Рішення № 138659709, 31.07.2026, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року справа № 380/13577/26 Львівський окружний адміністративний суд, у складі головуючого судді Мартинюка Віталія Ярославовича, розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправними дій,-

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернулася в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач ), в якому просить:

визнати протиправним та скасувати рішення від 01.04.2026 року №104550009780;

зобов`язати призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС, починаючи з 25 березня 2026 року.

Позивач в обґрунтування позовних вимог зазначила, що 24.03.2026 року звернулася до органів пенсійного фонду за місцем свого проживання із заявою про призначення пенсії згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", яка за принципом екстериторіальності була розглянута Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області. Рішенням від 01.04.2025 року №104550009780 відмовлено у призначенні пенсії згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" у зв`язку з відсутністю страхового стажу. Дане рішення вважає протиправним, оскільки досягла необхідного віку, є необхідний загальний та страховий стаж, внаслідок чого наявні підстави для зобов`язання відповідача призначити та виплачувати пенсію за віком на пільгових умовах, а відтак звернулася з цим позовом до суду.

Відповідач подав відзив на позовну заяву, в якому просить в задоволенні адміністративного позову відмовити повністю з підстав, викладених у ньому. Посилаючись на те, що позивач не набув необхідного страхового стажу для призначення пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку, а також не підтвердив право на його зменшення понад два роки відповідно до статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи". Крім того, відповідач вважає, що окремі періоди роботи не підлягають зарахуванню до страхового стажу, оскільки подані на їх підтвердження документи оформлені з порушенням установлених вимог. У зв`язку з цим просить у задоволенні позову відмовити повністю.

Ухвалою суду від 06.07.2026 року відкрито спрощене позовне провадження у справі.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач звернулася до органу Пенсійного фонду України з метою реалізації свого права на отримання пенсії згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", про що, за принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області було прийнято Рішення від 01.04.2025 року №104550009780 про відмову у призначенні пенсії.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що таке прийнято у 2026 році, оскільки датою звернення до територіальних органів Пенсійного фонду України для призначення пенсії за віком є 24.03.2026 року.

В даному рішенні, у тому числі, зазначено, що вік заявника 55 років 05 місяців 04 дні. Страховий стаж особи становить 26 років 04 місяців 09 днів. Не враховано період з 24.08.1991 в с. Новосілки, оскільки відсутня довідка про місце проживання.

За доданими документами до страхового стажу не зараховано:

- періоди роботи згідно з довідкою від 27.10.2025 №197 з 1986 року по 1993 рік та актом перевірки від 16.02.2026 №1000-1103-1/880 з 1986 року по 1989 рік, оскільки в довідці та акті перевірки ім`я заявниці " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ";

- періоди роботи в колгоспі з 23.06.1986 року по 04.01.1990 рік згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , оскільки відсутні дані про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів. Для зарахування періоду роботи в колгоспі необхідно надати уточнюючу довідку про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів та довідку про реорганізацію;

- період роботи з 02.09.1992 року по 01.07.1993 рік згідно з трудової книжки НОМЕР_1 , оскільки печатка на запису про звільнення з роботи не читабельна. Для зарахування необхідно надати уточнюючу довідку про період роботи видану на підставі первинних документів, довідку про реорганізацію підприємства. Згідно підтверджених документів право на призначення пенсії за віком згідно з ст. 55 Закону № 769 позивач немає, оскільки проживання в зоні посиленого радіологічного контролю станом на 1 січня 1993 року дає право на зниження пенсійного віку на 2 роки, а також відсутній страховий стаж необхідної тривалості (27 років).

Будь-яких інших підстав для відмови у призначенні пенсії позивачу у тексті оскарженого рішення пенсійний орган не виклав.

При цьому, відповідачем в оскаржуваному рішенні жодним чином не заперечувалось щодо страхового стажу 26 років 04 місяців 09 днів та вік заявниці - 55 років 05 місяців 04 дні.

Не погодившись з таким рішенням відповідача, позивач звернулася до суду з даним позовом.

Зміст спірних правовідносин є рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.04.2025 №104550009780 про відмову в призначенні пенсії.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Статтею 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 № 1058-IV (далі - Закон № 1058-IV).

Статтею 1 Закону № 1058-ІV встановлено, що пенсія - це щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до статті 4 Закону № 1058-IV законодавство про пенсійне забезпечення базується на Конституції України, складається з Основ законодавства України про загальнообов`язкове державне соціальне страхування, цього Закону, законів України "Про недержавне пенсійне забезпечення", "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", міжнародних договорів з пенсійного забезпечення, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (далі - закони про пенсійне забезпечення), а також інших законів та нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до законів про пенсійне забезпечення, що регулюють відносини у сфері пенсійного забезпечення в Україні.

Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, визначених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, види пенсійних виплат; умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат; порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов`язковим державним пенсійним страхуванням; організація та порядок здійснення управління в системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування.

Частиною першою статті 9 Закону №1058-ІV установлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника.

Частиною другою статті 9 Закону №1058-ІV визначено, що за рахунок коштів накопичувальної системи пенсійного страхування, що обліковуються на накопичувальних пенсійних рахунках Накопичувального фонду або на індивідуальних пенсійних рахунках у відповідних недержавних пенсійних фондах суб`єктах другого рівня системи пенсійного забезпечення, здійснюються такі пенсійні виплати, як довічні пенсії і одноразова виплата.

Відповідно до статті 10 Закону №1058-ІV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором.

Основні положення щодо реалізації конституційного права громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, на охорону їх життя і здоров`я та створення єдиного порядку визначення категорій зон радіоактивно забруднених територій, умов проживання і трудової діяльності на них, соціального захисту потерпілого населення визначає Закон України від 28.02.1991 № 796-XII "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" (далі Закон № 796-XII).

Пунктом 4 частини першої статті 14 Закону №796-XII встановлено, що для встановлення пільг і компенсацій визначаються такі категорії осіб, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років, - категорія 4.

За змістом статті 9 Закону №796-XII особами, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, інших ядерних аварій та випробувань, військових навчань із застосуванням ядерної зброї, є:

1) учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС - громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації аварії та її наслідків;

2) потерпілі від Чорнобильської катастрофи - громадяни, включаючи дітей, які зазнали впливу радіоактивного опромінення внаслідок Чорнобильської катастрофи;

3) громадяни, які брали безпосередню участь у ліквідації інших ядерних аварій та їх наслідків, у ядерних випробуваннях, у військових навчаннях із застосуванням ядерної зброї, у складанні ядерних зарядів та здійсненні на них регламентних робіт;

4) громадяни, які постраждали від радіоактивного опромінення внаслідок будь-якої аварії, порушення правил експлуатації обладнання з радіоактивною речовиною, порушення правил зберігання і захоронення радіоактивних речовин, що сталося не з вини потерпілих.

Відповідно до статті 49 Закону №796-XII пенсії особам, віднесеним до категорії 1, 2, 3, 4 встановлюються у вигляді: а) державні пенсії; б) додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров`ю, яка призначається після виникнення права на державну пенсію.

Умови надання пенсій за віком особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення визначені у статті 55 Закону №796-XII, частиною першою якої передбачено, що особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", за наявності відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу.

Пунктом 2 частини другої статті 55 Закону №796-XII визначено, що потерпілі від Чорнобильської катастрофи, зокрема, особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років; особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні посиленого радіологічного контролю за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 4 років мають право на зменшення пенсійного віку на 2 роки (початкова величина) та додатково 1 рік за 3 роки проживання, роботи, але не більше 5 років. При цьому, початкова величина зниження пенсійного віку (на 2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період.

Відповідно до частини третьої статті 55 Закону №796-XII призначення та виплата пенсій названим категоріям провадиться відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" і цього Закону.

Пільги щодо обчислення стажу роботи (служби) визначені у статті 56 Закону №796-XII, згідно з частиною другою якої право на пенсію в повному розмірі мають громадяни, віднесені до категорій 1, 2, 3, 4, за умови стажу роботи не менш як: чоловіки - 20 років, жінки - 15 років, із збільшенням пенсії на один процент заробітку за кожний рік роботи понад встановлений цим пунктом стаж, але не вище 75 процентів заробітку.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що умовами для виникнення в особи права на призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку відповідно до абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII є:

1) наявність відповідного страхового стажу, зменшеного на кількість років зменшення пенсійного віку, але не менше 15 років страхового стажу;

2) факт проживання та (або) праці такої особи у зоні посиленого радіологічного контролю протягом чотирьох років до 01.01.1993;

3) досягнення необхідного віку для призначення пенсії, зменшеного на відповідну кількість років відповідно до статті 55 Закону №796-XII.

Початкова величина зменшення пенсійного віку (2 роки) встановлюється лише особам, які постійно проживали або постійно працювали у зазначених зонах з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період. Додатково такі особи мають право на зменшення пенсійного віку на 1 рік за 3 роки проживання, роботи на відповідній місцевості. При цьому максимальна межа зниження пенсійного віку відповідно до положень абзацу 6 пункту 2 частини першої статті 55 Закону №796-XII становить 5 років, незалежно від того застосовувалась початкова величина зменшення пенсійного віку до таких осіб чи ні.

Тобто, особа, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи та яка проживала або працювала на території зони посиленого радіологічного контролю з моменту аварії на ЧАЕС до 01.01.1993 протягом не менше 4 років, має право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку. При цьому постійне проживання такої особи або постійна праця у зазначеній зоні з моменту аварії по 31.07.1986 незалежно від часу проживання або роботи в цей період, дає особі право на призначення пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 2 роки (початкова величина), а також додатково 1 рік за кожні 3 повні роки (з 26.04.1986 по 01.01.1993) проживання або роботи на такій території, але не більше 5 років. Тобто, максимальна величина зменшення пенсійного віку для особи, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 4 категорії, не може перевищувати 5 років.

Документами, які підтверджують статус громадян, постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими Законом №796-ХІІ є посвідчення "Учасник ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС" та "Потерпілий від Чорнобильської катастрофи" (частина 3 статті 65 Закону №796-XII).

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем до періоду, який дає право на дострокову пенсію зараховано лише період у розмірі 05 років 03 місяці 29 днів, який підтверджено наявними документами. Не враховано період з 24.08.1991 в с. Новосілки, оскільки відсутня довідка про місце проживання передбачена згідно Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій.

Судом встановлено, що у позивача наявне посвідчення громадянина, який постійно проживає на території посиленого радіоекологічного контролю (категорія 4) серії НОМЕР_2 , видане у 1993 році Київською обласною державною адміністрацією. Ця категорія та посвідчення потерпілого надається за умови проживання у зонах посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що потерпілі особи за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у цій зоні не менше чотирьох років.

Посвідчення позивача є дійсним та доказів позбавлення її статусу потерпілої особи судом не встановлено.

Станом на момент видачі позивачу вказаного посвідчення був чинний Порядок видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 25.08.1992 №501, пунктом 6 якого було передбачено, що громадянам, які постійно проживають або постійно працюють на території зони посиленого радіоекологічного контролю, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали у цій зоні не менше чотирьох років, і віднесеним до категорії 4, видається посвідчення коричневого кольору, серія В.

Відповідно до п. 2 Порядку №501 посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Таким чином, Законом №796-ХІІ та Порядком №501 передбачено, що саме посвідчення відповідної категорії є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користування пільгами, визначеними Законом для такої категорії.

На підставі зазначеного, суд приходить до висновку, що питання проживання позивачем не менше чотирьох років у зоні посиленого радіологічного контролю станом на 01.01.1993 вирішувалось при наданні статусу потерпілої особи.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постанові від 24.05.2024 у справі №460/17257/23.

Крім того, відповідно до довідки виконавчого комітету Кагарлицької міської ради Київської області від 05.11.2025 №341 позивач у період з 1970 року по 24.08.1991 рік була зареєстрована і проживала в селі Переселення, Обухівського (Кагарлицького) району, Київської області, яке до 01.01.2015 було віднесене до зони посиленого радіологічного контролю, а відповідно до довідки від 09.04.2026 №18 позивач у період з 24.08.1991 року по даний час проживає та зареєстрована в АДРЕСА_1 , яке згідно постанови Кабінету Міністрів України №106 від 23.07.1991 віднесене до зони гарантованого добровільного відселення.

Таким чином, станом на 01.01.1993 позивач постійно проживала/працювала у різних зонах забруднення не менше 4-х років, що визначено судом шляхом сумування періодів проживання в таких зонах забруднення, що є підставою для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Враховуючи наведене, суд зазначає, що позивачем підтверджено факт проживання на територіях радіоактивного забруднення з 24.08.1991 року в с. Новосілки.

Щодо зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи з 02.09.1992 року по 01.07.1993 рік згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 , суд зазначає наступне.

За змістом положень статті 62 Закону України № 1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

До трудової книжки заносяться відомості про роботу, заохочення та нагороди за успіхи в роботі на підприємстві, в установі, організації; відомості про стягнення до неї не заносяться.

Відповідно до статті 62 Закону №1788-XII постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі Порядок №637).

Пунктами 1, 2 Порядку №637 визначено, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. У разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.

Відповідно до пункту 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Згідно з пунктом 20 вказаного Порядку № 637 у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників.

Отже, основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відсутності записів у ній, наявності неправильних чи неточних записів у трудовій книжці відповідач вправі вимагати від заявника подання додаткових документів на підтвердження страхового стажу.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 20.02.2018 у справі №234/13910/17 та від 20.01.2021 у справі №588/647/17.

Як уже встановлено судом, відповідач не зарахував до страхового стажу період роботи позивача згідно з трудовою книжкою, оскільки печатка на записі про звільнення з роботи не читабельна.

На час заповнення трудової книжки щодо вказаного періоду роботи діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок працівників, затверджена наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 (надалі - Інструкція №58).

Згідно з пунктом 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження).

Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення.

Відповідно до пункту 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів.

Згідно з положень пункту 2.4. Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників вбачається, що необхідним реквізитом під відповідним записом у трудовій книжці працівника є печатка.

Системний аналіз зазначених положень дає підстави для висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її неналежне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до його страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням.

Більше того, відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України від 27.04.1993 "Про трудові книжки працівників" №301 відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації.

Тому, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для робітника, а отже, й не може впливати на його особисті права.

Крім того, згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Трудова книжка позивача містить всі необхідні записи про роботу у спірні періоди, ці записи є належними та допустимими доказами підтвердження страхового стажу позивача. Разом з тим, доказів які б спростовували спірні періоди трудової діяльності позивача відповідач не надав.

Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки.

Аналогічну позицію викладено в постанові Верховного Суду від 06.03.2018 у справі №754/14898/15-а.

На особу не може перекладатись доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність посилання чи неточних записів у первинних документах по обліку трудового стажу та нарахуванню заробітної плати на конкретну посаду, яку займав позивач у той чи інший період його роботи у підприємстві за наявності належним чином оформленої трудової книжки, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист.

Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 21.02.2018 у справі № 687/975/17.

За таких обставин, відповідач фактично переклав відповідальність за належне та правильне оформлення трудової книжки на позивача, що є непропорційним заявленій меті (підтвердження періодів роботи позивача), тому зазначені дії не можна вважати такими, які вчинені обґрунтовано.

Періоди роботи з 02.09.1992 року до 01.07.1993 рік згідно з трудовою книжкою серії НОМЕР_1 мають зараховуватись до страхового стажу позивача.

Щодо зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи згідно з довідкою від 27.10.2025 №197 з 1986 року по 1993 рік та актом перевірки від 16.02.2026 №1000-1103-1/880 з 1986 року по 1989 рік, суд зазначає наступне.

Як слідує зі змісту рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.04.2025 року №104550009780 про відмову у призначенні пенсії, загальний страховий стаж позивача становить 26 років 04 місяців 09 днів. При цьому, вказане сторонами не заперечується.

Натомість, спірним у даній справі є не зарахування позивачу періоду роботи згідно з довідкою від 27.10.2025 №197 з 1986 по 1993 та актом перевірки від 16.02.2026 №1000-1103-1/880 з 1986 року по 1989 року.

Причиною незарахування періоду роботи, згідно рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 01.04.2025 року №104550009780, вказано, що у довідці та акті перевірки ім`я заявниці " ОСОБА_2 " не відповідає паспортним даним " ОСОБА_3 ".

Даючи оцінку вказаному, суд враховує, що згідно з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах від 25.04.2019 року в справі №593/283/17 та від 30.09.2019 року в справі №638/18467/15-а, формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження органами пенсійного фонду в реалізації особою конституційного права на соціальний захист та призначення пенсії.

При цьому, належних доказів в підтвердження недостовірності та неправдивості інформації, що міститься в довідці від 27.10.2025 №197 та акті перевірки від 16.02.2026 №1000-1103-1/880, матеріали справи не містять.

Згідно з експертним висновком Українського бюро лінгвістичних експертиз №056/412-а від 20.03.2026 встановлено, що записи особового імені "Лідія" та "Ліда", наявні у різних документах позивачки, попри відмінності в орфографічній фіксації, є ідентичними та стосуються однієї особи.

Зазначені зміни вносяться на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Однією рискою закреслюється колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. На виконання п. 2.13 Інструкції 58, ім`я позивачки "Ліда" було змінено на ім`я " ОСОБА_3 ", про що міститься запис на титульній сторінці трудової книжки позивача.

З урахуванням досліджених судом фактичних даних в контексті вищенаведених норм, суд приходить висновку, що бездіяльність відповідача щодо не зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи згідно з довідкою від 27.10.2025 №197 з 1986 року по 1993 рік та актом перевірки від 16.02.2026 №1000-1103-1/880 з 1986 року по 1989 рік, за наявності усіх необхідних підтверджуючих документів, є протиправною.

Щодо зарахування до страхового стажу позивачки періодів роботи в колгоспі з 23.06.1986 року по 04.01.1990 рік згідно з трудової книжки НОМЕР_1 та щодо надання уточнюючої довідки про кількість фактично відпрацьованих днів і встановлений річний мінімум, суд зазначає наступне.

Відповідно до частин першої та другої статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

При обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, якщо член колгоспу не виконував без поважних причин встановленого мінімуму трудової участі в громадському господарстві, враховується час роботи за фактичною тривалістю.

Також, відповідно до статей 3, 48 Примірного статуту колгоспників, прийнятого ІІІ Всесоюзним з`їздом колгоспників 27.11.1969, затвердженого постановою ЦК КПРС і Ради Міністрів СРСР від 28.11.1969, громадяни СРСР приймались в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводиться загальними зборами колгоспників за поданням правління.

Допускається залучення на роботу за трудовими договорами фахівців та інших працівників з боку лише в тих випадках, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (стаття 24 Примірного статуту 1969 року).

Порядок ведення трудових книжок колгоспників врегульований Основними положеннями про порядок видачі та ведення трудових книжок колгоспників, затвердженими постановою Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 № 310, та чинних на час розгляду справи (далі - Основні положення).

Відповідно до пунктів 1, 2 Основних положень трудова книжка колгоспника є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів. Трудові книжки ведуться на всіх членів колгоспу з моменту їх вступу в члени колгоспу.

До трудової книжки колгоспника, зокрема, заносяться: відомості про колгоспника: прізвище, ім`я, по батькові, дата народження, освіта, професія, спеціальність; відомості про роботу: призначення на роботу, переведення на іншу роботу, закінчення роботи; відомості про трудову участь: прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання (пункт 5 Основних положень).

Згідно з пунктом 6 Основних положень всі записи в трудовій книжці засвідчуються у всіх розділах за час роботи в колгоспі підписом голови колгоспу або спеціально уповноваженої правлінням колгоспу особи та печаткою.

Трудові книжки зберігаються в правлінні колгоспу як бланки суворої звітності, а при припиненні членства в колгоспі видаються їх власникам на руки (пункт 8 Основних положень).

Цією постановою також затверджений зразок трудової книжки колгоспника, який передбачає, що трудова книжка колгоспника містить окремі розділи, зокрема: ІІІ "членство в колгоспі", де зазначаються відомості про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, відомості про документ, на підставі якого внесений запис; ІV "відомості про роботу" відомості про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, із зазначенням причин та відомості про документ, на підставі якого внесений запис; V "трудова участь у громадському господарстві" встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі, відомості про документ, на підставі якого внесений запис.

Зміст наведених норм свідчить, що трудова діяльність членів колгоспів підтверджується трудовою книжкою колгоспника встановленого зразка, що є основним документом про трудову діяльність членів колгоспів, та до якої вносяться відомості, зокрема, про прийом в члени колгоспу, припинення членства в колгоспі та причини такого припинення, про прийом на роботу, переведення на іншу посаду, звільнення з роботи, а також трудову участь у громадському господарстві (встановлений у колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, виконання річного мінімуму трудової участі, причини невиконання встановленого мінімум трудової участі).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду від 12.06.2024 у справі №120/2366/21-а, а також від 09.08.2022 у справі № 380/1772/21.

При цьому, при обчисленні стажу роботи в колгоспі за період після 1965 року, необхідно враховувати, чи виконував член колгоспу встановлений мінімум трудової участі в громадському господарстві, якщо такий не виконувався ним без поважних причин, до стажу роботи враховується лише час роботи за фактичною тривалістю, що прямо передбачено частиною першою статті 56 Закону № 1788-XII.

Водночас, суд зауважує, що з огляду на зміст вищевказаних положень, які були чинні на час виникнення спірних правовідносин, було передбачено дві форми роботи особи в колгоспі:

- шляхом прийняття в члени колгоспу на підставі заяви, яка розглядалася спочатку правлінням колгоспу, після чого прийом у члени колгоспу проводився загальними зборами колгоспників за поданням правління;

- за трудовими договорами фахівців та інших працівників, коли в колгоспі немає відповідних фахівців або коли сільськогосподарські та інші роботи не можуть бути виконані в необхідні терміни силами колгоспників (тобто без членства в колгоспі).

Таким чином, вимоги про встановлення в колгоспі мінімуму трудової участі в громадському господарстві та виконання такого мінімуму стосувалися лише членів колгоспу і такі відомості підлягали внесенню до трудових книжок колгоспників.

У спірному випадку із записів у трудовій книжці про періоди роботи з 23.06.1986 року по 04.01.1990 року вбачається, що позивач працювала в колгоспах як наймана працівниця, а тому вимоги щодо надання відомостей про встановлений мінімум та фактичну кількість відпрацьованих вихододнів, а також довідки про реорганізацію, не стосуються зазначених періодів роботи. Відтак доводи відповідача в цій частині є безпідставними.

Наведене вище підтверджується не лише записами у трудовій книжці, а й архівною довідкою від 27.10.2025 №197 виданою Кагарлицькою міською радою Комунальне підприємство Кагарлицької міської ради "Трудовий архів", з якої вбачається, що в документах архівного фонду №164 Колгосп "Комунар" с. Переселення, Київської області, а саме: "Книзі обліку трудового стажу і заробітку когоспників №7" "так у документі" з 1986 року по 1993 рік значиться ОСОБА_4 , 1970 року народження "так у документі" і за цей час позивачу було нараховано таку кількість людиноднів:

1986 рік кількість відпрацьованих людиноднів 139, встановлений мінімум людиноднів 139;

1987 рік кількість відпрацьованих людиноднів 41, встановлений мінімум людиноднів ;

1988 рік кількість відпрацьованих людиноднів 161, встановлений мінімум людиноднів 200;

1989 рік кількість відпрацьованих людиноднів 108, встановлений мінімум людиноднів 270;

1992 рік кількість відпрацьованих людиноднів 65, встановлений мінімум людиноднів 88;

1993 рік кількість відпрацьованих людиноднів 86, встановлений мінімум людиноднів .

З урахуванням встановленого, суд доходить висновку про те, що дії відповідача щодо відмови у зарахуванні вищевказаних періодів роботи до страхового стажу позивача з підстав відсутності у трудовій книжці відомостей про встановлений річний мінімум трудової участі у колгоспі є протиправними.

Періоди роботи в колгоспі з 23.06.1986 року по 04.01.1990 рік згідно з трудової книжки НОМЕР_1 мають зараховуватись до страхового стажу позивача.

Оскільки відповідач розрахував страховий стаж позивача неповно, не взяв до уваги усі складові страхового стажу позивача, суд вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги в частині визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області 01.04.2025 №104550009780 про відмову у призначенні пенсії.

Суд відзначає, що дії зобов`язального характеру щодо зарахування до страхового стажу періоди роботи згідно з довідкою від 27.10.2025 №197 з 1986 року по 1993 року та актом перевірки від 16.02.2026 №1000-1103-1/880 з 1986 року по 1989 року, періоди роботи в колгоспі з 23.06.1986 року по 04.01.1990 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 та період роботи з 02.09.1992 року по 01.07.1993 року згідно трудової книжки НОМЕР_1 має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що вирішував таке питання за заявою ОСОБА_1 , яким у цьому випадку є Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області.

До аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду у постановах від 08.02.2024 року у справі №500/1216/23 та від 09.07.2024 року у справі №240/16372/23, який в силу приписів ч.5 ст.242 Кодексу адміністративного судочинства України та ч.6 ст.13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" враховуються судом під час вирішення цього спору.

Щодо позовної вимоги про призначення та виплату пенсії за віком на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку на 5 років згідно ч.2 ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", як потерпілій внаслідок аварії на ЧАЕС, починаючи з 25 березня 2026 року, то суд зазначає таке.

Верховний Суд у постанові від 10.05.2024 у справі №580/3690/23 дійшов висновку, що у разі, якщо суб`єкт владних повноважень використав надане йому законом право на прийняття певного рішення або вчинив бездіяльність за наслідками звернення особи, але таке рішення чи вчинена бездіяльність визнані судом протиправними з огляду на невідповідність чинному законодавству, то суд, як виняток, за відсутності сумнівів у тому, що суб`єктом звернення (позивачем у справі) дотримано усіх визначених законом умов для отримання позитивного результату за наслідками розгляду його звернення та за умови відсутності у суб`єкта, що уповноважений прийняти відповідне рішення за наслідками звернення позивача, дискреції (можливості на власний розсуд визначити зміст рішення та обрати на підставі поданих позивачем документів один з варіантів дій), вправі зобов`язати суб`єкта владних повноважень прийняти конкретне рішення.

Суд зазначає, що призначення пенсії позивачу залежить від достатності необхідного стажу та дотримання інших умов, які у свою чергу, не є предметом спору у справі. У зв`язку з цим, суд вважає, що задоволення такої позовної вимоги є передчасним.

При цьому з метою ефективного захисту порушеного права позивача, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог та зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву позивача від 24.03.2026 про призначення пенсії згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої у рішенні суду.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі належить присудити на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 19-21, 72-77, 242-246, 255, 293, 295, підп.15.5 п.15 Перехідних положень КАС України, суд,

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково та вийти за межі позовних вимог.

Визнати протиправним та скасувати рішення 01.04.2025 року №104550009780, прийняте Головним управлінням Пенсійного фонду України у Львівській області, про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ: 13814885) зарахувати ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) до страхового стажу період роботи згідно з довідкою від 27.10.2025 №197 з 1986 року по 1993 рік та актом перевірки від 16.02.2026 №1000-1103-1/880 з 1986 року по 1989 рік, періоди роботи в колгоспі з 23.06.1986 року по 04.01.1990 рік згідно з трудовою книжкою НОМЕР_1 та період роботи з 02.09.1992 року по 01.07.1993 рік відповідео до трудової книжки НОМЕР_1 .

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ: 13814885) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) від 24.03.2026 про призначення пенсії згідно із ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", на пільгових умовах зі зменшенням пенсійного віку згідно зі ст.55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" та прийняти відповідне рішення, з урахуванням правової оцінки, наданої судом.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (адреса: адреса: вул. Митрополита Андрея, 10, м. Львів, код ЄДРПОУ: 13814885) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 ; РНОКПП: НОМЕР_3 ) 665 (шістсот шістдесят п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

СуддяМартинюк Віталій Ярославович