Рішення № 138659389, 31.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

31 липня 2026 року м. Київ № 320/7732/23

Київський окружний адміністративний суд в особі головуючого-судді Перепелиця А.М., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення, зобов`язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (далі позивач) з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (далі - відповідач), у якому просить суд:

- визнати протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яке полягає у відмові в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з незарахуванням стажу за періоди з 01.09.1975 по 24.07.1978, з 01.09.1993 по 15.09.1995 та з 27.08.1998 по 02.10.1998 ОСОБА_1 ;

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до стажу період навчання з 01.09.1975 по 24.07.1978 та періоди роботи з 01.09.1993 по 15.09.1995, з 27.08.1998 по 02.10.1998 та призначити пенсію за віком з 16.06.2021 (з моменту першого звернення за призначенням пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 .

В обґрунтування позову позивач зазначає, що відповідач безпідставно не зарахував до загального стажу спірні періоди, оскільки стаж підтверджується трудовою книжкою, а тому вважає такі дії протиправними.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком, відповідачем було прийнято рішення про відмову у призначенні зазначеної пенсії.

Вважаючи таке рішення відповідача протиправними, яке суперечать вимогам законодавства України, позивач звернувся до суду із даним позовом.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.03.2023 відкрито провадження в адміністративній справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи та проведення судового засідання.

Відповідачем подано відзив на позовну заяву у якому він заперечує проти задоволення позовних вимог.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив такі обставини.

Позивач 16.06.2021 звернувся до відповідача із заявою №2607 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».

На заяву позивача від 16.06.2021 №2607 щодо призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» позивачу було відмовлено.

Свою відмову відповідач аргументував тим, що згідно наданих документів загальний страховий стаж позивача складає 26 років 09 місяців 04 дні. До страхового стажу позивача відповідач не зарахував: період навчання з 01.09.1975 по 24.07.1978, оскільки в дипломі невірно зазначене прізвище; період роботи з 01.09.1993 по 15.09.1995, оскільки при звільненні відсутня підстава; період роботи з 27.08.1998 по 02.10.1998, оскільки відсутня підстава при прийнятті на роботу та при звільненні.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», вважаючи таке рішення протиправним та таким, що підлягає скасуванню, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Надаючи правову оцінку обставинам, що склалися, суд зазначає таке.

Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом визначено Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058-IV (далі - Закон №1058-IV).

У відповідності до статті 8 Закону №1058-IV право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають, зокрема, громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.

Згідно з частиною першою статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Відповідно до частини другої статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Зокрема, частиною першою статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу з 1 січня 2020 року по 31 грудня 2020 року - не менше 27 років.

Аналізуючи норми чинного законодавства, суд зазначає, що необхідність підтверджувати періоди роботи для визначення стажу роботи виникає у разі відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній.

Постановою Кабінету Міністрів України №637 від 12.08.1993 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (надалі також - Порядок №637).

Відповідно до п.3 зазначеного Порядку, у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Наказом Міністерства праці України №58 від 29.07.1993 затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників.

Згідно пункту 1.1. цієї Інструкції трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. До трудової книжки вносяться відомості про працівника: прізвище, ім`я та по батькові, дата народження; відомості про роботу, переведення на іншу постійну роботу, звільнення; відомості про нагородження і заохочення: про нагородження державними нагородами України та відзнаками України, заохочення за успіх у роботі та інші заохочення відповідно до чинного законодавства України; відомості про відкриття, на які видані дипломи, про використані винаходи і раціоналізаторські пропозиції та про виплачені у зв`язку з цим винагороди (п.п.2.2 Інструкції).

Записи в трудовій книжці при звільненні або переведенні на іншу роботу повинні провадитись у точній відповідності з формулюванням чинного законодавства і з посиланням на відповідну статтю, пункт закону (пункт 2.3 Інструкції).

Усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються арабськими цифрами (число і місяць двозначними). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення (пункт 2.4. Інструкції).

Щодо незарахування до загального страхового стажу позивача періоду навчання з 01.09.1975 по 24.07.1978, оскільки в дипломі невірно зазначене прізвище, суд зазначає таке.

Судом було встановлено, що період навчання позивача з 01.09.1975 по 24.07.1978 не був зарахований відповідачем до загального страхового стажу позивача лише з тієї підстави, щозаписи прізвища позивача українською мовою ОСОБА_1 (зазначені у паспорті, трудовій книжці) та записи ОСОБА_1 (зазначені дипломі) у документах, наданих для призначення пенсії документах містили розбіжності у одній літері.

Разом із тим суд враховує, що такі розбіжності містять також інші документи позивача, зокрема:

- паспорт позивача, громадянина України НОМЕР_1 , виданого Галицьким РВ УМВС України у Львівській області від 31.05.2002 р. прізвище позивача наведено українською мовою « ОСОБА_2 »;

- трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 01.11.1991, прізвище наведено українською мовою « ОСОБА_2 »;

- трудова книжка позивача НОМЕР_3 від 01.07.2014 р., прізвище позивача наведено українською мовою « ОСОБА_3 »;

- диплом серії НОМЕР_4 , прізвище позивача наведено російською мовою « ОСОБА_3 » та українською мовою « ОСОБА_3 »(спірний період);

- диплом серії НОМЕР_5 прізвище позивача наведено російською мовою « ОСОБА_2 » та українською мовою « ОСОБА_2 »;

- диплом серії НОМЕР_6 від 20.06.1992 р., прізвище позивача наведено російською мовою « ОСОБА_4 ошевський.

Суд зазначає, що відповідачем не ставиться під сумнів факт проходження навчання позивача усередньму професійно-технічному училищі №33 м. Львова, про що свідчить диплом серії НОМЕР_4 , виданий 24.06.1978.

Позивачем надано суду експертний висновок №056/1148-а/2 від 11.10.2021, виданий Українським бюро лінгвістичних експертиз Національної академії наук України, згідно з яким записи прізвища українською мовою ОСОБА_2 (зазначені у паспорті, трудовій книжці) та записи ОСОБА_3 (зазначені дипломі) у документах, наданих для експертизи, є ідентичними.

Відповідно до частин першої-другої статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, висновками експертів.

Під час розгляду справи відповідачем не наведено підстав для неприйняття вказаного висновку експертів в якості доказу та дослідження його разом із іншими доказами.

Відповідно до частин третьої, четвертої КАС України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

У відповідності до статті 108 КАС України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 90 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивованим у судовому рішенні.

Суд враховує експертний висновок №056/1148-а/2 від 11.10.2021 та вважає обґрунтованими доводи позивача, що спірний період навчання позивача підлягає зарахуванню до загального страхового стажу, а позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Щодо спірного періоду роботи позивача з 01.09.1993 по 15.09.1995, суд зазначає таке.

Відповідачем не було зараховано період роботи позивача з 01.09.1993 по 15.09.1995, оскільки при звільненні відсутня підстава.

Судом встановлено, що згідно запису №33 у трудовій книжці позивача НОМЕР_2 від 01.11.1991 останнього прийнято на посаду адміністративного директора міжнародного центру приватизації, інвестицій та менеджменту з 01.09.1993 згідно наказу від 31.08.1993 р. № 3.

Згідно запису №34 позивача переведено на посаду виконавчого директора на підставі наказу №7/1 від 22.05.1995 р.

У відповідності до запису №35 позивача звільнено з посади згідно з статтею 38 КЗпПУ за власним бажанням, при цьому не зазначено номер та дату відповідного наказу, разом із тим наявний підпис, печатка установи та зазначено прізвище та ініціали відповідальної особи інспектор Л. Даньшина.

Таким чином, судом встановлено, що записи трудової книжки позивача №№ 33-35, виконані чітко, зрозуміло, містять інформацію про період роботи та займану посаду, реквізити відповідних наказів, на підставі яких вони внесені, крім дати та номеру наказу про звільнення у записі №35.

Окрім того, судом встановлено, що відповідачем не було зараховано спірний період до страхового стажу позивача з 01.09.1993 по 15.09.1995 року у зв`язку з тим, що записи в трудовій книжці внесено з недотриманням вимог до Інструкції. При цьому, відповідачем не обґрунтовано незарахування періоду роботи засвідченого записами № 33 34, які виконані у повній відповідності до інструкції та засвідчують період роботи позивача з 01.09.1993 по 22.05.1995.

Таким чином, суд вважає, що з урахуванням того, що період роботи позивача з 01.09.1993 по 22.05.1995 підтверджений належними записами у трудовій книжці, позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.

Відносно відсутності у записі № 35 номеру та дати наказу про звільнення позивача суд зазначає таке.

Відповідно до Інструкцій про порядок ведення трудових книжок працівників, яка діяла у період роботи позивача, бланки трудових книжок і вкладишів до них зберігаються в бухгалтерії підприємства як документи суворої звітності і видаються за заявкою у підзвіт особі, відповідальній за ведення трудових книжок

Пунктом 4 постанови Кабінету міністрів України «Про трудові книжки працівників» від 27.04.1993 №301 передбачено, що відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання та видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства.

За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність.

З урахуванням викладеного, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Так само на особу не можуть покладатись наслідки виправлення, нечіткого проставлення дат, відбитка печатки у трудовій книжці.

Верховним Судом в постанові від 24.05.2018 у справі №490/12392/16-а викладено правову позицію, відповідно до якої, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії.

Недотримання вимог Інструкції при внесенні запису в трудовій книжку не може бути підставою для виключення певних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення та належний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства.

Суд зазначає, що не зарахування спірного стажу позивача буде суперечити принципу правової визначеності, оскільки в п.3.1 Рішення Конституційного Суду України (Справа №1-25/2010 від 29 червня 2010 року) зазначено, що одним з елементів верховенства права є принцип правової визначеності, у якому стверджується, що обмеження основних прав людини та громадянина і втілення цих обмежень на практиці допустиме лише за умови забезпечення передбачуваності застосування правових норм, встановлюваних такими обмеженнями. Тобто обмеження будь-якого права повинне базуватися на критеріях, які дадуть змогу особі відокремлювати правомірну поведінку від протиправної, передбачати юридичні наслідки своєї поведінки.

Суд вважає, що право позивача на встановлені законом гарантії не може бути поставлене в залежність від якості виконання обов`язків працівником, відповідальним за порядок ведення трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці.

У цьому випадку, доказів визнання недостовірними записів №34 - 35 у трудовій книжці щодо періодів роботи позивача з 22.05.1995 по 15.09.1995 в міжнародному центрі приватизації, інвестицій та менеджменту відповідачем суду не надано, а тому його безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи.

Дослідивши долучені до матеріалів справи докази, суд зазначає, що певні недоліки в оформленні записів у трудовій книжці не можуть бути підставою для незарахування спірного періоду роботи до страхового стажу.

Крім того, суд зазначає, що відповідач не позбавлений права перевірити інформацію, яка зазначена у трудовій книжці, як того вимагає частина третя статті 44 Закону №1058.

Однак, до матеріалів справи відповідач не надав доказів на підтвердження того, що останнім вживались будь-які заходи з метою перевірки правильності внесених записів у трудову книжку позивача.

Суд звертає увагу, що згідно норм пункту 4.7 Порядку №22-1 право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Отже, відповідач в межах своїх повноважень, зобов`язаний розглянути та за необхідності перевірити відповідність поданих для призначення пенсії документів, зокрема, записів у трудовій книжці, визначити на їх підставі достатність або відсутність підстав для зарахування страхового стажу позивача.

Крім того, жодних доказів визнання недостовірними записів у трудовій книжці щодо спірного періоду роботи позивача, відповідачем суду не надано, а тому, на думку суду, їх безпідставно не взято до уваги відповідачем при обрахуванні стажу роботи та не вжито всіх заходів для його перевірки.

З урахуванням зазначеного вище, суд вважає, що відповідачем протиправно не враховано до страхового стажу період роботи позивача з 22.05.1995 по 15.09.1995 в міжнародному центрі приватизації, інвестицій та менеджменту.

Стосовно позовних вимог в частині зарахування стажу за період з 27.08.1998 по 02.10.1998 ОСОБА_1 , суд зазначає таке.

Судом встановлено, що трудова книжка позивача НОМЕР_2 від 01.11.1991 містить записи №40 41, згідно яких позивача було, відповідно, 27.08.1998 р. прийнято на посаду директора ПП «МКС» та 02.10.1998 р. звільнено з посади за переведенням.

Зазначені вище записи не містять посилання на накази згідно яких вони зроблені, а також не містять посади і підпису відповідальної особи при цьому наявний лише відбиток печатки ПП «МКС».

За встановлених обставин суд вважає, що записи трудової книжки не підтверджують період роботи позивача з 27.08.1998 по 02.10.1998, при цьому останнім не надано уточнюючих довідок відносно зазначеного періоду, отже позовні вимоги у цій частині є необґрунтованими і задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог в частині призначення пенсії за віком з 16.06.2021 (з моменту першого звернення за призначенням пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», суд зазначає таке.

Відповідачем у листі від 29.06.2021 № 2600-0209-8/104885 визнано наявність у позивача загального страхового стажу 26 років 09 місяців 04 дні.

Враховуючи, що відповідачем протиправно не враховано період навчання позивача з 01.09.1975 по 24.07.1978 та період роботи з 01.09.1993 по 15.09.1995, загальний страховий стаж позивача перевищує необхідні 27 років.

Враховуючи, що позивач на момент звернення до відповідача за призначенням пенсії за віком мав необхідний страховий стаж, позовні вимоги про призначення пенсії за віком з 16.06.2021 (з моменту першого звернення за призначенням пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» підлягають задоволенню.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Відповідач як суб`єкт владних повноважень не довів правомірності своїх дій у спірних правовідносинах. Натомість обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду.

Таким чином, позовні вимоги є обґрунтованими в частині.

Згідно з частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою КАС України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до статей 9, 77 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач, як суб`єкт владних повноважень, не надав суду доказів на підтвердження правомірності своїх дій.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку про часткове задоволення адміністративного позову.

Відповідно до частини першої статті 143 КАС України суд вирішує питання щодо судових витрат у рішенні, постанові або ухвалі.

Відповідно до частини третьої статті 139 КАС Українипри частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.

Судом встановлено, що позивачем сплачено судовий збір 2147,20 грн.

Оскільки адміністративний позов підлягає задоволенню частково, суд вважає за необхідне стягнути на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві витрати по сплаті судового збору у розмірі 1503,04 грн.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Адміністративний ОСОБА_5 до Головного управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з незарахуванням стажу за періоди з 01.09.1975 по 24.07.1978, з 01.09.1993 по 15.09.1995.

Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві(код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04035, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) зарахувати до стажу період навчання з 01.09.1975 по 24.07.1978 та період роботи з 01.09.1993 по 15.09.1995 та призначити пенсію за віком з 16.06.2021 (з моменту першого звернення за призначенням пенсії) відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ).

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (код ЄДРПОУ: 42098368, місцезнаходження: 04035, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 16) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_7 , місцезнаходження: АДРЕСА_1 ) витрати зі сплати судового збору у розмірі 1503,04 грн (одна тисяча п`ятсот три грн. 04 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Перепелиця А.М.