Рішення № 138660448, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 рокусправа № 380/14021/26

Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючої судді Грень Н.М., розглянув за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування розпорядження,

у с т а н о в и в:

до Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, в якій просив суд:

- Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10 березня 2026 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 (пенсійна справа №ХВ 58914-Мініноборони) з 01.04.2026 в частині застосування коефіцієнтів передбачених постановою Кабінету Міністрів України від 03 січня 2025 №1 „Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2025 році у період воєнного стан та обмеження пенсії максимальним розміром.

- Визнати дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування з 01.04.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778 «Про визначення порядку виплати пенсій деяким категоріям осіб у 2026 році у період воєнного стану» та обмеження пенсії максимальним розміром при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 при її перерахунку з 01 квітня 2026 року на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року у справі №380/944/25.

- Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.04.2026 у призначеному розмірі згідно рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 року у справі №380/944/25, з урахуванням індексації пенсії згідно постанови Кабінету Міністрів України 25 лютого 2026 р. № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році» та виплачених сум..

Ухвалою від 10.07.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що перебуває на обліку в ГУ ПФУ у Львівській області та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі Закон № 2262-ХІІ). На виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі № 380/944/25 відповідач прийняв розпорядження від 10.03.2026 про перерахунок пенсії з 01.04.2026. Однак при проведенні перерахунку відповідач протиправно застосував понижуючі коефіцієнти, передбачені підзаконними актами КМУ (зокрема постановою № 1778), а також обмежив виплату пенсії максимальним розміром. Позивач вважає, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями змінювати норми та умови пенсійного забезпечення військовослужбовців, визначені Законом № 2262-ХІІ, а обмеження пенсії максимальним розміром суперечить правовим висновкам Конституційного Суду України та Верховної Суду.

Представник відповідача подала до суду відзив (вх.№11998ел від 30.07.2026), відповідно до якого щодо задоволення позовних вимог заперечила. В обґрунтування своєї позиції зазначає, що органи Пенсійного фонду України діють виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Зауважує, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі № 380/944/25 проведено перерахунок пенсії позивача. Водночас відповідно до ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік» № 4695 та на виконання даної норми прийнято постанову Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, якою визначено порядок застосування понижувальних коефіцієнтів до спеціальних пенсій, що перевищують 10 прожиткових мінімумів. Також зазначає, що пунктом 3 постанови Кабінету Міністрів України від 25.02.2026 № 236 прямо передбачено, що перераховані пенсії виплачуються з урахуванням положень ст. 30 Закону № 4695 та постанови № 1778. На думку відповідача, застосування коефіцієнтів зумовлене введенням воєнного стану та фінансовими можливостями держави, а соціальні права не є абсолютними та можуть бути обмежені законодавцем. Посилаючись на правові позиції Конституційного Суду України та рішення ЄСПЛ у справі «Великода проти України», відповідач стверджує, що діяв правомірно, а тому у задоволенні позову просить відмовити повністю.

Дослідивши матеріали справи на підтвердження й спростування заявлених позовних вимог в їх сукупності, надавши їм юридичну оцінку, суд встановив таке.

Позивач на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України у Львівській області та отримую пенсію, призначену відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" (далі Закон № 2262-XII).

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 30.04.2025 у справі № 380/944/25, залишеним без змін постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026, зобов`язано ГУ ПФУ у Львівській області здійснити нарахування та виплату пенсії ОСОБА_1 з 01.01.2025 без застосування при обчисленні її розміру постанови Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1.

10 березня 2026 року ГУ ПФУ у Львівській області на виконання вказаного судового рішення прийняло розпорядження про перерахунок пенсії позивача з 01.04.2026.

Згідно з наданими відповідачем розрахунками підсумок пенсії позивача з 01.04.2026 становить 53 801,71 грн. З урахуванням максимального розміру дана сума склала 49 706,71 грн, а пенсійна виплата із застосуванням коефіцієнтів постанови КМУ від 30.12.2025 № 1778 визначена у розмірі 33 555,84 грн.

Таким чином, під час проведення перерахунку з 01.04.2026 відповідач застосував до нарахованого розміру пенсії понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою КМУ № 1778, а також обмежив виплату пенсії максимальним розміром.

Незгода позивача із застосуванням обмеження пенсії максимальним розміром та понижуючих коефіцієнтів стала підставою для звернення до суду з даним позовом.

При вирішенні спору суд керувався таким.

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення.

Статтею 8 Конституції України визначено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» від 09.04.1992 № 2262-XII (далі Закон № 2262-ХІІ) зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється виключно шляхом внесення змін до цього Закону та Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

Аналіз зазначених норм свідчить про те, що зміна умов та норм пенсійного забезпечення військовослужбовців є виключною прерогативою Верховної Ради України як єдиного органу законодавчої влади в Україні і не може здійснюватись підзаконними нормативно-правовими актами Уряду.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 7 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. У разі невiдповiдностi правового акта Конституцiї України, закону України, мiжнародному договору, згода на обов`язковiсть якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Кабінет Міністрів України відповідно до ст. 113, 117 Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та видає постанови і розпорядження в межах своєї компетенції. Разом з тим, повноваження Уряду щодо регулювання порядку та механізму проведення перерахунку пенсій не дають йому права звужувати чи змінювати обсяг та зміст існуючих прав і гарантій, встановлених Законом № 2262-ХІІ.

Застосовані відповідачем понижуючі коефіцієнти, передбачені постановою КМУ від 30.12.2025 № 1778 (прийнятою на виконання ст. 30 Закону України «Про Державний бюджет України на 2026 рік»), фактично змінюють розмір пенсії до виплати та порушують імперативні вимоги ч. 3 ст. 11 Закону № 2262-ХІІ. Суд наголошує, що норми спеціального закону (Закону № 2262-ХІІ) мають пріоритет над нормами підзаконного акта КМУ та над загальними положеннями закону про Державний бюджет щодо обмеження виплат.

Верховний Суд у своїх постановах (зокрема від 12.11.2019 у справі № 826/3858/18 та від 07.02.2019 у справі № 750/6379/16-а) неодноразово підкреслював, що Кабінет Міністрів України не вправі змінювати або скасовувати розміри доплат чи обмежень, встановлених спеціальними законами, якщо це звужує зміст і обсяг прав громадян.

Щодо обмеження пенсії позивача максимальним розміром, суд зазначає наступне.

Рішенням Конституційного Суду України від 20 грудня 2016 року № 7-рп/2016 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини сьомої статті 43 Закону № 2262-XII зі змінами.

Згідно з ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність, якщо інше не встановлено самим рішенням.

Таким образом, з 20.12.2016 норми Закону № 2262-ХІІ щодо обмеження максимального розміру пенсії втратили чинність та не підлягають застосуванню суб`єктами владних повноважень при проведенні будь-яких перерахунків.

Крім того, Рішенням другого сенату Конституційного Суду України від 12 жовтня 2022 року № 7-р(II)/2022 також підтверджено недопустимість обмеження максимальним розміром пенсій осіб, які перебували на службі в органах та військових формуваннях України, з огляду на їх спеціальний юридичний статус та обов`язок держави щодо їх підвищеного соціального захисту.

Відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Велика Палата Верховного Суду та Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду у численних постановах (зокрема, від 16.10.2018 у справі № 522/16880/16-а, від 31.03.2021 у справі № 240/12017/19) сформували сталу правову позицію: обмеження максимальним розміром пенсії, призначеної відповідно до Закону № 2262-ХІІ, є протиправним, оскільки положення закону, які це передбачали, визнані неконституційними.

Суд також відхиляє доводи відповідача із посиланням на рішення ЄСПЛ у справі «Великода проти України», оскільки обмеження та зміни, які запроваджуються державою, повинні відповідати принципу пропорційності та законності. У спірних правовідносинах зменшення пенсії відбулося із порушенням імперативних норм спеціального Закону № 2262-ХІІ та Рішень Конституційного Суду України, що становить непропорційне втручання у право позивача на мирне володіння своїм майном в розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Згідно з ч. 1 та 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач суб`єкт владних повноважень вказаного обов`язку не виконав та не довів правомірність застосування понижуючих коефіцієнтів і обмеження пенсії позивача максимальним розміром.

Враховуючи викладене, розпорядження ГУ ПФУ у Львівській області від 10 березня 2026 року у спірній частині є протиправним та підлягає скасуванню, а дії відповідача визнанню протиправними.

Захист порушеного права позивача підлягає здійсненню шляхом зобов`язання відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії з 01.04.2026 відповідно до Закону № 2262-ХІІ та на виконання рішення суду у справі № 380/944/25 без застосування понижуючих коефіцієнтів та обмеження максимальним розміром, з урахуванням індексації за постановою КМУ № 236 та раніше виплачених сум.

З огляду на викладене, позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Згідно з вимогами статті 78 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Виходячи із заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та доказів, зібраних у справі, суд висновує, що позов необхідно задовольнити повністю.

Оскільки позивача звільнено від сплати судового збору, відтак судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 2, 6, 8-10, 13, 14, 72-76, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд

у х в а л и в:

1.Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду у Львівській області (79000, м. Львів, вул. Митрополита Андрея,10, ЄДРПОУ 13814885) про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати розпорядження Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 10 березня 2026 року про перерахунок пенсії ОСОБА_1 (пенсійна справа № ХВ 58914-Міноборони) з 01.04.2026 в частині застосування понижуючих коефіцієнтів, передбачених постановами Кабінету Міністрів України від 03.01.2025 № 1 та від 30.12.2025 № 1778, а також в частині обмеження пенсії максимальним розміром.

3.Визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області щодо застосування з 01.04.2026 понижуючих коефіцієнтів, встановлених постановою Кабінету Міністрів України від 30.12.2025 № 1778, та обмеження пенсії максимальним розміром при нарахуванні та виплаті пенсії ОСОБА_1 при її перерахунку з 01 квітня 2026 року.

4.Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області здійснити з 01 квітня 2026 року перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 у розмірі, без застосування понижуючих коефіцієнтів та без обмеження пенсії максимальним розміром, з урахуванням індексації згідно з постановою Кабінету Міністрів України від 25 лютого 2026 року № 236 «Про індексацію пенсійних і страхових виплат та додаткові заходи щодо підвищення рівня соціального захисту найбільш вразливих верств населення у 2026 році», з урахуванням раніше виплачених сум.

5.Судові витрати розподілу не підлягають .

Рішення суду першої інстанції набуває чинності після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набуває чинності після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

СуддяГрень Наталія Михайлівна