Рішення № 138660783, 29.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/38625/25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 липня 2026 року м. Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі судді Хлімоненкової М.В., розглянувши в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

До Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області, в якому позивач просить суд:

1.Визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо відмови у нарахуванні та виплаті компенсації втрати частин доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 18.01.2024,

2.Зобов`язати 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеські області нарахувати та виплатити компенсацію втрати частин доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 06.03.2021, починаючи з 14.06.2017 по день фактичної виплати індексації 15.08.2025 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги позивач зазначила, що проходила службу в ГУ ДСНС України в Одеській області. При цьому, під час проходження нею служби їй не виплачувалась індексація грошового забезпечення.

Лише 15.08.2025 на виконання рішення суду у справі №420/26818/24 відповідачем було сплачено на користь позивачки індексацію ГЗ за період з квітня 2017 року по день звільнення.

Однак, при несвоєчасній виплаті індексації, відповідач, в порушення законодавчих вимог, не здійснив нарахування та виплату компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати на суми індексації ГЗ за час затримки виплати по день її виплати та за зверненням позивачки протиправно відмовив у виплаті такої.

Ухвалою суду від 24.11.2025 суд прийняв позовну заяву та відкрив спрощене провадження у справі.

Відповідач надав відзив на позов, в якому вказує про хибність та необґрунтованість вимог і доводів позивача, просить відмовити у задоволенні позову.

У своїх доводах відповідач зазначає, що виплати за рішенням суду звільненому поліцейському або працівнику ДСНС включаються до загального місячного (річного) оподаткованого доходу як інший дохід та оподатковується податком на доходи фізичних осіб, без урахування положень пункту 168.5 ст.168 ПКУ, і військовим збором на загальних підставах. Відповідні роз`яснення щодо оподаткування виплат поліцейським та особам рядового та начальницького складу ДСНС за рішенням суду після звільнення зі служби були надані Міністерству внутрішніх справ України листом Державної податкової служби України від 28.05.2024 року №6995/5/99-00-24-01-01-05.

На підставі зазначеного відповідач вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 щодо нарахування та виплати компенсації втрати частини доходів задоволенню не підлягають.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд вважає можливим розглянути справу на підставі наявних у ній документів.

Судом, з урахуванням ч.4 с.78 КАС України, враховуючи встановлені обставини у судовому рішенні по справі №420/26818/24, яке набрало законної сили, встановлено, що ОСОБА_1 проходила службу в ГУ ДСНС України в Одеській області та 06 березня 2021 року була виключена зі списків особового складу.

08.07.2024 року позивачка звернулася до 6 ДПРЗ ГУ ДСНС України в Одеській області із заявою про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017-2018 рік та індексації різниці з 01.03.2018 по день звільнення. Однак, листом від 25.07.2024 року позивачці було відмовлено, у зв`язку із чим звернулась до суду з відповідним позовом, який розглядався у справі №420/26818/24.

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025, яке було залишене без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025, адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 28.02.2018 включно. Зобов`язано 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 17.04.2017 по 28.02.2018 включно із застосуванням місяця, за яким починається обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січень 2008 року. Визнано протиправною бездіяльність 6 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області щодо невиплати ОСОБА_1 індексації-різниці грошового забезпечення 4142,48 грн в місяць за період з 01.03.2018 по 06.03.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078. Зобов`язано 6 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеській області нарахувати і виплатити ОСОБА_1 індексацію-різницю грошового забезпечення 4142,48 грн за період з 01.03.2018 по 06.03.2021 відповідно до абзаців 4, 6 пункту 5 "Порядку проведення індексації грошових доходів населення", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 №1078.

На виконання вказаного судового рішення, відповідач здійснив нарахування та 13.08.2025 виплатив позивачці належну їй за час служби за період з 14.04.2017 по 06.03.2021 індексацію ГЗ.

У позові позивач вказує, що звертався до відповідача із заявою щодо нарахування та виплати йому компенсації втрати частини доходів, у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення, однак відповідач відмовив у проведенні виплати такої, у зв`язку із чим позивачка звернулась до суду із даним позовом, адже вважає, що оскільки індексація грошового забезпечення відповідачем була виплачена з простроченням строку для виплати такої, вона має право на отримання компенсації втрати частини доходів, у зв`язку із порушенням термінів його виплати.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи відповідають вони встановленим ч. 2 ст. 2 КАС України вимогам.

Згідно з ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом №2050-ІІІ та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 21 лютого 2001 року №159 (далі - Порядок №159).

Як визначено ст.1, 2 Закону №2050-ІІІ підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи).

Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.

Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення); сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника.

У відповідності до приписів ст.3, 4 Закону №2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).

Виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць.

Норми Порядку №159 відтворюють положення Закону №2050-ІІІ, конкретизують підстави та механізм виплати компенсації.

Вимогами пункту 7 Порядку №159 визначено, що компенсація проводиться за рахунок джерел, з яких здійснюються відповідні виплати, а саме: власних коштів - підприємства, установи і організації, які не фінансуються і не дотуються з бюджету, а також об`єднання громадян; коштів відповідного бюджету - підприємства, установи і організації, що фінансуються чи дотуються з бюджету; коштів Пенсійного фонду України, Фонду соціального страхування України, Фонду загальнообов`язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, інших цільових соціальних фондів, а також коштів, що спрямовуються на їх виплату з бюджету.

Отже, дія Закону №2050-ІІІ та Порядку №159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.

Зі змісту норм Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання таких умов: 1) нарахування громадянину належних йому доходів, а саме заробітної плати (грошове забезпечення), пенсії, соціальних виплат, стипендії, індексації грошових доходів громадян; 2) доходи не повинні носити разового характеру; 3) порушення встановлених строків їх виплати (як з вини так і без вини підприємств всіх форм власності і господарювання); 4) затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців; 5) зростання цін на споживчі товари і тарифи та послуги.

Тобто основною умовою для виплати громадянину, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів (у тому числі індексації грошових доходів громадян) і компенсація за порушення строків виплати такого доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.

Таким чином, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

Коли суми нараховуються за рішенням суду, то підстава для виплати компенсації виникає у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду. Отже визначальними обставинами для виплати компенсації є дати нарахування та фактичної виплати вказаних доходів, оскільки основною умовою для виплати громадянину компенсації, передбаченої статтею 2 Закону №2050-III, є порушення встановлених строків саме виплати нарахованих доходів.

Така правова позиція викладена у постанові КАС ВС від 15.05.2025 у справі № 440/2166/23.

Суд також вбачає доцільним зазначити, що за висновками Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеними у постанові від 02.04.2024 року у справі №560/8194/20, умовами для виплати суми компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів та нарахування доходів (у тому числі, за рішенням суду).

Водночас, як було вказано вище, зі змісту норм Закону №2050-III та Порядку №159 слідує, що підставою для здійснення компенсації громадянам втрати частини доходів є дотримання певних умов, серед яких затримка виплати доходів на один і більше календарних місяців. Та, за наявності визначених Законом №2050-III умов, присуджена за рішенням суду сума підлягає компенсації у тому ж самому порядку, якщо ці умови настали у зв`язку з несвоєчасним виконанням рішення суду.

При цьому, з огляду на наведене вище, суд наголошує, що саме з моменту нарахування доходу починається відлік терміну прострочення.

З огляду на викладене суд зазначає, що під час розгляду справи встановлено, що лише на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 у справі № 420/26818/24, яке набрало законної сили відповідно до постанови П`ятого апеляційного адміністративного суду від 24.06.2025, відповідач нарахував позивачу індексації його ГЗ та 13.08.2025 здійснив виплату позивачці нарахованої індексації.

Оскільки затримка виплати грошового забезпечення, яке повинно було бути нараховане та виплачене за рішенням суду з моменту набрання ним законної сили (24.06.2025) було фактично виплачене 13.08.2026, що підтверджується відповідною платіжною інструкцією №395, а отже термін прострочення складає більше одного місяця, доводи та вимоги позивача щодо протиправної бездіяльності відповідача, у частині не нарахування та невиплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації ГЗ позивача на виконання рішення суду у справі №420/26818/24 є обґрунтованими.

Водночас період такого прострочення, за який і має бути розрахована та виплачена позивачці компенсація становить з 25.06.2025 по 12.08.2025, а не як заявлено у позові позивачем з заявляв у позові позивач з 14.06.2017 по 15.08.2025.

Відповідно до ч.1 ст.9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні (ч.1 ст.90 КАС України).

Згідно ч.1 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача (ч.2 ст.77 КАС України).

З огляду на викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 є частково обґрунтованими та підлягають частковому задоволенню.

Доводи відповідача про пропуск позивачкою встановленого строку для звернення до суду із цим позовом не знайшли свого підтвердження під час розгляду даної справи, оскільки про порушення своїх прав спірною поведінкою відповідача позивачка дізналась лише з виплатою у серпні 2025 року індексації ГЗ на виконання рішення суду у справі №420/26818/14 без компенсації втрати частини доходів.

Також є хибними і покликання відповідача на невідповідність поданої позивачкою позовної заяви вимогам ст. 160 КАС України, адже ті недоліки про які вказує відповідач, не є такими, що перешкоджали відкриттю провадження у справі. Питання відповідності позовної заяви вимогам КАС України була перевірена судом при прийнятті ухвали від 24.11.2025.

Оскільки позивач звільнений від сплати судового збору, судові витрати не розподіляються.

На підставі викладеного, керуючись статтями 242-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

вирішив:

Позовну заяву ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправними дії 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеські області щодо відмови у нарахуванні та виплаті ОСОБА_1 за період з 25.06.2025 по 12.08.2025 компенсації втрати частини доходів у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 06.03.2021 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 25.04.2025 по справі №420/26818/24.

Зобов`язати 1 Державного пожежно-рятувального загону Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеські області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів за період з 25.06.2025 по 12.08.2025 відповідно до Закону України від 19.10.2000 року №2050-ІІІ «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» та Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 р. №159, у зв`язку із несвоєчасною виплатою індексації грошового забезпечення за період з 14.04.2017 по 06.03.2021 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 15.04.2025 по справі №420/26818/24.

У задоволенні решти вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 .

Відповідач: 1 Державний пожежно-рятувальний загін Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій в Одеські області, код ЄДРПОУ 39010880, адреса: вул.Ніни Строкатої, 41, м.Одеса, 65045.

Суддя Марина ХЛІМОНЕНКОВА