячний строк з моменту її отримання.

В обґрунтування вказаної заяви зазначено, що виконавчий лист по адміністративній справі пред`явлений для виконання 07.01.2026 року, а 08.01.2026 року Відділом примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень в Одеській області Одеського міжрегіонального управління Міністерства юстиції винесено постанову про відкриття виконавчого провадження у ВП №79932941. 04.02.2026 року, на виконання судового рішення відповідачем було проведено перерахунок пенсії позивача, згідно з яким розмір його пенсії склав 24 715,49 грн. У подальшому відповідач 10.07.2026 року здійснив перерахунок пенсії з 01.03.2026 року на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року №236, внаслідок чого позивачу було нараховано індексацію пенсії. Отже, загальний розмір пенсії, з урахуванням її індексації, склав 25 950,00 грн. Водночас у липні 2026 року позивачу фактично виплачено пенсію у розмірі 17 586,06 грн. замість належних 25 950,00 грн. Таким чином, недоплата пенсії у липні 2026 року в розмірі 8 363,94 грн., на переконання позивача, підтверджує невиконання відповідачем рішення Одеського окружного адміністративного суду від 21.11.2025 року у справі №420/30905/25.

У заяві також було зазначено, що Постанова Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 рішенням Київського окружного адміністративного суду від 04.03.2026 у справі №320/51895/25, враховуючи постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.06.2026 року, була визнана протиправною та нечинною. Таким чином, починаючи з 08.06.2026 року Постанова №821 не підлягає застосуванню, а тому правові підстави виплати пенсії не в повному обсязі - відсутні. Водночас, за твердженням представника позивача, про виплату пенсії за липень 2026 року в неналежному розмірі позивачу стало відомо 13.07.2026 року після отримання від відповідача довідки про доходи пенсіонера.

Дослідивши матеріали поданої представником позивача заяви, суд дійшов наступних висновків.

Статтею 129-1 Конституції України визначено, що судові рішення є обов`язковими до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з ч.1 ст. 370 КАС України судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Зазначені приписи чинного законодавства України свідчать, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок. Це означає, що особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому ст.8 Конституції України принципу верховенства права.

Стаття 381-1 КАС України визначено, що судовий контроль за виконанням судових рішень в адміністративних справах здійснює суд, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Суд може здійснювати судовий контроль за виконанням судового рішення у порядку, встановленому статтями 287, 382-382-3 і 383 цього Кодексу.

Тобто процесуальне законодавство в адміністративному судочинстві визначає наступні види судового контролю за виконанням судового рішення, а саме, оскарження рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця (ст. 287 КАС України); зобов`язання суб`єкта владних повноважень подати звіт про виконання судового рішення, накладення штрафу (стаття 382 КАС України) та визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду (стаття 383 КАС України).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених законодавством про виконавче провадження, у відповідності до КАС України або звернутись із відповідною заявою в порядку судового контролю за виконанням рішення суду.

Верховний Суд у постанові від 20.02.2019 року у справі № 806/2143/15 звертав увагу, що статті 382 і 383 КАС України мають на меті забезпечення належного виконання судового рішення. Підставами їх застосування є саме невиконання судового рішення, ухваленого на користь особи-позивача та обставини, що свідчать про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень, пов`язаних з невиконанням судового рішення в цій справі.

Так, ч.1 статті 383 КАС України, передбачено, що особа-позивач, на користь якої ухвалено рішення суду, має право подати до суду першої інстанції заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Згідно з ч.2 статті 383 КАС України у такій заяві зазначаються: 1) найменування адміністративного суду, до якого подається заява; 2) ім`я (найменування) позивача, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету; 3) ім`я (найменування) відповідача, посада і місце служби посадової чи службової особи, поштова адреса, а також номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 4) ім`я (найменування) третіх осіб, які брали участь у розгляді справи, поштова адреса, номер засобу зв`язку, адреса електронної пошти, якщо вони відомі; 5) номер адміністративної справи; 6) відомості про набрання рішенням законної сили та про наявність відкритого касаційного провадження; 7) інформація про день пред`явлення виконавчого листа до виконання; 8) інформація про хід виконавчого провадження; 9) документ про сплату судового збору, крім випадків, коли його не належить сплачувати за подання відповідної заяви; 10) перелік документів та інших матеріалів, що додаються.

Як зазначено представником позивача, підставою для звернення його до суду із процесуальною заявою в порядку ст. 383 КАС України стало визнання протиправною та нечинною Постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 в судовому порядку з 08.06.2026 року, та невиконання пенсійний органом судового рішення при виплаті позивачу пенсії 10.07.2026 року.

Згідно приписів частини 6 ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, враховуються іншими судами при застосуванні таких норм права.

При цьому, як зазначив Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду в постанові від 24.04.2025 року з посиланням на висновки Великої Палати Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 року у справі №9901/235/20 звернення рішення суду до примусового виконання є обов`язковою передумовою для подання заяви в порядку статті 383 КАС України, оскільки повноваження щодо вчинення дій з примусового виконання рішення суду, зокрема і щодо перевірки його виконання, належать насамперед до повноважень виконавців, а звернення до суду в порядку наведеної статті є винятковим заходом, до якого позивач може вдатися, коли вичерпає всі можливі механізми на стадії примусового виконання рішення суду.

Великою Палатою Верховного Суду в постанові від 09.12.2021 року справі №9901/235/20 було також зазначено, що стаття (383 КАС України) передбачає можливість звернутися до суду із заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду. Ця стаття є останньою в розділі IV КАС України «Процесуальні питання, пов`язані з виконанням судових рішень в адміністративних справах» і містить чіткі вимоги до такої заяви, строк звернення, порядок її розгляду та наслідки невідповідності вимогам заяви.

Вказане свідчить про те, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Перед тим як подати таку заяву, стягувач має використати всі можливі засоби для виконання судового рішення.

Отже, наявність рішення суду, яке набрало законної сили, зобов`язує суб`єкта владних повноважень його виконати. У випадку, коли боржник добровільно не виконує рішення суду, стягувач має вчинити дії для виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до вимог Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» від 02.06.2016, і тільки після того, як стягувач використав усі можливості для примусового виконання рішення суду, а воно залишається не виконаним, в такої особи виникає право звернутися до суду із заявою в порядку статті 383 КАС України.

Відповідно до статті 1 Закону №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (ч.1 статті 5 Закону № 1404-VIII).

При цьому, у розділі ІV Закону України №1404-VIII «Про виконавче провадження» закріплені загальні умови та порядок здійснення виконавчого провадження.

Частиною 1 статті 287 КАС України визначені особливості провадження у справах з приводу рішень, дій або бездіяльності органу державної виконавчої служби, приватного виконавця.

При зверненні до суду із заявою в порядку ст.383 КАС України сторона позивача посилалась лише на факт відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого в межах адміністративної справи №420/30905/25. Водночас, відомостей про використання державним виконавцем в межах виконавчого провадження усіх можливостей для примусового виконання рішення суду, а особливо після 08.06.2026 року, тобто визнання нечинною Постанови КМУ №821 (на що посилається позивач у заяві) стороною позивача у заяві не зазначено, та відповідних доказів на їх підтвердження не надано.

Аналізуючи вищевказане, суд доходить висновку, що звернення позивача до суду із заявою про застосування судом до суб`єкта владних повноважень приписів статті 383 КАС України наразі є передчасним, а тому заява представника позивача про визнання протиправними дій, вчинених суб`єктом владних повноважень - відповідачем на виконання рішення суду, є такою, що задоволенню не підлягає.

Керуючись приписами ст.ст. 2, 5-11, 287, 370, 382, 383 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача про визнання протиправними дій, вчинених відповідачем на виконання рішення суду по справі №420/30905/25 залишити без задоволення.

Ухвала набирає законної сили в порядку та строки встановлені ст. 256 КАС України.

Ухвала суду може бути оскаржена до П`ятого апеляційного адміністративного суду в порядку та строки, встановлені статтями 293, 295 КАС України.

Суддя Білостоцький О.В.