Рішення № 138660034, 29.06.2026, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа №:755/7184/25

Провадження №: 2/755/3480/26

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" червня 2026 р. Дніпровський районний суд міста Києва в складі:

головуючого судді - Гаврилової О.В.,

за участю секретаря - Гречаної Ю.О.,

учасники справи:

позивач - ОСОБА_1

представник позивача ОСОБА_1 - адвоката Проценка О.В.,

відповідач - ОСОБА_2

інші учасники справи - не з`явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду, в приміщенні Дніпровського районного суду міста Києва, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Київська міська рада, про визнання права власності на спадкове майно, -

в с т а н о в и в:

До Дніпровського районного суду міста Києва звернувся ОСОБА_1 з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , про визнання права власності на спадкове майно.

Згідно заявлених вимог, позивач просить суд визнати за ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків (ІПН): НОМЕР_1 ; адреса проживання: АДРЕСА_1 ; паспорт НОМЕР_2 , виданий Дніпровським РВ ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області 09.11.2000 року) право власності в порядку спадкування на 1/4 частку житлового будинку садибного типу АДРЕСА_1 загальною площею 201,4 кв.м., житловою площею - 127,8 кв.м. в складі наступних будівель та приміщень: - житлового будинку садибного типу літера «А», що складається з наступних приміщень: тамбура площею 5,2 кв.м., кухні площею 7,4 кв.м., житлової кімнати площею 12,1 кв.м., коридору площею 5,7 кв.м., житлової кімнати площею 10,1 кв.м., житлової кімнати площею 21,0 кв.м., коридору площею 8,4 кв.м., житлової кімнати площею 22 кв.м., веранди площею 10,6 кв.м., кухні площею 10,3 кв.м., житлової кімнати площею 18,3 кв.м.; житлового будинку садибного типу літера «Б», що складається з наступних приміщень: тамбура площею 3,3 кв.м., житлової кімнати площею 15,7 кв.м., кухні площею 8,1 кв.м., житлової кімнати площею 19,3 кв.м., житлової кімнати площею 9,3 кв.м., комори площею 4,1 кв.м., тамбура площею 4,5 кв.м., коридору площею 6,0 кв.м., загальною площею будинку 201,4 кв.м., житловою площею 127,8 кв.м.; - господарських будівель та споруд: сараю літера «Є» загальною площею 12,72 кв.м.; вбиральні літера «Д» площею забудови 1,56 кв.м.; вбиральні літера «М» площею забудови 1,56 кв.м.; вбиральні літера «П» площею забудови 1,56 кв.м., воріт № 1, огорожі № 2.

Вимоги позову обґрунтовані тим, що позивач, ОСОБА_1 , мешкає у відокремленій частині будинку АДРЕСА_1 з народження по даний час та зареєстрований за даною адресою з 07.02.1995 року по даний час. 28.11.2024 позивач звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. із заявою про заведення спадкової справи для набуття в порядку спадкування за законом права власності на частку житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 та з якою він проживав разом за вищевказаною адресою на момент відкриття спадщини. За заявою позивача 28.11.2024 приватним нотаріусом зареєстровано спадкову. 24.02.2025 позивач звернувся до приватного нотаріусу Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. із заявою про видачу йому свідоцтва про право на спадщину. За результатами розгляду якої приватний нотаріус виніс постанову про відмову у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_11 , бабі матері ОСОБА_1 - ОСОБА_12 . Причиною відмови є те, що не подано оригінал документа, яким встановлюється право власності ОСОБА_11 на вказаний будинок. Крім того, не доведено факт прийняття спадщини матір`ю ОСОБА_1 - ОСОБА_12 після смерті її баби ОСОБА_11 , так як ОСОБА_12 на момент смерті своєї баби ОСОБА_11 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що є іншою адресою, ніж адреса їх спільного проживання; не доведено факт прийняття ОСОБА_1 спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_12 , яка на момент відкриття спадщини була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 , що є іншою адресою, ніж адреса їх спільного проживання: АДРЕСА_1 . За доводами позовної заяви, будинок АДРЕСА_1 , був побудований орієнтовно в 1955 - 1960 роках бабою матері позивача ОСОБА_12 - ОСОБА_11 . Будівництво будинку в тому числі здійснено за документацією, надісланою Управлінням в справах архітектури м. Києва ОСОБА_11 для складання умови на право забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 на підставі рішення Виконкому Дарницької Ради депутатів трудящих з 1953 року № 987. На підставі рішення виконавчого комітету Дніпровської районної Ради народних депутатів №318 від 10.05.1988 на ім`я ОСОБА_11 видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння по АДРЕСА_1 . Домоволодіння складається з будинку садибного типу літера «А» та будинку садибного типу літера «Б». Позивач зазначає, що 20.11.1978 року власник будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_11 померла, ОСОБА_11 заповіт на склала, після її смерті спадкова справа не відкривалася. ОСОБА_11 мала двох дочок: ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_14 , які померли раніше своєї матері ОСОБА_11 . Так, ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , а ОСОБА_16 померла ІНФОРМАЦІЯ_4 . Чоловік ОСОБА_11 - ОСОБА_17 на момент її смерті разом з нею не проживав та в будинку АДРЕСА_1 зареєстрований не був. Оскільки ОСОБА_16 та ОСОБА_15 померли раніше своєї матері - ОСОБА_11 , ту частку спадщини, яка належала їм за законом, тобто по 1/2 частці будинку АДРЕСА_1 , успадкували їх діти. Перша з них - ОСОБА_16 мала трьох синів: ОСОБА_18 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_20 , ІНФОРМАЦІЯ_6 . ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , які постійно проживали та були зареєстровані разом зі своєю бабою ОСОБА_11 в будинку АДРЕСА_1 на момент її смерті, відповідно прийняли спадщину після смерті своєї баби ОСОБА_11 за правом представлення. ОСОБА_20 на момент смерті своєї баби ОСОБА_11 в будинку АДРЕСА_1 зареєстрований не був. Чи проживав він у той час разом із ОСОБА_11 разом, позивач не пам`ятає. ОСОБА_18 був одружений з ОСОБА_3 вони мали синів: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , та ОСОБА_21 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_18 помер ІНФОРМАЦІЯ_9 . Позивачу відомо, що ОСОБА_21 помер, спадкоємців не залишив. ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , які були зареєстровані та постійно проживали разом з ОСОБА_18 у будинку АДРЕСА_1 на момент його смерті, відповідно прийняли спадщину після смерті свого чоловіка/ батька ОСОБА_18 . ОСОБА_19 був одружений з ОСОБА_5 , які мали дочок: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_10 та ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_11 , які зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 . Позивачу відомо, що ОСОБА_19 помер в 2024 році. ОСОБА_5 , ОСОБА_6 та ОСОБА_7 , які були зареєстровані та постійно проживали разом з ОСОБА_19 в будинку АДРЕСА_1 на момент його смерті, відповідно прийняла спадщину після смерті свого чоловіка/батька ОСОБА_19 . Позивачу відомо, що ОСОБА_20 помер у 2023 році. ОСОБА_20 мав двох синів ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_12 та ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_13 які були зареєстровані в будинку АДРЕСА_1 . Позивачу відомо, що ОСОБА_22 помер, спадкоємців не залишив. Враховуючи, що ОСОБА_20 на момент смерті своєї баби ОСОБА_11 не був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , та те, що позивачу невідомо, чи проживав він разом з ОСОБА_11 на час її смерті, його син - ОСОБА_8 , може бути на даний час єдиним його спадкоємцем за законом, в тому числі частки у вказаному будинку, якщо буде доведено у майбутньому факт прийняття в порядку спадкування його батьком цієї частки. Друга донька та спадкоємиця ОСОБА_11 - ОСОБА_15 народилася ІНФОРМАЦІЯ_14 , була одружена зі ОСОБА_23 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 . ОСОБА_24 мала сина ОСОБА_25 , дочку ОСОБА_26 та дочку ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_16 . ОСОБА_25 проживав та був зареєстрований за місцем проживання ОСОБА_11 в будинку АДРЕСА_1 на момент смерті останньої. ОСОБА_27 на момент смерті своєї баби ОСОБА_11 разом з нею не проживала і тому права на спадкування частки в спадщині своєї баби ОСОБА_11 не має. ОСОБА_25 народився ІНФОРМАЦІЯ_17 . ІНФОРМАЦІЯ_18 ОСОБА_25 помер. Дружина ОСОБА_25 - ОСОБА_28 померла ІНФОРМАЦІЯ_19 , тобто раніше свого чоловіка ОСОБА_25 , про що 27.10.2009 року Відділом реєстрації смерті м. Києва зроблено відповідний запис №19376. ОСОБА_12 постійно проживала разом зі своєю бабою ОСОБА_11 будинку АДРЕСА_1 , але не була зареєстрована за даною адресою на момент відкриття спадщини. Отже, ОСОБА_25 та ОСОБА_12 є спадкоємцями за законом в порядку представлення на 1/2 частку спадщини, яка б належала їх матері ОСОБА_15 , якщо б остання була живою на час відкриття спадщини після смерті її матері - ОСОБА_11 , кожний. Так як, ОСОБА_15 могла б успадкувати 1/2 частку спадщини після смерті своєї матері, ОСОБА_11 , її діти ОСОБА_25 та ОСОБА_12 успадкували за законом в порядку представлення по 1/4 частці будинку АДРЕСА_1 , кожний. На момент смерті ОСОБА_25 разом з ним в будинку АДРЕСА_1 проживав та був зареєстрований його син - ОСОБА_2 , отже ОСОБА_2 прийняв у спадщину за законом 1/4 частку будинку по АДРЕСА_1 після смерті свого батька - ОСОБА_25 , з яким він був зареєстрований та постійно проживав разом за вищевказаною адресою на час відкриття спадщини. Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_25 немає. ОСОБА_29 народилася ІНФОРМАЦІЯ_20 та була одружена з ОСОБА_30 . 11.07.2000 року шлюб між ними був розірваний, після чого, ОСОБА_31 переїхав жити в інше житло. ОСОБА_12 ІНФОРМАЦІЯ_1 померла, на момент її смерті її син ОСОБА_1 проживав разом з нею у будинку АДРЕСА_1 та був зареєстрований за цією адресою. Відповідно, ОСОБА_1 прийняв у спадщину за законом 1/4 частку будинку по АДРЕСА_1 після смерті своєї матері - ОСОБА_12 , з якою він постійно проживав разом на час відкриття спадщини в будинку АДРЕСА_1 . Інших спадкоємців після смерті ОСОБА_12 немає. Донька ОСОБА_12 - ОСОБА_9 за багато років до смерті її матері переїхала до іншого житла, на момент смерті своєї матері разом з нею не проживала та зареєстрована не була (05.01.1999 року знята з реєстрації за адресою: АДРЕСА_1 ), права на спадкування частки майна за законом не має. ОСОБА_32 , ІНФОРМАЦІЯ_21 , була зареєстрована в будинку АДРЕСА_1 є колишньою дружиною ОСОБА_1 і не є спадкоємицею. Також, ІНФОРМАЦІЯ_22 помер ОСОБА_31 . Інші родичі, які могли б спадкувати частики будинку АДРЕСА_1 після смерті ОСОБА_11 , відсутні. Як зазначалося вище, будинок АДРЕСА_1 був побудований в 1955 - 1960 роках бабою матері позивача ОСОБА_12 - ОСОБА_11 . В 1991 році батько ОСОБА_2 - ОСОБА_25 за згодою інших співвласників до будинку садибного типу літера «А», частину якого він прийняв в порядку спадкування після смерті своєї баби ОСОБА_11 , а саме: до тієї його частини, в якому він мешкав разом зі своєю дружиною ОСОБА_33 та сином ОСОБА_2 , за власні кошти здійснив прибудову, дані приміщення мають окремий вхід і відокремлені від інших частин домоволодіння, якими користуються інші особи, а саме: відповідачі та третя особа. Позивач зазначає, що не оформлення права власності на належні йому 1/4 частки будинку АДРЕСА_1 , порушує його право вільно володіти, користуватись та розпоряджатися своєю часткою будинку, адже без державної реєстрації права власності на отримане у спадщину від своєї матері вказаного вище майна, позивач позбавлений права вільно ним розпоряджатись, наприклад: продати, подарити, обміняти, передати у заставу тощо. Дніпровська районна в м. Києві державна адміністрація на запит приватного нотаріуса, листом № 103-97 від 03.01.2025 повідомила, що відповідно до пункту 25 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 року №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за №109/17404, у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності за письмовою заявою власника (співвласників), органом приватизації видається його дублікат. За загальним правилом у разі втрати або зіпсування документа видати його дублікат може лише суб`єкт, що видав такий документ. Враховуючи, що Орган приватизації житла Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації не здійснював оформлення правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 , оформити дублікат свідоцтва про право власності не має можливості. Державний архів м. Києва на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник Світлани Григорівни листом від 24.01.2025 №068/05-12/142 повідомив, що свідоцтво про право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 на зберігання до Державного архіву м. Києва не надходило. У зв`язку з відсутністю правовстановлюючого документу на будинок АДРЕСА_1 та відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач звертається до суду з позовною заявою про визнання права власності на частку будинку в порядку спадкування. Крім того, у зв`язку з тим, що ОСОБА_12 на час відкриття спадщини після смерті своєї баби ОСОБА_11 в будинку АДРЕСА_1 зареєстрована не була, для визнання права власності ОСОБА_1 на 1/4 частку будинку (за виключенням допоміжних (підсобних) приміщень площею 36 кв.м., прибудованих ОСОБА_25 ), необхідно встановити факт постійного проживання ОСОБА_12 разом з ОСОБА_11 на момент відкриття спадщини після смерті останньої. Також, з цією метою необхідно встановити факт постійного проживання ОСОБА_1 разом зі своєю матір`ю ОСОБА_12 на момент відкриття спадщини після смерті останньої. В зв`язку з необхідністю встановлення вищевказаних фактів та відсутністю правовстановлюючого документу про належність будинку/частини будинку ОСОБА_11 , встановити право власності ОСОБА_1 на частку вищевказаного будинку можливе лише в судовому порядку. При цьому позивач зазначає, що встановлення факту постійного проживання ОСОБА_12 разом зі своєю бабою ОСОБА_11 на момент смерті останньої та факту постійного проживання ОСОБА_1 разом з ОСОБА_12 на момент останньої, не є окремими позовними вимогами, а є обставинами, що встановлюються судом при визнанні права власності ОСОБА_1 на частку будинку. Встановлення цих фактів судом свідчитиме про прийняття ОСОБА_1 спадщини на частку будинку АДРЕСА_1 після смерті своєї матері ОСОБА_12 . Крім того, позивач зазначає, що не оформлення права власності на належну ОСОБА_1 частку будинку, перешкоджає заявнику в оформленні права власності на частки земельної ділянки, на якій розташований будинок АДРЕСА_1 .

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 12 травня 2025 року відкрито провадження в даній цивільній справі в порядку загального позовного провадження та призначено підготовче засідання, залучено до участі в справі третю особу, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Київську міську раду. (т.1 а.с.133-135)

23 травня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи Київської міської ради, згідно яких, за змістом позовної заяви наявні спадкоємці першої та другої черги, отже Київська міська рада не порушує права та законні інтереси позивача. Також третя особа просить розглядати справи без участі представника Київської міської ради. (т.1 а.с.158-160)

16 червня 2025 року до суду надійшли письмові пояснення третьої особи ОСОБА_8 , в яких він повністю визнає позовні вимоги та обставини, зазначені позивачем у позовній заяві. Серед іншого, третьою особою підтверджено, що позивач мешкає у відокремленій частині будинку АДРЕСА_1 , вказаний будинок був побудований в 1955 - 1960 роках прабабою третьої особи ОСОБА_11 , яка померла в 1978 році, заповіт не складала, спадкова справа після її смерті не заводилась. Позивач постійно проживав у спірному будинку разом зі своєю матір`ю ОСОБА_12 на момент смерті останньої в 2014 році. Крім того, матір позивача постійно проживала в спірному будинку разом зі своєю бабою ОСОБА_11 . Також третьої особою підтверджено інші наведені в позовній заяві фактичні обставини. Третя особа просить проводити судовий розгляд справи без його участі. (т.1 а.с.162-167)

16 червня 2025 року до суду надійшов відзив відповідача ОСОБА_2 , в якому відповідач просить позов задовольнити в повному обсязі, подальший судовий розгляд справи проводити без його участі. За доводами відзиву, відповідач визнає позовні вимоги в повному обсязі та наводить фактичні обставини аналогічні викладеним у позовній заяві, як щодо будівництва спірного спадкового майна так і щодо прийняття позивачем, а також його матір`ю спадщини. (т.1 а.с.188-198)

22 липня 2025 року до суду надійшов відзив третьої особи ОСОБА_9 , прийнятий судом, як письмові пояснення третьої особи, в яких він повністю визнає позовні вимоги та обставини, зазначені позивачем у позовній заяві. Серед іншого, третьою особою підтверджено, що вона з народження, з братом та батьками мешкали у відокремленій частині будинку АДРЕСА_1 , вказаний будинок був побудований в 1955 - 1960 роках прабабою третьої особи ОСОБА_11 . На момент смерті матері третьої особи в 2014 році, разом з нею в спірному будинку мешкав брат третьої особи - позивач у справі. Третя особа в цей час проживала за іншою адресою. Батьки позивача та третьої особи розлучились в 2000 році. Також третьою особою підтверджено факт здійснення в 1991 році ОСОБА_25 прибудови за згодою інших співвласників будинку. Третя особа просить проводити судовий розгляд справи без її участі. (т.1 а.с.218-223)

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 17 вересня 2025 року задоволено клопотання позивача ОСОБА_1 про витребування доказів. Витребувано у приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник Світлани Григорівни засвідчену належним чином копію матеріалів спадкової справи №42/2024, заведеної щодо майна померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_24 . Витребувано у Комунального підприємства Київської міської ради «Київське міське бюро технічної інвентаризації» належним чином засвідчені копії всіх наявних документів (правовстановлюючих, технічної документації тощо) стосовно будинку за адресою: АДРЕСА_1 . (т.2 а.с.46-47)

Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання заяв по суті справи.

Ухвалою Дніпровського районного суду міста Києва від 30 березня 2026 року закрито підготовче провадження в даній справі та призначено справу до судового розгляду по суті. (т.2 а.с.168-169)

Позивач ОСОБА_1 та його представник - адвокат Проценко О.В. в судовому засіданні вимоги позовної заяви підтримали в повному обсязі та просили позов задовольнити.

Представник позивача надав пояснення аналогічні доводам, викладеним у позовній заяві. Підкреслив, що домоволодіння, право власності на частину якого позивач просить визнати за ним (крім прибудови, збудованої батьком відповідача 1) було збудовано ОСОБА_11 , БТІ підтверджено реєстрацію права власності за вказаним спадкодавцем права власності на домоволодіння, проте оригінал правовстановлюючого документу було втрачено.

Позивач підтримав надані його представником пояснення.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні визнав позовні вимоги, також просив позов задовольнити, надав пояснення аналогічні доводам, наведеним у відзиві на позовну заяву.

Інші учасники справи в судове засідання не з`явились.

Суд, вислухавши пояснення позивача, його представника та відповідача, допитавши свідків, дослідивши письмові докази, наявні в матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.

Згідно положень ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

За змістом ст. 529 ЦК Української РСР, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 548 ЦК Української РСР, для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Стаття ст. 549 ЦК Української РСР визначає, що спадкоємець прийняв спадщину: 1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; 2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до ст. 1216, 1217 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

У першу чергу право на спадкування за законом мають діти спадкодавця, у тому числі зачаті за життя спадкодавця та народжені після його смерті, той з подружжя, який його пережив, та батьки. (ст. 1261 ЦК України)

Згідно з ч. 1, 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Частиною 1 ст. 1269 ЦК України визначено, що спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Отже, статтями 1268 та 1269 ЦК України презюмується, що у разі, коли спадкоємець постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, то він вважається таким, що прийняв спадщину, якщо він не заявив про відмову від неї протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 1270 ЦК України для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

Тобто, дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем, чітко визначені у ч. 3, 4 ст. 1268, ст. 1269, 1270 ЦК України.

Статтею 549 ЦК Української РСР також імперативно визначені дії, що свідчать про прийняття спадкоємцем спадщини, серед яких: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Згідно ч. 1 ст. 1267 ЦК України частки у спадщині кожного із спадкоємців за законом є рівними.

Судом установлено та вбачається з матеріалами справи, ОСОБА_11 померла ІНФОРМАЦІЯ_25 , про що Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у місті Києві 21.11.1978 зроблено актовий запис №2734 (т. 1 а.с.37-38)

За змістом відповіді Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації від 18.12.2024 № 1-34/490 на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. № 153/02-14/41/24 від 14.11.2024 року, на час смерті ОСОБА_11 в будинку АДРЕСА_1 були зареєстровані: ОСОБА_3 , ОСОБА_18 (знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю); ОСОБА_19 ; ОСОБА_25 (знятий з реєстрації у зв`язку зі смертю); ОСОБА_34 (знята з реєстрації у зв`язку зі смертю). ОСОБА_11 за вказаною адресою зареєстрована не була. (т.1 а.с.48)

Разом з тим відомості про ОСОБА_11 відображені в будинковій книзі (запис № 1 будинкової книги) (т.1 а.с.24).

Крім того, як убачається з відомостей, відображених у будинковій книзі (т.1 а.с.24-32), ОСОБА_11 мала двох дочок: ОСОБА_35 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (записи № 2, 11 будинкової книги), та ОСОБА_14 (записи № 4, 13 будинкової книги), які померли раніше своєї матері ОСОБА_11 .

Так, ОСОБА_15 померла ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_3 , виданого 11.12.2024. (т.1 а.с.92)

Також, за матеріалами справи вбачається, що донька ОСОБА_11 - ОСОБА_15 народилася ІНФОРМАЦІЯ_14 , що підтверджується копією листа Державного архіву м. Києва № 068/05-12/2404 від 21.10.2024, архівної довідки та запису про народження (т.1 а.с.71-73).

ОСОБА_15 була одружена зі ОСОБА_23 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища № 00047428841 (т.1 а.с.39-40) та копією повторно виданого свідоцтва про смерть НОМЕР_4 від 12.12.2024 (т.1 а.с.94).

ОСОБА_24 мала сина ОСОБА_25 (записи № 14, 23 будинкової книги), та дочку ОСОБА_26 (записи №№ 8, 21, 29, 47 будинкової книги) та дочку ОСОБА_27 , ІНФОРМАЦІЯ_16 (записи 7, 18 будинкової книги).

ОСОБА_25 на момент смерті ОСОБА_11 був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується листом Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації № 1-34/490 від 18.12.2024.

ОСОБА_27 на момент смерті своєї баби ОСОБА_11 разом за вказаною вище адресою зареєстрована не була.

ОСОБА_25 народився ІНФОРМАЦІЯ_17 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію народження №00047428167 (т.1 а.с.35-36) та помер ІНФОРМАЦІЯ_18 , про що 06.01.2014 Відділом реєстрації смерті у м. Києві зроблено відповідний запис за № 398, що підтверджується копією свідоцтва про смерть НОМЕР_5 від 06.01.2014 (т.1 а.с.93).

ОСОБА_25 був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 з 29.01.1973 по 19.08.2014, ОСОБА_2 зареєстрований за цією ж адресою з 23.05.1991 (в тому числі й на час смерті його батька ОСОБА_25 ), що підтверджується відповіддю Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 1-34/491 від 18.12.2024 року на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С. (т.1 а.с.49-50).

Дружина ОСОБА_25 - ОСОБА_34 померла ІНФОРМАЦІЯ_19 , тобто раніше свого чоловіка, про що 27.10.2009 Відділом реєстрації смерті м. Києва зроблено відповідний запис № 19376, що підтверджується копіями Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища ОСОБА_25 та ОСОБА_36 №00047427855 (т.1 а.с.43-44) та свідоцтва про смерть ОСОБА_37 серія НОМЕР_6 (т.1 а.с.97).

ОСОБА_29 народилася ІНФОРМАЦІЯ_20 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію №00047433146 (т.1 а.с.33-34).

ОСОБА_12 була одружена з ОСОБА_30 , що підтверджується копією Витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00047432640 (т.1 а.с.41-42). 11.07.2000 шлюб між ОСОБА_12 та ОСОБА_30 був розірвано, що підтверджується відповідною відміткою в цьому ж витягу.

ОСОБА_12 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується копією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_7 , виданого відділом державної реєстрації актів цивільного стану Дніпровського районного управління юстиції у м. Києві (т.1 а.с.90).

На момент смерті ОСОБА_12 її син ОСОБА_1 (т.1 а.с.87) був зареєстрований в будинку АДРЕСА_1 , що підтверджується відміткою в паспорті позивача (т.1 а.с.82-84) та відповіддю Відділу з питань реєстрації місця проживання/перебування фізичних осіб Дніпровської районної в м. Києві державної адміністрації № 1-34/489 від 18.12.2024 року на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С. (т.1 а.с.46-47).

З цієї ж відповіді вбачається, що ОСОБА_12 була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_3 з 14.01.1999 по 12.10.2000.

При цьому з копії будинкової книги вбачається періодична реєстрація ОСОБА_12 в будинку АДРЕСА_1 (записи № 8, 21, 29, 47 будинкової книги).

Отже, ОСОБА_12 та ОСОБА_25 в розумінні ст. 529 ЦК Української РСР є спадкоємцями першої черги за законом після смерті ОСОБА_11 , як онуки останньої, адже на час відкриття спадщини щодо майна ОСОБА_11 не було в живих їх матері - ОСОБА_15 та успадковують порівну в тій частці, яка належала б останній, а саме - по частині у спадковому майні.

Крім того, позивач ОСОБА_1 , як син ОСОБА_12 , та відповідач ОСОБА_2 , як син ОСОБА_25 , в розумінні ст. 1261 ЦК України є спадкоємцями першої черги за законом після смерті своїх батьків.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_38 показала, що вона є цивільною дружиною відповідача ОСОБА_2 , з яким спільно проживає з 2013 року. При цьому в літню пору року вони проживають в будинку АДРЕСА_1 . З цього часі їй відомо, що позивач та його мати ОСОБА_12 завжди проживали в цьому ж будинку, остання - до часу її сперті. ОСОБА_9 в цьому будинку не проживала. Також від постійних мешканців вказаного будинку свідку відомо, що крім позивача ОСОБА_1 , його матері ОСОБА_12 , в будинку постійно мешкали ОСОБА_2 та його батько ОСОБА_25 . Також свідку відомо від родичів цивільного чоловіка, що будинок АДРЕСА_1 побудувала прабаба позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 - ОСОБА_11 , яка все життя проживала в цьому будинку.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_39 показала, що вона є сусідкою учасників справи, з 1954 року мешкає в будинку, розташованому через паркан від будинку АДРЕСА_1 . У вказаному будинку весь час до смерті проживала ОСОБА_11 . Також у будинку постійно все життя проживала ОСОБА_12 з чоловіком та дітьми, вона мешкала в будинку в тому числі й на час смерті ОСОБА_11 , яка й побудувала вказаний будинок. Донька ОСОБА_12 - ОСОБА_40 мешкала в цьому будинку до одруження.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_41 показала, що вона є цивільною дружиною позивача, з яким вони також були одружені з 1995 року по 2002 рік і всього декілька місяців не жили разом. ОСОБА_12 померла в 2014 році, свідок з позивачем проживали з нею постійно в тому числі й на час її смерті в будинку АДРЕСА_1 . Донька ОСОБА_12 - ОСОБА_40 проживала окремо. Також зі слів ОСОБА_12 свідку відомо що та постійно проживала в цьому будинку, розповідала, що будинок будувала її бабуся.

Свідок ОСОБА_42 при її допиті в судовому засіданні плуталась в датах та подіях, не змогла пригадати навіть коли вона ожружилась, тому показання цього свідка суд не приймає до уваги.

Після смерті ОСОБА_11 в 1978 році відкрилась спадщина, до складу якої увійшло все належне їй на час смерті майно, спадкова справа не заводилась (т.2 а.с.43).

Після смерті ОСОБА_15 в 1969 році спадкова справа також не заводилась (т.2 а.с.33).

Після смерті ОСОБА_12 відкрилась спадщина, до складу якої увійшло все належне їй на час смерті майно, адже відповідно до ст.1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинились внаслідок його смерті.

28 листопада 2024 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. із заявою про прийняття спадщини після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 , в якій також просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом. (т. 2 а.с.75)

24 лютого 2025 року позивач ОСОБА_1 звернувся до приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. із заявою, в якій просив видати свідоцтво про право на спадщину за законом на частку житлового будинку після смерті його матері ОСОБА_12 , яку вона прийняла, але юридично не оформила. (т. 2 а.с.92)

Цього ж числа приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. винесено постанову про відмову у вчиненні нотаріальної дії, якою відмовлено ОСОБА_1 у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на частку житлового будинку, який розташований за адресою: АДРЕСА_1 , яка належала ОСОБА_11 , бабі матері ОСОБА_1 - ОСОБА_12 , так як поданими матеріалами не доведено належність ОСОБА_11 права власності на спадкове майно, а також не доведено факт прийняття спадщини його матір`ю ОСОБА_12 після смерті її баби ОСОБА_11 , та не доведено факт прийняття ним спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_12 . (т. 1 а.с.85-86)

За матеріалами спадкової справи вбачається відсутність інших осіб, які б у встановлені законом строки прийняли спадщину.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) вказано, що: «відповідно до частин третьої і четвертої статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї. Місцем проживання фізичної особи згідно з частиною першою статті 29 ЦК України є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, в якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово.

Статтями 2, 3 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» передбачено, що реєстрація місця проживання чи місця перебування особи або її відсутність не можуть бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження. Місцем проживання є адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік. Таким чином, відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації згідно зі статтею 2 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом».

У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17 (провадження № 61-43496св18) зазначено, що:

«відповідно до частин першої і третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець для вступу у права на спадкування має прийняти спадщину. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. […] Суди вважали, що ОСОБА_2 спадщину після своєї матері ОСОБА_3 не прийняла, оскільки не була зареєстрована за місцем проживання спадкодавця. При цьому апеляційний суд виходив із того, що місцем постійного проживання фізичної особи є зареєстроване у встановленому законом порядку місце її проживання, однак при тлумаченні статті 1268 ЦК України припустився протиріччя з таким висновком, вважаючи що за приписами цієї норми права підставою для визнання спадкоємця таким, що прийняв спадщину, є саме постійне його проживання із спадкоємцем, а не лише реєстрація місця проживання за адресою спадкодавця. Тобто суд апеляційної інстанції визнає, що при вирішенні питання, чи прийняв спадкоємець спадщину в порядку, визначеному частиною третьою статті 1268 ЦК України (шляхом постійного проживання із спадкодавцем на час його смерті), місце реєстрації спадкодавця не має вирішального значення, якщо буде встановлено факт фактичного постійного проживання спадкоємця із спадкодавцем. Проте в конкретній спірній ситуації не вважає доведеною обставину щодо спільного постійного проживання ОСОБА_2 зі своєю матір`ю ОСОБА_3 , виходячи лише з одного факту реєстрації цих осіб на час смерті останньої за різними адресами (в різних населених пунктах).»

У постанові від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) Верховний Суд дійшов висновку, що […] відсутність реєстрації місця проживання позивача за місцем проживання спадкодавця не може бути доказом того, що він не проживав зі спадкодавцем, оскільки сама по собі відсутність такої реєстрації […] не є абсолютним підтвердженням обставин про те, що спадкоємець не проживав зі спадкодавцем на час відкриття спадщини, якщо обставини, встановлені частиною третьою статті 1268 ЦК України, підтверджуються іншими належними і допустимими доказами, які були надані позивачем, та оцінені судом. Колегія суддів не погоджується з висновком апеляційного суду про те, що сама по собі відсутність реєстрації місця проживання спадкоємця за місцем проживання спадкодавця є підтвердженням того, що спадкоємець ОСОБА_2 не проживала зі спадкодавцем ОСОБА_3, яка була її матір`ю, на час відкриття спадщини. Апеляційний суд не дав належної оцінки довідці (а.с.13) про проживання ОСОБА_3 в період з вересня 2012 року по жовтень 2014 року за адресою: АДРЕСА_1 та свідоцтву про смерть (а. с. 15) про те, що ОСОБА_3 померла в місті Маріуполь (місто, в якому проживала її дочка ОСОБА_2 ), хоча за довідкою Новокраснівської сільської ради Нікольського району Донецької області вона була зареєстрована на той час в АДРЕСА_1».

Також Верховний Суд від 14 листопада 2023 року у справі № 759/19779/18 (провадження № 61-8112св22) не встановив підстав для відступу від правових висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 10 січня 2019 року у справі № 484/747/17 (провадження № 61-44149св18) та від 01 липня 2020 року у справі № 222/1109/17 (провадження № 61-43496св18), які ґрунтуються на тому, що факт спільного проживання спадкодавця та спадкоємця для прийняття спадщини відповідно до частини третьої статті 1268 ЦК України підтверджується не лише фактом їх реєстрації за однією адресою, а й іншими належними і допустимими доказами. Застосування такого підходу щодо встановлення факту спільного проживання спадкодавця та спадкоємця для прийняття спадщини незалежно від факту їх реєстрації за однією адресою відповідає положенням Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні», нормам Книги шостої ЦК України та усталеній практиці Верховного Суду, оскільки спрямоване на безперешкодну реалізацію спадкоємцем своїх прав.

Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Оскільки для вирішення про визнання права власності в порядку спадкування необхідною умовою є прийняття спадкоємцями спадщини, встановлення факту фактичного вступу в управління та володіння спадковим майном (щодо правовідносин, що виникли до 01 січня 2004 року) та постійного проживання спадкоємця разом зі спадкодавцем (щодо правовідносин, що виникли після 01 січня 2004 року) входить до предмета доказування.

На підтвердження доводів позивача ОСОБА_1 про прийняття спадщини його матір`ю ОСОБА_12 після смерті її баби ОСОБА_11 , та прийняття ним (позивачем) спадщини після смерті своєї матері ОСОБА_12 , позивач надав суду належні та допустимі докази, а саме: показання свідків, копію будинкової книги, копії документації щодо спірного будинку.

При встановленні фактичних обставин справи судом також ураховується визнання позову відповідачем ОСОБА_2 та позиція третіх осіб ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , які в заявах по суті справи підтвердили викладені в позовній заяві обставини.

Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Аксіома цивільного судочинства jura novit curia - «суд знає закон» надає суду право визначити та застосувати ту правову норму, яка підлягає застосуванню до конкретних правовідносин, оскільки неправильна юридична кваліфікація учасниками справи спірних правовідносин не звільняє суд від обов`язку застосувати для вирішення спору належні приписи юридичних норм, в ефективний спосіб захистивши порушені права.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих ОСОБА_1 доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про доведеність ним тих обставини, що: на час відкриття спадщини щодо майна ОСОБА_11 її онука - ОСОБА_12 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном, отже остання, яка згідно положень ч. 2 ст. 529 ЦК Української РСР була спадкоємцем першої черги померлої бабусі, у відповідності до положень п. 1 ч. 1 ст. 549 ЦК Української РСР, прийняла спадщину; на час смерті ОСОБА_12 , ОСОБА_1 та його матір - спадкодавець постійного проживали разом отже позивач, який згідно положень ст.1261 ЦК України є спадкоємцем першої черги померлої матері, у відповідності до положень ч.3 ст.1268 ЦК України, є таким що прийняв спадщину.

Умовою для переходу в порядку спадкування права власності на об`єкти нерухомості є набуття спадкодавцем зазначеного права у встановленому законодавством України порядку.

Згідно положень ст. 524 ЦК Української РСР спадкоємці, закликані до спадкоємства, можуть одержати в державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини свідоцтво про право на спадщину. Свідоцтво про право на спадщину видається також державною нотаріальною конторою при переході спадкового майна до держави.

Відповідно до ст. 524 ЦК Української РСР право власності - це врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном. Право власності в Україні охороняється законом. Держава забезпечує стабільність правовідносин власності. Васність в Україні виступає в таких формах: приватна, колективна, державна. Усі форми власності є рівноправними.

Особиста власність громадян і право її спадкоємства охороняються державою. (ч. 2 ст. 88 ЦК Української РСР)

В особистій власності громадян можуть бути предмети вжитку, особистого споживання, комфорту і підсобного домашнього господарства, жилий будинок і трудові заощадження. (ст. 100 ЦК Української РСР)

За змістом визначення права особистої власності на жилий будинок, наведеного в ст. 101 ЦК Української РСР, в особистій власності громадянина може бути один жилий будинок (або частина його).

Державна реєстрація речових прав на нерухоме майно - офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Частиною 3 ст. 3 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» визначено, що речові права на нерухоме майно та їх обтяження, що виникли до 1 січня 2013 року, визнаються дійсними за наявності однієї з таких умов: 1) реєстрація таких прав була проведена відповідно до законодавства, що діяло на момент їх виникнення; 2) на момент виникнення таких прав діяло законодавство, що не передбачало їх обов`язкової реєстрації.

Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.), ратифікованою Законом від 17 липня 1997р. № 475/97-ВР, зокрема ст. 1 Першого протоколу до неї (1952 р.) передбачено право кожної фізичної чи юридичної особи безперешкодно користуватися своїм майном, не допускається позбавлення особи її власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права, визнано право держави на здійснення контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Гарантії здійснення права власності та його захисту закріплено й у вітчизняному законодавстві. Так, відповідно до ч. 4 ст. 41 Конституції України ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно зі ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності. Позивачем у зазначених спорах у порядку правонаступництва може виступати спадкоємець, який прийняв спадщину відповідно до вимог статей 1268-1270 ЦК України.

За змістом ст. 392 ЦК України належним відповідачем є спадкоємці, які прийняли спадщину, а у разі їх відсутності, територіальні громади в особі органів місцевого самоврядування за місцем відкриття спадщини.

Позов про визнання права власності - це позадоговірна вимога власника майна про констатацію перед третіми особами факту приналежності позивачу права власності на спірне майно.

Підтвердження в суді права власності на майно здійснюється шляхом підтвердження фактів, що свідчать про володіння спірним майном на праві власності або іншого речового права.

При вирішенні спору про визнання права власності на спадкове майно потрібно розмежовувати час і підстави виникнення права власності у спадкодавця, які кваліфікуються відповідно до законодавства України чинного на час виникнення права власності та підстави спадкування зазначеного майна, що визначаються на час відкриття спадщини та згідно із п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК.

Належність правовстановлюючих документів встановлюється судом відповідно до законодавства, яке було чинним на час набуття права власності на житловий будинок, споруду, зокрема, відповідно до Переліку правовстановлюючих документів, на підставі яких провадиться реєстрація будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР, затвердженого Міністерством комунального господарства УРСР 31 січня 1966 року та погодженого з Верховним Судом УРСР 15 січня 1966 року, який втратив чинність згідно з наказом Державного комітету України по житлово-комунальному господарству від 13 грудня 1995 року, та інших нормативно-правових актів.

Якщо право власності на житловий будинок, споруду підтверджується належними правовстановлюючими документами на час виникнення права власності на будівлі, споруди, органи місцевого самоврядування зобов`язані видати довідку про належність житлового будинку на праві приватної власності спадкодавцеві, а нотаріус зобов`язаний прийняти таку довідку разом із іншими правовстановлюючими документами для видачі свідоцтва про право на спадщину (п. 216 Інструкції про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України).

Дніпровська районна в місті Києві державна адміністрація на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. від 25.11.2024 № 157/02-14/41/2024, листом № 103-97 від 03.01.2025 року повідомила, що відповідно до пункту 25 Положення про порядок передачі квартир (будинків), жилих приміщень у гуртожитках у власність громадян, затвердженого наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 16.12.2009 №396, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 29.01.2010 за №109/17404, у разі втрати або зіпсування свідоцтва про право власності за письмовою заявою власника (співвласників), органом приватизації видається його дублікат. За загальним правилом у разі втрати або зіпсування документа видати його дублікат може лише суб`єкт, що видав такий документ. Враховуючи, що Орган приватизації житла Дніпровської районної в місті Києві державної адміністрації не здійснював оформлення правовстановлюючих документів на житловий будинок АДРЕСА_1 , оформити дублікат свідоцтва про право власності не має можливості (т.1 а.с.74-75).

Державний архів м. Києва на запит приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. листом від 24.01.2025 №068/05-12/142 повідомив, що за описом справ до документів фонду №Р-1569 «Виконавчий комітет Дніпровської районної ради народних депутатів м. Києві» за 1969-1995рр, за 1988 рік свідоцтва про право власності на домоволодіння у м. Києві на зберігання до Державного архіву м. Києва не надходили (т.1 а.с.105).

Як зазначено в постанові приватного нотаріуса Київського міського нотаріального округу Пасічник С.Г. про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 24.02.2025, отримана від КП КМР «КМ БТІ» копія свідоцтва про право власності на будинок не може бути врахована при розгляді спадкової справи, оскільки не є оригіналом документа про право власності. (т.1 а.с.85-86)

У зв`язку з відсутністю оригіналу правовстановлюючого документу на будинок АДРЕСА_1 та відмовою нотаріуса у видачі свідоцтва про право на спадщину, позивач звертається до суду з позовною заявою про визнання права власності на частку будинку в порядку спадкування.

За наявними в матеріалах справи копіями документів убачається, що 09.09.1954 за №812 Управлінням в справах архітектури м. Києва 09.09.1954 за №812 ОСОБА_11 було надіслано документацію для складання умови на право забудови земельної ділянки по АДРЕСА_1 . Оформленої на підставі рішення Виконкому Дарницької Ради депутатів трудящих з 1953 року № 987 (т.1 а.с.80).

На підставі рішення виконкому Дніпровської районної Ради народних депутатів №318 від 10.05.1988 видано свідоцтво про право особистої власності на домоволодіння від 20.05.988, яким виконком Дніпровської районної Ради народних депутатів посвідчує, що ціле домоволодіння, розташоване в АДРЕСА_1 дійсно належить ОСОБА_11 на праві особистої власності. Домоволодіння в цілому складається з одного з жилих будинків. (т.1 а.с.49, т.2 а.с.66)

На виконання ухвали суду про витребування доказів КП КМР «КМ БТІ» надало копію вказаного вище правовстановлюючого документу та технічну документацію на домоволодіння, яка складається з плану присадибної ділянки, експлікації внутрішніх площ до плану житлового будинку та планів за поверхами (т.2 а.с. 66-69), а також повідомлено, що згідно з даними реєстрових книг КП КМР «КМ БТІ», житловий будинок АДРЕСА_1 на праві власності зареєстрований за ОСОБА_11 на підставі свідоцтва про право власності, виданого 20.05.1988 (т.2 а.с.65).

Згідно висновку експерта за результатами проведення судової будівельно-технічної експертизи від 27.02.2026 №04/26, проведеної судовим експертом ТОВ «Центр судових експертиз «Норма» Шкребтієм В.Г., встановлено, що будівлі та споруди домоволодіння АДРЕСА_1 (за виключенням допоміжних (підсобних) приміщень в складі: коридора площею 4,9 кв.м., санвузла площею 7,2 кв.м., кухні-вітальні площею 23,9 кв.м., а всього площею 36 кв.м., що розташовані в житловому будинку садибного типу літера «А», які були побудовані в 1991 році), у складі:

- житлового будинку садибного типу літера «А», що складається з наступних приміщень: тамбура площею 5,2 кв.м., кухні площею 7,4 кв.м., житлової кімнати площею 12,1 кв.м., коридору площею 5,7 кв.м., житлової кімнати площею 10,1 кв.м., житлової кімнати площею 21,0 кв.м., коридору площею 8,4 кв.м., житлової кімнати площею 22 кв.м., веранди площею 10,6 кв.м., кухні площею 10,3 кв.м., житлової кімнати площею 18,3 кв.м.;

- житлового будинку садибного типу літера «Б», що складається з наступних приміщень: тамбура площею 3,3 кв.м., житлової кімнати площею 15,7 кв.м., кухні площею 8,1 кв.м., житлової кімнати площею 19,3 кв.м., житлової кімнати площею 9,3 кв.м., комори площею 4,1 кв.м., тамбура площею 4,5 кв.м., коридору площею 6,0 кв.м., загальною площею будинку 201,4 кв.м., житловою площею 127,8 кв.м.;

- господарських будівель та споруд: сараю літера «Є» загальною площею 12,72 кв.м.; вбиральні літера «Д» площею забудови 1,56 кв.м.; вбиральні літера «М» площею забудови 1,56 кв.м.; вбиральні літера «П» площею забудови 1,56 кв.м., воріт № 1, огорожі № 2, які зазначені в технічному паспорті на домоволодіння АДРЕСА_1 №01-03/25, побудовані до 20.11.1978. (т.2 а.с.142-159)

Аналізуючи зібрані по справі докази у їх сукупності, судом встановлено, що за життя спадкодавець ОСОБА_11 правомірно набула право власності на домоволодіння АДРЕСА_1 - на підставі свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, державна реєстрація права власності проведена КП КМР «КМ БТІ» за вказаним спадкодавцем у визначеному на час набуття права власності порядку, спадкоємець ОСОБА_12 фактично вступила в управління та володіння спадковим майном ( 1/4 частиною домоволодіння) тобто прийняла спадщину, однак до нотаріуса не зверталась, свідоцтво про право на спадщину не отримувала, син останньої - позивач ОСОБА_1 та його матір - спадкодавець постійного проживали разом, в тому числі й на час смерті останньої, отже позивач є таким що прийняв спадщину, однак вказаний вище правовстановлюючий документ втрачено та не може бути подано спадкоємцем до нотаріальної контори.

В той же час обставин, які б вказували, що за життя спадкодавці набули або володіли вищевказаним нерухомим майном неправомірно, або на 1/4 частиною домоволодіння окрім позивача в порядку спадкування чи з інших підстав претендують інші особи, судом не встановлено.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , треті особи: ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , Київська міська рада, про визнання права власності на спадкове майно є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню в повному обсязі, оскільки матеріалами справи підтверджується, що оригінал свідоцтва про право власності на квартиру втрачений, право власності на квартиру зареєстровано за спадкодавцем ОСОБА_11 відповідно до законодавства, що діяло на момент виникнення права власності, позивач позбавлений можливості отримати дублікат свідоцтва про право особистої власності на домоволодіння, спадкодавець ОСОБА_12 та позивач ОСОБА_1 є таким що прийняли спадщину, інші особи, які б прийняли спадщину після ОСОБА_12 відсутні, відсутність оригіналу правовстановлюючого документу на домоволодіння заважає позивачу одержати свідоцтво про право на спадщину - володіти, користуватися та розпоряджатися майном на власний розсуд, а пред`явлений позов не суперечить вимогам ст. 392 ЦК України.

Оскільки позивач просить з відповідачів судовий збір не стягувати, суд відносить судові витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача у сплаченому при зверненні до суду розмірі.

На підставі викладеного та керуючись статтями 86, 88, 100, 101, 524, 529, 548, 549, 560 ЦК Української РСР статтями 182, 328, 392, 1216-1218, 1223, 1264, 1267-1270, 1296, 1297 Цивільного кодексу України, Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», Порядком вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, який затверджений наказом Міністерства юстиції України 22 лютого 2012 року №296/5, статтями 2, 4, 10, 12, 13, 76-83, 89, 141, 258, 259, 263-265, 354 Цивільного процесуального кодексу України, суд -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) до ОСОБА_2 (РНОКПП: НОМЕР_8 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_3 ( ІНФОРМАЦІЯ_26 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_4 ( ІНФОРМАЦІЯ_7 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_5 ( ІНФОРМАЦІЯ_28 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_6 ( ІНФОРМАЦІЯ_10 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_7 ( ІНФОРМАЦІЯ_11 , зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ), треті особи: ОСОБА_8 (місце проживання: АДРЕСА_1 ), ОСОБА_9 (РНОКПП: НОМЕР_9 , місце АДРЕСА_3 ), Київська міська рада (ЄДРПОУ: 22883141, місцезнаходження: м.Київ, вул. Хрещатик, буд. 36), про визнання права власності на спадкове майно - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 на 1/4 частку домоволодіння АДРЕСА_1 , загальною площею - 201,4 кв.м., житловою площею - 127,8 кв.м., до складу якого входять наступні будівлі та приміщення:

- житловий будинок садибного типу літера «А», що складається з наступних приміщень: тамбура площею 5,2 кв.м., кухні площею 7,4 кв.м., житлової кімнати площею 12,1 кв.м., коридору площею 5,7 кв.м., житлової кімнати площею 10,1 кв.м., житлової кімнати площею 21,0 кв.м., коридору площею 8,4 кв.м., житлової кімнати площею 22,0 кв.м., веранди площею 10,6 кв.м., кухні площею 10,3 кв.м., житлової кімнати площею 18,3 кв.м.;

- житловий будинок садибного типу літера «Б», що складається з наступних приміщень: тамбура площею 3,3 кв.м., житлової кімнати площею 15,7 кв.м., кухні площею 8,1 кв.м., житлової кімнати площею 19,3 кв.м., житлової кімнати площею 9,3 кв.м., комори площею 4,1 кв.м., тамбура площею 4,5 кв.м., коридору площею 6,0 кв.м.

Визнати за ОСОБА_1 право власності в порядку спадкування за законом після померлої ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_12 на 1/4 частку господарських будівель та споруд, що входять до складу домоволодіння АДРЕСА_1 , а саме: сараю літера «Є» загальною площею 12,72 кв.м.; вбиральні літера «Д» площею забудови 1,56 кв.м.; вбиральні літера «М» площею забудови 1,56 кв.м.; вбиральні літера «П» площею забудови 1,56 кв.м.; воріт № 1; огорожі № 2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Повне рішення суду складено 08 липня 2026 року.

Суддя: