Ухвала суду № 138659198, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

про продовження строку для усунення недоліків позовної заяви

30 липня 2026 року м. Київ справа № 320/27581/26

Суддя Київського окружного адміністративного суду Панченко Н.Д., ознайомившись з матеріалами позовної заяви ОСОБА_1 до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області про визнання дій протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 (адреса АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1 ) з позовом до Центрального міжрегіонального управління Державної міграційної Служби у м. Києві та Київській області (адреса 02152, м. Київ, вул. Березняківська, 4-А, ЄДРПОУ 42552598), в якому просить суд:

- визнати протиправною та скасувати Постанову № 8010110500001484 ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області про заборону в`їзду в Україну від 14.10.2025 року громадянину Азербайджанської Республіки ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , строком на 3 роки.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 липня 2026 року позовну заяву залишено без руху та встановлено позивачу 5-денний строк з дня отримання копії ухвали суду, протягом якого позивачу необхідно було усунути недоліки позовної заяви шляхом подання до суду, зокрема:

- заяви про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду з доказами поважності причин його пропуску або пояснень та доказів на їх підтвердження, що свідчать про існування обставин, що об`єктивно перешкоджали особисто позивачеві з`ясувати стан справ та звернутись до суду з адміністративним позовом у строки, визначені статтею 122 Кодексу адміністративного судочинства України.

В ухвалі від 13 липня 2026 року суд пропонував надати додаткові пояснення щодо конкретного часу та дати, коли позивач дізнався про ймовірне порушення своїх прав.

Натомість представник позивача направив до суду копію тверджень, які були зазначені в позовній заяві.

В ухвалі від 13 липня 2026 року суд наголошував, що при визначенні початку цього строку суд з`ясовує момент, коли особа фактично дізналася або мала реальну можливість дізнатися про наявність відповідного порушення (рішення, дії, бездіяльності), а не коли вона з`ясувала для себе, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням.

Порівняльний аналіз термінів дізнався та повинен був дізнатись дає підстави для висновку про встановлення чинним процесуальним законодавством презумпції можливості та обов`язку особи знати про стан своїх прав, а тому самого лише посилання на момент, коли особа для себе з`ясувала, що певні рішення, дії чи бездіяльність стосовно неї є порушенням її прав у сфері публічних правовідносин, недостатньо.

Доведенню також підлягає факт, що позивач не міг дізнатися про порушення свого права, що прямо випливає із загального правила про обов`язковість доведення стороною спору тих обставин, на котрі вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Позивач, зокрема, просить визнати протиправною постанову від 14.10.2025 року.

Із позовом до суду позивач звернувся лише 25.05.2026 року, тобто після спливу встановленого законом строку звернення до адміністративного суду.

На обґрунтування поважності причин пропуску цього строку позивач зазначає, що у квітні 2026 року намагався перетнути державний кордон України, однак йому було відмовлено у пропуску через державний кордон, після чого він дізнався про існування оскаржуваного рішення.

Водночас на підтвердження зазначених обставин позивачем не надано жодних належних та допустимих доказів. Зокрема, матеріали позову не містять відомостей про дату, час та місце спроби перетину державного кордону, документів, що підтверджують звернення до пункту пропуску, рішення або повідомлення уповноважених посадових осіб Державної прикордонної служби України про відмову у пропуску, а також інших доказів, які б підтверджували наведені обставини.

Крім того, представником позивача не наведено пояснень щодо причин звернення саме до Державної прикордонної служби України із запитом про наявність заборони в`їзду, тоді як предметом оскарження у цій справі є рішення, прийняте Державною міграційною службою України. Не обґрунтовано також, з яких підстав позивач не міг отримати інформацію про наявність такого рішення безпосередньо від органу, який його прийняв.

Суд звертає увагу, що відповідно до положень Кодексу адміністративного судочинства України початок перебігу строку звернення до адміністративного суду пов`язується з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Сам по собі факт направлення позивачем 06.04.2026 запиту до Державної прикордонної служби України не може свідчити про момент, з якого почався перебіг процесуального строку, оскільки такий запит є наслідком власної ініціативи позивача щодо з`ясування певних обставин і не визначає момент виникнення або виявлення порушення його прав.

При цьому матеріали справи не містять відомостей про те, коли позивач вибув за межі України, коли він фактично намагався в`їхати на територію України, чи була така спроба першою після прийняття оскаржуваної постанови, а також інших відомостей, які могли б свідчити про момент, коли позивач об`єктивно дізнався або повинен був дізнатися про існування спірного рішення.

За таких обставин наведені позивачем доводи не дають суду можливості дійти висновку про поважність причин пропуску строку звернення до суду, оскільки не підтверджені належними доказами.

З огляду на викладене, суд вважає за необхідне запропонувати позивачу надати додаткові пояснення щодо часу та обставин, за яких йому стало відомо про існування оскаржуваної постанови, а також надати копію звернення від 06.04.2026 року до Державної прикордонної служби України щодо наявності можливого рішення про заборону в`їзду в Україну та відповідь на нього (за наявності), а також інші докази, які підтверджують наведені ним обставини.

Частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.

Із урахуванням викладеного, суд, з метою забезпечення повного, об`єктивного та неупередженого підходу у вирішенні питання щодо можливості розгляду адміністративного позову судом, уважає за доцільне, згідно із частиною другою статті 121 Кодексу адміністративного судочинства України, продовжити позивачеві строк для усунення недоліків позовної заяви, зазначених вище.

У силу вимог частини другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, строк на усунення недоліків позовної заяви, у разі залишення її без руху, не може перевищувати десяти днів.

Суд вважає за необхідне продовжити строк на усунення недоліків.

Керуючись статтями 121, 160, 161, 169, 243, 248 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

Продовжити ОСОБА_1 на три дні строк для усунення недоліків позовної заяви з дня отримання копії цієї ухвали.

Роз`яснити позивачеві, що якщо недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, не будуть усунуті у встановлений судом строк, позовна заява буде повернута відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.

Копію ухвали суду надіслати (вручити, надати) позивачу (його представнику), зокрема, шляхом направлення тексту ухвали електронною поштою, факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), телефонограмою.

У зв`язку з відсутністю у суді можливості друкування документів, які надходять через підсистему "Електронний Суд" чи на офіційну електронну адресу суду, документи до суду направляти засобами поштового зв`язку або нарочно у паперовому вигляді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та не підлягає оскарженню. Заперечення на ухвалу можуть бути включені до апеляційної скарги на рішення суду.

Суддя Панченко Н.Д.