Рішення № 138658912, 29.07.2026, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 липня 2026 року справа №640/357/23

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Лиска І.Г., розглянувши у м. Києві в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Міністерство юстиції України про визнання протиправними дії,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулася ОСОБА_1 з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, в якому просить суд:

- визнати дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незаконними, протиправними та такими, що перешкоджають отриманню гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму згідно договором банківського вкладу (депозиту) №980-027-000003519 "Поточний рахунок «Ощадний» в сумі 21193,94 грн. присудженими за рішенням суду;

- визнати протиправним та нечинним положення нормативно-правового акту «про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами» затверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів від 22.06.2021 року №625 «Про затвердження Змін до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2021 року за №1083/36705 до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами від 09 серпня 2012 року №14, (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року № 823) (в частині вимог надсилання копії паспорту та ідентифікаційного коду (актуалізації));

- стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб моральну шкоду в сумі 800 000 (вісімсот тисяч) грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, Позивач зазначає, що не дивлячись на набрання законної сили рішення Дніпровського окружного адміністративного суду у справі №0440/4964/18 від 26.11.2020, яким зобов`язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський Паламарчука Віталія Віталійовича внести дані позивача, до переліку (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо позивача, яка має право на відшкодування коштів за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на поточному рахунку № НОМЕР_1 на суму 21 193, 94 грн. для внесення даних про позивача до Загального реєстру вкладників Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський, які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, та Постанови Третього апеляційного адміністративного суду у справі №203/4419/17 від 10.11.2021, якою стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму 21193,94 грн. (двадцять одна тисяча сто дев`яносто три гривні 94 коп.) за договором банківського вкладу (депозиту) «Ощадний» рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський».

На момент звернення до суду з адміністративним позовом, кошти в сумі 21193,94 грн. ОСОБА_1 не відшкодовані.

Також, посилається на протиправність положення нормативно-правового акту «про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами» щодо вимог надсилання копії паспорту та ідентифікаційного коду (актуалізації).

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою суду продовжено строк для усунення недоліків позовної заяви. Позивач подав заяву про усунення недоліків.

Ухвалою суду відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання.

Ухвалою суду залучено у якості третьої, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору Міністерство юстиції України.

Ухвалою суду закрито підготовче провадження і вирішено подальший розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами.

Відповідач подав до суду відзив, у якому просив відмовити в задоволенні позовних вимог. Зазначив, що заборгованість на суму 21 193,94 позивачу виплачена 24.03.2023, що підтверджено витягом з Переліку виплачених відшкодувань ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», витягом з протоколу засідання комісії з питань ведення реєстрів кредиторів, переліків рахунків вкладників та відшкодування коштів за вкладами неплатоспроможних банків від 10.03.2023 №18.

Третя особа подала до суду додаткові пояснення.

У відповіді на відзив Позивач підтримала усі свої позовні вимоги.

Розглянувши подані документи та матеріали, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено таке.

ОСОБА_1 звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, треті особи за захистом своїх порушених Прав гарантованих законодавством на відшкодування вкладу.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду 26 листопада 2020 року позовні вимоги Позивача задовільнені.

Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ Банк Михайлівський, щодо не включення даних ОСОБА_1 , до переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладом за рахунок Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов?язано Уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Банк Михайлівський» внести дані ОСОБА_1 , до переліку (реєстру) як вкладника Публічного акціонерного товариства Банк Михайлівський та подати до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб додаткову інформацію щодо ОСОБА_1 , на суму 21 193, 94 гривень.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року у справі №203/4419/17 позовні вимоги Позивача частково задовільнені, зобов`язано Фонд гарантування вкладів фізичних осіб включити відомості щодо вкладника ОСОБА_1 до Загального реєстру вкладників ПАТ «Банк Михайлівський», які отримують кошти в межах гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів Фонду, на суму 21193,94 грн.

Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №203/4419/17 рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 07 липня 2021 року скасовано. Позов задоволено частково. Стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму 21193,94 грн. (двадцять одна тисяча сто дев`яносто три гривні 94 коп.) за договором банківського вкладу (депозиту) «Ощадний» рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський».

Станом на дату подання позовної заяви коштів банківського вкладу Позивачу не повернуто.

ОСОБА_1 звернулася з офіційним запитом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо здійснення виплати заборгованості. Листом №57/036-4876/22 від 31.05.2022 року Відповідач повідомив, що згідно з вимогами Положення про порядок відшкодування Фондом коштів за вкладами №14 від 09.08.2012 (зі змінами) у зв`язку із закінченням трирічного (у разі ліквідації системно важливого банку - п`ятирічного) строку з дня початку процедури ліквідації банку Фонд проводить актуалізацію даних вкладників такого банку, які не отримали відшкодування.

У зв`язку з цим, для отримання гарантованої суми відшкодування за вкладом ОСОБА_1 в ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ», останній необхідно надіслати до Фонду засвідчені особистим підписом копії діючого паспорта (або іншого документа, що посвідчує його особу) та реєстраційного номеру облікової картки платників податків.

Позивач вважає такі дії Відповідача протиправними, а відповідні зміни неконституційними та такими що не відповідають Верховенству Права, у зв`язку з вказаними обставина звернулася до суду з даним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Щодо актуалізації даних вкладників.

Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлюються Законом України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб». Цим Законом також регулюються відносини між Фондом, банками, НБУ, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків. Цей Закон є спеціальним у регулюванні спірних правовідносин.

Відповідно до ч. 2-4 ст.6 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» Фонд приймає нормативно-правові акти з питань, віднесених до його повноважень, які є обов`язковими до виконання банками, юридичними та фізичними особами.

Фонд видає нормативно-правові акти у формі інструкцій, положень, правил.

Нормативно-правові акти Фонду, крім випадків, передбачених абзацом другим цієї частини, підлягають державній реєстрації в порядку, встановленому законодавством.

Відповідно до п.2 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів від 28 грудня 1992 р. № 731, державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які містять одну або більше норм, що зачіпають права, свободи, законні інтереси і стосуються обов`язків громадян та юридичних осіб, встановлюють новий або змінюють, доповнюють чи скасовують організаційно-правовий механізм їх реалізації, або мають міжвідомчий характер, тобто є обов`язковими для інших органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування, а також юридичних осіб, що не належать до сфери управління суб`єкта нормотворення.

Відповідно до Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» рішенням виконавчої дирекції Фонду від 09.08.2012 № 14 було затверджено Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування коштів за вкладами, та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 7 вересня 2012 р. за № 1548/21860.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду від 22.06.2021 № 625 було затверджено Зміни до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування коштів за вкладами, які зареєстровані в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2021 р. за № 1083/36705.

Зокрема, вищезазначеними Змінами доповнено розділ VI Положення про порядок відшкодування новим пунктом 9 такого змісту:

« 9. Із закінченням трирічного (у разі ліквідації системно важливого банку - п`ятирічного) строку з дня початку процедури ліквідації банку відповідно до статті 44 Закону Фонд проводить актуалізацію даних вкладників такого банку, які не отримали відшкодування, за результатами розгляду їхніх індивідуальних звернень».

Зміни до зазначеного регуляторного акту були зумовлені потребою у проведенні Фондом належної перевірки інформації про вкладників, які не звертались до Фонду за отриманням відшкодування впродовж трьох (п`яти - у разі ліквідації системно важливого банку) років, з урахуванням вимог Закону України «Про запобігання та протидію легалізації (відмиванню) доходів, одержаних злочинним шляхом, фінансуванню тероризму та фінансуванню розповсюдження зброї масового знищення» та Положення про здійснення банками фінансового моніторингу, затвердженого постановою Правління Національного банку України 19.05.2020 № 65 (далі - Положення №65). Пунктом 13 Додатку №1 до Положення №65 визначено, що банк зобов`язаний забезпечувати актуалізацію даних про клієнта (отриманих та існуючих документів, даних та інформації про нього):

1) Не рідше одного разу на рік, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є високим;

2) Не рідше одного разу на три роки, якщо ризик ділових відносин з клієнтом є середнім;

3) Не рідше одного разу на п`ять років - в інших випадках за умови відсутності підозр.

Також, зі слів Відповідача, однією з причин впровадження процедури актуалізації були випадки шахрайства при отриманні гарантованих сум відшкодувань.

Відповідач зауважує, що вищезазначені зміни були обумовлені необхідністю приведення нормативно-правових актів до вимог чинного законодавства.

Суд також приймає до уваги пояснення Міністерства юстиції України, відповідно до яких, зазначено, що положення нормативно-правового акту «про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами» затверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів від 22.06.2021 року №625 «Про затвердження Змін до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2021 року за №1083/36705 до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами від 09 серпня 2012 року №14 відповідає Конституції та законодавству України, зокрема пункту 10 частини першої, пункту 2 частини третьої статті 12 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», якими встановлено, що виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: у сфері забезпечення діяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб приймає нормативно-правові акти Фонду гарантування вкладів фізичних осіб; у сфері забезпечення відшкодування коштів за вкладами визначає порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами відповідно до цього Закону та нормативно-правових актів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, зареєстровано у Міністерстві юстиції України 17.08.2021 за №1083/36705, внесено до Єдиного державного реєстру нормативно-правових актів 19.08.2021 (реєстраційний код акта 106728/2021) та опубліковано в інформаційному бюлетені «Офіційний вісник України» 31 серпня 2021 року.

Міністерство юстиції України здійснює державну реєстрацію нормативно правових актів, які відповідають нормам закону. Оскільки оскаржуване Положення відповідало вимогам законодавства, в уповноваженого органу були відсутні підстави для відмови у державній реєстрації, як і відсутні підстави з боку Міністерства юстиції України вносити зміни до оскаржуваного нормативно-правового акту.

З урахуванням вказаних обставин та доводів сторін, суд приходить до висновку, що Позивачем не доведено обставини, відповідно до яких положення нормативно-правового акту «про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами» затверджені рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів від 22.06.2021 року №625 «Про затвердження Змін до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами», зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 17 серпня 2021 року за №1083/36705 до Положення про порядок відшкодування Фондом гарантування вкладів фізичних осіб коштів за вкладами від 09 серпня 2012 року №14, (у редакції рішення виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 26 травня 2016 року № 823) (в частині вимог надсилання копії паспорту та ідентифікаційного коду (актуалізації)) є таким, яке слід вважати протиправним та нечинним.

У зв`язку з цим, суд зазначає про відмову у задоволенні позову в цій частині.

Щодо визнання дії Фонду гарантування вкладів фізичних осіб незаконними, протиправними та такими, що перешкоджають отриманню гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму згідно договором банківського вкладу (депозиту) №980-027-000003519 "Поточний рахунок «Ощадний» в сумі 21193,94 грн. присудженими за рішенням суду, судом встановлено таке.

Так, Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 10.11.2021 у справі №203/4419/17 стягнуто з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на користь ОСОБА_1 суму 21193,94 грн. (двадцять одна тисяча сто дев`яносто три гривні 94 коп.) за договором банківського вкладу (депозиту) «Ощадний» рахунок № НОМЕР_1 у ПАТ «Банк Михайлівський».

Порядок та черговість відшкодування коштів за вкладами Фондом гарантування вкладів фізичних осіб регулюється Положенням про порядок відшкодування.

Відповідно до п. 9 розділу VI Положення про порядок відшкодування із закінченням трирічного (у разі ліквідації системно важливого банку - п`ятирічного) строку з дня початку процедури ліквідації банку відповідно до статті 44 Закону, Фонд проводить актуалізацію даних вкладників такого банку, які не отримали відшкодування, за результатами розгляду їхніх індивідуальних звернень.

Матеріалами справи встановлено, що на виконання вимог п. 11 розділу V Положення про порядок відшкодування управлінням організації виплат вкладникам та операційної підтримки банків, що виводяться з ринку, було призупинено виконання операції «Запит виплати залишків відшкодувань» без відкликання інформації з ПФ вкладнику ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) із загальною гарантованою сумою відшкодування 21193,94 грн. (погоджено рішенням Комісії від 26.05.2022, протокол № 32).

Як вкладник ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ» ОСОБА_1 була включена до Загального реєстру відшкодувань за рішенням виконавчої дирекції Фонду від 27.01.2022 №61 (погоджено рішенням Комісії від 21.01.2022, протокол № 3).

На адресу Фонду 31.05.2022 надійшло звернення позивача щодо невиконання судових рішень щодо здійснення відшкодування за вкладом позивача.

Листом Фонду від 31.05.2022 № 57-036-4876/22 позивачу було надано відповідь та з посиланням на приписи Положення про порядок відшкодування зазначено про необхідність надіслати до Фонду засвідчені особистим підписом копії діючого паспорта (або іншого документа, що посвідчує його особу) та реєстраційного номеру облікової картки платників податків.

03.03.2023 позивачем на адресу Фонду було надіслано засвідчені особистим підписом копії діючого паспорта та реєстраційного номеру облікової картки платників податків.

Відповідачем проведено актуалізацію даних вкладника та відповідно до протоколу засідання комісії з питань ведення реєстрів кредиторів, переліків рахунків вкладників та відшкодування коштів за вкладами неплатоспроможних банків від 10.03.2023 № 18 поновлено виконання операції «Запит виплати залишків відшкодувань» без відкликання інформації з ПЦФ вкладнику ПАТ «БАНК МИХАЙЛІВСЬКИЙ».

24.03.2023 позивачем було отримано гарантовану суму відшкодування у розмірі 21193,94 грн., що не заперечується сторонами.

Відтак, позовні вимоги щодо визнання дій відповідача незаконними, протиправними та такими, що перешкоджають отриманню гарантованої суми відшкодування за рахунок коштів фонду гарантування вкладів фізичних осіб суму згідно договором банківського вкладу (депозиту) № 980-027-000003519 «Поточний рахунок «Ощадний» в сумі 21193,94 грн. присудженими рішенням суду, є необґрунтованими та спростовуються вищевикладеним.

Щодо вирішення вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди, суд виходить з наступного.

Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав; моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ст.1167 Цивільного кодексу України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала: 1) якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки; 2) якщо шкоди завдано фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування як запобіжного заходу тримання під вартою або підписки про невиїзд, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту або виправних робіт; 3) в інших випадках, встановлених законом.

Згідно із ч. 2 ст. 25 Закону №393 громадянину на його вимогу і в порядку, встановленому чинним законодавством, можуть бути відшкодовані моральні збитки, завдані неправомірними діями або рішеннями органу чи посадової особи при розгляді скарги. Розмір відшкодування моральних (немайнових) збитків у грошовому виразі визначається судом.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" від 31 березня 1995 року №4, під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв`язку з ушкодженням здоров`я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв`язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

За приписами пункту 5 вищезазначеної Постанови Пленуму Верховного Суду України при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди з`ясуванню підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача, вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Пунктом 5 Постанови Пленуму Верховного Суду України визначено, що розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

З викладеного вбачається, що сам факт визнання протиправними рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень не є безумовною і достатньою підставою для стягнення з нього моральної шкоди. У кожному випадку позивач повинен обґрунтувати заподіяння йому такої шкоди, зокрема пояснити в чому конкретно проявилося порушення його нормальних життєвих зв`язків через неможливість продовження активного громадського життя, що саме спричинило йому моральні страждання і в чому проявляється їхній взаємозв`язок з протиправними діями відповідача.

Тобто моральна шкода, як і будь-яка інша позовна вимога, є предметом доказування, а тому обов`язок доказування моральної шкоди покладається саме на ту сторону, яка просить про її стягнення.

Такий правовий висновок висловлений Верховним Судом у постанові від 16.07.2020 у справі № 822/3180/15 та від 04.03.2020 у справі №815/2215/15.

При цьому, Верховний Суд у постанові від 04.03.2020 у справі №815/2215/15 зазначив, що доказами, які дозволять суду встановити наявність моральної шкоди, її характер та обсяг, в даному випадку можуть бути, зокрема, довідки з медичних установ, виписки з історії хвороби, чеки за оплату медичної допомоги та придбання ліків, тощо.

Зважаючи на те, що позивачем не надано доказів, що прямо чи опосередковано підтверджують заподіяння йому сильних душевних страждань, шкоди здоров`ю, чи інших втрат немайнового характеру, з яких суд міг би встановити характер та обсяг моральних страждань і матеріальні витрати, понесені позивачем, підстави для задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди - відсутні.

Частиною другою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, зокрема чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні. Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Згідно з частиною першою статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням викладеного, системно проаналізувавши положення чинного законодавства України та надавши оцінку доказам, наявним у матеріалах справи, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В зв`язку із відмовою у задоволенні позову, судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись статтями 9, 77, 90, 242-246, 250, 251, 255, КАС України, суд, -

в и р і ш и в:

У задоволенні позовних вимог - відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя Лиска І.Г.