Ухвала суду № 138659253, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про залишення позову без розгляду

30 липня 2026 року Справа № 320/1743/25

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Войтович І.І., розглянувши заяву відповідача про залишення позову без розгляду за позовом ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу та рішень, визнання протиправними дій,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві, у якому просить суд:

1. Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління ДПС у м. Києві від 23.01.2020 № 655 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )";

2. Визнати протиправними дії Головного управління ДПС у м. Києві з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 на підставі наказу Головного управління ДПС у м. Києві від 23.01.2020 № 655 "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 )";

3. Визнати протиправними та скасувати:

- рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0019844203 від 05.03.2020 про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 58403,08 грн. та штрафних санкцій 17520,92 грн.,

- рішення Головного управління ДПС у м. Києві № 0019824203 від 05.03.2020 про застосування штрафних санкцій за неподання, несвоєчасне подання, подання не за встановленою формою звітності, передбаченої Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування" в розмірі 170,00 грн.,

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДФС у м. Києві від 10.05.2019 № Ф-59099-17 зі сплати єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн.,

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 10.05.2019 № Ф-59099-17У зі сплати єдиного внеску в розмірі 21030,90 грн.,

- вимогу про сплату боргу (недоїмки) Головного управління ДПС у м. Києві від 05.03.2020 № Ф-102У зі сплати єдиного внеску в розмірі 58403,08 грн.,

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.03.2020 № 0019734203,

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.03.2020 № 0019744203,

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.03.2020 № 0019764203,

- податкове повідомлення-рішення Головного управління ДПС у м. Києві від 05.03.2020 № 0019794203;

- податкову вимогу Головного управління ДПС у м. Києві від 25.06.2021 № 0044909-1306-2651.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 18.02.2025 вказана позовна заява була залишена без руху з підстав невідповідності позову ч.ч. 3, 4 ст. 161 КАС України.

На виконання вимог ухвали суду, представником позивача 25.02.2025 подано до суду заяву щодо усунення недоліків, а саме заяву про визнання поважними причини пропуску строку звернення та поновлення строку та квитанцію про сплату судового збору за звернення до суду № 17 від 25.02.2025 на суму 5394,30 грн.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 27.01.2026 відкрито провадження у справі та визначено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження та призначено судове засідання.

22.04.2026 на адресу суду надійшла заява відповідача в якій прохається залишити позовну заяву без розгляду з підстав пропуску процесуального строку на звернення до адміністративного суду із позовом.

У вказаній заяві представник відповідача зазначає, що повідомлення про проведення перевірки, наказ, акт перевірки та оскарженні рішення були направлені контролюючим органом рекомендованими поштовими відправленнями саме за податковою адресою фізичної особи-підприємця, за якою позивач перебував на обліку у контролюючому органі.

27.04.2026 від представника позивача надійшли заперечення на заяву відповідача про залишення позову без розгляду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 20.05.2026 витребувано від Головного управління ДПС у м. Києві додаткові докази щодо направлення позивачу спірних рішень.

02.06.2026 та 09.06.2026 від відповідача надійшли витребувані судом докази.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 14.07.2026 позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

20.07.2026 від позивача надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви з додатками.

Розглянувши подані документи, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси, і просити про їх захист.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КАС України, позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Згідно із ч. 2 ст. 122 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У відповідності до ч. 3 ст. 122 КАС України, для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

За положеннями ч. 4 ст. 122 КАС України, якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Приписами ч. 1 ст. 123 КАС України встановлено, що у разі подання особою позову після закінчення строків, установлених законом, без заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані судом неповажними, позов залишається без руху. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду з заявою про поновлення строку звернення до адміністративного суду або вказати інші підстави для поновлення строку.

Якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду (ч. 3 ст. 123 КАС України).

Також, частиною четвертою статті 123 КАС України передбачено, що якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Правовий інститут строків звернення до адміністративного суду за захистом свого порушеного права не містить вичерпного, детально описаного переліку причин чи критеріїв їх визначення. Натомість закон запроваджує оцінні, якісні параметри визначення таких причин - вони повинні бути поважними, реальними або непереборними і об`єктивно нездоланними на час плину строків звернення до суду. Ці причини (чи фактори об`єктивної дійсності) мають бути несумісними з обставинами, коли суб`єкт звернення до суду знав або не міг не знати про порушене право, ніщо правдиво йому не заважало звернутися до суду, але цього він не зробив і через власну недбалість, легковажність, байдужість, неорганізованість чи інше подібне за суттю ставлення до права на доступ до суду порушив ці строки.

Інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість пропущеного строку; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Визначення строку звернення до адміністративного суду в системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі спливом установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

За загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Так, судом встановлено, що спірні рішення направлено за місцем проживання, за яким ОСОБА_1 перебуває на обліку у контролюючого органу, а саме: АДРЕСА_1 .

Відповідно до скан-копій рекомендованих повідомлень про вручення поштових відправлень, спірні рішення повернулися відповідачу за закінченням терміну зберігання у 2019, 2020 та 2021 роках.

Водночас, позивач звернувся із позовом до Київського окружного адміністративного суду лише 26.05.2024, тобто, в порушення встановленого законом строку для звернення до суду із адміністративним позовом.

У заяві про поновлення пропущеного процесуального строку позивач зазначає, що 05.04.2024 отримав у відділенні поштового зв`язку конверт із адміністративним позовом ГУДПС у м. Києві про стягнення податкового боргу та що його представником в подальшому здійснювалися заходи щодо отримання копій документів від контролюючого органу за допомогою адвокатських запитів.

Однак, з урахуванням наявних у матеріалах справи доказів, суд не може визнати вказану обставину як підставу для поновлення процесуального строку на звернення із адміністративним позовом до суду з огляду на наступне.

Відповідно до п. 58.1 ст. 58 Податкового кодексу України (далі ПК України), контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов`язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток або від`ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов`язань, заявленої у податковій (митній) декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки;

завищення сум податку на доходи фізичних осіб, що підлягає поверненню з бюджету, заявлених у податкових деклараціях, зокрема при використанні права на податкову знижку відповідно до розділу IV цього Кодексу;

наявності помилок при визначенні обов`язкових реквізитів податкової накладної та/або відсутності реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування до податкової накладної протягом граничних строків, передбачених цим Кодексом.

Згідно із п. 70.7 ст. 70 ПК України, фізичні особи - платники податків зобов`язані подавати контролюючим органам відомості про зміну даних, які вносяться до облікової картки або повідомлення (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків і мають відмітку у паспорті), протягом місяця з дня виникнення таких змін шляхом подання відповідної заяви за формою та у порядку, визначеними центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.

Пунктом 58.3 ст. 58 ПК України встановлено, що податкове повідомлення-рішення вважається належним чином врученим платнику податків (крім фізичних осіб), якщо його надіслано у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Податкове повідомлення-рішення вважається надісланим (врученим) фізичній особі, якщо його вручено їй особисто чи її представникові, надіслано на адресу за місцем проживання або останнього відомого місцезнаходження фізичної особи з повідомленням про вручення або у порядку, визначеному пунктом 42.4 статті 42 цього Кодексу. У такому самому порядку надсилаються податкові вимоги та рішення про результати розгляду скарг.

У відповідності до п. 42.2 ст. 42 ПК України, документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

За приписами п. 42.4 ст. 42 ПК України, у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ через відсутність за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їх відмову прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.

З положення наведених норм чинного законодавства вбачається, що надіслане контролюючим органом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на податкову адресу платника податків, яка відповідає даним Державного реєстру та облікової картки платника, вважається врученим також у разі неможливості вручення адресату такого відправлення після проставлення поштовим органом відповідної відмітки з датою та причиною невручення.

Суд зазначає, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов`язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09 січня 2024 року у справі № 140/515/23.

Також, у постанові Верховного Суду від 20 березня 2020 року у справі № 804/1318/18 колегія підтримала усталену правову позицію про те, що добросовісний платник податків зобов`язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов`язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв`язку з цим негативних для такого платника наслідків.

Таким чином, підсумовуючи зазначене, суд зазначає, що контролюючий орган зобов`язаний направляти податкові повідомлення-рішення за місцем проживання платника податків, зазначеного в Державному реєстрі та обліковій картці платника, а платник податків в свою чергу зобов`язаний повідомляти контролюючий орган про зміну свого місця проживання та отримувати кореспонденцію за таким. В іншому випадку позивач не може посилатися на неотримання кореспонденції, як на обставину, яка в тому числі надає йому право для звернення до суду із позовною заявою із пропуском процесуального строку на таке звернення.

Також, суд вважає необґрунтованими посилання позивача на те, що ОСОБА_1 не подавав до контролюючих органів і до відповідача, в тому числі, заяв про зміну своєї податкової адреси та заяв за формою № 1-ОПП та № 5-ОПП, з яких би випливала зміна його податкової адреси.

З заяви позивача про поновлення процесуального строку слідує, що ОСОБА_1 вказує про відсутність підстав у відповідача для зміни податкової адреси позивача з АДРЕСА_2 на АДРЕСА_3 .

Однак, предметом спору у цій справі є правомірність/неправомірність наказу, дій з проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та прийнятих за її результатами рішень, а тому вказані посилання судом відхиляються.

Крім того, суд звертає увагу, що з наданого відповідачем витягу вбачається, що відомості щодо місця проживання ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_4 внесено лише 22.12.2023, тоді як спірні рішення винесено у 2019-2021 роках.

До того ж, податкова адреса позивача, на яку здійснено направлення відповідачем спірних рішень, підтверджується й з наданої позивачем детальної інформації про фізичну особу-підприємця.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08.10.2020 у справі № 9901/32/20 дійшла висновку, що інакшого способу визначити, які причини належить віднести до поважних, ніж через зовнішню оцінку (кваліфікацію) змісту конкретних обставин, хронологію та послідовність дій суб`єкта правовідносин перед зверненням до суду за захистом свого права, немає. Під таку оцінку мають потрапляти певні явища, фактори та їх юридична природа; тривалість строку, який пропущений; те, чи могли і яким чином певні фактори завадити вчасно звернутися до суду, чи перебувають вони у причинному зв`язку із пропуском строку звернення до суду; яка була поведінка суб`єкта звернення протягом цього строку; які дії він вчиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду тощо.

Причина пропуску строку звернення до суду може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто, поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулася з позовною заявою, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Отже, поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

Дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Законодавче закріплення строків звернення з адміністративним позовом до суду є гарантією стабільності публічно правових відносин, призначенням якої є забезпечення своєчасної реалізації права на звернення до суду, забезпечення стабільної діяльності суб`єктів владних повноважень при здійсненні управлінських функцій, дисциплінування учасників адміністративного судочинства. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Ці строки обмежують час, протягом якого публічно-правові відносини можуть вважатися спірними. Тому, якщо протягом законодавчо встановлено строку особа не звернулася до суду за вирішенням спору, відповідні відносини набувають ознаки стабільності.

Установлення строків звернення до адміністративного суду у системному зв`язку з принципом правової визначеності слугує меті забезпечення передбачуваності для відповідача (як правило, суб`єкта владних повноважень в адміністративних справах) та інших осіб того, що зі сплином установленого проміжку часу прийняте рішення, здійснена дія (бездіяльність) не матимуть поворотної дії в часі та не потребуватимуть скасування, а правові наслідки прийнятого рішення або вчиненої дії (бездіяльності) не будуть відмінені у зв`язку з таким скасуванням. Тобто встановлені строки звернення до адміністративного суду сприяють уникненню ситуації правової невизначеності щодо статусу рішень, дій (бездіяльності) суб`єкта владних повноважень.

Суд зазначає, що відповідачем надано достатні, належні та допустимі докази направлення спірних рішень ОСОБА_1 , в той же час, позивачем не надано доказів, які підтверджували б зазначені ним обставини у заяві про поновлення пропущеного процесуального строку та/або спростували надані контролюючим органом докази.

Відповідно до ч. 4 ст. 123 КАС України, якщо після відкриття провадження у справі суд дійде висновку, що викладений в ухвалі про відкриття провадження у справі висновок суду про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду був передчасним, і суд не знайде інших підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Згідно із п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України, суд своєю ухвалою залишає позов без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.

Враховуючи вищезазначене, зважаючи на те, що судом встановлено пропуск процесуального строку для звернення до адміністративного суду із позовною заявою після відкриття провадження у справі, та що позивач не надав інших підстав, які були визнані судом поважними, суд доходить висновку, що заява відповідача про залишення позову без розгляду підлягає задоволенню, а тому позовну заяву слід залишити без розгляду на підставі п. 8 ч. 1 ст. 240 КАС України.

Керуючись статтями 123, 240, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

у х в а л и в:

Заяву Головного управління ДПС у м. Києві про залишення позову без розгляду задовольнити.

Визнати неповажними причини пропуску строку звернення ОСОБА_1 до адміністративного суду із позовом до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу та рішень, визнання протиправними дій.

Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування наказу та рішень, визнання протиправними дій.

Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення. Ухвала, постановлена судом поза межами судового засідання або у судовому засіданні у разі неявки учасників справи, під час розгляду справи в письмовому провадженнні, набирає законної сили з моменту її підписання.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня складення повного тексту ухвали.

Суддя Войтович І. І.