Рішення № 138658966, 30.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

30 липня 2026 року Київ № 640/20392/22

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Леонтовича А.М., розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1

до Пенсійного фонду України

про визнання бездіяльності неправомірною та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

I. Зміст позовних вимог

До Окружного адміністративного суду міста Києва надійшла позовна заява ОСОБА_1 (далі позивач) до Пенсійного фонду України (далі відповідач), в якій позивач просив:

- визнати неправомірною бездіяльність Пенсійного фонду України щодо ненадання ОСОБА_1 інформації у формі відповідей на поставлені питання наведені в запиті № 2 «на отримання публічної інформації» від 20.10.2022 та щодо ненадання запитуваних документів;

- зобов`язати Пенсійний фонд України надати ОСОБА_1 письмово інформацію у формі відповідей на поставлені ним питання наведені в запиті №2 «на отримання публічної інформації» від 20.10.2022 та надати запитувані позивачем документи.

II. Позиція позивача та заперечення відповідача

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідачами всупереч вимогам чинного законодавства, безпідставно відмовлено в наданні інформації у формі відповідей на поставлені питання наведені в запиті № 2 «на отримання публічної інформації» від 20.10.2022 та щодо ненадання запитуваних документів, чим порушено вимоги Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Відповідачі проти позову заперечував, надіслав відзив на позовну заяву, відповідно до якого просили суд відмовити у задоволенні позову.

ІІІ. Процесуальні дії у справі

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 24.11.2022 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи.

На виконання положень пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва скеровано за належністю матеріали цієї справи до Київського окружного адміністративного суду.

За результатом автоматизованого розподілу, справу передано на розгляд судді Київського окружного адміністративного суду Леонтовичу А.М.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 30.10.2023 справу прийнято до провадження судді Леонтовича А.М. за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання.

Відповідно до частини п`ятої статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше. За клопотанням однієї із сторін або з власної ініціативи суду розгляд справи проводиться в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Учасники справи з клопотанням про розгляд справи у судовому засіданні до суду не звертались.

Із урахуванням викладеного, розгляд справи судом здійснено у порядку письмового провадження за наявними у ній матеріалами та доказами.

IV. Обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин

20.10.2022 засобами поштового зв`язку позивач звернувся до Пенсійного фонду України із запитом на отримання публічної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 20.10.2022, відповідно до якого просив:

1. Надати інформацію, якщо особа чоловічої статі 1951 року народження, який претендує на призначення пенсії за віком, народився у період від 07.08.1951 по 30.09.1951 включно і має певний страховий стаж і в період від 07.08.2011 по 30.09.2011 набув право на отримання пенсії, досягши пенсійного віку (в розумінні статті 8 Закону № 1058-ІV) то, при обчисленні страхового стажу для призначення цій особі пенсії за віком, якою саме редакцією статті 26 Закону № 1058-ІV повинен керуватись орган Пенсійного фонду України: редакцією статті 26 Закону № 1058-ІV, що набула чинності з 07.08.2011 або редакцією статті 26 Закону № 1058-ІV, що набула чинності з 01.01.2011?

2. Надати документи: акт організаційно-розпорядчого характеру чи-то нормативно-правовий акт Пенсійного фонду України ухвалений Пенсійним фондом України, яким регламентовано порядок дій службовців територіальних органів Пенсійного фонду України у випадку настання обставин, викладених у пункті 1 прохальної частини цього запиту № 2 на отримання публічної інформації.

У відповідь на запит Пенсійний фонд України листом від 31.10.2022 № 2800-030102-8/45565 розглянув інформаційний запит позивача від 20.10.2022 № 2 (вх. № 861/11 від 27.10.2022), та повідомив таке.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто по події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи зазначене, при зверненні чоловіка, який народився у період з 07.08.1951 по 30.09.1951, за призначенням пенсії за віком у 2022 році, застосовуються положення статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», чинні на час звернення особи за призначенням пенсії, тобто на сьогодні в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV, в редакції Закону № 2148-VІІІ, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Таким чином, при звернення у 2022 році чоловіка, 1951 року народження, за призначенням пенсії за віком право на цей вид пенсії він набуде за наявності страхового стажу тривалістю не менше 15 років.

Принагідно інформували, що враховуючи положення частини четвертої статті 26 Закону № 1058-ІV, у разі відсутності у чоловіка, 1951 року народження, страхового стажу , передбаченого, зокрема частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV, - 15 років по 31.12.2017, пенсія за віком може бути призначена після набуття чоловіком страхового стажу тривалістю 15 років.

Частиною другою статті 21 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що коли задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на викопіювання та друк.

Враховуючи положення частини третьої статті 21 Закону № 2939-VІ, постановою Правління Пенсійного фонду України від 15.08.2011 № 22-1 «Про організацію виконання норм Закону України «Про доступ до публічної інформації»», що зареєстрована Міністерством юстиції України 06.10.2011 за № 1150/19888, встановлено розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію, який для копіювання або друку копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) становить 0,2 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.07.2022 становить 2600,00 грн, тому розмір фактичних витрат на друк однієї сторінки документу формату А4 становить 5,20 грн (2600,00 грн х 0,2%).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 розміщується на 4 сторінках, Конституція України на 32 сторінках, Закон № 1058-ІV на 93 сторінках.

Конституція України в кількості 26 паперових сторінок, Закон № 1058-ІV в кількості 93 паперових сторінок (понад 10 сторінок, надісланих позивачу цим листом)

В загальній сумі 119 паперових сторінок будуть надіслані на адресу позивача в паперовому вигляді у разі оплати позивачем фактичних витрат на друк копій документів формату А4 в розмірі 618,80 грн (5,20 грн х 119) на рахунок Пенсійного фонду України НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» код ЄДРПОУ 00035323.

У якості додатку до названого листа, відповідачем долучено Рішення КСУ на 4 сторінках в 1 прим.; Конституція України на 6 сторінках в 1 прим.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненадання інформації у формі відповідей на поставлені питання та щодо ненадання запитуваних документів протиправною, позивач звернувся з позовом до суду.

V. Норми права, які застосував суд

Частиною другою статті 34 Конституції України встановлено, що кожен має право вільно збирати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.

Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя (частина третя статті 34 Конституції України).

Відносини, що виникають у сфері створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації, регулює Закон України від 02.10.1992 № 2657-XII «Про інформацію» та Закон України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації».

Приписами статті 1 Закону України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII) передбачено, що інформація - будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді.

Згідно зі статтею 2 Закону №2657-XII, основними принципами інформаційних відносин є: гарантованість права на інформацію; відкритість, доступність інформації, свобода обміну інформацією; достовірність і повнота інформації; свобода вираження поглядів і переконань; правомірність одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації; захищеність особи від втручання в її особисте та сімейне життя.

Приписами статті 20 Закону № 2657-XII передбачено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом. Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.

Частинами першою, другою статті 21 Закону № 2657-XII встановлено, що інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація. Конфіденційною є інформація про фізичну особу, а також інформація, доступ до якої обмежено фізичною або юридичною особою, крім суб`єктів владних повноважень. Конфіденційна інформація може поширюватися за бажанням (згодою) відповідної особи у визначеному нею порядку відповідно до передбачених нею умов, а також в інших випадках, визначених законом.

Відповідно до вимог частини першої статті 1 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон №2939-VІ), публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.

Статтею 3 Закону №2939-VІ визначено, що право на доступ до публічної інформації гарантується: 1) обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом; 2) визначенням розпорядником інформації спеціальних структурних підрозділів або посадових осіб, які організовують у встановленому порядку доступ до публічної інформації, якою він володіє; 3) максимальним спрощенням процедури подання запиту та отримання інформації; 4) доступом до засідань колегіальних суб`єктів владних повноважень, крім випадків, передбачених законодавством; 5) здійсненням парламентського, громадського та державного контролю за дотриманням прав на доступ до публічної інформації; 6) юридичною відповідальністю за порушення законодавства про доступ до публічної інформації.

За нормами статті 5 Закону №2939-VІ, доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на єдиному державному веб-порталі відкритих даних; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

VI. Оцінка суду

Відповідно до статті 12 Закону №2939-VІ, суб`єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об`єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб`єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб`єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань доступу до публічної інформації розпорядників інформації.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ, розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання.

Отже, визначальним для публічної інформації є те, що вона повинна бути заздалегідь зафіксованою, отриманою суб`єктом владних повноважень або створеною таким суб`єктом у процесі виконання ним своїх обов`язків.

Частина перша статті 14 Закону № 2939-VI передбачає, що розпорядники інформації зобов`язані: 1) оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; 2) систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; 3) вести облік запитів на інформацію; 4) визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; 5) мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; 6) надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.

У постанові Пленуму Вищого адміністративного суду України № 10 «Про практику застосування адміністративними судами законодавства про доступ до публічної інформації» від 29.09.2016 зазначено, що аналіз цього визначення та переліку розпорядників публічної інформації, закріпленого у статті 13 Закону №2939-VІ, свідчить, що публічною інформацією є відображена або задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях: уся інформація, що перебуває у володінні суб`єктів владних повноважень, тобто органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, органів влади Автономної Республіки Крим, інших суб`єктів, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (пункт 1 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ); інформація щодо використання бюджетних коштів юридичними особами, що фінансуються з державного, місцевих бюджетів, бюджету Автономної Республіки Крим (пункт 2 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ); інформація, пов`язана з виконанням особами делегованих повноважень суб`єктів владних повноважень згідно із законом чи договором, включаючи надання освітніх, оздоровчих, соціальних або інших державних послуг (пункт 3 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ); інформація щодо умов постачання товарів, послуг та цін на них, якщо йдеться про суб`єктів господарювання, які займають домінуюче становище на ринку або наділені спеціальними чи виключними правами, або є природними монополіями (пункт 4 частини першої статті 13 Закону №2939-VІ); інформація про стан довкілля; якість харчових продуктів і предметів побуту; аварії, катастрофи, небезпечні природні явища та інші надзвичайні події, що сталися або можуть статися і загрожують здоров`ю та безпеці громадян; інша інформація, що становить суспільний інтерес (суспільно необхідна інформація) (частина друга статті 13 Закону №2939-VІ).

Тобто, положення Закону №2939-VІ регулюють правовідносини з приводу забезпечення отримання інформації громадянами або іншими особами, що створюється та виникає в процесі функціонування суб`єктів владних повноважень та виконання покладених на них завдань, така інформація є (має бути) загальнодоступною та не стосується конкретно визначених осіб.

При цьому, доступ до публічної інформації, крім передбаченої цим Законом публічної інформації з обмеженим доступом, щодо якої існує спеціальний порядок її поширення, можливий за допомогою двох способів, а саме: отримання такої інформації з загальнодоступних встановлених законом джерел оприлюднення суб`єктами владних повноважень публічної інформації, або за результатами надання такої інформації у відповідь на конкретне відповідне звернення особи.

Згідно із частинами першою-четвертою статті 19 Закону №2939-VІ, запит на інформацію - це прохання особи до розпорядника інформації надати публічну інформацію, що знаходиться у його володінні.

Запитувач має право звернутися до розпорядника інформації із запитом на інформацію незалежно від того, стосується ця інформація його особисто чи ні, без пояснення причини подання запиту.

Запит на інформацію може бути індивідуальним або колективним. Запити можуть подаватися в усній, письмовій чи іншій формі (поштою, факсом, телефоном, електронною поштою) на вибір запитувача.

Письмовий запит подається в довільній формі.

Запит на інформацію має містити: 1) ім`я (найменування) запитувача, поштову адресу або адресу електронної пошти, а також номер засобу зв`язку, якщо такий є; 2) загальний опис інформації або вид, назву, реквізити чи зміст документа, щодо якого зроблено запит, якщо запитувачу це відомо; 3) підпис і дату за умови подання запиту в письмовій формі.

Як слідує з матеріалів справи, позивач 20.10.2022 засобами поштового зв`язку звернувся до Пенсійного фонду України із запитом на отримання публічної інформації в порядку Закону України «Про доступ до публічної інформації» від 20.10.2022, відповідно до якого просив:

1. Надати інформацію, якщо особа чоловічої статі 1951 року народження, який претендує на призначення пенсії за віком, народився у період від 07.08.1951 по 30.09.1951 включно і має певний страховий стаж і в період від 07.08.2011 по 30.09.2011 набув право на отримання пенсії, досягши пенсійного віку (в розумінні статті 8 Закону № 1058-ІV) то, при обчисленні страхового стажу для призначення цій особі пенсії за віком, якою саме редакцією статті 26 Закону № 1058-ІV повинен керуватись орган Пенсійного фонду України: редакцією статті 26 Закону № 1058-ІV, що набула чинності з 07.08.2011 або редакцією статті 26 Закону № 1058-ІV, що набула чинності з 01.01.2011?

2. Надати документи: акт організаційно-розпорядчого характеру чи-то нормативно-правовий акт Пенсійного фонду України ухвалений Пенсійним фондом України, яким регламентовано порядок дій службовців територіальних органів Пенсійного фонду України у випадку настання обставин, викладених у пункті 1 прохальної частини цього запиту № 2 на отримання публічної інформації.

Із системного аналізу названих норм убачається, що відповідач зобов`язаний надати запитувану інформацію, яка перебуває у його розпорядженні та не обмежена в доступі.

Відповідно до частини першої статті 20 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п`яти робочих днів з дня отримання запиту (частина четверта статті 20 вказаного Закону).

За нормами статті 21 Закону №2939-VI, інформація на запит надається безкоштовно.

У разі якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

При наданні особі інформації про себе та інформації, що становить суспільний інтерес, плата за копіювання та друк не стягується.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 22 Закону №2939-VI, розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту у випадку, якщо розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит.

Із матеріалів справи вбачається, що у строки, передбачені статтею 20 Закону №2939-VI, у відповідь на запит позивача Пенсійний фонд України листом від 31.10.2022 № 2800-030102-8/45565 розглянув інформаційний запит від 20.10.2022 № 2 (вх. № 861/11 від 27.10.2022), та повідомив таке.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності. Тобто по події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Враховуючи зазначене, при зверненні чоловіка, який народився у період з 07.08.1951 по 30.09.1951, за призначенням пенсії за віком у 2022 році, застосовуються положення статті 26 Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», чинні на час звернення особи за призначенням пенсії, тобто на сьогодні в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій».

Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 1058-ІV, в редакції Закону № 2148-VІІІ, право на призначення пенсії за віком мають особи після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31.12.2017.

Таким чином, при звернення у 2022 році чоловіка, 1951 року народження, за призначенням пенсії за віком право на цей вид пенсії він набуде за наявності страхового стажу тривалістю не менше 15 років.

Принагідно інформували, що враховуючи положення частини четвертої статті 26 Закону № 1058-ІV, у разі відсутності у чоловіка, 1951 року народження, страхового стажу , передбаченого, зокрема частиною першою статті 26 Закону № 1058-ІV, - 15 років по 31.12.2017, пенсія за віком може бути призначена після набуття чоловіком страхового стажу тривалістю 15 років.

Частиною другою статті 21 Закону України від 13.01.2011 № 2939-VІ «Про доступ до публічної інформації» передбачено, що коли задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більше як 10 сторінок, запитувач зобов`язаний відшкодувати фактичні витрати на викопіювання та друк.

Враховуючи положення частини третьої статті 21 Закону № 2939-VІ, постановою Правління Пенсійного фонду України від 15.08.2011 № 22-1 «Про організацію виконання норм Закону України «Про доступ до публічної інформації»», що зареєстрована Міністерством юстиції України 06.10.2011 за № 1150/19888, встановлено розмір фактичних витрат на копіювання або друк документів, що надаються за запитами на інформацію, який для копіювання або друку копій документів формату А4 та меншого розміру (в тому числі двосторонній друк) становить 0,2 відсотка розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб за виготовлення однієї сторінки.

Згідно зі статтею 7 Закону України від 02.12.2021 № 1928-ІХ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.07.2022 становить 2600,00 грн, тому розмір фактичних витрат на друк однієї сторінки документу формату А4 становить 5,20 грн (2600,00 грн х 0,2%).

Рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 у справі № 1-7/99 розміщується на 4 сторінках, Конституція України на 32 сторінках, Закон № 1058-ІV на 93 сторінках.

Конституція України в кількості 26 паперових сторінок, Закон № 1058-ІV в кількості 93 паперових сторінок (понад 10 сторінок, надісланих позивачу цим листом)

В загальній сумі 119 паперових сторінок будуть надіслані на адресу позивача в паперовому вигляді у разі оплати позивачем фактичних витрат на друк копій документів формату А4 в розмірі 618,80 грн (5,20 грн х 119) на рахунок Пенсійного фонду України НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» код ЄДРПОУ 00035323.

У якості додатку до названого листа, відповідачем долучено Рішення КСУ на 4 сторінках в 1 прим.; Конституція України на 6 сторінках в 1 прим.

У матеріалах справи відсутні документально підтверджені докази внесення позивачем оплати фактичних витрат на друк копій документів формату А4 в розмірі 618,80 грн (5,20 грн х 119) на рахунок Пенсійного фонду України НОМЕР_1 в АТ «Ощадбанк» код ЄДРПОУ 00035323, що свідчить про те, що позивач не виконав вимогу, передбачену Законом №2939-VI, а саме положень частини другої статті 21 Закону №2939-VI.

Наведене у сукупності свідчить про відсутність в діях відповідача порушень норм чинного законодавства під час розгляду запиту № 2 про отримання публічної інформації.

Статтею 23 Закону №2939-VI, визначено право на оскарження рішень, дій чи бездіяльності розпорядників інформації, відповідно до якої рішення, дії чи бездіяльність розпорядників інформації можуть бути оскаржені до керівника розпорядника, вищого органу або суду.

Запитувач має право оскаржити відмову в задоволенні запиту на інформацію.

Як установлено судом та не спростовано позивачем, запитувана у запиті інформація у повній мірі надана відповідачем у строки, передбачені Законом №2939-VI шляхом надсилання 01.11.2022 відповіді засобами поштового зв`язку, яка отримана позивачем 09.11.2022, у тому числі й надані копії документів в обсязі, що не передбачають оплату за викопіювання та друк.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на те, що відповідач не надав прямих і чітких відповідей на поставлені питання.

Втім, дослідивши запит позивача і відповідь на нього, судом не встановлено обставин, які свідчили б про те, що відповідачем було відмолено в задоволенні запиту на інформацію, відстрочено задоволення запиту на інформацію, не надано відповіді на запит на інформацію, надано недостовірну або неповну інформацію, несвоєчасно надано інформацію, не виконано розпорядником обов`язку оприлюднювати інформацію відповідно до статті 15 Закону №2939-VI, або інші дії чи бездіяльність розпорядника інформації, що порушили законні права та інтереси позивача як запитувача.

Суд констатує, що цитування окремих нормативно-правових актів без конкретизації та обґрунтування з підтвердженням відповідними доказами порушеного права не є обґрунтуванням позовних вимог.

Під час розгляду цієї справи судом не встановлено, а позивачем не доведено наявність в діях відповідача порушень вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» на запити позивача від 20.10.2022 № 2, оскільки відповідачем у межах повноважень та у спосіб і строки, передбачені законом надіслано відповідь, відповідно до якої надано повну та детальну інформацію по питанню 1 запиту, а також роз`яснено алгоритм дій по отриманню запитуваних документів відповідно до пункту 2 запиту, і, судом не встановлено, що така відповідь порушує права позивача на доступ до публічної інформації.

З огляду на недоведеність позивачем обставин, які б свідчили про порушення його прав, свобод чи інтересів у сфері публічно-правових відносин, доводи позивача, викладені в позовній заяві, не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства України, тож підстави для задоволення позову відсутні.

VII. Висновок суду

Згідно із частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною першою статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до частини другої статті 73 Кодексу адміністративного судочинства України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (частини перша та друга статті 76 Кодексу адміністративного судочинства України).

Частинами першою та другою статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв`язок доказів у їх сукупності, суд доходить висновку, про відсутність підстав для задоволення позову.

VIІI. Розподіл судових витрат

Оскільки у задоволенні позову відмовлено і відповідачем не надано доказів понесення судових витрат, пов`язаних із залученням свідків та проведенням експертиз, судові витрати присудженню не підлягають.

Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 143, 242-246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

У задоволенні адміністративного позову відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Леонтович А.М.