Ухвала суду № 138659329, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

30 липня 2026 року, м. Київ № 320/22148/24

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панова Г.В., розглянувши позовну заяву

ОСОБА_1

до Кабінету Міністрів України

про зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Кабінету Міністрів України, у якому просить суд:

- визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України №154 "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки;

- стягнути з Держави Україна в особі Кабінету Міністрів України через Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві з єдиного рахунку державного бюджету на користь ОСОБА_1 суму завданої моральної шкоди у розмірі 1 296 000,00 грн.;

- зобов?язати Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві виплатити ОСОБА_1 з єдиного рахунку Державного бюджету України 1 296 000,00 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовна заява ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії залишена без руху з підстав не сплати судового збору, а також з тих підстав, що у позовній заяві позивачем в якості відповідача зазначено Кабінет Міністрів України, при цьому зміст позовних вимог свідчить, що такі спрямовані тільки до Кабінету Міністрів України та Головне управління Державної казначейської служби України в м. Києві.

На адресу суду від позивача надійшла заява про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М.

Вказана заява обґрунтована тим, що позивач незгоден зі змістом та вимогами суду, викладеними в ухвалі від 24.05.2024. На думку позивача, судовий збір не справляється у відповідності до п. 13 частини 2 статті 3 Закону України "Про судовий збір", судовий збір не справляється за подання, позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади. Крім того, позивач вважає, що доказом у справі є сама постанова КМУ №154 "Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, яка на його думку, є злочинним розпорядженням КМУ. Таким чином, позивач вважає, що суддя у цій справі є упередженим та необ`єктивним.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Леонтович А.М.) визнано необґрунтованим відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. у справі № 320/22148/24 та постановлено передати матеріали справи №320/22148/24 до відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду для вирішення питання про відвід у відповідності до вимог частини 1 статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

За результатами автоматизованого розподілу матеріали адміністративної справи були передані суддя Дудіну С.О. для вирішення питання про відвід судді.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду у задоволенні заяви ОСОБА_1 про відвід судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовича А.М. в адміністративній справі № 320/22148/24 відмовлено.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду заяву про самовідвід судді Леонтовича А.М. задоволено. Передано адміністративну справу № 320/22148/24 за позовом ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про зобов`язання вчинити певні дії до Відділу документального забезпечення і контролю (канцелярії) Київського окружного адміністративного суду для визначення складу суду в порядку, встановленому частиною першою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справ між суддями від 29.07.2026 справу № 320/22148/24 передано на розгляд головуючому судді Пановій Г.В.

Згідно з частиною чотирнадцятою статті 31 Кодексу адміністративного судочинства України у разі зміни складу суду на стадії вирішення питання про відкриття провадження у справі розгляд справи розпочинається спочатку, якщо інше не передбачено цим Кодексом.

Частиною 1 статті 171 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суддя після одержання позовної заяви з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу; чи немає інших підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви або відмови у відкритті провадження в адміністративній справі, встановлених цим Кодексом.

Отже, суд перевіривши позовну заяву на відповідність вимогам статей 160, 161 та 172 Кодексу адміністративного судочинства України встановив, що наданий адміністративний позов не відповідає вимогам статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України з огляду на таке.

На виконання вимог ухвали про залишення позовної заяви без руху позивач подав заяву про усунення недоліків.

Частиною третьою статті 161 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Відповідно до частини другої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України «Про судовий збір» від 08.07.2011 № 3674-VI.

Приписами частини 1 статті 4 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову або у фіксованому розмірі.

Відповідно до частини 2 статті 4 Закону України «Про судовий збір», за подання адміністративного позову майнового характеру, який подано суб`єктом владних повноважень або юридичною особою, ставка судового збору становить 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 10 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Позовна заява була подана до суду нарочно 20.05.2024, отже для обчислення розміру судового збору за звернення із даним позовом, за основу слід брати прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановлений на 2024 рік.

Згідно зі статтею 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» установлено з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб у розмірі 3028 гривні.

Так, позивач не погоджується із висновком суду щодо необхідності сплати судового збору та посилається на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

Судом встановлено, що позивач не погоджується із висновком суду щодо необхідності сплати судового збору та посилається на пункт 13 частини другої статті 3 Закону України «Про судовий збір», відповідно до якого судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади.

При цьому, суд зазначає, що із змісту позовної заяви вбачається, що позивачем заявлено не лише вимогу про відшкодування моральної шкоди, а й самостійну вимогу немайнового характеру про визнання протиправною та нечинною постанови Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 «Про затвердження Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки».

Таким чином, позовна заява містить окрему вимогу немайнового характеру, за подання якої судовий збір підлягає сплаті у встановленому Законом України «Про судовий збір» розмірі.

Посилання позивача на Конституцію України, рішення Конституційного Суду України та постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 242/4741/16-ц не спростовують зазначеного висновку, оскільки наведені правові позиції не регулюють питання сплати судового збору за вимогу про визнання протиправним та нечинним нормативно-правового акта.

Крім того, позивач зазначає, що не має доходу за 2023 рік та просить звільнити його від сплати судового збору.

На підтвердження зазначених обставин до заяви про усунення недоліків додано відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про джерела та суми нарахованого доходу.

У цій справі позивач надав лише відомості з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про відсутність інформації щодо нарахованих доходів за відповідний податковий період. Проте такі відомості самі по собі не є достатніми для висновку про неможливість сплати судового збору, оскільки не відображають повний майновий стан позивача та не містять інформації щодо наявності чи відсутності у нього іншого майна, грошових коштів, заощаджень, соціальних виплат, інших доходів чи обставин, які підлягають оцінці судом при вирішенні питання про звільнення від сплати судового збору. Крім того, позивачем не надано інших належних і допустимих доказів на підтвердження свого майнового стану, достатніх для застосування судом положень статті 133 Кодексу адміністративного судочинства України та статті 8 Закону України «Про судовий збір».

Суд враховує правову позицію Верховного Суду, викладену у постанові від 17 березня 2026 року у справі № 640/12399/21, відповідно до якої питання про звільнення від сплати судового збору вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням майнового стану особи та на підставі поданих нею доказів. При цьому Верховний Суд зазначив, що Закон України «Про судовий збір» не містить вичерпного переліку документів, які підтверджують майновий стан особи, а тому суд оцінює достатність поданих доказів за своїм внутрішнім переконанням. Верховний Суд також погодився з висновком суду попередньої інстанції про відсутність підстав для звільнення від сплати судового збору у випадку, коли наданих особою доказів недостатньо для підтвердження її скрутного майнового стану.

Таким чином, позивачу необхідно подати до суду документ про сплату судового збору у встановленому законом розмірі або належні докази на підтвердження наявності підстав для звільнення від його сплати.

Також суд зазначає, що позивачем не усунуто недоліки позовної заяви щодо визначення складу учасників справи.

У заяві про усунення недоліків позивач посилається на постанову Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 у справі №242/4741/16-ц та зазначає, що належним відповідачем є Держава Україна в особі Кабінету Міністрів України.

Разом із тим зміст позовної заяви свідчить, що позивач просить суд визнати протиправною та нечинною постанову Кабінету Міністрів України, а також зобов`язати Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві здійснити виплату грошових коштів.

Отже, позовні вимоги фактично пред`явлено до різних суб`єктів владних повноважень, однак процесуальний статус Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві позивачем у позовній заяві не визначений. Таким чином, судом встановлено, що позовна заява не відповідає вимогам пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України.

Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 161 Кодексу адміністративного судочинства України до позовної заяви додаються її копії, а також копії доданих до позовної заяви документів відповідно до кількості учасників справи, тому у разі уточнення складу відповідачів відповідно до змітсу позовних вимог, позивачу необхідно надати суду додатковий примірник позовної заяви із додатками, враховуючи уточнення складу відповідачів.

Обов`язок позивача полягає у приведенні позовної заяви у відповідність до вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України.

За таких обставин суд дійшов висновку, що позовна заява подана без додержання вимог статей 160 та 161 Кодексу адміністративного судочинства України, а недоліки, зазначені судом, позивачем не усунуто.

Наведена судом обставина вказує на невідповідність позовної заяви вимогам процесуального закону.

Згідно з частинами першою, другою статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Недоліки позовної заяви можуть бути усунені шляхом подання до суду:

- оригіналу документу, що підтверджує сплату судового збору в розмірі 3028,00 грн за звернення з даним позовом до суду або належні та достатні докази на підтвердження наявності підстав для звільнення від його сплати;

- уточнену позовну заяву із визначенням належного суб`єктного складу учасників справи відповідно до змісту позовних вимог, зокрема - Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві, відповідно до вимог пунктів 4, 5 частини п`ятої статті 160 КАС України;

- копії уточненої позовної заяви та доданих до неї документів відповідно до кількості учасників справи з урахуванням кількості відповідачів.

Керуючись статтями 160, 161, 169, 171, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

У Х В А Л И В:

1. Прийняти до провадження адміністративну справу № 320/22148/24.

2. Позовну заяву ОСОБА_1 до Кабінету Міністрів України про визнання протиправною та нечинною постанови, - залишити без руху.

3. Встановити позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії даної ухвали. Матеріали відносно усунення недоліків позовної заяви у цій справі необхідно подати безпосередньо до канцелярії Київського окружного адміністративного суду чи засобами підсистеми Електроний суд.

4. Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини 4 статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

5. Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панова Г. В.