Рішення № 138660803, 29.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/28324/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження без повідомлення сторін в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного управління ДПС в Одеській області, у якому позивач просить суд визнати протиправними та скасувати: податкове повідомлення-рішення 37880/15-32-24-05 від 18.07.2025 року на суму 340 гривень; податкове повідомлення-рішення 37878/15-32-24-05 від 18.07.2025 року на суму 547 160,45 гривень та штрафу 136 790,11 гривень; податкове повідомлення-рішення 37884/15-32-24-05 від 18.07.2025 року на суму 45 596,70 гривень та штрафу 11 399,17 гривень.

В обґрунтовування своїх вимог позивач зазначив, що наказ про проведення перевірки, за наслідками якої було прийнято спірні податкові повідомлення-рішення є незаконним, оскільки не містить жодної фактичної підстави його прийняття, не містить жодних посилань на наявність та/або отримання буд-якої інформації про гіпотетичні порушення законодавства України позивачем, та відтак не може вважатись законною підставою для проведення перевірки. Окрім того, позивач звертає увагу, що наказ про проведення перевірки не був вручений позивачу належним чином до проведення перевірки. Вказане, на думку позивача, є підставою для скасування наслідків перевірки, адже податкове повідомлення-рішення, прийняте за наслідками перевірки на підставі акту перевірки, який є недопустимим доказом, не може вважатись правомірним та підлягає скасуванню без необхідності перевірки встановлених податковим органом порушень.

Також позивач вказує у своїх доводах, що висновки контролюючого органу про те, що позивач отримав у 2018 році дохід у розмірі 3039780,26 грн, як додаткове благо (ознака 126) у вигляді анулювання (прощення) заборгованості по основній сумі кредиту не відповідає дійсності.

Позивач звертає увагу, що обов`язковою передумовою виникнення у боржника обов`язку відобразити анульовану суму боргу у складі оподатковуваного доходу, з обчисленням та перерахуванням до бюджету відповідної суми податку, є його належне повідомлення кредитором про прощення (анулювання) такого боргу. При цьому законодавець під додатковим благом розуміє тільки основну суму боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, комісії та/або штрафні санкції (пеню), прощені (анульовані) кредитором.

Так, як далі зазначає позивач, протягом 2006 - 2018 ОСОБА_1 здійснював погашення відповідного кредиту на загальну суму погашення 206 376 гривень (орієнтовно по квитанціям). В подальшому 12.12.2011 між АТ «УкрСиббанк» та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» були укладені Договір факторингу №1 та Договір про відступлення права вимоги за договорами іпотеки, посвідчений Саєнко Е.В., приватним нотаріусом Обухівського районного нотаріального округу Київської області, 12.12.2011 року за реєстровим №5207-5208, згідно яких право вимоги за вищевказаним Кредитним договором та Договором іпотеки перейшло до ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». В 2018 році ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» та ОСОБА_1 дійшли згоди і домовились підписати Договір про припинення зобов`язання переданням відступного №25/01/18/732623.

Таким чином, ОСОБА_1 сплатив кошти за тіло кредиту банку (оплати під час дії договору) та сплатив ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТУ» відступне №25/01/18/732623 відповідно до гарантійного листа 24/01/18/732323/5 від 24.01.2018 року (також тіло кредиту). Отже фактично ОСОБА_1 повернув і банку АТ «УкрСиббанк» і ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» повністю тіло кредиту у зв`язку з чим ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТУ» анулював та списав проценти, штраф та пеню, які були нараховані ОСОБА_1 . Відповідні проценти, штрафи та пеня не є додатковим благом в розумінні норм Податкового кодексу. Вказані обставини податковим органом проігноровані, необхідні докази не витребувані та не досліджені, не досліджені обставини сплати коштів позивачем в якості погашення кредитної заборгованості, не досліджені обставини сплати відступного ТОВ «Кей-Колекту».

Ухвалою суду від 22.08.2025 відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Відповідачем було подано відзив на позов, в якому просить відмовити у задоволенні позову, вважаючи вимоги та доводи позивача необґрунтованими й безпідставними, а спірні податкові повідомлення-рішення такими, що прийняті з передбачених нормами чинного законодавства підстав, у межах повноважень та у спосіб, що визначені ПК України.

Відповідач вказує на законність наказу №4684-п від 01.05.2025 про призначення перевірки та хибність доводів позивача про те, що такий не містить передбачених законом підстав для проведення перевірки, тощо. Звертає увагу, що наказ №4684-п від 01.05.2025 містить посилання на відповідну підставу проведення перевірки, а саме п.78.1.1, оскільки контролюючим органом було отримано інформацію про потенційне порушення податкового законодавства.

Відповідач звертає увагу, що в обґрунтування своєї правової позиції щодо незаконності наказу про проведення перевірки у спірному випадку, позивач посилається на правові позиції Верховного Суду, де питання стосувались правомірності проведення фактичних перевірок, в той же час у даному спірному випадку перевірка проводилась документальна позапланова. В даному випадку Відповідач діяв саме на підставі підп.78.1.1 ПКУ. Контролюючим органом було отримано офіційну податкову інформацію про те, що Позивач у 2018 році одержав дохід, який не оподатковано та не задекларовано. Зокрема, ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968), що було кредитором Позивача, надало Відповідачу інформацію (вхід. №26095/6 від 30.03.2021) про анулювання частини заборгованості Позивача за кредитним договором, та підтвердило відомості податкового розрахунку за формою 1-ДФ щодо доходу Позивача з ознакою « 126» як додаткового блага у вигляді анульованого боргу. Таким чином, Відповідач отримав документально підтверджені дані про можливе заниження Позивачем об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО). На підставі п.73.3 ПКУ Відповідач надіслав Позивачу письмовий запит з вимогою надати пояснення та документи щодо виявлених даних. Лише після того, як Позивач у визначений строк не надав жодної відповіді на такий запит, було видано наказ №4684-п від 01.05.2025 про призначення документальної позапланової перевірки. Вказаний наказ містить посилання на правову підставу підп.78.1.1 п.78.1 ст.78 ПКУ, що відповідає фактичним обставинам (наявність податкової інформації про не задекларований дохід). Таким чином, наказ ґрунтується на належно зафіксованій підставі для перевірки. Відповідач звертає увагу, що позапланова перевірка є реалізацією владних повноважень контролюючого органу, який зобов`язаний діяти лише на підставах та у спосіб, визначені законом. В даному випадку вимоги закону дотримано підстава, передбачена підп.78.1.1 ПКУ, існувала (отримано підтверджену інформацію про не оподаткований дохід і невиконання платником вимоги податкового органу надати пояснення). Отже, наказ №4684-п є законним, а твердження Позивача про відсутність фактичних підстав для перевірки безпідставні.

Також, відповідач вказує, що копію наказу про проведення перевірки було надіслано рекомендованим повідомленням про вручення засобами поштового зв`язку за місцем реєстрації позивача: АДРЕСА_1 , про що свідчить відповідна квитанція Укрпошти №0601141911639.

Щодо питання повідомлення боржника про прощення боргу, відповідач вказує на те, що у даному випадку банк виконав обов`язок відобразив прощений борг Позивача у формі 1-ДФ за ознакою « 126». Відомості про дохід були подані до податкових органів належним чином, тож Позивач формально був зобов`язаний включити цю суму до своєї річної декларації. Обов`язок своєчасно задекларувати дохід і сплатити податки лежить на платникові податку. Відповідач наголошує, що навіть якщо Позивач заперечує факт отримання повідомлення від банку, це не скасовує того, що борг був пробачений та задекларований банком як дохід боржника. Незнання про дохід не звільняє від відповідальності за його несплату. До того ж, з матеріалів перевірки вбачається, що було прийнято офіційне рішення про анулювання заборгованості, яке само по собі означає прощення боргу (не потребує активних дій чи згоди боржника). Таким чином, податок на дохід у вигляді прощеної суми підлягав сплаті незалежно від особистого отримання повідомлення.

Щодо правомірності оподаткування анульованого боргу як додаткового блага, податковий орган у своєму відзиві наголошує, що за офіційними даними податкового розрахунку 1-ДФ, як було встановлено під час проведення перевірки, саме сума 3 039 780,26 грн відображена як дохід з ознакою « 126» (використовується для відображення доходу у вигляді додаткового блага (прощеного боргу). Якби було анульовано лише проценти чи штрафи (які не є об`єктом оподаткування ПДФО), податковий агент не відображав би цього в формі 1-ДФ та не повідомляв би податковий орган. Отже, твердження Позивача про повне погашення «тіла» кредиту не підтверджене жодним документом, тоді як офіційна звітність кредитора свідчить про протилежне. Відтак, за результатами перевірки було встановлено, що Позивач у 2018 році отримав дохід у вигляді додаткового блага анулювання (прощення) частини боргу за кредитним договором на суму 3 039 780,26 грн., з якої позивач мав сплатити податки, однак цього не зробив, у зв`язку із чим податковим органом правомірно та обґрунтовано прийнято спірні податкові повідомлення-рішення.

Позивач надав відповідь на відзив, у якій наголосив на власній правовій позиції, та просить позовну заяву задовольнити.

відповідач в свою чергу подав заперечення на відповідь на відзив.

Ухвалою суду від 07.11.2025 за клопотанням представника позивача у ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» витребувані додаткові письмові докази по справі», які до суду надійшли 03.12.2025.

04.12.2025 позивач надав додаткові пояснення по справі, у якій додатково позивачем наголошується на хибності та безпідставності висновків податкового органу, які стали підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, викладені сторонами у заявах по суті справи, дослідивши та оцінивши наявні у справі докази, що мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

21.05.2006 Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» (Банк) та громадянин України ОСОБА_1 (Позичальник) уклали договір про надання споживчого кредиту №509-22 ДОУ 1 П, за умовами якого Банк зобов`язався надати Позичальнику, а Позичальник зобов`язався прийняти, належним чином використовувати і повернути Банку кредит (грошові кошти) в іноземній валюті в сумі 32 870 швейцарських франків, та сплатити проценти, комісії в порядку і на умовах, визначених цим Договором. Вказана сума кредиту дорівнює еквіваленту 136 189,12 грн за курсом Національного банку України. Строк кредитування 120 місяців. Надання кредиту (грошових коштів) здійснюється у наступний термін: з 22 травня 2006 року по 22 травня 2016 року.

Для забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань боржника за кредитним договором №509-22 ДОУ 1 П, 21.05.2006 Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та громадяни: ОСОБА_1 , від свого імені і від імені ОСОБА_2 , і від імені ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , уклали іпотечний договір.

15 лютого 2007 року Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та громадянин ОСОБА_1 уклали договір про надання споживчого кредиту №11118112000, за яким позивач отримав від банку кредит - 66500 швейцарський франків. Строк кредитування 132 місяці. Надання кредиту здійснювалось у наступний термін: з 15.02.2007 по 15.02.2018.

Для забезпечення в повному обсязі виконання усіх грошових зобов`язань боржника за кредитним договором №11118112000, 15.02.2007 Акціонерний комерційний інноваційний банк «УкрСиббанк» та громадяни: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 і ОСОБА_4 , уклали іпотечний договір.

12.12.2011 ПАТ «УкрСиббанк» (Клієнт) та ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» (Фактор) уклали договір факторингу, за умовами п.1.1, 1.2, 1.4 якого клієнт зобов`язувався передати у власність фактору, а фактом прийняти права вимоги та в їх оплату надати грошові кошти в розпорядження клієнта за плату та на умовах, визначених цим договором.

Обсяг (сума) права вимоги станом на дату укладення цього Договору визначений у Додатку 1 до цього Договору, серед яких в тому числі права вимоги відносно кредитного договору ОСОБА_1 .

Одночасно з відступленням права вимоги до фактора переходять усі права клієнта за усіма договорами забезпечення.

31.01.2018 ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» укладено із ОСОБА_1 договір №25/01/18/732623 про припинення зобов`язання переденням відступного, згідно з яким: « 1.1.Сторони за цим Договором дійшли згоди про припинення зобов`язань Боржника, які виникли на підставі Договору про надання споживчого кредиту №509-22 ДОУ-1 П від 21.05.2006 року та/або Договору про надання споживчого кредиту №11118112000 від 15.02.2007 року із всіма змінами та доповненнями, шляхом передачі Боржником Кредитору суми відступного не пізніше 31.01.2018 року.

Станом на 25.01.2018 року загальна сума заборгованості Боржника за Договором про надання споживчого кредиту №509-22 ДОУ-1 П від 21.05.2006 року складає 32 273,42 (тридцять дві тисячі двісті сімдесят гри, 42) СНF, з яких 24 374,40 (двадцять чотири тисячі триста сімдесят чотири, 40) СНF - заборгованість по основній сумі кредиту; 7 899,02 (сім тисяч вісімсот дев`яносто дев`ять, 02) СНF - заборгованість за процентами.

Станом на 25.01.2018 року загальна сума заборгованості Боржника за Договором про надання споживчого кредиту №11118112000 від 15.02.2007 року складає 71 176,78 (сімдесят одна тисяча сто сімдесят шість, 78) СНF, з яких 55 411,88 (п`ятдесят п`ять тисяч чотириста одинадцять, 88) СНF - заборгованість по основній сумі кредиту; 15 764,90 (п`ятнадцять тисяч сімсот шістдесят чотири, 90) СНF - заборгованість за процентами.

1.2.Відступним за даним Договором є грошові кошти у гривневому еквіваленті 21 000,00 (двадцять одна тисяча, 00) доларів США, що за курсом продажу ПАТ «ПриватБанк» долара США, відображеного в розділі «Курси для карт і вкладів» на офіційному сайті ПАТ «ПриватБанк» https://privatbank.ua/ua/ (надалі - Курс долара США) станом на 30.01.2018 року складає 588 235,20 (п`ятсот вісімдесят вісім тисяч двісті тридцять п`ять, 20) грн., але зобов`язано бути переглянуто Боржником відповідно до зміни Курсу долара США станом на дату здійснення платежу. Відступне Боржник зобов`язується передати Кредитору у строк до 31.01.2018 року.

1.3.Відступне передається Кредиторові виключно у відповідності до вимог ст. 533 Цивільного кодексу України.

1.4.Відступне передається Боржником Кредиторові шляхом безготівкового перерахування суми, що визначена п. 1.2 даного Договору, на рахунок Кредитора № п/рах. НОМЕР_1 , в ПАТ «УкрСиббанк», МФО 351005, СДРПОУ 37825968, призначення платежу: погашення заборгованості за КД №509-22 ДОУ-1 П та №11118112000 згідно договору про припинення зобов`язань переданням відступного №25/01/18/732623 від 31.01.2018 року, ОСОБА_1 .

1.5.Датою отримання відступного Кредитором є календарна дата фактичного зарахування суми, визначеної п.1.2. Договору, на рахунок Кредитора, який вказаний в п.1.4 Договору.

Згідно з п.2.1 зазначеного договору, з дати отримання кредитором грошових коштів, передбачених п.1.2 цього договору, припиняються зобов`язання, які визначені кредитним договором, кредитор анулює залишок боргу за кредитним договором.

01.05.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято наказ №4684-п про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи платника податків ОСОБА_1 .

Підставами для прийняття вказаного наказу зазначено: пп.20.1.4 п.20.1 ст20, пп. 75.1.2 п.75.1 ст.75, пп.78.1.2 п.78.1 ст.78, п.79.2 ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України.

На підставі пп. 20.1.4 п.20.1 ст.20, пп.78.1.2 п. 78.1 ст.78, п.79.1 п. 79.2 ст.79 ПК України, відповідно до вказаного вище наказу, Головним управлінням ДПС в Одеській області у період з 02.06.2025 по 13.06.2025 проведено документальну невиїзну перевірку з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати належних сум податку на доходи фізичних осіб та військового збору з доходу отриманого платником податків ОСОБА_1 , як додаткове благо (ознака 126) за період з 01.01.2018 31.12.2018, результати якої оформлено Актом №30818/15-32-24-05-15/2142018757 від 19.06.2025.

Згідно Висновків вказаного вище Акту перевірки, за результатами її проведення встановлено наступні порушення позивачем:

Документальною позаплановою невиїзною перевіркою встановлені порушення:

1. пп.162.1.1 п.162.1 ст. 162, п.п. 164.2.17 п.164.2 ст.164, п.179.1 ст. 179, 11.49.18.4 1.49.18 ст.49 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено неподання декларації про майновий стан та доходи за 2018 рік по строку 01 травня 2019року;

2. п.п. 162.1.1 п.162.1 ст. 162, п.п.164.2.17 п.164.2 ст. 164, п.171.2 (6) ст. 171, п.179.1 ст.179, п.179.7 ст.179 Податкового Кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI із змінами та доповненнями, в наслідок чого встановлено несплату до бюджету податкового зобов`язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачуються фізичними особами самостійно за результатами річного декларування по строку 01 серпня 2018 року у сумі 547160,45 грн.;

3. п.п. 162.1 статті 162 1.5 164.1.3 пункту 164.1 статті 164, п.171.2 (6) ст..171, п.179.7 ст. 179, п. 16 підрозділу 10 розд. ХХ Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI, із змінами і доповненнями, в наслідок чого встановлено несплату до бюджету самостійно податкового зобов`язання з військового збору по строку 01 серпня 2018 року у сумі 45596,70 грн.

18.07.2025 Головним управлінням ДПС в Одеській області прийнято податкові повідомлення-рішення:

1.№37880/15-32-24-05 яким на підставі пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 і п.120.1 ст.120 ПКУ застосовано штрафні санкції у розмірі у сумі 340,00 грн. за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування,

2.№37878/15-32-24-05 яким на підставі п.54.3 ст.54, п.58.1 ст.58, п.123.2 ст.123 ПКУ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування, на суму 683 950,56 грн, з яких: за основним платежем 547160,45грн та 136790,11 грн за штрафними (фінансовими) санкціями,

3.№37884/15-32-24-05 яким на підставі пп. 54.3.3 п.54.3 ст.54 і п.120.1 ст.120 ПКУ збільшено суму грошового зобов`язання за платежем військовий збір, на суму 56 995,87 грн., з яких: за основним платежем 45596,70 грн та 11399,17 грн за штрафними (фінансовими) санкціями.

Вважаючи протиправними прийняті відповідачем податкові повідомлення-рішення позивач звернувся до суду із цим позовом.

Оцінюючи правовідносини, які виникли між сторонами, суд зазначає таке.

Завданням адміністративного судочинства відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Статтею 19 Конституції України визначено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За змістом ст. 67 Конституції України кожен зобов`язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства регулює Податковий кодекс України (далі - ПК України, в редакції, яка діяла на час спірних правовідносин).

Відповідно до підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити відповідно до законодавства перевірки і звірки платників податків (крім Національного банку України), у тому числі після проведення процедур митного контролю та/або митного оформлення.

Пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України передбачено, що контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Згідно із підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов`язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Документальна позапланова перевірка не передбачається у плані роботи контролюючого органу і проводиться за наявності хоча б однієї з підстав, визначених цим Кодексом.

Документальною невиїзною перевіркою вважається перевірка, яка проводиться в приміщенні контролюючого органу.

Відповідно до підпункту 78.1.1.. 78.1.2 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України lокументальна позапланова перевірка здійснюється за наявності хоча б однієї з таких підстав:

- отримано податкову інформацію, що свідчить про порушення платником податків валютного, податкового законодавства, законодавства у сфері запобігання та протидії легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, якщо платник податків не надасть пояснення та їх документальні підтвердження на обов`язковий письмовий запит контролюючого органу, в якому зазначаються порушення цим платником податків відповідно валютного, податкового та іншого не врегульованого цим Кодексом законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем отримання запиту;

- платником податків не подано в установлений законом строк податкову декларацію, розрахунки, звітність для податкового контролю за трансфертним ціноутворенням відповідно до пункту 39.4 статті 39 цього Кодексу, якщо їх подання передбачено законом

Особливості проведення документальної позапланової перевірки визначені у статті 79 Податкового кодексу України.

Пунктом 79.1 статті 79 ПК України передбачено, що документальна невиїзна перевірка здійснюється у разі прийняття керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу рішення про її проведення та за наявності підстав для проведення документальної перевірки, визначених статтями 77 та 78 цього Кодексу. Документальна невиїзна перевірка здійснюється на підставі зазначених у підпункті 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 цього Кодексу документів та даних, наданих платником податків у визначених цим Кодексом випадках, або отриманих в інший спосіб, передбачений законом.

Відповідно до п. 79.2 ст. 79 ПК України документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу, оформленого наказом, та за умови вручення платнику податків (його представнику) у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

У разі надіслання (вручення) відповідно до статті 42 цього Кодексу платнику податків (його представнику) копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення позапланової невиїзної перевірки, шляхом надсилання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення документальна позапланова невиїзна перевірка (крім перевірки, визначеної статтею 200 цього Кодексу) розпочинається не раніше 30 календарного дня з дати надсилання такого повідомлення та копії наказу.

Виконання умов цієї статті надає посадовим особам контролюючого органу право розпочати проведення документальної невиїзної перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова (п.79.3 ст.79 ПК України).

На підставі п.42.2 ст. 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Згідно з приписами п. 42.5 ст. 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).

У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв`язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З аналізу даних правових норм слідує, що проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних, є процедурним заходом зі збору податковим органом інформації щодо дотримання платником законодавства у межах податкового контролю.

Документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу виключно на підставі рішення керівника контролюючого органу оформленого наказом, та за умови або надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому особисто чи його уповноваженому представнику копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Присутність платників податків під час проведення документальних невиїзних перевірок не обов`язкова, проте брати участь у проведенні такої перевірки є правом платника податків, а відтак з наказом про перевірку та письмовим повідомленням про дату початку та місце проведення такої перевірки платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до початку її проведення.

Податковим законодавством передбачено два окремих випадки, коли документи вважаються належним чином врученими платнику податків (без використання електронного кабінету): надіслані за адресою платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Водночас, у разі надіслання документів поштою, крім отримання платником цієї кореспонденції на пошті, вони також вважаються врученими у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

Верховний Суд у питанні застосування положень п. 79.2 ст. 79 ПК України у взаємозв`язку з п. 42.2 ст. 42 ПК України дотримується усталеної позиції, що з наказом про невиїзну перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку. Невиконання вказаних вимог призводить до визнання перевірки незаконною та відсутності її правових наслідків.

Оскільки невиїзна перевірка проводиться не за місцезнаходженням платника податків, завчасне (до початку перевірки) повідомлення його про час та місце проведення перевірки є гарантією його права на об`єктивну, повну та всебічну перевірку дотримання ним податкової дисципліни, включаючи можливість надання платником податків наявних у нього документів для підтвердження показників податкового обліку. Платник податків вважається також ознайомленим із наміром про проведення перевірки у разі неможливості вручення йому відповідних документів після проставлення поштовим органом відповідної відмітки.

Також, у постанові від 08.09.2021 у справі № 816/228/17 колегія суддів Великої Палати Верховного Суду дійшла таких висновків: аналізованими нормами Податкового кодексу України (зокрема, пункт 42.2 статті 42, пункт 78.4, пункт 79.2 статті 79) з дотриманням балансу публічних і приватних інтересів установлено умови та порядок прийняття контролюючими органами рішень про проведення перевірок, зокрема документальних позапланових невиїзних. Лише їх дотримання може бути належною підставою наказу про проведення перевірки. З наказом про перевірку, відомостями про дату її початку та місце проведення платник має бути ознайомлений у встановлений законом спосіб до її початку.

Отже, істотною обставиною при вирішенні питання своєчасного повідомлення платника податків про проведення відносно нього перевірки є встановлення факту направлення контролюючим органом до початку перевірки наказу про проведення перевірки та повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки, а також дати, з якої наказ про проведення перевірки та повідомлення вважаються врученими у відповідності до вказаних вимог податкового законодавства.

Судова палата з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов`язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду в постанові від 20.02.2020 у справі №826/17123/18 сформулювала правовий висновок, відповідно до якого незалежно від прийнятого платником податків рішення про допуск (недопуск) посадових осіб до перевірки, оскаржуючи в подальшому наслідки проведеної контролюючим органом перевірки у вигляді податкових повідомлень-рішень та інших рішень, платник податків не позбавлений можливості посилатись на порушення контролюючим органом вимог законодавства щодо проведення такої перевірки, якщо вважає, що вони зумовлюють протиправність таких податкових повідомлень-рішень. При цьому таким підставам позову, за їх наявності, суди повинні надавати правову оцінку в першу чергу, а у разі, якщо вони не визнані судом такими, що тягнуть протиправність рішень, прийнятих за наслідками такої перевірки, - переходити до перевірки підстав позову щодо наявності порушень податкового та/або іншого законодавства.

У постанові від 28.09.2022 у справі № 160/2552/21 Верховний Суд зауважив, що ключовим питанням при наданні оцінки процедурним порушенням, допущеним під час прийняття суб`єктом владних повноважень рішення, є співвідношення двох базових принципів права: протиправні дії не тягнуть за собою правомірних наслідків і, на противагу йому, принцип формального порушення процедури не може мати наслідком скасування правильного по суті рішення.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що контролюючим органом було отримано офіційну податкову інформацію про те, що Позивач у 2018 році одержав дохід, який не оподатковано та не задекларовано. Зокрема, ТОВ «Кей-Колект» (код ЄДРПОУ 37825968), що було кредитором Позивача, надало до ГУ ДПС в Одеській області інформацію (вхід. №26095/6 від 30.03.2021) про анулювання частини заборгованості Позивача за кредитним договором, та підтвердило відомості податкового розрахунку за формою 1-ДФ щодо доходу Позивача з ознакою « 126» як додаткового блага у вигляді анульованого боргу.

У зв`язку із отриманням таких даних про можливе заниження Позивачем об`єкта оподаткування податком на доходи фізичних осіб (ПДФО), на підставі п.73.3 ПКУ Головне управління надіслало Позивачу письмовий запит з вимогою надати пояснення та документи щодо виявлених даних.

Однак, у визначений строк позивач не надав жодної відповіді на такий запит, у зв`язку із чим відповідач прийняв наказ №4684-п від 01.05.2025 про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки платника податків ОСОБА_1 , відповідно до якого така перевірка здійснювалася згідно з п.п.20.1.4 п.20.1 ст.20, пп. 78.1.2 п. 78.1 ст. 78, ст.79, п.82.2 ст.82 ПК України, у зв`язку з не відображенням позивачем суми прощеного боргу у річній податковій декларації.

Копія наказу про перевірку та повідомлення про її проведення надсилалися податковим органом за адресою платника: АДРЕСА_1 , про що свідчить квитанція Укрпошти №0601141911639, однак поштове відправлення повернулось без вручення з поштовою відміткою про закінчення терміну зберігання, що підтверджується доказами, наявними в матеріалах справи.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень пункту 42.2 статті 42 Податкового кодексу України, документи вважаються належним чином врученими платнику податків, якщо вони направлені за адресою (місцезнаходженням) або податковою адресою, визначеною в облікових даних.

Щодо обов`язку платника повідомляти про зміну податкової адреси суд зазначає, що відповідно до пункту 45.1 статті 45 Податкового кодексу України, податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік у контролюючому органі. ПК України прямо покладає на платника податків обов`язок самостійно визначити свою податкову адресу та вчасно повідомляти про її зміну.

У постанові від 28.07.2025 у справі № 260/4801/25 Верховний Суд вказав, що обов`язок забезпечити отримання кореспонденції за податковою адресою покладається на самого платника, а невиконання такого обов`язку не може створювати негативних наслідків для контролюючого органу.

Також, у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 07.08.2025 у справі №420/37047/23 зазначено, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання негативних наслідків».

У цій же справі Верховний Суд дійшов висновку, що повернення поштового відправлення з відміткою «за закінченням терміну зберігання» саме по собі не свідчить про порушення контролюючим органом вимог щодо належного повідомлення платника, якщо документи були надіслані за останньою відомою податковою адресою, яка не була оновлена самим платником.

Відтак, Головне управління ДПС в Одеській області, розпочавши проведення документальної позапланової невиїзної перевірки позивача пересвідчилося у дотриманні однієї з обов`язкових умов для початку проведення такої перевірки (визначеною п.79.2 ст.79 ПК України), якою є належне повідомлення платника, якщо документи були надіслані за останньою відомою податковою адресою.

З огляду на викладене, суд відхиляє доводи позивача щодо порушення порядку проведення перевірки та порушення порядку повідомлення про проведення перевірки.

При вирішенні питання щодо правомірності оскаржуваних податкових повідомлень рішень, суд виходить з наступного.

Згідно з пунктом 162.1 статті 162 Податкового кодексу України платниками податку з доходів фізичних осіб є: фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи; фізична особа - нерезидент, яка отримує доходи з джерела їх походження в Україні; податковий агент.

Відповідно до підпунктів 163.1.1, 163.1.2 пункту 163.1 статті 163 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування резидента є загальний місячний (річний) оподатковуваний дохід; доходи з джерела їх походження в Україні, які остаточно оподатковуються під час їх нарахування (виплати, надання).

Як встановлено пунктом 164.1 статті 164 Податкового кодексу України, базою оподаткування є загальний оподатковуваний дохід, з урахуванням особливостей, визначених цим розділом. Загальний оподатковуваний дохід - будь-який дохід, який підлягає оподаткуванню, нарахований (виплачений, наданий) на користь платника податку протягом звітного податкового періоду.

За правилами підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу).

За підпунктами 14.1.47, 14.1.54 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України додаткові блага - це кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов`язаний з виконанням обов`язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку (крім випадків, прямо передбачених нормами розділу IV цього Кодексу).

Дохід з джерелом їх походження з України - будь-який дохід, отриманий резидентами або нерезидентами, у тому числі від будь-яких видів їх діяльності на території України (включаючи виплату (нарахування) винагороди іноземними роботодавцями), її континентальному шельфі, у виключній (морській) економічній зоні, у тому числі, але не виключно, доходи у вигляді: а) процентів, дивідендів, роялті та будь-яких інших пасивних (інвестиційних) доходів, сплачених резидентами України; б) доходів від надання резидентам або нерезидентам в оренду (користування) майна, розташованого в Україні, включаючи рухомий склад транспорту, приписаного до розташованих в Україні портів; в) доходів від продажу рухомого та нерухомого майна, доходів від відчуження корпоративних прав, цінних паперів, у тому числі акцій українських емітентів; г) доходів, отриманих у вигляді внесків та премій на страхування і перестрахування ризиків на території України; ґ) доходів страховиків - резидентів від страхування ризиків страхувальників - резидентів за межами України; д) інших доходів від діяльності, у тому числі пов`язаних з повною або частковою переуступкою прав та обов`язків за угодами про розподіл продукції на митній території України або на територіях, що перебувають під контролем митних органів (у зонах митного контролю, на спеціалізованих ліцензійних митних складах тощо); е) спадщини, подарунків, виграшів, призів; є) заробітної плати, інших виплат та винагород, виплачених відповідно до умов трудового та цивільно-правового договору; ж) доходів від зайняття підприємницькою та незалежною професійною діяльністю.

Отже, додаткове благо визначається як дохід у разі приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Грошова сума, яка надана в кредит, підлягає поверненню, тому сама по собі ця сума не збільшує дохід платника податку. Водночас, у разі коли відпадуть встановлені законом та/або договором підстави для витребування кредитором у боржника грошової суми, наданої на умовах повернення, у платника податку - боржника виникає приріст фінансових показників за рахунок суми, взятої в борг.

Крім того, сума кредиту, прощена (анульована) банком, збільшує дохід платника податку і включається в його оподатковуваний дохід. Разом з тим проценти, які нараховані банком за умовами договору за користування кредитом, та підвищені проценти, нараховані у разі прострочення платежу, не є доходами, які призводять до приросту показників фінансового та/або майнового стану платника податку. Відповідно, у разі прощення (анулювання) процентів, нарахованих за користування кредитом, та підвищених процентів, нарахованих у разі прострочення платежу, відсутні підстави вважати їх додатковим благом платника податку.

Отже, під додатковим благом розуміється основна сума боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором, і не включає в цю суму боргу (кредиту) проценти, нараховані за користування кредитом, прощені (анульовані) кредитором, що узгоджується з правовою позицією в постанові Верховного Суду від 28 липня 2021 року у справі № 826/12872/17.

За змістом підпункту «д» підпункту 164.2.17 пункту 164.2 статті 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку включається дохід, отриманий платником податку як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді основної суми боргу (кредиту) платника податку, прощеного (анульованого) кредитором за його самостійним рішенням, не пов`язаним з процедурою банкрутства, до закінчення строку позовної давності, у разі якщо його сума перевищує 50 відсотків однієї мінімальної заробітної плати (у розрахунку на рік), встановленої на 1 січня звітного податкового року. Кредитор зобов`язаний повідомити платника податку - боржника шляхом направлення рекомендованого листа з повідомленням про вручення або шляхом укладення відповідного договору, або надання повідомлення боржнику під підпис особисто про прощення (анулювання) боргу та включити суму прощеного (анульованого) боргу до податкового розрахунку суми доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників податку, за підсумками звітного періоду, у якому такий борг було прощено. Боржник самостійно сплачує податок з таких доходів та відображає їх у річній податковій декларації. У разі неповідомлення кредитором боржника про прощення (анулювання) боргу у порядку, визначеному цим підпунктом, такий кредитор зобов`язаний виконати всі обов`язки податкового агента щодо доходів, визначених цим підпунктом.

Як вбачається з матеріалів справи, під час проведення перевірки податковий орган встановив, що фізична особа платник податків ОСОБА_1 у 1 кварталі 2018 року отримував дохід від ТО «КЕЙ-КОЛЕКТ» у вигляді анулювання (прощення) заборгованості за кредитним договором, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи. За відомостями ЄДРФО ОСОБА_1 у 1 кварталі 2018 року отримав доходи за ознакою « 126», нараховані та виплачені ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ». ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» надало інформацію за вх.№26095/6 від 30.03.2021, а саме підтвердив надану у податковому розрахунку за формою 1-ДФ про дохід, отриманий платником податку як додаткове благо у вигляді основної суми боргу (кредиту), встановленого пп. «д» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст.164 ПКУ у розмірі 3039780,26 грн. При цьому, в порушення вимог податкового законодавства, платник податків не подав податкову декларацію про майновий стан і доходи за 2018 рік, не нарахував і не сплатив з прощеного (анульованого) боргу податку на доходи фізичних осіб (18%) у розмірі 547160,45 грн та військового збору (1,5%) у розмірі 45596,70 грн.

Водночас, як свідчать зібрані у справі матеріали, на адресу Головного управління ДПС в Одеській області надійшов лист від 02.08.2024 №02/08-24 від ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ», у якому повідомлялось, що Товариство в якості нового кредитора самостійно було прийнято рішення про анулювання (прощення) частини кредитної заборгованості та повідомлено боржника (фізичну особу) ОСОБА_1 листом від 01.02.2018 року № 01/02/18/732323/7 щодо прощення частини боргу в сумі 3039780,326 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 2344439,73 грн та заборгованість по процентам 695340,53 грн. Та указана сума була відображена у звітному розрахунку ф.1-ДФ за 1 квартал 2018 року.

Аналогічним чином ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» у листі-повідомленні про анулювання боргу від 01.02.2018 №01/02/18/732323/7, яке направлялось Товариством-кредитором позивача на адресу останнього, було вказано про те, що анульовано заборгованість по:

- Договору про надання споживчого кредиту від 21.05.2006 №509-22 ДОУ в сумі 32 273,42 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.01.2018 складає 948322,04 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 24374,40 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.01.2018 складає 716217,77 грн; заборгованість по процентам 7889,02 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.01.2018 року становить 232104,77 грн,

- Договору про надання споживчого кредиту від 15.02.2007 №11118112000 в сумі 71176,78 доларів ШСА , що за курсом НБУ станом на 15.01.2018 року становить 2091458,22 грн, з яких: заборгованість по основній сумі кредиту 55411,88 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.01.2018 складає 1628222,46 грн; заборгованість по процентам 15764,90 доларів США, що за курсом НБУ станом на 15.01.2018 року становить 463235,76 грн.

З огляду на викладене, позивач отримав дохід за ознакою « 126» додаткове благо у вигляді анульованої суми боргу за кредитними договорами, який підлягає включенню до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу та відображенню платником в податковій декларації про майновий стан і доходи і з якого мали бути сплачені позивачем податок на доходи фізичних осіб та військовий збір за 1 кв. 2018 року у сумі 2344439,73грн.

Також, судом досліджено надане банком повідомлення адресоване позивачу, яким повідомлено про суму прощеного основного боргу у розмірі 2344439,73 грн. та процентів.

В повідомленні міститься інформація про необхідність сплати позивачем самостійно податку на доходи у розмірі 18% та військового збору у розмірі 1,5% до Державного бюджету України.

Отже, банком виконано обов`язок щодо повідомлення про прощення боргу, в той час як позивачем податок на доходи та військовий збір сплачено не було.

Відповідно до вимог підпункту 54.3.1 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов`язаний самостійно визначити суму грошових зобов`язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо: платник податків не подає в установлені строки податкову (митну) декларацію, а при здійсненні заходів податкового контролю встановлено факти здійснення платником податків діяльності, що призвела до виникнення об`єктів оподаткування, наявності показників, які підлягають декларуванню, відповідно до вимог цього Кодексу та наявності діючих (у тому числі призупинених) ліцензій на право здійснення діяльності з підакцизною продукцією, яка підлягає ліцензуванню згідно із законодавством.

За таких обставин, суд вважає прощену суму основного боргу ОСОБА_1 . Товариством-кредитором - додатковим благом, в розумінні пп.«д» п.п. 164.2.17 п.164.2. ст.164 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, підтверджує правомірність висновків відповідача щодо необхідності у спірному випадку нарахування податку на доходи фізичних осіб, що підлягає сплаті за результатами річного декларування, а також військового збору із такої прощеної суми основного боргу.

Разом з тим, матеріали справи свідчать, що позивачу ТОВ «КЕЙ-КОЛЕКТ» також було прощено проценти, які податковий орган також включив до додаткового блага та, відповідно, включив до бази оподаткування ПДФО та військовим збором, що між тим не узгоджується з приписами чинного законодавства.

Також суд зазначає, що за приписами п. 123.1,123.2 ст.123 ПК України, вчинення платником податків діянь, що зумовили визначення контролюючим органом суми податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від`ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2 (крім випадків зменшення суми податку на доходи фізичних осіб, задекларованої до повернення з бюджету у зв`язку із використанням права на податкову знижку), 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, - тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 10 відсотків суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Діяння, передбачені пунктом 123.1 (крім діянь, передбачених пунктом 123.2-1) цієї статті, вчинені умисно, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 25 відсотків від суми визначеного податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Так, за обрахунками суду, податок на доходи фізичних осіб який мав сплатити позивач у спірному випадку становить 421999,15 грн (2344439,73*18%), а військовий збір 35166,60 грн (2344439,73*1,5%). Обраховані відповідно до п.123.2 ст.123 ПКУ штрафні санкції у такому випадку складають 105499, 79 грн (ПДФО) та 8791,65 грн (військовий збір).

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що у відповідача були відсутні законні підстави для визначення позивачу податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 125161,30грн. та 31290,32 грн. штрафних санкцій, з огляду на що, податкове повідомлення-рішення від 18.07.2025 №37878/15-32-24-05 є протиправним та підлягає скасуванню в зазначеній частині.

Як наслідок, визначення позивачу у податковому повідомленні-рішенні від 18.07.2025 №37884/15-32-24-05 суми грошового зобов`язання за платежем з військового збору на загальну суму 10430,10 грн. та 2607,52 грн. штрафних санкцій також відбулося без врахування тієї обставини, що позивач прощено суму процентів за кредитними договорами, які не рахується як додаткове благо, у зв`язку із чим податкове повідомлення-рішення від 01.05.2024 №0158792405 є протиправним та підлягає скасуванню в зазначеній частині.

Отже, у частині протиправності прийняття відповідачем податкових повідомлень-рішень №№37878/15-32-24-05, 37884/15-32-24-05, доводи позивача частково знайшли своє підтвердження.

Щодо податкового повідомлення-рішення №37880/15-32-24-05 суд зауважує, що відповідно до пункту 179.1. статті 179 Податкового кодексу України, платник податку зобов`язаний подавати річну декларацію про майновий стан і доходи (податкову декларацію) відповідно до цього Кодексу.

Згідно із підпунктом 49.18.4 пункту 49.18 статті 49 Податкового кодексу України, податкові декларації, крім випадків, передбачених цим Кодексом, подаються за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює: календарному року для платників податку на доходи фізичних осіб - до 1 травня року, що настає за звітним, крім випадків, передбачених розділом IV цього Кодексу.

Відповідно до пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, за не подання декларації, передбаченої цим Кодексом тягне за собою накладення штрафу в розмірі 340 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що під час винесення податкового повідомлення-рішення №37880/15-32-24-05 податковий орган діяв на підставі та у спосіб, що передбачені чинним законодавством України.

Відповідно до статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом змагальності сторін, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі, відповідно до якого розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Враховуючи викладене, на підставі оцінки поданих доказів у їх сукупності, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи та системного аналізу положень законодавства України, суд вважає позовні вимоги частково обґрунтованими та такими, що підлягають частковому задоволенню, а саме в частині визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.07.2025 №37878/15-32-24-05 в частині нарахування податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 125161,30 грн. та 31290,32 грн штрафних санкцій та від 18.07.2025 №37884/15-32-24-05 в частині суми грошового зобов`язання за платежем з військового збору на загальну суму 10430,10 грн. та 2607,52 грн. штрафних санкцій.

У іншій частині вимоги позивача є безпідставними та задоволенню не підлягають.

Згідно з ч.1 ст.77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України, оцінки поданих сторонами доказів за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд дійшов висновку, про часткове задоволення позовних вимог.

Відповідно до ч. 1 ст. 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Згідно ч.1,3 ст. 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу адміністративного судочинства України, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Згідно матеріалів справи, за подання даного позову позивач сплатив судовий збір у сумі 5930,28 грн.

Відтак, з огляду на прийняття рішення про часткове задоволення вимог ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача слід стягнути сплачений ним при зверненні до суду із цим позовом судовий збір в розмірі 1358,05 грн. пропорційно до задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.07.2025 №37878/15-32-24-05 в частині нарахування податкового зобов`язання зі сплати податку на доходи фізичних осіб, що сплачується за результатами річного декларування в розмірі 125161,3 грн та 31290,32 грн штрафних санкцій.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення рішення Головного управління ДПС в Одеській області від 18.07.2025 №37884/15-32-24-05 в частині суми грошового зобов`язання за платежем з військового збору на загальну суму 10430,10 грн та 2607,52 грн штрафних санкцій.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС в Одеській області на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1358,05 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , рнокпп НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 .

Відповідач: Головне управління ДПС в Одеській області, код ЄДРПОУ 44069166, адреса: вул.Семінарська, 5, м.Одеса, 65044.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА