Ухвала суду № 138660301, 29.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

29 липня 2026 рокусправа №449/601/26

Суддя Львівського окружного адміністративного суду Хома О.П., перевіривши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

До Львівського окружного адміністративного суду з Перемишлянського районного суду Львівської області за підсудністю надійшла справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, у якій просить:

- визнати дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконними.

Ухвалою судді від 04.06.2026 позовну заяву залишено без руху, а позивачу встановлено в десятиденний строк з дня вручення вказаної ухвали усунути недоліки шляхом подання в канцелярію Львівського окружного адміністративного суду (м. Львів, вул. Чоловського, 2, 79018) оригіналу документа про сплату судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 1 331 грн 20 к., або подати документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону; зазначивши належним чином адресу проживання позивача; вказавши про наявність та відсутність електронного кабінету; визначившись із змістом позовних вимог; письмово підтвердивши про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.

Представник позивача 25.06.2026 подав доповнення до позовної заяви та ухвали від 04.06.2026 (вх.№55476).

Ухвалою судді від 29.06.2026 продовжено процесуальний строк, встановлений ухвалою судді Львівського окружного адміністративного суду про залишення позовної заяви без руху від 04.06.2026 для усунення недоліків позовної заяви, та повторно зазначено про недоліки позовної заяви, які потрібно усунути.

Представник позивача 13.07.2026 подав доповнення до позовної заяви на виконання ухвали від 29.06.2026, в якій зазначив, що матеріально-правовою вимогою є саме те, щоб суд «визнав, що дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 були незаконними щодо затримання ОСОБА_1 03.05.2024 та щоб суд визнав, що медична експертиза ВЛК в ІНФОРМАЦІЯ_3 не проводилась». Крім того, зазначає, що незаконними діями працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , нанесена морально-психологічна шкода.

При розгляді доповнення до позовної заяви на виконання ухвали від 29.06.2026, суд зазначає наступне.

Позовна заява подана до суду 30.04.2026 містила позовну вимогу: «Визнати дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконним». Ухвалою судді від 04.06.2026, якою залишено позовну заяву без руху, зобов`язано позивача визначитись із змістом позовних вимог. Представник позивача у доповненні до позовної заяви вказав позовну вимогу: «Визнати дії працівників ІНФОРМАЦІЯ_2 незаконними щодо затримання ОСОБА_1 03.05.2024 та проведення медичної експертизи ВЛК при ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

В ухвалі судді від 29.06.2026 було повторно зазначено про те, що правову категорію «зміст позовних вимог» слід розуміти як дію суду, про вчинення якої позивач просить постановити судове рішення, що спрямована на задоволення певної матеріально-правової вимоги позивача. Зважаючи на те, що рішення суду завжди спрямоване на захист конкретного суб`єктивного права зміст позовних вимог не може бути абстрактним чи містити певні умовні категорії і повинен формулюватись максимально чітко і зрозуміло.

Однак, позовна вимога, яка зазначена в позовній заяві та у доповненні до позовної заяви (вх.№55476), а також і в доповненні до позовної заяви (вх.№61396), не є максимально чіткою та зрозумілою. Із формулювання позовної вимоги не можливо встановити чітку дію суду, про вчинення якої позивач просить постановити судове рішення. Таким чином, позовна вимога є абстрактною.

Вказане свідчить, що відповідний недолік позовної заяви стороною позивача є невиконаним.

Крім того, одним із недоліків позовної заяви, який позивачу необхідно було усунути, є не надання доказів сплати судового збору. В поданій до суду 30.04.2026 позовній заяві позивач просив звільнити його від сплати судового збору на підставі пункту 13 частини 2 статті 3 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон №3674-VI), однак здійснював цитування норми, передбаченої пунктом 11 частиною 2 статті 3 цього Закону.

Суддею в ухвалі від 04.06.2026 роз`яснено чому даний спір не підпадає під визначення спору, який звільняє особу від справляння судового збору на підставі пункту 11 частини 2 статті 3 Закону №3674-VI.

На виконання вимог ухвали судді від 04.06.2026, позивачем не надано документа про сплату судового збору за подання позову немайнового характеру у розмірі 1 331 грн 20 к. та не подано документів (документу), які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Представником позивача 25.06.2026 (вх.№55476) було подано доповнення до позовної заяви та ухвали від 04.06.2026, в якій було заявлено позовну вимогу щодо стягнення з ІНФОРМАЦІЯ_2 завдану матеріальну шкоду в сумі 8 500 грн, у зв`язку з чим на підставі пункту 11 частини 2 статті 3 Закону №3674-VI проси звільнити його від сплати судового збору.

В ухвалі судді від 29.06.2026 було зазначено про те, що сторона позивача не долучила доказів підтвердження завдання саме такої шкоди відповідачем та саме у такому розмірі.

Вищезгаданий недолік не був усунутим стороною позивача, натомість представник позивача у доповненні до позовної заяви на виконання ухвали суду від 29.09.2026 заявив про завдання морально-психологічної шкоди, однак жодних доказів на обґрунтування завдання такої шкоди не надав, судовий збір не сплатив, документів (документу), які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону не долучив.

Принагідно, суддя зазначає, що сплата судового збору не може вважатись перешкодою в доступі до правосуддя, оскільки право на судовий розгляд кореспондується з обов`язком дотримуватися процесуального законодавства щодо порядку, строків і умов реалізації цього права. Такі процесуальні обов`язки для всіх учасників судового процесу є однаковими, що забезпечує принцип рівності сторін.

Як визначено у рішенні Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі «Пелевін проти України» (заява № 24402/02), право на доступ до суду не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема, щодо умов прийнятності скарг (пункт 27).

Такі обмеження дозволяються опосередковано, оскільки право на доступ до суду «за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання, що може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб і ресурсів суспільства та окремих осіб» (рішення від 28.05.1985 у справі «Ешингдейн проти Сполученого Королівства» (пункт 57).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі «Креуз проти Польщі» (заява №28249/95) зазначено, що вимога сплати зборів цивільними судами у зв`язку з поданням позовів, які вони мають розглянути, не може вважатися обмеженням права доступу до суду, яке є саме по собі таким, що суперечить пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (пункт 60).

Позивач вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху від 04.06.2026 протягом тривалого строку не виконав.

Додатково суддя зазначає, що позивачем у даній справі є ОСОБА_1 , а представником позивача є Шеремета Петро Петрович.

Суддя вважає за необхідне звернути увагу сторони позивача на те, що дії, які представник позивач описує у позовній заяві, у доповненні до позовної заяви та ухвали від 04.06.2026 (вх.№55476) та у доповненні до позовної заяви на виконання ухвали суду від 29.06.2026 (вх.№61396), зокрема щодо незаконного затримання, незаконного позбавлення волі, застосування фізичного насильства, викрадення мобільного телефону та грошових коштів, містять ознаки кримінально-караних діянь, правова оцінка яким має надаватись за правилами кримінального судочинства.

Сукупність вищенаведеного зумовлює висновок про повернення позовної заяви та доданих до неї матеріалів позивачу на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 7 Закону № 3674-VI сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі повернення заяви або скарги.

Оскільки позовна заява залишалась без руху, зокрема із підстав несплати судового збору, відсутні підстави для вирішення питання про його повернення.

Повернення позовної заяви та надання позивачу права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до суду з такою позовною заявою, не є обмеженням доступу до суду, гарантованого пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України.

Керуючись ст. ст. 160, 169, 243, 248, 256, 293, 294 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дії та зобов`язання вчинити дії, - повернути позивачу разом з усіма доданими до неї матеріалами.

Повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення ухвали. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженні, набирає законної сили з моменту її підписання суддею (суддями).

Суддя Хома О.П.