Рішення № 138660480, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/5387/25 м.ЛьвівЛьвівський окружний адміністративний суд, суддя Гавдик З.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправної бездіяльності , зобов`язання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач - ОСОБА_1 звернувся до ЛЬвіського окружного адміністративного суду із позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Відповідач 1), Міністерства освіти і науки України (Відповідач 2), Державного підприємства «Інфоресурс» (Відповідач 3), в якому просить:

- визнати протиправною дії та бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 щодо не розгляду заяв, вимог ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 щодо надання відстрочки по п. 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та щодо ненадання обґрунтованої відповіді повідомлення письмово із зазначенням причин відмови за формою визначеною у додатку 7;

- зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 код ЄДРПОУ НОМЕР_1 прийняти рішення, яким забезпечити право ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 на відстрочку (надавши таку відстрочку) по п. 1 частини 3 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», належно розглянувши заяву та додатки та прийняти законне і обґрунтоване рішення;

- визнати протиправними дії відповідача Міністерства освіти і науки України та Державне підприємство «Інфоресурс» щодо формування довідки з ЄДЕБО, яка видана ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти «Ні, порушує»; зобов`язати відповідачів сформувати нову довідку з ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , із зазначенням відомостей про послідовність отримання освіти: «Так, не порушує»;

- зобов`язати Міністерства освіти і науки України та Державне підприємство «Інфоресурс» вжити заходів щодо внесення змін до ЄДЕБО інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, за яких у Довідці про здобувача освіти за даними ЄДЕБО щодо ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 у колонці "На підставі даних, що містяться у Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України "Про освіту" відображалося значення "Так, не порушує" та усунути порушення чинного законодавства, шляхом внесення змін до порядку формування та видачі довідок про здобувача освіти, як власника електронної бази щодо не порушення позивачем ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 послідовності освіти та зобов`язати Міністерство освіти та науки України надати виправлену довідку відповідно до додатку 9 Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 № 560.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача зазначив, що позивач звернувся до відповідача із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Разом з заявою позивачем були надані відповідачу копії документів на підтвердження того, що позивач є здобувачем вищої освіти за денною формою навчання. Вказана підстава для відстрочки передбачена ст. 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Проте, представнику позивача не було надано відповіді на заяву позивача та вказує, що станом на дату подання позовної заяви, відповідач письмове вмотивоване рішення за наслідком розгляду заяви позивача не надав. Представник позивача також в позовній заяві покликається на те, що Міністерство освіти і науки України та Державне підприємство «Інфоресурс» повинно вжити заходів щодо внесення змін до ЄДЕБО інформації про відсутність порушення послідовності здобуття освіти стосовно позивача та надати виправлену довідку відповідно до додатку 9.

Відповідач-1 не скористався своїм правом на подання відзиву на позовну заяву, не подав до суду свій відзив на позов у строк, встановлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі, про причини неподання відзиву в установлений строк для суду не повідомив.

Представником Міністерства освіти і науки України подано відзив, у якому останній заперечив проти задоволення адміністративного позову. Серед іншого зауважує, що відомості про ОСОБА_1 в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, відсутні, оскільки інформація про здобувача освіти належить до компетенції суб`єктів освітньої діяльності, в даному випадку до повноважень Релігійна організація вищий духовний навчальний заклад «Львівська православна богословська академія», якою такі відомості внесені не були.

Державне підприємство «Інфоресурс» направило до суду відзив на позовну заяву із запереченнями щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову, з якими відповідач не погодився, із посиланням на відповідні норми права та твердження, просив в задоволенні позову відмовити, з викладених у ньому підстав.

Згідно п. 3 ч. 3 ст. 246 КАС України, суд зазначає, що ухвалою судді від 18.04.2025 у даній справі відкрито спрощене провадження в адміністративній справі.

Судом встановлені наступні обставини:

ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається і являється студентом 2 курсу денного відділення (стаціонар) богословського факультету (ОКР бакалавр, спецільність 041 богослівя) Львівської православної богословської академії (код ЕДРПОУ 22407038, адреса: сул. Лисенка,43 м. Львів Україна, 79008) Православної церкви України, строк закінчення навчання 30 червня 2027 року.

На підставі витягу від 14.09.2023 року з наказу № 33 по Львівській православній богословській академії Православної церкви України Про зарахування на навчання, було зараховано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на перший курс денного відділення (стаціонар) богословського факультету (ОКР бакалавр, спеціальність 041 богослівя) Львівська православна богословська академія (код ЕДРПОУ 22407038, адреса: сул. Лисенка,43 м. Львів Україна, 79008) Православної церкви України, строк закінчення навчання 30 червня 2027 року.

21.01.2025 року позивач звернувся до відповідача із заявою про надання йому відстрочки від призову на військову службу за мобілізацією на підставі пункту 1 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку і мобілізацію».

При цьому суд зазначає, що представник позивача в позовній заяві зазначає, що відповіді на заяву позивач не отримував та заперечує факт отримання відповіді від відповідача 1 на його адвокатський запит та вказує, що станом на дату подання позовної заяви, відповідач письмове вмотивоване рішення за наслідком розгляду цієї заяви позивачу не надав.

З цього приводу суд зазначає, що з матеріалів справи судом встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_2 листом від 03.03.2025 року за № 2719, повідомив представника позивача на його адвокатський запит від 18.02.2025 року про те, що Комісією ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто заяву позивача щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та 31.01.2025 року ухвалено рішення про відмову у наданні такої, у зв`язку з відсутністю довідки форми № 9, передбаченою постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року.

Не погодившись з бездіяльністю відповідача щодо неприйняття рішення про надання відстрочки від призову на військову службу під час проведення мобілізації, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 65 Конституції України встановлено, що захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.

Пунктом 20 частини першої статті 106 Конституції України передбачено, що Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.

У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України від 12.05.2015 № 389-VIII Про правовий режим воєнного стану, Указом Президента України Про введення воєнного стану в Україні №64/2022 від 24.02.2022, затвердженим Законом України Про затвердження Указу Президента України Про введення воєнного стану в Україні №2102-IX від 24.02.2022, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб. В подальшому строк дії воєнного стану продовжувався, воєнний стан діє на даний час.

Указом Президента України №69/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, оголошено проведення загальної мобілізації.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів, встановлює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 № 3543-XII (в редакції, чинній на час звернення позивача із заявою про надання відстрочки від призову під час мобілізації; далі Закон № 3543-XII).

Статтею 1 Закону № 3543-XII встановлено, що мобілізація комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.

Обов`язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації визначає стаття 22 Закону № 3543-XII, частиною п`ятою якого визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до ст. 23 Закону України № 3543-XII передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації. Зокрема, згідно з п. 1 ч. 3 цієї статті не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов`язані: здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Також, Кабінетом Міністрів України постановою №560 від 16.05.2024, затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі - Порядок №560), яким врегульовано процедуру надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.

Відповідно до пунктів 56-57 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період надається військовозобов`язаним з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі: голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу); члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров`я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).

Згідно з п. 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов`язані (крім заброньованих) особисто подають на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5. Заява військовозобов`язаного підлягає обов`язковій реєстрації.

Відповідно до п. 59 Порядку №560 відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлятися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов`язаний має право на відстрочку з підстав, визначених статтею 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до п. 60 Порядку №560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів. Комісія зобов`язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом. Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв`язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення. У разі позитивного рішення військовозобов`язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку. До ухвалення комісією рішення військовозобов`язаний не підлягає призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації надається на строк дії відповідних законних підстав, але не більш як на строк проведення мобілізації, встановлений Указом Президента України.

Аналізуючи норми законодавства суд зазначає про те, що військовозобов`язаний має право на особисте подання на ім`я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки заяви за встановленою формою з доданими до неї документами, які підтверджують право на відстрочку, а комісії, утворені при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) для розгляду питань надання військовозобов`язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період зобов`язані, зокрема, вивчити отриману заяву та додані до неї документи, оцінити законність підстав для надання відстрочки, й фактично розглянути такі документи протягом семи днів з дати їх надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади. Така комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки, що оформляються протоколом. У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов`язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за встановленою формою.

Таким чином, вищезазначеним порядком передбачено, що при зверненні до відповідача комісія на підставі розгляду отриманих документів ухвалює рішення:

- про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.

Також у разі неможливості провести перевірку у військовозобов`язаного підстав для відстрочки від призову, ТЦК та СП повідомляє про необхідність надання підтвердних документів.

Інших варіантів дій для комісії при розгляді питання про відстрочку від мобілізації даним Порядком не передбачено.

Судом встановлено, що листом ІНФОРМАЦІЯ_2 від 03.03.2025 року за № 2719, повідомив представника позивача на його адвокатський запит від 18.02.2025 року про те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 , було розглянуто заяву позивача щодо надання йому відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та 31.01.2025 року ухвалено рішення про відмову у наданні такої, у зв`язку з відсутністю довідки форми № 9, передбаченою постановою КМУ № 560 від 16.05.2024 року.

Таким чином, судом встановлено, що відповідачем протягом передбаченого п.60 Порядку, строку прийнято рішення за зверненням позивача, та відповідно протиправною бездіяльності не допущено.

Правомірність прийнятого рішення про відмову у наданні відстрочки, не є предметом спору у цій справі, а тому судом не оцінюється. Тобто, суд не розглядає питання підстав відмови у наданні позивачу відстрочки згідно поданої заяви позивача.

З врахуванням викладеного, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову у цій частині позовних вимог.

В межах спірних відносин позивачем заявлено також позовні вимоги щодо визнання протиправними дій Міністерства освіти і науки України та Державного підприємства «Інфоресурс» щодо формування довідки з ЄДЕБО стосовно позивача.

З матеріалів справи судом встановлено, що ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , навчається і являється студентом 2 курсу денного відділення (стаціонар) богословського факультету (ОКР бакалавр, спеціальність 041 богослівя) Львівської православної богословської академії (код ЕДРПОУ 22407038, адреса: сул. Лисенка,43 м. Львів Україна, 79008) Православної церкви України, строк закінчення навчання 30 червня 2027 року.

На підставі витягу від 14.09.2023 року з наказу № 33 по Львівській православній богословській академії Православної церкви України «Про зарахування на навчання», було зараховано ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_3 , на перший курс денного відділення (стаціонар) богословського факультету (ОКР бакалавр, спецільність 041 богослівя) Львівська православна богословська академія (код ЕДРПОУ 22407038, адреса: сул. Лисенка,43 м. Львів Україна, 79008) Православної церкви України, строк закінчення навчання 30 червня 2027 року.

Представник позивача в позовній заяві вказує на те, що саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти Державне підприємство «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача.

В матеріалах справи відсутня довідка, на ім`я позивача, про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

У зв`язку з викладеним суд вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 23 Закону №3543-XII передбачено відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, відповідно до пункту 1 частини третьої цієї статті призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.

Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 затверджено Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період (далі Порядок №560).

Додатком 5 до Порядку №560 затверджено перелік документів, що подаються військовозобов`язаним для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації відповідно до підстав, зазначених у статті 23 Закону №3543-XII.

Вказаним переліком передбачено, що документами, що підтверджують право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України від 05.09.2017 №2145-VIII «Про освіту» (далі Закону №2145-VIII), а також докторантів та осіб, зарахованих на навчання до інтернатури, є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, або довідка закладу освіти про зарахування на навчання до інтернатури та довідка закладу охорони здоров`я про місце роботи на посаді лікаря-інтерна.

Додатком 9 до Порядку №560 затверджено форму довідки про здобувача освіти за даними Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Отже, право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації мають також здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII.

При цьому, документом, що підтверджує право на відстрочку для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти, у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.

Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов`язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон України від 05 вересня 2017 року № 2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон № 2145-VIII).

Частиною другою статті 10 Закону № 2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.

Відповідно до частини другої статті 16 Закону № 2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.

Згідно з частиною другою статті 17 Закону № 2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.

За приписами статті 40 Закону № 2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту.

Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб`єктами освітньої діяльності.

Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Пунктом 23 частини першої статті 1 Закону № 2145-VIII визначено, що рівень освіти завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій.

Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України 01 липня 2014 року № 1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон № 1556-VII).

Згідно з частинами першою, другою, третьою та четвертою статті 5 Закону № 1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.

Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.

Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв`язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.

Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.

Молодший бакалавр - це освітній або освітньо-професійний ступінь, що здобувається на початковому рівні (короткому циклі) вищої освіти і присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньої програми, обсяг якої становить 120 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня молодшого бакалавра на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.

Особа має право здобувати ступінь молодшого бакалавра та бакалавра за умови наявності в неї повної загальної середньої освіти.

Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов`язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.

Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.

Відповідно до положень частини першої, другої статті 6 Закону № 1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.

Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об`єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).

Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.

Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.

Статтею 7 Закону № 1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.

Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.

Невід`ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.

Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.

Як вже встановлено судом, в матеріалах справи відсутня довідка, на ім`я позивача, про здобувача освіти за даними ЄДЕБО.

Представник відповідача 2 у відзиві також вказав, що відомості про навчання позивача в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, відсутні.

Враховуючи вищевикладені обставини, суд зазначає, що статус «Так, не порушує» або «Ні, порушує» в ЄДЕБО визначається за встановленим алгоритмом безпосередньо під час формування довідки та виключно для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти.

Представник позивача в позовних вимогах лише зазначає, що саме Міністерство освіти і науки України та Технічний адміністратор Єдиної державної електронної бази з питань освіти Державне підприємство «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту» щодо позивача, однак жодних доказів на підтвердження даних обставин до суду не надав.

За вказаних обставин, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є необґрунтованими, а вимоги такими, що не підлягають до задоволення.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 139, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,-

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , Міністерства освіти і науки України, Державного підприємства «Інфоресурс» про визнання протиправної бездіяльності , зобов`язання вчинити дії, - відмовити повністю.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржене за правилами, встановленими ст. ст. 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України відповідно, з урахуванням положень підп.15.5 п.15 розд. VII «Перехідні положення» цього Кодексу.

СуддяГавдик Зіновій Володимирович