Окрема ухвала № 138660777, 30.07.2026, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 420/22921/25

ОКРЕМА УХВАЛА

30 липня 2026 року м.Одеса

Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши у письмовому провадженні заяву про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень по адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

встановив:

Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо відмови ОСОБА_1 в проведенні перерахунку та виплати пенсії 01.02.2023 року на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО115750 від 02.05.2025 року, виданої на ім`я померлого чоловіка ОСОБА_2 станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб.

Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) з 01.02.2023 року перерахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на підставі довідки ІНФОРМАЦІЯ_1 № ЮО115750 від 02.05.2025 року, виданих на ім`я померлого чоловіка ОСОБА_2 , станом на 01.01.2023 року у відповідності до вимог ст. 43 і 63 Закону України від 09.04.1992 №2262-ХІІ Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб та положень постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №704 Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб, з урахуванням раніше проведених виплат.

Стягнуто з Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (65012, м. Одеса, вул. Канатна, 83, код ЄДРПОУ 20987385) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у сумі 968,96 грн.

Рішення набрало законної сили 27.10.2025.

Від позивачки 17.07.2026 до суду надійшла заява в порядку статті 383 КАС України, в якій просить суд визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області.

В обґрунтування заяви зазначено, що 08.01.2026 на виконання судового рішення відповідач здійснив перерахунок пенсії позивачки до 14 087,71 грн, а з 01.03.2026 - індексацію відповідно до постанови КМУ №236, унаслідок чого розмір її пенсії склав 15 792,32 грн. Проте у липні 2026 року позивачці фактично виплачено лише 12 966,65 грн, що свідчить про недоплату 2 825,67 грн.

Надаючи оцінку клопотанню суд зазначає наступне.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що однією з основних засад здійснення судочинства є обов`язковість судового рішення.

Відповідно до статті 129-1 Конституції України судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Згідно з частиною 2 статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Аналогічні положення містяться в статті 370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, за її межами.

Обов`язковість судових рішень, що набрали законної сили, для їх виконання на всій території України передбачена також приписами Закону України "Про судоустрій і статус суддів".

Аналізуючи наведені норми, суд зауважує, що судове рішення, що набрало законної сили, підлягає обов`язковому та безумовному виконанню особою, на яку покладено такий обов`язок, тобто особа, якій належить виконати судове рішення, повинна здійснити достатні дії для організації процесу його виконання незалежно від будь-яких умов, оскільки інше суперечило б запровадженому статтею 8 Конституції України принципу верховенства права.

Конституційний Суд України, розглядаючи справу № 1-7/2013, у рішенні від 26.06.2013 року звернув увагу, що вже неодноразово вказував на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012 року N 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012 року N 11-рп/2012).

Виконання судового рішення як завершальна стадія судового провадження є невід`ємним елементом права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. У рішенні Європейського суду з прав людини від 19 березня 1997 року в справі Горнсбі проти Греції суд наголосив, що, відповідно до усталеного прецедентного права, пункт 1 статті 6 гарантує кожному право на звернення до суду або арбітражу з позовом стосовно будьяких його цивільних прав та обов`язків. Таким чином, ця стаття проголошує право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ, тобто право подати позов з приводу цивільноправових питань до суду (див. рішення у справі "Філіс проти Греції" (Philis v. Greece) (№ 1) від 27 серпня 1991 року, серія А, № 209, с. 20, п. 59). Однак це право було б ілюзорним, якби правова система Договірної держави допускала, щоб остаточне судове рішення, яке має обов`язкову силу, не виконувалося на шкоду одній із сторін. Важко собі навіть уявити, щоб стаття 6 детально описувала процесуальні гарантії, які надаються сторонам у спорі, а саме: справедливий, публічний і швидкий розгляд, і водночас не передбачала виконання судових рішень (п. 40).

Як зазначив Європейський суд з прав людини у рішенні від 6 вересня 1978 року у справі "Класс та інші проти Німеччини", "із принципу верховенства права випливає, зокрема, що втручання органів виконавчої влади у права людини має підлягати ефективному нагляду, який, як правило, повинна забезпечувати судова влада. Щонайменше це має бути судовий нагляд, який найкращим чином забезпечує гарантії незалежності, безсторонності та належної правової процедури".

Також, Конституційний Суд України у Рішенні від 30 червня 2009 року №16-рп/2009 зазначив, що метою судового контролю є своєчасне забезпечення захисту та охорони прав і свобод людини і громадянина, та наголосив, що виконання всіма суб`єктами правовідносин приписів, викладених у рішеннях суду, які набрали законної сили, утверджує авторитет держави як правової (абз. 1 пп. 3.2 п. 3, абз. 2 п. 4 мотивувальної частини).

Отже, у разі невиконання судового рішення, позивач має право вимагати вжиття спеціальних заходів впливу на боржника, передбачених нормами КАС України.

Статтею 372 КАС України визначений порядок виконання судових рішень в адміністративних справах.

Відповідно до частин 2, 4 вказаної статті судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання. Примусове виконання судових рішень в адміністративних справах здійснюється в порядку, встановленому законом.

Стаття 383 КАС України передбачає можливість звернутися до суду з заявою про визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності, вчинених суб`єктом владних повноважень відповідачем на виконання такого рішення суду, або порушення прав позивача, підтверджених таким рішенням суду.

Зі змісту цієї статті випливає, що як крайній захід для захисту прав особи позивача, на користь якої ухвалене рішення суду, закон встановив можливість звернення до суду з відповідною заявою.

Частиною 6 статті 383 КАС України визначено, що за відсутності обставин протиправності відповідних рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень - відповідача та порушення ним прав, свобод, інтересів особи-позивача, суд залишає заяву без задоволення. За наявності підстав для задоволення заяви суд постановляє ухвалу в порядку, передбаченому статтею 249 цього Кодексу.

Відповідно до приписів статті 249 КАС України, суд, виявивши під час розгляду справи порушення закону, може постановити окрему ухвалу і направити її відповідним суб`єктам владних повноважень для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону. У разі необхідності суд може постановити окрему ухвалу про наявність підстав для розгляду питання щодо притягнення до відповідальності осіб, рішення, дії чи бездіяльність яких визнаються протиправними.

Тобто, окрема ухвала є способом реагування суду на випадки виявлення порушення законності та правопорядку, які не можуть бути усунуті ним самостійно при вирішенні адміністративного спору з використанням представлених адміністративним процесуальним законом засобів. Окрема ухвала виноситься судом у зв`язку з виявленням під час судового розгляду справи порушення законності з боку, зокрема, суб`єкта владних повноважень, які не охоплюються предметом спору та не можуть бути усунуті шляхом розв`язання спору по суті.

Окрема ухвала суду є процесуальним засобом необхідного належного реагування (судового впливу) на порушення законності, а також на причини та умови, що цьому сприяли, які виявлені ним саме під час судового розгляду.

Судом встановлено, що на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду у справі №420/22921/25 Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області 08.01.2026 здійснено перерахунок пенсії позивачки, а з 01.03.2026 проведено її індексацію відповідно до постанови Кабінету Міністрів України №236. Разом із тим, як убачається з матеріалів справи та наданих доказів, у липні 2026 року позивачці фактично виплачено пенсію у меншому розмірі, ніж визначено за результатами проведеного перерахунку та індексації, у зв`язку з чим позивачка вважає, що відповідачем не виконано судове рішення в повному обсязі та допущено недоплату пенсії у сумі 2 825,67 грн.

Суд зазначає, що виконання рішення суду передбачає не лише формальне здійснення перерахунку пенсії та визначення її розміру, а й фактичне виконання усіх дій, покладених судовим рішенням на суб`єкта владних повноважень, у спосіб і в обсязі, визначених таким рішенням. Якщо рішенням суду встановлено обов`язок здійснити перерахунок та виплату пенсії без обмеження максимальним розміром, відповідач не вправі при його виконанні повторно застосовувати таке обмеження чи іншим чином зменшувати розмір належної до виплати пенсії.

Саме по собі проведення перерахунку пенсії без фактичної виплати пенсії у визначеному судовим рішенням розмірі не свідчить про належне та повне виконання рішення суду. Вчинення відповідачем дій, які фактично призводять до застосування обмеження максимальним розміром пенсії всупереч висновкам суду, викладеним у рішенні у справі №420/22921/25, не відповідає вимогам статей 14, 370, 372 Кодексу адміністративного судочинства України щодо обов`язковості виконання судових рішень.

Як вбачається із додатків заяви, пенсія заявниці виплачується із застосуванням положень Порядку № 821.

Суд зазначає, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру судових рішень постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 червня 2026 року по справі № 320/51895/25 апеляційні скарги Кабінету Міністрів України та Міністерства соціальної політики, сім`ї та єдності України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. - залишено без задоволення.

Рішення Київського окружного адміністративного суду від 04 березня 2026 р. у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України, треті особи - Пенсійний фонд України, Міністерство соціальної політики, сім`ї та єдності України, Міністерство фінансів України, про визнання протиправною та нечинною постанови - залишено без змін.

Відповідно до ч. 2 ст. 265 КАС України нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду.

За таких обставин, відсутні підстави для застосування положень Порядку № 821 при виконанні рішення суду по справі №420/22921/25.

Судове рішення, яке набрало законної сили, підлягає виконанню у спосіб та в обсязі, визначені таким рішенням.

За таких обставин суд дійшов висновку, що дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо виплати пенсії ОСОБА_1 , призначеної на виконання рішення суду, в межах затверджених бюджетних призначень пропорційно виділеним асигнуванням із застосуванням Порядку № 821 є протиправними.

Враховуючи викладене, заява позивачки, подана в порядку статті 383 КАС України, є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 248, 254, 383 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ухвалив:

Заяву ОСОБА_1 - задовольнити.

Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області щодо застосування положень постанови Кабінету Міністрів України від 14.07.2025 №821 до виплати пенсії ОСОБА_1 , призначеної на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 24.09.2025 року у справі №420/22921/25.

Направити ухвалу Головному управлінню Пенсійного фонду України в Одеській області для вжиття заходів щодо усунення причин та умов, що сприяли порушенню закону, а також для забезпечення належного виконання рішення суду у справі №420/22921/25.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повідомити Одеській окружний адміністративний суд про вжиті заходи у тридцятиденний строк з дня отримання копії цієї ухвали.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до П`ятого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її підписання.

Суддя В.Ф. Попов