Рішення № 138659316, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року справа №320/51662/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кушнової А.О. розглянув за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області про скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії.

Суть спору: До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області, в якому просить суд:

- скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.09.2025 №104050004706 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування";

- зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву при призначення пенсії ОСОБА_1 від 26.08.2025, зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії періоди роботи з 15.07.1997 по 02.12.2003.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 26.08.2025 позивач звернувся із заявою про призначення пенсії за віком.

Рішенням відповідача від 24.09.2025 №104050004706 позивачу відмовлено у призначенні пенсії через відсутність необхідного 32-річного страхового стажу, оскільки його обчислений стаж склав 29 років 2 місяці 13 днів. При цьому орган Пенсійного фонду України не зарахував до стажу роботи період з 15.07.1997 по 02.12.2003 за довідкою від 16.06.2006 року №78 у зв`язку з відсутністю відомостей в індивідуальних даних про застраховану особу та відповідного запису в трудовій книжці.

Позивач вважає таке рішення суб`єкта владних повноважень незаконним та протиправним. Наполягає, що до 01.01.2004 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка або інші документи, видані за місцем роботи (у тому числі довідки), а вимога щодо наявності даних у системі персоніфікованого обліку про сплату страхових внесків застосовується лише до періодів трудової діяльності після 01.01.2004 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" та Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.12.2025 відкрито провадження в адміністративній справі. Ухвалено, що справа буде розглядатися одноособово суддею за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами. Витребувано докази від відповідача.

06.01.2026 через підсистему "Електронний Суд" надійшов відзив на позовну заяву, в якому Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області заперечує проти задоволення позовних вимог та вважає їх необґрунтованими. Заперечення відповідача мотивовані тим, що за результатами розгляду заяви позивача від 26.08.2025 встановлено, що його обчислений страховий стаж становить 29 років 2 місяці 13 днів при необхідному страховому стажі не менше 31 року, визначеному частиною 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" для осіб, які досягли 60-річного віку.

До страхового стажу позивача не було зараховано період роботи з 15.07.1997 по 02.12.2003 за довідкою ТОВ "Євросінтез" від 16.06.2005 року №78 через необхідність її підтвердження первинними документами, а також періоди підприємницької діяльності з 14.04.1997 по 06.06.2001 у зв`язку з відсутністю інформації Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків, що передбачено пунктом 4 Порядку підтвердження наявного стажу роботи для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637, та пунктом 3.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

Відповідач наголошує, що діяв виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, у зв`язку з чим підстави для визнання його дій протиправними відсутні, а право на пенсійну виплату позивач набуде лише 13.09.2027 року. На підставі викладеного відповідач просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до частини 5 статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін. Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Приймаючи до уваги відсутність таких клопотань з боку учасників справи, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

Дослідивши матеріали справи та надані докази, проаналізувавши зміст норм матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, з`ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні, суд

в с т а н о в и в:

26.08.2025 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується паспортом громадянина України № НОМЕР_1 , звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м.Києві із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (а.с.4).

Судом встановлено, що з 01.04.2021 органи Пенсійного фонду України застосовують принцип екстериторіальності при опрацюванні заяв про призначення/перерахунок пенсії, який передбачає опрацювання заяв про призначення/перерахунок пенсій бек-офісами територіальних органів Фонду в порядку черговості надходження таких заяв незалежно від того, де було прийнято заяву та де проживає пенсіонер. Можливість застосування екстериторіального призначення та перерахунку пенсій передбачено постановою Правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження змін до деяких постанов правління Пенсійного фонду України", зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 16.03.2021 за №339/35961.

Даною постановою внесено зміни до Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою Правління Пенсійного фонду України 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України 07.07.2014 №13-1), зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 27.12.2005 за №1566/11846. Пунктом 4.2 розділу ІV "Приймання, оформлення і розгляд документів" вказаного Порядку передбачено, що після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію.

Відповідно до постанови правління Пенсійного фонду України від 16.12.2020 №25-1 "Про затвердження Порядку екстериторіального призначення пенсій" електронна пенсійна справа позивача була передана до Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області для розгляду та прийняття рішення.

За результатами розгляду вказаної заяви Головним управлінням Пенсійного фонду України у Київській області 24.09.2025 було прийнято рішення №104050004706 про відмову ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу (а.с.5).

У рішенні №104050004706 від 24.09.2025 орган Пенсійного фонду України вказав, що страховий стаж заявника склав 29 років 2 місяці 13 днів, тоді як відповідно до частини 1 статті 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" необхідний страховий стаж для призначення пенсії за віком особам, які досягли 60-річного віку, становить не менше 31 року.

Підставою для висновку про недостатність страхового стажу стало незарахування відповідачем до стажу роботи позивача періоду з 15.07.1997 по 02.12.2003 на підставі довідки від 13.06.2005 №78, виданої Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросінтез", з мотивів відсутності відомостей про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку, відсутності відповідного запису в трудовій книжці та необхідності підтвердження даної довідки первинними документами. Крім того, відповідачем не було зараховано періоди підприємницької діяльності з 14.04.1997 по 06.06.2001 у зв`язку з відсутністю інформації Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Не погоджуючись із прийнятим пенсійним органом рішенням, позивач звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 1 Конституції України Україна є соціальною та правовою державою.

Відповідно до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави.

Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Аналіз цієї норми дає змогу дійти висновку, що діяльність органів державної влади здійснюється у відповідності до спеціально-дозвільного типу правового регулювання, яке побудовано на основі принципу "заборонено все, крім дозволеного законом; дозволено лише те, що прямо передбачено законом". Застосування такого принципу суттєво обмежує цих суб`єктів у виборі варіантів чи моделі своєї поведінки, а також забезпечує використання ними владних повноважень виключно в межах закону і тим самим істотно обмежує можливі зловживання з боку держави та її органів.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 08.02.2024 у справі №500/1216/23.

Водночас у пункті 5 рішення №8-рп/2005 від 11.10.2005 Конституційний Суд України зазначив, що право на пенсійне забезпечення є складовою конституційного права на соціальний захист.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам, передбачений Законом України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09.07.2003 №1058-IV (далі Закон №1058-IV, у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до частини 1 статті 24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

Частиною 2 статті 24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок.

Якщо сума сплачених за відповідний місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є меншою, ніж мінімальний страховий внесок, цей період зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови здійснення в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду, відповідної доплати до суми страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати на дату здійснення доплати, таким чином, щоб загальна сума сплачених коштів за відповідний місяць була не меншою, ніж мінімальний страховий внесок (частина 3 статті 24 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 1 статті 26 Закону №1058-IV визначено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року.

Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2024 року по 31 грудня 2024 року - не менше 31 року.

Згідно з частиною 1 статті 44 Закону №1058-IV призначення (перерахунок) пенсії здійснюється за зверненням особи або автоматично (без звернення особи) у випадках, передбачених цим Законом.

Звернення за призначенням (перерахунком) пенсії здійснюється шляхом подання заяви та інших документів, необхідних для призначення (перерахунку) пенсії, до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженої особи застрахованою особою особисто або через законного представника недієздатної особи, особи, дієздатність якої обмежена, малолітньої або неповнолітньої особи. Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсії визначається правлінням Пенсійного фонду за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення.

Відповідно до частини 3 статті 44 Закону №1058-IV органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.

Частиною 1 статті 45 Закону №1058-IV встановлено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, зокрема, пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.

Пенсія призначається довічно або на період, протягом якого пенсіонер має право на виплату пенсії відповідно до цього Закону (частина 2 статті 45 Закону №1058-IV).

Згідно з частиною 5 статті 45 Закону №1058-IV документи про призначення (перерахунок) пенсії розглядає територіальний орган Пенсійного фонду та не пізніше 10 днів з дня їх надходження приймає рішення про призначення (перерахунок) або про відмову в призначенні (перерахунку) пенсії.

Цей строк може бути продовжено за рішенням керівника територіального органу Пенсійного фонду України на строк проведення додаткової перевірки достовірності відомостей про осіб, які підлягають загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню, умов їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством, для визначення права на пенсію, але не більше ніж на 15 днів.

Пунктом 2.1 розділу ІІ Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (далі Порядок №22-1, у редакції, яка була чинна на момент виникнення спірних правовідносин), встановлено перелік документів, необхідних для призначення пенсії, які додаються до заяви про призначення пенсії, зокрема, документи про стаж, що визначені Порядком підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637. За періоди роботи після впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування орган, що призначає пенсію, додає індивідуальні відомості про застраховану особу з реєстру застрахованих осіб за формою згідно з додатком 4 до Положення про реєстр застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 18.06.2014 №10-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 08.07.2014 за №785/25562 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 27.03.2018 №8-1), а у разі необхідності - за формою згідно з додатком 3 до Положення.

Пунктом 4.7 Порядку №22-1 визначено, що право особи на одержання пенсії установлюється на підставі всебічного, повного і об`єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Орган, що призначає пенсію, не пізніше 10 днів після винесення рішення видає або направляє особі повідомлення про призначення, відмову в призначенні, перерахунку, переведенні з одного виду пенсії на інший із зазначенням причин відмови та порядку його оскарження. Якщо пенсію за віком призначено автоматично (без звернення особи), у повідомленні про призначення особі пенсії додатково зазначається інформація про порядок її виплати.

Аналіз наведених норм вказує на те, що за загальним правилом для виникнення у особи права на призначення пенсії за віком необхідна наявність сукупності таких ознак: 1) досягнення встановленого законодавством пенсійного віку та 2) наявність встановленого законодавством страхового стажу.

Відтак, для призначення позивачу пенсії за віком необхідна наявність двох обов`язкових умов у сукупності: вік 60 років; страховий стаж не менше 31 року. Позивач на час звернення до Головного управління Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії за віком, згідно з анкетними даними досяг віку 60 років.

Зі змісту оскаржуваного рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.09.2025 №104050004706 вбачається, що підставою для відмови позивачу у призначенні пенсії за віком є відсутність необхідного страхового стажу, підтвердженого в установленому законодавством порядку, та відсутність відповідних відомостей в індивідуальних даних про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

До загального страхового стажу позивача не зараховано період роботи з 15.07.1997 по 02.12.2003 згідно з довідкою від 13.06.2005 №78, виданою ТОВ "Євросінтез", оскільки, на думку відповідача, ця довідка потребує додаткового підтвердження первинними документами, у трудовій книжці відсутній відповідний запис, а в системі персоніфікованого обліку відсутні дані про застраховану особу та сплату страхових внесків за вказаний період. Крім того, до стажу не зараховано періоди провадження підприємницької діяльності з 14.04.1997 по 06.06.2001 у зв`язку з відсутністю інформації Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду роботи з 15.07.1997 по 02.12.2003 суд зазначає наступне.

Спірні правовідносини, що виникли між сторонами, стосуються оцінки правомірності рішень відповідача щодо незарахування до страхового (трудового) стажу позивача періоду роботи, який передував набранню чинності Законом №1058-IV.

Згідно з частиною 4 статті 24 Закону №1058-IV періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.

Відповідно до статті 62 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII) основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі статтею 48 КЗпП України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника, а, відповідно до статті 62 Закону №1788-XII - основним документом, що підтверджує стаж роботи. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Позиція Верховного Суду щодо застосування цієї статті Кодексу сформована, зокрема у постановах від 03 квітня 2018 року у справі №677/535/16-а, від 26 червня 2019 року у справі №316/104/16-а (2-а/316/22/16), від 30 вересня 2019 року у справі №442/168/17, від 20 лютого 2020 року у справі №376/1419/16-а, від 04 березня 2020 року у справі №212/510/17-а(2-а/212/77/17), від 31 березня 2020 року у справі №199/2552/17(2-а/199/115/17), від 23 червня 2020 року у справі №761/23187/16-а та від 10 січня 2024 року у справі №280/4284/22.

Постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 №637 затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637).

Абзацами 1 та 2 пункту 1 Порядку №637 визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Згідно з пунктом 3 Порядку №637 за відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи.

Судом установлено, що на підтвердження виконання трудових обов`язків у період з 15.07.1997 по 02.12.2003 позивачем було надано довідку про підтвердження періоду роботи від 13.06.2005 №78, видану Товариством з обмеженою відповідальністю "Євросінтез", в якій вказано, що позивач дійсно працював водієм керівника центрального відділу в Товаристві з обмеженою відповідальністю "Євросінтез", з 15.07.1997 (наказ №35-пн від 15.07.1997) по 02.12.2003 (наказ №185-зв від 02.12.2003) (а.с.11).

Оцінюючи підстави відмови відповідача у зарахуванні вказаного періоду до стажу через відсутність відомостей про застраховану особу в системі персоніфікованого обліку та відсутність даних про сплату страхових внесків, суд зауважує таке.

Законом України "Про збір на обов`язкове державне пенсійне страхування" від 26.06.1997 №400/97-ВР, Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприємствами, установами, організаціями та громадянами страхових зборів до Пенсійного фонду України, а також обліку надходження і витрачання його коштів, затвердженою постановою правління Пенсійного фонду України від 10.06.1994 №5-5 та надалі Інструкцією №11-1 від 06.09.1996, що діяли у спірний період, обов`язок щодо нарахування, утримання та перерахування зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування, а також подання відповідної звітності покладався виключно на підприємства, установи та організації (страхувальників-роботодавців).

Застрахована особа (працівник) не є суб`єктом відповідальності за несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків (зборів) роботодавцем та за подання відомостей до органів Пенсійного фонду України.

Працівник, виконавши свої трудові обов`язки, не повинен відповідати за неналежне виконання роботодавцем своїх законодавчих обов`язків щодо сплати внесків чи формування податкової та пенсійної звітності, оскільки це призведе до порушення принципу пропорційності та звуження змісту його конституційного права на соціальний захист, гарантованого статтею 46 Конституції України.

Зазначена позиція повністю узгоджується із висновками Верховного Суду, викладеними у постанові від 27.03.2018 у справі №208/6680/16-а.

Стосовно посилань відповідача на те, що надана позивачем довідка від 13.06.2005 №78 потребує додаткового підтвердження первинними документами, суд підкреслює наступне.

Приписами законодавства, що регулюють порядок призначення та обчислення пенсій, не покладено на застраховану особу обов`язку щодо подання первинних документів за наявності наданої належним чином виданої довідки підприємства, установи чи організації, яка містить необхідні відомості про відповідні періоди трудової діяльності.

Відповідно до пунктів 4.1, 4.2 Порядку №22-1, заяви, що подаються особами відповідно до цього Порядку, реєструються в електронному журналі звернень органу, що призначає пенсію.

Заяви про перерахунок пенсії, поновлення виплати раніше призначеної пенсії, переведення з одного виду пенсії на інший, припинення перерахування пенсії на поточний рахунок пенсіонера в банку та отримання пенсії за місцем фактичного проживання, продовження виплати пенсії за довіреністю, виплату частини пенсії на непрацездатних членів сім`ї особи, яка перебуває на повному державному утриманні, виплату пенсії за шість місяців наперед у зв`язку з виїздом на постійне місце проживання за кордон, переведення виплати пенсії за новим місцем проживання, виплату недоотриманої пенсії у зв`язку зі смертю пенсіонера, працевлаштування (звільнення), початок (припинення) діяльності, пов`язаної з отриманням доходу, що є базою нарахування єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування приймаються органом, що призначає пенсію, за наявності в особи всіх необхідних документів.

При прийманні документів працівник структурного підрозділу, який здійснює прийом та обслуговування осіб:

ідентифікує заявника (його представника);

надає інформацію щодо умов та порядку призначення (перерахунку) пенсії;

реєструє заяву, перевіряє зміст і належне оформлення наданих документів, відповідність викладених у них відомостей про особу даним паспорта;

уточнює інформацію про факт роботи (навчання, служби, підприємницької діяльності) і про інші періоди діяльності до 01 січня 2004 року, що можуть бути зараховані до страхового стажу. У разі необхідності роз`яснює порядок підтвердження страхового стажу, повідомляє про право особи на здійснення доплати до мінімального страхового внеску відповідно до частини третьої статті 24 Закону, та/або на добровільну участь у системі загальнообов`язкового пенсійного страхування;

проводить опитування свідків для підтвердження стажу відповідно до пунктів 17-19 Порядку підтвердження наявного стажу роботи. Опитування свідків проводиться згідно із пунктом 12 Порядку підтвердження періодів роботи, що зараховуються до стажу для призначення пенсії;

з`ясовує наявніcть у заявника особливого (особливих) статусу (статусів), особливих заслуг, інших обставин, які можуть бути підставою для встановлення підвищень, надбавок, доплат;

повідомляє про необхідність дооформлення документів або надання додаткових документів у тримісячний строк з дня подання заяви про призначення пенсії, у разі неналежного оформлення поданих документів або відсутності необхідних документів;

сканує документи. На створені електронні копії накладає кваліфікований електронний підпис;

надсилає запити про отримання необхідних відомостей з відповідних державних електронних інформаційних реєстрів, систем або баз даних згідно з пунктом 2.28 розділу II цього Порядку;

повідомляє про можливості подавати заяви через вебпортал або засобами Порталу Дія;

видає особі або посадовій особі розписку із зазначенням дати прийняття заяви, переліку одержаних і відсутніх документів, строку подання додаткових документів для призначення пенсії та пам`ятку пенсіонеру (додаток 7). Скановані розписка та пам`ятка пенсіонеру зберігаються в електронній пенсійній справі;

повідомляє особу, у вибраний нею спосіб, про відсутність відомостей або/та наявність розбіжностей у відповідних інформаційних реєстрах, системах або базах даних та строки подання необхідних документів для призначення пенсії, не пізніше двох робочих днів після отримання відповідної інформації.

Після реєстрації заяви та сканування копій документів засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначається структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, який формує атрибути сканованих документів (із зазначенням часу їх створення), електронну пенсійну справу.

Отже, орган Пенсійного фонду України наділений повноваженнями та обов`язком самостійно провести перевірку достовірності виданих документів або витребувати необхідні первинні відомості, якщо у нього виникли сумніви щодо наданих заявником документів.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку про наявність підстав для зарахування до страхового стажу позивача періоду роботи в ТОВ "Євросінтез" з 15.07.1997 по 02.12.2003 тривалістю 6 років 4 місяці 18 днів на підставі довідки №78 від 13.06.2005, а рішення відповідача про відмову у його зарахуванні є протиправним.

Щодо незарахування до страхового стажу позивача періоду з 14.04.1997 по 06.06.2001 суд зазначає наступне.

Зі змісту оскаржуваного рішення від 24.09.2025 №104050004706 вбачається, що підставою для незарахування вказаного періоду слугувала відсутність в органах Пенсійного фонду України інформації про сплату страхових внесків.

Спеціальним законом, що визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, є Закон №1058-IV.

За змістом пункту 3.1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV до страхового стажу для визначення права на призначення пенсії згідно із статтею 26 цього Закону включаються, зокрема, періоди ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, а також із застосуванням фіксованого податку:

з 1 січня 1998 року по 30 червня 2000 року включно, що підтверджуються довідкою про реєстрацію як суб`єкта підприємницької діяльності;

з 1 липня 2000 року по 31 грудня 2017 року включно, за умови сплати страхових внесків (єдиного внеску) незалежно від сплаченого розміру (крім випадків звільнення від сплати єдиного внеску).

Відповідно до абзаців 2 та 3 пункту 4 Порядку №637 періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності зараховуються до стажу роботи за умови підтвердження документами про сплату страхових внесків (платіжними дорученнями, квитанціями установ банків, документами, що підтверджують поштовий переказ, інформацією Пенсійного фонду України про сплату страхових внесків (за наявності), а періоди провадження підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування, фіксованого податку, спеціального торгового патенту підтверджуються свідоцтвом про сплату єдиного податку; спеціальним торговим патентом; документами про сплату єдиного податку, фіксованого податку, придбання спеціального торгового патенту (за наявності платіжних доручень, квитанцій установ банків, документів, що підтверджують поштовий переказ).

Періоди провадження фізичною особою підприємницької діяльності можуть підтверджуватися даними, наявними в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Аналіз наведених норм свідчить про те, що для зарахування до страхового стажу періоду ведення підприємницької діяльності із застосуванням спрощеної системи оподаткування (або фіксованого податку) у період з 01.01.1998 по 30.06.2000 включно встановлено спрощений порядок, за якого умовою є підтвердження цього факту довідкою про реєстрацію особи як суб`єкта підприємницької діяльності. Надання додаткових документів про сплату страхових внесків чи єдиного податку за вказаний часовий проміжок законом не вимагається.

Водночас для зарахування до страхового стажу періоду підприємницької діяльності на загальній системі оподаткування (з 14.04.1997 по 31.12.1997), а також у період після 01.07.2000 (з 01.07.2000 по 06.06.2001) обов`язковою умовою згідно з вимогами пункту 4 Порядку №637 та пункту 3.1 розділу XV Закону №1058-IV є підтвердження сплати страхових внесків (єдиного внеску або фіксованого податку) відповідними платіжними документами або даними систем обліку Пенсійного фонду України.

З огляду на викладене, висновок відповідача про незарахування періоду підприємницької діяльності з 14.04.1997 по 06.06.2001 виключно з підстав відсутності інформації про сплату страхових внесків є передчасним та необґрунтованим, оскільки орган Пенсійного фонду України мав дослідити умови та систему оподаткування позивача у спірні проміжки часу й застосувати відповідний правовий режим підтвердження стажу залежно від системи оподаткування.

Суд наголошує, що відповідач, як суб`єкт владних повноважень, при розгляді заяви особи про призначення пенсії повинен діяти обґрунтовано та добросовісно, здійснюючи всебічну перевірку поданих документів.

Сам по собі факт відсутності в базах даних Пенсійного фонду України відомостей про сплату страхових внесків за період здійснення підприємницької діяльності не може бути підставою для позбавлення особи права на зарахування відповідного періоду до страхового стажу, без належного з`ясування пенсійним органом обставин щодо обраної позивачем системи оподаткування у спірний період шляхом направлення відповідних запитів до органів Державної податкової служби України.

Покладання на позивача негативних наслідків у вигляді незарахування стажу через відсутність у системі персоніфікованого обліку даних, які мали бути сформовані або уточнені суб`єктами владних повноважень у порядку міжвідомчої взаємодії, суперечить принципу належного урядування та звужує зміст права особи на соціальний захист.

Перевірка достовірності виданих документів покладається на пенсійний орган, а сумніви останнього щодо обґрунтованості їх видачі, самі по собі, не можуть бути підставою для відмови в призначенні пенсії або в зарахуванні відповідного періоду роботи в стаж, що дає право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах.

Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Верховного Суду від 22.07.2021 у справі №240/7604/19, від 29.01.2024 у справі №560/5001/21.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що відповідач, відмовляючи в зарахуванні до страхового стажу позивача періоду провадження підприємницької діяльності з 14.04.1997 по 06.06.2001, діяв не на підставі, не в межах повноважень та не у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Позивач у позові просить скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.09.2025 №104050004706 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", натомість під час судового розгляду встановлена протиправність оскаржуваного рішення.

Відповідно до ч. 2 ст.245 КАС України у разі задоволення позову суд може прийняти рішення про: визнання протиправним та скасування індивідуального акта чи окремих його положень.

Враховуючи зазначене, з урахуванням повноважень суду під час прийняття рішення, всуд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню шляхом визнання протиправним та скасування рішення Головного управління Пенсійного фонду України від 24.09.2025 №104050004706.

При цьому, обираючи належний та ефективний спосіб захисту порушеного права позивача, суд виходить з наступного.

Позивач просить зобов`язати відповідача повторно розглянути заяву про призначення пенсії від 26.08.2025, зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії періоди роботи (діяльності) з 15.07.1997 по 02.12.2003.

Щодо визначення межі втручання суду в повноваження відповідача та зобов`язання вчинити певні дії суд зазначає, що за загальним правилом адміністративний суд не наділений повноваженнями втручатися у вільний розсуд (дискрецію) суб`єкта владних повноважень поза межами перевірки його рішень за критеріями, визначеними статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Відповідно до Рекомендації №R (80) 2 Комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11.05.1980 року під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.

Науковий висновок Верховного Суду щодо меж дискреційного повноваження суб`єкта владних повноважень та судового контролю за його реалізацією від 13.04.2018 вказує на те, що дискреційне повноваження полягає у виборі варіанта рішення серед кількох юридично можливих, однак реалізація таких повноважень зобов`язує суб`єкта владних повноважень дотримуватися принципів об`єктивності, пропорційності та обґрунтованості.

У справах "Клас та інші проти Німеччини" та "Єрузалем проти Австрії" Європейський суд з прав людини звернув увагу на те, що національні суди не повинні підміняти собою уповноважені органи державної влади при прийнятті рішень, які належать до їхньої виключної компетенції.

У даній справі підставою для відмови в зарахуванні спірного періоду підприємницької діяльності позивача слугував виключно факт відсутності в базах даних ПФУ відомостей про сплату страхових внесків, без дослідження відповідачем системи оподаткування, на якій перебував позивач, та без витребування відповідних відомостей від податкових органів.

Оскільки орган Пенсійного фонду України не надав належної правової оцінки документам позивача стосовно умов та системи оподаткування у період з 15.07.1997 по 02.12.2003, суд вважає, що належним та ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України в Київській області повторно розглянути заяву позивача від 26.08.2025 про призначення пенсії за віком, з урахуванням правової оцінки суду, наданої у цьому рішенні.

Суд, перевіряючи рішення, дію чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень на відповідність закріпленим частиною 2 статті 2 КАС України критеріям, не втручається у дискрецію (вільний розсуд) владних повноважень поза межами перевірки за названими критеріями.

Водночас, згідно з пунктом 4 частини 2 КАС України у разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти рішення про зобов`язання відповідача вчинити певні дії. При цьому, у випадку, коли закон встановлює повноваження суб`єкта публічної влади в імперативній формі, тобто його діяльність чітко визначена законом, то суд зобов`язує відповідача прийняти конкретне рішення чи вчинити певну дію. У випадку, коли ж суб`єкт наділений дискреційними повноваженнями, то суд може лише вказати на виявлені порушення, допущені при прийнятті оскаржуваного рішення (дій), та зазначити норму закону, яку відповідач повинен застосувати при вчиненні дії (прийнятті рішення), з урахуванням встановлених судом обставин.

З урахуванням тієї обставини, що дії відповідача в розглядуваній ситуації не ґрунтуються на дискреційних повноваженнях відповідача як суб`єкта владних повноважень, оскільки алгоритм їх дій чітко зазначений законодавчо, у даному випадку задоволення позову в частині дій зобов`язального характеру не є втручанням у дискреційні повноваження відповідача.

Закріплений у частині 1 статті 9 КАС України принцип змагальності сторін передбачає, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

За змістом частини 1 статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Суд вважає, що відповідач не довів правомірності своїх дій, натомість позивачем доведено та підтверджено належними доказами обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.

Розподіл судових витрат у вигляді судового збору здійснюється відповідно до статті 139 КАС України.

Відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач сплатив за подання позовної заяви 1211,20 грн, що підтверджується платіжною інструкцією від 16.10.2025 (а.с. 17), оригінал якої наявний у справі.

Таким чином, враховуючи положення статей 132, 139 КАС України, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви в розмірі 1211,20 грн підлягає стягненню за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області.

На підставі викладеного, керуючись статтями 243 246, 250, 255 КАС України, суд

в и р і ш и в:

1. Адміністративний позов задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області від 24.09.2025 №104050004706 щодо відмови в призначенні пенсії за віком ОСОБА_1 відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування".

3. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Київській області повторно розглянути заяву при призначення пенсії ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) від 26.08.2025, зарахувавши до стажу для обрахунку пенсії періоди роботи з 15.07.1997 по 02.12.2003.

4. Стягнути судовий збір за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень Головного управління Пенсійного фонду України у Київській області (ідентифікаційний код 22933548) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) у розмірі 1211,20 грн (одна тисяча двісті одинадцять грн 20 коп.).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Кушнова А.О.