Ухвала суду № 138660459, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

з питань закриття провадження у справі

31 липня 2026 рокусправа № 380/21101/25

Львівський окружний адміністративний суд в складі:

головуючої судді Чаплик І.Д.,

секретар судового засідання Тимоць М.А.,

за участі:

представника позивача за первісним позовом Тарасович О.І.,

відповідача за первісним позовом ОСОБА_1 ,

представника відповідача за первісним позовом Шумелда Р.Р.,

розглянув у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за первісним позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2 про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, про визнання протиправним та скасування припису, -

в с т а н о в и в :

Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради (місцезнаходження: 79000, м. Львів, вул. Валова, 20; ЄДРПОУ: 26256659) звернувся до Львівського окружного адміністративного суду із адміністративним позовом до ОСОБА_1 (адреса проживання: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_1 ), в якому просить суд зобов`язати власника квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 відновити частину пам`ятки архітектури, а саме: приведення території пам`ятки до стану, який існував до початку виконання будівельних робіт, за рахунок відповідача.

Позовна заява обгрунтована тим, що 16.05.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради винесено припис (№ 0004-вих-72215) про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини, яким зобов`язано ОСОБА_1 в термін до 16.07.2025 «усунути виявлені порушення на території пам`ятки шляхом приведення прибудинкової території до попереднього стану». Однак, 08.08.2026 під час візуального обстеження встановлено, що власником приміщення в будинку АДРЕСА_3 не виконано вимог припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 № 0004-вих-72215, а також встановлено недотримання власником приміщення вимог ст. 24, ст. 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини», зокрема: власником квартири АДРЕСА_2 у внутрішньому подвір`ї здійснено самовільні будівельні роботи з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини. Вказує, що приписи органів охорони культурної спадщини є обов`язковими для виконання всіма юридичними та фізичними особами, а тому в силу вимог Закону України «Про охорону культурної спадщини» як спеціально уповноважений орган культурної спадщини, що здійснює управління у сфері охорони культурної спадщини з метою захисту об`єкта культурної спадщини, розташованого у АДРЕСА_3 , приведення його у відповідність до вимог законодавства про охорону культурної спадщини, Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, звернувся до суду із вимогою про відновлення частини пам`ятки архітектури по АДРЕСА_4 .

Ухвалою суду від 03.11.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за цим позовом та вирішено розглянути таку справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання.

17.11.2025 на адресу суду надійшла зустрічна позовна заява ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, в якій представник позивача (за зустрічним позовом) просить:

визнати протиправним та скасувати припис Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 №0004-вих.-72215.

Зустрічна позовна заява мотивована тим, що пісдя придбання у власність квартири АДРЕСА_2 та виявлення плісняви, замокання зі сторони дворового та бокового фасадів через руйнування інженерних мереж відведення поверхневих стічних вод, пошкодження гідроізоляції для уникнення подальшого руйнування будівлі, власницею розпочато проведення невідкладних протиаварійних робіт, які значно покращили стан пам`ятки архітектури місцевого значення №5484, будинку АДРЕСА_3 . Таким чином, власниця вчинила усі дії спрямовані на утримання пам`ятки в належному стані, захист від пошкодження, руйнування або знищення, як цього вимагає ч. 1 ст. 24 Закону України Про охорону культурної спадщини. Вказує, що ОСОБА_1 звернулась до інженера- проектувальника, експерта з технічного обстеження будівель та споруд ОСОБА_3 (сертифікати серії АЕ № 000567 та серії АР 018682), якою складено звіт № 106/06-2025 про технічне обстеження та надано висновки про завершення ремонтно-відновлювальних робіт в обсязі відновлення зруйнованого благоустрою та водовідведення прибудинкової території житлового будинку. Також на замовлення ОСОБА_1 , ФОП ОСОБА_4 розробив проектні пропозиції по відновленню благоустрою прибудинкової території №14/07-2025-АР, які 16.07.2025 подано через ЦНАП до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради. Вважає, що зміст припису є суперечливим, адже: вказує на «виявлення» неіснуючого «порушення», а саме, облаштування системи водовідведення без отримання письмового дозволу органу охорони культурної спадщини; вимагає приведення прибудинкової території до попереднього стану, без вказівки на конкретні дії, що об`єктивно унеможливлює його виконання, адже попередній стан - це зруйнована система інженерних мереж відведення поверхневих стічних вод та пошкоджена гідроізоляція фундаменту, а точне виконання вимог припису може призвести до руйнування пам`ятки. Покликається на приписи Закону України «Про охорону культурної спадщини», які на її переконання, не передбачають вимоги щодо отримання письмового дозволу органу охорони культурної спадщини на обстеження, ремонт, переукладання інженерних мереж; проведення благоустрою, переукладання інженерних мереж відведення поверхневих стічних вод без отримання письмового дозволу органу охорони культурної спадщини, а також приписи Закону України «Про адміністративну процедуру», якими встановлено принципи пропорційності та презумпції правомірності дій та вимог особи, відповідно до яких: адміністративний акт повинен прийматися з дотриманням необхідного балансу між несприятливими наслідками для права, свободи чи законного інтересу особи і цілями, на досягнення яких спрямований адміністративний акт; негативні наслідки для особи та публічних інтересів повинні бути найменшими; дії та вимоги особи є правомірними, доки інше не буде доведено під час розгляду та/або вирішення справи; сумніви щодо правомірності дій та вимог особи, що виникають внаслідок неоднозначного (множинного) трактування норми права, повинні тлумачитися адміністративним органом на користь їх правомірності. Також вважає, що припис прийнято адміністративним органом, який не має на це відповідних повноважень, оскільки Указом Президента України «Про утворення військових адміністрацій» від 24.02.2022 № 68/2022 утворено Львівську обласну військову адміністрацію, відповідно повноваження з охорони об`єктів культурної спадщини виконує Львівська обласна військова адміністрація. Враховуючи вищевикладене, просить зустрічний позов задовольнити.

Ухвалою від 21.11.2025 постановлено прийняти до розгляду зустрічну позовну заяву ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису до спільного розгляду з первісним позовом у справі №380/21101/25 за позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії. Вимоги за зустрічним позовом об`єднати в одне провадження з первісним позовом. Перейти до розгляду справи за первісним позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 про зобов`язання вчинити дії та за зустрічним позовом ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису за правилами загального позовного провадження. Призначено у справі підготовче засідання на 10.12.2025.

У відзиві на зустрічну позовну заяву, який надійшов від Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради 03.12.2026, представник просить в задоволенні зустрічних позовних вимог відмовити. Відзив мотивовано тим, що житловий будинок XX ст., за адресою: м. Львів, вул. Патріарха Любомира Гузара, 24 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 5484-Лв), внесена в перелік пам`яток місцевого значення, згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради № 227 від 17.09.1990 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 18.01.2021 № 14 (охоронний № 5484-Лв). Відповідно до п.б ч.1 ст. 13 Закону України» «Про благоустрій населених пунктів» пам`ятки культурної спадщини належать до об`єктів благоустрою населених пунктів, на яких забороняється виконувати роботи без дозволу в разі, якщо обов`язковість його отримання передбачена законом. (п.1 ч.1 ст.16 вказаного Закону). Оскільки, проведені ОСОБА_1 роботи на території будинку за адресою АДРЕСА_3 були здійснені без отримання обов`язкової згоди Міністерством культури та стратегічних комунікацій (земляні роботи на території пам`ятки проводяться виключно за умови проведення попередніх археологічних розвідок) та без письмового дозволу Офісу охорони культурної спадщини, що створює загрозу знищення, пошкодження або зміни історико-архітектурних характеристик пам`ятки, Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради було видано оскаржуваний припис від 16.05.2025 щодо приведення території пам`ятки архітектури на АДРЕСА_3 до попереднього стану. Вважає, що орган охорони культурної спадщини має безумовне право видавати приписи щодо усунення порушень законодавства у сфері охорони культурної спадщини. Воєнний стан жодним чином не скасовує і не обмежує таке право, а відсутність військової адміністрації населеного пункту у місті Львові виключає можливість будь-якого дублювання або передачі цих повноважень іншим органам.

08.12.2026 на адресу суду надійшло клопотання ОСОБА_2 про залучення її до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача з покликанням на те, що ОСОБА_2 є власником квартири АДРЕСА_5 , а здійснення відповідачем самовільних будівельних робіт (прокопування траншеї, облаштування водовідведення) у внутрішньому подвір`ї будинку, який є спільною сумісною власністю співвласників багатоквартирного будинку, безпосередньо впливає на права та обов`язки ОСОБА_2 , а тому задоволення позову сприятиме відновленню належного стану спільного майна та усуненню загрози руйнування пам`ятки архітектури, в якій проживає ОСОБА_2 .

У відповіді на відзив, який надійщов від ОСОБА_1 10.12.2025, представник просить відхилити доводи Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, викладені у відзиві, покликаючись на відсутність законних підстав для застосування у спірних правовідносинах обмежень, встановлених абзацом 35 частини 3 статті 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини» щодо розміщення на території пам`яток археології нових елементів благоустрою, тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, засобів зовнішньої реклами, пов`язаних фундаментом із землею (ґрунтом), при закладанні фундаменту на глибині більше 0,5 метра у разі відсутності на таких територіях інженерних мереж, оскільки пам`яток археології місцевого значення на території м. Львова не зареєстровано. Також, на переконання представника, надані Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради картографічні та фото додатки до відзиву не відповідають вимогам належності, допустимості та достовірності, встановленим ст. ст. 73 75 КАС України, для доказів.

Також 10.12.2025 від ОСОБА_1 на адресу суду надійшло клопотання про виклик в судове засідання в якості свідків ОСОБА_5 , проживає за адресою: АДРЕСА_6 , тел.: НОМЕР_2 ; ОСОБА_6 , проживає за адресою: АДРЕСА_7 , тел.: НОМЕР_3 . За позицією представника, названі свідки зможуть підтвердити суду обставини щодо зовнішнього загального стану будинку загалом та придбаної квартири, зокрема; наявність в будинку та на території інженерних мереж, зокрема, водовідведення та водопостачання; озвучені сусідкою ОСОБА_7 реальні / фактичні вимоги та претензії до позивачки за зустрічним позовом.

Протокольною ухвалою від 15.12.2026 суд ухвалив залучити в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача ОСОБА_2 та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 8 січня 2026 року для подання пояснень.

У запереченнях на відповідь на відзив, які надійшли до суду 15.12.2026 від Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради, представник спростовує доводи про відсутність законних підстав для застосування ст.14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», покликаючись на Типовий порядок видачі, переоформлення, відмови у видачі, припинення дії дозволу на порушення об`єктів благоустрою, що затверджується Кабінетом Міністрів України (далі - Типовий порядок) з урахуванням вимог Закону України "Про адміністративну процедуру". (ч.2 ст.26-1 Закону), яким встановлено Перелік земляних та ремонтних робіт, для виконання яких необхідно отримати дозвіл. Відповідно до додатку 3 перелік земляних та/або ремонтних робіт, для проведення яких необхідно отримати дозвіл 1. Земляні або монтажні роботи, не пов`язані з прокладенням, перекладенням, ремонтом інженерних мереж і споруд. 9. Прокладення, перекладення або заміна водостічних, водопровідних труб та водоприймальних колодязів. Також відповідно до ухвали № 5766 від 19.12.2024 «Про затвердження Правил благоустрою Львівської міської територіальної громади встановлено, що: 1.15. На об`єктах благоустрою Львівської міської територіальної громади забороняється: 1.15.8.1. Виконувати земляні, ремонтні, будівельні, монтажні роботи, огороджувати території загального користування, влаштовувати проїзди та/або чинити інші дії, що супроводжуються порушенням об`єктів благоустрою, зміненням об`єктів благоустрою та/або погіршенням їхнього стану, без дозволу на порушення благоустрою, отриманого у встановленому порядку. Враховуючи наведене, а також звіт про технічне обстеження та фактичний стан виконаних робіт на прибудинковій території, вважає, що здійснені ОСОБА_1 дії містять ознаки земляних, а не простого благоустрою. Виконана виборка ґрунту, влаштування дренажних труб, заміна підземної каналізації, влаштування вертикальної гідроізоляції, нових фундаментів та підпірної стінки свідчать про втручання у ґрунт і конструкції будинку, що перевищує межі типових робіт з благоустрою. Водночас влаштування бордюрів та замощення, хоча й має ознаки благоустрою, у комплексі з земляними роботами є частиною загального інженерного втручання на території пам`ятки архітектури. Таким чином, виконані роботи підлягають кваліфікації як земляні роботи на території пам`ятки архітектури місцевого значення, які відповідно до ст. 14-1 Закону України «Про охорону культурної спадщини», на території пам`ятки архітектури в обов`язковому порядку повинні бути погоджені з органом охорони культурної спадщини та здійснюватися з урахуванням встановлених вимог щодо охорони пам`ятки.

У запереченнях, які надійшли до суду 18.12.2026 представник Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради просив відмовити у задоволенні клопотання представника позивача за зустрічним позовом про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , а в клопотанні просив долучити докази, а саме лист Львівського міського комунального підприємства «Львівводоканал» № 4-2511-73004 від 16.12.2025, що надійшов у відповідь на запит №4-2901-72195 від 12.12.2025., разом із викопіюванням з плану м. Львова в масштабі 1:500 щодо розташування системи водовідведення за адресою: АДРЕСА_3 .

В письмових поясненнях третьої особи щодо позову або відзиву, які надійшли до суду 27.12.2026, представник просить задовольнити первісний позов у повному обсязі та зобов`язати ОСОБА_1 привести територію пам`ятки до попереднього стану за власний рахунок, а у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовити. Вказує на те, що власник зобов`язаний захищати пам`ятку, але виключно у спосіб, що забезпечує збереження її матеріальної автентичності та за погодженням з органом влади. Самовільне риття траншей без гідрогеологічних досліджень є загрозою фундаменту всього будинку, а не «ремонтом». Будь-які земляні роботи у місті Львові вимагають надання дозволу районною адміністрацією Львівської міської ради. Відповідач такого дозволу не отримувала. Здійснення одноосібних розпорядчих дій щодо спільного майна (земляні роботи, зміна фасаду) без згоди інших власників є грубим порушенням ст. 369 ЦК України та позбавляє відповідача права на судовий захист її незаконних дій. Також у запереченні від 06.01.2026 просив відмовити у задоволенні заяви відповідача про виклик свідків ОСОБА_5 та ОСОБА_6 у справі № 380/21101/25, розцінюючи заявлене клопотання як засіб затягування розгляду справи та спробою підмінити професійні докази (експертизи та акти) суб`єктивними свідченнями.

Заявою від 08.01.2026 представник ОСОБА_1 просила приєднати до матеріалів справи: паспорт пам`ятки охоронний номер 5484-Лв, акт технічного стану пам`ятки, опису культурних цінностей, інформацію з реєстру речових прав на нерухоме майно, копії конвертів з відміткою про повернення у зв`язку із закінченням термінів зберігання та поновити строк на їх подання. Окрім цього, подала заяву про зловживання третьою особою процесуальними правами, залишення заяви без розгляду та застосування заходів процесуального примусу.

Протокольною ухвалою від 08.01.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання про виклик свідків та оголосив перерву у підготовчому засіданні до 21.01.2026 для надання можливості сторонам подати заперечення на подані клопотання.

Представник третьої особи 19.01.2026 подав заперечення на заяву відповідача про зловживання процесуальними правами та на заяву про визнання поважними причин неподання доказів та їх долучення та просив в їх задоволенні відмовити. Окрім цього подав клопотання про витребування у Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (ЛОВА) (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18): копії повної облікової документації (Паспорта пам`ятки архітектури) на об`єкт культурної спадщини місцевого значення за адресою: АДРЕСА_3 (охоронний № 5484-Лв), яка була виготовлена та погоджена до 2024 року включно (на замовлення співвласників будинку).

Ухвалами від 21.01.2026 суд відмовив у задоволенні клопотання представника відповідача про застосування заходів процесуального примусу для запобігання зловживанню процесуальними правами в даній адміністративній справі та визнав поважними причини пропуску строку для подання доказів ОСОБА_1 у даній справі, поновив строк на подання відповідних доказів та долучив вказані відповідачем докази до матеріалів справи для розгляду, а також оголосив перерву до 28.01.2026 для надання можливості представнику позивача за зустрічним позовом відреагувати на клопотання представника третьої особи про витребування доказів.

Ухвалою від 28.01.2026 суд залучив у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації (79008, м. Львів, вул. Винниченка, 18) та задовольнив клопотання про витребування у вказаної особи належним чином засвідченої копії повної облікової документації (Паспорта пам`ятки архітектури) на об`єкт культурної спадщини місцевого значення за адресою: АДРЕСА_3 (охоронний № 5484-Лв), яка була виготовлена та погоджена до 2024 року включно (на замовлення співвласників будинку) та запропонував надати для дослідження у підготовче засідання оригінал вказаних документів. Підготовче засідання в зв`язку з чим відкладено до 25.02.2026.

04.02.2026 на адресу суду надійшли пояснення від Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, в яких представник повідомив суд, що за результатами проведених архівних пошуків та аналізу баз даних електронного документообігу запитувані матеріали та документи, у Департаменті відсутні.

Заявою від 11.02.2026 представник ОСОБА_1 просила визнати поважними причини неподання позивачем доказів та приєднати до матеріалів справи: витяг з інформаційно-аналітичної системи "Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявності судимості"; витяг з реєстру речових прав на об`єкти нерухомого майна за адресою: АДРЕСА_3 ; архівні копії з проектної документації, зокрема, проекту каналізування будинку АДРЕСА_3 (попередні назви: Роллерівка, Красінськего).

У додаткових поясненнях Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, які надійшли на адресу суду 18.02.2026, представник зазначає, що житловий будинок XX ст. за адресою: АДРЕСА_3 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 5484-Лв), внесеною до переліку пам`яток місцевого значення згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради від 17.09.1990 № 227. Наказом Міністерства культури та інформаційної політики України від 18.01.2021 № 14 така занесена до Державного реєстру нерухомих пам`яток України. 08.08.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради проведено візуальне обстеження, за результатами якого складено відповідний акт. Під час візуального огляду будинку встановлено, що пам`ятка культурної спадщини є в незадовільному стані, стан опорядження - задовільний, у внутрішньому подвір`ї здійснено самовільні будівельні роботи з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї. Власником квартири АДРЕСА_2 у внутрішньому подвір`ї здійснено самовільні будівельні роботи з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї, без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини та не виконано вимог припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 за № 0004-вих-72215. Також вказує, що за результатами аналізу електронного документообігу встановлено, що ОСОБА_1 із зверненнями щодо отримання відповідних дозволів чи погодження науково-проектної документації на виконання робіт на території пам`ятки архітектури до Департаменту не зверталася.

Ухвалою від 25.02.2026 суд задоволив клопотання представника ОСОБА_1 , визнав поважними причини пропуску строків подання доказів та долучив їх до матеріалів справи. Протокольною ухвалою від 25.02.2026 суд визначив процесуальний статус Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації на стороні позивача за первісним позовом з огляду на подані додаткові пояснення, закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 25.03.2026.

В судовому засіданні 25.03.2026 оголошено перерву до 22.04.2026.

У додаткових поясненнях ОСОБА_2 , які надійшли до суду 21.04.2026, представник третьої особи вказує, що у будинку АДРЕСА_3 , окрім третьої особи, проживає також інший співвласник квартири АДРЕСА_8 ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (РНОКПП НОМЕР_4 ), яка є особою з інвалідністю II групи загального захворювання безтерміново, має діагноз, пов`язаний із захворюванням опорно-рухового апарату, що суттєво обмежує її можливості самостійного пересування, а тому самовільні будівельні та земляні роботи, здійснені відповідачем у внутрішньому подвір`ї будинку (прокопування траншеї, облаштування системи водовідведення, розміщення будівельних матеріалів, конструкцій, блоків, сміття та інженерних елементів безпосередньо біля стін будинку та вікон квартири АДРЕСА_8 ), фактично унеможливлюють нормальне проживання ОСОБА_8 та позбавляють її можливості вільно і безпечно пересуватися прибудинковою територією. Окрім того, приведення прибудинкової території до стану, який існував до початку самовільних робіт, має принципове значення для забезпечення права вказаної особи на безпечне проживання у власному житлі, гарантованого ст. 47 Конституції України, та на належні умови життя, як того вимагає Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю. Також просив долучити до матеріалів справи додані до цих пояснень документи як письмові докази.

Протокольною ухвалою від 22.04.2026 суд долучив до матеріалів справи пояснення, водночас повернув докази, долучені до пояснень, без розгляду, оскільки вони подані на стадії судового розгляду, що не передбачено КАС України.

В судовому засіданні 22.04.2026 оголошено перерву до 10.06.2026, яке в подальшому відкладено до 01.07.2026, а пізніше до 22.07.2026 за клопотанням представників позивача за первісним позовом та третьої особи.

22.06.2026 представник ОСОБА_1 подала письмовий виклад усних пояснень, в яких наголошує, що позивач за первісним позовом перевірки не проводив, акта перевірки суду не надав. Більше того проведення перевірок з питань охорони культурної спадщини не віднесено до його компетенції. Доказів проведення перевірки повноважним органом Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради суду не надав. Відтак, законних підстав розпочинати адміністративне провадження не мав. Повноваження щодо організації охорони пам`яток історії і культури, архітектури та містобудування тощо віднесено до делегованих, а не власних (самоврядних) повноважень виконавчого органу місцевого самоврядування. Вважає, що спеціальним законом визначено компетенцію облдержадміністрації на здійснення контролю, нагляду та охорони об`єктів охорони культурної спадщини. Отже, для проведення заходів контролю та винесення приписів Офісу охорони культурної спадщини необхідно, щоб такі повноваження делегувала Львівська ОДА. Однак, позивач за первісним позовом доказів делегування таких повноважень не надав.

22.07.2026 представник позивача подала до суду клопотання про зупинення провадження у справі до вирішення справи №380/13765/26 за позовом Офісу охорони культурної спадщини до ОСОБА_1 про зобов`язання укласти охоронний договір на частину пам`ятки архітектури за адресою: АДРЕСА_9 , в задоволенні якого суд ухвалою від 22.07.2026 відмовив.

В судовому засіданні представник Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради позовні вимоги за первісним позовом підтримала з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях, у задоволенні зустрічного позову просила відмовити з підстав, викладених у відзиві на зустрічний позов, запереченні на відповідь на відзив та додаткових поясненнях.

ОСОБА_1 та її представник в судовому засіданні проти позову заперечили з підстав, викладених у додаткових поясненнях, зустрічний позов просили задовольнити з підстав, викладених у зустрічному позові, відповіді на відзив та у додаткових поясненнях.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача ОСОБА_2 позовні вимоги за первісним позовом підтримав з підстав, викладених у позовній заяві та у додаткових поясненнях, у задоволенні зустрічного позову просив відмовити з підстав, викладених у додаткових поясненнях.

Представник третьої особи без самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департамент архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації явку уповноважених представників в судове засідання не забезпечили, причин неявки не повідомив.

Згідно з частиною 3 статті 268 Кодексу адміністративного судочинства України неприбуття у судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи у судах першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи наявні у справі матеріали, наявність підтвердження належного повідомлення вказаного учасника процесу про час та місце судових засідань та з врахуванням думки інших учасників процесу суд дійшов висновку про можливість розгляду справи по суті без участі представників Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації, за наявними в матеріалах справи доказами.

22.07.2026 суд перейшов до стадії ухвалення рішення та визначив, що рішення буде ухвалено 31.07.2026.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши думку представників сторін з їх участю на засіданні, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.

Згідно з інформацією з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 19.08.2025 (інформаційна довідка № 440078274) квартира АДРЕСА_2 належать на праві приватної власності ОСОБА_1 (власник), на підставі договору купівлі-продажу № 256 від 27.03.2025 посвідченим приватним нотаріусом Лозинською О.М. Львівського міського нотаріального округу Львівської області.

Згідно даних Переліку пам`яток культурної спадщини, які заносяться до Державного реєстру нерухомих пам`яток України за категорією місцевого значення у Львівській області, житловий будинок XX ст., за адресою: м. Львів, вул. Патріарха Любомира Гузара ,24 є пам`яткою архітектури місцевого значення (охоронний № 5484-Лв), внесена в перелік пам`яток місцевого значення згідно з рішенням виконкому Львівської обласної ради № 227 від 17.07.1990 та наказом Міністерства культури та інформаційної політики України «Про занесення об`єктів культурної спадщини до Державного реєстру нерухомих пам`яток України» від 18.01.2021 № 14 (охоронний № 5484-Лв).

На Гарячу лінію міста Львова 13.05.2025 надійшло звернення мешканки ОСОБА_9 щодо здійснення самовільних будівельних робіт у внутрішньому подвір`ї в будинку на вул. Патріарха Л.Гузара, 24, з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини.

16.05.2025 Офісом охорони культурної спадщини Львівської міської ради винесено припис (№ 0004-вих-72215), в якому зазначено про виявлені порушення в будинку на вул. Патріарха Л.Гузара, 24, який внесено в перелік пам`яток місцевого значення, а саме на території пам`ятки проведено самовільні роботи з облаштування системи водовідведення із прокопуванням траншеї без отримання письмового дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини, що є порушенням вимог ч.1,2 ст.24, ч.1 ст.22 Закону України «Про охорону культурної спадщини», та висунуто вимогу в термін до 16.07.2025 усунути виявлені порушення на території пам`ятки шляхом приведення прибудинкової території до попереднього стану. Припис виданий ОСОБА_1 , про отримання якого нею здійснено відмітку на приписі 21.05.2025.

08.08.2025 начальником юридичного відділу управління охорони та використання об`єктів культурної спадщини Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради Карнидалом Вікторем Васильовичем проведено візуальне обстеження житлового будинку по АДРЕСА_3 . За результатами візуального обстеження 08.08.2025 складено акт візуального обстеження будинку на вул. Патріарха Л.Гузара у м. Львові, з якого вбачається недотримання вимог ст. 24, ст. 27 Закону України «Про охорону культурної спадщини», а саме: власником квартири № 4 в будинку № 24 на вул. Патріарха Любомира Гузара у м.Львові у внутрішньому подвір`ї здійснено самовільні будівельні роботи з облаштуванням системи водовідведення із прокопуванням траншеї без дозволу відповідного органу охорони культурної спадщини та не виконано вимог припису про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 за №0004-вих-77215. Додаток фотофіксація.

З метою захисту об`єкта культурної спадщини, розташованого у м. Львові на вул.Гузара Любомира Патріарха, 24, приведення його у відповідність до вимог законодавства про охорону культурної спадщини, Офіс охорони культурної спадщини Львівської міської ради, керуючись положеннями Закону України «Про охорону культурної спадщини», звернувся до суду із вимогою про відновлення частини пам`ятки архітектури по вул. Гузара Любомира Патріарха у м. Львові.

Водночас ОСОБА_1 звернулася із зустрічним позовом до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 №0004-вих.-72215, покликаючись як на відсутність повноважень у Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради для винесення вказаного припису, так і на відсутність підстав для його винесення.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає таке.

Статтею 124 Конституції України визначено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Делегування функцій судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускаються. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Частиною 1 статті 5 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Частиною четвертою статті 5 КАС України передбачено право суб`єктів владних повноважень звернутися до адміністративного суду, однак виключно у випадках, визначених Конституцією та законами України.

З такими приписами процесуального та матеріального закону перекликаються норми пункту 5 частини першої статті 19 КАС України, за змістом яких юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, за зверненням суб`єкта владних повноважень у випадках, коли право звернення до суду для вирішення публічно-правового спору надано такому суб`єкту законом.

У постанові Верховного Суду від 07 вересня 2018 року у справі № 824/2473/15-а зазначено, що з урахуванням специфіки адміністративного судочинства законодавець жорстко обмежив право суб`єктів владних повноважень звертатися до суду з адміністративним позовом, перерахувавши такі випадки, та зробив винятки про можливість звернення саме з адміністративним позовом у разі прямої вказівки на це у спеціальному законі.

У цій же постанові Верховного Суду зазначено, що широко тлумачити вказані винятки як можливість будь-якого суб`єкта владних повноважень звертатися до адміністративного суду з позовом до фізичної чи юридичної особи в разі, якщо спеціальним законом їм надано право на звернення до суду, не можна, оскільки це спотворює природу і завдання адміністративної юстиції.

Також підкреслено, що звернення до суду є способом реалізації компетенції відповідного суб`єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб`єкта владних повноважень (позивача), а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб. Звернення суб`єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання, та не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав, свобод та інтересів фізичних або прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Тому констатовано, що до компетенції адміністративних судів належать спори за зверненням суб`єкта владних повноважень, в яких можуть бути відповідачами фізичні та юридичні особи, в чітко визначених законами України випадках.

Аналогічний правовий висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 09 жовтня 2012 року у справі № 21-177а12, від 22 вересня 2015 року у справі № П/811/3781/14 та постановах Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі № 826/7962/16, від 06 червня 2018 року у справі № П/811/289/16, від 13 червня 2018 року у справі № 815/332/17 та від 22 серпня 2018 року у справі № 818/1735/17.

Спеціальним законом, який безпосередньо регламентує правовідносини у сфері охорони культурної спадщини та визначає вичерпний перелік випадків, за яких уповноважений орган охорони культурної спадщини як суб`єкт владних повноважень має право на звернення до суду, конкретний спосіб реалізації такого права, є Закон України Про охорону культурної спадщини.

Стаття 21 вказаного Закону передбачає право відповідного органу охорони культурної спадщини на пред`явлення позову до власника пам`ятки, якщо в результаті його дій або бездіяльності пам`ятці загрожує пошкодження або знищення, і якщо власник пам`ятки не вживає заходів щодо її збереження, зокрема у зв`язку з неможливістю створення необхідних для цього умов. Такий позов може бути пред`явлено й без попередження у разі невідкладної необхідності забезпечення умов для збереження пам`ятки.

Отже, спеціальний закон (стаття 21 Закону України Про охорону культурної спадщини) чітко встановлює спосіб захисту інтересів держави в суді уповноваженим на це органом охорони культурної спадщини у разі, якщо пам`ятці загрожує пошкодження, руйнування чи знищення внаслідок недобросовісних дій або бездіяльності власника пам`ятки, що має місце у спірних в цій справі правовідносинах, а саме - шляхом пред`явлення позову про викуп пам`ятки. Іншого правового регулювання закон не містить.

Проаналізувавши вищевикладені норми права, суд доходить висновку про те, що позивач не наділений правом на звернення до суду з позовом про зобов`язання власника пам`ятки містобудування та архітектури відновити таку пам`ятку. Прямої вказівки на це в законі не існує.

Відповідний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 24.02.2025 у справі №420/28679/23.

Суд звертає увагу, що звернення до суду є способом здійснення повноважень відповідного суб`єкта владних повноважень, під час якого суд здійснює попередній судовий контроль, перевіряючи наявність законних підстав для втручання суб`єкта владних повноважень (позивача за первісним позовом), а отже запобігаючи можливим порушенням прав, свобод або законних інтересів фізичних або юридичних осіб. Звернення суб`єкта владних повноважень до суду не є способом захисту його прав чи інтересів, оскільки адміністративне судочинство має інше завдання.

Суб`єкт владних повноважень, який звертається до суду, повинен обґрунтувати підстави звернення та зазначити їх у позовній заяві. Відсутність цих відомостей свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

У разі встановлення судом відповідних правових підстав, прямо визначених у Конституції або законах України, для звернення до суду суд може відкрити провадження в адміністративній справі за позовом суб`єкта владних повноважень і вирішувати її по суті.

Судовий розгляд у справі за позовом суб`єкта владних повноважень, який подано до суду за відсутності необхідних передумов, не може призвести до виконання завдання адміністративного судочинства - захисту прав фізичних та юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Відповідно, якщо суб`єкт владних повноважень звернувся до суду без передбачених законом підстав, і це з`ясовано судом на стадії відкриття провадження, то суд відмовляє у відкритті провадження, оскільки спір не може розглядатися в порядку адміністративного судочинства. Якщо ці обставини були з`ясовані судом після відкриття провадження, суд закриває провадження у справі. Розгляд таких спорів перебуває поза межами не лише адміністративної юрисдикції адміністративних судів, він не належить до юрисдикції жодного іншого суду.

Вказана правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі № 818/1735/17, від 07 вересня 2018 року у справі № 824/2473/15-а, від 24 вересня 2018 року у справі № 813/562/15, від 06 червня 2019 року у справі № 814/2764/16, від 23 квітня 2020 року у справі № 820/6416/16, від 18 листопада 2022 року у справі № 813/2243/17, від 01 лютого 2022 року у справі № 480/4055/18 та від 30 травня 2023 року у справі № 813/4992/17.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 238 КАС України встановлено, що суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Згідно з частиною першою статті 239 КАС України, якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої п.1 ч.1 ст.238 цього Кодексу, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини (рішення у справі Сокуренко і Стригун проти України), суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися судом, встановленим законом у розумінні п.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, яка гарантує право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що право на доступ до суду, закріплене у статті 6 Конвенції, не є абсолютним: воно може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть шкодити самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути обґрунтована пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (див. mutatis mutandis рішення від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка та Шереметьєв проти України, заяви № 17160/06 та № 35548/06, пункт 33).

У постанові від 10 червня 2021 року у справі № 380/1854/20 Верховний Суд зазначив, що вжите в законі формулювання не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства треба розуміти і трактувати так, що не підлягають розгляду не тільки справи, спори в яких виникають поза сферою адміністративних публічно-правових відносин, але й ті, які можна розглядати за правилами адміністративного судочинства, однак щодо них на рівні імперативного законодавчого положення встановлено вимогу, яка обмежує таке звернення і відтермінує судовий захист порушеного права до події, з настанням якої виникають відповідні підстави для цього.

Крім того, Верховний Суд в таких спорах вказував, що поняття спір, який не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства слід тлумачити як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку адміністративного судочинства, і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду. А тому зазначені вище вимоги не можуть бути вирішені в судах жодної юрисдикції.

Подібну за змістом правову позицію висловлено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року у справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року № 9901/152/18, від 30 травня 2018 року у справі № 9901/497/18 та від 16.10.2019 у справі № 1340/4052/18.

Ураховуючи наведені висновки Верховного Суду, обставини, щодо яких виникли спірні правовідносини, суд роз`яснює позивачу, що спір в частині первісних вимог про зобов`язання відновити пам`ятку архітектури у наявному суб`єктному складі не віднесений до юрисдикції жодного суду, оскільки не може розглядатися за правилами будь-якого судочинства.

Частиною другою статті 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Водночас, суд звертає увагу сторін, що вказані висновки стосуються лише вимоги про зобов`язання відновити частину пам`ятки архітектури, тобто вимог за первісним позовом. В частині зустрічних позовних вимог, зокрема, вимог ОСОБА_1 до Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про визнання протиправним та скасування припису Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради про усунення порушень вимог законодавства про охорону культурної спадщини від 16.05.2025 №0004-вих.-72215, належним позивачем є власник пам`ятки культурної спадщини, а відповідачем - орган охорони культурної спадщини міської ради, яким винесено оскажуваний припис, тому спір у цій частині вимог може розглядатися адміністративним судом.

Відповідно до частини другої статті 132 КАС України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до частини другої статті 139 КАС України, при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Аналіз вказаної норми дозволяє зробити висновок про те, що витрати суб`єкта владних повноважень на сплату судового збору за будь-яких результатів розгляду справи (задоволення або відмова в задоволенні позову як повністю, так і частково) не підлягають розподілу за результатом розгляду справи.

Отже, якщо позивачем є суб`єкт владних повноважень, то незалежно від результатів розгляду справи понесені ним судові витрати, окрім судових витрат суб`єкта владних повноважень, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз (частина друга статті 139 КАС України), не підлягають розподілу.

До такого висновку дійшов Верховний Суд у складі об`єднаної палати Касаційного адміністративного суду у постанові від 29 серпня 2022 року у справі № 826/16473/15.

Таки чином, положення статті 7 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI Про судовий збір щодо повернення сплаченої суми судового збору за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі в адміністративному судочинстві застосовуються лише за клопотанням сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень.

Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 08 травня 2024 року у справі №240/17530/23.

Таким чином, оскільки позивач за первісним позовом не надав доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз суд не має підстав вирішувати питання про їх розподіл.

Керуючись ст. ст. 2, 4, 19, 238, 239, 241, 243, 248, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

п о с т а н о в и в :

закрити провадження у справі №380/21101/25 в частині вимог за первісним позовом Офісу охорони культурної спадщини Львівської міської ради до ОСОБА_1 , за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача Департаменту архітектури та розвитку містобудування Львівської обласної державної адміністрації та ОСОБА_2 про зобов`язання власника квартири АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 відновити частину пам`ятки архітектури, а саме: приведення території пам`ятки до стану, який існував до початку виконання будівельних робіт, за рахунок відповідача.

Роз`яснити позивачу, що у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду зі спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею. Ухвала може бути оскаржена до Восьмого апеляційного адміністративного суду із урахуванням п.п.15.5 п.15 Р.VII Перехідних положень КАС України шляхом подання апеляційної скарги у п`ятнадцятиденний строк з дати складання повного тексту ухвали.

СуддяЧаплик Ірина Дмитрівна